Arboretum, или что-то подобное

Есть книги, которые через тридцать лет помнишь не текстом, а каким-то оставшимся от них ощущением. «Arboretum» львовянки Марины Козловой я прочитал в донецкой «Антологии странного рассказа» 1998 года. Сам квир-текст был создан в 1994-м.

Я помнил сюжет. Помнил, что написано это мастерски, легко, почти невесомо. Помнил, что история очень грустная. И помнил некоторое раздражение: уж слишком всё там складывалось как в сказке. Слишком вовремя открывались двери, находились нужные люди, корабли шли именно туда, куда требовалось герою, а случайности исправно являлись на службу сюжету.

Перечитав повесть почти тридцать лет спустя, я обнаружил, что насчёт сказки был прав. Только это, кажется, не недостаток повести, а один из её законов.

Рассказчик сам в конце формулирует его: «Мне кажется, — сказал я то, в чем к этому времени был почти уверен, что в этой истории никто не виноват. В ней нет ни причин, ни следствий. В нашем понимании. И вообще, имя этому — судьба или что-то подобное».

А Ленка объясняет ещё проще: «Знаешь, как в сказках: „в эту дверь не входи, а то случится беда“. Но, если дверь указана, ещё не было случая, чтобы кто-то не зашёл».

Так что оставим пока причинно-следственные связи в покое. Посмотрим на совпадения.

Монастырь

Рассказчик родился уже после смерти старшего брата. Брата звали Гошкой. Он был семейным бедствием: разгильдяем, вылетал отовсюду, появлялся неизвестно откуда и исчезал неизвестно куда.

Был не от мира сего — и Козлова подчёркивает именно эту модальность: «Гошка не мог стать взрослым. Не в том смысле, что старался, но не мог, а — не суждено».

Он умер в двадцать лет.

Но ещё до того, как рассказчик начинает выяснять, как и почему умер брат, возникает первая загадка: где он похоронен.

Мать показывает могилу в восточной части Борисоглебского монастыря. Место неожиданное: мирян там не хоронили. Оказывается, мать когда-то обратилась к протоиерею Георгию с просьбой сделать исключение. Тот согласился, но сначала задал совершенно естественный для священника вопрос: «О том, был ли он грешен, даже не спрашиваю. Но хоть каялся? По крайней мере, вам?» — Мать понимает, что правильный ответ мог бы решить дело, — и всё-таки отвечает: «Никогда».

Тем не менее разрешение было получено.

То есть первая характеристика Гошки дана даже не через его жизнь, а через аномалию его посмертного места. Нераскаявшийся мирянин чудом оказывается внутри монастырского пространства, куда его вообще не должны были положить.

И только теперь имеет смысл посмотреть на название монастыря.

Борис и Глеб — первые канонизированные святые, почитаемые на Руси как страстотерпцы: молодые князья, принявшие насильственную смерть и не ответившие насилием на насилие.

Двадцатилетний Гошка, которому «не суждено» стать взрослым, после насильственной смерти оказывается не просто за монастырской оградой, а в пространстве, носящем имена двух молодых страстотерпцев.

Я бы не стал отсюда выводить «Гошка — святой». Но сама повесть уже поставила вопрос в религиозных категориях: грех → покаяние → право на сакральное место. И сама же нарушила ожидаемую последовательность.

Как будто над обычной системой оценки здесь действует какой-то другой закон. Позже Ленка сформулирует его почти прямо: «Мораль выдумывают люди, а нравственные законы устанавливаются свыше».

Есть ещё одна маленькая деталь. В жизни брат рассказчика почти всегда Гошка. Но в монастыре вдруг восстанавливается его полное имя: протоиерей Георгий «уважил память своего двадцатилетнего тёзки».

Мёртвый Гошка становится Георгием. Это имя нам ещё понадобится, как и Борис с Глебом.

Requiem

Впрочем, что-то подозрительное происходит с Гошкой ещё при жизни.

Тётка вспоминает его моющим окно: «Гошка весь какой-то светящийся, в изодранной черной майке и в шортах, трет губкой стекло...» Она смотрит на его сильные мужские руки и «белым пламенем» горит от искушения.

Гошка при этом не делает вообще ничего соблазнительного. Просто моет окно жёлтой губкой. А на всю улицу звучит моцартовский Requiem.

Живой двадцатилетний парень, солнце, голые руки, жёлтая губка — и месса по умершим. Причём Requiem обещает умершему вечный свет и пребывание со святыми. А мы уже знаем, где окажется этот светящийся нераскаявшийся Гошка.

Сакральное и бытовое у Козловой почему-то всё время ходят парами.

Сад

Настоящий Сад появляется позже. Рассказчик приезжает туда, где когда-то работал Гошка. Не в ботанический сад. В Сад.

За оградой меняется воздух, меняется ощущение пространства: «мир как бы выгнулся зелёной линзой с неправдоподобно чётким центром и акварельно размытыми краями, и я был в фокусе...»

Сад не просто зелёный. Он заставляет видеть мир через зелёное.

А у входа сидит его основатель — Христиан Христианович Стевен, реальный исторический человек, обрусевший швед. В изображении рассказчика: «Стевен был как птица». И кто-то мазнул ему по носу зелёнкой.

Дважды Христиан, швед, птица, зелёная отметина — можно было бы уже начать заниматься символизмом, но Козлова немедленно подсовывает старое объявление профкома Сада о распределении репчатого лука, привозного, из Синопа.

Объявлению «лет сто. Оно выглядит как пергамент».

Рассказчик замечает: «Метафизический привкус Сада как имени собственного в этом контексте странно искажался ... Профком Сада организует творческую встречу с Захер Мазохом».

Вот так эта повесть и устроена. Стоит чему-нибудь вознестись, как Козлова хватает его за ногу.

Requiem — но жёлтая губка. Сад — но профком и лук. Пергамент — но объявление.

Зелёный человек

Зелёный после входа в Сад никуда не исчезает. Когда рассказчик впервые видит живого Гошку на старой плёнке, тот оказывается совсем не таким, каким брат представлял его по рассказам.

Взрослый человек в очках с тонкой золотой оправой, с белой манжетой, в хорошо сшитом костюме пыльно-зелёного цвета. А на безымянном пальце два тонких нефритовых кольца.

Зелёная линза Сада. Зелёнка на птице-Стевене. Пыльно-зелёный Гошка. Зелёный нефрит.

Потом становится ясно, что цвет здесь совершенно не одинок.

Гошка говорит, что пришёл в Сад и пустил корни. «Я и моя Монстера». Лев пишет ему: «Если жизнь — это прирастание ветками и корнями к другой жизни, то придется сказать, что человек вообще не живёт один. Что человек это два человека. Что я — это я и ты». И ещё: «Ты приезжаешь — и всё. Вся жизнь переворачивается... Иногда мне кажется, что я присутствую при создании нового мира... Вдруг оживают деревья. С ними можно говорить».

Гошка не просто живёт в ботаническом саду. Текст постепенно делает его растением. Причём растением неизвестного происхождения.

Старый садовник Филаретыч описывает его так: «пацан был без роду, без племени, кто его знает, что он такое... нарисовался, тоже не поймёшь откуда».

Что особенно забавно слышать от биолога в ботаническом саду. Потому что бумаги о Гошке в конце обнаруживаются в архиве отдела адвентивной флоры, то есть растений, пришедших извне, не принадлежащих исходной местной флоре. «Нарисовался, не поймёшь откуда». Пришёл. И пустил корни.

Что он такое

И именно в Саду рассказчик впервые узнаёт, что связывало Гошку с профессором Львом Веденмеером.

«— Он был его другом? — Сожителем, — спокойно произнес Филаретыч и сплюнул... — Не понимаю я этих мужиков».

Реакция вполне ожидаемая. Но дальше: «Жалко парня. — Которого? — Да обоих... А тот — пацан был без роду, без племени, кто его знает, что он такое. Может, ему такая судьба. Царство ему небесное».

Сплюнул — и отправил в Царство Небесное. Причём снова возникает судьба.

«Не суждено». «Может, ему такая судьба». А в конце: «имя этому — судьба или что-то подобное».

Филаретыч вообще предлагает совсем другую систему координат, чем отец Георгий. У священника: грех → покаяние. У садовника: кто его знает, что он такое → такая судьба → жалко → Царство ему небесное.

И именно второй порядок вещей сбывается: Гошка не покаялся, но покоится со святыми.

Земля обетованная

У Льва была жена Ирина. Яркая, умная женщина. Она занимается, между прочим, биохимией почв и микробиологией. И зовёт Льва в Израиль, «на землю обетованную» — «А Лёвке нужен был Сад».

Здесь две метафоры сталкиваются уже непосредственно в тексте.

Земля обетованная — место, куда можно уйти. Сад — место, которое Лев оставить не может.

Ирина занимается землёй буквально, как почвой, и уезжает на Землю библейскую. Лев остаётся в Саду, потому что там появился Гошка. После смерти Гошки этот мир кончается. Рассказчик говорит, что произошли сразу две смерти: Гошкина — физическая, абсолютная, и Левина — «полная атрофия личности, паралич сознания». Ирина «почернела». А через неделю местные подростки подожгли Сад.

