Маріуполь, ЧСЧ, ВІЛ

За останніми даними Альянсу громадського здоров‘я (2018 рік) серед ґеїв, бісексуалів та інших ЧСЧ Маріуполя 8,8% ВІЛ-позитивних. Багато це чи мало?

З одного боку, це вдесятеро більше, ніж серед звичайних гетеросексуалів. З іншого, це менше ніж в Одесі (13%) чи Донецьку (22%). Ця цифра також означає, що епідемія поки не збільшується, адже в 2009 році наше дослідження дало ту саму цифру. Разом з тим, в цій стабільності нема підстав для оптимізму — ми поруч з війною, а війна завжди тягнула за собою епідемії, і в будь-який момент ситуація може стати гіршою.
Читать далее

Amsterdamis

Iga kahe aasta tagant, aastast 1992 (tuhat üheksasada üheksakümmend kaks), toimub suur maailmasündmus – AIDS’i konverents, mis liidab paljusid inimesi, nimelt teadlasi, aktiviste, avalikke persoone ja tähti. Selle aasta konverentsi külastas Amsterdamis rohkem kui kaheksateist tuhat inimest.

Tallinnast sinna on otselennuk ning lend kestab umbes kaks tundi. Amsterdami tänavatel on liiga palju inimesi ning me tundsime ennast kolleegidega ebamugavalt. Me elasime üüritud korteris, mis oli konverentsi toimumise koha lähedal (15 minutit jalgsi). Kui me pidime trammiga sõitma, see oli huvitav, sest et oli vaja oma sõidukaarti valideerida mitte ainult sissepääsul, vaid ka väljapääsul.

Konverentsi avamise tseremoonial viibisid sellised tähed nagu Hollandi printsess Margret, sir Elton John, Inglise prints Harry, Ameerika endine president Bill Clinton ja teised kuulsad inimesed. Peeti väga inspireerivaid kõnesid täis nii fakte kui ka emotsioone (iga kõne oli tõlgitud hollandi ning žestide keelde). Ainult üks vene naine, tseremoonia lõpus, rääkis vene keeles ja loomulikult mitte keegi ei saanud temast aru, välja arvatud mõned inimesed endisest NSVL-st.

Iga päev algas varahommikul, umbes kell seitse ja lõppes hilisõhtul. Mul oli seal neli posterpresentatsiooni inglise keeles (üks Ukrainast, üks Tadžikistanist ja kaks Ida-Euroopast ning Kesk-Aasia regioonist). Mitte keegi ei toonud midagi Eestist. Konverentsil oli veel palju ettekandeid Aafrikast ja Aasiast.

Читать далее

Голова профессора Доуэля

Не уверен, что все читали этот роман советского фантаста Беляева или смотрели снятый по его мотивам фильм. Речь в нём идёт об учёном, ставшим жертвой собственной науки — когда он умер, его голову оживили и прикрепили к стеклянному столику с трубочками, по которым шла искусственная кровь. Сначала голова себя утешала тем, что жизнь продолжается, поскольку продолжается наука — голове приносили журналы, она читала, думала, писала... Только вот со столика нельзя было спрыгнуть.



Мне сегодня подумалось — после событий (мелких, прямо скажем) в Мариуполе, после прошлогоднего прайда и в преддверии нынешнего, что ЛГБТ-движение Украины есть такая же голова на стеклянном столике: к шее подведены трубки с питательной смесью, иногда мы можем даже говорить, у нас прекрасно получается думать и привлекать к себе внимание; у нас есть заботливые медсёстры, причёсывающие голову и вытирающие пыль со столика. Только вот тела нет.

Ну кого мы можем вывести на улицы или даже на конференцию? В масштабах Украины это сотня-две, да и то, если оплатят проезд. В масштабах региона — два-три, если сильно постараться, то с десяток человек. Мобилизация? Нет, не слышал. А вот товарищей в масках — только свисни, толпа будет. Вот где мобилизация.

Мне безумно обидно, когда МСМ-проекты (собственно те, кто напрямую работает с телом) за редким исключением не считают, что нужно заниматься чем-то ещё, кроме раздачи презервативов, что нужно именно мобилизировать людей, рассказывать им о том, как важно выйти на улицу. Да, возможно, «это не приоритет». Но может быть донорам стОит как-то оговаривать в проектах этот аспект, если сами грантополучатели не понимают? Иначе доноры становятся санитарками при голове.

Напомню, чем закончилась книга. Сын профессора Доуэля, ворвавшись с друзьями в лабораторию, сначала не узнал голову отца. Потом голова пожелала наконец-то умереть и была снята со столика. Злодей, ставивший над ней опыты, был предан правосудию, а Доуэль-младший, не терявший тела, отправился строить дивный новый мир. Вам это ничего не напоминает?
Читать далее

2-й Форум розмаїття відбувся! Назло всем!

Мы живы, спасибо милиции. Хотя в какой-то момент было страшно: перед зданием стояли бритоголовые молодчики, цепляли девочек вопросами «это вы на выставку пидарасов?», заходили к нам, у Жадана едва мобилку не отобрали в углу... сегодня в милицию, несмотря на наряд на улице, мы звонили несколько раз на 102. Потом милиция таки разогнала недовольных и дальше было спокойно. Плохо то, что те, кто к нам собирался из участников, побоялись прийти. Да и Исток (МСМ-сервис Мариуполя) сказал, что они «не хотят пиариться» — как деньги получать от Альянса, так первые, как защищать своё право быть, так «не наш приоритет»...

Я убедился в том, что решение провести это мероприятие в Мариуполе было правильным, ибо город вроде спокойный и толерантный, а вот же ж... столько сразу вскрылось интересного. И горсовет оскандалился, звонили одной нашей гостье со словами «почему вы с нами не согласовали?», и в городской библиотеке, оказывается, отчёты Альянса кажутся чуть-ли не порнографией («плохие книги, не возьмём»), и картины — совершенно невинные пейзажи города художницы Тани — в голове озабоченных идиотов превратились в пропаганду, и журналисты местных газет зассали прийти, и обсуждение того, как живётся уязвимым группам, депутату Ломакиной кажется «опасной политикой»...
Читать далее

Риск передачи ВИЧ в разных ситуациях

В июне 2012 года Центр контроля заболеваний (США) выпустил таблицу, в которой представлена информация о степени риска передачи ВИЧ при тех или иных ситуациях. Цифры в таблице являются результатом анализа самых последних исследований в области рисков передачи ВИЧ.

