Легенда про останню фуґу

Її любили перші біоґрафи Баха — відомо, що останній його цикл, найбільш абстрактний, Мистецтво фуґи, залишився незакінченим — фінальний номер, фуґа на три теми, в якому Бах ставить свій підпис (третя тема укладається у його прізвище — В. А. С. Н., си-бемоль, ля, до, си), обривається так, ніби перо випадає з рук ґенія, а його душа зливається з гармонією сфер.

Буває, це розповідають перед концертом, — і уявіть, що коїться в залі, коли музика раптом замовкає… Правда є більш прозаїчною: останні такти загубились у часі, Бах встиг дописати це, а після нього ще продиктувати своєму зятеві хорал «Перед троном твоїм предстаю». Не знаю, за чим шкодувати більше — за красивою леґендою чи за втраченою, здається, назавжди музикою (цей матеріал є вільним викладом шматочка лекції російського музикознавця).
Читать далее

Different from the Others

Ютуб підсунув мені цей фільм. Зараз би ми його назвали соціальним роликом. 1919 рік, Маґнус Гіршфельд (до речі, він у фільмі грає сам себе) засновує Інститут сексуальних наук та бореться проти переслідування гомосексуалів (горезвісна ст. 175 німецького Карного кодексу). У фільмі — історія романтичного і водночас трагічного кохання студента і музиканта.

Статтю буде скасовано тільки в 1994 році, за 75 років! Весь цей час стаття 175 забирала життя німців, аналогічна стаття 121 — громадян Радянського союзу. В деяких країнах гомосексуалів страчують по-сьогодні… — так само як і з боротьбою жінок за власні права потрібно було три чи чотири покоління, щоби змінити суспільство. Це тяжко усвідомлювати: активіст не побачить результатів своєї боротьби за життя, його звинувачуватимуть у зраді та ґрантожерстві. Проте зміни обов’язково будуть
Читать далее

Три групи

Спостерігаю я за життям трьох еміґрантських ґруп у ФБ: українці в Естонії (>1000 учасників і учасниць), поляки в Естонії (523) та естонці в Україні (166). Що сказати?

1) тільки в ґрупі українській пишуть російською, в інших винятково польською та естонською;
2) тільки в ґрупі українській якась зрада і перемога, в інших буденні оголошення: «посиджу за кавою з кимсь», «на Різдво їдемо в Таллінн, приєднуйтесь, зустрічаємось там-то»… Градус емоцій тільки в українській ґрупі високий.
Читать далее

Романтичне. Про мови

Коли я писав, що естонська при першому знайомстві здалась мені вельми архаїчною, щось бачилось мені нелогічним, муляло очі, адже багатство граматичних форм і фонетики властиве якраз молодим мовам, коли ще правила не стабілізувались — можна сказати і так, і овак, спробувати і це, і ще оте…

Аж потім в голові думки стали в лінію: хоч ми називаємо латину, давньогрецьку і санскрит мовами архаїчними, але тільки тому, що вони історично віддалені від нас, тоді як насправді ми вчимо їх у тому вигляді, коли вони були молодими і сповненими сил, вони могли багато (і, власне, змогли це зробити — он латина досі веде за ручку Европу). Так і угро-фіни — ще і хочуть, і можуть багато, вони амбітні як колись люди біля Олімпу та на Палатинських пагорбах
Читать далее

Платон і Агатон

Я, Агатона цілуючи, чув на вустах свою душу —
Видно, у нього вона, бідна, хотіла впурхнуть

Не можу не позаздрити Агатонові. По-перше, його коханцем був молодий качок (зараз би ми сказали «дедді»), по-друге, його коханець вже тоді був філософом, по-третє, з ним вже третє тисячоліття дискутують. Ім‘я йому — Платон. А ким був Агатон? — Допитливим учнем, про якого більше нічого не відомо. І якби не кохання вчителя, і імені б не лишилось.
Читать далее

Iseloom

Kõigepealt ma tahaksin öelda, et see on raske ülesanne — oma iseloomu kirjeldada. Loomulikult, ma räägin tihti endast, aga paistab, et see vajab sobivat juhust.

Tasub ka märkida, et iga inimene võib väga erinev olla, see sõltub paljudest põhjustest ja asjaoludest. Näiteks, kui ma olen näljane, ma saan vihaseks, kurjaks, ma teen kärbsest elevandi ja võin kedagi hammustada nagu koer. Olles haige, ma muutun tujukaks. Kui mul on liiga palju tööd ning ma tunnen end nagu orav rattas , ma muutun hajameelseks ja ebasõbralikuks. Olles rampväsinud kui vana hobune (näiteks pärast pikka reisi), ma muutun lohakaks, passiivseks ja uimaseks. Õnneks, tavaliselt ma püüan olla optimistlik, sõbralik, uudishimulik, abivalmis ja rõõmsameelne. Kusjuures ma tean, et ma saan oma laiskusest võitu, kui ma näen täpset eesmärki (niisiis tegeledes eesti keelega, ma panin end eksamile kirja).
Читать далее

Blogid

Blogisid tasub lugeda, sest sealt võib leida igasugust huvitavat informatsiooni. Näiteks, kui ma hakkasin töötama Linuxiga (see on üks arvutisüsteemidest), blogidest oli kergem lugeda soovitusi, mida teha, et probleemile lahendust leida. Sama asi oli, kui ma hakkasin teisi küsimusi lahendama. Pealegi, blogisid tasub lugeda, kui keegi tahab teada mitteametlikku vaatenurka või olla koheselt kursis erinevate sündmusetega.

Blogisid tasub pidada, sest need on tasuta ja vabameelsed, kus inimesed saavad oma arvamust avaldada. Minu jaoks on blogid nagu avalik päevik, kuhu ma saan üles kirjutada isiklikke lühikesi märkmeid (need märkmed ei ole veel artikkel, aga lihtsalt mõtted).
Читать далее

Sündmused Ukrainas

Pühapäev ja sellele järgnev öö ning esmaspäev olid väga rahutud. Terve nädalavahetus me olime ekraani külge aheldatud (ühed teleka ees, teised vaatasid uudiseid internetis) — Venemaa kasutas esmakordselt avalikult relva Ukraina meremeeste vastu Kertši lähedal. Need video ja raadioteated olid kõigis uudistes. Kolm Ukraina laeva ja nende meeskonnad (neist 6 inimest on haavatud, kusjuures 2 raskesti) on kaaperdatud. Keskööst kuni kella üheni mina kui ka minu eestlastest kaaslased, kõik me vaatasime otsesaadet Ukraina Riikliku Julgeoleku- ja Kaitsekomitee koosolekust, kus teemaks oli sõjaseisukorra kehtestamine Ukrainas. See tähendab, et sõda algas ametlikult (reaalsuses ta kestab juba viis aastat).

Pühapäeva öösel ma kirjutasin meie piketi FB-grupis, et ma tahaksin esmaspäeval mittekorralisele piketile minna (tavaliselt me piketeerime neljapäeviti) isegi üksi, sellepärast et ma ei saa eestlasi paluda, et nad koheselt muudaksid oma plaane Ukraina pärast. Aga otsustati, et me läheme koos nagu tavaliselt, kuid koosolekuteate Põhja prefektuurile teen mina. Ma tulin tööle öösel (siin on minu arvuti), täitsin blanketi ära ja saatsin PPA-sse. Viieteistkümne minuti pärast sain prefektuurist teate kätte, et pikett on registreeritud. Niisiis, täna me kohtusime Venemaa Suursaatkonna ees.
Читать далее

Küsisin kolleegilt. Teine osa

Eile, pärast arutelu, sain kolleegi käest poola keeleeksami veebilingid testidega ning täna hommikul vaatasin neid. Mis on tulemus?

Nägin, et B1 tasemeksami sooritaksin ma väga lihtsalt, ikka rohkem — B2 testidest minu jaoks oleks kõige raskem ainult teine osa: suuline kõne ja suur eksamikirjand, sellepärast et mul ei ole sellist praktikat. Niisiis, võib öelda, et minu tase poola keeles on B1 ja B2 vahel — ma tunnen end Poolas koduselt tänavatel ja kauplustes. Muide, üleeile Kuressaares tundsin ma end ka hästi saades aru paljust, mida räägitakse (loomulikult, mitte kõigest, poola keelt oskan ma ikka paremini). Aga mida ma teen edasi? Et muuta paremaks oma poola keele osaoskusi, mul oleks vaja aega, kuid see on risk eesti keele eksamil läbi kukkuda. Kui kahju, et päevas on ainult 24 tundi!
Читать далее

Дві моделі

І ще про мову, точніше про її державну підтримку в двох країнах. Отже, Естонія та Польща. Хоч вони обидві належать до ЕС, їхні підходи різняться радикально.

В першій, Естонії, екзамени з мови безкоштовні, чотири рази на рік, весь іспит вкладається в один день, сертифікати без терміну придатності та видаються в електронному вигляді (хочеш — друкуй та вішай на стінку, не хочеш — не треба, держава визнає диґітально-підписаний файл), якщо склав іспит успішно, то можеш клопотати про повернення 320 евро із витраченого на навчання, додатково є безкоштовні курси, веб- і мобільні застосунки (теж gratis!) плюс фантастичні підручники, в кінці року в податковій декларації ти вказуєш свої витрати на освіту (і мовну теж!) та отримуєш повернення податків із витраченого на навчання. Ну і як вишенка на торті — мовна інспекція: спочатку попередить, потім направить на курси, потім звільнить та оштрафує підприємство, якщо ти такий дурний, що не зміг. Окрема тема — тюрма, куди потрапляють (сюрприз!) переважно узкоязичні. Так от, там теж є уроки естонської.

Тепер Польща. Кожен іспит коштує приблизно 150 евро, причому окремо треба платити за сертифікат (ніякої диґітальності — тільки папір, що йтиме до тебе теплою ламповою поштою: загубив — твої проблеми), були екзамени двічі, тепер — тричі на рік, сертифікат дійсний тільки три роки, потім треба перескладати, ніякого повернення коштів і податків (дякуй, що живий). Про підручники, тюрму і наявність мовного патруля ніц нє вєм.

Чому така різниця? Якщо абстрагуватись від ефемерних матерій на кшталт любові до батьківщини, ментальності та віри, то причина майже очевидна: кляте імперське минуле. В Естонії приблизно 30% отих, що понаїхали, та їхніх нащадків, вони живуть компактно (цілі російські райони в містах чи повітах, де можна за життя не почути естонського слова) та не дуже прагнуть інтеґруватись (какая разница? Путін, ввєді!). В Польщі без мови можна хіба що недовго бути туристом, а з понаїхавших тільки українці та білоруси. Яка з цих двох картинок ближча до України? І, отже, яка має бути в Україні модель до популяризації мови?
Читать далее

Küsisin kolleegilt. Esimene osa

Küsisin kolleegilt, kes elab Poolas, õpib seal ja sooritas B2 tasemeksami, kuidas ta valmistus eksamiks ja mis eksami ajal juhtus. Minu huvi oli seotud sellega, et kui ma räägin poola keelt soravalt ja loen palju, kuid mul ei ole mingisugust dokumenti. Ta jutustas mõningatest eksami detailidest, mis on erinevad Poolas ja Eestis.

Esiteks, Poolas on kõik eksamid tasulised: umbes 150 eurot, kusjuures sooritaja maksab nii eksami kui ka tunnistuse eest.

Teiseks, eksam on jagatud kahele päevale (esimesel päeval on kirjutamine ja kuulamine, teisel — lugemine ja rääkimine).

Kolmandaks, tunnistus mitte elektrooniline, vaid paberil ning kehtib ainult kolm aastat, pärast seda on vaja uuesti eksam sooritada

Poolas ei ole absoluutselt tagasimaksmise süsteemi nagu Eestis. Niisiis, Eesti Vabariik on enam huvitatud, et inimesed eesti keelt õpiksid, seetõttu on siin loodud väga liberaalne keeleõppimise süsteem võrreldes Poolaga. Muide, tasub teada, et Poolas pole võimalik ilma riigikeeleta elada, aga Eestis, kahjuks, see on vägagi võimalik.
Читать далее

Ein’ feste Burg ist unser Gott

Кожна революція починається з посту. 500 років тому, в 1517-му фейсбуку не було. Були двері церкви. Саме там, у Вітенберзі, і запостив 31 жовтня свої «95 тез» доктор теолоґії Мартін Лютер. Він хотів зробити в тодішньому католіцизмі евроремонт, але ремонт переріс у Реформацію, а вона — у довгу і криваву 30-літню війну, яка відкинула тодішню Німеччину на століття назад, але вивела Німеччину сучасну (парадокс) в економічні лідери — Макс Вебер опише це за 400 років після Лютера. Що сталось?

