Показ дописів із міткою разное. Показати всі дописи
Показ дописів із міткою разное. Показати всі дописи

31 лип. 2026 р.

Моё тело — моё дело или о суициде

В ряде греко-римских элитных и философских контекстов добровольная смерть не была безусловно стигматизирована. Стоическая традиция, например, допускала «разумный выход», если жизнь становилась несовместимой с достоинством или свободой.

Но это касалось прежде всего свободного человека. Для раба вопрос ставился иначе: его тело принадлежало владельцу, и попытка самоубийства воспринималась как порча имущества, как бунт вещи. В римском праве склонность раба к самоубийству могла рассматриваться как дефект при продаже.

Похожую, хотя и не тождественную, логику можно увидеть в японской воинской культуре: сэппуку могло быть способом сохранить честь или избежать позора, но одновременно оно было сословно регулируемой практикой и иногда формой предписанного наказания.

С приходом христианства ситуация меняется: жизнь всё чаще мыслится не как собственность человека, а как Божий дар, которым нельзя самовольно распорядиться. Уйти самому — значит не просто умереть, а присвоить себе право, принадлежащее Богу и санкционированной власти.

Если кто своевольничал, то его наказывали. Посмертно — через отказ в погребении на освящённой земле, конфискацию имущества и бесчестие тела; прижизненно — через покаяние, церковную дисциплину, заключение или, уже в более позднюю эпоху, психиатрическую изоляцию.

Для тоталитарных режимов добровольная смерть всегда была проблемой: человека, готового умереть, труднее запугать и дисциплинировать. Поэтому неслучайно многие представители нацистской верхушки держали при себе ампулы с живительным цианидом — вспомним Геринга, который позорной виселице предпочёл яд. Кстати, в советской научной фантастике есть похожий пассаж: у Ивана Евремова в Часе быка астронавты способны волевым усилием навсегда остановить своё сердце, чтобы не достаться на поругание недругам — почти стоический образ последней свободы.

А теперь посмотрим, что в Эстонии. Ни суицид per se, ни ассистированный суицид (дело Пауля Таммерта) преступлением не являются. Точка.

Но если тебе не повезло, и тебя таки спасли — тебя накажут: минимум 40 дней в дурке по решению суда, 40 дней принудительного лечения, включая электросудорожное. Адвокат тебя не слушает (он лучше знает, что тебе нужно), судья полагается исключительно на «экспертов», а не на свои глаза, завдуркой не стесняясь фактов из Дигилугу будет письменно врать судье, а медсестра в отделении будет каждый день заглядывать в глаза и спрашивать про «плохие мысли». Особо заботливый медперсонал ещё и предупреждает: если ты не будешь врать и отрицать наличие мыслей, не важно как ты их оцениваешь, то останешься здесь ещё на несколько месяцев.

Вот такая полиция нравов. Свобода совести? Свобода мысли? Щас!

Отсюда два вывода:

1) если ты выжил, тебя будут лечить так, будто само выживание уже сделало тебя виновным! 2) ты не свободен, ты раб — божий, государев, судьев, лекарев и санитаров. Жри, скотина, свои таблетки и даже не думай.

PS: все упомянутые персонажи имеют конкретные эстонские имена, а события и факты описаны в конкретных эстонских документах


Читать далее

27 лют. 2026 р.

Eesti geide ja biseksuaalide kasv

Mõnda aega on mind huvitanud idee seosest meeste populatsiooni üldiste tunnuste ja selle gay- ja biseksuaalse (GB) osa vahel — täpsemalt täiskasvanud meeste kasvu muutus ajas. Näiliselt ei tohiks ju mingeid erinevusi olla. Võib küll eeldada, et saledama kehaehituse tõttu võivad GB-mehed olla veidi lühemad, kuid isegi siis peaks see vahe eri aastatel olema ühesugune.

Tegelikkus osutus keerulisemaks nii Ukrainas kui ka Eestis. Kuna Eesti ei suuda oma suuruse tõttu anda piisavat „mastaapi“, siis GB-meeste andmed — kuigi kasutatud allikate raames representatiivsed — ei näita neid peensusi, mida ma nägin Ukraina andmetes.

Andmeallikad

Ühelt poolt on mul WHO andmed Eestis eri aastatel sündinud meeste keskmise pikkuse kohta (joonis 1, https://www.ncdrisc.org/data-downloads-height.html).

Teiselt poolt saab GB-meeste sünniaasta ja pikkuse andmeid kätte tutvumisportaalide profiilidest. Neist kaks kõige populaarsemat ja „elusamat“ on: https://www.iha.ee (umbes 2000 peamiselt eestikeelset meest on seal märkinud, et nad on GB; lisaks ilmub iga päev umbes 200 kiirkuulutust „mees otsib meest“, sh ka neilt, kes nimetavad end heteroseksuaalideks) ja https://meat.bluesystem.me (umbes 500 profiili peamiselt venekeelsetelt Eesti GB-meestelt; lisaks iga päev umbes 10 kiirtutvuse kuulutust).

Andmete kogumine

Kolme päeva jooksul käsitsi (25.–27. veebruar) tegin mõlemas portaalis juhuslikud valimid profiilidest (sh nendest, mis vilksatasid kuulutustes): iha.ee: 515 profiili ja Bluesystem: 355 profiili.

Fikseerisin: kasutajanime (nick), sünnikuupäeva, linna, kasvu sentimeetrites, deklareeritud seksuaalse orientatsiooni. Kui profiilis puudus sünnikuupäev või kasv, jätsin selle vahele.

Tulemused

GB-kuuluvus ning samuti pealinna ja muude asulate elanikud ei erinenud ühe ja sama saidi sees keskmise pikkuse poolest statistiliselt olulisel määral (võimalik, et erinevused eksisteerivad, kuid andmeid pole piisavalt, et erinevused ületaksid mõõtmis- ja valimivigu).