Составители таблицы подчеркивают, что в жизни не бывает однозначных ситуаций. Нужно помнить, что в реальной жизни факторы, повышающие и снижающие степень риска, почти всегда смешиваются друг с другом.

Так, например, риск будет различным при сексуальном контакте, когда ВИЧ+ партнер не принимает АРВ-терапию, и когда принимает: если АРВ терапия правильно назначена, принимается без перерывов, и вирусная нагрузка подавлена до неопределяемого уровня, это снижает риск передачи ВИЧ на 96%. Такая же ситуация с презервативами: если презерватив используется при каждом половом контакте, то риск передачи ВИЧ снижается на 80%.

К факторам, повышающим риск передачи относятся: наличие ИПП, уровень вирусной нагрузки, ранняя и поздняя стадии ВИЧ-инфекции.

Вот сами данные (риск заразиться ВИЧ в пересчете на 10.000 контактов):

• при переливании крови — 9000
  
• при использовании шприца, содержащего остатки крови ВИЧ+ человека — 67
  
• при использовании иглы, ранее использованной ВИЧ+ человеком — 37
  
• при анальном сексе (принимающая сторона) — 50
  
• при анальном сексе (вводящая сторона) — 6,5
  
• при вагинальном сексе (женщина) — 10
  
• при вагинальном сексе (мужчина) — 5
  
• при оральном сексе (принимающая сторона) — низкий риск (случаи передачи зарегистрированы, но очень редкие, кроме того, качество данных вызывает сомнения)
  
• при оральном сексе (вводящая сторона) — низкий риск (случаи передачи зарегистрированы, но очень редкие, кроме того, качество данных вызывает сомнения)
  
• укусы — зарегистрированы лишь единичные случаи за все время эпидемии, и качество данных сомнительно
  
• плевки — зарегистрированы лишь единичные случаи за все время эпидемии, и качество данных сомнительно
  
• при проглатывании жидкостей тела (слюны или спермы) — зарегистрированы лишь единичные случаи за все время эпидемии, и качество данных сомнительно
  
• совместное использование секс-игрушек — зарегистрированы лишь единичные случаи за все время эпидемии, и качество данных сомнительно
  

Публикация: http://www.thebodypro.com/content/68450/hiv-transmission-risk-chart.html?ic=700102 Текст подготовил Геннадий РОЩУПКИН, Проект «Широкомасштабное внедрение эффективных стратегий профилактики среди уязвимых групп в странах Восточной Европы» (Международный Альянс по ВИЧ/СПИД в Украине)
Читать далее

Из конференционного блокнота

«В странах низкого дохода, таких как Эквадор, эпидемия ВИЧ и мероприятия, на её преодоление направленные, способствуют консолидации и мобилизации местного сообщества» (из выступл. Джеффри о’Мали на конф. в Киеве 22–24.10.2010)

Не уверен, что это у нас сработает, разве что ВИЧ-сервис будет лишь «вывеской», скрывающей кропотливую работу в направлении усиления консолидации сообществ через распространение заданного варианта социальной идентичности. Такая работа направлена на изменение модели устройства общества по западно-европейскому образцу, когда город структурируется не по принципу принадлежности к территории («свой с раёна»), а по принципу обладания общей социальной или этнической или сексуальной идентичностью.
Читать далее

ВИЧ и МСМ в Донецкой области

Эта заметка не ставит цель поразить читателя чем-то новым. Я лишь хочу немного систематизировать наличную информацию. Она взята из разных источников. Пользуясь случаем, хочу поблагодарить сотрудников Донецкого областного благотворительного фонда «Здоровье нации» Ольгу МАКЕЕВУ и Павла САВВИНА, а также врача-эпидемиолога Мариупольского СПИД-Центра Нину КОНОПЛИЦКУЮ за любезно предоставленные данные.

Практически любой разговор о ВИЧ в СМИ затрагивает вопрос распространённости этой инфекции, т. е. доли людей в определённой группе, которая является носителем ВИЧ. Проще говоря, распространённость — это % инфицированных.


Итак, начнем с большего — с общего населения, обычных мужчин и женщин [1]. Как видно из рис. 1, согласно эпидемиологическим данным по состоянию на конец 2010 г. существуют пропорциональные отношения между распространённостью ВИЧ в Украине, Донецкой области и в г. Мариуполе — они примерно кратны двум (0,2% — 0,5% — 2%).

Что касается МСМ, как уязвимой группы [2] (рис. 2), то есть такая же кратность двум между распространённостью ВИЧ среди МСМ в целом по Украине и в Донецкой области (9% — 19%). МСМ Мариуполя из этого правила пока выпадают, но вполне возможно, что пока у нас нет достаточной информации.

Принимая во внимание существующие как в целом по области, так и на побережье Азовского моря факторы риска — высокий уровень внутриобластной миграции, курортная зона и порт как точки миграции внешней, слабость МСМ и ЛГБТ-инфраструктуры в области, можно думать, что в недалёком будущем при отсутствии усилий со стороны всех заинтересованных сторон распространенность ВИЧ среди МСМ Мариуполя составит 25 до 50%. Хотелось бы верить, что эти прогнозы ошибочны.

Работающие в области МСМ-сервисные организации оказывают своим бенефициарам услугу консультирования и анонимного тестирования на ВИЧ. Вполне естественно возникает вопрос, каковы результаты.

ДОБФ «Здоровье нации» с 2007 года произвёл к настоящему времени в Донецкой области 1381 тест среди МСМ, из которых 81 оказался положительным, что составляет 6%. Троекратное расхождение с данными биоповеденческого исследования МСМ 2009 г. можно гипотетически пояснить двумя способами.

Первый — бенефициары проекта проходят тестирование неоднократно, причём те, кто знает о своём позитивном статусе, вряд ли будут вовлекаться помногу раз, тогда как ВИЧ-негативные люди будут делать тест несколько раз, повторять его время от времени, проверяя, не появился ли у них ВИЧ.

