Возраст, дети, наркота или памятник Кугайзу

Был когда-то такой сайт знакомств — QGuys. Точнее даже не знакомств, а социальная сеть русскоязычных геев и бисексуалов. Отличался он от конкурентов, прежде всего мамбы, гейли, лавпланет и блюсистема компонентом общения — пиши посты, появляйся на главной странице и тебя заметят. Владел им некий Алексей Ходорковский, красивый киево-московский еврей. Во второй половине 2000-ных сайт переживал расцвет, число посетителей, анкет (Рис. 1), денег и общения росло, но в 2014-м началась война россии против Украины. Словесные войны начались и в постах, модераторы, естественно, не справились (да и не могли), пошёл отток украинцев (вторая по численности группа пользователей), в самой рашке усилились репрессии против ЛГБТ — и с этого момента сайт был обречён.

Рис. 1

Но в 2013-м всего этого ещё не было, QGuys служил (по крайней мере для меня) доступным инструментом онлайн-исследований — оценки численности [1], однополые партнёрства [2], привлечение клиентов в ВИЧ-сервис [3] и др. В конце-концов мне надоело вручную собирать данные и я попросил мужа написать програмку, которая бы скачала и упорядочила в таблицу основные параметры украинских профилей (N = 54285) для последующего их анализа. Эти данные с тех пор лежали без движения, сайт к тому времени умер, появилось много других исследований, началась война, оккупация Донецка и Мариуполя, эмиграция — в общем, недосуг. И вот я к ним вернулся, массив почистил, упорядочил и даю ниже сделанные в нём находки.

Города

На сайте общались как жители мегаполисов, так и небольших населённых пунктов. На Рис. 2 показано сопоставление числа заявленых в профайлах городов с их населением (первые 15 по численности пользователей). Как видно, число профайлов не вполне точно отображает численность постоянного населения соответствующего города. Так, в Киеве по сравнению с Одессой было зарегистрировано в 4,9 раз больше профилей, тогда как по численности населения эти города отличаются в 2,8 раза. Аналогично, Мариуполь был больше Херсона приблизительно на 150 тыс. жителей, тогда как по числу профилей они почти одинаковы (619 и 614 соответственно).

Рис. 2

Можно предположить, что городские агломерации первой пятёрки (Киев, Одесса, Харьков, Донецк, Днепр) притягивали значительное количество приезжих, в том числе таких людей, которые, фактически проживая в другом городе, регистрировали профиль на более крупный близлежащий мегаполис, чтобы увеличить свои шансы встретить партнёра. Второе предположение (число профилей по городам соответствует уровню доступа к интернету) основано на данных Национальной комиссии, осуществляющей государственное регулирование в сфере связи и информатизации, за 2013 г. (https://minfin.com.ua/2013/03/26/736779/) — первое место по доступу занимал в Украине Киев (33% от общего числа пользователей), далее шли Одесса и область (18%), Донецк и область (7%), Днепр и область (5%), Львов (4%) и Харьков (3%).

Возраст

В Киеве была также самая богатая и формальная, и неформальная инфраструктура для ЛГБТ, начавшая бурно развиваться в 1990-х годах [4]. Соответственно, там не только была сосредоточена треть зарегистрированных в Украине QGuys-профилей, но и был самый высокий средний возраст пользователей (Рис. 3). Я также предполагаю, что в других городах, где и ЛГБТ-инфраструктура была менее развита, и гомофобии было больше, и доступ к интернету существенно хуже, на сайтах знакомств регистрировались более молодые, тогда как в Киеве было и разнообразие пользователей выше, а среди самих ЛГБТ было больше старших.

Рис. 3

Дети

Здесь мы подходим к, пожалуй, самой интересной находке. Но вначале небольшое отступление: наличие детей у гомо- и бисексуальных мужчин открытием не является и много раз было зафиксировано ранее [5]. В анализируемом массиве среди тех, кто вообще указал эту информацию (26% или 14244 профилей), дети были у 12 [11–13]%, что в целом близко к цитируемым в [5] данным. При этом, наличие детей закономерно ассоциируется с более старшим средним возрастом (39,5 [39,0–39,9] лет — если дети есть, и 28,6 [28,5–28,8] лет — если их нет).

Связь эта закономерна потому, что все украинские опросы МСМ демонстрируют более старший средний возраст тех, кто имеет опыт гетеросексуального брака (см. напр. [6–8]). Однако в разбивке по городам (Рис. 4) эта связь исчезает — Киев, характеризующийся наивысшим средним возрастом в профилях QGuys (31 год, Рис. 3), даёт наименьшую часть пользователей с детьми (10%), тогда как Винница с самой молодой в среднем совокупностью геев и бисексуалов на этом сайте (29 лет — разница невелика, но статистически значима), показывает один из самых высоких процентов имеющих детей пользователей (17%). Эта аномалия есть не везде, но, к примеру, в таких парах как Киев-Харьков, Киев-Днепр она видна очень хорошо.

Рис. 4

Можно ли это объяснить разной доступностью интернета? Мне кажется, вряд ли — в этом случае получалось бы, что женатые молодые МСМ по сравнению с неженатыми, напр., в Харькове имеют больше возможности бывать на сайте знакомств для геев и бисексуалов, а в Киеве наоборот — более взрослые неженатые по сравнению с более взрослыми женатыми. Думаю, здесь причина в упомянутой выше истории ЛГБТ-движения и связанной с ней степени свободы, то есть в Киеве, где ещё со времён совка концентрировались и общались гомо- и бисексуальные мужчины, быстрее усваивались пост-модерные ценности индивидуализма (дети не суть смысл жизни), было больше старших мужчин, решивших не приносить себя в жертву стакану воды, тогда как в более провинциальных городах даже среди молодых ещё были сильны императив «женись, роди ребёнка, а потом делай что хочешь».

Наркотики

Употребление психоактивных веществ — тема маргинальная и табуированная. Только в 34% профилей было указано отношение их владельцев к наркотикам, из них только 5 [4,7–5,3]% (N = 18219) написали, что имеют такой опыт. Поскольку профили на сайте знакомств часто не анонимны (к примеру, есть фото), то эта доля даже меньше, чем тех МСМ, которые в анонимном биоповеденческом исследовании того же года сообщили, что занимались химсексом в течение последнего перед опросом месяца — 7 [6–8]% [7]. Средний возраст употреблявших и не употреблявших, наличие у них детей не отличаются, как и проценты по городам (Рис. 5).

Рис. 5

Конечно, представленная в профилях информация не отвечает высоким стандартам качества, а судить о её правильности или ложности можно только по косвенным признакам. Во-первых, за исключением совершенно обязательных полей, важных владельцам ресурса, заполнение большинства других сугубо факультативно. В-вторых, вопросы анкеты преследуют цель скорее развлекательную, нежели познавательную (так веер предусмотренных сайтом вариантов ответов может объединять невзаимоисключительные категории, быть небрежно сформулированным и т. п.) — в таких случаях мы приводили ответы к однозначно интерпретируемому виду.

В целом же, это маленькое эссе не претендует на глобальные выводы. По меткому выражению Св. Шеремета оно есть историко-статистическое квир-баловство, памятник сайту, который когда-то соединял десятки тысяч людей.

1. Берлева, Г., Думчев, К., & Касянчук, М. (2012). Аналітичний звіт за результатами дослідження «Оцінка чисельності груп високого ризику інфікування ВІЛ в Україні» станом на 2012 рік.

2. Маймулахин, А., Касянчук, М., & Лещинский, Е. (2009). Однополое партнёрство в Украине: отчёт о проведённом исследовании.

3. Касянчук, М. Г., Лещинский, Е. Б., Дебелюк, М. И., Довбах, А. В., & Варбан, М. Ю. (2009). Экспериментальное изучение эффективности привлечения клиентов в МСМ-проекты через социальные онлайн-сети: отчёт по результатам операционного исследования.

4. Украинское ЛГБТ-движение, 25. (2015).

5. Kasianczuk, M., Sheremet, S., & Trofymenko, O. (2020). Status of same-sex partnerships in Ukraine. Sociology: Theory, Methods, Marketing, № 3, 143–166. https://doi.org/10.15407/sociology2020.03.143

6. Касянчук, М., Трофименко, О., Білоус, Є., & Сазонова, Я. (2017). Моніторинг поведінки та поширення ВІЛ-інфекції серед чоловіків, які практикують секс з чоловіками (національна частина).

7. Большов, Є. С., Касянчук, М. Г., & Трофименко, Л. В. (2014). Моніторинг поведінки та поширеності ВІЛ-інфекції серед чоловіків, які практикують секс із чоловіками, як компонент епіднагляду за ВІЛ другого покоління: аналітичний звіт за результатами біоповедінкового дослідження 2013 року.

8. Большов, Є. С., Касянчук, М. Г., Лещинський, Є. Б., Трофименко, Л. В., & Шваб, І. А. (2012). Моніторинг поведінки та поширеності ВІЛ-інфекції серед чоловіків, які практикують секс із чоловіками, як компонент епіднагляду за ВІЛ другого покоління (аналітичний звіт за результатами біоповедінкового дослідження 2011 року).

Читать далее

Динаміка змін чисельності ЧСЧ України внаслідок війни

Оцінки чисельності українських ЧСЧ стосувались періоду до початку масштабного російського вторгнення та повʼязаних з ним масивних міґрацій та загибелі людей. Також ці оцінки були привʼязані до демоґрафічної статистики загального населення, яка не є під час війни релевантною. Саме тому дані для оцінки того, що сталось з чисельністю українських гомо- та бісексуальних чоловіків після 24 лютого 2022 р., є дуже обмеженими.

Фактично, вони зводяться до чисельності користувачів сайтів і мобільних застосунків для знайомств, а серед них, нажаль, відкрито доступними є тільки дані сайту Bluesystem.world (який, хоч і орієнтований на російськомовну авдиторію, проте працює з Ізраїлю, де також мешкає його власник). Дані Hornet та Grindr (канадський та американський мобільні застосунки відповідно) є з комерційних причин закритими, хоч і через привʼязку до ґеопозиції користувачів вони могли б бути більш точними.

В ході оцінок чисельності ЧСЧ України з 2011 по 2023 рр. безпосередньо з Bluesystem.world фіксувалось число профілів користувачів цього сайту (містить сексуально-відверті матеріали) по найбільших містах України, таким чином було отримано низку часових рядів, які представлено на Рис.

