Цікава фалометрія

Bluesystem був конкурентом куґайзу, але тримався (при всьому своєму дизайні 90-х) і досі тримається на специфічній ґрупі. Якщо куґайз був щоби потеренькати, то блюсистем весь орієнтований на секс — і порноконтент, і реклама, і дошки оголошень на тут і зараз... Людей в ньому було менше (у 2013-му 54 тис. з України на куґайзі та тільки 9 тис. на блюсистемі), але це їм не заважало.

Так само як і з куґайзом, масив усіх профайлів на Date.BlueSystem, зареєстрованих користувачами з України на момент дослідження (N = 9796, кінець січня 2013 р.) було завантажено та перетворено на таблицю даних (рядки — індивідуальні профайли, стовпці — катеґорії, заповнені користувачами під час реєстрації на сайті) за допомогою спеціально написаної програми; при цьому незаповнені в профайлах поля кодувалися як системні пропуски.

Отже, змінні:

• Довжина ереґованого члена, см — неперервна змінна.

• Місто, до якого приписав себе користувач — перетворено на розмір міста і на макрореґіон.

• Індекс маси тіла — обчислювався із зазначених користувачем ваги та зросту; отриманий ряд значень було поділено за ВООЗ на худорлявих (до 18,5), нормальних (18,6–24,9) і повних (25 і більше).

• Сексуальна орієнтація та ґендерна ідентичність — варіанти (ґей, бісексуал, транс) задані самим сайтом.

• Роль у сексі — варіанти, задані сайтом (актив, уні-актив, універсал, уні-пасив, пасив), спрощено до трьох (актив, уні, пасив) шляхом об’єднання суміжних катеґорій «актив і уні-актив», «пасив і уні-пасив».

• Освіта — варіанти, задані сайтом, спрощено до двох (вища і середня) шляхом об’єднання користувачів із закінченою середньою освітою та незакінченою вищою (випускник коледжу, середня школа, студент ВНЗ, студент коледжу).

Коли я став гратися з цими даними, то побачив, що розмір члена дає цікаві статистичні асоціації. Отже, мета — не вдаючись у теоретичну мудрість розважити читачів своїми знахідками.

Середні. Порівняння з доступними даними з літератури свідчить, що ті параметри, які безпосередньо пов’язані з тілом, навіть якщо й відрізняються від даних із незалежних джерел, то незначною мірою. Наприклад, середній індекс маси тіла користувачів сайту 23,5 [ 95% ДІ 23,4–23,6], N = 9796 є дуже близьким до середнього індексу маси тіла українських чоловіків 24,8 [1], а довжина ереґованого пеніса користувачів 16,7 [16,6–16,8] см, N = 5870 близька до даних антропологічних вимірювань у популяції гомосексуальних чоловіків (16,4 см) [2]. Отже, навіть припускаючи наявність неточностей у результатах кожного конкретного вимірювання, виконаного автором профайла, загалом ми отримуємо коректні показники завдяки взаємній компенсації випадкових похибок.

Тіло. Якщо вже заговорили про індекс маси тіла, то гріх було не перевірити його фалометричний аспект. У цілому тільки ожиріння асоціюється з дещо меншими розмірами, що принайні не суперечить біологічним закономірностям.

Оскільки ожиріння буває повʼязане зі збільшенням віку (в аналізованих даних також), то тут можливі два пояснення: (а) зі збільшенням товщини жирових тканей візуальні розміри члена можуть зменшуватись; (б) більш гладке тіло частіше буває в тих чоловіків, середній рівень тестостерону яких нижчий, відповідно цей рівень також визначаає меншу довжину.

Макрореґіон та розмір міста дали перші несподіванки — Київ і міста-мільйонники відзначились більшими у зіставленні з рештою розмірами. Пояснень може бути принаймні два: (а — гіпотеза Василя) чим більше місто (особливо це стосується столиці), тим більша там конкуренція за місце, тому чоловіки свідомо чи підсвідомо додають собі значущості, бо все одно ніхто в ліжко з лінійкою не ходить; (б — гіпотеза відбору) так, в столиці та мільйонниках треба пробиватись, а це означає, що з одного боку туди лізуть, йдуть, їдуть і там можуть залишитись ті, які більш активні та верткі, тб. мають вищі показники тестостерону [3], а з іншого, які сприймаються більш нормативними = красивими (відомо бо, що красиві чоловіки підсвідомо оцінюються як більш успішні [4]).

Ані гіпотезі Василя, ані гіпотезі відбору не суперечать дані про роль у сексі — з одного боку самці завжди міряються розмірами, і в кого більший, той пацик крутіший, а якщо ти «акт / топ», себто відповідаєш образу «чоловіка», то й маєш підстави додавати собі ваги; з іншого можна припустити, що гормональний фон «топів» більш насичений тестостероном, отже і середня довжина аж на сантиметр більше, ніж у «пасів / ботомів».

Сексуальна орієнтація і ґендерна ідентичність (СОҐІ) також у певному сенсі дала амбівалентні звʼязки: якщо для транс-людей як для менш маскулінних менша довжина є очікуваною, то відмінність між ґеями (довші) і бісексуалами (коротші) не була передбачуваною. Суто гіпотетично я міг би припустити, що першим треба конкурувати за секс (отже, свідомо чи підсвідомо вказувати більші значення), тоді як другі мають запасний варіант і тому можуть не звертати особливої уваги на цей параметр.

Найбільш дивним була асоціація більшої середньої довжини з повною вищою освітою. Чи люди після універу міряють краще, чи слабший зір мають, чи вони з більшими претензіями... загадка. Скоріш за все цей звʼязок опосередковується величиною міста (див. вище), адже виши зосереджуються у великих містах. Дещо аналоґічне спостерігається у випадку росту: керівники та фахівці є у Франції на 2,6 сантиметра вищими, а студенти університетів — на 2,55 сантиметра вищими за національний середній показник [5]. Водночас велике міжнародне дослідження навпаки показує неґативну кореляцію між довжиною пеніса (як розслабленого, так і ереґованого) та IQ [6].

Обмеження представлених даних традиційні: (1) я аналізував не обʼєктивні вимірювання, а самозвіти — в сумі це дало правдоподібне середнє, але в деталях можуть міститись зміщення (самовимірювання, зокрема в інтернет-опитуваннях, послідовно демонструє вищу середню довжину, ніж обʼєктивні вимірювання; учасники можуть повідомляти завищені оцінки розміру, вважаючи, що більший пеніс є соціально більш бажаним [7]); (2) за винятком відмінностей між топами і ботомами (1 см), транс- і цис-людьми (0,8 см), а також індивідами з ожирінням і без (0,5 см) різниці не є великими (1–3 мм), що значно менше похибки вимірювання цього параметра (якщо припустити, що вимірювання дійсно були) і свідчать радше про небіологічні причини; (3) представлені гіпотези (звʼязок з тестостероном і конкуренцією тощо) є не більш ніж спекуляціями, які дуже складно практично перевірити.

Посилання

[1] http://en.wikipedia.org/wiki/Body_mass_index

[2] Wylie, K. R. & Eardley, I. Penile size and the ‘small penis syndrome’ // British J Urol International. — 2007. — Vol. 99. — P. 1449–1455, https://doi.org/10.1111/j.1464-410x.2007.06806.x

[3] Edwards, D. A. Competition and testosterone // Hormones and Behavior. — 2006. —  Vol. 50 (5). — P. 681–683, https://doi.org/10.1016/j.yhbeh.2006.09.005

[4] Heilman, M. E., & Stopeck, M. H. Attractiveness and corporate success: Different causal attributions for males and females // Journal of Applied Psychology. — 1985. — Vol. 70 (2). — P. 379–388, https://doi.org/10.1037/0021-9010.70.2.379

[5] Herpin, N. La taille des hommes: son incidence sur la vie en couple et la carrière professionnelle // Économie et Statistique. — 2003. — Vol. 361 (1). — P. 71–90, doi:10.3406/estat.2003.7355

[6] Wang, C., WangDing, Y. Penile Length and Intelligence Quotient: A Cross-Sectional Analysis in 139 Countries // Andrology. — 2024. — Vol. 13 (4). — P. 324

[7] King, B. M. Average-Size Erect Penis: Fiction, Fact, and the Need for Counseling // Journal of Sex & Marital Therapy. — 2021. — Vol. 47 (1). — P. 80–89, https://doi.org/10.1080/0092623X.2020.1787279

Читать далее

Возраст, дети, наркота или памятник Кугайзу

Был когда-то такой сайт знакомств — QGuys. Точнее даже не знакомств, а социальная сеть русскоязычных геев и бисексуалов. Отличался он от конкурентов, прежде всего мамбы, гейли, лавпланет и блюсистема компонентом общения — пиши посты, появляйся на главной странице и тебя заметят. Владел им некий Алексей Ходорковский, красивый киево-московский еврей. Во второй половине 2000-ных сайт переживал расцвет, число посетителей, анкет (Рис. 1), денег и общения росло, но в 2014-м началась война россии против Украины. Словесные войны начались и в постах, модераторы, естественно, не справились (да и не могли), пошёл отток украинцев (вторая по численности группа пользователей), в самой рашке усилились репрессии против ЛГБТ — и с этого момента сайт был обречён.

Рис. 1

Но в 2013-м всего этого ещё не было, QGuys служил (по крайней мере для меня) доступным инструментом онлайн-исследований — оценки численности [1], однополые партнёрства [2], привлечение клиентов в ВИЧ-сервис [3] и др. В конце-концов мне надоело вручную собирать данные и я попросил мужа написать програмку, которая бы скачала и упорядочила в таблицу основные параметры украинских профилей (N = 54285) для последующего их анализа. Эти данные с тех пор лежали без движения, сайт к тому времени умер, появилось много других исследований, началась война, оккупация Донецка и Мариуполя, эмиграция — в общем, недосуг. И вот я к ним вернулся, массив почистил, упорядочил и даю ниже сделанные в нём находки.

Города

На сайте общались как жители мегаполисов, так и небольших населённых пунктов. На Рис. 2 показано сопоставление числа заявленых в профайлах городов с их населением (первые 15 по численности пользователей). Как видно, число профайлов не вполне точно отображает численность постоянного населения соответствующего города. Так, в Киеве по сравнению с Одессой было зарегистрировано в 4,9 раз больше профилей, тогда как по численности населения эти города отличаются в 2,8 раза. Аналогично, Мариуполь был больше Херсона приблизительно на 150 тыс. жителей, тогда как по числу профилей они почти одинаковы (619 и 614 соответственно).