Лютер замінив відповідальність церкви відповідальністю кожного і кожної: твоє спасіння і твій успіх залежать тільки від тебе. Ти зможеш, тому що тобі сам Бог помагає! І Лютерові же належить пісня, яку потім назвуть Марсельєзою XVI століття — саме з нею йшли в бій за свої цінності і своє майбутнє: Ein’ feste Burg ist unser Gott, Твердиня міцная наш бог. Ця пісня досі є символом німецького духу і найбільш шанованим у лютеранстві хоралом. Власне, для нас гасло «почни з себе» теж більш ніж актуальне, адже саме добровольці перші поставили чоло аґресії ззовні, а решта підтягнулись
Читать далее

Kaks e-poodi

Ma võrdlesin kahes e-poes võõrkeelsete raamatute valikut: ukraina “Книгарня Є” (https://book-ye.com.ua) ja poola “Empik” (https://www.empik.com/) ning need tulemused ei teinud mulle rõõmu.

Esiteks, raamatute arv: Poolas on suurem valik (3530 nimetusi) kui Ukrainas (630).

Teiseks, kui poola e-poes on väga palju erinevaid keele õpikuid (49 keelt, isegi väga eksootilised), Ukrainas on väiksem keelte valik (22 keelt).

Kolmandaks, minu armas eesti keel: poola e-poes oli kaks raamatut (mitte õpikud, vaid vestmikud), aga Ukrainas ei olnud eestikeelseid raamatuid üldse: isegi mitte õpikuid ega vestmikke, reisijuhtidest rääkimata.
Читать далее

Список кораблів

В першому чи другому класі школи, пам'ятаю яскраво, в читанці було надруковано невеличкий — приблизно в десять рядків — уривок з Іліади. До того грецьку мітологію я знав з радянських діафільмів (була така радість у малечі). А тут якісь довгі рядки, рими, з купою незрозумілих і теж довгих слів. І це чомусь називалось віршами! Страшне! Нє Пушкін! Так  лишився Гомер незнаним аж до університету, та й там, тільки напружившись і прочитавши кілька разів розділ підручника латини про античне віршування, я зміг відчути розмірену неквапливу красу довгого рядка. До речі, чи знаєте, що читання античних епіків уголос з повною серйозністю рекомендують лікарі — це як гарна дихальна гімнастика. Спробуйте!

А мимохідь уявіть грубеньку книгу на 500 сторінок, яку тогочасні моторні козаки знали напам'ять і цитували з будь-якого місця. За Іліадою, Одісеєю, як потім за Вергілієвою Енеїдою ворожили, ці поеми давали поради на будь-який випадок буремного життя і його непозбувної бентеги. На Гомері вчились грецькі діти протягом більш ніж 2000 років, це був стрижень грецької свідомості і в часи, коли держава була, і в тисячоліття, коли її не було.

Так от, в Іліаді, серед отих 500 сторінок неспішного тексту, є одна частина, яка здається непотрібною — там нічого не відбувається, просто йде перелік кораблей і людей, які брали участь у війні. Це якби ви стоїте на параді, а вам читають і читають, імена, звання, з'єднання, багатьох ви не знаєте і скоріш за все і не знатимете. Час ніби зупинився:

…Із Саламіна дванадцять прийшло кораблів із Бантом,
Там поставив він їх, де афінські стояли фаланги.
Ті, що їм Аргос — оселя, й Тірінта, мурована міцно,
І Герміона, й Асіна, міста при затоці глибокій,
Гавань Ейону, й Трезен, й Епідавр, виноградом славетний,
Ті, що в Агіні живуть і в Масеті, і молодь ахейська —
Мали вождем Діомеда, що славен був голосом дужим,
З ними йшов і Стенел, славетного син Капанея;
Був ще третім вождем Евріал у них, муж богорівний,
Син Меністея і внук державця старого Талая.
Над усіма ж Діомед був, уславлений голосом дужим…

Список, з якого уривок, великий, імен там багато. Нащо він? Думаю, що він відіграє ту саму роль, що і списки на монументах (з тою тільки різницею, що це звучащий список). Кожен воїн знав, що його роль не буде забута, наступний поет обов’язково згадає про тебе, твоє ймення звучатиме навіть тоді, коли від тебе навіть кам’янця не лишилось — сотні і тисячі років. Хіба це не мотивація? Судячи з популярності Горацієвого «Exegi monumentum» (я пам’ятник собі поставив незотлінний) — так, це потужна сила, що підживлювала дух  підносила тіло

Читать далее

Väljakutse

Ühes FB-i grupis, ühendades ukraina LGBT veterane, aeg-ajalt kirjutan ma tekste antiikaja lugudest. See on eriline žanr: on vaja selliseid sõnu leida, et inimesed, kes ei ole mitte kunagi lugenud antiikteoseid, tahaksid nende süžeedega tutvuda. Muidugi, ma pean mõnikord autoreid tsiteerima ning siin ma puutusin kokku ühe raskusega: mul on palju vana kreeka või rooma luuletusi peas ja need tulevad meelde, kas siis originaalis või vene keeled tõlgituna (ma olen neid õppinud niimoodi). Selleks, et leida neid ukraina keeles, on vaja püsivust ja aega — neid ei ole tihti internetis. Näiteks, üks kord tahtsin ma Mimnermi eleegiast “Tis de bios, tis de terpnon…” jutustada. Kahjuks, isegi Kiievis polnud seda raamatut. Lõpuks ma leidsin selle vajaliku raamatu Lvivis ja pidin Tallinn—Rakvere bussist sinna helistama ning paluma, et minu jaoks tehti erand ja see raamat saadetakse Eestisse, sest seda teenust neil polnud välismaalaste jaoks… Ukraina keelde tõlgitud antiikkirjandust leida — see on tõeline väljakutse
Читать далее

Аполлон і Гіацинт

Далі буде довге читання. Овідій, Метаморфози, кн. 10, 152–219 (переклад А. Содомори). Читання тяжке, не сюжетом — він романтичний і водночас траґічний. Щоби сприйняти красу античних поем, треба трохи терпіння. Тож візьміть склянку білого або червоного, сідайте біля каміну, накиньте плед і уявіть великий степ, може навіть донбаський, бога мистецтв Аполлона і його юного коханого Гіацінта…

Ліру тендітнішу нині візьму: юнаків оспіваю,
Що полюбились богам, і дівчат, що, вогнем запалавши
Протизаконним, за пристрасть свою поплатились належно.
Батько богів у свій час полюбив Ганімеда-фрігійця
Палко, й тоді він придумав, який собі вибрати вигляд,
Що до лиця б йому був: тільки тим він погодився стати
Птахом, який блискавиці його має силу носити.
Мить — і розправивши крила підроблені широко в небі,
Вже й Іліада несе, — він виповнює чаші й сьогодні,
й, хоч це Юноні болить, Громовержцю нектар наливає.
Так, Амікліде, й тебе переніс би в ефірні висоти
Феб, але часу, на жаль, не дала йому заздрісна доля.
Все ж обезсмертив тебе. Рік у рік, як лише пересилить
Зиму весна, як Овен після Риби сльотливої блисне,
Серед заврунених трав на стеблі розквітаєш зеленім.
Ти був улюбленцем батька мого. Надаремно священні
Дельфи, котрі в осередку землі, свого владаря ждали.
Бог тоді радо бував на Евроті й у вільній од мурів
Спарті. Не дбає вже він ні про стріли свої, ні про ліру.
Сам же себе він забув: хоча бог, — не цурається сітей,
Стримує чуйних собак, через дебрі гірські йому любо
Разом іти: спілкуванням постійним жагу свою живить.
Вже посередині шляху свого — став Тітан ясночолий:
Між учорашньою ніччю й тією, котра наближалась.
Друзі одежу зняли, намастили оливковим соком
Тіло, й диск почали, до змагань приступивши, метати.
Першим його, розмахнувшись, пустив у прозоре повітря
Феб — і стрімким тягарем розметав усі хмари зустрічні.
Часу чимало пройшло, поки диск, повернувшись на землю,
Впав. Ось таке можуть сила і хист, коли в парі, звершити.
Грою захоплений, саме в ту мить нахиливсь тенарієць —
Диск підхопити хотів, — але той від землі блискавично
В цю ж таки хвилю відбивсь і тебе, Гіакінте, в обличчя
Наче б із пращі потужної вразив. Збіліли обоє —
Хлопець і бог. Він на руки підхоплює тіло зів’яле.
То зігріває його, то висушує рани криваві,
Зілля кладе: зупинить хоче душу — невтримну, летючу…
Хист не поможе, проте, коли рана — невиліковна.
Як на городі, коли хтось надломить фіалку, чи дикий
Мак, чи лілею з тичинками жовтими в чашечці білій, —
Никнуть вони, нахиливши додолу голівки зів’ялі:
Втриматись сили нема, і верхівками дивляться в землю, —
Так от і він свою голову клонить; безсило на плечі,
Вже й під своєю вагою вгинаючись, падає шия.
«Гинеш, обдурений долею, в розквіті літ, Ебаліде! —
Вигукнув Феб. — Твою кров — мимовільний мій злочин — я бачу.
Ти — моя мука, мій біль. До могили твоєї причетна
Буде правиця моя, бо й довів я тебе до могили!
Втім, чи моя тут вина? Якщо так, то виною назвати
Можна б і гру; якщо так, то й кохання назвімо виною.
О, якби згинуть я міг замість тебе! Якби міг померти
Разом з тобою! А що я не вільний од присудів Долі —
Будеш зі мною вовік — на співучих устах і на думці.
Тільки тебе відтепер моя пісня вславлятиме й ліра.
В квіт обернувшись новий, мого стогону мітку нестимеш.
Прийде пора — й у той самий квіт переміниться славний
Воїн-герой; на пелюстці і ймення його прочитають».
Поки таке майбуття Аполлон правдомовний віщує,
Кров, що в той час по землі розлилася, траву заплямивши,
Кров’ю вже не була: заяснівши, мов пурпур із Тіра,
Квіт появився, подібний до лілії, тільки ж у неї
Сріблом блищать пелюстки; найчистішим багрянцем — у нього.
Фебові мало й цього: щоб іще було більше пошани,
Сам він зітхання своє залишає на квітові: «Ай, ай!»
На пелюстках надписав — у тих літерах тугу засвідчив.
Що Гіакінта на світ привела — не соромиться Спарта;
Й досі шанують його: рік у рік там, за звичаєм предків,
Пишно святкує народ Гіакінтії, свято триденне

Читать далее

Odi et amo

Шоста ранку, не спиться, за дві години буде естонська, але є час і натхнення на римські вірші. Катулл — ім‘я знамените. Маестро. Пристрасті в його житті буяли, за життям йшов стилус: бенкети, бійки, кохання, ревнощі… Вірш про Лесбію, якій Катулл обіцяє тисячу чмоків (власне так, бо слово «поцілунок» для нього було надто заяложеним, прісним), вчать студенти. Ще вони вчать його «Odi et amo» (пер. А. Содомори):

Я і люблю, і ненавиджу. «Як це?» — спитаєш. — Не знаю.
Чую, що так воно є. Чую — і мучуся тим

Ці два рядки потім безліч разів інші поети повторювали по-своєму. І в латинському оригіналі, і в перекладі Содомори стать причини не вказано. По асоціації з тисячою чмоків думають про Лесбію. Власне, росіяне так і перекладають: «И ненавижу её, и люблю…». Дарма, бо в його віршах тисячу чмоків обіцяно і Ювенцію…

І ще один маленький епізод короткого життя (пер. С. Шервинского):

Как забавно, Катон, всё получилось,
Стоит выслушать, стоит посмеяться,
Смейся, друг, потешайся над Катуллом:
До чего всё забавно получилось —
Тут мальчишка с девчонкой забавлялся
Шалуна, так велела мне Венера,
Поразил я копьём своим торчащим
Читать далее

Postimehe uuring

Soovin jagada teiega mõtteid, mis mul tekkisid Postimehes ilmunud artiklit lugedes, milles kirjutati ukrainlastest Eestis. Võin öelda, et see on üha aktuaalsemaks muutuv teema — ukrainlaste kogukond Eesti ühiskonnas.

Ühest küljest on see päris oluline, sest massimeedia kujundab avalikku arvamust ning uudiste hinnangud saavad poliitikute tegevusi juhtida. Näiteks töömigrantide küsimus — kas on vaja majanduslikus mõttes kasutada inimesi välismaalt või nende tööjõud on liiga suur risk? Sellele küsimusele vastus toob kaasa üpris konkreetse töömigratsioonikvoodi.