Видно, що до 2017 р. всюди, крім Донецька, спостерігався значний ріст числа зареєстрованих користувачів, який дещо сповільнився в період з 2017 по 2022 рр. Після початку повномасштабного російського вторгнення в більшості міст (винятки — Севастополь, Сімферополь і Черкаси) кількість профілів або впала, або припинила ріст. Проте особливо сильним було падіння в містах, окупованих у перші дні вторгнення — Херсоні (з 608 у грудні 2021-го до 264 у грудні 2022-го, себто на 57%) та Маріуполі (443 та 148 відповідно, себто на 67%) (Маріуполь було фізично знищено під час штурму, а населення скоротилось з 449 тис. до приблизно 100 тис.). Характерним є також те, що на Заході країни (Львів, Івано-Франківськ), який вважався більш безпечним у зіставленні з прифронтовими Дніпром і Запоріжжям і, таким чином, міґраційно-привабливішим, помітного збільшення числа користувачів Bluesystem.world не зафіксовано.

Перш ніж обговорювати отримані результати, слід вказати, що згідно з правилами (доступні російською через сам сайт) неактивні профілі, себто такі, куди користувач не заходив один місяць, автоматично видаляються.

Отже, зниження числа профілів після початку масштабного вторгнення може бути гіпотетично пояснене трьома причинами — а) загальне зниження популярності такого способу знайомств (користувачі перетікають на мобільні застосунки), б) падіння в користуванні сайтом в українському сеґменті через російськомовний інтерфейс та орієнтацію контенту на російських користувачів (суто комерційні причини — авдиторія росії для реклами суттєво більша за авдиторію України), в) зменшення чисельності ЧСЧ міст України через повʼязані з війною причини — міґрація, служба у війську чи загибель.

Загальне зниження популярності знайомств через інтернет-сайти, здається, дійсно має місце, адже дані показують, що після 2017 року ріст числа користувачів став повільнішим у всіх містах за винятком Донецька, який на той час вже був окупованим і біля якого тривали активні бойові дії. Так, для Києва чисельність профілів з 2013 по 2017 рр. збільшилась в 1,7 раз (з 2954 до 5020 відповідно), тоді як з 2017 по 2021 — тільки в 1,1 (з 5020 до 5664). Для Дніпра за ті самі періоди коефіцієнти зростання були відповідно 1,8 та 1,2; для Маріуполя — 3,0 та 1,6 тощо. Проте, одночасне падіння в усіх містах, для яких є дані, у числі профілів, яке сталось 2022 року, навряд чи може бути повʼязане зі змінами популярності цього способу знайомств — якби це було так, то зростання було б ще повільнішим або спостерігалося б певне плато, після якого зменшення було б таким же повільним, як до того зростання (подібно до того, як виглядає динаміка Дніпра, Львова, Сімферополя і Севастополя).

Падіння в користуванні сайтом в українському сеґменті через російськомовний інтерфейс та орієнтацію контенту на російських користувачів, себто причини, які умовно можна назвати «патріотичними» або «протестними», також не можна відкидати, однак наведені дані свідчать радше про те, що вони не відіграють суттєвої ролі. По перше, сам сайт позначає окуповані території як українські (в тому числі Донецьк і Луганськ) — іншими словами, демонструє якщо не проукраїнську, то принаймні нейтральну, відповідну міжнародному праву позицію. По друге, якби падіння було протестним, то воно яскравіше проявилось би на неокупованій частині, зокрема в Києві, Львові, Івано-Франківську чи в прифронтовому Дніпрі. Натомість у Львові та Дніпрі спостерігається стабілізація (1093 в 2021 р. та 1105 в 2022-му для Львова, 1577 та 1555 відповідно для Дніпра), у Києві та Івано-Франківську — невелике зменшення (на 10% та 6% відповідно).

З Рис. видно, що особливо різким було падіння в окупованих 2022 р. Маріуполі та Херсоні (на 67 і 57%) і дещо меншим, хоч все одно значним, — у прифронтових Запоріжжі (15%), Миколаєві (26%) та Харкові (34%). Ці дані указують на те, що найбільш значущою причиною зміни в кількостях профілів сайту знайомств була війна та повʼязані з нею масові міґрації (себто зміни в ґеоґрафічній привʼязці профілів), мобілізація чоловіків (в армії вільного часу та можливостей відвідувати сайт стає суттєво менше, профіль може бути автоматично видалений через неактивність) чи їх загибель (так само, за місяць некористування профіль видаляється). Недоступність інтернету на окупованій території теж могла би вплинути, але в Херсоні весь час окупації інтернет був.

Прямим підтвердженням звʼязків між війною та кількістю профілів служить також однакові зміни чисельності населення і числом користувачів сайту знайомств у Маріуполі та Херсоні. Так, протягом 2022 р. населення Маріуполя зменшилось приблизно на 77%, а кількість профілів — на 67%, населення Херсона впало приблизно на 79% , а кількість профілів — на 57%. Більш того, в Херсоні, який після звільнення постійно страждає від обстрілів, падіння триває, тоді як в Маріуполі, який, будучи в умовному тилу, не зазнає масованих атак і населення якого збільшується через масовий імпорт росією робочої сили з республік Середньої Азії, число користувачів Bluesystem.world почало у 2023 р. збільшуватись.

Непрямим підтвердженням важливості воєнних причин служить динаміка Донецька, Сімферополя і Севастополя. В Донецьку бойові дії тривають з 2014 р., а місто реґулярно зазнає артилерійських ударів. Відповідно, коли в інших містах України (в тому числі окупованих, але «мирних» містах Криму) число користувачів сайту активно росло (2013–2017 рр.), в Донецьку воно падало і станом на 2023 р. стало навіть меншим, ніж було 2011 р. (єдиний випадок із усіх розглядуваних міст).

Таким чином, аналіз викладених даних свідчить, що попри зміни в популярності способів знайомств, основним драйвером змін у числі користувачів сайту знайомств Bluesystem.world і, відповідно, у чисельності ЧСЧ є причини, безпосередньо повʼязані з російським вторгненням та окупацією частини українських територій.

Читать далее

Депресія українських ґеїв та бісексуалів під час епідемії COVID-19

Під час епідемії (як першої, 2020 р., так і другої, 2021 р., хвилі) в Україні було проведено два дослідження, які зокрема зачепили питання вираженості депресивної симптоматики серед ЧСЧ. Докладно результати можна глянути за посиланнями в кінці цієї статті. Тут я покажу два цікавих ґрафіки із цих робіт.

Під час першої хвилі загалом в Україні було зібрано 820 відповіді (онлайн-анкета, яку заповнювали користувачі застосунку «Hornet»). Середній вік респондентів 31 рік (мінімум 18, максимум 85 років). Половина респондентів (53%) є мешканцями Києва або великих міст. Більш ніж третина (38%) охарактеризувала свій соціально-економічний статус як вищий від середнього, приблизно стільки ж (33%) вважають, що їхні доходи дозволяють на доброму чи дуже доброму рівні задовольняти основні потреби, а в 27% опитаних загальний дохід родини достатній, щоби легко звести кінці з кінцями. Половина (50%) мають закінчену або незакінчену вищу освіту. Більшість ідентифікували себе як гомо- чи бісексуальні чоловіки (70%) та цис-ґендерні особи (69%), решта обирали інші варіанти трансґендерної ідентичності. Близько 7% вказали, що вони належать до етнічних меншин, а 5% є імміґрантами. 66 учасників (8%) указали, що зараз живуть з ВІЛ. Обмеження особистої свободи, які було запроваджено владою у зв’язку з карантином, торкнулися 69% опитаних. Загалом у 17% респондентів нема крім власного помешкання бодай мінімального місця (балкону, городу тощо), де можна бути під час карантину на свіжому повітрі.

Від початку коронавірусної кризи самотніми гостро себе відчували 28% опитаних. Разом з тим, частота суїцидальних думок не відрізнялась до та під час епідемії COVID-19, а третина (36%) ЧСЧ мали джерела надії, душевних сил і комфорту.

Щодо стану ментального здоров’я загалом, то 20% опитаних повідомили, що відчували депресію протягом більшої частини попередніх 2 тижнів, 21% — мали відчуття тривоги, 18% повідомили про слабкий інтерес і 11% не могли контролювати занепокоєння. Ці чотири змінні утворюють шкалу ментального здоров’я PHQ-4 [255], в якій більший бал відповідає більшій частоті прояву симптомів розладу, а отримане середнє значення 4,9 (95% ДІ: 4,6–5,2) указує, що опитані в цілому мають слабко виражені симптоми депресивних і тривожних розладів.

Дані свідчать, що значущі відмінності у вираженості симптомів депресивних і тривожних розладів існують тільки між опитаними різного соціально-економічного статусу — у респондентів з меншими прибутками, чи в тих, хто втратив роботу, відчув зменшення зарплати або мусив обмежити своє харчування через епідемію, вираженість депресивних та тривожних розладів лежить в діапазоні помірних проявів, при яких вже існує нагальна потреба в зверненні по спеціалізовану медичну допомогу. Разом з тим, інші (неекономічні) ознаки уразливості (старший вік, належність до етнічних меншин або імміґрантів, низька освіта, ВІЛ-статус, сексуальна орієнтація та ґендерна ідентичність) не продемонстрували значущих зв’язків з вираженістю депресивних і тривожних розладів під час першої хвилі COVID-19 в Україні.

За даними інших країн епідемія COVID-19 збільшила поширеність суїцидальних намірів та спроб серед чоловіків, а також відчутно погіршились показники душевного здоров’я серед загального населення. Проте наші дані не демонструють цього — згідно із самозвітами частота суїцидальних думок під час першої хвилі епідемії не відрізнялась у ЧСЧ від допандемійного періоду. Такі парадоксальні результати — попри обмеження фізичної свободи, які призвели до економічних втрат і зниження життєвого рівня (на прикладі кількості доступного харчування), рівень депресії та тривожності не вийшов за межі помірних відхилень від норми — можуть бути зіставленні з іншим дослідженням ЧСЧ в Україні, виконаним оффлайн 2021 року, яке продемонструвало, що під час поширення варіанту коронавірусу «омікрон» виміряні за допомогою шкали PHQ-9 рівні депресії та тривожності лежали в межах слабких відхилень від норми.

Джерела даних і література

Касянчук М. Прояви соціальної нерівності в зв’язку з епідемією COVID-19 серед чоловіків, що мають секс з чоловіками, і трансґендерних людей в Україні: результати опитування користувачів мобільного застосунку «Hornet» // Український соціум. — 2023. — № 3 (86). — С. 66–86.