Второй — в работу МСМ-организации вовлекаются только самые открытые члены местного сообщества, те, кто больше заботится о своём здоровье, тогда как биоповеденческое исследование методом RDS даёт информацию о более широком круге людей, в том числе тех, которые не вовлечены в получение специализированных сервисов.

Скорее всего, та и другая причины действуют одновременно и однонаправленно.

Нельзя также исключать возможности ошибки измерений при проведении биоповеденческих исследований, обусловленных искажённым формированием выборочной совокупности. В самом деле, выборка, полученная нами как в 2007, так и в 2009 г., отличалась значительным преобладанием старших респондентов (30 лет и больше), а поскольку распространённость хронических болезней, к которым относится ВИЧ, увеличивается в старших возрастных группах (заражаются люди чаще, чем умирают), то донецкие цифры могут казаться больше, чем в целом по Украине.

Источники:

1. http://www.aidsalliace.org.ua/ru/library/regional/Donetsk_MA_f.pdf и устная информация Н. Я. Коноплицкой.
2. данные биоповеденческого исследования «Мониторинг МСМ как компонент эпиднадзора второго поколения» (2009 г.) и предварительные данные биоповеденческого исследования МСМ «Социальная сеть МСМ г. Мариуполя» (2010 г.).

Автор: Максим КАСЯНЧУК

Читать далее

Участие в III Конференции по вопросам ВИЧ/СПИДа в Восточной Европе и Центральной Азии

Представитель нашей организации принял участие в работе III Конференции по вопросам ВИЧ/СПИДа в Восточной Европе и Центральной Азии, которая проходила в Москве 28-30 октября 2009 г.

В программе работы первого дня Американо-российского научного семинара по профилактике ВИЧ по секции «Социо-поведенческие исследования в науке: вклад социо-поведенческих исследований в разработку стратегий профилактики ВИЧ-инфекции» были представлен ряд исследований, связанных с группой МСМ (С. Максимова, Б. Сергеев), а также с практикой использования анализа социальных сетей для понимании динамики распространения ВИЧ в группах риска (К. Латкин). В ходе плодотворных дискуссий и конструктивного диалога были установлены научные связи с профессором Карлом Латкин (Carl A. Latkin, Department of Health, Behavior and Society, Bloomberg School of Public Health, Johns Hopkings University). Тёплые слова поддержки и понимания, а также намерения дальнейшего научного сотрудничества прозвучали из уст замечательного ученого, профессора социологии Синтии Бакли (Cyntia J. Buckley, IC Institute, The University of Texas at Austin). С доктором Борисом Сергеевым обсуждались методологические аспекты и результаты исследования МСМ в России (Population Services International/Russia). Презентации исследований и обзоров в скором времени будут выложены на сайте оргкомитета Конференции.

Результаты работы нашей организации совместно с «Альянсом по ВИЧ/СПИДу в Украине» были представлены постерным докладом:


Дебелюк М. И., Касянчук М. Г., Лещинский Е. Б., Варбан М. Ю., Довбах А. В. Привлечение новых клиентов в проекты по профилактике ВИЧ среди МСМ через сайты знакомств: результаты операционного исследования // Сборник тезисов Третьей конференции по вопросам ВИЧ/СПИДа в Восточной Европе и Центральной Азии, 28-30.10.2009, в 2х тт. — Т.1. — М.: РОО «СПИД инфосвязь», 2009. — С.244-245.

В рамках второго дня Конференции мы приняли участие в работе cателлита «Мужчины, практикующие секс с мужчинами, сексуальное разнообразие и ВИЧ: вопросы, политика и ответные меры».

Сопредседателем сателлита был Шейх Трэор (Старший советник по вопросам политики по сексуальному разнообразию, Программа развития ООН (UNDP)). Утром того же дня он выступил с докладом на пленарном заседании с докладом «Обзор эпидемии и ответных мер в ЛГБТ-сообществе». На сателлите прозвучали обзоры исследований распространения ВИЧ среди МСМ в странах региона (Смилька де Люсси, Свилен Конов, Ирина Дебальд). Выступление Мартина Донахью, представителя Глобального Фонда, было посвящено приоритетным направлениям работы по профилактике ВИЧ среди МСМ в регионе.

В ходе обсуждений были установлены научные контакты с Еленой Вовк, представительницей Европейского бюро ВОЗ, Ириной Дебальд, Координатором МСМ проектов РОО «СПИД-Связь».

На третий день участники конференции подводили её итоги. Было принято Итоговое заявление Третьей конференции по вопросам ВИЧ/СПИДа в Восточной Европе и Центральной Азии. В разделе «Действия по укреплению достигнутых результатов» этого документа, в частности говорится: «... обеспечить разработку и реализацию программ профилактики и лечения ВИЧ-инфекции с учетом потребностей наиболее уязвимых групп населения, включая ... мужчин, практикующих секс с мужчинами ..., с максимальным охватом услугами профилактики этих целевых групп, разработать и усовершенствовать комплексные программы, направленные на МСМ.»

В целом, участие в конференции открыло перед ГО «Донбасс-СоцПроект» новые перспективы и направления работы. Так, мы получили возможность усовершенствовать имеющиеся исследовательские инструменты, уточнить полученные результаты в области ВИЧ-сервиса для МСМ.

Мы благодарим Оргкомитет Конференции за предоставленную стипендию.

Дополнительная информацию об участии украинской делегации в Конференции.

Читать далее

Результаты операционного исследования "Экспериментальное изучение эффективности привлечения клиентов в МСМ-проекты через социальные онлайн-сети"

Доклад на рабочей встрече МСМ-проектов, финансируемых МБФ "Международный Альянс по ВИЧ/СПИДу в Украине", 2-4 июля 2009 г.



Прежде чем я начну рассказывать об основных результатах, я хочу выразить благодарность тем людям, которые активно участвовали в этом исследовании: Марине Варбан, Анне Довбах, Мирославе Дебелюк, Святославу Шеремету, а также членам региональных команд из Киева, Одессы, Донецка и Харькова.

В социологии крайне редко появляются работы собственно экспериментальные, т.е. такие, когда исследователь изменяет один параметр системы, оставляя неизменными прочие, и смотрит, что получается. Эта работа — из этих редкостей, поэтому имеет она не только прикладное значение быть основой принятия управленческого решения, но и ценна в академическом ключе.