Teisest küljest on see aga küllalt praktiline küsimus meie jaoks: mida me võiksime või isegi peame tegema, et seda avalikku arvamust muuta?

Arvasin, et oleks kindlasti pidanud väikese uuringu tegema. Ma võtsin välja kõik Postimehe artiklid oktoobris (esimesest kuni kolmekümne esimeseni) nii eesti kui vene keeles, mis sisaldavad “ukrain*” või “украин*” sõna (* tähendab, et siin oleks kõik võimalikudvariandid: “Ukraina”, “ukrainlane” jne). Kokku oli 176 uudist, neist 70 eestikeelset ja 106 venekeelset. Siis ma arvutasin, mitu artiklit/uudist sisaldavad teisi võtmesõnu nagu “migrant” või “Sentsov”.

Minu tulemused on sellised (piltel on kogu aasta tulemused okroobrist 2017 kuni oktoobrini 2018): 1) venekeelsetes artiklites on rohkem negatiivseid hinnanguid Ukraina ja ukrainlaste kohta võrreldes eestikeelsete artiklitega (27 ja 17% vastavalt); 2) venekeelsetes artiklites kirjutatakse sagedamini ukraina töömigrantidest, kui eestikeelsetes (11 ja 3% vastavalt), kusjuures venekeelsed hinnangud on peamiselt negatiivsed.

Читать далее

Дві Афродити

Що ви бачите в цій скульптурі? — Два озброєних міцних чоловіки, один молодший, другий старший; вони йдуть на бій, у якому самі загинуть, але заслужать довічну вдячність громадян. Біля їхнього пам’ятника закохані складатимуть обітниці вірності. Вони — тираноборці Гармодій та Аристоґітон, чиє кохання здолало злочинну владу.

«Правителям, мабуть, невигідно, щоб у їхніх підданих зароджувалися великі помисли, кріпилась приязнь і виникали міцні зв’язки, а цьому, окрім іншого, сприяє передусім Ерос… Бо коли любов Аристоґітона і Гармодія переросла в міцну дружбу, це поклало край правлінню тиранів. Отож, у тих краях, де віддаватися закоханим закон уважає за ганьбу, такий звичай утвердився не інакше, як через малодушність законодавців, корисливість правителів і боягузтво підданих» (Платон, Бенкет)

PS: совок, з його малодушністю законодавців, корисливістю правителів і боягузтвом підданих переробив Тираноборців на Робітника і колгоспницю, отже замінив — в платоновій термінолоґії — Афродиту Уранію на Афродиту Пандемос.
Читать далее

Про реальне та віртуальне

У повісті «История одной маленькой войны» Олексія Аляскіна (пошукайте ґуґлом) є твердження, що плішка тоді буяє життям, коли місто досягає мільйона — він цю емпіричну закономірність називає «плішечною константою». А що таке плішка? Форма існування спільноти, специфічна, малоприємна, брудна, але то все антураж — механізм буде універсальним для будь-яких спільнот, як реальних, так і віртуальних.

А тепер поговорімо про аналоґії. Перед моїми очима багато різних віртуальних спільнот — як діяспорально-еміґрантських на кшталт «Українці в Естонії», так і конкретно-цільових, напр. Орґкомітет нацконференції. Думаю, що ви також зможете пригадати свій досвід віртуального спілкування в таких ґрупах.

Перше, що можна сказати: вони відрізняються чисельністю членів — від кількох сотень, а інколи і тисяч, до десятка осіб.

Друге, вони, очевидно, відрізняються гомоґенністю — від об’єднання майже випадкових персон, які не мають спільної мети (але, можливо, мають якусь спільну потребу), аж до спільної праці ретельно відібраних однодумців із сильною мотивацією на досягнення чітко окресленого результату.

В обидвох випадках можливе як буяння життя у ФБ-ґрупі, так і могильна тиша. Очевидно, що для ґруп з людьми без чіткої спільної мети запорукою жвавого та стабільного існування є якраз їхня чисельність (суто емпірично можу сказати що це десь понад 600 осіб — чим ближче до тисячі, тим краще). Натомість для ґрупи з метою, орієнтованої на досягнення конкретного результату, чисельність навпаки не має бути надто великою — до 50, бо інакше з’являються сачки.
Читать далее

Із класиків

Є така книжка «Соціальне конструювання реальності». Так от, один з прикладів того, як, на думку авторів, будується соціум, викладено на незвичному для пересічного читача матеріалі. Насолоджуйтесь!

«для коллектива, в котором институционализирован гомосексуализм военных, упрямая гетеросексуальность индивида сразу делает его кандидатом для терапии — не только потому, что его сексуальные интересы представляют очевидную угрозу боевой эффективности данного подразделения воинов-любовников, но также потому, что его отклонение имеет психологически подрывной характер для спонтанной мужественности остальных. Ведь кто-нибудь из них, вероятно, „подсознательно“ может испытывать искушение последовать его образцу. На более фундаментальном уровне поведение девианта бросает вызов социальной реальности как таковой, ставя под угрозу принимаемые за само собой разумеющиеся когнитивные („зрелые мужчины по природе любят друг друга“) и нормативные („зрелым мужчинам следует любить друг друга“) оперативные процедуры. Безусловно, девиант предстает и как живое оскорбление богов, которые так любят друг друга на небесах, подобно тому, как преданные им делают это на земле. Такое радикальное отклонение требует терапевтической практики, имеющей здравое обоснование в терапевтической теории. Должна иметься теория отклоняющегося поведения (то есть „патологии“), которая объясняла бы такое шокирующее состояние (скажем, предположением об одержимости бесами). Необходима и система диагностических понятий (некая симптоматология с соответствующими навыками ее применения при разбирательстве), которая в оптимальном случае не только позволяет классифицировать острые состояния, но также обнаружить „скрытую гетеросексуальность“ и быстро воспользоваться превентивными мерами. Наконец, должна иметься концептуализация процесса лечения (скажем, каталог техник экзорцизма с адекватным теоретическим обоснованием)»

Бергер П., Лукман Т. Социальное конструирование реальности. Трактат по социологии знания. — М.: “Медиум”, 1995. — 323 с.

Читать далее

Про різницю сприйняття

Сьогодні на уроці вчителька сказала, що 2 листопада в Естонії — День душ, Hingedepäev. Не той, коли влітку, а місцевий, коли естонці у вікна ставлять запалені свічки, щоби души предків знайшли доми нащадків і завітали в гості.

І тут я відрефлексував, що наші поховальні звичаї (оті всі «вперед ногами», «не приносити ніц з цвинтаря додому» etc) мають протилежну мету — щоби душа померлого забула, куди вертатись.

В обговоренні на ФБ мені дві жінки написали про свої спогади, гадаю, що вони цікаві самі по собі, тому даю, як є.

(1) Це не наші традиції. У нас душі померлих предків — це прмічники, захисники. Їх не бояться. Наприклад, на Полтавщині перш ніж сісти на лавку в хаті, спочатку здувають або змітають рукою «душок», щоб не сісти на них. Вважається, що «душки» (душі померлих родичів) можуть іноді приходити додому. А «вперед ногами» — це для того, щоб після смерті душа знайшла спокій на небі, а не бовталась між небом та землею. Тому, що дух, який не знаходить спокій, стає злим і шкідливим. Мама розказувала про цікавий обряд. Коли хоронили мою бабусю, пізно ввечері після поминок в хаті за столом залишились лише близькі родичі. Після 12 ночі всі сіли за стіл. На покуті під образами запалили велику свічку. Всі повинні були сидіти мовчки і не рухатись. Через якийсь час свічка замерегтіла і на стіні почали з‘являтись тіні. Навіть були чутні кроки. Коли полум‘я свічки вирівнялось і тіні зникли, родичі увімкнули світло і почали обговорювати, чиї «душки» приходили, що робили і що це означатиме для членів родини. Таким чином померлі предки ніби передавали інформацію про майбутні події для живих. Але ні в кого страху цей обряд не викликав. Спілкування з померлими родичами але в певний спосіб вважалося нормою.

(2) Насколько я помню, прабабуля говорила, что до 9 дней душа пребывает в доме и рядом с родственниками. Потом до 40 дней шляется по мытарствам, а затем ей определяют ПМЖ в загробном мире. И пару раз в год души из рая та ада отпускают повидаться с родней. Сама она была кацапка из Орловской области, село Сосково, бежавшая на Донбасс от раскулачивания. И по поводу общения с родственниками, жальники у славян не только огораживались, но и окапывались рвом. Видать не всякое общение с ушедшими доставляло удовольствие Традиция практически не сохранилась. Хотя в Козелецком районе мне попалось такое кладбище. Место естественно не скажу из-за чорноархеологического интереса. Бо село рядом старое, места камрадами не битые и белые историки нафик рядом не упали.

Читать далее

Не про військових, але про радикалів

Якось друг (тоді ще в студентському гуртожитку) купив виданий в Росії переклад англійського роману «Отсос». Назва, звичайно, обіцяла 🙂 Тому читано було це нами всіма — як натуралами, так і не зовсім. Роман про життя радикальних лондонських тусовок, як правих, так і лівих, де все крутиться довкола ідей, насилля і орального сексу, які виступають трьома іпостасями влади. Стюарт Хоум, здається, гіперболізує, та книга йде на одному подихові — як порнофільм. Але коли я слухав, як Дмитро Різниченко розповідає про свій досвід, я згадував саме цей текст — коли весь світ стискається до розміру тусовки, тексти пишуться для своїх, а з чужими можна взаємодіяти тільки в два способи: дати в рило або дати в рот.
Читать далее

Трохи про національну ідентичність

З подивом дізнався, що дуже багато радянських мультиків (оті всі Чебурашка, Таємниця третьої планети, Вовк і ягня etc — список великий) за совка і часів аґресивної русифікації студія «Талліннфільм» дублювала естонською. Повторюю — не субтитри, а повноцінний художній дубляж. І це в маленькій (1 млн) країні, окупація якої в 1944 році була в пам’яті аж ніяк не дідів, третина якої була депортована і ще скількись там втікла від окупації буквально на човниках через неспокійну Балтику. За всіх цих умов люди вперто тримались мови навіть у дитячих розвагах… Чи дублювались ці мультики в Україні? Не пам’ятаю. Навіть якщо і було це, то воно пройшло повз моє дитинство.
Читать далее

О кладбищах

В детстве, начитавшись Гоголя и наслушавшись историй, которые шёпотом рассказывают малыши друг другу, я очень боялся кладбищ. Даже сейчас я бы не рискнул ночью там гулять (в этом возрасте не столько из соображений мистики, сколько от понимания, что шляются там всякие — как говорила бабушка: не мёртвых надо бояться, а живых). А вот в Эстонии, которая в сознании ну никак не связывается с вием и прочей восточно-славянской чертовщиной, кладбища мне кажутся милыми и уютными, я спокойно могу там бродить и днём, и ночью. Зараза заразу не берёт: местные демоны или не видят меня (а я — их), или принимают за своего. Tule meile külla, гостем будешь, lilleke!
Читать далее

О важности терминологии

В эстонском, как учат самых маленьких, есть два инфинитива — на «-ma» и на «-da». При этом, ma-инфинитив употребляется с глаголами движения как цель, легко склоняется по падежам и вообще ведёт себя как заправское имя. Тю, — думал, — что за хрень?!? Копался, вспоминал, что славянский инфинитив — это тоже не глагол, а застывший дательный падеж супина, а уж супин, как помнится из латыни, употребляется с глаголами движения и тоже изменяется по падежам, правда только двум, но не суть. Сегодня рылся в эстонской грамматике (книжке), а там этот ma-инфинитив собственно супином и называется… И сразу всё в голове стало на свои места. Вот зачем, спрашивается, в погоне за внешней простотой путать термины и сбивать с толку приличных людей?!? Написали б сразу — супин, и все нормальные люди, которые как прилежные мальчики в школе латынь зубрили, сразу бы поняли, что к чему!
Читать далее

Väike perelugu

Minu vanaema oli perenaine. See tähendab, et ta ei käinud tööl, täpsemalt tema töö oli kodus. Vanaisa töötas metallurgilisel tehasel ja tõi koju palka. Muidugi, kui ma olin sündinud nad olid juba pensionil, aga nende pererollid olid sarnased: Vera Danilovna tegi süüa, pesi nõusid, käis poes, lülitas pesumasinat sisse, õmbles, aga Ivan Prokofjevič sai pensioni, töötas aias, parandas kõike oma kätega, müüs oma õunu, viinamarju, pähkleid ja aprikoose turul.