Kasianchuk M. et al. Report on the Biological and Behavioral Survey among Men who have Sex with Men 2021 / M. Kasianchuk, I. Titar, S. Salnikov, S. Ohorodnik, R. Kulchynska, Ya. Sazonova, I. Andrianova, O. Sheiko, S. Sichkar, O. Trofymenko. — Mariupol, Kyiv: State Institution «Public Health Center of the Ministry of Health of Ukraine». — 2023. — 108 p.

Читать далее

Мовний ексцес російськомовних ЧСЧ Естонії

В Естонії три різних організації (Інститут розвитку здоров’я, ЕКОМ та ЕМІС) протягом 2010–2017 років опитували гомо- та бісексуальних чоловіків (далі — ЧСЧ) стосовно сексуального здоров’я. Проте анкети цих інтернет-досліджень містили деякі порівнювані питання, зокрема про внутрішню гомонегативність (далі — ВГ). У цьому матеріалі я, базуючись на розрахунках моїх колег (Олексій Шестаковський, Liidia Lõhmus, Kristi Rüütel), покажу один цікавий факт, який стосується того, як вплив відмінних за мовою інформаційних просторів Естонії позначився на ментальному здоров’ї ЧСЧ цієї країни.

Як видно з ґрафіку, вибірки всіх опитувань були невеликими, а досяжний розмір вибірки з часом зменшувався (з 612 у 2009 році до 77 у 2017 році). Деякі респонденти не були включені до аналітичних вибірок через пропущені значення (від 14% у 2013 році до 55% у 2017 році). Таким чином, статистична потужність отриманих результатів була невисокою, а довірчі інтервали широкими. Загалом рівень ВГ опитаних ЧСЧ протягом восьми років (2010–2017) залишався стабільно низьким (1,4–1,8 за шкалою від 0 до 6) без статистичної різниці між результатами опитувань.

Так само стабільним залишався рівень ВГ в розбивці значень за тими соціодемоґрафічними змінними, які були однаково сформульовані в аналізованих опитуваннях (вік, місце проживання, сексуальна орієнтація, наявність і тип постійного партнера). Єдиний виняток — мова респондента (наступний ґрафік).

Як видно, в дослідженні 2013 р. російськомовні ЧСЧ відрізнялись настільки сильно від естономовних, що навіть попри малу наповненість російськомовної підвибірки (N = 23) їхня більша внутрішня гомофобія стала помітною. В інші роки (до та після 2013-го) таких відмінностей не було. На цей період припадає процес прийняття Парламентом Естонії Закону про спільне проживання (09.10.2014 р.), якому в російській федерації передував Закон про внесення змен у статтю 5 ФЗ «Про захист дітей від інформації, що шкодить їхньому здоров’ю і розвитку» та окремі законодавчі акти РФ з метою захисту дітей від інформації, що пропагує заперечення традиційних сімейних цінностей (т. з. «Закон про ґей-пропаґанду», 27.06.2013).

Регулярні репрезентативні опитування, проведені в Естонії Центром прав людини, показують, що щодо ставлення до ЛГБТ населення країни стабільно різко розділене за мовною ознакою. З іншого боку, спираючись на те, що антигомосексуальна риторика є частою частиною консервативного антиєвропейського дискурсу як в самій Естонії, так і в сусідній росії, закономірно припустити, що причиною відмінностей між естоно- та російськомовними можуть бути гострі суспільні дебати, які супроводжували російськомовний інформаційний простір при обговоренні планів російської федерації заборонити т. з. «пропаганду гомосексуальності» (2011–2013 рр.), а також ті, що розгорнулися перед ухваленням парламентом Естонії в 2014 році Закону про реєстроване партнерство. Водночас, прийняття Естонією Закону про спільне проживання в 2014-му могло дещо нормалізувати ставлення до гомосексуальності в країні і таким чином знизити ВГ російськомовних ЧСЧ до такого рівня, коли її відмінності від ВГ естономовних респондентів знову стали статистично незначущими.

Читать далее

Чи потрібен Україні ЕМІС?

Вчора дискутували у вузькому колі на тему «Чий Крим». Справа в тому, що опитувальник Міжнародного інтернет-дослідження ЧСЧ (ЕМІС, 2017 р., http://sigmaresearch.org.uk/projects/item/project76/) містить Крим і як частину України (АР Крим), і як частину РФ (Республіка Крим). І от, на цілу вибірку, що вимірюється сотнями тисяч ЧСЧ Европи, Канади, Австралії і нашого регіону, аж 33 чоловіка взяли участь з Криму — троє з АР Крим, тридцять з Республіки Крим. А далі постало цікаве питання: куди їх віддати при підготовці національних звітів?

Організатори, не довго думаючи, віддали як є — Україні трьох, росії — тридцять. Власне питання виникло тільки зараз, коли російський звіт майже готовий, бо ж вони і карту нарисували (як же ж без сакрального Криму то!), і в таблиці повставляли.

Мабуть єдине, що можна зробити — тиснути на сам ЕМІС, щоби ото не публікувалось. Але є й інший шлях. Що дає ЕМІС — можливість для спільноти з маленьких або бідних країн отримати хоч якісь дані про ЧСЧ. У 2010 році ця задача ще була для України актуальною, бо тоді це ще були тільки два кріхитних, пілотних IBBS і такі ж маленькі-кривенькі дослідження місцевих нуошок. Про транс-дослідження ще ніхто не мріяв, до груп-містків (бісексуали) та інтерсекціональности (хемсекс) ще лишалось кілька років.

Що зараз? В Україні стільки даних на багатотисячних вибірках, що навіть я не все пам’ятаю чи навіть знаю. А ЕМІС як набирав десь дві тисячі і то молоді по крупних містах, так і набирає.

То чи потрібен Україні ЕМІС?

Читать далее

Аналіз потреб ЧСЧ у сфері ментального здоров’я

Список скорочень

ВІЛ — вірус імунодефіциту людини
ЛҐБТ — лесбійки, ґеї, бісексуальні та трансґендерні люди
СОҐІ — сексуальна орієнтація і ґендерна ідентичність
ЧСЧ — чоловіки, що мають секс з чоловіками
EMIS — Европейське інтернет-дослідження ЧСЧ

Вступ

Ментальне здоров’я є станом психолоґічного благополуччя або відсутности душевних хвороб. Ментальне здоров’я включає в себе функціонування людини на достатньому рівні емоційних та поведінкових пристосувань (https://www.who.int/mental_health/en/). У більш широкому сенсі, ментальне здоров’я — це такий стан, за якого індивід може реалізувати свій власний потенціал, долати звичайний рівень життєвих навантажень, продуктивно працювати та робити внесок у життя своєї спільноти (http://www.euro.who.int/en/health-topics/noncommunicable-diseases/mental-health/data-and-resources/key-terms-and-definitions-in-mental-health#health).

Ментальне здоров’я пов’язане з трьома ґрупами факторів: індивідуальні особливості людини (в тому числі, ґенетичні та біолоґічні), фактори середовища (в тому числі, доступ до послуг, соціально-культурні установки суспільства, соціальна та економічна політика держави) і соціальні обставини (в тому числі, соціо-економічне положення домогосподарств, доступ до освіти і праці) (http://www.euro.who.int/__data/assets/pdf_file/0004/404851/MNH_FactSheet_ENG.pdf).

За оцінками Всесвітньої орґанізації охорони здоров’я, ментальні, невролоґічні та пов’язані з надмірним уживанням хімічних речовин розлади складають 10% ґлобального тягаря хвороб і 30% того, який припадає на несмертельні хвороби (https://www.who.int/news-room/facts-in-pictures/detail/mental-health). Ментальне неблагополуччя включає в себе багато аспектів, зокрема таких: деменція, депресія, епілепсія, міґрень, алкоголізм та інші форми хімічних залежностей, ментальні розлади похилого віку, самогубства та ін.

Україна належить до країн з Lower-Middle Income (https://data.worldbank.org/country/ukraine), загальна ситуація ускладнюється військовими діями, окупацією частини територій, наявністю 1.4 млн внутрішньо-переміщених осіб (http://iom.org.ua/sites/default/files/migration_infosheet_a4.pdf), незавершеною реформою системи громадського здоров’я, радикалізацією суспільства (https://rpr.org.ua/wp-content/uploads/2018/02/Analiz-polityky-NB-pravl-final.pdf), значними рівнями споживання алкоголю та наркотичних речовин (https://data.worldbank.org/indicator/SH.ALC.PCAP.LI?end=2016&start=2010&view=map), а також концентрованою епідемією ВІЛ (https://www.unaids.org/en/regionscountries/countries/ukraine). Попри це, в Україні активно діє та розвивається громадський сектор, зокрема в сфері ЧСЧ/ЛҐБТ.

Цей огляд має на меті показати, яка в країні є стратеґічна інформація, що стосується різних аспектів ментального здоров’я ЧСЧ/ЛҐБТ.

Результати

Короткий огляд законодавства, що стосується ЛҐБТ-спільноти

(матеріал дається за: EMIS 2017 : Результаты онлайн-опроса МСМ в Беларуси, Молдове и Украине : Региональный отчёт / А. Шестаковский, О. Ковтун, М. Касянчук, В. Муляр, О. Еремин, Ю. Йорский. — Таллинн : ЕКОМ, 2020)

Найважливішими досягненнями в області захисту ґеїв, інших ЧСЧ і транс-людей в Україні є, по-перше, наявність у законодавстві антидискримінаційних норм, а по-друге, значні покращення можливостей реалізації права на мирні збори для ЛҐБТ-спільноти та пом’ягшення рівня гомофобних і трансфобних настроїв у суспільстві.

Антидискримінаційне законодавство України, прийняте ще 2012 року, є компромісом між міжнародними вимогами та гомофобним законодавчим середовищем країни. Є закон про заборону дискримінації з відкритим переліком ознак, але без прямого включення СОҐІ. Тільки 2015 року в Кодекс законів про працю було внесено зміни з додаванням СОҐІ в перелік ознак, захищених від дискримінації. Окремо існує роз’яснення Пленуму Верховного Суду України про те, що «та інші» в антидискримінаційних законах і положеннях включає СОҐІ, однак судова практика показує, что ЛҐБТ-люди вкрай рідко звертаються до суду через низький рівень довіри до судової системи країни.

Бракує згадки СОҐІ і в переліку ознак злочинів на ґрунті ненависти в Кримінальному кодексі (закритий перелік містить тільки расизм, шовінізм і реліґійну ворожнечу). Єдина можливість кваліфікувати злочини, вчинені на ґрунті гомофобії та/або трансфобії, як такі, що мають мотиви ненависти, — це стаття 161 Кримінального кодексу, яку вкрай рідко застосовує поліція та прокуратура, посилаючись на складний механізм доведення таких справ і брак доказів у заявах потерпілих. Водночас, за повідомленнями активістів та неурядових організацій, кількість цих злочинів збільшується. З одного боку, діє мережа моніторинґових організацій, які збирають інформацію від потерпілих. З іншого боку, експерти вказують на більший рівень правого насиля.