Рис. 2

Можно предположить, что городские агломерации первой пятёрки (Киев, Одесса, Харьков, Донецк, Днепр) притягивали значительное количество приезжих, в том числе таких людей, которые, фактически проживая в другом городе, регистрировали профиль на более крупный близлежащий мегаполис, чтобы увеличить свои шансы встретить партнёра. Второе предположение (число профилей по городам соответствует уровню доступа к интернету) основано на данных Национальной комиссии, осуществляющей государственное регулирование в сфере связи и информатизации, за 2013 г. (https://minfin.com.ua/2013/03/26/736779/) — первое место по доступу занимал в Украине Киев (33% от общего числа пользователей), далее шли Одесса и область (18%), Донецк и область (7%), Днепр и область (5%), Львов (4%) и Харьков (3%).

Возраст

В Киеве была также самая богатая и формальная, и неформальная инфраструктура для ЛГБТ, начавшая бурно развиваться в 1990-х годах [4]. Соответственно, там не только была сосредоточена треть зарегистрированных в Украине QGuys-профилей, но и был самый высокий средний возраст пользователей (Рис. 3). Я также предполагаю, что в других городах, где и ЛГБТ-инфраструктура была менее развита, и гомофобии было больше, и доступ к интернету существенно хуже, на сайтах знакомств регистрировались более молодые, тогда как в Киеве было и разнообразие пользователей выше, а среди самих ЛГБТ было больше старших.

Рис. 3

Дети

Здесь мы подходим к, пожалуй, самой интересной находке. Но вначале небольшое отступление: наличие детей у гомо- и бисексуальных мужчин открытием не является и много раз было зафиксировано ранее [5]. В анализируемом массиве среди тех, кто вообще указал эту информацию (26% или 14244 профилей), дети были у 12 [11–13]%, что в целом близко к цитируемым в [5] данным. При этом, наличие детей закономерно ассоциируется с более старшим средним возрастом (39,5 [39,0–39,9] лет — если дети есть, и 28,6 [28,5–28,8] лет — если их нет).

Связь эта закономерна потому, что все украинские опросы МСМ демонстрируют более старший средний возраст тех, кто имеет опыт гетеросексуального брака (см. напр. [6–8]). Однако в разбивке по городам (Рис. 4) эта связь исчезает — Киев, характеризующийся наивысшим средним возрастом в профилях QGuys (31 год, Рис. 3), даёт наименьшую часть пользователей с детьми (10%), тогда как Винница с самой молодой в среднем совокупностью геев и бисексуалов на этом сайте (29 лет — разница невелика, но статистически значима), показывает один из самых высоких процентов имеющих детей пользователей (17%). Эта аномалия есть не везде, но, к примеру, в таких парах как Киев-Харьков, Киев-Днепр она видна очень хорошо.

Рис. 4

Можно ли это объяснить разной доступностью интернета? Мне кажется, вряд ли — в этом случае получалось бы, что женатые молодые МСМ по сравнению с неженатыми, напр., в Харькове имеют больше возможности бывать на сайте знакомств для геев и бисексуалов, а в Киеве наоборот — более взрослые неженатые по сравнению с более взрослыми женатыми. Думаю, здесь причина в упомянутой выше истории ЛГБТ-движения и связанной с ней степени свободы, то есть в Киеве, где ещё со времён совка концентрировались и общались гомо- и бисексуальные мужчины, быстрее усваивались пост-модерные ценности индивидуализма (дети не суть смысл жизни), было больше старших мужчин, решивших не приносить себя в жертву стакану воды, тогда как в более провинциальных городах даже среди молодых ещё были сильны императив «женись, роди ребёнка, а потом делай что хочешь».

Наркотики

Употребление психоактивных веществ — тема маргинальная и табуированная. Только в 34% профилей было указано отношение их владельцев к наркотикам, из них только 5 [4,7–5,3]% (N = 18219) написали, что имеют такой опыт. Поскольку профили на сайте знакомств часто не анонимны (к примеру, есть фото), то эта доля даже меньше, чем тех МСМ, которые в анонимном биоповеденческом исследовании того же года сообщили, что занимались химсексом в течение последнего перед опросом месяца — 7 [6–8]% [7]. Средний возраст употреблявших и не употреблявших, наличие у них детей не отличаются, как и проценты по городам (Рис. 5).

Рис. 5

Конечно, представленная в профилях информация не отвечает высоким стандартам качества, а судить о её правильности или ложности можно только по косвенным признакам. Во-первых, за исключением совершенно обязательных полей, важных владельцам ресурса, заполнение большинства других сугубо факультативно. В-вторых, вопросы анкеты преследуют цель скорее развлекательную, нежели познавательную (так веер предусмотренных сайтом вариантов ответов может объединять невзаимоисключительные категории, быть небрежно сформулированным и т. п.) — в таких случаях мы приводили ответы к однозначно интерпретируемому виду.

В целом же, это маленькое эссе не претендует на глобальные выводы. По меткому выражению Св. Шеремета оно есть историко-статистическое квир-баловство, памятник сайту, который когда-то соединял десятки тысяч людей.

1. Берлева, Г., Думчев, К., & Касянчук, М. (2012). Аналітичний звіт за результатами дослідження «Оцінка чисельності груп високого ризику інфікування ВІЛ в Україні» станом на 2012 рік.

2. Маймулахин, А., Касянчук, М., & Лещинский, Е. (2009). Однополое партнёрство в Украине: отчёт о проведённом исследовании.

3. Касянчук, М. Г., Лещинский, Е. Б., Дебелюк, М. И., Довбах, А. В., & Варбан, М. Ю. (2009). Экспериментальное изучение эффективности привлечения клиентов в МСМ-проекты через социальные онлайн-сети: отчёт по результатам операционного исследования.

4. Украинское ЛГБТ-движение, 25. (2015).

5. Kasianczuk, M., Sheremet, S., & Trofymenko, O. (2020). Status of same-sex partnerships in Ukraine. Sociology: Theory, Methods, Marketing, № 3, 143–166. https://doi.org/10.15407/sociology2020.03.143

6. Касянчук, М., Трофименко, О., Білоус, Є., & Сазонова, Я. (2017). Моніторинг поведінки та поширення ВІЛ-інфекції серед чоловіків, які практикують секс з чоловіками (національна частина).

7. Большов, Є. С., Касянчук, М. Г., & Трофименко, Л. В. (2014). Моніторинг поведінки та поширеності ВІЛ-інфекції серед чоловіків, які практикують секс із чоловіками, як компонент епіднагляду за ВІЛ другого покоління: аналітичний звіт за результатами біоповедінкового дослідження 2013 року.

8. Большов, Є. С., Касянчук, М. Г., Лещинський, Є. Б., Трофименко, Л. В., & Шваб, І. А. (2012). Моніторинг поведінки та поширеності ВІЛ-інфекції серед чоловіків, які практикують секс із чоловіками, як компонент епіднагляду за ВІЛ другого покоління (аналітичний звіт за результатами біоповедінкового дослідження 2011 року).

Читать далее

Частота викликів швидкої в Естонії з 2020 по 2024 рр.

Після того, як я побачив співпадіння між сплесками злочинності та фазами Місяця, закономірно було перевірити, чи є така ж закономірність у викликах швидкої, адже принаймні на рівні слів окремих медичних працівників кожен повний місяць в приймальній швидкої аншлаґ. На відміну від поліцейських даних статистика про виклики швидкої у відкритому доступі є або сумарно за роками, або — в окремих випадках — за місяцями. Разом з тим, естонська аґенція TEHIK має опцію запиту даних у відносно вільній формі (треба тільки вказати, з якого саме документу, який рутинно заповнюють медичні працівники, можна взяти потрібні цифри). Одним словом, я пішов за інструкцією, написав їм листа та приблизно за тиждень отримав потрібні дані, а саме число щоденних викликів швидкої в Естонії в розбивці за статтю (чоловік, жінка, невідома) з 1 січня 2020 по 31 грудня 2024 р.

Ґрафіки з цими даними (перший — всі виклики сумарно, другий — в розрізі статі) ось:

Отже, перше, що кидається в очі, з часом середня кількість викликів і серед чоловіків, і серед жінок зменшується. Навряд чи це зумовлене здоровішанням населення (воно старіє), зменшення загальної чисельности теж цими роками не було (приїхали у 2022–23 рр. українці), а от невпинна пропаґанда «не кличте, кохані, швидку поміряти тиск» мабуть працює.

Також видно, що жінки звертаються по допомогу частіше, ніж чоловіки, і що частота цих викликів також коливається. Однак на відміну від поліцейської статистики виклики швидкої утворюють більші хвилі, максимуми яких припадають на початок (1 січня) та середину року.

Відмінності між чоловіками і жінками краще видно на ґрафіку змін з часом середніх за сім днів (R-пакет «xts») — у чоловіків колективна криза двічі на рік — початок року і середина літа, у жінок — один раз на початку року.

Сумніваюсь, що це якось повʼязано з космосом — скоріш за все збільшення частоти викликів швидкої в січні є наслідком різкого збільшення зʼїтого і випитого. Більш цікавим є горб середини літа в чоловіків, який суто гіпотетично може бути зумовлений як спекою, так і бажанням цю спеку полегшити — приміром, випити пива і після цього викупатись. Перевірити це можна було б, заглибившись у конкретні діаґнози, повʼязані з викликами, але ще туди я б лізти не хотів.

Для того, щоби перевірити, чи є статистичний звʼязок з такими природними явищами як активність Сонця (і, відповідно, маґнітна активність Землі) та фази Місяця, я використав ідентичний попереднім постам підхід. Іншими словами, я попробував увʼязати значення частоти викликів зі значенням видимості місячного диску в радіанах (доступні через R-пакет «lunar»), а також тільки з днями повних фаз (Новий місяць, Перша чверть, Повний місяць, Остання чверть), доповнених попередніми даними про активність Сонця і Землі. Обидва підходи (на скриншоті — другий) не продемонстрували жодних звʼязків.