Eri sünniaastate lõikes kõiguvad keskmised kasvud samuti juhuslikult ühe väärtuse ümber (analoogselt: juhuslik viga on suur väikeste alamvalimite tõttu) (joonis 2): mõlematel portaalidel lineaarne regressioon "kasv vs sünniaasta" annab R ≈ 0 ja p > 0,05.

Kuid iha.ee ja Bluesystemi võrdlusest on hästi näha (joonisel horisontaalsed jooned), et eestikeelsed (iha.ee) kasutajad on süstemaatiliselt pikemad: (180,8 cm [95% usaldusvahemik 180,2–181,5] vs 179,0 cm [178,3–179,8] vastavalt). Sellega seoses tuleb märgata, et mitte-eestlaste absolüütse vaesuse määr oli eestlastest suurem kuni vähemalt 2003. aastani (joonis 3, https://stat.ee/et/avasta-statistikat/valdkonnad/heaolu/sotsiaalne-torjutus-ja-vaesus/absoluutne-vaesus).

Kõige huvitavam on aga võrdlus kõigi meeste kasvu dünaamikaga: mehed muutuvad pikemaks koos riigi jõukuse kasvuga, kuid GB-mehed sellist trendi ei näita. Miks? Ma ei tea — Ukraina andmed viitavad, et asi ei pruugi olla ainult väikese valimi juhuslikes vigades…


Читать далее

17 груд. 2025 р.

Самогубство в Естонії

За даними Tervise Arengu Instituut'а чоловіки приблизно уп'ятеро більше стають жертвами суїциду в Естонії, ніж жінки.

Для мене це була шоста спроба з 2022 р. Майже успішна, реанімація з трубочками в усіх місцях, психушка, побої та пограбування... в цілому тиждень удавсь.

Проблема не в тому, як пом’якшити кризу, а в тому, що її першопричини непереборні — щоб я або хтось інший не робив, (1) до Донецька/Маріуполя в найближчому майбутньому не повернутися, (2) чоловіка я сюди не витягну (а сьогодні я дізнався, що він у цей час спокійно відпочивав туристом). А коли на це все накладається те, що ти ніхто, і взагалі твої роботи нікому не здалися... Вийшов би у вікно, але поверх лише третій... тиждень я спеціально ходив на червоне світло і перед трамваєм — а ці суки зупинялися, дехто, правда, матюкавсь. Найкращий спосіб діда/баби — пояс від халата або білизняна мотузка і на батарею/ручку дверей.

У психлікарні був такий К., 23 років, високий, лисий, ух... та й кури з коровами в господарстві. Одна проблема — читав єванґелію та ворожив на ній. Цукерку взяв, мармеладну, за годину віддячив іншою. Потім іспанця привезли, мітинґував англійською, але було і російською. Як бачив мене, зиґував, потім увірвався до палати. Сказав йому «mine persse», а ця падла пішла välja.

Співробітники ЕМО не зняли побої (і тому це для психушки зараз формально виглядає так, що травми трапилися у них під наглядом). Ні ЕМО, ні психлікарня не надала доступу до АРВ-терапії. У психушці персонал спробував привласнити мій нутикель... Та й прекрасна енерґоефективність палат наче родзинка на торті — радіатори розжарені, а вікна цілодобово навстіж — це щоб зима в Таллінні не була холодною. У будь-якому з відділень можна легко вдавитися, якщо є непереборне бажання, або встромити металевий ніж у себе чи сусіда за сніданком, обідом та вечерею. Із позитивного: годують добре і за розкладом. І навіть сортир не загальний, на відміну Донецька. Але проносного мені теж незважаючи на запор не дали, клізмив я себе сам душовим шланґом.

Як тільки історія з незнятими побоями дійшла до свідомості заввідділенням, то почався ВІП-сервіс: лікар особисто дзвонила в телефонну компанію заблокувати номер, принесла мені зубну щітку (на 6-й день), старша медсестра збігала за 100 метрів у наккусклінік, персонал дрібніше рангом зичив увечері приємних сновидінь і міняв труси. В Естонії так прийнято — поки не потиснув по-дружньому шийку, ти ніхто, а якщо потиснув — то найцінніший пацієнт/клієнт. Вже вкотре з 2018 р. таке бачу — у банку, поліції, міністерії, емо та інших місцях.


Читать далее

14 лист. 2025 р.

Частота викликів швидкої в Естонії з 2020 по 2024 рр.

Після того, як я побачив співпадіння між сплесками злочинності та фазами Місяця, закономірно було перевірити, чи є така ж закономірність у викликах швидкої, адже принаймні на рівні слів окремих медичних працівників кожен повний місяць в приймальній швидкої аншлаґ. На відміну від поліцейських даних статистика про виклики швидкої у відкритому доступі є або сумарно за роками, або — в окремих випадках — за місяцями. Разом з тим, естонська аґенція TEHIK має опцію запиту даних у відносно вільній формі (треба тільки вказати, з якого саме документу, який рутинно заповнюють медичні працівники, можна взяти потрібні цифри). Одним словом, я пішов за інструкцією, написав їм листа та приблизно за тиждень отримав потрібні дані, а саме число щоденних викликів швидкої в Естонії в розбивці за статтю (чоловік, жінка, невідома) з 1 січня 2020 по 31 грудня 2024 р.

Ґрафіки з цими даними (перший — всі виклики сумарно, другий — в розрізі статі) ось:

Отже, перше, що кидається в очі, з часом середня кількість викликів і серед чоловіків, і серед жінок зменшується. Навряд чи це зумовлене здоровішанням населення (воно старіє), зменшення загальної чисельности теж цими роками не було (приїхали у 2022–23 рр. українці), а от невпинна пропаґанда «не кличте, кохані, швидку поміряти тиск» мабуть працює.

Також видно, що жінки звертаються по допомогу частіше, ніж чоловіки, і що частота цих викликів також коливається. Однак на відміну від поліцейської статистики виклики швидкої утворюють більші хвилі, максимуми яких припадають на початок (1 січня) та середину року.