Значний поступ за останні роки спостерігається щодо можливости реалізувати право на свободу мирних зібрань. Щорічний Марш рівности відбувається вже три роки поспіль у Києві без насилля. З іншого боку, можливість проводити аналоґічні марші в інших містах значно не покращилась, за останні кілька років зафіксовано випадки, коли місцева влада зверталась до суду з вимогою заборонити членам ЛҐБТ-спільноти проводити публічні заходи в Одесі, Львові, Чернівцях тощо. Також неурядові орґанізації повідомляють про випадки відмови поліції від надання послуг з охорони громадського порядку.

2018 року відновились спроби обмежити свободу слова для ЛҐБТ-спільноти. Так, до парламенту було подано черговий законопроект про «заборону пропаганди гомосексуалізму», через механізм петицій (як на сайті Президента України, так і на сайтах місцевих адміністрацій) регулярно з’являються вимоги «припинити в Україні пропаганду гомосексуалізму і захистити традиційні сімейні цінності».

Не вирішено також питання нерівности в сфері приватного та сімейного життя для гомосексуальних пар в Україні. Сімейний кодекс передбачає, що шлюб є союзом чоловіка і жінки. Обіцянка розробити законопроект про одностатеві партнерства, яка була дана Кабінетом Міністрів України та зафіксована в Плані дій з виконання Стратеґії в сфері прав людини в Україні, досі не виконана. 2018 року Міністерство юстиції, відповідальне за розробку цього законопроекту, неодноразово публічно заявляло, що не вбачає можливости виконати цю працю, бо мовляв «суспільство до цього не готове».

Формально нема обмежень для неурядових орґанізацій, які надають послуги ґеям, іншим ЧСЧ, транс-людям, на участь в конкурсах на отримання державного чи місцевого фінансування. Орґанізації, які працюють з ЛҐБТ-спільнотою, можуть вказувати характер своєї діяльности в статутних документах.

Наявні дані

Внутрішня гомофобія

(матеріал ґрунтується на статті: Shestakovskyi O. et al. Internal homonegativity among men having sex with men : a comparative cross-national study / O. Shestakovskyi, M. Kasianczuk, O. Trofymenko, G. Chepurko, V. Djuma, S. Howell // Sociology: theory, methods, marketing. — 2019. — № 1. — P. 145–171)

Внутрішня гомофобія — це неґативне ставлення до власної гомосексуальности. Широко поширені в суспільстві гетеросексизм і сексуальні упередження впливають на всіх, в тому числі на ЛҐБТ, а вони, в свою чергу, починають погано ставитись до одностатевих потягів і до себе, як до людини, що має таку сексуальність.

Внутрішня гомофобія є недооціненою причиною зниження якости життя ґеїв, бісексуалів, а також ЛҐБТ в цілому. Низка досліджень в США и Европі продемонстрували, що високий рівень внутрішньої гомофобії пов’язаний з низькою готовністю ЧСЧ дбати про здоров’я, отримувати соціальні послуги (зокрема ті, які пов’язані з профілактикою та лікуванням ВІЛ), об’єднуватись для захисту своїх прав, а також брати участь у діяльности ЛГБТ-орґанізацій.

Правовий клімат та суспільне прийняття гомо- та бісексуальности є значно гіршими в пострадянських країнах (зокрема, в Україні), у порівнянні із Західною Европою. Отже, можна очікувати, що в цих країнах інтерналізована гомонеґативність серед ЧСЧ буде вищою як сама по собі, так і як фактор, який зменшує ефективність проґрам громадського здоров’я.

Европейське Інтернет-опитування чоловіків, які практикують секс із чоловіками, (EMIS) включало дані про ЧСЧ України. Про деякі країни написано дескриптивні звіти, наприклад, Росія чи Естонія. Однак тільки в російському звіті наведено показник інтерналізованої гомонеґативности, а також його порівняння між містами — у Москві і Санкт-Петербурзі інтерналізована гомонеґативність значно нижча, ніж в інших містах-мільйонниках. В Естонії також виконано окреме дослідження зв’язку інтерналізованої гомонеґативности з різними показниками здоров’я ЧСЧ, але за результатами не вдалось знайти якихось відчутних зв’язків. Разом з тим, дослідження підтвердило, що більш високий рівень інтерналізованої гомонеґативности спостерігається серед бісексуальних чоловіків та тих, хто більше приховує свою орієнтацію.

В Україні та Росії виконано одиничні праці, де ставиться питання про зв’язок інтерналізованої гомонеґативности із соціалізацією, популярно розглядається сам феномен інтерналізованої гомонеґативности, адаптуються чи конструюються шкали її вимірювання. В Україні досліджувались зв’язки між інтерналізованою гомонеґативністю з показниками сексуального здоров’я та профілактики ВІЛ. Інтерналізована гомонеґативність була нижчою серед респондентів з більш високим рівнем освіти, з кращим матеріальним станом, серед тих, хто не мав досвіду перебування в місцях позбавлення волі, також тих, хто визначав себе як гомосексуалів. У дослідженні бісексуальних чоловіків гомонеґативність була позитивно пов’язана з уживанням алкоголю і більшими побоюваннями розкриття оточенню своєї сексуальної орієнтації. В Україні також оцінювався рівень інтерналізованої гомонеґативности як компонент можливих стратегій упровадження доконтактної профілактики. За винятком даних біоповедінкових досліджень в Україні, які виконувались на дуже великих вибірках, решта досліджень охоплюють незначні кількості респондентів, інколи, вони є суто якісними. Кожна зі згаданих робіт використовувала свій інструмент для вимірювання (загалом у світі їх налічується більше від тридцяти), отже результати неможливо порівнювати навіть у межах однієї країни.

2017 року Евразійська коаліція з чоловічого здоров’я (ЕКОМ) виконала найбільше на пост-радянському просторі дослідження внутрішньої гомофобії та її зв’язків з благополуччям ЧСЧ — тільки в Україні воно охопило 1365 людей. У більшості країн реґіону рівень інтерналізованої гомонеґативности був нижчим серед чоловіків, які визначали себе як ґеїв, більш відкритих щодо власних одностатевих потягів, і менш реліґійних. Неочікувані висновки включали негативні зв’язки між інтерналізованою гомонеґативністю та вищою освітою і суперечливі зв’язки з віком у деяких країнах. Поширеність інтерналізованої гомонеґативности пов’язана передусім із власною сексорієнтацією (гей, бі- тощо), і з визнанням власних одностатевих потягів.

EMIS-2017 (див. вище) було наймасштабнішим европейським дослідженням ЧСЧ в 2017–2018 роках. В Україні воно охопило 1051 ЧСЧ. Більшість опитаних приймають свою гомосексуальність: середнє значення інтерналізованої гомонеґативности менше від трьох балів із максимальних семи. Ці дані в цілому відтворюють результати дослідження ЕКОМу.

Депресія і самогубства

В рамках пілотування ефективного поведінкового втручання Mpowerment (Одеса, Львів, Чернігів, Донецьк і Маріуполь) у 2013–2015 рр. оцінено ступінь виражености симптомів клінічної депресії серед молоді у віці до 29 років за шкалою HADS (Zigmond A. S. and Snaith R. P. Hospital Anxiety and Depression Scale // Acta Psychat. Scand. — 1963. — Vol. 67. — P. 361–370). Результати свідчили, що попри наявні проблеми та властиві цій групі вікові кризи депресивні, в клінічному сенсі, прояви не є поширеними (Postnov O. et al. MSM community mobilization for HIV prevention in Ukraine: the effectiveness of Mpowerment behavioral intervention / O. Postnov, M. Kasianczuk, O. Neduzhko, T. Gerasimenko, O. Sazonova, T. Kiriazova, I. Shvab, R. Yorick // ABSTRACT BOOK : 21st International AIDS Conference (AIDS 2016), Durban, South Africa | July 18–22, 2016. — P. 499. — http://programme.aids2016.org/Abstract/Abstract/6672).

Разом з тим, дослідження, яке охопило не тільки молодь, але й більш зрілих чоловіків, EMIS-2017 (див. вище), показало (шкала PHQ-4), що депресивні та тривожні симптоми є більш поширеними серед ЧСЧ. Тою чи іншою мірою вони виражені більш, ніж у половини опитаних з України. При цьому важкі розлади можна побачити у 13% респондентів.

Поширеність суїцидальної поведінки серед ЛҐБТ не фіксується державною статистикою в Україні. Майже все, що ми знаємо з цього приводу (серед ЛҐБТ, особливо молоді в період камінауту, більш поширена суїцидальна поведінка) є результатами, отриманими поза Україною і навіть поза Східною Европою. Виняток становлять знову-таки дані EMIS-2017: за попередні два тижні тільки 73% респондентів з України жодного разу не думали про самогубство, при цьому приблизно в кожного десятого такі думки виникали майже щодня.

Вживання алкоголю та наркотиків

Дослідження вживання алкоголю та наркотичних речовин є в Україні обов’язковою частиною національних епідеміолоґічних опитувань серед ЧСЧ.

Так, за даними національного біоповедінкового дослідження 2009 р. (Андрєєва Т. І., Большов Є. C., Касянчук М. Г., Трофименко О. В., Шеремет С. П. Моніторинг поведінки та поширеності ВІЛ-інфекції серед чоловіків, які практикують секс із чоловіками, як компонент епіднагляду за ВІЛ другого покоління: Аналітичний звіт за результатами зв'язаного дослідження 2009 року. — Київ : МБФ «Міжнародний Альянс з ВІЛ/СНІД в Україні», 2011. — 88 с.) 85% вживають алкоголь, серед яких 8% вживали його щодня, а 48% — один чи кілька разів на тиждень. Схожі дані демонструє і біоповедінкове дослідження ЧСЧ м. Миколаєва 2011 р. (Kasyanchuk M., Saliuk T., Trofymenko O. Analytical Report on Results of the Project «The RDS-based comprehensive study of the MSM population group in the city of Mykolayiv» / Centre of Social Expertises, Nikolayev Association for Gays, Lesbians and Bisexuals «LiGA». — Кyiv, 2011. — 48 p.): 78% вживають алкоголь, а серед них протягом останнього місяця 7% пили його щодня і 54% один чи кілька разів на тиждень. За даними національного дослідження 2013 р. (Большов Є. С., Касянчук М. Г., Трофименко Л. В. Моніторинг поведінки та поширеності ВІЛ-інфекції серед чоловіків, які практикують секс із чоловіками, як компонент епіднагляду за ВІЛ другого покоління: аналітичний звіт за результатами біоповедінкового дослідження 2013 року. — Київ : МБФ «Міжнародний Альянс з ВІЛ/СНІД в Україні», 2014. — 112 с.) 83% вживали алкоголь, серед яких 48% вживали його протягом останнього місяця щодня або кілька разів на тиждень, при цьому 37% вживають міцний алкоголь. Факторами, пов’язаними з уживанням міцних спиртних напоїв, є вікова ґрупа 25+, наявність досвіду гетеросексуального шлюбу, ідентифікація себе як бі- чи гетеросексуала, нижча освіта та гірший матеріальний стан.