Таким чином, комбінуючи ці результати з описаними в попередньому пості, можна сказати парадоксальну річ: частота злочинів у якійсь спосіб узгоджується з ритмом Місяця, тоді як частота випадків раптового і серйозного погіршення здоровʼя — ні. Це, мʼяко кажучи, нелоґічно — якщо припустити, що Місяць дійсно «впливає» на «чутливих» людей настільки, що деякі з них порушують громадський порядок, то чому ця «чутливіть» не проявляється у хворих людей, які, здається, мали б бути більш уразливими перед зовнішніми впливами?

Читать далее

Злочинність і фази Місяця

У продовження статистичних розваг спробував я подивитись, чи повʼязана естонська злочинність з фазами Місяця. Для цього я використав раніше вже аналізовані дані естонської поліції про порушення громадського порядку (зокрема злочини проти власності, www.politsei.ee) за 2024 рік і спрощені дані про дати фаз Місяця (https://aa.usno.navy.mil/data/MoonPhases).

У створеному аналітичному масиві кожній даті найбільше вираженої відповідної фази була співставлена зафіксована кількість злочинів, а також дані з попереднього посту про кількість плям на Сонці та ґеомаґнітна активність Землі у балах. Далі — аналіз.

Зі скриншоту видно, що Сонце та маґнітна активність Землі звʼязку з порушеннями громадського порядку не проявляють (співпадає з попереднім постом), тоді як у день повного Місяця злочинів стає в середньому систематично більше на 4 випадки, ніж у дні інших фаз.

На всяк випадок я перевірив ще такі гіпотези:

1) звʼязок зумовлено кінцем місяця, себто з 25 по 5 число (дві можливі причини: у людей можуть закінчуваться гроші від зарплат, пенсій etc. і вони вдаються до майнових злочинів, таких напр. як дрібні крадіжки продуктів у супермаркетах; поліція в кінці місяця довносить дані),

2) звʼязок зумовлено вихідними днями і святами (в тому числі неофіційними типу 14 січня чи 23 лютого) включно з попереднім днем, напр. пʼятниця, субота і неділя (у ці дні люди можуть пити більше алкоголю і отже бути менш схильними до «правильної поведінки»),

3) звʼязок з теплим сезоном, себто з 15 травня по 15 жовтня (на даних видно, що улітку злочинів стає більше).

Перша гіпотеза відкидається через те, що майнові злочини (кража, грабунок, ошукування) однаково з усіма іншими не повʼязані з кінцем місяця. Вихідні і свята, а також теплий сезон так само не демонструють звʼязків. Тільки повний Місяць (який інколи припадає на середину, інколи на кінець календарного місяця) стабільно асоціюється з більшою кількістю злочинів (як всіх, так і майнових).

Наче відкриття? — Аж ніяк!

По перше, самі реґресії далекі від ідеалу (R^2 значно менший від 1, а його p-value значно більше навіть від 0.05).

По друге, наукова література дає суперечливі результати: у деяких статтях звʼязок фаз Місяця зі злочинністю є [1,2], в інших — нема [3,4]. Додатково зауважу, що можливий звʼязок із фазами не є містичним, приміром дані показують, що повний Місяць асоціюється з гіршою якістю сну [5].

Тому, йдучи услід фінському дослідникові [1] я взяв у R пакет xts (time series analysis) і провів безсонну ніч із поліцейськими даними з 2015-го по жовтень 2025-го.

Оскільки з 2015 по 2020 середня кількість порушень зменшувалась, а дані за 2025-й ще можуть бути уточнені, то варто для аналізу все ж таки взяти дані з 1 січня 2020-го по 31 грудня 2024 року.

Спроба побудувати реґресію «напряму» (злочинність vs фази у радіанах) успішною не була (здається, забагато шуму),

і тому я ще спробував спосіб, описаний на початку (взяти тільки дати найбільше виражених фаз). Закономірність проявилась, проте R^2 все одно залишився дуже далеким від одиниці (отже, не можна казати про лінійність цієї закономірності).

Отже, замість висновків. Звичайно, злочинність повʼязана з багатьма факторами (напр. стать/ґендер, освіта, дохід, район проживання та багато інших). Саме тому, звʼязок з такими слабкими факторами як цикли фаз Місяця (якщо припустити, що вони діють) проявляється слабко і навіть губиться на тлі інших. Проте очевидно, що якась періодичність у кількості злочинів є — приблизно раз на тиждень, але не обовʼязково у вихідні, вона закономірно збільшується і поки дані кажуть, що існує слабка асоціація між кількістю злочинів та фазами Місяця. На жаль, природа цього звʼязку не є для мене зрозумілою, але дані літератури кажуть, що він існувати дійсно може.

Так само можна припустити, чому асоціація з Місяцем є (причому не завжди з повним, так вбивства у Фінляндії були повʼязані з іншою фазою [1]). Кількість злочинів коливається довкола якогось середнього і, судячи з ґрафіків, там є як короткі періоди (день-два), так і довгі (літо-зима). Фази Місяця є також періодичним процесом. То чи не може бути так, що ми маємо просто статистичне співпадіння у двох коливальних системах? Або, як варіант — Місяць не напряму впливає, але слабка і опосередкована дія одних коливань призвела з часом до синхронізації з іншими коливаннями (як метрономи у відомому фізичному експерименті).

Посилання

1. https://doi.org/10.1136/bmjopen-2018-022759

2. https://doi.org/10.11594/ijmaber.02.09.07

3. https://doi.org/10.1016/j.comppsych.2009.01.002 (у цій статті також наведено кілька гіпотетичних механізмів звʼязку між фазами і поведінкою)

4. https://doi.org/10.1016/j.jcrimjus.2010.04.003

5. https://doi.org/10.1016/j.sleep.2014.06.020

Читать далее

Динаміка змін чисельності ЧСЧ України внаслідок війни

Оцінки чисельності українських ЧСЧ стосувались періоду до початку масштабного російського вторгнення та повʼязаних з ним масивних міґрацій та загибелі людей. Також ці оцінки були привʼязані до демоґрафічної статистики загального населення, яка не є під час війни релевантною. Саме тому дані для оцінки того, що сталось з чисельністю українських гомо- та бісексуальних чоловіків після 24 лютого 2022 р., є дуже обмеженими.

Фактично, вони зводяться до чисельності користувачів сайтів і мобільних застосунків для знайомств, а серед них, нажаль, відкрито доступними є тільки дані сайту Bluesystem.world (який, хоч і орієнтований на російськомовну авдиторію, проте працює з Ізраїлю, де також мешкає його власник). Дані Hornet та Grindr (канадський та американський мобільні застосунки відповідно) є з комерційних причин закритими, хоч і через привʼязку до ґеопозиції користувачів вони могли б бути більш точними.

В ході оцінок чисельності ЧСЧ України з 2011 по 2023 рр. безпосередньо з Bluesystem.world фіксувалось число профілів користувачів цього сайту (містить сексуально-відверті матеріали) по найбільших містах України, таким чином було отримано низку часових рядів, які представлено на Рис.

Видно, що до 2017 р. всюди, крім Донецька, спостерігався значний ріст числа зареєстрованих користувачів, який дещо сповільнився в період з 2017 по 2022 рр. Після початку повномасштабного російського вторгнення в більшості міст (винятки — Севастополь, Сімферополь і Черкаси) кількість профілів або впала, або припинила ріст. Проте особливо сильним було падіння в містах, окупованих у перші дні вторгнення — Херсоні (з 608 у грудні 2021-го до 264 у грудні 2022-го, себто на 57%) та Маріуполі (443 та 148 відповідно, себто на 67%) (Маріуполь було фізично знищено під час штурму, а населення скоротилось з 449 тис. до приблизно 100 тис.). Характерним є також те, що на Заході країни (Львів, Івано-Франківськ), який вважався більш безпечним у зіставленні з прифронтовими Дніпром і Запоріжжям і, таким чином, міґраційно-привабливішим, помітного збільшення числа користувачів Bluesystem.world не зафіксовано.

Перш ніж обговорювати отримані результати, слід вказати, що згідно з правилами (доступні російською через сам сайт) неактивні профілі, себто такі, куди користувач не заходив один місяць, автоматично видаляються.

Отже, зниження числа профілів після початку масштабного вторгнення може бути гіпотетично пояснене трьома причинами — а) загальне зниження популярності такого способу знайомств (користувачі перетікають на мобільні застосунки), б) падіння в користуванні сайтом в українському сеґменті через російськомовний інтерфейс та орієнтацію контенту на російських користувачів (суто комерційні причини — авдиторія росії для реклами суттєво більша за авдиторію України), в) зменшення чисельності ЧСЧ міст України через повʼязані з війною причини — міґрація, служба у війську чи загибель.

Загальне зниження популярності знайомств через інтернет-сайти, здається, дійсно має місце, адже дані показують, що після 2017 року ріст числа користувачів став повільнішим у всіх містах за винятком Донецька, який на той час вже був окупованим і біля якого тривали активні бойові дії. Так, для Києва чисельність профілів з 2013 по 2017 рр. збільшилась в 1,7 раз (з 2954 до 5020 відповідно), тоді як з 2017 по 2021 — тільки в 1,1 (з 5020 до 5664). Для Дніпра за ті самі періоди коефіцієнти зростання були відповідно 1,8 та 1,2; для Маріуполя — 3,0 та 1,6 тощо. Проте, одночасне падіння в усіх містах, для яких є дані, у числі профілів, яке сталось 2022 року, навряд чи може бути повʼязане зі змінами популярності цього способу знайомств — якби це було так, то зростання було б ще повільнішим або спостерігалося б певне плато, після якого зменшення було б таким же повільним, як до того зростання (подібно до того, як виглядає динаміка Дніпра, Львова, Сімферополя і Севастополя).

Падіння в користуванні сайтом в українському сеґменті через російськомовний інтерфейс та орієнтацію контенту на російських користувачів, себто причини, які умовно можна назвати «патріотичними» або «протестними», також не можна відкидати, однак наведені дані свідчать радше про те, що вони не відіграють суттєвої ролі. По перше, сам сайт позначає окуповані території як українські (в тому числі Донецьк і Луганськ) — іншими словами, демонструє якщо не проукраїнську, то принаймні нейтральну, відповідну міжнародному праву позицію. По друге, якби падіння було протестним, то воно яскравіше проявилось би на неокупованій частині, зокрема в Києві, Львові, Івано-Франківську чи в прифронтовому Дніпрі. Натомість у Львові та Дніпрі спостерігається стабілізація (1093 в 2021 р. та 1105 в 2022-му для Львова, 1577 та 1555 відповідно для Дніпра), у Києві та Івано-Франківську — невелике зменшення (на 10% та 6% відповідно).