Позднее архивная запись так и будет датировать документы: «21 год после пожара».

Гошка умер. Лев умер, оставаясь живым. Ирина почернела. Сад сгорел. Мир, который, по словам Льва, возник вместе с Гошкой, закончился вместе с ним.

Два кольца

И теперь два нефритовых кольца на безымянном пальце выглядят немного иначе.

Лев пишет: «Человек это два человека. Что я — это я и ты». Позже Ленка скажет: «каким-то чудом встретились два человека».

Два человека. Два кольца. На одном безымянном пальце. Не золотые обручальные — зелёные, нефритовые. В повести, где человек пришёл в Сад, пустил корни и стал Монстерой.

Третья

Потому что на самом деле их, конечно, трое. Лев. Гошка. Ирина.

В конце выясняется, что Гошку двадцать два года назад убила Ирина. А почти единственное содержательное высказывание живого Гошки на старой любительской плёнке выглядит вот как. Его просят: «Скажи что-нибудь» — Он отвечает: «Квадрат гипотенузы равен сумме квадратов катетов».

Пифагор. Теорема о трёх сторонах треугольника.

Запишем на полях и пойдём дальше.

Отражение и тень

Гошка родился 17 апреля. Рассказчик, родившийся после его смерти, — 18-го.

Его рождение было попыткой заменить умершего ребёнка. Это особенно и не скрывают. Но повторить Гошку не получается. Один — разгильдяй. Другой — «умница и надежда семьи».

Рассказчик едет искать брата, которого никогда не видел живым. Собирает его из рассказов, фотографий, плёнки, писем, архивов. И наконец понимает: «Я хотел увидеть отражение и не подумал о том, что я сам есть отражение и тень».

Вот, оказывается, что он расследовал. Самого себя. После этого ему хочется «прийти на корабль, выпить много водки и желательно умереть».

Он пьёт полночи. Потом ещё полночи возле него сидит Ленка с мокрым полотенцем. Потом полдня он лежит у неё на коленях, на палубе в тени черно-белого тента и обессиленно пьёт лимонный сок.

Сначала отражение и тень. Потом он буквально оказывается в тени. А потом оживает.

И женщина, на коленях у которой это происходит, раньше была представлена совершенно исчерпывающе: «Ленка — повар и всеобщая мать».

Первая мать родила его вместо Гошки. «Всеобщая мать» возвращает его к жизни после того, как он понял, что сам является тенью Гошки.

«Европа»

У морских ворот Сада оказывается яхта. Называется она, разумеется, «Европа». Порт приписки — Петербург.

Почему-то снова вспоминается Христиан Христианович Стевен — обрусевший швед у входа в Сад.

Петербург, конечно, никогда не был шведским городом: он возник уже после петровского завоевания этих земель. Но Ингерманландия и невские берега до Северной войны были шведскими, а рядом с будущим Петербургом стояли шведские Ниен и Ниеншанц.

В истории Льва мелькает Стокгольм. В Саду — обрусевший швед Стевен. Среди хранителей памяти Сада — Лина Эриковна. А рассказчика уносит от Сада петербургская «Европа».

Возможно, ничего. Но на «Европе» вообще удивительно много людей, чьи имена при ближайшем рассмотрении оказываются не совсем тем, чем кажутся.

Гошка, Юра и Димка

Капитана зовут Юра Кайро. А ведь Юрий и Георгий — исторические формы одного имени. То есть Гошка и Юра — тёзки.

Более того, греческое Γεώργιος происходит от γεωργός — земледелец, человек, работающий на земле. В повести под названием Arboretum. О человеке, который пустил корни в Саду. Где женщина занимается биохимией почв. И зовёт мужа на Землю обетованную.

Причём есть ещё отец Георгий, который помещает умершего Георгия-Гошку в монастырь.

Получаются три Георгия: первый принадлежит Саду, второй после смерти помещает его cum sanctis, а третий везёт его брата от Сада дальше — к Земле обетованной.

Хорошо. Но на яхте есть ещё Билли, которого «на самом деле зовут Димкой». Билли, кстати, английское уменьшительное от William.

Дмитрий. Δημήτριος. Имя, связанное с Деметрой. Богиней-матерью, землёй, хлебом и растительностью. И рядом с Димкой на яхте женщина, которую текст прямо назвал: «повар и всеобщая мать».

Тут я зачем-то полез выяснять, какой именно Борисоглебский монастырь имела в виду Козлова, и обнаружил, что по крайней мере два возможных кандидата опять тянут за собой имя Димитрия. На этом месте следовало закрыть браузер. Я не закрыл.

Тем временем Билли-Димка и рассказчик закупают корицу, мускатный орех, стручки ванили, болгарский перец, помидоры, зелёный горошек. И тридцать пять метров нейлонового шнура.

Чтобы мы, не дай бог, не слишком увлеклись Деметрой.

Мак

У Деметры среди атрибутов был мак — растение сна, забвения и смерти.

Мака у Козловой нет. Это следует подчеркнуть. Зато есть человек, который говорит: «желательно умереть», потом пьёт полночи, проводит ещё полночи в почти беспомощном состоянии, лежит в тени на коленях у «всеобщей матери» и наконец оживает.

Смерть. Ночь. Тень. Мать. Питьё. Оживание.

Можно собрать прекрасную Деметру. Но мака всё-таки нет. Хотя неподалёку Кайрович объясняет поведение летучих рыб: «Чисто для кайфу».

Вот тут филологу следует медленно положить карандаш на стол и отойти от текста.

Кайро

Есть ещё одна проблема. Капитан — Юра Кайро. Cairo. Каир. Пифагор, которого мы оставили в ожидании, подаёт нам знаки.

Гошка с плёнки произносит теорему Пифагора. Капитан Кайро почему-то похож на преподавателя математики. А античная традиция упорно отправляла Пифагора в Египет учиться у египетских жрецов. И Кайро везёт рассказчика через Средиземное море в Израиль.

Египет. Море. Земля обетованная.

На этом месте Оккам уже стоит в дверях с бритвой. Но перед тем, как его впустить, посмотрим на рыб.

Делают радугу

В Средиземном море рассказчик видит летучих рыб. Одна из них залетает на палубу и долго бьётся, прежде чем затихнуть. Он спрашивает Кайро: «Зачем они летают?» — Тот думает и отвечает: «Чисто для кайфу. Делают радугу».

Это, пожалуй, одна из самых красивых сцен повести. Рыба выходит за пределы стихии, в которой ей положено существовать. Рыба становится немного птицей. Иногда она залетает слишком далеко. И умирает. Но из её смерти не следует, что ей не следовало летать. На вопрос «зачем?» Кайро не предлагает причинного объяснения: «Чисто для кайфу». И делают радугу.

К 1994 году радуга уже много лет была международным символом гей-движения. Можно ли доказать, что Козлова именно это имела в виду?

Нет!

Но в повести о любви двух мужчин рыба, нарушающая собственную классификацию, летит, иногда погибает и при этом «делает радугу» — совпадение такого рода, которое после прочтения уже невозможно сделать непрочитанным.

Тем более, что Ленка позже объяснит историю Гошки и Льва: «каким-то чудом встретились два человека, которым просто по судьбе... ни в коем случае нельзя было встречаться».

Не потому, что два мужчины. Летучая рыба погибла не потому, что рыбам нравственно запрещено летать.

Птицы, рыбы и систематика

В Средиземном море рассказчик видит летучих рыб. Само слово «рыба» в уже порядком христианизированном тексте небезопасно: греческое ἰχθύς — один из древнейших христианских знаков, Ἰησοῦς Χριστὸς Θεοῦ Υἱὸς Σωτήρ. Но перед нами всё-таки повесть биологов. Поэтому пусть рыба пока останется рыбой.

Только вот ведёт она себя неправильно. Она летает. А потом смерть на палубе «чисто для кайфу», радуга.

У входа в Сад человек был «как птица». Теперь на пути к Земле обетованной рыба становится почти птицей.

Гошка оказывается растением.

Рассказчик — отражением и тенью другого человека. Его родили на место умершего Гошки. А на «Европу» он попадает на место другого отсутствующего человека — спившегося и выгнанного второго помощника. Он вообще движется по повести, занимая чьи-то освободившиеся места.

Может быть, главный биологический анекдот Arboretum состоит в том, что повесть, населённая биологами, всё время отказывается признавать устойчивость классификаций.

Но, может быть, мы всё время задаём неправильный вопрос?

Рыба — это то, что плавает? Но ведь иногда летает.

Человек жив, пока его сердце бьётся? Вот Лев после смерти Гошки физиологически жив, а рассказчик говорит о его смерти.

Гошка физиологически мёртв, но через двадцать лет продолжает определять жизнь всех остальных.

Что тогда вообще значит «живой»?

Исследователи жизни

Это тем более странный вопрос, что почти все учёные в повести профессионально заняты жизнью.

Ботаники. Цитогенетики. Микробиологи. Биохимики почв. Исследователи адвентивной флоры.

Вся научная среда Arboretum классифицирует, описывает и изучает живое. Именно повесть о биологах последовательно показывает, что биологическое существование и жизнь — не одно и то же.