Для чего всё это делалось?

Как вы знаете, чтобы победить эпидемию, нужно охватить профилактикой определённую и достаточно большую долю людей — в этом случае инфекция не сможет распространяться. В случае ВИЧ минимальный, по расчётам ВОЗ, охват должен быть не ниже 60% особенно уязвимых популяций. Украине пока далеко до таких объёмов, поэтому остро стоит задача сделать так, чтобы в ВИЧ-профилактические проекты общественных организаций приходило как можно большее число людей. Увы, в нашем случае, группа МСМ есть группа скрытая и наученная годами и даже столетиями гонений не высовываться. Кроме того, что завоевать её доверие непросто, весьма нетривиальной представляется и проблема даже простой передачи информации о том, что там-то и сям-то можно получить специфические услуги.

Мы не будем здесь подробно останавливаться на описании того, как это делалось до сих пор. Важно, что используемые пока способы хоть и работают, но не дают по ряду причин желаемого охвата целевой группы услугами. Поэтому встаёт задача разработать и апробировать иные способы.

Самое первое, что приходит на ум современному человеку — воспользоваться помощью интернета, а точнее сайтов знакомств. Собственно, наше исследование и было посвящено проверке того, насколько эта идея пригодна практически.


Любое исследование должно подтверждать или опровергать какие-то предположения, гипотезы. Без них оно — не более, чем удовлетворение праздного любопытства.

Таких предположений мы сделали три.


Первая гипотеза вытекает из теории «сетевого общества» М. Кастельса, в рамках которой сформулированы законы его существования: а) сетевая структура состоит из узлов (технических, информационных, социальных и т.п.), б) обмен информацией между двумя точками, когда они выступают узлами одной социальной структуры, будет интенсивнее, чем тогда, когда они не принадлежат одной сети.

Забегая вперёд, скажу, что это полностью подтвердилось — если у организации, предоставляющей какие-то услуги для МСМ, есть активные представители в числе пользователей сайта знакомств, то другие пользователи этого сайта будут охотнее обращаться в эту организацию.

Вторая связана с тем, что в крупных городах охват населения интернет-услугами выше, соответственно у МСМ из крупных городов есть больше возможностей пользоваться услугами сайтов знакомств (напр., по результатам недавнего опроса 816 МСМ Киева, Винницы и Черновцов, проведённого организацией «Гей-альянс», в сельских регионах 39% опрошенных не пользуются Интернетом, тогда как в Киеве МСМ, не пользующиеся Интернетом, составили 30%).

Эта гипотеза скорее не подтвердилась, но т.к. общее количество привлечённых во время реализации этого проекта МСМ невелико (об этом — ниже), то мы предпочитаем не быть категоричными в ответе на этот вопрос.

Как же исследование было реализовано?

Вначале координатор исследования со стороны Заказчика (МБФ «Международный Альянс по ВИЧ/СПИДу в Украине») Марина Варбан договорилась с владельцем одного из русскоязычных сайтов знакомств для геев и бисексуалов о том, чтобы разослать пользователям из четырёх избранных областей (Киевской, Харьковской, Одесской и Донецкой) с промежутком в две недели сообщения с информацией о действующих в этих областях МСМ-сервисных проектах.


Первое сообщение было нейтральным:

Мы можем разминуться в толпе прохожих, и не заметить друг друга.
Мы можем жить на одной лестничной площадке и не знать друг друга.
Мы можем работать в одном офисе и ни разу не заговорить друг с другом.
Мир одиночек.
Это скучно…
Это грустно…
Это неправильно!

Мы хотим изменений.
Приходи!

(контактные данные организаций для пользователей из разных областей, естественно, отличались). Оно рассылалось от имени администрации сайта и рядовой пользователь (потенциальный клиент) не мог отреагировать привычным ему образом (т.е. написать что-то в ответ).

Текст второго сообщения содержал перечень услуг, оказываемых МСМ-сервисным проектом:

У нас собираются отличные парни. У нас ты можешь БЕСПЛАТНО пройти обследование на ВИЧ, болезни, передающиеся половым путем, получить консультацию юриста, психолога или врача. Еще мы БЕСПЛАТНО раздаем презервативы и лубриканты.

А деньги ты сможешь потратить на что-то другое.

Второе сообщение рассылалось со специально созданного каждой местной организацией профайла, на котором была указана по крайней мере минимально-необходимая контактная информация. Рядовой пользователь сайта знакомств уже мог писать в ответ: задавать вопросы, выражать эмоции и получать отклик от сотрудников организации.

Чтобы увеличить аудиторию потенциальных клиентов МСМ-проектов, текст второго сообщения был несколько раз размещён на досках объявлений date.bluesystem.ru в соответствующих регионах.

Результаты рассылок фиксировались двумя способами. Для обращений по телефону и через профайл организации каждая организация завела специальный журнал. Визиты потенциального клиента в офис организации фиксировались социальным работником, который проводил опрос пришедшего по анкете, а также знакомил человека с работой своей организации.


Параллельно с полевым этапом (рассылка сообщений и фиксацией откликов на них) проводился этап кабинетного исследования, во время которого была сформирована репрезентативная рандомизированная выборка 760 профайлов пользователей Qguys.ru из четырёх изучаемых регионов.

Оказалось, что лишь треть зарегистрированных пользователей Qguys.ru могли оперативно знакомиться с рассылаемой информацией о действующих МСМ-сервисных проектах.


Из этой трети какая-то часть людей может воспринять сообщение как спам или не захотеть общаться с неизвестной организацией или группой. Таким образом, результативность разосланной информации не может быть слишком высокой из-за действия описанных факторов. В то же время, можно надеяться, что отклики потенциальных клиентов растянутся на продолжительное время — сразу откликнутся или не откликнутся те, кто часто бывает на своём профайле, позже — те, кто бывает редко.

Рассмотрим соотношение числа посланных сообщений и откликов пользователей на них.

Таблица 1.