Відмінності між чоловіками і жінками краще видно на ґрафіку змін з часом середніх за сім днів (R-пакет «xts») — у чоловіків колективна криза двічі на рік — початок року і середина літа, у жінок — один раз на початку року.

Сумніваюсь, що це якось повʼязано з космосом — скоріш за все збільшення частоти викликів швидкої в січні є наслідком різкого збільшення зʼїтого і випитого. Більш цікавим є горб середини літа в чоловіків, який суто гіпотетично може бути зумовлений як спекою, так і бажанням цю спеку полегшити — приміром, випити пива і після цього викупатись. Перевірити це можна було б, заглибившись у конкретні діаґнози, повʼязані з викликами, але ще туди я б лізти не хотів.

Для того, щоби перевірити, чи є статистичний звʼязок з такими природними явищами як активність Сонця (і, відповідно, маґнітна активність Землі) та фази Місяця, я використав ідентичний попереднім постам підхід. Іншими словами, я попробував увʼязати значення частоти викликів зі значенням видимості місячного диску в радіанах (доступні через R-пакет «lunar»), а також тільки з днями повних фаз (Новий місяць, Перша чверть, Повний місяць, Остання чверть), доповнених попередніми даними про активність Сонця і Землі. Обидва підходи (на скриншоті — другий) не продемонстрували жодних звʼязків.

Таким чином, комбінуючи ці результати з описаними в попередньому пості, можна сказати парадоксальну річ: частота злочинів у якійсь спосіб узгоджується з ритмом Місяця, тоді як частота випадків раптового і серйозного погіршення здоровʼя — ні. Це, мʼяко кажучи, нелоґічно — якщо припустити, що Місяць дійсно «впливає» на «чутливих» людей настільки, що деякі з них порушують громадський порядок, то чому ця «чутливіть» не проявляється у хворих людей, які, здається, мали б бути більш уразливими перед зовнішніми впливами?


Читать далее

7 лист. 2025 р.

Злочинність і фази Місяця

У продовження статистичних розваг спробував я подивитись, чи повʼязана естонська злочинність з фазами Місяця. Для цього я використав раніше вже аналізовані дані естонської поліції про порушення громадського порядку (зокрема злочини проти власності, www.politsei.ee) за 2024 рік і спрощені дані про дати фаз Місяця (https://aa.usno.navy.mil/data/MoonPhases).

У створеному аналітичному масиві кожній даті найбільше вираженої відповідної фази була співставлена зафіксована кількість злочинів, а також дані з попереднього посту про кількість плям на Сонці та ґеомаґнітна активність Землі у балах. Далі — аналіз.

Зі скриншоту видно, що Сонце та маґнітна активність Землі звʼязку з порушеннями громадського порядку не проявляють (співпадає з попереднім постом), тоді як у день повного Місяця злочинів стає в середньому систематично більше на 4 випадки, ніж у дні інших фаз.

На всяк випадок я перевірив ще такі гіпотези:

1) звʼязок зумовлено кінцем місяця, себто з 25 по 5 число (дві можливі причини: у людей можуть закінчуваться гроші від зарплат, пенсій etc. і вони вдаються до майнових злочинів, таких напр. як дрібні крадіжки продуктів у супермаркетах; поліція в кінці місяця довносить дані),

2) звʼязок зумовлено вихідними днями і святами (в тому числі неофіційними типу 14 січня чи 23 лютого) включно з попереднім днем, напр. пʼятниця, субота і неділя (у ці дні люди можуть пити більше алкоголю і отже бути менш схильними до «правильної поведінки»),

3) звʼязок з теплим сезоном, себто з 15 травня по 15 жовтня (на даних видно, що улітку злочинів стає більше).

Перша гіпотеза відкидається через те, що майнові злочини (кража, грабунок, ошукування) однаково з усіма іншими не повʼязані з кінцем місяця. Вихідні і свята, а також теплий сезон так само не демонструють звʼязків. Тільки повний Місяць (який інколи припадає на середину, інколи на кінець календарного місяця) стабільно асоціюється з більшою кількістю злочинів (як всіх, так і майнових).

Наче відкриття? — Аж ніяк!

По перше, самі реґресії далекі від ідеалу (R^2 значно менший від 1, а його p-value значно більше навіть від 0.05).

По друге, наукова література дає суперечливі результати: у деяких статтях звʼязок фаз Місяця зі злочинністю є [1,2], в інших — нема [3,4]. Додатково зауважу, що можливий звʼязок із фазами не є містичним, приміром дані показують, що повний Місяць асоціюється з гіршою якістю сну [5].

Тому, йдучи услід фінському дослідникові [1] я взяв у R пакет xts (time series analysis) і провів безсонну ніч із поліцейськими даними з 2015-го по жовтень 2025-го.

Оскільки з 2015 по 2020 середня кількість порушень зменшувалась, а дані за 2025-й ще можуть бути уточнені, то варто для аналізу все ж таки взяти дані з 1 січня 2020-го по 31 грудня 2024 року.

Спроба побудувати реґресію «напряму» (злочинність vs фази у радіанах) успішною не була (здається, забагато шуму),

і тому я ще спробував спосіб, описаний на початку (взяти тільки дати найбільше виражених фаз). Закономірність проявилась, проте R^2 все одно залишився дуже далеким від одиниці (отже, не можна казати про лінійність цієї закономірності).

Отже, замість висновків. Звичайно, злочинність повʼязана з багатьма факторами (напр. стать/ґендер, освіта, дохід, район проживання та багато інших). Саме тому, звʼязок з такими слабкими факторами як цикли фаз Місяця (якщо припустити, що вони діють) проявляється слабко і навіть губиться на тлі інших. Проте очевидно, що якась періодичність у кількості злочинів є — приблизно раз на тиждень, але не обовʼязково у вихідні, вона закономірно збільшується і поки дані кажуть, що існує слабка асоціація між кількістю злочинів та фазами Місяця. На жаль, природа цього звʼязку не є для мене зрозумілою, але дані літератури кажуть, що він існувати дійсно може.