Vanaema luges raamatuid (neid oli palju), vanaisa — ajalehti. Isegi nüüd minu Mariupoli kodus on suur nende klaasidega raamaturiiul. Vanaema kogu aeg kurtis, et tal polnud võimalust kooli lõpetada ning kirjutas ainult suurte trükitähtedega, kirjutas nagu kuulis, ilma komade ja ortograafiata. Istudes diivani peal luges ta mõnda raamatut vaevaliselt, huuli liigutades.

Vanaema jutustas mulle, et ta, Uurali taga sünnitud, tuli kahekümneaastasena mehega Ukrainasse, kui Mariupolis oli industrialisatsioon alanud, enne Teisest maailmasõda. Loomulikult nad ei saanud ukraina keelest absoluutselt aru. Aeg möödus ja ukraina sõnad nendele helistasid. Teist keelt nad ei osanud. Ma ei tea, kas nad tahtsid? Arvan, ei. Aga nad tegid kõik, et lapsed ja lapselapsed mitte ainult kooli lõpetaksid, vaid ülikoole ka.
Читать далее

Mõtted jooksurajal

Joosta trenažööril on igav — keha teeb neidsamu liigutusi, ümbrus ei muutu, ainult hingamine sageneb… Viis minutit, seitse, kümme — millal see kord lõpeb?!

Naabertrenažööril tegutseb mingi naine, tal on klapid kõrvades ja telefon ees, ta jookseb ja vaatab filmi. Täna ma võtsin ka oma kõrvaklapid kaasa, panin need pähe ning telefoni oma jooksuaparaadi peale. Juba ammu tahtsin ma «Israel Egiptuses» kuulata.

Kooskõla oli inspireeriv: treenitud kõrv jälgis süžeed, aju nautis keerulist polüfooniat, aga keha… keha tegi neidsamu liigutusi nagu inimestel Egiptusest põgenedes
Читать далее

Ajalehtest

Mu vanaisale väga meeldis nõukogude ajaleht «Правда» — ta tellis alati seda ja luges ning rääkis, et on vaja olla kursis poliitiliste sündmustega. Seda ajalehte oli nii palju, et kui ma tegin hiljuti remonti, leidsin vanad vanaisa ristid, mis olid keeratud sellesse ajalehte.

Erinevalt vanaisast, mulle ei meeldi massimeedia, aga kui ma kolisin Eestisse, hakkasin kohalikke venekeelseid ajalehti lugema. Esiteks, tahtsin midagi selle maa kohta teada, teiseks, see oli naljakas — kohalik vene keel on nagu eelmise aastasaja kahekümnendate aastate alguses (kõik need «маклер», «товарищество», «реновировать» jne) pluss uudised on orienteeritud kohalikele elanikonnale («в лесу нашли груду костей», «полиция сняла кошку с дерева» etc: ma saan seda ette kujutada tehase ajalehes, mitte peamises Eesti uudiste kajastajas Postimehes).

Nüüd ma juba saan eesti keeles lugeda, aga see on veel raske: ma ei saa kohe aru — pean keskenduma ja tõlkima. Laiskus on inimlik, sest venekeelne Postimees on ikka veel minu jaoks kohalike uudiste allikas.

Eile, meie endine kolleeg pakkus mulle FB-s liituda tema ajalehega — vene keeles ka. Ma vaatasin läbi, seal on palju suuri analüütilisi artikleid. OK, mõtlesin, proovime. Täna loen ja saan pahaseks: kus on loogika?! Palju sõnu, aga ei näe ideed! Pärast seda loen quasi-analüütilist teksti ühest Ukraina meediast. Taas saan pahaseks, uuesti ebaloogiline artikkel!!! Kardan lugeda eestikeelset ajalehte sellepärast, et võin ka sealsetes trükistes leida moonutatud arusaamu meid ümbritsevast maailmast.

Читать далее

Üles ja alla

Kui enne eksamit olin kontsentreeritud, aga nüüd — lõõgastunud. Muidugi, nagu varem õpin ma sõnu igal hommikul, ilma pausita, aga eile ajasin ma end sõna otseses mõttes raamatut kätte võtma ja neli lehekülge lugema… See ei käi ainult eesti keele kohta: sama asi juhtub, kui ma näen erinevaid tekste.

Ma tean, et see tuju või seisund on tsüklilise iseloomuga — eufooria, kui sa saad kõik, oled rõõmus ja täis jõudu ning depressioon (mitte psühhiataarilises tähenduses!), kui sa tegutsed nagu automaat, teed midagi hädavaevalt, raskustega, ainult sellepärast, et on vaja. Lained tõusevad ja langevad, laev läheb edasi — üles ja alla.

Selle poeetilise metafoori võtsin ma Göthe käest: “Dieses Gondel vergleich’ ich der Wiege, sie schaukelt gefällig…” Olgu öelnud, Göthe kasutab siin minu armast vana kreeka žanrit — eleegiline distihhon, seetõttu ma mäletan neid luuletusi.

Читать далее

Teeõhtu

Umbes nädal tagasi nägin ma FB-is teadet, mille kirjutas minu sõbranna, et kutsuti meid eesti keele teeõhtule. Loomulikult ma läksin.

Kohtusime täna vanalinnas, ostsime veini, teed, kringlit ja võileibu ning hakkasime suhtlema. Meid oli viis inimest Venemaalt, üks naine Mehhikost, aga kõik teised, umbes kümme, Ukrainast (kusjuures, okupeeritud teritooriumilt). Kõik me püüdsime eesti keelt kasutada, vaatamata sellele, et meil oli vähe sõnu. Muidugi, klaas veini viis rääkimise hirmu, aga pärast unustasin ma oma koti sinna. Õnneks, sõbranna helistas mulle ja ma sain koti kätte
Читать далее

Hommik enne eksamit

Täna ma tõusisin nagu alati väga vara üles. Enne eksamit oli mitu tundi ja ma ei teadnud, kuidas aega veeta. Ma õppisin sõnu, ma lugesin ajalehti (muide, see oli kerge — tundub, et maagilised prillid on mul juba ees)… Siis võtsin ma huupi B2 õppekavad, mis on keelekoolides.

Niisiis, mis meil on? Nad pakuvad umbes 400 tundi, millest umbes pool — auditooriumis. Kui me tegeleme 3 tundi nädalas, 200 : 3 = 67 nadalat või 16 kuud. Võttes arvesse, et ma reisin sageli, see period venib pikemaks (umbes kaks aastat)...
Читать далее

Usalduk õhkkond

Meie, postnõukoguderiigide kodanikud, elame pingelises õhkkonnas. Ühtepidi, me ootame teravat kriitikat, me oleme alati valmis kaitseks (parim kaitse on tugev rünnak) ning ise teeme kriitikat, teistpidi meile ei meeldi reeglid (ei ole ju reegleid ilma eranditeta) ja proovime kogu aeg endale erandit teha.

Kui ma kolisin Eestisse kaks aastat tagasi, üks vanem proua ütles mulle: Maksym, sul on vaja aega, et harjuda. Sa tulid riigist, kus korruptsioon ja agressioon on igapäevased. Samm sammult sa hakkad aru saama, et mitte keegi ei ründa sind igal hetkel. Natuke lõdvestu. Kui karantiin lõpeb ja sa näed, et reeglid töötavad ning elu on mitteohtlik, siis sa hingad kergemalt.

Aeg möödus. Tegelikult, ma kuulen siin väga tihti “tubli”, “edu”. Sõna “loll” näen ma ainult raamatutes. See on usalduk õhkkond
Читать далее

Keelest jälle!

Millest veel saab kirjutada õhtul, kui mitte keelest? Tulin järeldusele, et kaks keeleõppe seisukohta ekspaatide elus.

Esimene, nimetagem seda ratsionaalseks. Hea spetsialist töötab erinevates maades, aga kõiki keeli ei ole võimalik ära õppida, sest iga keel vajab õppeks palju aega. Seetõttu spetsialist peab ainult inglise keelt kihvima ja welcome — tema on kõikjal teretulnud.

Teine, mida ma nimetaksin moraalseks. Kui igaüks, kes elab antud maal, siis ta peab kohalikust elanikkonnast aru saama. See on raske, olen nõus. Aga see on väga humanistlik.

Muidugi, kui ma tulen ainult nädalaks Tadžikistani, ma õpin pähe ainult «Salom aleikum», «Rahmat» ja «Salomat bošed». Pärast reisi hakkan ma oma tadžiki sõpru sünnipäeva puhul õnnitlema nende keeles «Zodruz muborak». See on tavaline viisakus. Kui ma, näiteks, jääksin sinna kauemaks, siis pole midagi parata — keel ootab.

Ei tea, võib olla ma, lihtsalt, armastan keeli? Tadžikistani ka, kuid seal on liiga palav minu jaoks.

Читать далее

Spordiklubis

Pärast pooleaastast pausi hakkasin ma jälle jõusaalis käima. Nüüd ma panin end kirja eestikeelsesse gruppi. Oi, minu jaoks see oli stress!

Õnneks, grupi juhendaja mitte ainult rääkis harjutustest, vaid ka näitas, mida ma pean tegema. Loomulikult, olid need väga lihtsed asjad, näiteks “kaksteist korda, kolm seeriat”, olid arusaadavad isegi mulle. Terve tund eestikeelsete inimeste seas, kus ma pidin kuulama, aru saama ja midagi rääkima! Ei tea, millest ma olin rohkem väsinud, kas harjutustest või keele kasutamisest?!
Читать далее

Keeleklikk

Saša õpib arvutiga eesti keelt, me istume kõrvuti diivani peal. Esimesed tunnid: “Tere, tule siia, ära tee niimoodi…” Ma kuulen ja mõtlen: Jumal! Kaks aastat tagasi see tundub mulle uskumatult keerulisena.

Ma pean tänama keeleõppimise süsteemi Eestis. Muidugi, siin on ka olemas probleemid. Ma tean. Aga võrreldes teiste riikidega siin on palju märkimisväärset, mida tasuks üle võtta: head interaktiivsed õpikud, tasuta veebi- ja mobiilirakendused, eksamid, võimalus hüvitist saada pärast edukat eksamit ja patriootiline rahvas.
Читать далее

Keeruline süsteem

Eile me nääklesime töökaaslasega raamatu disaini pärast. Asi on selles, et mina kasutan palju aastaid raamatute ettevalmistamiseks professionaalset süsteemi, aga tema on harjunud väga primitiivse dokumentide disainiga (nagu Word).

Näiteks, iga peatüki alguses, esimeses tekstilõigus, ma ei tee taanet, aga teiste peatüki lõikudel sellised taanded on. Kolleeg arvab, et see on lihtsalt minu hooletus.

Ma proovin seletada, et tüpograafia või trükikunst on väga keeruline, aga ratsionaalne süsteem. Kui keegi ei tunne reegleid, see ei tähenda, et neid ei ole.

Sellisel juhul (kas taanet on vaja või mitte) me peaksime vaatama, miks taanded on olemas – nad märgivad uue tekstilõigu ära. Esimese peatüki lõik (pealkirja järel) on märgitud nagu uus, sest ta ei nõua taanet.

Читать далее

Homo proponit, sed deus disponit

Viimasel ajal kirjutan ma palju keele õppimisest ja see on loomulik, kui sa õpid keelt, siis volens-nolens peegeldad seda teemat.

Ühes populaarses raamatus polüglottidest autor, olles ise polüglott, mainis kurioosset episoodi: ta tuli samasuguse isepärase inimese juurde külla ja tõdes, et kirjutuslaua peal oleks saanud keeleväljakaevamisi teha — õppematerjalid lebasid kultuurikihtidena laual. Sellega seoses meenutasin ma oma riiulit üliõpilaste ühiselamus: paksud sõnaraamatud (punane — ladina, roheline — kreeka, hall — poola, must — saksa, pruun — bulgaaria), õpikud, luulekogud ja üks vihik, mis ootas tõlkimist kohalike anarhistide jaoks…

Ladina keel oli esimene ja minu kõige õrnem armastus, ladina tegusõnad lipikutel käisid minuga kaasas loengutes ja olid õpitud vahetundides. Liviuse tegelased mitte ainult ei pidanud kõnet Palatinose küngaste peal, vaid läksid ka üles ühika katuse peale, nägid Donetski terrikoonikuid, jalutasid pargis teise ja kolmanda tehisjärve ümber, jälgisid keemilist reaktsiooni gaasimõõteseadmetes, Catilina püüdis ülikooli raamatukogus Albertusest ja Hildegardist aru saada.