Гошка мёртв — и существует. Лев жив — и мёртв. Сад — научное учреждение и одновременно живой мир, который рождается и погибает.

И только в самом конце появляется учёный совсем другого рода.

Марк

Марк — сын Льва. И Марк — физик.

В современном разделении наук он как будто приходит с другой стороны границы живого. После ботаники, цитогенетики, микробиологии и почвенной биохимии — физика, которая жизнью специально не занимается.

Сквозь обыденные слова опять начинает просвечивать их природа, φύσις, связанная с φύω — возникаю, расту. То есть древнее имя современной небиологической науки ведёт нас обратно к росту.

К Саду. К корням. К ветвям. К тому самому вопросу, что значит жить.

Однако Марк появляется, когда практически всё живое в этой истории уже погибло или разрушено.

Гошка мёртв. Сад сгорел. Лев существует как оболочка. Остаются письма. Дневник. Архив. Плёнка. Память. Отражение. Тень.

И именно физик Марк передаёт рассказчику то, что сохранилось после всей этой жизни: письменное свидетельство Льва.

Заметьте: традиционный символ евангелиста Марка — лев. Марк — сын Льва. И Марк передаёт весть.

Тут бритва Оккама почему-то снова останавливается. Тем более что этот перегруженный культурными функциями физик-евангелист впервые появляется вовсе не в сиянии.

Трубку снимает раздражённый мужчина: — А вы, наверное, Марк? — Чего вы хотите?? ... Да, я Марк. Я тороплюсь.

Профком Сада снова распространяет лук.

Дверь

Есть ещё одна сцена, которую после финала трудно забыть.

На старой любительской плёнке рассказчик видит «тёмный узкий коридор, в конце его была дверь». Он иронически угадывает наивный замысел оператора: сейчас дверь распахнётся, там будут свет, шум и музыка. Так и происходит. И за дверью появляется живой Гошка.

Мёртвый человек возвращается через технический носитель из тёмного коридора — в свет, шум и музыку.

Именно там, в пыльно-зелёном костюме и с двумя нефритовыми кольцами, он подмигивает брату, который родится только после его смерти, и сообщает ему теорему Пифагора.

А потом Ленка объясняет закон сказки: «„в эту дверь не входи, а то случится беда“. Но, если дверь указана, ещё не было случая, чтобы кто-то не зашёл».

Возможно, это и есть вся повесть. Лев и Гошка увидели дверь. Входить было нельзя. Но раз дверь была указана — они вошли.

Бритва

Вот теперь разумный человек должен спросить: не слишком ли много?

Мы сидим в 2026 году перед интернетом. За несколько секунд можно проверить, что Юрий и Георгий — варианты одного имени, что Γεώργιος связан с земледелием, что Δημήτριος ведёт к Деметре, что символ Марка — лев, что φύσις связана с ростом и возникновением, что античная традиция отправляла Пифагора в Египет.

Мы способны за вечер найти в небольшой повести вагон и маленькую тележку аллюзий.

Это, безусловно, говорит что-то хорошее о нас. Но говорит ли всё это что-то о Марине Козловой? Неужели в 1994 году она действительно построила всю эту машину?

• Назвала Гошку Георгием из-за земли и корней. • Второго Георгия сделала капитаном Кайро. • Подложила между ними Пифагора и учителя математики. • Посадила рядом Димитрия-Деметру со «всеобщей матерью», овощами, смертью и оживанием. • Поместила убитого Гошку в монастырь убиенных святых, который к тому же связан с Димкой-Димитрием. • Заставила ἰχθύς взлететь, погибнуть и сделать гейскую радугу. • А в Израиле произвела от биолога Льва физика Марка, чтобы тот передал весть своего отца.

Нет. То есть во всё сразу — не верю. Некоторые конструкции явно сознательны.

• Метафизический привкус Сада объявлен самим текстом. • Земля обетованная противопоставлена Саду непосредственно. • Гошка сам пускает корни и становится Монстерой. • Судьба и сказка названы своими именами. • Зелёный проходит через Сад, Стевена, костюм Гошки и нефрит без всякой помощи Википедии.

Другие совпадения слишком хороши, чтобы легко списать их со счёта. • Марк — сын Льва. • Марк приходит с вестью.

Здесь я почти готов поверить Козловой на слово, которого она не произносила.

• Но Деметра с овощами? • Пифагор с Кайро? • Георгий-земледелец? • Мак, которого вообще нет?

И последнее. Мы только что позвали Оккама, чтобы он прекратил это безобразие. Оккам — Уильям. William — Bill. Bill — Billy. Билли уже сидит на «Европе».

Всё! Вот это Марина Козлова точно не закладывала. По крайней мере, я отказываюсь в такое верить. Зато трудно придумать лучший пример того, что произошло с текстом за тридцать два года между автором и двумя читателями.

И, возможно, знать не нужно. Автор пишет не из пустоты.

Вместе со словом Сад в текст входит память обо всех садах.

Вместе с Георгием приходит греческое имя, даже если персонажа всю жизнь зовут Гошкой.

Вместе с Димитрием где-то очень далеко стоит Деметра.

Лев тащит за собой тысячелетний зверинец символов.

А φύσις продолжает помнить о росте спустя две с половиной тысячи лет после того, как физика перестала быть наукой обо всём возникающем в природе.

Автор может всё это знать. Может помнить наполовину. Может чувствовать, что слово почему-то подходит. Может не знать вовсе. Текст всё равно уже написан.

Когда-то я написал о другой вещи, что автор мог ни о чём таком не думать, а spiritus e sedibus aetheriis всё-таки водил его пером. Сейчас я, пожалуй, сказал бы менее мистически. Этот дух называется языком и культурной памятью. И потому бритва Оккама здесь нужна не для того, чтобы отрезать Марка, Деметру, Пифагора, зелёного Гошку, птицу Стевена и летучую рыбу с радугой.

Она отрезает только лишнее предположение, будто все они непременно и одновременно существовали в сознании автора.

Не всё, что есть в тексте, автор положил туда сознательно.

Не всё, чего автор сознательно туда не клал, отсутствует в тексте.

А если уж дверь указана, ещё не было случая, чтобы кто-нибудь в неё не зашёл. Мы зашли. Оккам тоже. Дальше — судьба.

Или что-то подобное.

Читать далее

Crucified, або double jeu

На початку дев’яностих я закохався в однокласника. Пісня «Crucified» просто лунала з маґнітофона в майстерні нашого технікуму. Так вони й залишилися в пам’яті разом — він і Crucified. Вже пізніше я побачив кліп і зрозумів, що пісня, яка випадково стала музикою тієї закоханості, сама побудована на дивній грі між християнським і сексуальним, святим і тілесним, смертю і бажанням.

У Crucified майже кожна фраза має два значення. Перше лежить на поверхні й задається вже назвою: розп’яття, святість, молитва, Бог, воскресіння, Єрусалим, Великдень, пророки, смерть і душа. Друге — сексуальне, причому текст раз у раз ніби навмисно обирає трохи не те слово, якого очікуєш.

I stand before my Maker. Постати перед Творцем — традиційна формула смерті: людина померла й постала перед Богом. Але чому Maker, а не Creator? Maker — ще й той, хто тебе «робить», виробник; слово легко провокує друге, сексуальне прочитання.

І відразу — Like Moses on the hill. Але Мойсей в англійській біблійній традиції стояв не на hill, а на mountain, на Mount Sinai. Навіщо міняти гору на пагорб? У hill вистачає переносних і сленґових значень, а кліп до того ж досить наполегливо тицяє глядача носом у найпростішу тілесну метафору — жіночі груди.

Водночас Синай — місце, куди Мойсей допускається як обраний. Бог прямо забороняє іншим сходити на гору; це простір безпосереднього контакту з божеством, доступний лише посвяченому. Тож постати перед своїм Maker, «як Мойсей на пагорбі», можна водночас перед Богом і перед коханцем, як обраний і як підлеглий.

А трохи далі пісня наче сама повідомляє правила, за якими її треба читати:

I play the double jeu.

Подвійна гра.

І кліп негайно починає буквально грати в цю гру. Один із солістів раз у раз грає на маленькому дитячому роялі. Солісти б’ються іграшковими мечами. Потім один із цих мечів перестає бути мечем: ним грають на скрипці замість смичка.

Один предмет не замінюється іншим — він залишається самим собою і водночас стає чимось іншим. Меч залишається зброєю, але стає смичком; бій перетворюється на музику; англійське play — на буквальну гру на музичному інструменті. Усе це іграшкове, театральне, несправжнє — і водночас усі ці несправжні речі відсилають до цілком справжніх смерті, насильства й сексу.

Саме так влаштований увесь кліп: знак постійно перетворюється на інший знак, не втрачаючи попереднього значення.

Навіть рояль після цього починає викликати підозру. Саме слово прийшло до нас із французької: royal — королівський, roi — король. А король у кліпі незабаром з’являється буквально: камера демонстративно наближається до портрета Carl XVI Gustaf.

Тим часом double jeu продовжується вже французькою:

jeu — adieu — Dieu.