Так само можна припустити, чому асоціація з Місяцем є (причому не завжди з повним, так вбивства у Фінляндії були повʼязані з іншою фазою [1]). Кількість злочинів коливається довкола якогось середнього і, судячи з ґрафіків, там є як короткі періоди (день-два), так і довгі (літо-зима). Фази Місяця є також періодичним процесом. То чи не може бути так, що ми маємо просто статистичне співпадіння у двох коливальних системах? Або, як варіант — Місяць не напряму впливає, але слабка і опосередкована дія одних коливань призвела з часом до синхронізації з іншими коливаннями (як метрономи у відомому фізичному експерименті).

Посилання

1. https://doi.org/10.1136/bmjopen-2018-022759

2. https://doi.org/10.11594/ijmaber.02.09.07

3. https://doi.org/10.1016/j.comppsych.2009.01.002 (у цій статті також наведено кілька гіпотетичних механізмів звʼязку між фазами і поведінкою)

4. https://doi.org/10.1016/j.jcrimjus.2010.04.003

5. https://doi.org/10.1016/j.sleep.2014.06.020


Читать далее

29 жовт. 2025 р.

Злочинність і сонячна активність

Відомо, що активність Сонця впливає на атмосферу Землі, а тому і на передачу електроенерґії, радіозвʼязок, супутникову навіґацію тощо. Існують також дані про те, що цикли сонячної активності можуть асоціюватись з гіршим ментальним здоровʼям людей, ембріональний розвиток яких припадав на місяці більш активного Сонця [1], патолоґічні стани цервікального епітелію [2], інтенсивність масових заворушень [3] тощо. Ці дані стосуються тривалих циклів (роки і століття).

Популярним уявленням є те, що активність Сонця та відповідні заворушення у земній маґнітосфері зумовлюють, принаймні частково, головний біль загалом і міґрень зокрема. Перевірка цієї гіпотези на великих даних про скарги на хвороби у Твітері та дані про добові цикли сонячної активності показала [4], що головний біль та маґнітні бурі статистично не повʼязані між собою.

Я взяв відкриті дані Департаменту поліції Естонії про порушення громадського порядку (зокрема злочини проти власності, www.politsei.ee), перший ґрафік, та зіставив їх із даними про кількість плям на Сонці (www.sidc.be) та про рівень збурень земної маґнітосфери (т. з. шкала G, www.swpc.noaa.gov, яка базується на показнику Kp [5]), другий ґрафік.

Як видно, протягом пʼяти років (2020–пер. пол. 2025) злочинність в Естонії радше не змінювалась — були, звісно періоди дещо більшої та дещо меншої за середнє (червона лінія реґресії) добової частоти порушень, проте перший ґрафік вказує, що періодичність очевидно привʼязана до пори року — влітку злочинів більше, ніж взимку.

Відповідно, другий ґрафік (власне зіставлення поліцейських і астрономічних даних) демонструє, що добовий рівень злочинності, фіксований протягом 2024 р., також не асоціюється ані з добовим ритмом сонячної активності, ані з найвищим рівнем інтенсивності збурень земної маґнітосфери протягом відповідної доби.

Коли я написав і нарисував те, що вище, я задумався, чи є це все науковим фактом. — Ні, поки що другий ґрафік є простою візуалізацією трьох наборів даних, які стосуються одного року. Чого бракує? — Очевидно, механізму, який би міг повʼязувати частоту злочинів з активністю Сонця. З наведених на початку фактів випливає, що якісь асоціації між Сонцем і біолоґією (принаймні на рівні активно розмножуваних клітин плоду і епітелію) існують, але це проявляється в 11-річних циклах. Якась асоціація між поведінкою великих мас і активністю теж ніби є, але знову-таки це питання не днів, а століть. На рівні годин і днів — приклад з головним болем — нічого такого статистично не проявляється.

Звичайно, починаючи збір даних, я собі уявляв певний ланцюжок: довкілля унаслідок сонячної активності стає менш спокійним, це, мабуть, якось чують люди і теж стають менш спокійними, у свою чергу це могло б розхитувати найменш витриманих (а дрібні злочинці якраз такими є — мій особистий досвід), отже частіше стаються порушення громадського порядку. Водночас видно, що цей уявний ланцюжок причин і наслідків є і довгим, і суто гіпотетичним у більшості ланок. Якщо активність Сонця не впливає навіть на головний біль, то годі чекати, що сила сонячної дії буде аж настільки значна, що передасться через усі перелічені елементи.

Однак із того всього додатково можна зауважити дві речі, які не стосуються Сонця. По-1, зусилля хронічно недофінансованої естонської поліції не мали суттєвого впливу на частоту злочинності — вона, якщо і зменшувалась, то ненадовго і радше через погоду. По-2, прибуття протягом 2022–2024 рр. в Естонію 40 тис. українських біженок і біженців (andmed.stat.ee) також ніяк на цій частоті не позначилось.

Посилання

1. DOI 10.1016/j.mehy.2006.03.011

2. DOI 10.1089/ast.2010.0574

3. Mikulecký M. Solar activity, revolutions and cultural prime in the history of mankind. Neuro Endocrinol Lett. 2007 Dec;28(6):749-56. PMID: 18063926

4. DOI 10.1038/srep39769

5. Matzka, J., Stolle, C., Yamazaki, Y., Bronkalla, O. and Morschhauser, A., 2021. The geomagnetic Kp index and derived indices of geomagnetic activity. Space Weather, DOI 10.1029/2020SW002641


Читать далее

3 бер. 2024 р.