Aasta möödus, grupikaaslane võttis tundi poola keele õpiku kaasa. Miks ma tahtsin samuti just seda õpikut, ma enam ei mäleta. Ma ostsin ja läksin õpikuga ülemuse juurde, ta selgitas, kuidas seda loetakse, üllatus, et mäletab lasteluuletusi “Nie pieprz, Pietrze, piepszem wiepsza”… ja siis see algas. Ma ajasin taga poolakeelseid kriminulle küsides neid keemia osakonna töötajatelt. Ma nautisin lugedes poola kohukeste silte, olin kirjavahetuses eakaaslasega Rzeszòwist, õppisin Tuwimi ja Szymborska luuletusi pähe, ei saanud lugemissaalis naeru tagasi hoida lugedes Chmielewska jutte, kirjutasin lauseid sinisesse märkmikku ning õppisin neid elektrirongides Mariupolist Donetskisse sõites.

Tookord toanaaber võttis raamatukogust ühe väikese vana-kreeka keele õpiku. See oli natuke imelik: autor kirjutas palju ajaloolisest foneetikast, aga väga vähe keelest enesest. Seevastu siin olid ilusad tähed! Need olid kirjutatud vatmanile ja me riputasime need seina peale meie voodi vastas ning igal hommikul vaatasime neid. Esteetiline tunne oli rahuldatud, kuid harjutada neid tähti oli raske. Ma püüdsin isegi neid sõnu õppida ladina transkriptsioonis, aga see nägi väga kentsakas välja ning ei inspireerinud üldse. Seetõttu ma pöördusin tagasi alfa ja omega juurde. Revolutsioonieelsete gümnaasiumi õpikutega ei ole võimalik tegeleda — need ei ole õpikud, vaid igavad paksud käsiraamatud paragrahvide ja punktidega, tabelitega eranditest jne. Kui ma nägin, juhuslikult, väikeses raamatupoes Universytetska tänaval Slaviatinskajat, hüppasin rõõmust: riiulil oli minu oma, võib olla, üks parimatest vana kreeka õpik. Elektrirongid, märkmikud, pliiatsid, rand — abikaasa ujub, mina studeerin aoristi… Erinevalt ladina ja poola keelest kreeka kõnet ma ei õppinud — loen, saan aru, lihtsalt käänan nimisõnu ja pööran tegusõnu. Praegu ma ütleksin, et see on А1 tase. Aga mul on peas Homerose, Hesiodose tegelased, Platoni dialoogid ning palju kreeka epigramme.

Ei taha peatuda teistes intriigikestes. Need olid armsad. Pöördun ikkagi raamatu juurde tagasi, millest alustasin — Leningradi polügloti meenutused. Ühes peatükis ta kirjutab, et kuidas ta koos sõbraga uurib, kas tasub eesti keelt (sel ajal eksisteeris veel NSVL ja eesti keel oli ühe väikese liiduvabariigi keel) õppida. Mina arvasin tollal: väga imelikud mehed!? Rohkem kui kakskümmend aastat möödus. Minu hommik algab selle maa sõnadest, siis järgneb raadio, töölaua peal saab keeleväljakaevamisi teha. Kontoris arvatakse, et see on väike hullus. Ma proovin eesti raamatuid lugeda, naudin lugedes kohukeste silte ning rõõmustan, kui Istanbulis seda kõnet kuulen. Kalevipoeg ikka veel unes ei käi, aga kratt on juba kööki tekkinud — praeb pannkooke…

Misjaoks see kõik? Tööleping lõpeb järgmisel aastal — Ars artis gratia

Читать далее

Bach ja Krebs

Pavel Kazarin, üks ukraina ajakirjanik, kes on pärit Krimmist ja pidi sealt ära sõitma vene okupatsiooni tõttu, kirjutas oma arvamuslõigus, et vaatamata sellele, et ta kolis Kiievisse aastal 2015, tunneb ta, et Simferopol on tema jaoks ikka kodulinn, lähedasem kui Kiiev. Ta võib mõttes mööda Simferopoli tänavaid jalutada. Kiiev on mugav, aga Simferopol on südames.

Pühapäeva hommikul, kell kuus, kui ma olin kodus tagasi, panin oma kõrvaklapid pähe ja lülitasin Bachi Suure fantaasia ja fuuga g-moll sisse. Minu tunded olid samad: mulle meeldib Bachi õpilase muusika väga (see on romantiline barokk, ma arvan, et Mendelssohni Laulud ilma sõnadeta on inspireeritud Krebsi teostest), aga ainult kuulates Bachi tunnen ma end kodus.
Читать далее

Poeskäik

Eile ja täna me käisime Sašaga poes. Tavaliselt ma eelistan Solarises või Maximas käia, aga abikaasa viis mind Viru Keskusesse, sellepärast et talle meeldib, et ostmise protsess on täiesti automatiseeritud: sissepääsu registreerime oma partnerkaardiga ning võtame kaasa kaupkoodi lugeja, siis valime kaupa selle lugeja abiga ja lõpuks, väljapääsu ees, kassa loeb automaatselt kaupade nimekirja ning me maksame pangakaardiga.

Mitte keegi ei võrdle seal lugeja andmeid asjadega korvis. Minu jaoks on see veider, aga Saša ütles, et kaupluse veebilehel on kirjutatud ettevaatust: me saame kontrollida. — OK. Ja täna, kui me tahtsime juba maksta, kassiir palus meid tema juurde tulla ning kontrollis meid.

- Kas kõik on korras, küsisin?
- Jah, aitäh! Palun, võtke šokolaad kontrolli eest!

Читать далее

Presidendi mõtted

Űleeile lugesin ma Postimehest Eesti Presidendi intervjuud, mida ta Narvas andis. Kahjuks, eestikeelset originaali mul ei ole (ei tohi tasuta seda ajalehte internetis lugeda), nii et ma pean tsiteerima peast ja vene teksti.

Ta ütles kahte asja, millele pöörasin oma tähelepanu.

Esimene: Narva kodanikud saaksid omavahel meelelahutuseks eesti keelt rääkida.

Minu arvates see oli natuke naljakas — kasutada võõrast keelt on raske. Ma ei arva, et keegi hakkab seda tegema meelelahustuseks. See on töö, mis vajab suurt motivatsiooni. Kahjuks, ma nägin seda Ukrainas Donbassis: kuid Ukraina ja Vene keeled on sugulaskeeled ja sarnased, mitte keegi ei kasuta neid meelelahutuseks. Muidugi, ma võin eksida.

Teine positiivne mõte: B1 tase on piisav, et uudiseid lugeda, näiteks mina (Kersti Kaljulaid ütleb) püüan hommikuti Le Mond‘i võtta, et oma prantsuse keelt treenida.

Jah, see on hea mõte, arvan. Mina ise ka püüan niimoodi teha. Aga samal ajal see on motivatsioon ja distsipliin. See on ka raske. Positiivne on see, et presidendile on tähtis, et rahvas oleks motiveeritud võõraid keeli oskama.
Читать далее

Blog

Enne FB-i ma kirjutasin oma arvamusi siia, blogisse. Ma registreerisin end FB-s aastal kaks tuhat kaksteist. Nüüd ma teen nii, et esialgu tuleb minu post sinna ja siis, umbes kuu lõpus, ma panen oma blogisse üles kõige huvitavamad postitused.

Tavaliselt ma ei loe oma vanu poste, aga eile ma tahtsin sinna märksõnu lisada. Kui ma töötasin oma värskemate postitustega (kahe aasta post), see oli kerge, aga minna tagasi kahesaja kuueteistkümnendast aastast minevikku sai raske olema: sõja algus, tulistamine, okupeeritud Donetsk, ema haigus ja surm... Ma ei kannatanud seda pinget ja lülitasin arvuti välja.
Читать далее

Proovieksam

Ühe eesti keele eksami olin juba sooritanud ning seetõttu ma ei kartnud midagi. Nagu alati ärkasin kell kuus ja kell üheksa läksin jalgsi Pae Gümnaasiumisse proovieksamile. Seal suhtles minuga üks vana mees: „Tulge siia,“ ütles ta ja viitas käega klassi poole.

Istusime. Minuga koos oli klassis üks mees, kelle nimi oli D. Ma suhtlesin temaga integratsiooni kursusel. Ta on vana, pikka kasvu ja sõbralik, aga siis ta ei näidanud oma keeleoskust. Ma olin üllatunud, kui nägin teda B1 tasemeksamil. „Aga miks mitte," arvasin ma. Konsultatsioon algas. Õpetaja küsis D-ilt „Kuidas teie nimi on?“. D ei vastanud. „Kust te olete pärit?“. Jälle ei vastanud.

Hm, võib olla ta lootis, et saab hakkama. Võrreldes Dmitriga teine klassikaaslane, kes oli pärit Lõuna-Aafrikast ja oli sama vana, rääkis eesti keelt väga hasti.

Читать далее

Adaptatsioon

Minu elu Eestis möödus etappidena ja need olid erinevad võrreldes sellega, mis fantastilistes raamatutes kirjeldatud. Seal, näiteks Assimovi “Foundation”, kui keegi tuleb võõrale planeedile ning ta peab uut elu ja uusi kombeid omaks võtma, ta teeb seda ruttu, seejärel ta valdab juba kohalikku keelt. Siin, see ei olnud nii kerge.

Esimesed kaks kuud Eestis kartsin ma kõike. Iga kord, kui mul oli vaja kohvikusse või poodi minna, ma sattusin paanikasse: ma ei saanud aru, mis on siltidel, pole üldse minu emakeelega sarnaseid sõnu. Muidugi, ma teadsin, et ma võin vene keeles küsida, aga ma tundsin Eesti ajalugu ka — see oli okupantide keel ning mul oli häbi seda kasutada.

Edasi oli integratsiooni programm. Kolme õppetunni järel õues ja poodides reklaamid ja sildid hakkasid minuga rääkima. Hurraa!!! Aga ikkagi inimeste kõne oli liiga kiire, nendel oli liiga palju sõnu. Hm, mõtlesin, on vaja veel õppida. Kaks kuud, neli tundi päevas — me kiirustasime, et eksamile jõuda.

A2 eksam sooritatud. Kas ma saan praegu sõpradest aru? Kahjuks, ei. Jälle lahingusse! Aga miks ma ei saa kursusel õpetajast aru?!? Miks ma tunnen end nagu idioot igas tunnis? Õnneks, mul on mobiilirakendus, et sõnu ja fraase treneerida. Edasi lihtsamalt — mul on sõnad peas ja nüüd pean ma harjutama, et neid kasutada. Tekstid, tekstid ja taas tekstid! Väiksed ja suured. Töötan… Ei ole juba hirmu, ainult ebamugavus. Ei ole tragöödiat, kui ma ei saa müüjast aru, ma võin veel kord küsida. Töötan. Eksam ootab.

Читать далее

Riigipüha

Täna on Ukraina iseseisvuse päev. Mõned ajaloolased kirjutavad, et Ukraina on kakskümmend seitse aastat vana, mõned, et oleme rohkem kui tuhat aastat vanad. Aga ma arvan, et tõeline iseseisvus sündis Ukrainas neli aastat tagasi, kui vene väed sisse tulid ja kahest miljonist inimesest said sõjapagulased. Meie Krõm ja Donbass on okkupeeritud.

Nendel suvepäevadel aastal 2014 ukrainlased nägid, et nende keel, kombed ja maa on väärt kaitset. Inimesed võtsid riidekappidest vanavanemate rahvariided (võšõvankad), meeletasid ukraina keelt, sõjavägi loodi nullist. See on uskumatu – riik ja ühiskond oli sündinud!

Isegi välismaal olles mäletame, kes me oleme. Meie võšõvanka on meiega miinimum kaks korda aastas – me kanname seda võšõvanka päeval mais ja iseseisvuspäeval augustis.

Täna ma kannan seda pidulikku riietust ning minu kolleegid Ukrainast ka. Me läheme lõunatama nagu alati ja ettekandja kohvikus küsib, et mis püha on täna ja mina vastan, et Ukraina iseseisvuspäev.
’’Aga mis seob teid ja Ukrainat?’’ – küsib ta jälle. ’’Me oleme pärit sealt’’, vastan ma, ’’ja see on meie isamaa, õnn ja rõõm.’’

Читать далее

Як мені було соромно

Прийом в посольстві України в Естонії. Запрошено естонців. На прийомі звучить українська — ОК, сумнівна англійська — ОК. Жодного слова естонською (точніше, одне було, але від одної запрошеної естонки же). Тяжко було знайти перекладача? В Таллінні? Серйозно?