Гра, прощання, Бог. Причому adieu буквально виростає з à Dieu — «до Бога». Навіщо раптом Dieu, а не God? Найпростіше пояснення — рима й французька манірність. Але весь відеоряд тим часом наполегливо відсилає до XVIII — початку XIX століття, до двору, монархії, Французької революції та ампіру. А Dieu має ще одну стару монархічну асоціацію — Dieu et mon droit, «Бог і моє право», девіз британської монархії.

Виходять дві паралельні нитки: рояль — royal — roi — король; mon Dieu — Dieu et mon droit — монархічний девіз. І на екрані при цьому справді висить портрет короля.

Але французька веде ще далі.

У кліпі є ванна. У ванні лежить один із солістів — у відверто BDSM-шкіряному вбранні. Є ніж. Є жіноча постать у білому з трояндою між ніг — там. Є червоні, майже кумачові знамена з вишитими серцями. Є костюми XVIII — початку XIX століття.

Ванна й ніж дають майже автоматичну асоціацію — смерть Марата. Жан-Поль Марат, один із найвідоміших проповідників Французької революції, був убитий у ванні Шарлоттою Корде. Його смерть стала одним із канонічних образів революції завдяки картині Давіда. І раптом строкатий набір деталей починає збиратися навколо одного історичного сюжету.

Причому ванна в кліпі стоїть у клітці. Чоловік у ній водночас сексуально зв’язаний кодом BDSM і буквально ув’язнений ґратами. Знову немає сенсу запитувати: це Марат чи сексуальний образ? Це double jeu: ванна Марата стає BDSM-декорацією, ув’язнення — bondage, історична смерть — сексуальною сценою.

Шарлотта Корде після вбивства Марата була засуджена до ґільйотини. Частиною її посмертного образу стала незайманість. На білому костюмі солістки — троянда, стара «квітка дівоцтва». Сама по собі вона нічого не доводить. Але поруч уже є ванна й ніж.

За солісткою — червоні знамена із серцями. Серце на революційному знамені насамперед належить до революційного tableau, але всередині вже заданої гри виникає ще одна необов’язкова бисерина: Corday — cor — cœur, серце.

Перед однією з найдивніших сцен солістка демонстративно позіхає. Потім її несуть між двома жердинами, наче в паланкіні.

Тільки в паланкіні сидять або лежать. Вона ж гордо стоїть.

Шарлотту Корде до місця страти везли у відкритому возі; описи її останньої поїздки особливо підкреслюють її незворушність і самовладання. Тому й демонстративне позіхання раптом може бути не випадковою манірністю, а карнавальним ennui: нудьга й презирлива незворушність жінки, яку везуть на страту. Навколо тим часом чоловіки б’ються іграшковими мечами — пародійний конвой, у якому зброя за мить перетвориться на музичний інструмент.

Знову: окремо це можна було б назвати фантазією. Але ванна, ніж, клітка, біла жінка, революційні знамена, французька, костюми й дивна процесія починають натякати одне на одне.

А потім камера показує Carl XVI Gustaf.

Carl і Charlotte — чоловіча й жіноча форми одного германського імені. А нинішня шведська династія Бернадоттів сама народилася з тієї самої революційно-наполеонівської доби: її засновником став французький маршал Jean-Baptiste Bernadotte.

І тут починається вже справжня гра в бісер.

Baptiste — батист.

На чоловіках у кліпі — легкі батистові сорочки.

Цілком можливо, що на цьому місці я вже остаточно знахабнів. Але в тому й дивина: кожна наступна випадковість уперто повертає до тієї самої мережі образів.

Навіть коти й собаки можуть бути просто котами й собаками. Але в англійській є настільки затерте it’s raining cats and dogs, що в кліпі, де речі постійно переходять із буквального значення у фразеологічне й назад, навіть вони починають викликати підозру.

Є, однак, ще одна партія цієї гри, якої взагалі не видно.

Її можна тільки почути.

В основі Crucified лежить хроматичний низхідний тетрахорд — старий європейський музичний знак плачу й смерті, так званий lament bass. Протягом століть такий рух баса супроводжував музичні образи страждання, смерті й жалоби.

Один із найвідоміших його прикладів — Crucifixus із Високої меси Йоганна Себастьяна Баха.

Але збігається не тільки риторична фіґура. І Crucified, і бахівський Crucifixus використовують її в мі-мінорі.

Тобто маємо вже не просто lament bass у випадковій поп-пісні: Crucified — Crucifixus. Розп’ятий — розп’ятий.

Та сама музична риторична фіґура. Та сама тональність. І тоді меч, яким грають на скрипці, теж раптом опиняється всередині цієї конструкції. Зброя перетворюється на смичок; смичок створює музику; музика несе старий знак смерті; знак смерті веде до Crucifixus; Crucifixus повертає нас до Crucified. Коло замкнулося.

Це трохи нагадує центони Авсонія. Був такий пізньоримський поет, який у Cento nuptialis складав новий текст із фраґментів Верґілія, не змінюючи в них жодного слова. Цілком пристойні верґіліївські рядки, поставлені в іншому порядку й контексті, раптом починали описувати майже порноґрафічні речі, яких Верґілій, звичайно, не мав на увазі. Crucified робить щось подібне з уламками європейської культури.

Християнська формула залишається християнською формулою — і стає сексуальним натяком. Меч залишається мечем — і стає смичком. Ванна залишається ванною Марата — і стає BDSM-декорацією. Клітка означає в’язницю — і bondage. Бах залишається Бахом — і стає басом дискотечної пісні. Монархія віддзеркалюється революцією, незайманість — сексуальністю, святість — тілом, смерть — бажанням.

Звичайно, тут дуже легко загратися.

Майже кожну окрему деталь можна пояснити випадковістю. Навряд чи можна довести, що троянда означає саме незайманість Корде, серце — натяк на її ім’я, Dieu — саме Dieu et mon droit, рояль — royal, батист — Jean-Baptiste Bernadotte, а дивна процесія — останню поїздку Шарлотти на ґільйотину.

І якби таких деталей було дві, найрозумніше було б посміятися й забути.

Але їх багато. Вони належать до різних систем знаків — слова, музика, костюми, предмети, жести — і раз у раз підтримують одна одну. До того ж автори майже нахабно залишили інструкцію:

I play the double jeu.

І навіть це не просто сказано. Нам показують, як саме грати в цю гру: беруть меч і грають ним на скрипці.

Тому, мабуть, цікавіше не вгадувати, що саме «мали на увазі автори». Мистецький твір не кросворд із відповідями наприкінці. Цікавіше дивитися, скільки взаємно сумісних значень він здатний утримувати, перш ніж інтерпретація справді розсиплеться.

Мабуть, саме тому Crucified через тридцять із гаком років залишається для мене не просто дуже вдалою поп-піснею. Це маленька гра в бісер, замаскована під дискотечний кітч. Для одного слухача там є ритм, яскраві костюми й красиві люди. Для іншого — християнство, Бах, Мойсей, Марат, Корде, Бернадотти, Верґілій та Авсоній.

І однокласник у майстерні.

Читать далее

Цікава фалометрія

Bluesystem був конкурентом куґайзу, але тримався (при всьому своєму дизайні 90-х) і досі тримається на специфічній ґрупі. Якщо куґайз був щоби потеренькати, то блюсистем весь орієнтований на секс — і порноконтент, і реклама, і дошки оголошень на тут і зараз... Людей в ньому було менше (у 2013-му 54 тис. з України на куґайзі та тільки 9 тис. на блюсистемі), але це їм не заважало.

Так само як і з куґайзом, масив усіх профайлів на Date.BlueSystem, зареєстрованих користувачами з України на момент дослідження (N = 9796, кінець січня 2013 р.) було завантажено та перетворено на таблицю даних (рядки — індивідуальні профайли, стовпці — катеґорії, заповнені користувачами під час реєстрації на сайті) за допомогою спеціально написаної програми; при цьому незаповнені в профайлах поля кодувалися як системні пропуски.

Отже, змінні:

• Довжина ереґованого члена, см — неперервна змінна.

• Місто, до якого приписав себе користувач — перетворено на розмір міста і на макрореґіон.

• Індекс маси тіла — обчислювався із зазначених користувачем ваги та зросту; отриманий ряд значень було поділено за ВООЗ на худорлявих (до 18,5), нормальних (18,6–24,9) і повних (25 і більше).

• Сексуальна орієнтація та ґендерна ідентичність — варіанти (ґей, бісексуал, транс) задані самим сайтом.

• Роль у сексі — варіанти, задані сайтом (актив, уні-актив, універсал, уні-пасив, пасив), спрощено до трьох (актив, уні, пасив) шляхом об’єднання суміжних катеґорій «актив і уні-актив», «пасив і уні-пасив».

• Освіта — варіанти, задані сайтом, спрощено до двох (вища і середня) шляхом об’єднання користувачів із закінченою середньою освітою та незакінченою вищою (випускник коледжу, середня школа, студент ВНЗ, студент коледжу).

Коли я став гратися з цими даними, то побачив, що розмір члена дає цікаві статистичні асоціації. Отже, мета — не вдаючись у теоретичну мудрість розважити читачів своїми знахідками.