Европейське інтернет-опитування ЧСЧ 2010 року (EMIS-2010) показало, що тiльки 18% опитаних стурбованi тим, скiльки вони вживають алкоголю i 1% — тим, що вони вживають наркотики з метою розслабитися. У рамках EMIS-2017 ознаки алкогольної залежности оцінювались за шкалою CAGE4 — визначення залежности за попередні 12 місяців. Поширеність алкогольної залежности серед ЧСЧ досить висока — приблизно третина опитаних в Україні.

Стосовно ін’єкційних наркотиків всі виконані в Україні дослідження показують, що мають такий досвід буквально одиниці. Так, за даними національного біоповедінкового дослідження 2013 р. серед 8100 опитаних тільки 0.5% вживали ін’єкційні наркотики протягом останнього року перед опитуванням. Аналоґічні дані дало біоповедінкове дослідження ЧСЧ м. Миколаєва 2011 р. — 0.3%.

Відносно наркотиків неін’єкційних відомо, що воно значно більш поширене. Так, за даними національного біоповедінкового дослідження 2013 р. 12% ЧСЧ мали принаймні один випадок вживання протягом минулого року і ще 7% — раніше. За даними EMIS-2010 меншiсть (3%) ЧСЧ нiколи не вживали алкоголь, 25% — нiколи не курили, 79% — нiколи не вживали поперси, 88% — нiколи не вживали сексуальнi стимулятори i 89% — нiколи не вживали седативнi препарати або транквiлiзатори. Три чвертi опитаних також стверджують, що нiколи не приймали iншi рекреацiйнi, або незаконнi наркотики. Найбiльш популярним був i залишається марихуана. З часом змінюється вживання кокаїну: 5 рокiв назад його вживали 13%, впродовж останнього року — тiльки 5%; вживаннi екстазi: 5 рокiв назад його вживали 15%, впродовж останнього року — 9% i ЛСД: 5 рокiв назад його вживали 7%, впродовж останнього року — 3%.

Відсутні дані

Попри те, що дані, які стосуються ментального здоров’я ЧСЧ, в Україні є і оновлюються, існує кілька областей, де інформації нема або вона дуже фраґментарна.

- даних багато про цис-чоловіків, майже нема про цис-жінок і транс-персон;

- попри військові дії, які тривають в Україні, нема даних про здоров’я ЛҐБТ у війську (зокрема, в аспекті розладів пост-травматичного спектру) та людей, що постраждали внаслідок військових дій (зокрема тих, які залишились на окупованих територіях);

- попри значні обсяги міґрації (як внутрішньої, так і сезонної зовнішньої), нема даних про ЛҐБТ серед переміщених осіб;

- дані про самогубства дуже обмежені, невідомий зв’язок з гомофобією;більшість наявної інформації стосується молоді та чоловіків репродуктивного віку, тоді як 

- відомостей про людей третього віку майже нема;нема систематичних досліджень національного рівня стану ментального здоров’я;нема відомостей про спеціалізовані сервіси для покращення ментального здоров’я ЛҐБТ.

Висновки

Наявні, хоч і неповні дані показують, що в області ментального здоров’я ЧСЧ існують декілька серйозних проблем (про проблеми жінок і транс-персон даних, на жаль, нема): зумовлена гомофобним суспільством неприйняття себе (внутрішня гомофобія), наявність відчутної частки осіб, які страждають на депресію та повідомляють про суїцидальні наміри, поширеність уживання алкоголю і неін’єкціних наркотиків.

Зважаючи на дані наукової літератури, що стосується інших країн, можна стверджувати, що суттєвими ризиками для ментального здоров’я є також соціально-економічна нестабільність країни та досвід участі у бойових діях чи пов’язаний з ними статус внутрішньо-переміщеної особи.

Разом з тим, в Україні досі не є поширеними проґрами, спрямовані на покращення стану ментального благополуччя. Єдиною послугою, яка систематично надається у ВІЛ-сервісних проектах, є консультація психолоґа.

Читать далее

Inadequate MSM and Trans Communities Engagement in HIV Decision-making: Measuring Participation Levels in Eastern Europe and Central Asia – Armenia, Belarus, Georgia, Kyrgyzstan, Macedonia, Ukraine and Tajikistan

Eurasian Coalition on Male Health (ECOM) initiated a project in Eastern Europe and Central Asia countries to scale-up responses to growing HIV epidemics among MSM/trans people through advocacy, fundraising and empowered community engagement in policies and service provision. ECOM conducted an assessment of gay/bisexual/trans (GBT) community development; levels of epidemics and services available; recognition of MSM/trans people in national HIV policies; involvement of GBT leaders and MSM/trans service organizations in national HIV program governance; domestic investments in HIV services for MSM/trans people.

Data, according to the study protocol and scoring tools, were collected through literature review and semi-structured interviews with representatives of GBT/MSM groups, service organizations and other national and international stakeholders.

The scoring shows, that the involvement of MSM and trans people in HIV decision-making processes ranges from 29% (Belarus and Tajikistan) to 73% (Ukraine), with the majority of countries falling below 50%. While all the countries indicate MSM as key population in HIV policy documents, services are funded predominantly by the Global Fund. Trans people are recognized as a key population only in Kyrgyzstan; there is absolute lack of data on them across the countries. Constant turnover of GBT leadership is observed across the countries.

Regional and country-specific recommendations were produced. The major recommendations are: 1) to increase community representation in decision-making bodies and national research, related to HIV response; 2) to develop national standards of providing HIV related services for key populations; 3) to provide extensive technical support to national MSM and trans community organizations to empower local leadership.

The assessment showed insufficient levels of MSM and trans communities engagement in HIV decision-making processes in all countries under study. The assessment can serve as a powerful tool for measuring the progress of institutionalization and quality control of HIV services for MSM/trans people.

Authors: S. Chikhladze, V. Djuma, M. Kasianchuk, S. Orbelyan, R. Stuikyte, S. Sheremet

Читать далее

Assessment of Size Estimation studies among MSM and Trans People in Armenia, Belarus, Estonia, Georgia, Macedonia, Kyrgyzstan, Tajikistan and Ukraine

Eurasian Coalition on Male Health (ECOM) made the evaluation of existing size estimation (SE) studies in 8 countries of Central and Eastern Europe and Central Asia (CEECA). Program planning for MSM can be more efficient if there are accurate estimates of the size of these populations. MSM SE studies are often sub-standard, due to inadequate sampling and political motivations to downplay the existence of certain subgroups.

Review of the existing MSM SE studies was conducted. Assessment protocol and tool was elaborated assessing the existed SE surveys: existence of surveys, reliability of data, recency, use by stakeholders, availability of data on national and regional level. Experts from each country from both governmental and non-governmental institutions participated in the assessment process. The modification of the Delphi technique used to achieve the consensus.

SE of MSM has been conducted in all target countries. However, SE was not done regularly and has not been updated in target countries, except for Armenia and Ukraine. In the majority of countries the research underestimates true number of MSM population (less than 1% of adult male populations in countries). The studies are subject to a number of limitations (small sample size; number of sites; accuracy of census data; difficulties to reach hidden MSM groups; age restriction; differences in definition of MSM, etc.). As a rule, MSM are not involved in the process of survey planning, implementation, analysis and/or management. Part of NGOs/communities do not trust the data coming from SE studies conducted by state and consensus on estimation was not reached. SE of trans population in the region was conducted only in Armenia, but the results are not published yet.

Although MSM SE results are recognized by national HIV programs of target countries, national budgets allocate little to no resources to HIV interventions targeting them. Better communication and collaboration between state institutions and NGO sector as well as effective advocacy can improve the state funding of MSM oriented services. SE should be conducted regularly and qualified representatives from LGBT community organizations should be fully involved in planning, conduction and analysis of SE.

Authors: Chikhladze, Sergo; Kasianchuk, Maxim; Djuma, Vitaly
Читать далее

Оценка численности МСМ в Республике Таджикистан (2015)

Автор: Максим КАСЯНЧУК, консультант ПРООН-Таджикистан

Первая публикация результатов: Касянчук М., Аминов У., Каюмов А., Каримов Ф. Оценка численности мужчин, имеющих секс с мужчинами, в Республике Таджикистан // Тезисы Пятой конференции по ВИЧ/СПИДу в Восточной Европе и Центральной Азии «Глобальное партнёрство в борьбе с ВИЧ/СПИДом : ЦЕННА КАЖДАЯ ЖИЗНЬ» (23–25 марта 2016, Москва) / Под ред. Д. А. Лиознова, Е. Ю. Карнауховой. — М., 2016. — P. 226–227.

Введение

Республика Таджикистан является частью региона ВЕЦА, в котором заболеваемость ВИЧ постоянно растёт. Эпидемия ВИЧ в стране продолжает оставаться в стадии, когда инфекция сконцентрирована преимущественно в ключевых уязвимых группах населения [1], однако инфекция постепенно выходит за границы ключевых групп через мостиковые группы (сексуальные партнёры ПИН и женщины-партнёрши бисексуальных мужчин) [2].

Из результатов ДЭН 2011 г. известно, что особенностью МСМ в Таджикистане является очень широкая распространённость поведенческой бисексуальности, что связано как со значительной стигматизацией гомосексуальности в таджикском обществе, так и с культуральными особенностями построения таджикских семей (раннее и почти поголовное вступление мужчин и женщин в брак). Эта особенность влияет на доступность группы (как для исследователей, так и для работников профилактических программ), а также увеличивает риски выхода ВИЧ в широкую популяцию через партнёрш МСМ.

Хотя в Таджикистане более 70% составляет сельское население, но распространению ВИЧ-инфекции более подвержены МСМ из числа живущих или работающих в городской местности, поскольку городская среда во всём мире предоставляет больше возможностей для ухода личности из-под контроля традиционных общественных институтов — патриархальной семьи, территориальной или религиозной общины, а также даёт большие шансы контакта между людьми, принадлежащими к социально-уязвимому меньшинству.