Регион	Сообщения		Отклики
	посланные (число профайлов)	полученные (число «живых» профайлов)	на первое (по телефону)	на второе (через профайл организации)	личные визиты в организацию
Все регионы	18864	5093	63	219	35
Киев и область	9175	2477	31	112	14
Донецк и область	1494	403	6	39	2
Одесса и область	1729	467	5	33	5
Харьков и область	1468	396	21	35	14

В первой строке приведены суммарные по всем регионам данные. Видно, что разрыв между количеством посланных сообщений и откликов на них огромен. Отчасти это поясняется тем, что реализация исследования пришлась на майские праздники и начало периода летних отпусков, поэтому мы полагаем, что отклики на рассылку будут длиться, по крайней мере, ещё полгода.

Кабинетное исследование дало нам "нулевую точку" — социодемографический и идентичностный портрет пользователя Qguys.ru. Подробно он будет описан в Отчёте, а на слайде представлены самые основные данные.


Возраст пользователей простирается от 18 до 78 лет, средний возраст — 28 лет, модальный — 26 лет. Треть пользователей состояла на момент регистрации профайла в официальном гетеросексуальном браке или пребывала в неофициальном гетеросексуальном сожительстве, у одной десятой есть дети. У 38% есть однополый партнёр. Важно также, что половина тех, у кого есть однополый партнёр, есть ещё и жена или сожительница. Почти две трети пользователей Qguys.ru идентифицировали себя как «геи», остальные — преимущественно как «бисексуалы». В среднем одна десятая пользователей занимается или готова заняться сексом за деньги.

Отклики на рассылку через профайл организации, звонки потенциальных клиентов по телефону и анкетирование пришедших людей в организации дал нам три списка потребностей.


В звонках по телефону доминирует информационный запрос: узнать о деятельности организации захотели 58% позвонивших. На втором месте стоит желание потенциальных клиентов познакомиться и поучаствовать в группах встреч, т.е. тем или иным способом расширить круг общения с себе подобными.

В откликах через профайл организации главное место принадлежит отсутствию интереса к разосланной информации: это и негативное (блокировка профайла организации, требования "больше не спамить" — 11% откликов) и дежурная благодарность за сообщение без дальнейшего развития диалога.



Людей, которые пришли лично, было немного — 35 человек. Поэтому их потребности мы просто проранжировали в порядке убывания частоты упоминания.


Видно, что на первом месте стоят консультации специалистов, второе место занимает "халява" - получить что-то бесплатное, тогда как желание знакомиться (стабильно занимавшее второе место в предыдущих списках потребностей) — почти в самом конце.

Таким образом, основные результаты операционного исследования:

Разработан и апробирован способ привлечения клиентов в МСМ-сервисные проекты с использованием сайтов знакомств. Показано, что использование социальных онлайн-сетей для привлечения клиентов в МСМ-сервисные проекты малоэффективно — рассылка приглашений с информацией об услугах проектов через профайлы сайтов знакомств существенно не увеличивает посещаемость тех организаций, чьи контактные данные указаны в информационных сообщениях.

Качественно выявлен эффект мультипликации информационных потоков: посланные информационные сообщения спровоцировали обращения потенциальных клиентов на личные профайлы сотрудников МСМ-сервисных проектов, размещённые на других сайтах знакомств (в частности, входящих в систему Mamba (love.gay.ru, love.mail.ru, facelink.ru и т. п.). Таким образом, можно утверждать, что проявился эффект социальной сети: люди, не имеющие профайла на одном сайте знакомств, узнают от своих знакомых, которые имеют там профайл, рассылаемую информацию и обращаются к тем, кто причастен к организации-источнику сообщения, с уточняющими вопросами.

Изучены потребности МСМ, откликнувшихся на информационное сообщение. Показано, что наиболее востребованы (в порядке уменьшения приоритета) услуги психолога, консультации специалистов-медиков, бесплатные презервативы и лубриканты, бесплатное тестирование и обследование на сифилис и другие ИППП, бесплатное лечение сифилиса и других ИППП, вечеринки/дискотеки и другие развлекательные мероприятия, возможность знакомиться и проводить время вместе с такими же людьми, бытовые услуги (прачечная, душ, ночлег и др.), бесплатное тестирование на ВИЧ. Опрошенные клиенты не испытывают потребности в консультациях по преодолению наркотической зависимости, бесплатном обследовании на гепатит-Б, телефоне доверия и в услугах спортивных тренажёров.

На материале рандомизированной выборки 760 профайлов пользователей сайта знакомств Qguys.ru изучены характеристики МСМ, являющихся членами этой онлайн-сети.


Читать далее

Довідка про виконання міською владою міст Донецької області постанов Кабінету міністрів України щодо ВІЛ-сервісної роботи, спрямованої на ЧСЧ

23.10.2008 р. Обласна координаційна Рада з питань
запобігання поширенню ВІЛ-інфекції/СНІДу.

Донецька обласна громадська орґанізація «Донбас-СоцПроект» провела протягом вересня-жовтня 2008 року адвокаційну кампанію «Опрос руководителей управлений, имеющих отношение к про­филактике ВИЧ/БППП среди МСМ, в городах Донецкой области». Нижче подано короткий опис законодавчих підстав та позиції центральних орґанів влади, сформульовано запит до керівників відповідних місцевих орґанів влади та проаналізовано отримані відповіді (копії відповідей є До­датком 1 до цієї Довідки, їх також розміщено на веб-сторінці орґанізації «Донбас-СоцПроект» http://donbas-socproject.blogspot.com/2008/10/blog-post_02.html), запропоновано можливі шляхи до зміни ситуації з урахуванням «Рекомендацій до переліку заходів із покращення доступу гомосексуалів, бісексуалів і трансґендерів до медико-соціальних послуг, забезпечення їхніх грома­дянських прав і свобод» [1, 2].