Середні. Порівняння з доступними даними з літератури свідчить, що ті параметри, які безпосередньо пов’язані з тілом, навіть якщо й відрізняються від даних із незалежних джерел, то незначною мірою. Наприклад, середній індекс маси тіла користувачів сайту 23,5 [ 95% ДІ 23,4–23,6], N = 9796 є дуже близьким до середнього індексу маси тіла українських чоловіків 24,8 [1], а довжина ереґованого пеніса користувачів 16,7 [16,6–16,8] см, N = 5870 близька до даних антропологічних вимірювань у популяції гомосексуальних чоловіків (16,4 см) [2]. Отже, навіть припускаючи наявність неточностей у результатах кожного конкретного вимірювання, виконаного автором профайла, загалом ми отримуємо коректні показники завдяки взаємній компенсації випадкових похибок.

Тіло. Якщо вже заговорили про індекс маси тіла, то гріх було не перевірити його фалометричний аспект. У цілому тільки ожиріння асоціюється з дещо меншими розмірами, що принайні не суперечить біологічним закономірностям.

Оскільки ожиріння буває повʼязане зі збільшенням віку (в аналізованих даних також), то тут можливі два пояснення: (а) зі збільшенням товщини жирових тканей візуальні розміри члена можуть зменшуватись; (б) більш гладке тіло частіше буває в тих чоловіків, середній рівень тестостерону яких нижчий, відповідно цей рівень також визначаає меншу довжину.

Макрореґіон та розмір міста дали перші несподіванки — Київ і міста-мільйонники відзначились більшими у зіставленні з рештою розмірами. Пояснень може бути принаймні два: (а — гіпотеза Василя) чим більше місто (особливо це стосується столиці), тим більша там конкуренція за місце, тому чоловіки свідомо чи підсвідомо додають собі значущості, бо все одно ніхто в ліжко з лінійкою не ходить; (б — гіпотеза відбору) так, в столиці та мільйонниках треба пробиватись, а це означає, що з одного боку туди лізуть, йдуть, їдуть і там можуть залишитись ті, які більш активні та верткі, тб. мають вищі показники тестостерону [3], а з іншого, які сприймаються більш нормативними = красивими (відомо бо, що красиві чоловіки підсвідомо оцінюються як більш успішні [4]).

Ані гіпотезі Василя, ані гіпотезі відбору не суперечать дані про роль у сексі — з одного боку самці завжди міряються розмірами, і в кого більший, той пацик крутіший, а якщо ти «акт / топ», себто відповідаєш образу «чоловіка», то й маєш підстави додавати собі ваги; з іншого можна припустити, що гормональний фон «топів» більш насичений тестостероном, отже і середня довжина аж на сантиметр більше, ніж у «пасів / ботомів».

Сексуальна орієнтація і ґендерна ідентичність (СОҐІ) також у певному сенсі дала амбівалентні звʼязки: якщо для транс-людей як для менш маскулінних менша довжина є очікуваною, то відмінність між ґеями (довші) і бісексуалами (коротші) не була передбачуваною. Суто гіпотетично я міг би припустити, що першим треба конкурувати за секс (отже, свідомо чи підсвідомо вказувати більші значення), тоді як другі мають запасний варіант і тому можуть не звертати особливої уваги на цей параметр.

Найбільш дивним була асоціація більшої середньої довжини з повною вищою освітою. Чи люди після універу міряють краще, чи слабший зір мають, чи вони з більшими претензіями... загадка. Скоріш за все цей звʼязок опосередковується величиною міста (див. вище), адже виши зосереджуються у великих містах. Дещо аналоґічне спостерігається у випадку росту: керівники та фахівці є у Франції на 2,6 сантиметра вищими, а студенти університетів — на 2,55 сантиметра вищими за національний середній показник [5]. Водночас велике міжнародне дослідження навпаки показує неґативну кореляцію між довжиною пеніса (як розслабленого, так і ереґованого) та IQ [6].

Обмеження представлених даних традиційні: (1) я аналізував не обʼєктивні вимірювання, а самозвіти — в сумі це дало правдоподібне середнє, але в деталях можуть міститись зміщення (самовимірювання, зокрема в інтернет-опитуваннях, послідовно демонструє вищу середню довжину, ніж обʼєктивні вимірювання; учасники можуть повідомляти завищені оцінки розміру, вважаючи, що більший пеніс є соціально більш бажаним [7]); (2) за винятком відмінностей між топами і ботомами (1 см), транс- і цис-людьми (0,8 см), а також індивідами з ожирінням і без (0,5 см) різниці не є великими (1–3 мм), що значно менше похибки вимірювання цього параметра (якщо припустити, що вимірювання дійсно були) і свідчать радше про небіологічні причини; (3) представлені гіпотези (звʼязок з тестостероном і конкуренцією тощо) є не більш ніж спекуляціями, які дуже складно практично перевірити.

Посилання

[1] http://en.wikipedia.org/wiki/Body_mass_index

[2] Wylie, K. R. & Eardley, I. Penile size and the ‘small penis syndrome’ // British J Urol International. — 2007. — Vol. 99. — P. 1449–1455, https://doi.org/10.1111/j.1464-410x.2007.06806.x

[3] Edwards, D. A. Competition and testosterone // Hormones and Behavior. — 2006. —  Vol. 50 (5). — P. 681–683, https://doi.org/10.1016/j.yhbeh.2006.09.005

[4] Heilman, M. E., & Stopeck, M. H. Attractiveness and corporate success: Different causal attributions for males and females // Journal of Applied Psychology. — 1985. — Vol. 70 (2). — P. 379–388, https://doi.org/10.1037/0021-9010.70.2.379

[5] Herpin, N. La taille des hommes: son incidence sur la vie en couple et la carrière professionnelle // Économie et Statistique. — 2003. — Vol. 361 (1). — P. 71–90, doi:10.3406/estat.2003.7355

[6] Wang, C., WangDing, Y. Penile Length and Intelligence Quotient: A Cross-Sectional Analysis in 139 Countries // Andrology. — 2024. — Vol. 13 (4). — P. 324

[7] King, B. M. Average-Size Erect Penis: Fiction, Fact, and the Need for Counseling // Journal of Sex & Marital Therapy. — 2021. — Vol. 47 (1). — P. 80–89, https://doi.org/10.1080/0092623X.2020.1787279

Читать далее

Возраст, дети, наркота или памятник Кугайзу

Был когда-то такой сайт знакомств — QGuys. Точнее даже не знакомств, а социальная сеть русскоязычных геев и бисексуалов. Отличался он от конкурентов, прежде всего мамбы, гейли, лавпланет и блюсистема компонентом общения — пиши посты, появляйся на главной странице и тебя заметят. Владел им некий Алексей Ходорковский, красивый киево-московский еврей. Во второй половине 2000-ных сайт переживал расцвет, число посетителей, анкет (Рис. 1), денег и общения росло, но в 2014-м началась война россии против Украины. Словесные войны начались и в постах, модераторы, естественно, не справились (да и не могли), пошёл отток украинцев (вторая по численности группа пользователей), в самой рашке усилились репрессии против ЛГБТ — и с этого момента сайт был обречён.

Рис. 1

Но в 2013-м всего этого ещё не было, QGuys служил (по крайней мере для меня) доступным инструментом онлайн-исследований — оценки численности [1], однополые партнёрства [2], привлечение клиентов в ВИЧ-сервис [3] и др. В конце-концов мне надоело вручную собирать данные и я попросил мужа написать програмку, которая бы скачала и упорядочила в таблицу основные параметры украинских профилей (N = 54285) для последующего их анализа. Эти данные с тех пор лежали без движения, сайт к тому времени умер, появилось много других исследований, началась война, оккупация Донецка и Мариуполя, эмиграция — в общем, недосуг. И вот я к ним вернулся, массив почистил, упорядочил и даю ниже сделанные в нём находки.

Города

На сайте общались как жители мегаполисов, так и небольших населённых пунктов. На Рис. 2 показано сопоставление числа заявленых в профайлах городов с их населением (первые 15 по численности пользователей). Как видно, число профайлов не вполне точно отображает численность постоянного населения соответствующего города. Так, в Киеве по сравнению с Одессой было зарегистрировано в 4,9 раз больше профилей, тогда как по численности населения эти города отличаются в 2,8 раза. Аналогично, Мариуполь был больше Херсона приблизительно на 150 тыс. жителей, тогда как по числу профилей они почти одинаковы (619 и 614 соответственно).

Рис. 2

Можно предположить, что городские агломерации первой пятёрки (Киев, Одесса, Харьков, Донецк, Днепр) притягивали значительное количество приезжих, в том числе таких людей, которые, фактически проживая в другом городе, регистрировали профиль на более крупный близлежащий мегаполис, чтобы увеличить свои шансы встретить партнёра. Второе предположение (число профилей по городам соответствует уровню доступа к интернету) основано на данных Национальной комиссии, осуществляющей государственное регулирование в сфере связи и информатизации, за 2013 г. (https://minfin.com.ua/2013/03/26/736779/) — первое место по доступу занимал в Украине Киев (33% от общего числа пользователей), далее шли Одесса и область (18%), Донецк и область (7%), Днепр и область (5%), Львов (4%) и Харьков (3%).