МСМ остается труднодоступной группой как для скринингового, дозорного исследования, так и для других видов исследований. В частности, выход на представителей группы возможен, в большинстве случаев только при помощи дружественных к МСМ общественных объединений, а также при условии жёсткого соблюдения конфиденциальности и безусловного уважения человеческого достоинства респондентов. Привлекаемые для работы с МСМ люди (интервьюеры, консультанты, социальные работники и другие специалисты) не должны ассоциироваться с репрессивным государственным аппаратом, они, в идеале, должны воплощать в жизнь принцип «ничего для нас без нас» [3], т. е. быть представителями самого сообщества.

С момента, когда в стране начались программы профилактики ВИЧ, не было проведено ни одной попытки эмпирически оценить численность МСМ. Были попытки экспертных оценок, но результаты показались неудовлетворительными (напр., для Душанбе численность МСМ была оценена в ходе формативного исследования перед проведением дозорного эпиднадзора в 2011 г. интервалом от 15 до 20 тыс. чел. [4] или от 2 до 3% населения по состоянию на 2011 г. [5], но эти результаты невозможно распространить на другие регионы из-за отличающейся ситуации в столице и провинции). К сожалению, методология этой оценки не описана. В 2009 г. была оценена численность ПИН (25 тыс. чел. с 95% доверительным интервалом от 20 до 30 тыс.) и РКС (12.5 тыс. чел. с 95% доверительным интервалом от 10 до 15 тыс.) [1].

Для оценки численности могут быть использованы разные подходы — экспертная и экспериментальная оценка. Экспертная подразумевает более или менее обоснованное заимствование цифр, полученных в других странах или территориях. Экспериментальная оценка предполагает проведение исследований в данной конкретной стране или её части.

Экспериментальная оценка реализуется разными методами [6]. Так, метод переписи, подразумевающий составление списка всех представителей оцениваемой популяции, пригоден для небольших городов, но требует наличия и исчерпывающего перечня тех мест, где представители целевой группы регулярно появляются (напр., плешек, баров и т. п.). Метод наращивания социальных сетей пригоден для оценок численности на национальном уровне, однако требует весьма затратных репрезентативных опросов общего населения и может давать многократно заниженные показатели в том случае, если оцениваемая группа стигматизирована, а её представители внешне неотличимы от «обычных» людей. Метод захвата—повторного захвата сравнительно недорог и подходит для средних и больших городов, но его реализация ограничена миграционными факторами. Метод коэффициентов выдвигает особые требования, с одной стороны, к репрезентативности опроса целевой группы (что может существенно удорожить исследование), а с другой — к качеству данных независимого источника информации (напр., если таким источником выступают сайты знакомств, то адекватность оценки будет зависеть от характера аудитории пользователей этого сайта, доступности интернета на конкретной территории и др.).

В идеале, следует пытаться оценить численность параллельно двумя или тремя методами и сопоставить полученные данные друг с другом, т. е. провести логическую триангуляцию.

Цель исследования — оценить на национальном и региональном уровнях численность МСМ в Таджикистане.

Задачи:

1. Выделить источники информации для оценки численности МСМ.
2. Организовать сбор статистической информации для расчётов численности МСМ.
3. Провести расчёты оценочной численности на локальном и общегосударственном уровнях.
4. При необходимости — провести триангуляцию полученных данных.

Партнёры: оценка численности проводилась при поддержке Республиканского центра по борьбе и профилактике со СПИД (Сайфуддин КАРИМОВ, Дилшод САЙБУРХОНОВ, Нумон АБДУХАМЕДОВ, Ахмаджон СИДИКШОЕВ, Камолиддин БОЙМУРОДОВ), UNAIDS (Улугбек АМИНОВ), Программы развития ООН в Республике Таджикистан (Мавзуна БУРХАНОВА, Дилором АББАСОВА, Саодат КАСЫМОВА, Сухайли МАМАДРАИМОВ) и UNFPA (Фируз КАРИМОВ). Со стороны общественного сектора всестороннее участие в оценке приняло Общественное объединение «Равные возможности» (Киромиддин ГУЛОВ, Зоир РАЗЗАКОВ).

Методы оценки численности

После консультаций с представителями отделов МиО ПРООН Республики Таджикистан и Республиканского центра СПИД было предложено использовать два метода:

1) экспертная оценка — от 1 до 3% мужчин в возрасте от 15 до 49 лет, проживающих в городах страны. Такая доля МСМ соответствует среднемировым тенденциям и может быть использована для сопоставления с результатами экспериментальных оценок (эти показатели будут использованы для предварительного расчёта размера выборки, при триангуляции, при сравнении с экспериментальными оценками);

2) метод захвата—повторного захвата — часть оцениваемой группы, как-то помеченная при первом контакте, предположительно равномерно смешивается с остальной группой; через какое-то время производится второй контакт со случайной выборкой из той же группы, при этом доля уже помеченных особей, попавшихся во второй раз, свидетельствует о размере всей популяции:

X = M * N / r (формула I)

где X — точечная оценка численности, M — число отмеченных при первом контакте, N — численность второй выборки, r — число тех, кто во вторую выборку попал из отмеченных при первом контакте

В том случае, когда речь идёт о людях, отметка — это событие при первом контакте, которое человек запоминает (например, вручение специфического подарка или участие в некоем особом мероприятии) и которое при втором контакте он может достаточно чётко идентифицировать (напр., говорит «да, я получил некоторое время назад именно такой подарок» или «я участвовал в именно таком мероприятии»). Этот метод сравнительно недорог и подходит для средних и больших городов, но его реализация ограничена тем, что группа должна быть, с одной стороны, оседлой (т. е. закрытой, привязанной к определённой территории), но с другой стороны, внутри этой территории должна быстро и легко перемешиваться, чтобы при втором «улове» мы не получили тех же, что и в первом.

95% Доверительный интервал рассчитывается следующим образом [7]:

CI = +-1.96 * sqrt({M * r * [M - N] * [N - r]} / r^3) (формула II)

Источники данных

Данные национальной демографической статистики

Численность населения в разрезе пола, возраста, региона и городского/сельского населения. Будут использованы как для экспертной оценки, так и для расчёта коэффициента распространения данных на национальный уровень.

Данные оценки методом захват—повторный захват

— число МСМ, проанкетированных (анкета 1, см. Приложение А) и получивших памятные подарки в местах интенсивных социальных контактов;
— число МСМ, проанкетированных (анкета 2, см. Приложение Б) через некоторое время после первого анкетирования;
— число МСМ, указавших при повторном анкетировании, что они получили подарок ранее, или число совпавших кодов респондентов первого и второго анкетирования.

Определение оцениваемой совокупности и его ограничения

Мужчины, практикующие секс с мужчинами, — мужчины старше 18 лет, у которых в течение 12 мес. до исследования был хотя бы один сексуальный контакт с другим мужчиной.

Указанное определение не может быть точно приложено, что может обусловить наличие систематической ошибки в полученных цифрах, поскольку при оценке методом захвата—повторного захвата невозможно гарантировать, что из выборки будут исключены гомо- или бисексуальные мужчины, у которых за 12 мес. не было однополого контакта, но которых находятся в активном поиске, в связи с чем посещают круизинговые места.

Процесс сбора данных

Предварительный этап: картирование и тренинг для интервьеров

Республиканский СПИД-центр при содействии партнёров организовал и провёл два однодневных тренинга, участие в которых приняли опытные аутричи МСМ-ОО (они должны уметь отличить МСМ от всех остальных мужчин, обладать хорошими коммуникативными навыками и быть честными) и сотрудники отделов МиО центров СПИДа — в Душанбе (для сотрудников из столицы, Куляба и Курган-Тюбе) и в Худжанде.

Во время тренингов было проведено быстрое картирование точек, где встречаются МСМ (плешка, баня, квартирники; какова их посещаемость, это одни и те же люди или разные?), определены ключевые, т. е. наиболее посещаемые точки для работы во время оценки численности, дата исследования и время выхода на точку, проведён инструктаж по процессу сбора данных в поле и контролю, выполнено тренировочное заполнение анкеты.

После картирования международный консультант и национальные консультанты (один — от Республиканского центра СПИД, второй — от ОО «Равные возможности») посетили отобранные точки в четырёх городах исследования, убедившись в наличии МСМ на них.

ОО «Равные возможности» на базе своего офиса в Душанбе организовало претест анкет с участием своих аутрич-работников и клиентов, а также перевод их на таджикский язык. Во время претеста были собраны пожелания МСМ относительно подарка, который следовало вручить респондентам исследования после анкетирования (сами подарки — небольшие косметические наборы — были закуплены за счёт Республиканского центра СПИД).

Для ускорения передачи информации из заполненных на местах анкет и логического контроля международный консультант создал онлайн-форму и обучил сотрудников отделов МиО региональных СПИД-центров работе с ней.

Полевой этап

Исследованием было охвачено четыре города Республики Таджикистан: Душанбе, Худжанд, Куляб и Курган-тюбе. В каждом из них есть МСМ-ОО.

А. Первое анкетирование (с 29 мая по 19 июня 2015 г.). Придя на точку в заранее согласованный с консультантом день, аутрич-работник обращался ко всем встреченным там в тот день МСМ, получал устное информированное согласие на участие и заполнял небольшую анкету (на русском или таджикском по выбору респондента), после чего вручал респонденту подарок (косметический набор). После заполнения анкеты и вручения подарка респонденту было предложено пригласить в исследование своих друзей из МСМ.

Расчёт желательной выборки (согласно руководству UNAIDS [7], C. 19) базировался на том, что совокупный объём выборок первого и второго анкетирования должен быть большим, чем численность оцениваемой популяции МСМ (M + N > X). Из данных государственной статистики [5] известно, что население в Душанбе, Худжанде, Кулябе и Курган-Тюбе 1 148 000 чел. Если сделать консервативное предположение, что МСМ 0.5% от численности мужчин (для простоты полагаем, что численность мужчин и женщин одинакова), то совокупный размер двух выборок должен был бы быть больше, чем 2 870 чел.

При подготовке исследования команда (международный консультант, два национальных консультанта и представитель ПРООН) осуществили визиты в ОО четырёх городов для быстрой оценки организационного потенциала провайдеров ВИЧ-сервиса для МСМ. В частности, были оценены ОО «Равные возможности» (Душанбе), ОО «Накукор» и ОО "Джовидон«(Куляб), ОО «Пешвои чоема» и ОО «Сино» (Курган-тюбе), ОО «Аксон» (Худжанд), ОО «Рохи зиндаги» (Чкаловск).