Далі. Запрошені (персонально!) естонці є депутатами естонського парламенту та учасниками абсолютно волонтерського пікету на підтримку України, що триває вже 4 рік. Чи прозвучало хоч слово подяки їм від працівника посольства? Самі вгадаєте, чи підказати, що ні?

Третє, про колоніалізм у продовження до мови. Презентація проекту місцевої громади про видатних українців в Естонії: тут от наш князь заснував Тарту і взагалі ми такі тут круті як варені яйця. На сайті проекту з естонської — назви міст, решта тексту без перекладу. Короче, #Тартунаш

Як нам сказано, свято в Україні не свято, як нема пісень. Перша арія звучить французькою, друга і третя українською. Мабуть, з поваги до королеви Анни, дочки того князя, який заснував був Тартунаш. Знову, жодної естонської. А нашо? Бо всякі ваші туземні діялекти недостатньо гарні для нас красивих. Не для тебе мама квітку годувала.

Що про це думають естонці, я не знаю. Вони люди виховані. Але мені соромно. Соромно за українську імперську недолугість, дипломатичну зверхність або просто дурну непрофесійність.
Читать далее

Mul oli häbi

Vastuvõtt Ukraina saatkonnas. Siia on kutsunud eestlased. Vastuvõtul räägitakse ukraina keeles (see on ОК), tõlgitakse inglise keelde, aga pole eesti sõnu!!! Absoluutselt!!! Isegi “tere”!!! Kas oli nii raske tõlkijat Tallinnas leida?!? Tõesti?

Järgmine asi. Personaalselt kutsutud eestlased on Riigikogu liikmed ning Ukraina toetamiseks piketi osalejad. See pikett on, tõesti, vabatahtlik ja toimub juba 4 aastat igal nädalal. Kas oli üks tänusõna nendele saatkonna töötajate käest? M-i-t-t-e m-i-d-a-g-i!!!

Kolmas ja see on kolonialismist. Ettekanne veebilehelt, mis kirjutab märkimisväärsete ukrainlaste kohta Eestis: meie suurvürst on asutanud Tartu. See on fakt, aga projekti veebilehel (loodud Eesti Vabariigi rahaga) on eesti keeles ainult linnade nimed.

Laulud. Esimene oli prantsuse keeles (!), kaks järgmist — ukrainakeelset. Võib olla, prantsuse kuninganna Anna mälestuseks, kes oli Tartu asutaja tütar. Ja mitte eesti laulu!!!

Millele minu eesti sõbrad mõtlevad, ma ei tea. Nad on viisakad inimesed. Aga mul on häbi.

Читать далее

Tempus fugit

Praegu ma loen eesti raamatuid väga aeglaselt. Mul on vaja peaaegu iga sõna sõnastikust otsida. Muidugi, see väsitab. Ma mäletan, et kunagi mu lemmikõppejõud, mu armas professor, kannustas mind mingisugust artiklit inglise keeles lugeda ning see oli väga raske ülesanne, sest koolis ma õppisin prantsuse keelt, kuid aspirantuuris seda vaja ei läinud. Oli raske, aga nüüd isegi inglise klassikaline kirjandus paistab lihtsana. Hetkel, kui see mulle meelde tuli, sain inspiratsiooni ja nendel sekunditel ma tõdesin, kui ammu see oli — kakskümmend aastat tagasi! Kas ma olen valmis nii kaua ootama, et vabalt Kalevipoega lugeda?
Читать далее

Raamaturiiul

Kui ma õppisin lugema, siis ma hakkasin aplalt lugema: koolis ööd ja päevad läbi, ma lugesin kõike, mis kätte juhtus: Chestertonist kuni «Pedagoogilise poeemini» ning keemia õpikuni. Meil oli, pealegi, suur koduraamatukogu.

Pärast, juba ülikoolis, ma muutusin laisaks ning väsisin ruttu — üks peatükk ja juba magan.

Harjumus raamatuid ostma jäi. Elades kaks aastat Tallinnas, mul pole kohta riiulil, kuhu mahutada uued raamatud, sest kõik mu eelmises elus ostetud raamatud jäid Mariupolisse. Nüüd muretsen ma raamatuid, mis ei ole nii keerulise sisuga: belletristika väsitab vähem kui näiteks Uurali rahvade etnograafia.

Читать далее

Väike Peeter

Üleeile sõber kutsus mind bussireisile Pilistveresse. Pühapäeva hommikul, kell üheksa tulin ma Raamatukogu juurde Tõnismäel, Kaarli kiriku kõrval. Seal juba seisid vanad mehed oodates meie bussi. Kaks tundi ja olime kohal. Vihma sadas, oli külm. Tseremoonia algas. Inimesed pidasid kõnesid, aga mina uurisin kive.

Väikeses Pilistvere külas, Eestimaa südames, on olemas vana (umbes kaheksasada aastat) kirik. Kiriku lähedal on kalmistu, aga kaugemal asub rist ja kividest kantud mägi. Kivide peal on nimed, kohad ja aastad: Liisa 1957 Sibir, Heino 1941 Vorkuta… Kõik need kivid on erinevad: suured, väikesed, poleeritud ja koredad, graveeringuga või kraabitud tähtedega — inimesed tõid need sinna ja ladusid mäena, igaüks oma valu. Kive on tuhandeid… Niisiis, ühe väikese ümara kivi peal oli kirjutatud „Väike Peeter“. Nõukogude võim võitles isegi laste vastu…
Читать далее

Різне в одному

Що пов’язує контрапункт, попсу, археолоґічний музей та солідарність? — У моїй свідомості тільки Естонія. А тепер по пунктах.

Позавчора я вдруге ходив Національним музеєм в Тарту. Етноґрафічну експозицію я бачив минулого разу, а тепер зосередився на історичній колекції. І тут на мене чекало розчарування, адже в зіставленні навіть з Маріуполем (я вже мовчу про Вірменію та Грузію) вона є бідною — ну яка тут античність і бронзовий вік?!? Одна нещасна дошка, три горщики та скелетик на закусь! (звичайно, артефактів останнього тисячоліття багато, нема мови, — але цього добра всюди не бракує). Орел Вседержителя Зевса до Калевіпоеґа не долетів.

Раніше я писав про свої перші враження від естонської мови як архаїчної. Але потім подумав, що все з точністю до навпаки: вона здається архаїчною саме через те, що вона молода і ще не встигла загубити те, з чого всі починають: багатства звуків і форм. Власне, враження з музею цьому не суперечать: доньки та сини Калева почали пізніше, тому так мало слідів з тих часів, коли Медея помагала Ясонові битися в Колхіді, а Дідона зваблювала Енея.

Ця молодість нації відразу пояснила мені інші феномени, які я спостерігаю вже другий рік поспіль.

Естонська естрада — вона цікава. Цікава тим, що хлопці і дівчата або просто перекладають естонською европейських поп- і рок-зірок, або так точно їм наслідують, що, слухаючи радіо, відчуваєш себе в своїй молодості.

Естонські орґанна школа — композитори так легко вплетають бароковий контрапункт і, навіть, гармонію у свої романтичні твори (стільки фуґато, канонів, остинато і навіть цілісних фуґ я не чув ні в одній іншій, за винятком німецької, музиці).

Іншими словами, естонці як підлітки — вони зняли шкільну форму, їм хочеться все гарне спробувати, вони в захваті милуються багатствами світу за шкільними стінами, вони сміливо стають чолом проти всякої недосконалості, щиро співчувають жертвам неправедних і, водночас, бояться бути слабкими, хочуть зробити все і самі.

Fortuna fortibus favet. Q. D. B. V.

Читать далее

Tavaline päev enne eksamit

Tõustes üles ning järjekordselt lubades endale, et täna midagi kirjutan eesti keeles, püüan seda teha.

Niisiis, tund on läbi ja ma lähen kööki, lülitan kohvimasina, teen kohvi ja kama, pesen nõud ja end, panen riided selga ning kõrvaklapid pähe ja lähen jalgsi tööle. Seda viis minutit, minnes tööle, ma kuulan eesti raadiot – saan vähe aru, rohkem eraldi sõnu, aga ma tahaksin loota, et see on kasulik.

Kontoris lülitan arvuti sisse, loen e-kirju ning vastan, allkirjastan dokumente, otsin informatsiooni internetist, diskuteerin ja nõutlen kolleegidega oma projekti arengu üle. Natuke igav toiming ja seetõttu kell kaksteist me läheme kohvikusse lõunat sööma.

Mul on oma väike kabinet, teised töökaaslased istuvad eraldi suuremas toas, nii et ma saan mõnikord töö asemel tegeleda teiste asjadega, näiteks eesti kirjandust lugeda, kirjutada või FB-s sõpradega suhelda. See on inimlik.
Õhtul, olles kodus, pärast õhtusööki, võtan ma padjad, õpikuid, pliiatsid, oma iPhone, panen need diivani peale ning kõrvaklapid pähe ja hakkan õppima.

Issand, iga päev õppimine! Ma mäletan, koolis igal pool olid sildid Lenini sõnadega „Õppida, õppida ja veel kord õppida!“. Kui kolisin siia, ma lootsin, et mul on aeg õhtuti minu armsa ladina keelega tegeleda! Ahha! Kohe! Homo proponit, sed deus disponit. Cum satur venter, non studet libenter – pärast sööki tahaks magada, siis aga kohv, võileib ja voodisse.

Читать далее

Elamisluba

Pärast suvekursust ma olen lõõgastunud ja laisk – kogu aeg on mul vaja end sundida midagi tegema.

See on uskumatu! Igal hommikul luban endale, et täna ma kirjutan järgmise jutukese, aga mingil põhjusel ei liiguta lillegi, ei ole inspiratsiooni.

Juba kolm kuud on möödas, kui me abikaasaga esitasime PPA-le dokumendid elamisloa taotlemiseks. Nad on kolm korda küsinud meie käest neidsamu küsimusi (näiteks: „Milliseid tööülesandeid täidate Eestis?“). Iga kord me vastame ja kõik kordub kuu aja pärast uuesti.

Eile õhtul, kui ma sain jälle sellise kirja, siis ma olin vihane ning saatsin PPA-le suure ja pahase e-kirja. Ma olin nii üllatunud, kui täna hommikul Saša sai e-kirja PPA-lt, et nad andsid temale elamisloa!

Šampus lauda!!!! Terviseks!!!!

Читать далее

«Живи, Україно, прекрасна і сильна…»

Певен, що люди принаймні мого покоління пам’ятають, звідки цей рядок: «… в Радянськім союзі ти щастя знайшла…», бо в школі вчили напам’ять щороку у вересні і кожний підручник української починався саме з цього (як власне і підручник російської відкривався «Союзом нерушимым»). Нащо я це згадую?

Днями, увечері знічев’я послухав я гімн ЕРСР. Потім — Литовської РСР. Далі — Узбецької РСР… І от дивно: ще в школі я ніяк не міг завчити мелодію під «Живи, Україно», бо весь час хотілось підставити під неї «Союз нерушимий». Я її не пам’ятаю і нині. Те саме з гімнами інших «республік» — слова різні, але музика ну просто разюче подібна з перших нот. Подібна як інтонаційно, так і фактурно: бо ж «брати» та «сестри»! Але подумалось мені, що це сестринство — в одному бо ЦК затверджували — має ще й інший, підступніший бік: якщо ти весь час хочеш під «свої» слова підставити «братську» музику, то мимоволі утверджуєшься в своїй другорядності. Ти — лише копія, невдала, симулякр. То може не мучитись і бути ориґіналом — не українцем, естонцем, литовцем, узбеком etc., а совітською, себто росіянською людиною?
Читать далее

Polyglossia

Колись, у студентські роки, знання кількох мов було чимось дуже дивним, мій шеф знав 5 + рідна українська, частина професури також крім російської з іноземних знала принаймні англійську або польську, з-поміж студентів хіба я один був винятком — так сяк але теж знав кілька.

Зараз я озирнувся довкола і тепер в оточенні, здається, моноґлоссія є винятком. От, наприклад, випадковий знайомий із США: англ (рідна) + російська, українська, французька, латиська, естонська; викладачка естонської: ест (рідна) + англ, рос, сербська, польська, фінська, датська, італійська і якісь там ще — всіма говорить, хай навіть повільно, з акцентом і простими фразами. Таких прикладів — майже кожний перший. А тим часом за парєбриком…
Читать далее

Kikimora

Eile õhtul, mingil põhjusel, tuli mulle meelde sõna „Kikimora“, mis tähendab ühte mütoloogilist kangelast, kes vene mujnajuttudes elab metsades, mülgastes, soodes hirmutades inimesi ning saatis nendele haigusi, see on Sookoll. Kikimorat kujutatakse tihti kanajalgadega naisena.