Возраст

В Киеве была также самая богатая и формальная, и неформальная инфраструктура для ЛГБТ, начавшая бурно развиваться в 1990-х годах [4]. Соответственно, там не только была сосредоточена треть зарегистрированных в Украине QGuys-профилей, но и был самый высокий средний возраст пользователей (Рис. 3). Я также предполагаю, что в других городах, где и ЛГБТ-инфраструктура была менее развита, и гомофобии было больше, и доступ к интернету существенно хуже, на сайтах знакомств регистрировались более молодые, тогда как в Киеве было и разнообразие пользователей выше, а среди самих ЛГБТ было больше старших.

Рис. 3

Дети

Здесь мы подходим к, пожалуй, самой интересной находке. Но вначале небольшое отступление: наличие детей у гомо- и бисексуальных мужчин открытием не является и много раз было зафиксировано ранее [5]. В анализируемом массиве среди тех, кто вообще указал эту информацию (26% или 14244 профилей), дети были у 12 [11–13]%, что в целом близко к цитируемым в [5] данным. При этом, наличие детей закономерно ассоциируется с более старшим средним возрастом (39,5 [39,0–39,9] лет — если дети есть, и 28,6 [28,5–28,8] лет — если их нет).

Связь эта закономерна потому, что все украинские опросы МСМ демонстрируют более старший средний возраст тех, кто имеет опыт гетеросексуального брака (см. напр. [6–8]). Однако в разбивке по городам (Рис. 4) эта связь исчезает — Киев, характеризующийся наивысшим средним возрастом в профилях QGuys (31 год, Рис. 3), даёт наименьшую часть пользователей с детьми (10%), тогда как Винница с самой молодой в среднем совокупностью геев и бисексуалов на этом сайте (29 лет — разница невелика, но статистически значима), показывает один из самых высоких процентов имеющих детей пользователей (17%). Эта аномалия есть не везде, но, к примеру, в таких парах как Киев-Харьков, Киев-Днепр она видна очень хорошо.

Рис. 4

Можно ли это объяснить разной доступностью интернета? Мне кажется, вряд ли — в этом случае получалось бы, что женатые молодые МСМ по сравнению с неженатыми, напр., в Харькове имеют больше возможности бывать на сайте знакомств для геев и бисексуалов, а в Киеве наоборот — более взрослые неженатые по сравнению с более взрослыми женатыми. Думаю, здесь причина в упомянутой выше истории ЛГБТ-движения и связанной с ней степени свободы, то есть в Киеве, где ещё со времён совка концентрировались и общались гомо- и бисексуальные мужчины, быстрее усваивались пост-модерные ценности индивидуализма (дети не суть смысл жизни), было больше старших мужчин, решивших не приносить себя в жертву стакану воды, тогда как в более провинциальных городах даже среди молодых ещё были сильны императив «женись, роди ребёнка, а потом делай что хочешь».

Наркотики

Употребление психоактивных веществ — тема маргинальная и табуированная. Только в 34% профилей было указано отношение их владельцев к наркотикам, из них только 5 [4,7–5,3]% (N = 18219) написали, что имеют такой опыт. Поскольку профили на сайте знакомств часто не анонимны (к примеру, есть фото), то эта доля даже меньше, чем тех МСМ, которые в анонимном биоповеденческом исследовании того же года сообщили, что занимались химсексом в течение последнего перед опросом месяца — 7 [6–8]% [7]. Средний возраст употреблявших и не употреблявших, наличие у них детей не отличаются, как и проценты по городам (Рис. 5).

Рис. 5

Конечно, представленная в профилях информация не отвечает высоким стандартам качества, а судить о её правильности или ложности можно только по косвенным признакам. Во-первых, за исключением совершенно обязательных полей, важных владельцам ресурса, заполнение большинства других сугубо факультативно. В-вторых, вопросы анкеты преследуют цель скорее развлекательную, нежели познавательную (так веер предусмотренных сайтом вариантов ответов может объединять невзаимоисключительные категории, быть небрежно сформулированным и т. п.) — в таких случаях мы приводили ответы к однозначно интерпретируемому виду.

В целом же, это маленькое эссе не претендует на глобальные выводы. По меткому выражению Св. Шеремета оно есть историко-статистическое квир-баловство, памятник сайту, который когда-то соединял десятки тысяч людей.

1. Берлева, Г., Думчев, К., & Касянчук, М. (2012). Аналітичний звіт за результатами дослідження «Оцінка чисельності груп високого ризику інфікування ВІЛ в Україні» станом на 2012 рік.

2. Маймулахин, А., Касянчук, М., & Лещинский, Е. (2009). Однополое партнёрство в Украине: отчёт о проведённом исследовании.

3. Касянчук, М. Г., Лещинский, Е. Б., Дебелюк, М. И., Довбах, А. В., & Варбан, М. Ю. (2009). Экспериментальное изучение эффективности привлечения клиентов в МСМ-проекты через социальные онлайн-сети: отчёт по результатам операционного исследования.

4. Украинское ЛГБТ-движение, 25. (2015).

5. Kasianczuk, M., Sheremet, S., & Trofymenko, O. (2020). Status of same-sex partnerships in Ukraine. Sociology: Theory, Methods, Marketing, № 3, 143–166. https://doi.org/10.15407/sociology2020.03.143

6. Касянчук, М., Трофименко, О., Білоус, Є., & Сазонова, Я. (2017). Моніторинг поведінки та поширення ВІЛ-інфекції серед чоловіків, які практикують секс з чоловіками (національна частина).

7. Большов, Є. С., Касянчук, М. Г., & Трофименко, Л. В. (2014). Моніторинг поведінки та поширеності ВІЛ-інфекції серед чоловіків, які практикують секс із чоловіками, як компонент епіднагляду за ВІЛ другого покоління: аналітичний звіт за результатами біоповедінкового дослідження 2013 року.

8. Большов, Є. С., Касянчук, М. Г., Лещинський, Є. Б., Трофименко, Л. В., & Шваб, І. А. (2012). Моніторинг поведінки та поширеності ВІЛ-інфекції серед чоловіків, які практикують секс із чоловіками, як компонент епіднагляду за ВІЛ другого покоління (аналітичний звіт за результатами біоповедінкового дослідження 2011 року).

Читать далее

Частота викликів швидкої в Естонії з 2020 по 2024 рр.

Після того, як я побачив співпадіння між сплесками злочинності та фазами Місяця, закономірно було перевірити, чи є така ж закономірність у викликах швидкої, адже принаймні на рівні слів окремих медичних працівників кожен повний місяць в приймальній швидкої аншлаґ. На відміну від поліцейських даних статистика про виклики швидкої у відкритому доступі є або сумарно за роками, або — в окремих випадках — за місяцями. Разом з тим, естонська аґенція TEHIK має опцію запиту даних у відносно вільній формі (треба тільки вказати, з якого саме документу, який рутинно заповнюють медичні працівники, можна взяти потрібні цифри). Одним словом, я пішов за інструкцією, написав їм листа та приблизно за тиждень отримав потрібні дані, а саме число щоденних викликів швидкої в Естонії в розбивці за статтю (чоловік, жінка, невідома) з 1 січня 2020 по 31 грудня 2024 р.

Ґрафіки з цими даними (перший — всі виклики сумарно, другий — в розрізі статі) ось:

Отже, перше, що кидається в очі, з часом середня кількість викликів і серед чоловіків, і серед жінок зменшується. Навряд чи це зумовлене здоровішанням населення (воно старіє), зменшення загальної чисельности теж цими роками не було (приїхали у 2022–23 рр. українці), а от невпинна пропаґанда «не кличте, кохані, швидку поміряти тиск» мабуть працює.

Також видно, що жінки звертаються по допомогу частіше, ніж чоловіки, і що частота цих викликів також коливається. Однак на відміну від поліцейської статистики виклики швидкої утворюють більші хвилі, максимуми яких припадають на початок (1 січня) та середину року.

Відмінності між чоловіками і жінками краще видно на ґрафіку змін з часом середніх за сім днів (R-пакет «xts») — у чоловіків колективна криза двічі на рік — початок року і середина літа, у жінок — один раз на початку року.

Сумніваюсь, що це якось повʼязано з космосом — скоріш за все збільшення частоти викликів швидкої в січні є наслідком різкого збільшення зʼїтого і випитого. Більш цікавим є горб середини літа в чоловіків, який суто гіпотетично може бути зумовлений як спекою, так і бажанням цю спеку полегшити — приміром, випити пива і після цього викупатись. Перевірити це можна було б, заглибившись у конкретні діаґнози, повʼязані з викликами, але ще туди я б лізти не хотів.

Для того, щоби перевірити, чи є статистичний звʼязок з такими природними явищами як активність Сонця (і, відповідно, маґнітна активність Землі) та фази Місяця, я використав ідентичний попереднім постам підхід. Іншими словами, я попробував увʼязати значення частоти викликів зі значенням видимості місячного диску в радіанах (доступні через R-пакет «lunar»), а також тільки з днями повних фаз (Новий місяць, Перша чверть, Повний місяць, Остання чверть), доповнених попередніми даними про активність Сонця і Землі. Обидва підходи (на скриншоті — другий) не продемонстрували жодних звʼязків.