Чоловіки та жінки серед українських біженців у Естонії

З початком війни і оголошенням загальної мобілізації Україна закрила свої кордони для чоловіків, тоді як жінки та діти могли виїзжати вільно. Однак міжнародний захист для українців і українок надається в інших країнах незалежно від статі. Можна було б очікувати, що з огляду на масовий виїзд українок співвідношення між українськими жінками і чоловіками в діаспорі буде непропорційним. Проте дані Естонії дають іншу картину.

На рисунку представлено дані естонського Статистичного департаменту (https://www.stat.ee) про чисельність населення країни з 2018 по 2023 р. у розрізі статі та громадянства. Як видно, загальна чисельність за цей період змінилась незначно — з чоловіків стало більше на 4%, а жінок на 2%. Водночас людей з українським паспортом стало відчутно більше — чоловіків побільшало в 3.5 рази, а жінок у сім разів, причому основний приплив громадян і громадянок України припав на 2022 р. у звʼязку з війною.

Цікавим однак видається той факт, що прибуття біженців змінило співвідношення між українськими чоловіками та жінками в Естонії. Так, станом на 1 січня 2022 р. воно було майже 2:1 (8994 чоловіків і 4919 жінок), то за рік війни воно практично зрівнялось (16513 і 20592 відповідно).

При цьому слід підкреслити, що серед біженців, попри введені Україною обмеження на виїзд чоловіків, були не тільки жінки — принаймні 8 тис. чоловіків з українськими паспортами приїхали в Естонію протягом року після початку війни. Виникає закономірне питання, як?

Найбільш правдоподобною мені видається гіпотеза про те, що левова частка із цих майже 8 тисяч (з 8994 у 2021-му до 16513 у 2022-му) припадає на колишніх мешканців окупованих територій, які їхали через територію росії. Здебільшого це Донецька і Луганська області, в тому числі жертви маріуполької руїни.


Читать далее

29 жовт. 2023 р.

De linguis ac phantasia

Скільки ото зарікався не купувати книжок, бо важко з ними бомжувати. Але в черговий раз купив збірку старої естонської фантастики. А в ній оповідання «Ubi est hortus botanicus?».

Давно-давно один естонський аспірант, будучи в Бельґії, мучився питанням, як спитати дорогу до Ботанічного саду. Мучився, поки не побачив монаха і стала тоді латина в нагоді. За 40 років, коли аспірант став вже професором, орґкомітет професорського юбілею вирішив того монаха знайти. Знайшли, ще був живий і пам’ятав ту зустріч, бо ніхто ні до, ні після не питав його латиною про дорогу в ботанічний сад.

А ще той монах був, як і професор, поліґлотом, що мав за мету вивчити всі європейські мови, серед них естонську, а на його книжковій полиці стояла книга професора (він не знав, що це був він) з естонської фонетики. Потім, вже після дня народження, монах розповів, що тоді, в ботанічному саді, він, розпізнавши в аспіранті естонця, пішов за ним, сподіваючись поговорити про УФО. Але не склалось... Звали монаха Поль Ліло де Крімі — Павло Кримострів


Читать далее

11 черв. 2023 р.

В подражание народному

Маленький мальчик в море заплыл,

Рядом папаша тюльку ловил.

Рыбка схватила мальца за конец —

Больше не станет дедом отец


Читать далее

6 черв. 2023 р.

Parturiunt montes, nascetur ridiculus mus

Хронічно занепокоєне ООН каже, що сьогодні день російського язика. Я люблю Ломоносова. Людина він був, так би мовити, специфічна — скандаліст і хуліґан, але вірші, на відміну від Державіна чи боже борони Тредіаковського, писав гарні:

Дерзайте ныне ободренны Раченьем вашим показать, Что может собственных Платонов И быстрых разумом Невтонов Российская земля рождать

Проте якість віршування і здатність до передбачень, як відомо, слабко пов’язані — І де ті бистрі розумом? Рожала-рожала, а все тільки на добрива і придалось, бо memento homo quia pulvis es et in pulverem reverteris.

Але що цікаво: у репортажі з Нарви з нагоди дня народження їхнього всього Пушкіна з натхненням розповіли про свиню… Власне, а чом би ні? Дивно тільки, що там ще собак не було


Читать далее

5 бер. 2023 р.

Про мови в Донецькій області

В Донецькому універі був факультет романо-ґерманців (анґл., нім., фр., ісп.), був просто філолоґічний (рос. та укр.). Звісно, всім їм ще викладалась латина і давньоґрецька (мій вчитель проф. М. Г. Сенів, нині покійний). На просто філолоґічному ще були старослов’янська, опціонально польська і болгарська. Усьо!

Ще була еліта — Горлівський інститут іноземних мов. Викладання там було фантастичним, але перелік той самий, що й у ДонНУ, + іврит.

В Маріуполі було те саме плюс новоґрецька (але не та, якою говорили по селах довкола). Теж усьо.

Не дивно, що після такого здається, що нічого іншого взагалі на мапі нема. З фіноугорських — в Києві катедра фінської, в Ужгороді угорської, у Львові нині ще естонська, але не на філфаці. Ще десь викладають кримську (яка споріднена з отою другою новоґрецькою, яка по селах довкола Маріуполя). Литовська, латиська — щось не чув. Про якусь екзотику типу баскської годі казати.

Отака фігня, малята


Читать далее

23 серп. 2022 р.

Mu Hirvepargi kõne

Lugupeetud sõbrad!

Tulin siia Ukrainas ja Mariupolist, seal olin 53 päeva pommide all. Pärast filtratsiooni laagrit elasin veel üks nädal Donetskis, vene okkupeeritud ukraina linnas.

Kas teate, mis oli minu jaoks kõige raskem seal? - See, et kunagi õitsev ukraina linn, kus olid ukrainakeelsed koolid ja kus õppisin ja õpetasin mina ülikoolis keemiat ukraina keeles, selles linnas ei jäänudki ühtegi ukraina sõna tänavatel ja inimesed seal olid täielikult venestunud.

