Одна зі співробітниць ПриватБанку була назвала мене людиною-катастрофою, я про це вже писав. Це означає, що якщо в системі є якась слабка ланка, то вона за дивним збігом обставин саме на мені зламається. Такий собі живий креш-тест. Можна, звісно, потішити своє ego, але в буденному житті враження від тих тестів так собі.
Нам бракує висококваліфікованих людей! — криком кричать естонці. — Натє, — красномовна тиша у відповідь. — Нема кому робить дослідження з ЧСЧ! — сказав Tervise Arengu Instituut. — Ось вам. — Ой, знаєте, щось нема місця. — Потрібен хімік зі знаннями естонської, мінімум B2, і вченим ступенем, — волав Кохтла-Ярвеський коледж Технічного університету. — Тримайте диплом раз, сертифікат С1 два, — і знову тиша. — Страшно бракує вчителів-предментиків, хоч бакалавр, тільки прийдіть..., волало ПТУ. — Ось диплом маґістра, ось педаґоґічний досвід, ось мова. — Та нє, ми вже взяли свого, — ледь видушив відповідь із відділу кадрів. — Нам бракує дисертацій естонською, вища освіта в небезпеці!, — жаліється професорка. — Так ось, ваша тема і моя тема співпадають, давайте напишу, матеріалу повно, ось публікації. — На жаль, часу нема, я така затуркана, — відповіла доцентка Таллінського ун-ту...
Як було в одному анекдоті: один раз це випадковість, два рази — співпадіння, а три рази поспіль — то вже звичка. Або закономірність. І ця закономірність свідчить, на жаль, про те, що горезвісна російська громада в Естонії таки має рацію: скляна стеля існує і вона дуже низька. Якщо фіни про це принаймні говорять, то президентка Естонії воліє цього не помічати (про що в нас з нею було цікаве листування), та й не тільки президентка, а й увесь істеблішмент. Краще ми міністром поставимо людину навіть без вищої освіти, але свого.