Таким чином, комбінуючи ці результати з описаними в попередньому пості, можна сказати парадоксальну річ: частота злочинів у якійсь спосіб узгоджується з ритмом Місяця, тоді як частота випадків раптового і серйозного погіршення здоровʼя — ні. Це, мʼяко кажучи, нелоґічно — якщо припустити, що Місяць дійсно «впливає» на «чутливих» людей настільки, що деякі з них порушують громадський порядок, то чому ця «чутливіть» не проявляється у хворих людей, які, здається, мали б бути більш уразливими перед зовнішніми впливами?

Читать далее

Злочинність і фази Місяця

У продовження статистичних розваг спробував я подивитись, чи повʼязана естонська злочинність з фазами Місяця. Для цього я використав раніше вже аналізовані дані естонської поліції про порушення громадського порядку (зокрема злочини проти власності, www.politsei.ee) за 2024 рік і спрощені дані про дати фаз Місяця (https://aa.usno.navy.mil/data/MoonPhases).

У створеному аналітичному масиві кожній даті найбільше вираженої відповідної фази була співставлена зафіксована кількість злочинів, а також дані з попереднього посту про кількість плям на Сонці та ґеомаґнітна активність Землі у балах. Далі — аналіз.

Зі скриншоту видно, що Сонце та маґнітна активність Землі звʼязку з порушеннями громадського порядку не проявляють (співпадає з попереднім постом), тоді як у день повного Місяця злочинів стає в середньому систематично більше на 4 випадки, ніж у дні інших фаз.

На всяк випадок я перевірив ще такі гіпотези:

1) звʼязок зумовлено кінцем місяця, себто з 25 по 5 число (дві можливі причини: у людей можуть закінчуваться гроші від зарплат, пенсій etc. і вони вдаються до майнових злочинів, таких напр. як дрібні крадіжки продуктів у супермаркетах; поліція в кінці місяця довносить дані),

2) звʼязок зумовлено вихідними днями і святами (в тому числі неофіційними типу 14 січня чи 23 лютого) включно з попереднім днем, напр. пʼятниця, субота і неділя (у ці дні люди можуть пити більше алкоголю і отже бути менш схильними до «правильної поведінки»),

3) звʼязок з теплим сезоном, себто з 15 травня по 15 жовтня (на даних видно, що улітку злочинів стає більше).

Перша гіпотеза відкидається через те, що майнові злочини (кража, грабунок, ошукування) однаково з усіма іншими не повʼязані з кінцем місяця. Вихідні і свята, а також теплий сезон так само не демонструють звʼязків. Тільки повний Місяць (який інколи припадає на середину, інколи на кінець календарного місяця) стабільно асоціюється з більшою кількістю злочинів (як всіх, так і майнових).

Наче відкриття? — Аж ніяк!

По перше, самі реґресії далекі від ідеалу (R^2 значно менший від 1, а його p-value значно більше навіть від 0.05).

По друге, наукова література дає суперечливі результати: у деяких статтях звʼязок фаз Місяця зі злочинністю є [1,2], в інших — нема [3,4]. Додатково зауважу, що можливий звʼязок із фазами не є містичним, приміром дані показують, що повний Місяць асоціюється з гіршою якістю сну [5].

Тому, йдучи услід фінському дослідникові [1] я взяв у R пакет xts (time series analysis) і провів безсонну ніч із поліцейськими даними з 2015-го по жовтень 2025-го.

Оскільки з 2015 по 2020 середня кількість порушень зменшувалась, а дані за 2025-й ще можуть бути уточнені, то варто для аналізу все ж таки взяти дані з 1 січня 2020-го по 31 грудня 2024 року.

Спроба побудувати реґресію «напряму» (злочинність vs фази у радіанах) успішною не була (здається, забагато шуму),

і тому я ще спробував спосіб, описаний на початку (взяти тільки дати найбільше виражених фаз). Закономірність проявилась, проте R^2 все одно залишився дуже далеким від одиниці (отже, не можна казати про лінійність цієї закономірності).

Отже, замість висновків. Звичайно, злочинність повʼязана з багатьма факторами (напр. стать/ґендер, освіта, дохід, район проживання та багато інших). Саме тому, звʼязок з такими слабкими факторами як цикли фаз Місяця (якщо припустити, що вони діють) проявляється слабко і навіть губиться на тлі інших. Проте очевидно, що якась періодичність у кількості злочинів є — приблизно раз на тиждень, але не обовʼязково у вихідні, вона закономірно збільшується і поки дані кажуть, що існує слабка асоціація між кількістю злочинів та фазами Місяця. На жаль, природа цього звʼязку не є для мене зрозумілою, але дані літератури кажуть, що він існувати дійсно може.

Так само можна припустити, чому асоціація з Місяцем є (причому не завжди з повним, так вбивства у Фінляндії були повʼязані з іншою фазою [1]). Кількість злочинів коливається довкола якогось середнього і, судячи з ґрафіків, там є як короткі періоди (день-два), так і довгі (літо-зима). Фази Місяця є також періодичним процесом. То чи не може бути так, що ми маємо просто статистичне співпадіння у двох коливальних системах? Або, як варіант — Місяць не напряму впливає, але слабка і опосередкована дія одних коливань призвела з часом до синхронізації з іншими коливаннями (як метрономи у відомому фізичному експерименті).

Посилання

1. https://doi.org/10.1136/bmjopen-2018-022759

2. https://doi.org/10.11594/ijmaber.02.09.07

3. https://doi.org/10.1016/j.comppsych.2009.01.002 (у цій статті також наведено кілька гіпотетичних механізмів звʼязку між фазами і поведінкою)

4. https://doi.org/10.1016/j.jcrimjus.2010.04.003

5. https://doi.org/10.1016/j.sleep.2014.06.020

Читать далее

Динаміка змін чисельності ЧСЧ України внаслідок війни

Оцінки чисельності українських ЧСЧ стосувались періоду до початку масштабного російського вторгнення та повʼязаних з ним масивних міґрацій та загибелі людей. Також ці оцінки були привʼязані до демоґрафічної статистики загального населення, яка не є під час війни релевантною. Саме тому дані для оцінки того, що сталось з чисельністю українських гомо- та бісексуальних чоловіків після 24 лютого 2022 р., є дуже обмеженими.

Фактично, вони зводяться до чисельності користувачів сайтів і мобільних застосунків для знайомств, а серед них, нажаль, відкрито доступними є тільки дані сайту Bluesystem.world (який, хоч і орієнтований на російськомовну авдиторію, проте працює з Ізраїлю, де також мешкає його власник). Дані Hornet та Grindr (канадський та американський мобільні застосунки відповідно) є з комерційних причин закритими, хоч і через привʼязку до ґеопозиції користувачів вони могли б бути більш точними.

В ході оцінок чисельності ЧСЧ України з 2011 по 2023 рр. безпосередньо з Bluesystem.world фіксувалось число профілів користувачів цього сайту (містить сексуально-відверті матеріали) по найбільших містах України, таким чином було отримано низку часових рядів, які представлено на Рис.

Видно, що до 2017 р. всюди, крім Донецька, спостерігався значний ріст числа зареєстрованих користувачів, який дещо сповільнився в період з 2017 по 2022 рр. Після початку повномасштабного російського вторгнення в більшості міст (винятки — Севастополь, Сімферополь і Черкаси) кількість профілів або впала, або припинила ріст. Проте особливо сильним було падіння в містах, окупованих у перші дні вторгнення — Херсоні (з 608 у грудні 2021-го до 264 у грудні 2022-го, себто на 57%) та Маріуполі (443 та 148 відповідно, себто на 67%) (Маріуполь було фізично знищено під час штурму, а населення скоротилось з 449 тис. до приблизно 100 тис.). Характерним є також те, що на Заході країни (Львів, Івано-Франківськ), який вважався більш безпечним у зіставленні з прифронтовими Дніпром і Запоріжжям і, таким чином, міґраційно-привабливішим, помітного збільшення числа користувачів Bluesystem.world не зафіксовано.

Перш ніж обговорювати отримані результати, слід вказати, що згідно з правилами (доступні російською через сам сайт) неактивні профілі, себто такі, куди користувач не заходив один місяць, автоматично видаляються.

Отже, зниження числа профілів після початку масштабного вторгнення може бути гіпотетично пояснене трьома причинами — а) загальне зниження популярності такого способу знайомств (користувачі перетікають на мобільні застосунки), б) падіння в користуванні сайтом в українському сеґменті через російськомовний інтерфейс та орієнтацію контенту на російських користувачів (суто комерційні причини — авдиторія росії для реклами суттєво більша за авдиторію України), в) зменшення чисельності ЧСЧ міст України через повʼязані з війною причини — міґрація, служба у війську чи загибель.