Всего в выборку первого анкетирования предполагалось вовлечь 400 МСМ (это число выбрано как достижимое, исходя из охватов местных ВИЧ-сервисных общественных объединений и ограниченных сроков исследования), однако после начала полевого этапа планируемая выборка была увеличена до 550, поскольку была высокая активность участия респондентов, позволяющая снизить ошибку за счёт расширения выборки.

Б. Второе анкетирование (с 10 июля по 25 июля 2015 г.). Через три недели, на тех же точках аутрич-работник опять вступал в контакт со всеми встреченными в тот день и оговоренный промежуток времени МСМ, получал информированное согласие и заполнял с каждым анкету, после чего предлагал респонденту пригласить в исследование своих друзей из числа МСМ. К сожалению, при реализации второго этапа были зафиксированы отклонения от протокола сбора данных, в частности с международным консультантом и национальным консультантом от общественного сектора не был согласован график выхода интервьюеров на точки опроса, в связи с чем эксперты не имели возможности осуществить мониторинговые визиты на поле. Кроме того, задержка выплаты вознаграждения интервьюерам также могла привести к менее добросовестному отношению к сбору данных.

В. Обработка данных. Сразу после заполнения анкеты сдавались в региональный СПИД-центр и вводились сотрудниками отделов МиО в онлайн-форму. После завершения полевого этапа международный консультант проверил собранные данные, провёл их очистку (например, в коде респондента введённый год рождения 1992 был исправлен на 92) и установил, сколько людей, охваченных вторым анкетированием, приняли участие в первом анкетировании. Для этого был использован как прямой вопрос анкеты 2 («Две недели назад мы беседовали с людьми здесь, заполняли такую же маленькую анкету и в конце давали вот такие подарки. Возможно, Вы тоже участвовали в этом. Скажите, Вы получили тогда это после анкетирования?»), так и косвенные данные (совпадение кодов респондентов).

Вопрос о проживании в городе исследования использован для сопутствующих оценок при экстраполяции на национальном уровне.
Все остальные вопросы анкеты (семейное положение, объём трат на мобильную связь, предпочтение той или иной руки при письме) в анализе не использовались, поскольку они играли сугубо вспомогательную роль — успокоить респондента, ввести его в ситуацию интервьюирования, отвлечь внимание от ключевых вопросов.

Результаты и их обсуждение

Оценка на уровне городов исследования

После проведения серии тренингов для интервьюеров и их супервизоров от региональных СПИД-центров в период с 29 мая по 19 июня 2015 г. в Душанбе, Худжанде, Курган-Тюбе и Кулябе интервьюеры встретились с 532 МСМ, из которых трое отказались от участия в анкетировании. Таким образом, первая выборка (захват) составила 529 человек. Распределение опрошенных по городам приведено в табл. 1.



Все респонденты были в анкете закодированы по той же системе, которую применяют таджикские ВИЧ-сервисные НПО (две буквы имени матери, две буквы имени отца, последние две цифры года рождения). Из них 529 человек взяли предложенный интервьюерами подарок — косметический набор.

В период проведения второго этапа (с 10 июля по 25 июля 2015 г.) интервьюеры встретились с 500 МСМ указанных в четырёх городов, из которых четверо отказались от участия в анкетировании. Таким образом, вторая выборка составила 494 человек. Распределение опрошенных по городам приведено в табл. 1.

Все респонденты второго этапа были точно также как и в первом этапе закодированы. Среди них были как те, которые явно указали на участие в первом этапе, так и те, кто отрицал это (табл. 2).



Из табл. 2 следует, что респонденты второго этапа по разным причинам дают неправдивую информацию о своём участии (напр., из-за опасения, что подарок придётся вернуть). В самом деле, из отвечавших на первом этапе отказался взять подарок 1 человек, тогда как среди отвечавших на вторую анкету об этом сказало 9; от участия в первом этапе отказались 7 человек, тогда как среди отвечавших на вторую анкету об этом заявил 31 респондент. Таким образом, напрямую использовать для расчётов численности долю выбравших вариант «да, я отвечал на вопросы и получил такой подарок» недостаточно корректно, поскольку они будут давать заниженные показатели оценочной численности (например, 30%, выбравших варианты «да, я отвечал на вопросы и получил такой подарок» и «да, я отвечал на вопросы, но не захотел взять подарок», означают, что оценка численности по формуле (I) составит 529 * 494 / 147 =1778 (или 1800 при округлении до сотен.

Дополнительным методом является сравнение индивидуальных кодов участников двух анкетирований — число повторяющихся кодов даст количество людей, из охваченных вначале, попавших во второе анкетирование.

Для того, чтобы исключить ошибки, списки кодов были проверены на наличие латиницы и символов, характерных для таджикского варианта кириллицы, все литеры переведены в строчные, удалены все знаки, разделяющие части кода (дефисы, точки, пробелы и т. п.).
В полученных списках (529 и 494 кода респондентов первого и второго анкетирования) общими оказались 55 записей, т. е. из 529 человек, принявших участие в первом анкетировании, 55 человек попало во второе. Эти данные позволяют дать по (I) точечную оценку численности МСМ четырёх городов: 529 * 494 / 55 = 4751 (или 4800 при округлении до сотен).

Аналогичная процедура (совпадение кодов респондентов) дала данные для отдельных городов (табл. 3). Из-за небольших выборок ошибка больше, поэтому сумма точечных оценок по городам выше, чем точечная оценка в целом (5400 и 4800 чел. соответственно), однако различия не выходят за пределы статистических погрешностей.



При расчётах численности МСМ отдельных городов с использованием числа получивших подарок получаются малоправдоподобные результаты (табл. 4 — арифметическая сумма МСМ по всем городам очень сильно отличается от оценки в целом — 4300 и 1800 соответственно, см. выше), что ещё подтверждает высказанные выше сомнения в адекватности применения только этого варианта метода.



Представители сторон-партнёров в исследовании (международный консультант, ГУ РЦ СПИД, UNDP, UNAIDS, UNFPA) обсудив все использованные варианты расчёта оценочного числа МСМ в выбранных городах, приняли решение учесть результаты двух использованных вариантов оценки — как по совпадению индивидуального кода, так и по ответам об участии респондентов второго этапа в первом этапе. Таким образом, оценочная численность МСМ четырёх городов составит среднее арифметическое двух неокруглённых результатов:

(1778 + 4751) / 2 = 3265 чел. (округлённо до сотен — 3300) с 95% доверительным интервалом от 3100 до 3500, что составляет с учётом данных государственной демографической статистики (0.8–1.1)% мужского населения указанных городов в возрасте 15–49 лет.

Оценка численности на уровне страны

Для генерализации оценки на страновой уровень можно воспользоваться соотношением мужского населения гг. Душанбе, Худжанд, Курган-Тюбе и Куляб в возрасте от 15 до 49 лет (342 433 чел.) и мужского населения всей Республики в возрасте 15–49 лет (2 230 930 чел.). При расчёте страновой оценки следует принять во внимание то, что треть респондентов — приезжие (табл. 5).



С учётом изложенного, формула расчёта оценочной страновой численности будет такова:

X(страны) / [X(4 города) * 0.63] = P(страны) / P(4 города) (формула III)

где X(страны) и X(4 города) — точечная оценка численности MCM страны и четырёх городов исследования соответственно, P(страны) и P(4 города) — мужское население в возрасте 15–49 лет страны и четырёх городов исследования соответственно, 0.63 — доля МСМ, сказавших при анкетировании, что они суть «местные»

Согласно формуле (III) оценочная численность МСМ в Республике Таджикистан составляет (результат не округлялся): 3265 * 0.63 *2230930 / 342433 = 13401 чел. или, с округлением до сотен, — 13400 чел. с доверительным интервалом от 12900 до 13900 чел.

Заключение

Исследование «Оценка численности МСМ в Республике Таджикистан», проведённое в соответствии с рекомендациями UNAIDS, позволило рассчитать оценочную численность МСМ среди мужского населения в возрасте 15-49 лет, как отдельно в регионах, так и, в целом, по стране:



Реализованная совместными усилиями государственного и общественного сектора методология оказалась в контексте Республики Таджикистан наиболее реалистичной с точки зрания стоимости, требуемых трудозатрат вовлечённого персонала и скорости сбора данных, что позволяет рекомендовать её для использования в дальнейших работах подобного плана.

Полученные результаты могут быть использованы для планирования и оценки соответствующих программ предоставления социальных услуг, в частности ВИЧ-сервисных, так и в общественном контексте. Результаты региональной оценки могут быть использованы при расчёте местных выборочных совокупностей как дозорного эпиднадзора, так и в других социальных и социально-медицинских исследованиях, затрагивающих группу мужчин, практикующих секс с мужчинами.

Использованные аббревиатуры

АРТ — антиретровирусная терапия
ВЕЦА — Восточная Европа и Центральная Азия
ВИЧ — вирус иммунодефицита человека
ДИ — доверительный интервал
МиО — мониторинг и оценка
МСМ — мужчины, имеющие секс с мужчинами
ОО — общественное объединение
ООН — Организация объединённых наций
ПИН — потребители инъекционных наркотиков
ПРООН — Программа развития ООН
СПИД — синдром приобретённого иммунодефицита
UNAIDS — Объединённая программа ООН по СПИДу
UNFPA — Фонд народонаселения ООН

Ссылки

1. Таджикистан : Оценка национальных расходов в связи со СПИДом : 2012–2013 гг. / Национальный Координационный Комитет по борьбе с ВИЧ, туберкулёзом и малярией в Республике Таджикистан, Министерство здравоохранения и социальной защиты населения Республики Таджикистан. — Душанбе, 2014. — 69 с.

2. National HIV/AIDS Response Strategy in the Republic of Tajikistan

3. http://www.aidsalliance.org.ua/ru/library/our/nothing/pdf/manifesto_21.pdf

4. ОТЧЕТ исследования поведенческого риска ВИЧ среди мужчин, практикующих секс с мужчинами (МСМ) в г. Душанбе Республики Таджикистан в 2011 году / Республ. центр по профилактике и борьбе со СПИД. — Душанбе, 2012

5. Статистический сборник «Численность населения Республики Таджикистана на 1 января 2014 года» / Агентство по статистике при Президенте Республики Таджикистан. — Душанбе, 2014. — 49 с.

6. Мониторинг и оценка программ и проектов : Практическое пособие / О. С. Морозова, О. В. Варецкая, Д. Джонс, П. Чикуква, Т. А. Салюк (МБФ «Международный Альянс по ВИЧ/СПИД в Украине»). — Киев : Оранта, 2008. — 142 с.