З Рис. видно, що особливо різким було падіння в окупованих 2022 р. Маріуполі та Херсоні (на 67 і 57%) і дещо меншим, хоч все одно значним, — у прифронтових Запоріжжі (15%), Миколаєві (26%) та Харкові (34%). Ці дані указують на те, що найбільш значущою причиною зміни в кількостях профілів сайту знайомств була війна та повʼязані з нею масові міґрації (себто зміни в ґеоґрафічній привʼязці профілів), мобілізація чоловіків (в армії вільного часу та можливостей відвідувати сайт стає суттєво менше, профіль може бути автоматично видалений через неактивність) чи їх загибель (так само, за місяць некористування профіль видаляється). Недоступність інтернету на окупованій території теж могла би вплинути, але в Херсоні весь час окупації інтернет був.

Прямим підтвердженням звʼязків між війною та кількістю профілів служить також однакові зміни чисельності населення і числом користувачів сайту знайомств у Маріуполі та Херсоні. Так, протягом 2022 р. населення Маріуполя зменшилось приблизно на 77%, а кількість профілів — на 67%, населення Херсона впало приблизно на 79% , а кількість профілів — на 57%. Більш того, в Херсоні, який після звільнення постійно страждає від обстрілів, падіння триває, тоді як в Маріуполі, який, будучи в умовному тилу, не зазнає масованих атак і населення якого збільшується через масовий імпорт росією робочої сили з республік Середньої Азії, число користувачів Bluesystem.world почало у 2023 р. збільшуватись.

Непрямим підтвердженням важливості воєнних причин служить динаміка Донецька, Сімферополя і Севастополя. В Донецьку бойові дії тривають з 2014 р., а місто реґулярно зазнає артилерійських ударів. Відповідно, коли в інших містах України (в тому числі окупованих, але «мирних» містах Криму) число користувачів сайту активно росло (2013–2017 рр.), в Донецьку воно падало і станом на 2023 р. стало навіть меншим, ніж було 2011 р. (єдиний випадок із усіх розглядуваних міст).

Таким чином, аналіз викладених даних свідчить, що попри зміни в популярності способів знайомств, основним драйвером змін у числі користувачів сайту знайомств Bluesystem.world і, відповідно, у чисельності ЧСЧ є причини, безпосередньо повʼязані з російським вторгненням та окупацією частини українських територій.

Читать далее

Депресія українських ґеїв та бісексуалів під час епідемії COVID-19

Під час епідемії (як першої, 2020 р., так і другої, 2021 р., хвилі) в Україні було проведено два дослідження, які зокрема зачепили питання вираженості депресивної симптоматики серед ЧСЧ. Докладно результати можна глянути за посиланнями в кінці цієї статті. Тут я покажу два цікавих ґрафіки із цих робіт.

Під час першої хвилі загалом в Україні було зібрано 820 відповіді (онлайн-анкета, яку заповнювали користувачі застосунку «Hornet»). Середній вік респондентів 31 рік (мінімум 18, максимум 85 років). Половина респондентів (53%) є мешканцями Києва або великих міст. Більш ніж третина (38%) охарактеризувала свій соціально-економічний статус як вищий від середнього, приблизно стільки ж (33%) вважають, що їхні доходи дозволяють на доброму чи дуже доброму рівні задовольняти основні потреби, а в 27% опитаних загальний дохід родини достатній, щоби легко звести кінці з кінцями. Половина (50%) мають закінчену або незакінчену вищу освіту. Більшість ідентифікували себе як гомо- чи бісексуальні чоловіки (70%) та цис-ґендерні особи (69%), решта обирали інші варіанти трансґендерної ідентичності. Близько 7% вказали, що вони належать до етнічних меншин, а 5% є імміґрантами. 66 учасників (8%) указали, що зараз живуть з ВІЛ. Обмеження особистої свободи, які було запроваджено владою у зв’язку з карантином, торкнулися 69% опитаних. Загалом у 17% респондентів нема крім власного помешкання бодай мінімального місця (балкону, городу тощо), де можна бути під час карантину на свіжому повітрі.

Від початку коронавірусної кризи самотніми гостро себе відчували 28% опитаних. Разом з тим, частота суїцидальних думок не відрізнялась до та під час епідемії COVID-19, а третина (36%) ЧСЧ мали джерела надії, душевних сил і комфорту.

Щодо стану ментального здоров’я загалом, то 20% опитаних повідомили, що відчували депресію протягом більшої частини попередніх 2 тижнів, 21% — мали відчуття тривоги, 18% повідомили про слабкий інтерес і 11% не могли контролювати занепокоєння. Ці чотири змінні утворюють шкалу ментального здоров’я PHQ-4 [255], в якій більший бал відповідає більшій частоті прояву симптомів розладу, а отримане середнє значення 4,9 (95% ДІ: 4,6–5,2) указує, що опитані в цілому мають слабко виражені симптоми депресивних і тривожних розладів.

Дані свідчать, що значущі відмінності у вираженості симптомів депресивних і тривожних розладів існують тільки між опитаними різного соціально-економічного статусу — у респондентів з меншими прибутками, чи в тих, хто втратив роботу, відчув зменшення зарплати або мусив обмежити своє харчування через епідемію, вираженість депресивних та тривожних розладів лежить в діапазоні помірних проявів, при яких вже існує нагальна потреба в зверненні по спеціалізовану медичну допомогу. Разом з тим, інші (неекономічні) ознаки уразливості (старший вік, належність до етнічних меншин або імміґрантів, низька освіта, ВІЛ-статус, сексуальна орієнтація та ґендерна ідентичність) не продемонстрували значущих зв’язків з вираженістю депресивних і тривожних розладів під час першої хвилі COVID-19 в Україні.

За даними інших країн епідемія COVID-19 збільшила поширеність суїцидальних намірів та спроб серед чоловіків, а також відчутно погіршились показники душевного здоров’я серед загального населення. Проте наші дані не демонструють цього — згідно із самозвітами частота суїцидальних думок під час першої хвилі епідемії не відрізнялась у ЧСЧ від допандемійного періоду. Такі парадоксальні результати — попри обмеження фізичної свободи, які призвели до економічних втрат і зниження життєвого рівня (на прикладі кількості доступного харчування), рівень депресії та тривожності не вийшов за межі помірних відхилень від норми — можуть бути зіставленні з іншим дослідженням ЧСЧ в Україні, виконаним оффлайн 2021 року, яке продемонструвало, що під час поширення варіанту коронавірусу «омікрон» виміряні за допомогою шкали PHQ-9 рівні депресії та тривожності лежали в межах слабких відхилень від норми.

Джерела даних і література

Касянчук М. Прояви соціальної нерівності в зв’язку з епідемією COVID-19 серед чоловіків, що мають секс з чоловіками, і трансґендерних людей в Україні: результати опитування користувачів мобільного застосунку «Hornet» // Український соціум. — 2023. — № 3 (86). — С. 66–86.

Kasianchuk M. et al. Report on the Biological and Behavioral Survey among Men who have Sex with Men 2021 / M. Kasianchuk, I. Titar, S. Salnikov, S. Ohorodnik, R. Kulchynska, Ya. Sazonova, I. Andrianova, O. Sheiko, S. Sichkar, O. Trofymenko. — Mariupol, Kyiv: State Institution «Public Health Center of the Ministry of Health of Ukraine». — 2023. — 108 p.

Читать далее

Мовний ексцес російськомовних ЧСЧ Естонії

В Естонії три різних організації (Інститут розвитку здоров’я, ЕКОМ та ЕМІС) протягом 2010–2017 років опитували гомо- та бісексуальних чоловіків (далі — ЧСЧ) стосовно сексуального здоров’я. Проте анкети цих інтернет-досліджень містили деякі порівнювані питання, зокрема про внутрішню гомонегативність (далі — ВГ). У цьому матеріалі я, базуючись на розрахунках моїх колег (Олексій Шестаковський, Liidia Lõhmus, Kristi Rüütel), покажу один цікавий факт, який стосується того, як вплив відмінних за мовою інформаційних просторів Естонії позначився на ментальному здоров’ї ЧСЧ цієї країни.

Як видно з ґрафіку, вибірки всіх опитувань були невеликими, а досяжний розмір вибірки з часом зменшувався (з 612 у 2009 році до 77 у 2017 році). Деякі респонденти не були включені до аналітичних вибірок через пропущені значення (від 14% у 2013 році до 55% у 2017 році). Таким чином, статистична потужність отриманих результатів була невисокою, а довірчі інтервали широкими. Загалом рівень ВГ опитаних ЧСЧ протягом восьми років (2010–2017) залишався стабільно низьким (1,4–1,8 за шкалою від 0 до 6) без статистичної різниці між результатами опитувань.

Так само стабільним залишався рівень ВГ в розбивці значень за тими соціодемоґрафічними змінними, які були однаково сформульовані в аналізованих опитуваннях (вік, місце проживання, сексуальна орієнтація, наявність і тип постійного партнера). Єдиний виняток — мова респондента (наступний ґрафік).

Як видно, в дослідженні 2013 р. російськомовні ЧСЧ відрізнялись настільки сильно від естономовних, що навіть попри малу наповненість російськомовної підвибірки (N = 23) їхня більша внутрішня гомофобія стала помітною. В інші роки (до та після 2013-го) таких відмінностей не було. На цей період припадає процес прийняття Парламентом Естонії Закону про спільне проживання (09.10.2014 р.), якому в російській федерації передував Закон про внесення змен у статтю 5 ФЗ «Про захист дітей від інформації, що шкодить їхньому здоров’ю і розвитку» та окремі законодавчі акти РФ з метою захисту дітей від інформації, що пропагує заперечення традиційних сімейних цінностей (т. з. «Закон про ґей-пропаґанду», 27.06.2013).