Загальне зниження популярності знайомств через інтернет-сайти, здається, дійсно має місце, адже дані показують, що після 2017 року ріст числа користувачів став повільнішим у всіх містах за винятком Донецька, який на той час вже був окупованим і біля якого тривали активні бойові дії. Так, для Києва чисельність профілів з 2013 по 2017 рр. збільшилась в 1,7 раз (з 2954 до 5020 відповідно), тоді як з 2017 по 2021 — тільки в 1,1 (з 5020 до 5664). Для Дніпра за ті самі періоди коефіцієнти зростання були відповідно 1,8 та 1,2; для Маріуполя — 3,0 та 1,6 тощо. Проте, одночасне падіння в усіх містах, для яких є дані, у числі профілів, яке сталось 2022 року, навряд чи може бути повʼязане зі змінами популярності цього способу знайомств — якби це було так, то зростання було б ще повільнішим або спостерігалося б певне плато, після якого зменшення було б таким же повільним, як до того зростання (подібно до того, як виглядає динаміка Дніпра, Львова, Сімферополя і Севастополя).

Падіння в користуванні сайтом в українському сеґменті через російськомовний інтерфейс та орієнтацію контенту на російських користувачів, себто причини, які умовно можна назвати «патріотичними» або «протестними», також не можна відкидати, однак наведені дані свідчать радше про те, що вони не відіграють суттєвої ролі. По перше, сам сайт позначає окуповані території як українські (в тому числі Донецьк і Луганськ) — іншими словами, демонструє якщо не проукраїнську, то принаймні нейтральну, відповідну міжнародному праву позицію. По друге, якби падіння було протестним, то воно яскравіше проявилось би на неокупованій частині, зокрема в Києві, Львові, Івано-Франківську чи в прифронтовому Дніпрі. Натомість у Львові та Дніпрі спостерігається стабілізація (1093 в 2021 р. та 1105 в 2022-му для Львова, 1577 та 1555 відповідно для Дніпра), у Києві та Івано-Франківську — невелике зменшення (на 10% та 6% відповідно).

З Рис. видно, що особливо різким було падіння в окупованих 2022 р. Маріуполі та Херсоні (на 67 і 57%) і дещо меншим, хоч все одно значним, — у прифронтових Запоріжжі (15%), Миколаєві (26%) та Харкові (34%). Ці дані указують на те, що найбільш значущою причиною зміни в кількостях профілів сайту знайомств була війна та повʼязані з нею масові міґрації (себто зміни в ґеоґрафічній привʼязці профілів), мобілізація чоловіків (в армії вільного часу та можливостей відвідувати сайт стає суттєво менше, профіль може бути автоматично видалений через неактивність) чи їх загибель (так само, за місяць некористування профіль видаляється). Недоступність інтернету на окупованій території теж могла би вплинути, але в Херсоні весь час окупації інтернет був.

Прямим підтвердженням звʼязків між війною та кількістю профілів служить також однакові зміни чисельності населення і числом користувачів сайту знайомств у Маріуполі та Херсоні. Так, протягом 2022 р. населення Маріуполя зменшилось приблизно на 77%, а кількість профілів — на 67%, населення Херсона впало приблизно на 79% , а кількість профілів — на 57%. Більш того, в Херсоні, який після звільнення постійно страждає від обстрілів, падіння триває, тоді як в Маріуполі, який, будучи в умовному тилу, не зазнає масованих атак і населення якого збільшується через масовий імпорт росією робочої сили з республік Середньої Азії, число користувачів Bluesystem.world почало у 2023 р. збільшуватись.

Непрямим підтвердженням важливості воєнних причин служить динаміка Донецька, Сімферополя і Севастополя. В Донецьку бойові дії тривають з 2014 р., а місто реґулярно зазнає артилерійських ударів. Відповідно, коли в інших містах України (в тому числі окупованих, але «мирних» містах Криму) число користувачів сайту активно росло (2013–2017 рр.), в Донецьку воно падало і станом на 2023 р. стало навіть меншим, ніж було 2011 р. (єдиний випадок із усіх розглядуваних міст).

Таким чином, аналіз викладених даних свідчить, що попри зміни в популярності способів знайомств, основним драйвером змін у числі користувачів сайту знайомств Bluesystem.world і, відповідно, у чисельності ЧСЧ є причини, безпосередньо повʼязані з російським вторгненням та окупацією частини українських територій.

Читать далее

Депресія українських ґеїв та бісексуалів під час епідемії COVID-19

Під час епідемії (як першої, 2020 р., так і другої, 2021 р., хвилі) в Україні було проведено два дослідження, які зокрема зачепили питання вираженості депресивної симптоматики серед ЧСЧ. Докладно результати можна глянути за посиланнями в кінці цієї статті. Тут я покажу два цікавих ґрафіки із цих робіт.

Під час першої хвилі загалом в Україні було зібрано 820 відповіді (онлайн-анкета, яку заповнювали користувачі застосунку «Hornet»). Середній вік респондентів 31 рік (мінімум 18, максимум 85 років). Половина респондентів (53%) є мешканцями Києва або великих міст. Більш ніж третина (38%) охарактеризувала свій соціально-економічний статус як вищий від середнього, приблизно стільки ж (33%) вважають, що їхні доходи дозволяють на доброму чи дуже доброму рівні задовольняти основні потреби, а в 27% опитаних загальний дохід родини достатній, щоби легко звести кінці з кінцями. Половина (50%) мають закінчену або незакінчену вищу освіту. Більшість ідентифікували себе як гомо- чи бісексуальні чоловіки (70%) та цис-ґендерні особи (69%), решта обирали інші варіанти трансґендерної ідентичності. Близько 7% вказали, що вони належать до етнічних меншин, а 5% є імміґрантами. 66 учасників (8%) указали, що зараз живуть з ВІЛ. Обмеження особистої свободи, які було запроваджено владою у зв’язку з карантином, торкнулися 69% опитаних. Загалом у 17% респондентів нема крім власного помешкання бодай мінімального місця (балкону, городу тощо), де можна бути під час карантину на свіжому повітрі.

Від початку коронавірусної кризи самотніми гостро себе відчували 28% опитаних. Разом з тим, частота суїцидальних думок не відрізнялась до та під час епідемії COVID-19, а третина (36%) ЧСЧ мали джерела надії, душевних сил і комфорту.

Щодо стану ментального здоров’я загалом, то 20% опитаних повідомили, що відчували депресію протягом більшої частини попередніх 2 тижнів, 21% — мали відчуття тривоги, 18% повідомили про слабкий інтерес і 11% не могли контролювати занепокоєння. Ці чотири змінні утворюють шкалу ментального здоров’я PHQ-4 [255], в якій більший бал відповідає більшій частоті прояву симптомів розладу, а отримане середнє значення 4,9 (95% ДІ: 4,6–5,2) указує, що опитані в цілому мають слабко виражені симптоми депресивних і тривожних розладів.

Дані свідчать, що значущі відмінності у вираженості симптомів депресивних і тривожних розладів існують тільки між опитаними різного соціально-економічного статусу — у респондентів з меншими прибутками, чи в тих, хто втратив роботу, відчув зменшення зарплати або мусив обмежити своє харчування через епідемію, вираженість депресивних та тривожних розладів лежить в діапазоні помірних проявів, при яких вже існує нагальна потреба в зверненні по спеціалізовану медичну допомогу. Разом з тим, інші (неекономічні) ознаки уразливості (старший вік, належність до етнічних меншин або імміґрантів, низька освіта, ВІЛ-статус, сексуальна орієнтація та ґендерна ідентичність) не продемонстрували значущих зв’язків з вираженістю депресивних і тривожних розладів під час першої хвилі COVID-19 в Україні.

За даними інших країн епідемія COVID-19 збільшила поширеність суїцидальних намірів та спроб серед чоловіків, а також відчутно погіршились показники душевного здоров’я серед загального населення. Проте наші дані не демонструють цього — згідно із самозвітами частота суїцидальних думок під час першої хвилі епідемії не відрізнялась у ЧСЧ від допандемійного періоду. Такі парадоксальні результати — попри обмеження фізичної свободи, які призвели до економічних втрат і зниження життєвого рівня (на прикладі кількості доступного харчування), рівень депресії та тривожності не вийшов за межі помірних відхилень від норми — можуть бути зіставленні з іншим дослідженням ЧСЧ в Україні, виконаним оффлайн 2021 року, яке продемонструвало, що під час поширення варіанту коронавірусу «омікрон» виміряні за допомогою шкали PHQ-9 рівні депресії та тривожності лежали в межах слабких відхилень від норми.

Джерела даних і література

Касянчук М. Прояви соціальної нерівності в зв’язку з епідемією COVID-19 серед чоловіків, що мають секс з чоловіками, і трансґендерних людей в Україні: результати опитування користувачів мобільного застосунку «Hornet» // Український соціум. — 2023. — № 3 (86). — С. 66–86.

Kasianchuk M. et al. Report on the Biological and Behavioral Survey among Men who have Sex with Men 2021 / M. Kasianchuk, I. Titar, S. Salnikov, S. Ohorodnik, R. Kulchynska, Ya. Sazonova, I. Andrianova, O. Sheiko, S. Sichkar, O. Trofymenko. — Mariupol, Kyiv: State Institution «Public Health Center of the Ministry of Health of Ukraine». — 2023. — 108 p.

Читать далее