Muidugi me, ukrainlased, siiralt täname Eestit Ukraina toetuse ja ukraina kodanike varjupaiga eest. Aga tulin ma siia mitte ainult seda ära ütlema, vaid ka oma muret jagama.

Lapsed-põgenikud. Küsimus on selles, kuidas neid mitte venestada.

Tallinn lõi nende jaoks kooli, Vabaduse kooli, kui täpne olla. Kuid mul on kahju: juhtkond on venelaste hulgast, nn Ukrainast pärit õpetajad ei oska eesti ega enamuses ukraina keelt. Millest siis see vabadus on? - Tallinnas ilmuski veel üks vene kool, Eestist ja Ukrainast Vabaduse kool. Ja see ongi teie turvalisuse küsimus


Читать далее

11 черв. 2022 р.

Muinasjutt

Ühel päeval käis põder metsas, ta oli kurb, sest ta kaotas oma sõbra ära. Ta vaatas igale poole, põõsaste alla, puude vahele, aga ei olnud sõpra mitte kusagil.

Järsku hakkas ta nälga tundma, võttis ühe rohukese suhu ning tema tujus muutus paremaks. Võttis veel ühe, näris ja ta kurbus kadus ära. Ime, — mõtles põder, — kanep või? Sellest ajast nimetatakse seda rohtu põdrakanepiks.


Читать далее

3 черв. 2022 р.

Edasi

Ну ось і закінчився місяць в Литві, коли я трохи прийшов до тями і навіть від’ївся. Miroslav і його мама гостинно поселили в свому домі та возили разом з Rolandasом по країні, Ганна не давала загаснути голові, Aida вчила мови, Garry разом з чоловіком подарували кавоварку, а інші знайомі і незнайомі люди теж всіляко підтримували...

Ačiū, Lietuva, ir iki pasimatymo! Nüüd Eestisse, koju.


Читать далее

30 квіт. 2022 р.

Вільнюс воєнний

Сьогодні ми ходили по закупи — бо як з Маріуполя біжиш без трусів, то чомусь хочеться нарешті приєднатись до цивілізації H&M-у. Перші потреби задоволено, є білизна та халат.

Але разом з тим це був шок, бо весь Вільнюс в жовто-блакитних прапорах. На тролейбусах написано «Вільнюс любить Україну», оголошення українською «для вас проїзд безкоштовний», в магазинах навіть дрібниці кажуть тобі, що ти тут свій... Я ще не був в Естонії, думаю, там те саме, бо amicos res adversae probant. Ačiū! І дві фотки з папірця після т. з. «фільтрації» в дирі


Читать далее

27 лют. 2022 р.

Дегуманизация

Когда я начал работать в международной организации, я начал сталкиваться с необходимостью фильтровать базар или по крайней мере долго его объяснять, поскольку речь, насыщенная аллюзиями к украинским неполиткорректным анекдотам, в том числе про беларусов и других, казалась обидной. Собственно, не только казалась, но и была.

Сейчас я вижу, что меня читают как люди с русским паспортом, так и те, кто считает себя русским/русской, но живёт вне РФ. И как бы по логике вещей, стоило бы тоже фильтровать базар, чтобы не казаться кровожадным монстром из анекдотов про «прикре самогубство» и не портить имидж Украины, которая стала модной.

Дегуманизировать противника некрасиво. Но я не буду приглаживать речь. По одной простой причине: украинцы не жертва, которая смиренно просит помощи, — они очень злы, но смеются и поэтому более чем опасны. Это последнее, что успели в своей недолгой жизни почувствовать пришлые.

Так что прошу прощения, но речь была и будет сложной, с далеко не всегда ясным для людей из других стран гипертекстом, и вполне возможно даже обидной. Не принимайте это на себя. Так работает всякая культура в интеркультурном контексте


Читать далее

3 груд. 2021 р.

Lapsepõlv

Mu lapsepõlv oli päris tavaline Nõukogude ajal. Mu esimene pilt, mis lahvab meelde, on päikseline ja suvine päev, mina istun lapsevankris ja minu ees on tee vanavanemate aias. See on kõik, mis kuulub aega, millal ma ei osanudki rääkida. Pärast vanaema ütles mulle tihti, et kõik teekonnad on mu ees, mina kuulasin ja kujutasin seda pilti ette.

Järgmine — mitte pilt vaid juba klipp on seotud lastesõimega. Ühel päeval, tegelikult ei mäleta, kas oli see päris esimene päev seal või mitte, istume väikeste lastena ringis, kõik nutame, isegi upume pisaratesse, tuppa tuleb kasvataja mopiga käes ning karjub «Aitab!». Loomulikult ei mõjutanud see meid üldse.

Meie lasteaeda mäletan ma üsna hästi: ei tahtnud me seal keset päeva magada, seal õppisime tähti ja kuidas imiteerida kiirabi sireeni. Samuti juhtusin ma seal nägema lasteaiakasvataja laual hiiglaslikku dinosauruse pilti. Tol ajal isa ei elanud juba emaga koos ja nende vahel tekkis kogu aeg konflikte. Ükskord kinkis isa mulle vildikad, mis olid suur defitsiit. Muidugi olin nende üle väga uhke olnud, aga õhtul tuli ema, sai pahaseks ja käskis «need tagasi heita, näkku» — seda ma ei osanud, ja kõigepealt ei suutnud aru saada, mis on halba vildikates, on nad ju nii ilusad!