Регулярні репрезентативні опитування, проведені в Естонії Центром прав людини, показують, що щодо ставлення до ЛГБТ населення країни стабільно різко розділене за мовною ознакою. З іншого боку, спираючись на те, що антигомосексуальна риторика є частою частиною консервативного антиєвропейського дискурсу як в самій Естонії, так і в сусідній росії, закономірно припустити, що причиною відмінностей між естоно- та російськомовними можуть бути гострі суспільні дебати, які супроводжували російськомовний інформаційний простір при обговоренні планів російської федерації заборонити т. з. «пропаганду гомосексуальності» (2011–2013 рр.), а також ті, що розгорнулися перед ухваленням парламентом Естонії в 2014 році Закону про реєстроване партнерство. Водночас, прийняття Естонією Закону про спільне проживання в 2014-му могло дещо нормалізувати ставлення до гомосексуальності в країні і таким чином знизити ВГ російськомовних ЧСЧ до такого рівня, коли її відмінності від ВГ естономовних респондентів знову стали статистично незначущими.

Читать далее

Спадок на ТОТ. Маріуполь

Якби не почалась війна, то цієї, як і багатьох інших історій, не було б. Це трюїзм. Але не є трюїзмом те, як далі реаґують причетні, себто Україна та її чиновники.

Отже, в де-факто на той момент окупованому Маріуполі помирає мій батько. Смерть можна було б назвати природною, якщо відсутність медичної допомоги такою є. Сусіди ховають його біля будинку — єдина на той момент доступна опція. Я, живучи в іншому районі, дізнаюсь про це постфактум, коли стало можливо пройти по вулицях. Дізнався, сфотоґрафував те місце, прибрався наскільки можливо в квартирі... Ці всі перипетії, якщо треба, то є моє інтерв’ю Остапові Дроздову (https://www.youtube.com/watch?v=QVXQszHV_Og) і мій Маріупольський щоденник в Додатку до моноґрафії (https://www.researchgate.net/publication/371110543_Ukrainian_LGBT_in_the_context_of_the_war).

Ще будучи на фільтрації в Донецьку я подав заяву в поліцію про смерть, а оскільки всі свідки Маріуполі і тіло там-таки, то формально це заява про розшук безвісти зниклого. Це 27 квітня 2022-го. Далі — тиша, прийняли і прийняли.

20 вересня 2023-го, себто за півтора роки, випадково дізнаюсь про те, що потрібен Витяг з реєстру зниклих безвісти за особливих обставин. ОК, перевіряю наявність батька в Реєстрі, звісно не знаходжу (не здивований, бо поліція з поліцією і МВС з МВС даними ніяк не обмінюються), пишу вже на нову адресу лист про надання Витягу з реєстру. І знов тиша — отримали, не отримали, не моє хлопське діло знати.

Законом визначений термін в 30 днів для відповіді, спокійно чекаю і знову не дивуюсь, коли нічого не отримую. Тому 20 жовтня 2023-го пишу ще один, вже роздратований лист на міністра. Стається чудо, за годину мені відповідають, що вони ще працюють.

Ще за 10 днів, 30 жовтня, знову нагадую, бо чомусь йож птиця горда — не пхнеш, не злетить. 31 жовтня стається неймовірне — сонечки всю ніч писали і нарешті зробили Витяг про те, що нічого нема. Дякую. Рік вони нічого не робили. І не зробили.

Починається друга глава: власне оформлення спадщини, маленької квартири без вікон і дверей на околицях вже давно зруйнованого та окупованого міста. Хто там заселився, не знаю, але хай — оформлення спадщини потрібне не для продажу. Спадщина потрібна на момент звільнення і виганяння поганою мітлою тих, хто туди вселився, якщо раптом такі є.

Пишу одному нотаріусу, другому, третьому — не беруть. Пишу на т. з. гарячу лінію Мінюсту. Наш фантастичний діалог можна було б розібрати на цитати: консультантка Ірина (юристка, працівниця Мінюсту):

— не читає питання,

— не знає, що Маріуполь — окупований і весь час мене направляє то до державних органів за «місцем відкриття спадщини», то рекомендує «отримати спадщину за місцем її відкриття».

Ну і вішенка на торті: коли таки з’ясувалось, що треба йти до суду, то назва суду — тадам! — Ленінський районний суд м. Дніпропетровська. Декомунізація? — Мінюст не чув, не панська ця справа.

Що зараз по факту: відповідей я так і не отримав, зате знову не здивувався — останнє, що потрібно Україні, це люди. Ходють тут, мішають. Дякую, дуже дякую! Саме тому я не вірю ні в які реформи — головне для нас це бити себе п’ятою в груди і пишатись. Можна створити десять тисяч електронних сервісів, чат-ботів та інших офісів реформ, написати плани відновлення і повернення. Але працювати вони будуть рівно так, як раніше: б’ючи себе п’ятою в груди та пишаючись.

Читать далее

Історія в двох ґрафіках

Коли я тільки починав займатись питаннями ЛҐБТ в Естонії, то мені здавалось, що нічого нема — ну які-такі ЛҐБТ-дослідження в країні, яка вся промістилась би в один Донецьк (або в два Маріуполі)?! Але ж ні, сюжетів тут вже на 200 сторінок дисертації набирається. Сюжетів не завжди компліментарних для естонців. Нижче, з допомогою двох ґрафіків я покажу, як заганяння третини населення в ґетто відбивається в темі, яка геть ніяк не пов’язана з національними комплексами, себто на ЛҐБТ-проблематиці.

Що відомо? Всі опитування Естонського центру прав людини і Фонду «Ліберальний громадянин» показують, що естонські естонці або естономовні (це не одне і те саме, але здебільшого відмінностей мало) значно ліберальніше сприймають будь-яку ЛҐБТ-проблематику (в тому числі одностатеві шлюби, виховання дітей одностатевими парами тощо), ніж естонські руські/українці/білоруси (або російськомовні). Щоби переконатись, можете глянути інтерактивні ґрафіки тут (https://humanrights.ee/teemad/vordne-kohtlemine/eesti-elanike-hoiakud-lgbt-teemadel/).

В чому проблема? Загадошна руська душа? Вроджена слов’янська гомофобія? — Аж ніяк! Погляньмо на перший ґрафік, на якому представлено три опитування Всесвітнього дослідження цінностей (естонська частина).

Чи є різниця за мовою? — Безумовно є. Чи завжди вона була? — Ні, точки 1995 року співпадають, тобто тоді і естонські естонці, і естонські русь однаково погано ставились до гомосексуальності в суспільстві. А далі естонські естонці еволюціонували в бік більшої толерантності, а естонські руські, принаймні аж до 2019 р. не мінялись, зберігаючи установки пізнього совку.

То може це якесь одне таке дослідження? Ну помилились 1995 року, з ким не буває. — На щастя, ні, є цілком собі незалежне підтвердження. І воно на другому ґрафіку.

2000 року фінська дослідниця Elina Haavio-Mannila в рамках вивчення сексуальності населення Естонії зібрала репрезентативні дані (N = 1031) про ставлення людей до державних реґуляцій у сфері інтимного, зокрема гомосексуальності. Твердження, ступінь згоди з яким зображено на ґрафіку, звучало як «Гомосексуальна поведінка у стосунках між дорослими є приватною справою, до якої влада чи законодавство не повинні втручатись» (шкала від 1 — повністю згоден до 5 — повністю не згоден). І нас тут цікавить, як до цього твердження поставились естоно- та російськомовні. Однаково!

З результатів Центру прав людини ми бачимо, що 2012 року вже різниця була. Більш того, за даними Всесвітнього дослідження цінностей (вище) ця різниця була вже 2008 року. Отже, між 2000-м і 2008-м щось сталось.

Слід нагадати, що саме 2000 р. президентом російської федерації стає володимир путін і хоч радикально-консервативний ухил російської офіційної ідеолоґії починається 2004 р. [20], власне різка державна антигомосексуальна риторика набуває форми закону з 2013 р. та транслюється через державні і недержавні ЗМІ російської федерації, стаючи в такий спосіб частиною інформаційного простору тих країн, де знання російської мови є поширеним. В Естонії продукцію російські ЗМІ споживають здебільшого люди, чия рідна мова не є естонською, а недовіра до Естонії як держави, поширена з історичних причин серед російськомовної громади країни, призводить до фактичного домінування російських ЗМІ і трансльованих ними установок у інформаційному просторі російськомовних мешканців Естонії.

Таким чином, потрібно було приблизно 5 років (2004-2008) промивання мізків, щоби естонські руські почали відрізнятись від естонських естонців конкретно в ставленні до гомосексуальности. Почасти вина тут лежить і на естонцях — саме вони системною політикою відторгнення і майже всеохопної дискримінації зробили в країні руське як інформаційне, так і політичне ґетто. І, до речі, продовжують робити. З тою тільки різницею, що до 300 тис. російськомовних додались ще 40 тис. біженців з України...

І останнє питання: чи це навічно? — На щастя, ні. Я обіцяв два ґрафіки, але бачу, що потрібен третій — опитування на замовлення Фонду «Ліберальний громадянин» (https://salk.ee). Дані стосуються періоду з кінця 2020 р. по серпень 2023 р. (дані не є публічно доступними, але Фонд «Ліберальний громадянин» дозволив авторові використовувати бази проведених опитувань у пов’язаній з ЛҐБТ частині (комунікація з очільником Фонду Tarmo Jüristo).<\p>

Як видно, позиції двох громад останнім часом почали зближатись — естонські руські наганяють естонських естонців. Є, звісно, інші опитування, які це зближення також фіксують. І це дає надію

Джерела даних і література

Haavio-Mannila, Elina (University of Helsinki): Estonian Sex Survey 2000 [dataset]. Version 1.0 (2003-10-10). Finnish Social Science Data Archive [distributor]. http://urn.fi/urn:nbn:fi:fsd:T-FSD1244

WWS: https://www.worldvaluessurvey.org/WVSOnline.jsp

Auers, D. (2015). Comparative Politics and Government of the Baltic States : Estonia, Latvia and Lithuania in the 21st Century. Palgrave Macmillan.

Pelz, M. (2014). Europeanization, Party Systems, and LGBT Rights: The Cases of Estonia, Latvia, Montenegro, and Serbia. Department of Political Science University of Toronto.