1. Позиція центральних орґанів влади
Профілактика серед уразливих ґруп визначена як один з ключових компонентів урядової «Стратеґічної концепції протидії ВІЛ/СНІДу на 2004-2011 рр.» та чинної «Національної проґра­ми зі СНІДу на 2004-2008 рр.». Разом з тим, «Національна проґрама зі СНІДу» конкретно не визначає, на які ґрупи мають бути спрямовані проґрами профілактики, хто відповідає за ці заходи, яким чином послуги з профілактики бу­дуть продовжуватися чи реґулюватися [3].
Ще 2001 року Кабінет міністрів України (КМУ) офіційно визнав, що в Україні однією з ураз­ливих до ВІЛ-інфекції/СНІДу ґруп населення є чоловіки, які мають сексуальні стосунки з чоло­ві­ками (ЧСЧ) [4]. 2008 року КМУ у «Загально­державній цільовій проґрамі забезпечення профілак­тики ВІЛ-інфекції, лікування, догляду та підтримки ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД на 2009-2013 роки» [5] не тільки підтвердив свій намір провадити профілактичну роботу серед ураз­ливих ґруп (серед них ЧСЧ названі експліцитно), але й зобов'я­зався був охопити такою роботою не менш ніж 60% оціноч­ної кількості представників кожної з уразливих ґруп.
Із офіційною позицією орґанів центральної влади узгоджуються відповіді вищих посадовців на низку звернень Всеукраїнського благодійного фонду «Коаліція ВІЛ-сервісних орґанізацій» (До­даток 2). Однак, визнаючи важливість залучення ЧСЧ до ВІЛ-сервісної діяльності, влада покладає її реалізацію цілком на проекти, проваджувані в Україні коштом Ґлобального фонду, і відмовляється, як це випливає з представлених в Додатку 2 документів, від будь-якої власної ініціативи щодо ЧСЧ.
2. Репрезентації на місцевому рівні
Не буде перебільшенням твердити, що наразі участь медичного істебішменту — як на цен­тральному, так і на локальному рівнях — в справі розгортання ВІЛ-профілактичної і ВІЛ-сервісної діяльності, спрямованої на ЧСЧ, є суто пасивною. Поодинокі випадки стимулювання громадянської активності самих ЧСЧ є радше винятком. Решта державних структур, які за змістом своєї діяльності мали би брати участь у адресній профілактиці ВІЛ, традиційно дистанціюються від питань, пов'я­заних із ґрупою ЧСЧ.
До таких структур належать Управління охорони здоров'я, Управління освіти, Управління со­ціальних служб і Департамент з виконання покарань. Крім того, згідно із чинним «За­коном про міліцію», ст. 10, п. 21, обов’язком міліції є, зокрема, «у встановленому порядку виявля­ти і по­відомляти закладам охорони здоров'я про осіб, які становлять групу ризику захворювання на СНІД» [6]. Координацію заходів державних і недержавних структур із профілакти­ки ВІЛ, догляду та підтримки ВІЛ-інфікованих мають здійснювати саме управління (або відділи) охорони здоров'я відповідного рівня через гласну та відкриту широкій громадськості ро­боту Коор­динаційних рад з профілактики туберкульозу та ВІЛ/СНІДу.
В Донецькій області, де епідемічна ситуація з ВІЛ є чи не найгіршою в Україні, з 2004 року діє Обласна координаційна рада (ОКР) та триває процес створення міських координаційних рад. Засі­дання ОКР відбуваються щоквартально, реґулярно здійснюється внутрішній контроль виконан­ня ухвалених рішень, а докладні протоколи засідань доступні на веб-сторінці Донецької обласної дер­жавної адміністрації (http://www.donoda.gov.ua/main/ua/145.htm). Разом з тим, слід зазначити, що ці документи з'являються там із великим запізненням (так, станом на 20.10.2008 найпізніший про­токол, доступний на веб-сторінці облдержадміністрації, було датовано 07.04.2008). Крім того не є доступною інформація про наступні засідання, їхні дати і порядок денний, відкрито не оголо­шу­ються процедура і термін формування складу ОКР, нічого не сказано про функціювання сформо­ва­ної при ОКР міжсекторальної робочої ґрупи. Таким чином, порушується одна з найваж­ливіших засад діяльності ОКР — відкритість і прозорість.
Принцип відкритості і доступності інформації, обов’язковий de jure для державних структур [7], ще більшою мірою порушується de facto на міському і районному рівнях влади. Так, в До­нець­кій області станом на 01.09.2008 із 28 міст обласного підпорядкування тільки 8 міських рад мали веб-сторінки (http://www.da-ta.com.ua/guest_atricle/372.htm), з яких тільки на слов'янській, маріу­пол­ській, макіївській і краматорській вичерпно було вказано поштову адресу відповідної міськра­ди.