Meie kool Mariupolis oli väga vana — seal asus ainus eragümnaasium tüdrukutele ja kooli kelder oli saladusi täis. Näiteks olin väga üllatunud, et raamatukogu keldrisse olid pandud ukrainakeelsed prantsuse keele õpikud — meid ju õpetati vaid vene keeles ning ukraina keel ehk «Рідна мова» (Oma kõne) ei olnud üldse õppimiseks kohustuslik. Meie esimene klassijuhataja kandis hüüdnime «Гарбузиха», sest oli ta paks nagu гарбуз ehk suur kõrvits. Mulle tundus, et ta ei olnud hea, me kartsime teda, kuid tegelikult oli ta lihtsalt nõudlik. Teises või kolmandas klassis tuli meie juurde uus klassijuhataja, noor ja ilus, ma püüdsin talle anda õunu ja krimme — õunad kasvavad vanavanemate aias ja meie kodus olid ja praegu ongi palju raamatuid: vanaema luges väga aeglaselt, silphaaval, valjusti rääkides, et tal ei olnud koolis käinud.

Ühel korral korraldasid koolis vanemate klasside õpilased algklassidele keemia päeva. Katsed, nagu ma nüüd tean, olid elementaarsed: klaasis muutus vesi punaseks, magneesium põles ja tekkis lumivalge suits klaaside vahel, meile jutustati, et neid trikke kasutasid vanasti preestrid, et kavalusega rahvast kirikusse meelitada. Selle ma muidugi jätsin meelde, aga esitlus meeldis rohkem. Ma arvasin, et meie uus klassijuhataja peab kindlasti keemiat oskama, ning ma leidsin kusagilt kodust keemia õpiku 7-ndale klassile ja tulin tema juurde, et ta kontrolliks, mida ma olin õppinud. Ema terve elu ütles, et mul vedas õpetajatega. Klassijuhataja ei olnud keemik üldse, mu palve oli naljakas, aga ta võttis õpiku kätte ja hakkas mind kontrollima.

Koole on elus olnud palju, aga igal pool mul tõesti vedas. Emal on õigus: vedas õpetajatega, kes tegid kõik teed minu ees lahti.


Читать далее

26 жовт. 2021 р.

Tere, Justin

Suure huviga lugesin ma läbi sinu Nõiajoogi — su stiil, samal ajal irooniline, kerge ja elav, on nagu alati briljantne. Tänan nende minutite eest!

Olen täiesti sinuga nõus, et joogid on meie elus superained, mis meid aitavad, andes energiat, kui sellest ei piisa, või vastupidi meid rahustades, kui oleme kurbuses või surmnärvilised. Joogid tekitavad häid mõtteid, innustavad, kutsuvad mõnusaid mälestusi tagasi ning ajavad süngust ära. Kõik see on tõesti nii.

Ent nagu igasugune maagia jook võib olla ka mürk, haigusi tekitav, mõtteid segadusse ajav, depressiooni suurendav ja jõudu paisutav ning isegi elu. Kõik on võimalik.

Seetõttu arvangi, et pole nendes maagiat või ütleme keemiat, kuid keemia tegelikult ongi. Ei ole maailmas ühtegi retsepti ükskõik kas ingveri või küüslauguga, seda retsepti, mis muudaks maailma paremaks.

Iga tunne, maagia ja keemia on meie peas, ei tule ta eetrist, maast või nõiakatlast. Imerohud võivad olla magusad või kibedad, aga nad ei too imesid juurde, nad ainult aitavad meil jääda sellekssamaks nagu olemegi.

Tänan veel kord selle hetke eest, jään su sõbraks nagu olingi.


Читать далее

19 черв. 2021 р.

Хто мало знає, краще спить

Отже, здолавши всі перешкоди, оминувши пастки долі, навіть відлякавши ведмедя, опинився я нарешті в маленькому естонському селищі з наміром відсидіти три дні карантину, здати другий тест і радісно поїхати в табір на Сааремаа. Але як там завчилось зі школи:

Ты мниш: как сон опасности минуют, желаний всех исполнится порыв.

Но берегись, судьба игру двойную ведёт, в руках краплёный козырь скрыв

На четвертий день я поїхав у Раквере на тест та й подивився заразом на новий ремонт біля твердині. Ремонт гарний, комари злі, біля монументу з червоною зіркою стоять квіти в жовто-блакитних стрічках — короче, все як годиться. Наступного ранку дзвінок: вітаємо, ваш тест позитивний, сидіть дома 14 днів і зв’яжіться з вашим сімейним. Тадам!!!

Табір пішов в небо, Будулай лишився в селі на дивані.

При тому всьому здоров’я в порядкє, спасібо зарядкє, антитіл в крові стільки, що аж самі вискакують, телефон клініки або зайнятий, або не відповідає. З якогось там десятого чи двадцятого разу слухавку нарешті хтось узяв, спитав, чи треба лікарняний. Якби я сам не попросив про додатковий тест, так би і сидів далі на дивані рівно аж по сьогодні.

Їду вже в Таллінн, здаю там третій тест. Він очікувано неґативний, quod erat demonstrandum, карантин типу закінчено, але табір вже поїхав. ОК — накупив книжок, ковбаси і пива, пройшов чергову співбесіду з роботодавцем естонською, отримав посаду, повідправляв знайомим подарунки. Якусь ще треба культурну проґраму собі: на Раквере вже не можу дивитись, але ще жодного разу не був у Гаапсалу.

Безоблачна, помнил ты, жизнь твоя. Но берегись: в траве шуршит змея!

Автобус Таллінн-Гаапсалу, середина поїздки, біотуалет. Раптом вимикається світло, я в пастці: двері не відкриваються, жодна кнопка не працює. Kurat! Стукаю, волаю, вию, жодна свиня не реаґує. Ми поєдєм, ми помчімся на алєнях утром раннім. Стукаю, волаю, вию, автобус їде, все як годиться. Нарешті той ґвалт набридає пасажирам, водій знову включає світло: обережно, двері відкриваються.

Вышла из мрака младая с перстами пурпурными Эос.

Скрыв цело­муд­рен­ный лик. Чтоб грех не остал­ся без кары,

В гидр ужас­ных она воло­са обра­ти­ла Гор­го­ны»

Фірма-перевізник спочатку написала у відповідь тільки «Скорбім». Та не питання! Скарги полетіли разом з номерами, явками і паролями в усі причетні інстанції. І ти диви — вони оговтались і запропонували мір і жвачку себто компенсацію перенесених тяжких страждань. Гаразд, давайте, сьогодні я побуду сестрою безкінечного милосердя


Читать далее

18 черв. 2021 р.