Читать далее

Три книги порубіжжя

Книги збирались принагідно протягом кількох років. Одну знав давно, але не мав, тож її подарували. Другу порекомендував знайомий, про третю дізнався випадково з допису на фейсбуку — і купив їх. Вони лежали, чекаючи свого часу. І ось він прийшов.

Tode E. (Õnnepalu T.) Piiririik. — Tallinn: Hea lugu, 2015. ISBN 9789949538973 

Statovci P. Minu kass Jugoslaavia. — Tallinn: Tänapäev, 2015. ISBN 9789949278312 

Witkowski M. Lubiewo. — Kraków: Korporacja Ha!art, 2005. ISBN 8389911043 

Якщо їх розташовувати хронолоґічно, то першою буде Piiririik (з’явилась 1993-го), наступною Lubiewo (почала виходити фраґментами 2002-го, повним томиком з’явилась 2005-го) і останньою стане Minu kass Jugoslaavia, яку вперше надруковано фінською мовою у 2014-му році і майже відразу перекладено естонською. Lubiewo перекладено українською під назвою «Хтивня» (2006), тоді як решта дві — Мій кіт Югославія та Країна на кордоні — у нас невідомі, хоч їх читають іншими европейськими мовами, передусім анґлійською. Хтивню і Країну на кордоні навіть віднесено до літератури ґейовського гепі-енду [1]. 

Що їх об’єднує? На перший погляд, тільки одне — сексуальність персонажів, а також те, що всі три романи автобіоґрафічні, всюди розповідь іде мовою «Я». Але якби це була єдина спільна риса, може і не варто було б їх об’єднувати, адже тільки в книзі Вітковського вона становить, так би мовити, стрижень написаного. Для Иннепалю та Статовці це хоч і значима, але все ж побічна обставина. 

Відмінні вони також і формою. Вітковський будує Хтивню як щоденник — польові записи коротких історій про плішечних тіток, які ностальґують за тим, що вже не повернеться — радянською молодістю, яка була сповнена сексу і пригод. Ці записи не творять сюжету, але дають панораму субкультури, яка щезає. Вони з’являються одна за іншою майже випадково, як асоціації, спогади чи плітки. Вони можуть бути жахливими або смішними, траґічними або веселими, сповненими насилля і бруду або покаяння і святости. Вони — як кадри в документальному фільмі. 

У книзі Иннепалю на відміну від репортажів Вітковського дії майже нема — перший поцілунок стається десь на шістдесятій сторінці. Це теж збірка, але цього разу листів до радше уявного друга, які описують не стільки події, скільки потік спогадів про польку-бабусю, депортовану і повернуту, яка розповідала свої безкінечно-одноманітні історії заслання хлопчику у бідній радянській квартирі. Хлопчику, який чекав на ядерний кінець світу, та врешті вирвався у омріяну кляту раціональність і стабільність високої культури, де можна спробувати, kuidas ollakse inimesena — як це, бути людиною. 

Дебютний роман Пайтіма Статовці, фінського письменника з албанської родини, що була через еміґрацію врятувалась від етнічних чисток югославської війни, найбільше за все нагадує традиційні сімейні епопеї кінця XIX — початку XX ст., ту ж знайому всім дітям з інтеліґентних радянських родин Сагу про Форсайтів. Разом з тим, якщо Вітковський тримається іронії, а Иннепалю весь час копирсається у власній душі, залишаючись дещо відстороненим, то в книзі Статовці вирують емоції болісної, кількадесятилітньої адаптації двох чи навіть трьох поколінь до світу, що безповоротно змінився. Закономірно, що біля героя також з’являються уявні друзі — мовчазний, апатичний удав, який тим не менш вірно боронить господаря, та спочатку істеричний, еґоїстичний, заздрісний, гомо- та міґрантофобний балакучий кіт, який прямо на першій зустрічі в одному з ґей-барів Гельсинки свідомо-садистично ятрить всі душевні рани свого візаві. Критика [2] порівнює цих хтонічних істот із почтом Воланда — подібність посилюється, коли в кінці вони перероджуються: нечистий кіт фінського андеґраунду стає коханцем, стріченим на батьківщині батьків, а апатичний удав-захисник із гельсинської квартири ще раз трапляється героєві як аґресивна гадюка в полі біля Косова. 

То що ж все ж таки спільного в цих так відмінних книгах? Крім вже згаданої сексуальности героїв, тільки одне — почуття себе на кордоні між світами, коли ти не належиш жодному з них, залишаєшься чужим за ментальністю (Иннепалю), за поколінням (Вітковський), за мовою чи етносом (Статовці). Три книги порубіжжя 

[1] Queer stories of Europe / Eds. Kārlis Vērdiņš, Jānis Ozoliņš. — Cambridge Scholars Publishing, 2016. — 250 p. 

[2] Obreht T. An Uncanny Cat, a Companionable Snake and Displaced Desire // NY Times, April 2017. — https://www.nytimes.com/2017/04/21/books/review/my-cat-yugoslavia-pajtim-statovci.html

Читать далее

Треники, докторская и Люцифер

Вообще говоря, я не фанат хоррора — слишком живое воображение. Но читать такое на эстонском (Hargla I. Süvahavva : teine suvi. — Tallinn : Kirjastus Varrak, 2015. — 422 lk.) было не страшно — все силы уходили на понимание, к тому же это было весело.

Сюжет закручен лихо, действие происходит одновременно тут, в мире живых, и там, откуда никто не возвращается — разве что по прихоти рассказчика. Но если там смотреть почти нечего: болото, лес, туман, то по эту сторону страсти бушуют совсем нешуточные, ведь на кону спасение мира! На уединённом хуторе Süvahavva уже много веков живёт род прорицателей и происходит всякая чертовщина. На другом же конце Эстонии, в жутком средневековом замке скрыта книга пророчеств Люцифера. Сложная комбинация одного с другим, с кровавыми, естественно, мистериями должна освободить Владыку Света из потустороннего заточения. Однако какие-то таинственные силы, науськиваемые к тому же из самого Ватикана, отчаянно сопротивляются приходу в мир Князя Греха… Всё это было бы мило, в традиционном жанре ужастиков на ночь для старшего школьного возраста, если бы не забавные детали, открывающие дверь в детские травмы советской бедности автора.



Итак, владелец замка, в котором скрыто пророчество Люцифера, безумно богатый немец Людвиг с ассистенткой модельной внешности Евой хотят освободить Владыку Света, получив от него бессмертие в награду. Немец не просто богат — он буквально сорит деньгами, не останавливаясь ни перед чем в стремлении к своей цели. Он покупает замок, мызу, дарит дорогой автомобиль, заказывает обеды с доставкой из элитного ресторана в Таллинне, пьёт вино ценой больше 500 евро, нанимает адвокатов и охранников… В общем, всё в романе кричит о его непристойно огромном состоянии, по сравнению с которым Эстония — «pisike naljakas riik» (lk. 180). Описание того, как Людвиг ест, появляется в книге с завидной регулярностью. Но что это? На фоне всех этих понтов со скоростью за 150 км/ч (какой … немец … не любит быстрой езды?) на дорогом Ягуаре, заказами обедов, восьмидесятилетними винами и теологическими диспутами с простой сельской девочкой вдруг появляется Докторская (именно так, всегда с большой буквы) колбаса!

«Arnika oli lossis […] talle oli söögisaalis serveeritud gurmeeõhtusöök, milles oli neli käiku ja mis oli spetsiaalselt ühest Tallinna restoraanist kohale toodud […] Ludwig pani kandiku lauale, sellel oli vaagen pošeeritud munadega, Doktorivorst, prosciutto-viilud, oad, kapparid, röstsai ja mitu erinevat sorti juustu» (lk. 62—65)

У богатых свои причуды и эта Докторская возникнет в книге не раз:

«Ludwig helistas oma Tartu restoraani ja tellis kohale õhtusöögi […] Kui restoraaniauto kohale tuli, lasi Ludwig õhtusöögi serveerida […] Ludwig valas veini, viilutas eelroaks Doktorivorsti ja nad hakkasid sööma» (lk. 362—363)

Колбаса-колбасой, однако самым большим писком пищевых понтов богатого немца стало утиное филе и костюм под Баха:

«Sel õhtul toimus Hundihara lossis pidulik õhtusöök […] Ludwig oli ülikonna selga pannud, Eva oli õhtukleidis, küünlad põlesid, taamal mängis stereost vaikselt Bach. Vein, mida nad jõid, oli üle kaheksakümne aasta vana, ning pardifilee ‚Salatitriibust‘ oli oivaline […] Ludwig valas veini […] Arnikal oli korraga väga piinlik, ta tõstis veinipokaali ja ütles ‚Terviseks‘. Vein oli hapu ja jälk ning maksis üle viiesaja euro» (lk. 315–317)

Когда я впервые наткнулся в тексте на «Докторскую колбасу» с доставкой на другой конец страны из столичного ресторана, я заподозрил, что автор проговаривает свои душевные травмы из бедного детства, в котором докторская на закуску и филе с картофельным пюре появлялись только по большим праздникам, когда глава семьи одевал к столу костюм, хозяйка доставала из нафталинового шкафа своё единственное вечернее платье, делала в парикмахерской пышную причёску и красила ногти. Мои подозрения подтвердили другие атрибуты того времени: мечты о свадебном путешествии на «Золотые пески» в Болгарию, треники на мужиках, которых к тому же старательно добиваются героини модельной внешности, и запорожец (всё это, как оказывается, принадлежит тоже вполне себе небедным людям):

«‚Ilmar!’ teatas Helga siis ja ajas end otsustavalt püsti. ‚Me hakkame asja pakkima!‘ — ‚Milliseid asju, musikene?‘ hoikas Ilmar üle tolmuimeja undamise […] ‚Kas meil hakkas puhkus?‘ — ‚Puhkus ja pulmareis. Kõik, aitab sellest lolli mängimisest. Me sõidame … Bulgaariasse! […] Ammu oli aeg see urgas puhtaks teha. Ja siis — Bulgaariasse, Kuldsetele Liivadele!» (lk. 354—355)

«‚Ah teie olete siis Süvahavva peremees?‘ — ‚Peremees jah,‘ kohmas Peep ja tundis äkki vastupandamatut vajadust oma dressipükse kergitada» (lk. 92)

В конце зло посрамлено, показная роскошь амбициозного любителя докторской реквизируется людьми в форме, могущество сторонника быстрой езды оказывается бессильным перед лицом (социалистической) законности, честь и доброе имя рода остались незапятнаны, а коварный Запад снова понёс сокрушительное поражение… Одним словом, всё в лучших советских традициях
Читать далее

Аналіз потреб ЧСЧ у сфері ментального здоров’я

Список скорочень

ВІЛ — вірус імунодефіциту людини
ЛҐБТ — лесбійки, ґеї, бісексуальні та трансґендерні люди
СОҐІ — сексуальна орієнтація і ґендерна ідентичність
ЧСЧ — чоловіки, що мають секс з чоловіками
EMIS — Европейське інтернет-дослідження ЧСЧ

Вступ

Ментальне здоров’я є станом психолоґічного благополуччя або відсутности душевних хвороб. Ментальне здоров’я включає в себе функціонування людини на достатньому рівні емоційних та поведінкових пристосувань (https://www.who.int/mental_health/en/). У більш широкому сенсі, ментальне здоров’я — це такий стан, за якого індивід може реалізувати свій власний потенціал, долати звичайний рівень життєвих навантажень, продуктивно працювати та робити внесок у життя своєї спільноти (http://www.euro.who.int/en/health-topics/noncommunicable-diseases/mental-health/data-and-resources/key-terms-and-definitions-in-mental-health#health).