Незважаючи на явну згадку ЧСЧ в керівних документах з профілактики ВІЛ/СНІДу, основним напрямом діяльності державних ВІЛ-сервісних структур в Донецькій області по сьогодні залиша­ється робота з наркозалежними, що спирається на відображене в офіційній медичній ста­тистиці домінування парентерального шляху передачі ВІЛ. Зі скасуванням в 1991 році карного пересліду­вання му­жолозтва держава втратила інструмент силового контролю ситуації в ґрупі ЧСЧ, що ра­зом із історично сформованою фіґурою замовчання гомосексуальності спричинило до цілко­витого іґнорування державним сектором ЧСЧ-орієнтованої частини ВІЛ-профі­лактичної діяльності на міс­цевому рівні. Прикладом є брак аж до 2008 року будь-яких робочих контактів між проваджувани­ми в Донецькій області з 2000 року ЧСЧ-орієнтованими проектами та ОКР.
Отже, цілями адвокаційної кампанії громадської орґанізації «Донбас-СоцПроект» «Опрос руководителей управлений, имеющих отношение к профилактике ВИЧ/БППП среди МСМ, в го­родах Донецкой области» були:
* зактуалізувати в свідомості голів міських управлінь та відділів, причетних до профілактики ВІЛ/ЗПСШ серед ЧСЧ, увагу до потреб ЧСЧ;
* підготувати ґрунт для включення ЧСЧ-орієнтованої діяльності громадських орґанізацій до облас­ного бюджету;
* отримати документальні свідчення рівня готовності керівних структур міст Донецької області до розгортання ЧСЧ-орієнтованої ВІЛ-профілактичної діяльності.
Стратеґіями, обраними для реалізації кампанії, були:
* подача офіційних запитів від імені «Донбас-СоцПроекту» відповідним керівникам, листи від яких мають окреслити позицію влади в Донецькій області щодо наявних ЧСЧ-орієнтова­них заходів;
* аналіз та інформування про результати широку громадськість через ЗМІ;
* подання результатів до ОКР як доказова постановка проблеми, яка потребує невідкладних дій.
Кожний запит містив такий текст: «Уважаемый ... ! Донецкая областная общественная ор­ганизация «Донбасс-СоцПроект», опираясь на ст. 40 Конституции Украины, ст. 32 Закона Украи­ны «Про інформацію», а также в соответствии с Законом Украины «Про звернення гро­мадян», просит Вас предоставить нам информацию о том, какая работа, направленная на со­циальную группу мужчин, имеющих сексуальные отношения с мужчинами, (МСМ) проводится сотрудниками Вашего ... ? Напоминаем Вам, что МСМ официально признаны в Украине одной из уязвимых по отношению к ВИЧ групп населения в соответствии с Постановлением Кабине­та Министров Украины «Про Програму профілактики ВІЛ-інфекції/СНІДу на 2001-2003 роки» от 11.07.2001 №790, а также в Распоряжении Кабинета Министров Украины «Про схвален­ня Загальнодержавної цільової програми забезпечення профілактики ВІЛ-інфекції, лікування, до­гляду та підтримки ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД на 2009-2013 роки» от 21.05.2008 №728-р».
Запити відправлялися рекомендованим листом із рекомендованим повідомленням про вру­чення. Отримані відповіді порівнювалися із об'єктивним станом речей, що його описано в нашій попередній Довідці [8].
3. Результати кампанії
Станом на 10.11.2008 розіслано 19 запитів і отримано 10 відповідей.
Шкребець С.М., заст. міського голови, пр. Перемоги, 67, Горлівка, 84646 (запит надіслано 09.09.2008, повідомлення про вручення* -, відповідь отримано 01.10.2008)
Теряєва О.Г., нач. відд. охор. здор., вул. Леніна, 51, Макіївка, 86157 (09.09.2008, -, 26.09.2008)
Соколова О.С., нач. відд. сім'ї та мол., вул. 250-річчя Донбасу, Макіївка, 86157 (09.09.2008, -, -)
Железняк А.В., нач. упр. охор. здор., пр. Леніна, 70, Маріуполь, 87500 (09.09.2008, -, 18.09.2008)
Лях І.В., нач. упр. осв., вул. Леніна, 51, Макіївка, 86157 (09.09.2008, -, 23.09.2008)
Дмитриєва З.В., нач. упр. осв., пр. Леніна, 70, Маріуполь, 87500 (09.09.2008, -, -)
Дерипаска В.Т., міський голова, вул. Першотравнева, 83, Добропілля, 85000 (09.09.2008, -, -)
Лактіонов В.О., нач. упр. осв., вул. Артема, 98, Донецк, 83050 (09.09.2008, -, 23.09.2008)
Костюков Г.А., міський голова, пл. Леніна, 2, Краматорськ, 84313 (09.09.2008, -, -)
Ляшенко А.Г., міський голова, пл. Шибанкова, 11, Красноармійськ, 85302 (09.09.2008, 11.09.2008, 19.09.2008)
Антоненко А.В., міський голова, вул. Олега Кошевого, 46, Новогродівка, 85483 (13.09.2008, -, -)
Антонов В.М., міський голова, вул. Піонерська, 3, Торез, 86600 (13.09.2008, -, 07.10.2008)
Чепурний В.С., міський голова, вул. Леніна, 39, Сніжне, 86500 (13.09.2008, -, -)
Рухадзе С.Ж., міський голова, пл. Леніна, 7, Єнакиєве, 86430 (02.10.2008, 07.10.2008, -)
Гнатенко В.С., міський голова, вул. Леніна, 16, Дружківка, 84205 (02.10.2008, 06.10.2008, 10.10.2008)
Дробот В.Л., міський голова, вул. Незалежності України, 22, Докучаївськ, 85740 (17.10.2008, -, 06.10.2008)
Черкасов Ю.О., міський голова, вул. Молодіжна, 5, Авдіївка, 86063 (17.10.2008, -, -)
Рева О.О., міський голова, вул. Артема, 44, Артемівськ, 84500 (17.10.2008, -, 03.11.2008)
Рибачук В.Л., міський голова, пл. Революції, 2, Слов'янськ, 84122 (18.10.2008, -, -)
* про те, що не всі рекомендовані повідомлення про вручення до нас дійшли, доведено до відома Дирекції Донецького поштамту у нашій заяві від 14.10.2008; термін розшуку — два тижні.

