Mariupoli patrullipolitsei ülemuse toetamiseks

Põline revolutsionär on tagasi Mariupolis ning jälle meeleavaldus ukraina lipudega algas kell 4 — sattuse märk, arvan. Mariupoli patrullipolitsei ülemuse vastu (küborg, kangelane, Donetskist) hakati asjaga pihta kohtus.

Muidugi, pro-ukrainlased aktivistid oli selleks ajaks kohal ja kutsusid kõiki toetamiseks. Loomulikult tulid siia ka Mõhhailo Veršõnini sõbrad — tema politseinikud, kes samal ajal on mu vilistlased. Absolutselt oli see ootamatu, et nemad tundsid mind ära isedi maski eest. Ootamatu ja pisarateni. Mariupol on, nagu märgati kõnes, vaatamata sellele, et linnast frondijoonini ainult 20 km, kõige turvalisem koht Ukrainas. Suurt panust sellele teeb Mariupoli politsei, mille osa on Donetskist küborgid ja kangelased.

Читать далее

Про застреленого хлопчика

Точніше про реформу, в лапках, звісно. В 16-му році я став викладачем для патрульних у Маріуполі. Вони були фантастичні. Власне, чому були? — є! Я справді вважаю, що ці дівчата і хлопці, яким я мав честь викладати, є справжньою елітою України. Потім мене занесло в Київ і якось мене попросили замінити штатних викладачів у київській Поліцейській академії. Сповнений щастя я прийшов, але переді мною сиділи не патрульні, а слідчі, які пройшли т. з. атестацію.

І це був жах, адже з класу на мене дивилися не цікавські очі нового, а втомлене, аґресивно-бидляче старе, якому ота нещасна «Толерантність і недискримінація» була тільки для галочки. Перед парою керівниця отої академії слухачам при мені і представниках власне донорів — ОБСЄ — сказала: «тихенько посидьте, ми вам все одно все поставимо». В той день я втратив віру в реформу. Потім було зґвалтування знайомої — київська поліція не реаґувала, стрілянина і загибель невинуватого пасажира авто, погром ромського табору, були інші епізоди, були оті підлітки у Рівному, і ось це.

А маріупольські копи досі в серці, я кожен день слідкую за їхньою долею і їхнім життям у ФБ і досі горжуся, що був з ними і для них. На жаль, цей виняток не змінює правила

Читать далее

Дякую Патрульній Поліції Маріуполя

Моїй найкращій поліції присвячується. Приблизно з половиною з вас ми зустрілись на курсах. Для вас я був дивакуватим викладачем, що розповідав українською про якусь там невідому дискримінацію і толерантність, нахабно заявивши на початку, що працюю в ЛГБТ-організації :) Для мене ви були неординарними, надзвичайно мотивованими студентами, які навіть за 5 хв до кінця п’ятої пари хотіли щось знати. Правдами і неправдами, попри зливу, я прорвався крізь кордон (та ще й прихопив свого чоловіка) на вашу присягу — я дуже пишався вами і хотів, щоби Саша теж вас, таких розумних і красивих, побачив. Наступного ранку, йдучи містом, я старанно шукав очима ваші пріуси, а коли був бачив, відчував дотик щастя. Дякую вам, дівчата та хлопці! Ви — найкращі!
Читать далее

Рождение легенды

Вова, ты историю про построение тотема у сумасшедшей бабушки слышал? Ты недооцениваешь мариупольских копов. Она их регулярно вызывала на своего домового. В итоге они построили ей в хате тотем из швабры, веника, травы и каштанов. Только попросили каштаны менять. Чтоб тотем силу не терял. Так домовой больше ее не беспокоит (взято из комментов к обсуждению успехов Новой полиции в ФБ)
Читать далее

Присяга поліцейських

Мене пустили разом з родичами (в близьке коло), бо учні — а нині справжні поліцейські — мене впізнали. Звичайно, були всякі ВІПи: Гройсман, Аваков, Хатія, Томбинський, інші посли, але головне були мої дівчата та хлопці — із 172 я вчив толерантності половину. І от — вони присягаються, а я вмиваюсь слізми...

І ще, з приємного: перед рамкою на вхід зустрів я записного місцевого гомофоба-волонтера. Він сказав, що скоро битиме нас на прайді, я ж відповів, що мої учениці та учні мене захистять і пройшов крізь рамку. А його не пустили
:)

Але менше з тим. Сьогодні Маріуполь став останнім — 28 містом, де запрацювала моя нова поліція. Накращі учні і учениці, фантастично гарні, стали ще гарнішими

Читать далее