Ma arvasin kohe, et selle sõna foneetiline kõla ei ole päris slaavilik. Ma leidis internetist ühest ebateaduslikust artiklist, et see nimi on pärit udmurdi keelest. Aga ma proovisin leida ka mõningaid eesti sõnu, sellepärast et eestlased ja udmurdid on sugulusrahvus. Muidugi ma ei ole keeleteadlane ja minu leiud on vist juhuslik kokkusattumus, aga mind üllatas, et on olemas eesti sõna „kikas“, kellel on ka kanajalad

Читать далее

Волшебные очки

«Дааа, это тебе не ‘тере-тере, мы с раквере’», — тяжко вздохнула учительница после очередного занятия, на котором мы вместе читаем и комментируем жуткой толщины фолиант о реалиях XIV века на эстонском.

После таких экзерсисов почти разговорный роман об эмигрантской жизни кажется лёгким как бизе. Собственно, я всё жду, когда на глазах появятся волшебные очки для понимания текста без поминутного заглядывания в словарь. На английском они появились после аспирантских 700 тысяч знаков. На эстонском пока прочитано около 40 тысяч. Favet fortuna fortibus…
Читать далее

Aspirandi tuhanded

Kui ma olin aspirantuuris, meil oli vaja inglise keele eksami sooritamiseks lugeda ja tõlkida 700 000 (seitsesada tuhat) tähemärki. Pärast seda ma tunnen, et mul on nagu maagilised prillid ees: võõrkeelse teksti lugemine on kerge ilma tõlketa. Samasugune tunne oli, kui ma lugesin ja tõlkisin palju keskaegsete autorite (Albertus Magnus, Thomas Aquinas, Hermes Trismegistos jne) ning antiiksete ajalooliste isikute (Caesar, Livius, natuke Cicero, Augustinus, patres ecclesiae jne) ladinakeelseid tekste.

Eile õhtul ma arvutasin välja, et ma pean eestikeelseid tekste lugema 365 (kolmsada kuuskümmend viis) lehekülge ning mul on sarnased maagilised prillid ees. Mul on juba loetud nelikümmend tuhat tähemärki või kolmkümmend lehekülge. Ees on suur töö!

Читать далее

Amsterdamis

Iga kahe aasta tagant, aastast 1992 (tuhat üheksasada üheksakümmend kaks), toimub suur maailmasündmus – AIDS’i konverents, mis liidab paljusid inimesi, nimelt teadlasi, aktiviste, avalikke persoone ja tähti. Selle aasta konverentsi külastas Amsterdamis rohkem kui kaheksateist tuhat inimest.

Tallinnast sinna on otselennuk ning lend kestab umbes kaks tundi. Amsterdami tänavatel on liiga palju inimesi ning me tundsime ennast kolleegidega ebamugavalt. Me elasime üüritud korteris, mis oli konverentsi toimumise koha lähedal (15 minutit jalgsi). Kui me pidime trammiga sõitma, see oli huvitav, sest et oli vaja oma sõidukaarti valideerida mitte ainult sissepääsul, vaid ka väljapääsul.

Konverentsi avamise tseremoonial viibisid sellised tähed nagu Hollandi printsess Margret, sir Elton John, Inglise prints Harry, Ameerika endine president Bill Clinton ja teised kuulsad inimesed. Peeti väga inspireerivaid kõnesid täis nii fakte kui ka emotsioone (iga kõne oli tõlgitud hollandi ning žestide keelde). Ainult üks vene naine, tseremoonia lõpus, rääkis vene keeles ja loomulikult mitte keegi ei saanud temast aru, välja arvatud mõned inimesed endisest NSVL-st.

Iga päev algas varahommikul, umbes kell seitse ja lõppes hilisõhtul. Mul oli seal neli posterpresentatsiooni inglise keeles (üks Ukrainast, üks Tadžikistanist ja kaks Ida-Euroopast ning Kesk-Aasia regioonist). Mitte keegi ei toonud midagi Eestist. Konverentsil oli veel palju ettekandeid Aafrikast ja Aasiast.

Читать далее

HIV, HCV and syphilis prevalence among MSM in Tajikistan are stabilized

Background: Men having sex with men (MSM) remain one of the most HIV vulnerable groups of population in developed countries. There is very limited data on HIV epidemics among MSM in Central Asia region, especially in Tajikistan, primarily due to the hidden character of the group. The surveillance studies conducted earlier (2011 and 2015) showed alarming HIV prevalence among MSM (4.1% in Dushanbe and 2.7% in the whole country, 2015).

Methods: A cross-sectional integrated bio-behavioral survey was conducted among MSM by UN Development Program in Tajikistan and National AIDS Center from November to December, 2017. A total respondent-driving sample was 700 MSM (350 in Dushanbe).

Results: MSM in Dushanbe were 28 y. o. in average; 44% had secondary and 33% tertiary education; 38% are living with women; last 6 months, they had sex with 3 men in average; last year, no one was an injection drug user; 72.9% (CI: 68.2–78.0) used a condom at last anal intercourse with man; 8.5% (5.7–11.7) were HIV tested and knew their result during last 12 months.

In 2017, the prevalence of HIV among MSM in Dushanbe was 2.4% (CI: 0.9–4.3), HCV 4.3% (2.1–6.8) and syphilis 4.9% (2.7–7.2). In 2015 and 2011, HIV prevalence was 4.1% (2.1–6.2), 1.5% (0.2–3.2) respectively, HCV prevalence was 2.3% (0.9–4.0) and 3.9% (1.2–7.3), syphilis prevalence 9.3% (6.4–12.4) and 5.1% (2.7–8.8).

Conclusions: The analysis of the collected data shows that HIV, HCV and syphilis prevalence among MSM in Tajikistan are stabilized (compared to 2015). This is one of the major positive impacts of prevention programs among MSM in the country. For further progress in the prophylaxis of these infections among MSM prevention programs should be continued and strengthened.

Authors: Sherkhanov, Takhir; Shyrinjanov, Umed; Shoinbekov, Khuvaido; Abbasova, Dilorom; Kasianchuk, Maksym; Orbelyan, Sona


Читать далее

Kontsert Püha risti kirikus Paides

Ühel päeval, kui ma proovisin otsa YouTub’is Eesti orelimuusikat, ma nägin lühikest filmi Paide kiriku orelist. Miks mitte, küsisin ma endalt, see orel kõlab hästi võrreldes Rakvere omaga ja ostin bussipiletid.

Pärast hambaarsti vastuvõttu oli mul kõht tühi, bussijaama R-kioskis sõin ruttu ühe võileiva ja sõitsin väikese bussiga Paidesse.

Paide on väga väike linn (kaheksa tuhat inimest) – isegi Tallinn mulle tundub väiksena, aga see linn nagu teised linnad Eestis on väga puhas. Kirik oli suletud ja me läksime enne kontserti Ordulinnusesse jalutama.

Kell kolmveerand seitse kiriku uksed avanesid ja me astusime sisse. Orel ei ole suur, aga ma lugesin kirikulehelt, et ta on renoveeritud. Seni kuni inimesed kogunesid, orelimängija rääkis kavast (Bustehude, Bach, Haydn ja uuesti Bach), see tundus optimistlik olevat – kõiki teoseid ma ise mängisin ja tunnen neid hästi. Aga siis juhtus nii, et orelimängija tegi kogu aeg vigu, isegi kergetes teostes. Minu jaoks oli see huvitav: Tallinnas mängitakse hästi eesti romantilist või modernset muusikat, väikeses Paides – barokkteoseid, kuid halvasti.

Читать далее

Hambaarsti juurde või väike šantaaž

Sellel hommikul, kui ma pidin polikliinikusse helistama, ma ei saanud seda teha. Enne tundi helistasin iga viie minuti tagant, aga mitte keegi ei vastanud. OK, ma kirjutasin kliiniku klienditeenindajale e-kirja, et mul oli paha olla, et nad ei tööta. Ma esitasin oma faktid.

Pärast keele tundi, kui ma riietusin, et kontorisse minna, mulle helistati kliinikust ja klienditeenindaja vabandas ning tegi mulle ettepaneku, et ta paneb mind kirja tasuta arsti vastuvõtule. Hästi, ma olin nõus, sõin tablette ja ootasin oma ega, et arsti vastuvõtule minna.

Järgmise päeva hommikul ma kirjutasin nendele veel ühe e-kirja, küsides mis kell ma pean tulema, et meil oli kokkulepe ja see sai kinnitatud kirjalikult. Ainult pärast seda toimingut, päeval kell kaks, läksin ma arsti juurde.

Читать далее

Kontsert Toomkirikus

Laupäeval ma käisin Toomkirikus orelipooltunnis. See oli odav – kolm eurot. Seal esinevad head organistid või koorid. Kahjuks, nendel kontsertidel mängitakse harva briljantset barokkmuusikat ning väga tihti Eesti modernseid (uusimaid) romantilises stiilis (see viimane on aeglane ja ma võitlen unega) muusikateoseid. Sellel korral olid kavas ka Eesti orelisonaadid, aga muusik valis need teosed, mis ühendavad nii Eesti rahvameloodiaid kui ka keerulisi barokkvorme.

Sel ajal, kui ma kuulasin muusikat, ma mõelsin, et Eesti pop-muusika, mida ma kuulen raadiost, on ka huvitav lõiming: ühtepidi ta on Euroopa pop-muusika kaheksakümnendatest tõlgitud eesti keelde või kirjutatud selles stiilis, teistpidi, ettekanne on väga hea (heliloojad või muusikud elavad oma emotsioone teoses välja).

Minu arvates, see võib-olla sellepärast, et Eesti kultuur nagu Ameerika kultuur on väga noor ja inimesed tahavad võtta parima, nad õpivad näidete varal.

Читать далее

Indrek Hargla

Деякий час тому, коли я обирав свою першу книгу для читання естонською, я майже випадково взяв кримінальний роман Indrek‘а Hargla. Зараз ми його читаємо з вчителькою — як у першому класі, вголос і перекладаючи рядок за рядком, бо мова роману дуже багата і непроста як для початківця.

Поліз у Вікіпедію, і що я там бачу: «2014. aasta Ukraina kriisi ajal teatas ta, et ei osta poest isegi Eesti tooteid, millel on venekeelsed kirjad» — «під час української кризи 2014 року він повідомив, що не купуватиме в магазині ті естонські продукти, на яких є російські написи».

Совпадєніє — не думаю
Читать далее

Eesti Rahva Muuseum

Neljapäeval minu kontor tähistas oma viiendat juubelit ja meil oli vaba päev. Kõik kolleegid tahtsid grillima minna, aga mina otsustasin, et see ei ole mulle huvitav ning me sõitsime koos abikaasaga Tartu Eesti Rahva Muuseumi. Seal ma juba olin üks kord, aga siis ma nägin ainult „Uurali kaja“ näitust ning ei külastanud teist näitust „Kohtumised“ ning ei söönud muuseumi kohvikus.

Hommikul me ärkasime varem üles, sõime kiiresti tatraputru seentega, jõime kohvi ja jooksime bussijaama. Sel ajal, kui me sõitsime bussiga, Saša vaatas filmi, aga ma tõlkisin vene keelde eestikeelset artiklit ja kuulasin oma lemmikmuusikateost – J. S. Bach’i „Kunst der Fuge“.

Uurali kaja näitusel, kuhu me läksime alguses, Saša nägi seda esmakordselt, kui palju on erinevaid uurali rahvusi ja see mida ta arvas vene (näiteks riided, saun) olevat, on tõesti soome-ugri rahvastelt tulnud.

Teine näitus tundus mulle vähem huvitavana sellepärast, et hilismineviku asjad on kõikjal, kõikides muuseumides, aga näiteks arheologilised kollektsioonid Ukrainas, Gruusias ja Armeenias on väga suured – meil on palju kivi-, pronksi- ja raudaja asju, aga siin on üks laud, kaks inimese luustikku ja mõned keraamikatükid (savitükid). Samal ajal Saša oli õnnelik: muuseum on väga interaktiivne, siin on võimalus mitte ainult vaadata, vaid ka puudutada, nuppudele vajutada.

Õhtul, pärast muuseumi kohvikut, tulime koju tagasi – bussis Saša magas, mina aga proovisin jälle tõlkida, kuid ei saanud.