Ars artis gratia

Про Естонію і естонську мову я до 2013 року не знав нічого крім того, що вони є — десь там на краю ойкумени. В 2013 році, коли ситуація в Україні ставала дедалі чорнішою (останній рік правління Януковича, спроби запровадження горезвісного законопроекту 8711 та інших довколацензурних моментів) я вперше став вивчати можливості щезнути. Першим варіантом була Грузія, потім Польща (але вона в Еврозоні тому без візи ніяк), аж раптом випадково натрапив на згадку про те, що Естонія є центром чеченської діяспори. Ну прочитав і прочитав. Забув. Головним чином через те, що добре розумів: у випадку asylum всі свої досягнення і привілеї треба забути і стати відразу ніким.

У 2015 році мені трапилась на очі новина про e-residentsus. Хоч це і не давало можливості приїхати в разі проблем фізично, але принаймні дозволяло створити рахунок, щоби зберегти частину від можливих реквізицій і нестабільности (тоді була вимога Нацбанку примусово продавати 75% валюти в день її зарахування, а це аж ніяк не додавало оптимізму, бо курс евро/долар — гривня тоді коливався страшно). Анкета була простою, ціна доступною, карточку я получив у посольстві Естонії в Києві.

Того ж року ми з колегами почали писати кількамільйонний грант для ЕКОМу, 2016-го отримали його і постало питання переїзду. Мене нічого не тримало — у лютому пішла мама і вже не треба було щотри години колоти трамадол, а потім і морфій. У вересні я вперше на тиждень опинився в Таллінні. Потім ще і ще, аж нарешті в березні 2017-го мені дали elamisluba, а з нею і направлення від поліції на курси мови (A1). Передати не можу, як я мучився до цього: я знав, звичайно, що порозумітись у разі потреби можна і російською, але ж я не росіянин. Мучив персонал у kohvik «Kohalik» англійською, яку я не знаю, боявся в Prisma брати банани, бо не розумів, як і де їх зважувати, уникав трамвая, бо там треба якусь кнопку натискати, щоби тебе випустили... Це при тому, що праця легальна і зарплата дай боже всякому.

Після перших занять у Світлани Савченко зі мною почали говорити афіши. І панєслось. Панєслось по всякому: спочатку курси і іспит А2. Успішно. Потім виграв безплатні курси B1, які мене знову налякали до смерті — коли тобі викладають незнайому граматику мовою, з якої ти вловлюєш із десяти слів одне... таке — бо ж думаєш, що то ти такий тупий і нікчемний, і краще ото вдавитись, щоб не мучитись. Молоденька вчителька робила все, але не могла перестрибнути через себе, бо не говорила w żadnym ludskim języku, а розкладати пасьянси з карток на -ма і -да-інфінітиви може в дитячому садочку і цікаво.

І тут зв’являється Speakly, та ще й безкоштовно! Вау! Люблю-цалую! Власне ця програмка привчила до щоденної праці з фразами, які ну ніяк не лізли не те що в голову, а навіть до рота. Строк іспиту B1 невпинно наближався. Я запитав у Mall Pesti, чи є якась учителька, яка могла б зі мною індивідуально позайматись. Маль порадила Eva Õim, зарплата мені дозволяла і ми після того тричі на тиждень три роки поспіль зустрічались о 8-й ранку в скайпі. Ева потім жартувала, що härra Maxim став членом сім’ї. Ева дотягнула мене від A2 через B1 до B2. Тягнула б і далі, але мої прибутки із закінченням нашого проєкту різко впали. Наостанок я зарезервував гроші, щоби Ева повторила чудо A2 -> B1 із Сашою ehk Sašakesega, nagu ta ütles. Чудо вона повторила і чоловік, який думав, що він і мови — то як від Донецька до Луни, склав іспит і навіть пішов сам на B2.

А я пішов на C1, хоч тоді вже стало ясно, що ніяких перспектив знання естонської мови, всупереч воланню естонського партійного істеблішменту, не дає. Почалась Ars artis gratia. Я записався на курс Тартуського університету, тим більше, що він був цілком у вебі. Там і познайомився з Марікою Тераль. Принагідно (почалась епідемія ковіду і всі границі закрились) дала мені Töötukassa курс з Ülle Koppel (C1), тут таки вдалось виграти безкоштовний курс (теж C1) від Integratsiooni SA з Ülle Tõnurist... Короче, кожний день улітку 2020-го були якісь заняття, а інколи і таке, що вранці одна Ülle, ввечері інша. Ну ті тартуський курс. Дим з вух.

Світлана навчила системної граматики (якої так бракує в інших сучасних підручниках і за якою я скучив після латини і греки), Ева навчила читати складну літературу і писати твори на вільні теми, одна Ülle давала багато слів і газет, інша познайомила із модерною естонською фантастикою, Маріка мучила поезією і згадала якось про Krimmi kogumik.

Ну і ще майже фоном йшли всякі цікаві штуки від Eesti keele maja: то екскурсія, то кеелекогвік, то келесибер, то келерулет, то фільм, то kirjanduslaager... Звичайно, були і інші, наприклад Eesti keele ja kultuuri klubi від Атласнету та тренерка Liina в спортклубі, яка терпляче повторювала як малій дитині інструкції естонською, як сісти і що підняти так, щоби не здохнути прям під штангою.

Хто хоче робити мистецтво задля мистецтва — завжди зробить, хоч повірте, тепер чую на власні вуха те, що краще б не чув: скільки дурні говорять розумні на вигляд політики і про що сперечаються бомжі на зупинці. А, ну ще й можу висварити водія в автобусі зрозумілою йому мовою, бо quaerite et invenietis


Читать далее