Ментальне здоров’я пов’язане з трьома ґрупами факторів: індивідуальні особливості людини (в тому числі, ґенетичні та біолоґічні), фактори середовища (в тому числі, доступ до послуг, соціально-культурні установки суспільства, соціальна та економічна політика держави) і соціальні обставини (в тому числі, соціо-економічне положення домогосподарств, доступ до освіти і праці) (http://www.euro.who.int/__data/assets/pdf_file/0004/404851/MNH_FactSheet_ENG.pdf).

За оцінками Всесвітньої орґанізації охорони здоров’я, ментальні, невролоґічні та пов’язані з надмірним уживанням хімічних речовин розлади складають 10% ґлобального тягаря хвороб і 30% того, який припадає на несмертельні хвороби (https://www.who.int/news-room/facts-in-pictures/detail/mental-health). Ментальне неблагополуччя включає в себе багато аспектів, зокрема таких: деменція, депресія, епілепсія, міґрень, алкоголізм та інші форми хімічних залежностей, ментальні розлади похилого віку, самогубства та ін.

Україна належить до країн з Lower-Middle Income (https://data.worldbank.org/country/ukraine), загальна ситуація ускладнюється військовими діями, окупацією частини територій, наявністю 1.4 млн внутрішньо-переміщених осіб (http://iom.org.ua/sites/default/files/migration_infosheet_a4.pdf), незавершеною реформою системи громадського здоров’я, радикалізацією суспільства (https://rpr.org.ua/wp-content/uploads/2018/02/Analiz-polityky-NB-pravl-final.pdf), значними рівнями споживання алкоголю та наркотичних речовин (https://data.worldbank.org/indicator/SH.ALC.PCAP.LI?end=2016&start=2010&view=map), а також концентрованою епідемією ВІЛ (https://www.unaids.org/en/regionscountries/countries/ukraine). Попри це, в Україні активно діє та розвивається громадський сектор, зокрема в сфері ЧСЧ/ЛҐБТ.

Цей огляд має на меті показати, яка в країні є стратеґічна інформація, що стосується різних аспектів ментального здоров’я ЧСЧ/ЛҐБТ.

Результати

Короткий огляд законодавства, що стосується ЛҐБТ-спільноти

(матеріал дається за: EMIS 2017 : Результаты онлайн-опроса МСМ в Беларуси, Молдове и Украине : Региональный отчёт / А. Шестаковский, О. Ковтун, М. Касянчук, В. Муляр, О. Еремин, Ю. Йорский. — Таллинн : ЕКОМ, 2020)

Найважливішими досягненнями в області захисту ґеїв, інших ЧСЧ і транс-людей в Україні є, по-перше, наявність у законодавстві антидискримінаційних норм, а по-друге, значні покращення можливостей реалізації права на мирні збори для ЛҐБТ-спільноти та пом’ягшення рівня гомофобних і трансфобних настроїв у суспільстві.

Антидискримінаційне законодавство України, прийняте ще 2012 року, є компромісом між міжнародними вимогами та гомофобним законодавчим середовищем країни. Є закон про заборону дискримінації з відкритим переліком ознак, але без прямого включення СОҐІ. Тільки 2015 року в Кодекс законів про працю було внесено зміни з додаванням СОҐІ в перелік ознак, захищених від дискримінації. Окремо існує роз’яснення Пленуму Верховного Суду України про те, що «та інші» в антидискримінаційних законах і положеннях включає СОҐІ, однак судова практика показує, что ЛҐБТ-люди вкрай рідко звертаються до суду через низький рівень довіри до судової системи країни.

Бракує згадки СОҐІ і в переліку ознак злочинів на ґрунті ненависти в Кримінальному кодексі (закритий перелік містить тільки расизм, шовінізм і реліґійну ворожнечу). Єдина можливість кваліфікувати злочини, вчинені на ґрунті гомофобії та/або трансфобії, як такі, що мають мотиви ненависти, — це стаття 161 Кримінального кодексу, яку вкрай рідко застосовує поліція та прокуратура, посилаючись на складний механізм доведення таких справ і брак доказів у заявах потерпілих. Водночас, за повідомленнями активістів та неурядових організацій, кількість цих злочинів збільшується. З одного боку, діє мережа моніторинґових організацій, які збирають інформацію від потерпілих. З іншого боку, експерти вказують на більший рівень правого насиля.

Значний поступ за останні роки спостерігається щодо можливости реалізувати право на свободу мирних зібрань. Щорічний Марш рівности відбувається вже три роки поспіль у Києві без насилля. З іншого боку, можливість проводити аналоґічні марші в інших містах значно не покращилась, за останні кілька років зафіксовано випадки, коли місцева влада зверталась до суду з вимогою заборонити членам ЛҐБТ-спільноти проводити публічні заходи в Одесі, Львові, Чернівцях тощо. Також неурядові орґанізації повідомляють про випадки відмови поліції від надання послуг з охорони громадського порядку.

2018 року відновились спроби обмежити свободу слова для ЛҐБТ-спільноти. Так, до парламенту було подано черговий законопроект про «заборону пропаганди гомосексуалізму», через механізм петицій (як на сайті Президента України, так і на сайтах місцевих адміністрацій) регулярно з’являються вимоги «припинити в Україні пропаганду гомосексуалізму і захистити традиційні сімейні цінності».

Не вирішено також питання нерівности в сфері приватного та сімейного життя для гомосексуальних пар в Україні. Сімейний кодекс передбачає, що шлюб є союзом чоловіка і жінки. Обіцянка розробити законопроект про одностатеві партнерства, яка була дана Кабінетом Міністрів України та зафіксована в Плані дій з виконання Стратеґії в сфері прав людини в Україні, досі не виконана. 2018 року Міністерство юстиції, відповідальне за розробку цього законопроекту, неодноразово публічно заявляло, що не вбачає можливости виконати цю працю, бо мовляв «суспільство до цього не готове».

Формально нема обмежень для неурядових орґанізацій, які надають послуги ґеям, іншим ЧСЧ, транс-людям, на участь в конкурсах на отримання державного чи місцевого фінансування. Орґанізації, які працюють з ЛҐБТ-спільнотою, можуть вказувати характер своєї діяльности в статутних документах.

Наявні дані

Внутрішня гомофобія

(матеріал ґрунтується на статті: Shestakovskyi O. et al. Internal homonegativity among men having sex with men : a comparative cross-national study / O. Shestakovskyi, M. Kasianczuk, O. Trofymenko, G. Chepurko, V. Djuma, S. Howell // Sociology: theory, methods, marketing. — 2019. — № 1. — P. 145–171)

Внутрішня гомофобія — це неґативне ставлення до власної гомосексуальности. Широко поширені в суспільстві гетеросексизм і сексуальні упередження впливають на всіх, в тому числі на ЛҐБТ, а вони, в свою чергу, починають погано ставитись до одностатевих потягів і до себе, як до людини, що має таку сексуальність.

Внутрішня гомофобія є недооціненою причиною зниження якости життя ґеїв, бісексуалів, а також ЛҐБТ в цілому. Низка досліджень в США и Европі продемонстрували, що високий рівень внутрішньої гомофобії пов’язаний з низькою готовністю ЧСЧ дбати про здоров’я, отримувати соціальні послуги (зокрема ті, які пов’язані з профілактикою та лікуванням ВІЛ), об’єднуватись для захисту своїх прав, а також брати участь у діяльности ЛГБТ-орґанізацій.

Правовий клімат та суспільне прийняття гомо- та бісексуальности є значно гіршими в пострадянських країнах (зокрема, в Україні), у порівнянні із Західною Европою. Отже, можна очікувати, що в цих країнах інтерналізована гомонеґативність серед ЧСЧ буде вищою як сама по собі, так і як фактор, який зменшує ефективність проґрам громадського здоров’я.

Европейське Інтернет-опитування чоловіків, які практикують секс із чоловіками, (EMIS) включало дані про ЧСЧ України. Про деякі країни написано дескриптивні звіти, наприклад, Росія чи Естонія. Однак тільки в російському звіті наведено показник інтерналізованої гомонеґативности, а також його порівняння між містами — у Москві і Санкт-Петербурзі інтерналізована гомонеґативність значно нижча, ніж в інших містах-мільйонниках. В Естонії також виконано окреме дослідження зв’язку інтерналізованої гомонеґативности з різними показниками здоров’я ЧСЧ, але за результатами не вдалось знайти якихось відчутних зв’язків. Разом з тим, дослідження підтвердило, що більш високий рівень інтерналізованої гомонеґативности спостерігається серед бісексуальних чоловіків та тих, хто більше приховує свою орієнтацію.