Читать далее

Laulupidu

Pühapäeval üks minu sõber, Miroslav, kirjutas mulle Facebook’is. Ta on tõlk, poolakas ja elab Leedus. Mirek teab, et ma olen ladina keele suur fänn ning ta saatis mulle ühe lingi (https://www.lrt.lt/mediateka/irasas/1013698037/dainu-svente) – laulupeo video Leedus ja lisas, et selle filmi kolmandast tunnist ja kaheteistkümnendast minutist ma võin kuulata suurt kuulsat koori, mis laulab modernse leedu helilooja hümni „Cantate patriae canticum novum“.

See oli õhtul, ma olin väga väsinud, ma tahtsin magada ning ma vaatasin seda videot alles esmaspäeval. Aga kui ma hakkasin seda koori kuulama, ma sattusin vaimutusse ega saanud rahuneda, sest see teos oli suurepärane- rõõmsameelne uus barokk, Vana-Rooma vabariigi kodanikutunne...(!) kõik kuuldu on tunnetatav nii ajas kui ruumis.
Читать далее

Объявление

Просматривая эстонскую прессу, я наткнулся на совершенно для меня необычный жанр: описание собак и кошек из приюта, которых нужно усыновить или удочерить: «Турбо — примерно четырёхмесячная кошечка, которую нашли 16 июня в селении Гуммули. Она была рядом с дорогой в канаве и отчаянно мяукала. Она голодала — так голодала, что уже прямо только кости остались… [рассказ о том, как лечили] … Турбо быстро идёт на поправку и надеется найти дом, где она наконец сможет чувствовать себя в безопасности. Если вам кажется, что Турбо подойдёт вашей семье, заполните форму…» Когда я только приехал в Эстонию, меня удивило, что на улицах нет бездомных животных. Их не отстреливают, о них заботятся, найденных лечат и подыскивают куда пристроить. Систематически и целенаправленно. Практический гуманизм.
Читать далее

Национальный исторический музей. Ереван

Меня отговаривали от похода в музей: ну что там нового? горшки, черепки, камешки — всё как и везде! Но я пошёл. Пошёл за эмоциями.

Сложно, наверное, это передать, но так случается каждый раз. Палеолит, неолит, бронзовый век, железный… Когда я вижу эти черепки, ещё грубые обсидиановые ножи, кувшины с простым орнаментом, перед глазами пируют бессмертные олимпийцы. Когда подхожу к медноблестящим щитам, пастырь народов Атрид и герой Ахиллес благородный спорят о Брисеиде. Когда я любуюсь золотыми серьгами и фиалами, к Телемаху из своих благовонных, высоких покоев выходит Елена, подобная светлой с копьем золотым Артемиде… Из двух часов, полтора ушло только на античность — и полчаса на всё прочее. Это прочее слишком близко и оттого скучно.

Читать далее

Üks raamat lapsepõlves

Kui ma lugesin eile hommikul Indreki Hargla romaani (tema kõne on raske), ma mõtlesin ajast kui ma olin esimeses klassis. Selle aasta sügelel hakkasin ma koolis käima, aga sattusin haiglasse jõudsin pimesoolega. Pärast operatsiooni, kui kõht juba ei valutanud, haiglas oli igav, ma tundsin tähti, aga mul oli väga raske lugeda. Ema tõi Chestertoni raamatu «Isa Browni lood» ja me lugesime seda koos teineteisele valjusti ette: mina – ühe lõigu, siis ema – lehekülje. Pärast seda nädalat haiglas ma lugesin ühe jutustuse läbi. Nii ma õppisin lugemise ära.
Читать далее

Kange

На тюбике с горчицей было написано слово kange. Этикетки редко меня вдохновляют на чтение словаря, но тут полез: одеревенелый, окостенелый, закостенелый, онемелый, омертвелый, оцепенелый; закоченелый, окоченелый… и только потом, в конце, — крепкий, сильный, смелый. Горчица крепкая — как мертвяк в зимнем лесу. Kangelane — смелый, крепкий, герой. Был смелый, стал окоченелый. Küborgid — kangelased ei sure: киборги — герои не умирают. Ибо уже мертвы. По-крайней мере, для мира. Такой вот он — эстонский.
Читать далее

Про Кіборгів або другий день після фільму

Отже, майже тримісячна епопея завершилась. Ну, епопея — надто пафосне слово. В процесі неперервного останнім часом стимулювання місцевої української громади, а особливо її лідерок, у нашої групи «Хіпстери в вишиванках» народилась ідея зібрати людей на фільм. На «Кіборгів», адже ми ще самі не встигли піти, адже він легально доступний, адже ми живемо з цим душею попри фізичну віддаленість. Нуачо, — сказал ми, глянувши в офісі на свої ноути та проектори, — як два пальці!

Але ж королівство малувате — ну скільки ми посадимо тут людей? Ґіґантоманія — наше всьо, бо душа звикла до реґіональних проектів, а не те щоби десь там в печерах утрьох над варениками молитись. Я написав про ідею Tarmo, він одобрив, але спросив про права на фільм. Я, людина з Дикого поля, не відразу второпав, що йому йдеться про великий екран. Пані Natalya була поділилась контактом, так ми познайомились з Ivanna і вона дружньо погодилась на некомерційний показ у Таллінні… Нарешті процес добіг логічного кінця, дату призначено, подію у ФБ створено, людей запрошено.

Ми, звичайно, знали, що на безкоштовну подію люди прийдуть, але щоби за 3 дні понад 70! І щоби серед них були не тільки українці, але й естонці, білоруси, чеченці та місцеві росіяне! До речі, посольство попри пряме запрошення вирішило не йти — досі, мабуть, годинник на своєму сайті ремонтують.

Тепер про сам фільм. Я його дивився, з одного боку, як донецький — наші теж були в залі. Але й намагався поставити себе на місце людей, які існують поза українським контекстом. З першої точки зору всьо якщо не ідеально, то принаймні дуже добре — про це написали і Elena German, і Liubov Laur.

А от з другою роллю є проблеми: (1) субтитри, звичайно, передають не всі деталі — наприклад, оппозиції російської та української мов, хоча для місцевих російськомовних ця оппозиція була — вони казали, що українську частину діялоґів на слух не розуміли і звірялись із текстом; (2) контекст освіти — люди з-поза України, звичайно, не відчувають прихованих смислів, коли, приміром, в кінці зазвучав реп на слова Шевченка, бо у них в школі Заповіту просто не було; (3) недонецьким, тим більше неукраїнцям з фільму неясно, в чому полягає значення того аеропорту і чим закінчилась вся історія. Іншими словами, фільм настільки насичений українськими реаліями останнього часу, що стає складним для розуміння неукраїнцями.

Разом з тим, емоції захопили публіку. В певному сенсі це зрезонувало з колективною пам’яттю естонців, а в дискусіях після фільму можна було хоч трохи пояснити контексти.

Ще раз дякую всім причетним до організації та людям, які прийшли, дивились, плакали та питали.
Читать далее

О грекоцентризме. Тбилиси

По наводке коллеги пошёл в музей — два евро суть мелочи жизни. К слову, музей слегка бестолковый: экспонатов много, но сюжета нет, освещение такое, что освещает не экспонаты, а спину тебя любимого, толпы каких-то галдящих англодедушек и немкобабушек, да и туалет бы не мешало чистить… Ну то таке. На втором этаже, собственно, самом интересном, встретили меня тачки.

Надпись гласила, что этим почерневшим громадным колёсам свыше 5 тысяч лет. Впечатляет. Скрипим дальше: древняя древность (8–4 века до н. э.), бронзовый век (4-2й), железный (2-1й)… Кувшины, фигурки, украшения… В какой-то момент я совсем потерялся в потоке времени, но Клио подала мне помощь: а что в это время происходило в Элладе? — подумал я. Бронзовый век, Парис похищает Елену, Агамемнон плывёт к Трое, ссорится с Ахиллом, его возлюбленный Патрокл погибает… Тесей борется с Минотавром… Ясон плывёт в Колхиду, а Медея, разъярённая его изменой, убивает их детей… Так вот на какой тачке ездила Афина!!!

Быстро сама в колесницу к Тидиду восходит богиня,
Бранью пылая; ужасно дубовая ось застонала,
Зевса подъявшая грозную дщерь и храбрейшего мужа.

Всё — олимпийцы снова помогли мне восстановить порядок в мыслях. Уже потом был стенд классической эпохи: милый Ганимед, римские масляные лампы, театральные терракотовые маски и Антиной — такое уютное, такое знакомое детство Европы.
Читать далее

Моя сирна історія

Навіть на тлі загальної радянської бідності наша сім’я була не була заможною: мати — молодший інженер із зарплатою в 150 рублів; все, що було з ознак «інтеліґенції», — книжки, яких дійсно було багато, і науково-популярні журнали. Наш харчовий раціон складався з хліба, картоплі, макарон, молока та всяких кефірів-ряженок-ар‘янів (навіть вершки були чимсь незвичним), вареної ковбаси або курки, яєць, капусти, моркви та яблук з дідового городу. Інколи з’являвся майонез. Звичним також були масло, марґарин та олія.

Папа з моїми оцінками бідності не згоден, адже він одружувався не стільки з кохання, скільки з огляду на свою ще більшу бідність — тобто йому здавалось, що Люда, моя мама, живе в багатстві…

Але я відхилився.

Сири з‘являлись рідко: маленькі скибочки, які з придиханням називались «голландськими», а мені здавались якимись ніякими, не такими як ковбаса 🙂 або солодкі сирочки. Під час Перебудови і загальної руїни, коли маму звільнили і вона пішла в кондуктори, а потім на ринок торгувати, ми попри скрутні роки змогли собі дозволяти більше і сири стали з’являтись частіше, але мама завжди брала оті всякі типу «голландські» — мабуть через те, що раніше це була якась розкіш.

Наступний етап — після аспірантури, коли мій коханий Саша купував всякі незвичності: з пліснявою та без, м’які і тверді, гострі і лагідні… Мама так і не звикла до цього, вона трималась отих зі своєї молодості. І от недавно я в Литві спробував їхній твердий джуґас. Поки що він мені смакує краще. Звісно, решта нікуди не ділась — прямо зараз я приніс з Призми ціле багатство для бідної радянської дитини: п’ять різних сирів з різних країн, але не втримався — почав з Литви
Читать далее

Трудова

Лето 14-го. ИнФОУ. Уже принято решение эвакуироваться из Донецка. Иду в наш отдел кадров. Единственная Оксана под звуки канонады оформляет документы, достаёт из железного шкафа самое главное сокровище — трудовую книжку, заведённую ещё в 1995-м и с тех пор не покидавшую этого шкафа. Отдаёт мне. Для неё это была уже привычная операция — уезжал не только я. На выходных я забираю кое-какие реактивы, свои два бойлера, стол, лампу, мультиварку, авторефераты и книги, еду через блок-посты грузовиком в Мариуполь. Обживаюсь на улице Трудовой. Понадобилась ли эта трудовая? — Меня приютил на три года Мариупольский университет. В Таллинн я тоже её взял. Скорее просто как воспоминание. Это, когда-то хранимое в железном шкафу сокровище, лежит теперь в папке с другими бумагами из прошлого
Читать далее

Вовки і архаїка

Надвечір читав був лекції акад. Залізняка (до речі, дуже раджу) про санскрит, систему російського наголосу, і мимоволі згадував свої перші враження з першого ж заняття естоської понад рік тому. Наступного дня, коли наша естонка Галя запитала в мене, як то було, сказав: «не ображайся, це лише суб’єктивізм, але в моїй уяві завили вовки темною ніччю в зимовому лісі — така архаїка! Латинські десяток значень аблятиву і багатий вокалізм санскриту як живі перед очима стали!» Тепер-то я знаю, що насправді уральські мови є відносно молодими в порівнянні з індоєвропейськими, а серед них естонська — чи не найбільш модерна, так що ще питання, де вовки голосніші. Але менше з тим. Тоді далі я мимоволі почав порівнювати російську з українською, бо це тільки в шкільному підручникові є шість російських падежів, а насправді їх чи не п‘ятнадцять — і зокрема ті локативні, якими так жахають уяву нещасних імміґрантів у підручниках з естонської. В російській, на відміну від української, вони є живою розмовною нормою (почути «домой» можна в звичайному міському побуті, почути «домів» можна хіба від дуже освіченої людини в особливому контексті — або в діялектах). І, читаючи Залізняка, я дуже тішився тим, що ці аматорські почуття були вірними — російська є значно архаїчніша від української: вовки виють, старі смереки в темному лісі скріплять від вітру, хмари крадуть місяць, падає сніг…
Читать далее