7. Guidelines on Estimating the Size of Populations Most at Risk to HIV / UNAIDS/WHO. — WHO, 2010. — 48 p.

Читать далее

Депрессия и война

Молодые геи и бисексуалы временно-оккупированной территории (Донецк) демонстрируют бОльший уровень депрессии по сравнению с теми, кто живёт на подконтрольной Украине территории. Это показывают предварительные результаты опроса, проводимого Межрегиональным центром ЛГБТ-исследований «Донбас-СоцПроект», охватившего 720 респондентов — псевдослучайная выборка (RDS) гомо- и бисексуальных мужчин в возрасте от 16 до 28 лет, проживающих в Донецке, Мариуполе, Львове, Чернигове и Кривом Роге.
Читать далее

Коммуникация бисексуальных мужчин с партнёр(ш)ами как фактор уменьшения риска ВИЧ

Текст тезисов доклада на конференции: Современные подходы к продвижению здоровья : Мат-лы V Международной научно-практической конференции (Гомель, 15–16 мая 2014 г.). Вып. 5 / Минздрав Респ. Беларусь, УО “Гомельский государственный медицинский университет”. — Гомель : ГомГМУ, 2014. — С. 118–120.

Нормативное поле Украины определяет мужчин, имеющих секс с мужчинами (МСМ), как одну из ключевых уязвимых групп [1]. Несмотря на данные [2] о заметной доле МСМ с опытом гетеросексуального брака (5%) или практикующих секс с женщинами (25% в течение 6 мес.), по-прежнему в Украине нет программ, сфокусированных на потребностях бисексуальных мужчин и их партнёрш, поскольку дизайн существующей профилактики стандартизирован. Лучшие практики UNAIDS предусматривают социальную работу не только с ключевыми группами, но и «с вопросами, касающимися других затронутых эпидемией групп населения (жёны, партнёрши, другие члены семьи)» [3]. Именно поэтому по заказу МБФ «Международный Альянс по ВИЧ/СПИДу в Украине» мы провели исследование бисексуальных мужчин и их партнёрш, часть его результатов составит материал этой публикации.

Методы. Кросс-секционный опрос мужчин, практиковавших сексуальные контакты с мужчинами и женщинами, проведён в 2013 г. в Запорожье, Киеве, Одессе, Харькове и Черновцах с использованием формализованный анонимной анкеты. Выборка (403 чел.) формировалась методом снежного кома (зёрнами были клиенты МСМ-сервисных общественных организаций); респонденты давали добровольное информированное согласие, а в конце опроса получали вознаграждение (приблизительно $5 в гривневом эквиваленте), дополнительное вознаграждение было предусмотрено за привлечение в опрос своих знакомых, соответствующих критериям участия.

Протокол и инструментарий основывались на Кодексе профессиональной этики социолога Социологической ассоциации Украины и Хельсинской декларации этических принципов для проведения исследований, получили одобрение Этического комитета ВБО «Институт исследования проблем политики общественного здоровья» (г. Киев). Анкета, кроме традиционных социодемографического и поведенческого блоков, включала апробированные шкалы гомофобии и ценностей, а также блоки семантического дифференциала.

Данные обрабатывались в свободном статистическом языке R.

Результаты. Средний возраст респондентов 30 лет (95% ДИ: 29–31). В отношении образования выделились две группы — со средним специальным (38%) и полным высшим (34%). 63% никогда не были в браке, дети у 29%, у 64% есть постоянный (-ая) партнёр(ша), средняя длительность отношений — 3 года.

За 6 мес. у респондентов, в среднем, было 3 секспартнёра и 2 партнерши.

При последнем анальном сексе с мужчиной презерватив или фемидом был на 86% тех, у кого такой секс был. Защищённый последний анальный секс с женщиной был у 82% имевших такие контакты за полгода. Однако при последнем вагинальном сексе презерватив или фемидом использовали 76% имевших такой секс в этот период. Следовательно, анальный секс (с мужчинами и женщинами) чаще (p = 0.001) бывает защищённым, нежели вагинальный.

Треть опрошенных принимала за 6 мес. участие в групповом сексе, среди них 36% — с мужчинами, 9% — с женщинами, прочие — с людьми обоих полов. Приблизительно шестая часть респондентов имела в течение 6 мес. опыт обмена постоянными партнёр(ш)ами с другими парами. При этом презерватив или фемидом использовали в последний случай свинга 72%.

В отношении поведения за последний месяц тех, которые практиковали проникающий секс и гомо-, и гетеросексуальный (358 чел.), можно разделить на три подгруппы: (1) полностью безопасное поведение (защитные средства всегда есть и с мужчинами, и с женщинами) — 54%; (2) частично безопасное поведение (защита всегда есть с мужчинами, но не с женщинами, или наоборот) — 20%; (3) полностью небезопасное поведение (защита спорадична с людьми обоих полов) — 26%. Подгруппы отличаются (p = 0.007) только тем, что в первой больше неженатых.

Т. о., данные указывают на бисексуальных мужчин как на группу-мостик эпидемии ВИЧ и позволяют считать их партнёрш уязвимой группой.

Коммуникация между партнёрами в отношении безопасного сексуального поведения может включать: (1) обсуждение с партнёром (-шей) сексуальности; (2) информирование партнёра (-ши) о других партнёр(ш)ах; (3) обсуждение стратегий уменьшения риска. Информированный (-ая) о рисках партнёр(ша) имеет возможность предпринять меры для защиты от сексуально-передаваемых инфекций, в частности ВИЧ. Следовательно, важно установить те факторы, которые могут быть связаны с большей открытостью респондента, готовностью обсуждать такой неоднозначный аспект свого поведения как гомосексуальность с сексуальными партнёр(ш)ами.

Половина опрошенных мужчин (49%) согласилась с утверждением «Я скрываю свои сексуальные склонности от партнёра (-ши)». Поскольку ответ бинарен, связанные факторы вычленялись с использованием логистической регрессии (табл. 1).

Основные факторы — возраст (его увеличение ассоциируется с большей открытостью), сексуальная ориентация (бисексуалы менее открыты в сравнении с теми, кто называет себя гомосексуалом, — возможная причина в том, что гомосексуалы ощущают свои отношения с женщинами как быстропроходящие, тогда как бисексуалы — как потенциально длительные), внутренняя гомофобия (с её уменьшением ассоциируется большая открытость — вероятно, с этим согласуется большая близость к полюсу «Не боюсь признаться любому (если спросит), что мне нравятся мужчины»), опыт группового секса одновременно с мужчинами и женщинами, готовность всегда действовать по-своему, а также удовлетворённость общением з партнёршей позитивно связаны с открытостью.

Таким образом, особое внимание социальные работники и психологи ВИЧ-сервиса, консультируя поведенчески бисексуальных мужчин, должны обращать на более молодых клиентов с высокими уровнями внутренней и субъективно-ощущаемой внешней гомофобии, с большей конформностью, не умеющих организовать коммуникацию с близкими людьми, — именно эта группа сознательно или нет подвергает большему риску своих сексуальных партнёров.

Таблица 1. Факторы, ассоциированные с открытостью в отношении своей гомосексуальности (зависимая переменная — ответы на «Скажите, согласны ли Вы с таким утверждением 'скрываю свои сексуальные склонности от партнёра (-ши)'?»; выбор варианта «НЕ согласен» являлся событием, шансы которого расчитывались при действии представленных факторов), N = 403

Фактор	OR	AOR (95% ДИ)
Возраст, лет, p = 0.03
[непрерывная переменная]	1.0	1.2 (1.1–1.2)
«Каким термином Вы обычно описывате свою сексуальную ориентацию?» (ref. = 'гомосексуал или гей'), p = 0.02
бисексуал	0.2	0.2 (0.1–0.6)
гетеросексуал или натурал	0.2	0.5 (0.1–2.5)
другое	0.1	0.2 (0.0–2.7)
«Подумайте о последних 6 мес. Вы участвовали в групповом сексе в этот период? (групповой секс — когда всексуальном акте больше чем два партнёра) (ref. = 'нет'), p = 0.01
да, с мужчинами без женщин	1.9	1.8 (0.8–3.9)
да, с женщинами без других мужчин	3.4	3.6 (0.8–16)
да, с мужчинами и женщинами	3.3	3.3 (1.6–7.0)
«Подумайте о последних 6 мес. У Вас была практика обмена постоянными сексуальными партнёр(ш)ами с Вашими знакомыми (свингерство)?» (ref. = 'нет'),p = 0.06
да	1.5	0.5 (0.2–0.9)
Внутренняя гомофобия, p < 0.001
[шкала уменьшения выраженности]	1.3	1.2 (1.1–1.3)
Внешняя гомофобия, p < 0.001
[шкала увеличения выраженности]	0.9	0.9 (0.9–1.0)
Позиция на оси семантического дифференциала [шкала от 1 до 7]
«чаще всего поступаю так, как окружающие… всегда поступаю по-своему, не смотря на мнение окружающих», p = 0.04	1.2	1.2 (1.1–1.3)
«не боюсь признаться любому (если спросит), что мне нравятся мужчины …опасаюсь говорить первому встречному (если спросит), что мне нравятся мужчины», p < 0.001	0.8	0.8 (0.7–0.9)
«в целом я удовлетворён тем, как мы вместе с партнёршей проводим свободное время (напр., хобби, спорт, прогулки и т. п.) … меня абсолютно не устраивает то, как мы вместе с партнёршей проводим свободное время», p <  0.001	0.8	0.7 (0.6–0.9)
Примечания: OR — отношение шансов, AOR— приведённое отношение шансов, ДИ —доверительный интервал, ref. — референтная категория

1. Закон України «Про затвердження Загальнодержавної програми забезпечення профілактики ВІЛ-інфекції, лікування, догляду та підтримки ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД на 2009–2013 роки» [Електронний ресурс] // Сайт Верховної Ради України. — Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1026-17

2. Моніторинг поведінки та поширеності ВІЛ-інфекції серед чоловіків, які практикують секс із чоловіками, як компонент епіднагляду за ВІЛ другого покоління (аналітичний звіт за результатами біоповедінкового дослідження 2011 року) / Є. С. Большов, М. Г. Касянчук, Є. Б. Лещинський, Л. В. Трофименко, І. А. Шваб. — К., 2012. — 104 с.

3. ВИЧ и мужчины, имеющие половые контакты с другими мужчинами, в Азии и Тихоокеанском регионе. — UNAIDS, 2006. — С. 22.

Читать далее