В Україні та Росії виконано одиничні праці, де ставиться питання про зв’язок інтерналізованої гомонеґативности із соціалізацією, популярно розглядається сам феномен інтерналізованої гомонеґативности, адаптуються чи конструюються шкали її вимірювання. В Україні досліджувались зв’язки між інтерналізованою гомонеґативністю з показниками сексуального здоров’я та профілактики ВІЛ. Інтерналізована гомонеґативність була нижчою серед респондентів з більш високим рівнем освіти, з кращим матеріальним станом, серед тих, хто не мав досвіду перебування в місцях позбавлення волі, також тих, хто визначав себе як гомосексуалів. У дослідженні бісексуальних чоловіків гомонеґативність була позитивно пов’язана з уживанням алкоголю і більшими побоюваннями розкриття оточенню своєї сексуальної орієнтації. В Україні також оцінювався рівень інтерналізованої гомонеґативности як компонент можливих стратегій упровадження доконтактної профілактики. За винятком даних біоповедінкових досліджень в Україні, які виконувались на дуже великих вибірках, решта досліджень охоплюють незначні кількості респондентів, інколи, вони є суто якісними. Кожна зі згаданих робіт використовувала свій інструмент для вимірювання (загалом у світі їх налічується більше від тридцяти), отже результати неможливо порівнювати навіть у межах однієї країни.

2017 року Евразійська коаліція з чоловічого здоров’я (ЕКОМ) виконала найбільше на пост-радянському просторі дослідження внутрішньої гомофобії та її зв’язків з благополуччям ЧСЧ — тільки в Україні воно охопило 1365 людей. У більшості країн реґіону рівень інтерналізованої гомонеґативности був нижчим серед чоловіків, які визначали себе як ґеїв, більш відкритих щодо власних одностатевих потягів, і менш реліґійних. Неочікувані висновки включали негативні зв’язки між інтерналізованою гомонеґативністю та вищою освітою і суперечливі зв’язки з віком у деяких країнах. Поширеність інтерналізованої гомонеґативности пов’язана передусім із власною сексорієнтацією (гей, бі- тощо), і з визнанням власних одностатевих потягів.

EMIS-2017 (див. вище) було наймасштабнішим европейським дослідженням ЧСЧ в 2017–2018 роках. В Україні воно охопило 1051 ЧСЧ. Більшість опитаних приймають свою гомосексуальність: середнє значення інтерналізованої гомонеґативности менше від трьох балів із максимальних семи. Ці дані в цілому відтворюють результати дослідження ЕКОМу.

Депресія і самогубства

В рамках пілотування ефективного поведінкового втручання Mpowerment (Одеса, Львів, Чернігів, Донецьк і Маріуполь) у 2013–2015 рр. оцінено ступінь виражености симптомів клінічної депресії серед молоді у віці до 29 років за шкалою HADS (Zigmond A. S. and Snaith R. P. Hospital Anxiety and Depression Scale // Acta Psychat. Scand. — 1963. — Vol. 67. — P. 361–370). Результати свідчили, що попри наявні проблеми та властиві цій групі вікові кризи депресивні, в клінічному сенсі, прояви не є поширеними (Postnov O. et al. MSM community mobilization for HIV prevention in Ukraine: the effectiveness of Mpowerment behavioral intervention / O. Postnov, M. Kasianczuk, O. Neduzhko, T. Gerasimenko, O. Sazonova, T. Kiriazova, I. Shvab, R. Yorick // ABSTRACT BOOK : 21st International AIDS Conference (AIDS 2016), Durban, South Africa | July 18–22, 2016. — P. 499. — http://programme.aids2016.org/Abstract/Abstract/6672).

Разом з тим, дослідження, яке охопило не тільки молодь, але й більш зрілих чоловіків, EMIS-2017 (див. вище), показало (шкала PHQ-4), що депресивні та тривожні симптоми є більш поширеними серед ЧСЧ. Тою чи іншою мірою вони виражені більш, ніж у половини опитаних з України. При цьому важкі розлади можна побачити у 13% респондентів.

Поширеність суїцидальної поведінки серед ЛҐБТ не фіксується державною статистикою в Україні. Майже все, що ми знаємо з цього приводу (серед ЛҐБТ, особливо молоді в період камінауту, більш поширена суїцидальна поведінка) є результатами, отриманими поза Україною і навіть поза Східною Европою. Виняток становлять знову-таки дані EMIS-2017: за попередні два тижні тільки 73% респондентів з України жодного разу не думали про самогубство, при цьому приблизно в кожного десятого такі думки виникали майже щодня.

Вживання алкоголю та наркотиків

Дослідження вживання алкоголю та наркотичних речовин є в Україні обов’язковою частиною національних епідеміолоґічних опитувань серед ЧСЧ.

Так, за даними національного біоповедінкового дослідження 2009 р. (Андрєєва Т. І., Большов Є. C., Касянчук М. Г., Трофименко О. В., Шеремет С. П. Моніторинг поведінки та поширеності ВІЛ-інфекції серед чоловіків, які практикують секс із чоловіками, як компонент епіднагляду за ВІЛ другого покоління: Аналітичний звіт за результатами зв'язаного дослідження 2009 року. — Київ : МБФ «Міжнародний Альянс з ВІЛ/СНІД в Україні», 2011. — 88 с.) 85% вживають алкоголь, серед яких 8% вживали його щодня, а 48% — один чи кілька разів на тиждень. Схожі дані демонструє і біоповедінкове дослідження ЧСЧ м. Миколаєва 2011 р. (Kasyanchuk M., Saliuk T., Trofymenko O. Analytical Report on Results of the Project «The RDS-based comprehensive study of the MSM population group in the city of Mykolayiv» / Centre of Social Expertises, Nikolayev Association for Gays, Lesbians and Bisexuals «LiGA». — Кyiv, 2011. — 48 p.): 78% вживають алкоголь, а серед них протягом останнього місяця 7% пили його щодня і 54% один чи кілька разів на тиждень. За даними національного дослідження 2013 р. (Большов Є. С., Касянчук М. Г., Трофименко Л. В. Моніторинг поведінки та поширеності ВІЛ-інфекції серед чоловіків, які практикують секс із чоловіками, як компонент епіднагляду за ВІЛ другого покоління: аналітичний звіт за результатами біоповедінкового дослідження 2013 року. — Київ : МБФ «Міжнародний Альянс з ВІЛ/СНІД в Україні», 2014. — 112 с.) 83% вживали алкоголь, серед яких 48% вживали його протягом останнього місяця щодня або кілька разів на тиждень, при цьому 37% вживають міцний алкоголь. Факторами, пов’язаними з уживанням міцних спиртних напоїв, є вікова ґрупа 25+, наявність досвіду гетеросексуального шлюбу, ідентифікація себе як бі- чи гетеросексуала, нижча освіта та гірший матеріальний стан.

Европейське інтернет-опитування ЧСЧ 2010 року (EMIS-2010) показало, що тiльки 18% опитаних стурбованi тим, скiльки вони вживають алкоголю i 1% — тим, що вони вживають наркотики з метою розслабитися. У рамках EMIS-2017 ознаки алкогольної залежности оцінювались за шкалою CAGE4 — визначення залежности за попередні 12 місяців. Поширеність алкогольної залежности серед ЧСЧ досить висока — приблизно третина опитаних в Україні.

Стосовно ін’єкційних наркотиків всі виконані в Україні дослідження показують, що мають такий досвід буквально одиниці. Так, за даними національного біоповедінкового дослідження 2013 р. серед 8100 опитаних тільки 0.5% вживали ін’єкційні наркотики протягом останнього року перед опитуванням. Аналоґічні дані дало біоповедінкове дослідження ЧСЧ м. Миколаєва 2011 р. — 0.3%.

Відносно наркотиків неін’єкційних відомо, що воно значно більш поширене. Так, за даними національного біоповедінкового дослідження 2013 р. 12% ЧСЧ мали принаймні один випадок вживання протягом минулого року і ще 7% — раніше. За даними EMIS-2010 меншiсть (3%) ЧСЧ нiколи не вживали алкоголь, 25% — нiколи не курили, 79% — нiколи не вживали поперси, 88% — нiколи не вживали сексуальнi стимулятори i 89% — нiколи не вживали седативнi препарати або транквiлiзатори. Три чвертi опитаних також стверджують, що нiколи не приймали iншi рекреацiйнi, або незаконнi наркотики. Найбiльш популярним був i залишається марихуана. З часом змінюється вживання кокаїну: 5 рокiв назад його вживали 13%, впродовж останнього року — тiльки 5%; вживаннi екстазi: 5 рокiв назад його вживали 15%, впродовж останнього року — 9% i ЛСД: 5 рокiв назад його вживали 7%, впродовж останнього року — 3%.

Відсутні дані

Попри те, що дані, які стосуються ментального здоров’я ЧСЧ, в Україні є і оновлюються, існує кілька областей, де інформації нема або вона дуже фраґментарна.

- даних багато про цис-чоловіків, майже нема про цис-жінок і транс-персон;

- попри військові дії, які тривають в Україні, нема даних про здоров’я ЛҐБТ у війську (зокрема, в аспекті розладів пост-травматичного спектру) та людей, що постраждали внаслідок військових дій (зокрема тих, які залишились на окупованих територіях);

- попри значні обсяги міґрації (як внутрішньої, так і сезонної зовнішньої), нема даних про ЛҐБТ серед переміщених осіб;

- дані про самогубства дуже обмежені, невідомий зв’язок з гомофобією;більшість наявної інформації стосується молоді та чоловіків репродуктивного віку, тоді як 

- відомостей про людей третього віку майже нема;нема систематичних досліджень національного рівня стану ментального здоров’я;нема відомостей про спеціалізовані сервіси для покращення ментального здоров’я ЛҐБТ.

Висновки

Наявні, хоч і неповні дані показують, що в області ментального здоров’я ЧСЧ існують декілька серйозних проблем (про проблеми жінок і транс-персон даних, на жаль, нема): зумовлена гомофобним суспільством неприйняття себе (внутрішня гомофобія), наявність відчутної частки осіб, які страждають на депресію та повідомляють про суїцидальні наміри, поширеність уживання алкоголю і неін’єкціних наркотиків.

Зважаючи на дані наукової літератури, що стосується інших країн, можна стверджувати, що суттєвими ризиками для ментального здоров’я є також соціально-економічна нестабільність країни та досвід участі у бойових діях чи пов’язаний з ними статус внутрішньо-переміщеної особи.

Разом з тим, в Україні досі не є поширеними проґрами, спрямовані на покращення стану ментального благополуччя. Єдиною послугою, яка систематично надається у ВІЛ-сервісних проектах, є консультація психолоґа.

Читать далее