Таким чином, принаймні сім чиновників не вклалися у відведений законом місячний термін для відповіді, про що буде повідомлено обласну Прокуратуру і ЗМІ.
Отримані відповіді дають цікавий матеріал для аналізу.
По перше, жодна офіційна відповідь не містила відомостей про те, що профілактика ВІЛ у ґрупі ЧСЧ ведеться державними структурами. Тільки у листі начальника Відділу охорони здоров'я Макіївської міськради О.Г. Теряєвої міститься правдоподібне обґрунтування браку діяльності цього роду: «внаслідок того, що група чоловіків, що мають секс з чоловіками є закритою і стигмати­зованою, пацієнти у більшості випадків не повідомляють лікаря про свою належність до даної групи. Це не впливає на якість медичної допомоги, яку вони отримують при зверненні в Центр профілактики СНІД, але приводить до того, що доступ до даної групи населення у державних закладів охорони здоров'я недостатній для проведення профілактичних заходів».
По друге, навіть у таких великих містах як Донецьк, Маріуполь і Макіївка причетні до профі­лактики ВІЛ чиновники не мають уявлення про потреби ЧСЧ. Так, начальник Управління охорони здоров'я Маріупольскої міськради А.В. Железняк відповів нам, що «мужчины, имеющие сексуаль­ные отношения с мужчинами на сексологический приём не обращались» (до чого тут сексолоґіч­ний прийом?!? — адже у питанні йшлося про ВІЛ). У відповіді начальника Управління освіти До­нецької міськради В.О. Лактіонова подається детальний виклад заходів із профілактики наркоманії та із підготовки учнів до майбутнього шлюбу, проте в жодному місці його листа не ска­зано, що конкретно робиться для ЧСЧ. Начальник Управління освіти Макіївської міськради І.В. Лях взагалі твердить, що «вопросы сексуальных отношений с мужчинами не входят в компетенцию управ­ления образования» (навіть у контексті статевого виховання! Із цієї фрази можна також виснувати, що сексуальні стосунки із жінками в компетенцію освіти таки входять).
По третє, деякі наші кореспонденти (Красноармійський міський голова А.Г. Ляшенко і за­ступник Дружківського міського голови В.Б. Григоренко) офіційно заявили про те, що в них «не виявлена соціальна група чоловіків, що мають секс з чоловіками». Хоч ці відповіді здаються анекдотичними і як такі охоче коментувалися українськими і російськими ЗМІ [9], але вони спира­ються на вже цитований «Закон про міліцію». Разом з тим не можна не відзначити, що коментар головного спеціаліста відділу внутрішньої політики Красноармійської міськради С. Кошинець для «Комсомольской правды в Украине» («Определять и составлять списки таких людей — это ди­кость и нарушение всех моральных норм. Поэтому и методов их выявления не существует. И уж подавно нет практики заносить геев в какие-либо реестры») [10] свідчить про певну повагу місцевих чиновників до права людини на приватне життя.
По четверте, тільки у двох відповідях (начальника Відділу охорони здоров'я Макіївської міськради О.Г. Теряєвої та заступника Горлівського міського голови С.М. Шкребця) автори вислов­люють готовність розпочати ЧСЧ-орієнтовану діяльність із допомогою відповідних недер­жавних орґанізацій. Решта чиновників абсолютно не готові підтримувати місцеві ЧСЧ-орієнтовані ініціати­ви, додатковим підтвердженням цього є зазначена вище відсутність вчасних відповідей на наш запит.
Офіційні відповіді на наш запит, таким чином, підтвердили, що всупереч указам Президента України, постановам Кабінету Міністрів та навіть «Законові про міліцію» місцеві орґани влади Донецької області не проводять ніякої ВІЛ-профілактичної роботи, адресно спрямованої на уразли­ву ґрупу ЧСЧ. Все, що робиться в цьому напрямі, виконується винятково силами недержав­них орґанізацій. Місцеві орґани влади здебільшого також не вважають за потрібне робити бодай символічні кроки назустріч ЧСЧ.
Отже, виявлено і документально засвідчено саботаж на місцевому рівні постанов уряду, неповагу до чинного українського законодавства, брак політичної волі до вивчення і врахування потреб величезної частини населення України. За таких умов тільки рішуча і послідовна позиція владних структур, принаймні на рівні області, може посприяти видимим зрушенням епідемічної ситуації.
4. Пропоновані шляхи зміни ситуації
1.Посилити контроль за наданням належної та своєчасної інформації про діяльність ОКР і МРҐ громадськості шляхом дотримання як чинного законодавства, так і пп. 4.3, 5.1 — 5.3 «Регла­менту Донецької обласної координаційної ради з питань запобігання поширенню ВІЛ-інфек­ції/СНІДу», затвердженого рішенням обласної координаційної ради з питань запобігання поши­ренню ВІЛ/СНІДу від 10.10.2006. Орґанізація «Донбас-СоцПроект» могла би надати місце на своїй веб-сторінці чи допомогти створенню окремої веб-сторінки ОКР.
2.Звернутися до Голови ОДА із пропозицією створити на сайті Донецької ОДА сторінки із вичерпним переліком міських і районних державних адміністрацій, зо­крема їхніх контактних даних. «Донбас-СоцПроект» почала створювати такий список і розмістила його на свому веб-сайті (http://donbas-socproject.blogspot.com/2008/09/blog-post_08.html).
3.Звернутися до Голови ОДА із пропозицією довести до відо­ма місцевих і районних дер­жавних адміністрацій обов'язковість (згідно із Законами України «Про інформацію» і «Про звер­нення громадян») вчасних і адекватних відповідей на звернення фізичних і юридичних осіб.
4.Налагодити або розширити системну співпрацю з ЛҐБТ- та ЧСЧ-сервісними недержавни­ми орґанізаціями шляхом уведення по одному представникові ЛҐБТ-орґанізацій до складу місце­вих координаційних рад з питань запобігання поширенню туберкульозу та ВІЛ-інфек­ції/СНІДу. Гро­мадська орґанізація «Донбас-СоцПроект» може запропонувати свого представника до складу Гор­лівської місцевої координаційної ради, а Міжреґіональна східноукраїнська ЛҐБТ-асо­ціація «Рівно­дення» могла би взяти участь в роботі Макіївської міської координаційної ради.
5.Звернутися до адміністрації курсів підвищення кваліфікації медичного персоналу з про­позицією включити до проґрам перепідготовки працівників закладів охорони здоров'я державної форми власності (в першу чергу — керівної ланки) питань про специфічні медичні потреби гомо­сексуалів, бісексуалів і трансґендерів, виховання толерантного ставлення до них, вироблення на­лежної етики спілкування з цими катеґоріями пацієнтів. Цю діяльність здійснювати в безпосеред­ньому контакті із місцевими та національними ЛҐБТ- та ЧСЧ-сервісними орґанізаціями. Громадська орґанізація «Донбас-СоцПроект» доводить до відома ОКР, що к.м.н. Ю.А. Саранков (м.Київ), стар­ший проґрамний радник Міжнародної благодійної орґанізації «Міжнародний благодійний фонд “СНІД Фонд Схід-Захід”» (AFEW) опублікував був книгу «Медицинские потребности и проблемы мужчин, имеющих сексуальные отношения с мужчинами», яка дістала схвальні відгуки. Цю книгу можна безкоштовно скачати з Інтернету або замовити потрібну кількість примірників безпосеред­ньо в AFEW.
6.Спільно з місцевими та національними ЛҐБТ- та ЧСЧ-сервісними орґанізаціями розроби­ти вимоги розміщувати на інформаційних стендах, які є в примі­щеннях медичних закладів усіх форм власності, інформаційних блоків з питань збереження здо­ров'я при практиці одностатевого сексу; контролювати наявність і належну змістовну якість цих інформаційних бло­ків. Громадська орґанізація «Донбас-СоцПроект» може надати консультативну допомогу при розробці цих стендів.
7.Спільно з місцевими та національними ЛҐБТ- та ЧСЧ-сервісними орґанізаціями розроби­ти та запровадити на обласному і місцевому рівнях довгострокову інформаційно-просвітницьку кампанію з боротьби зі стиґматизацією та дискримінацією гомосексуалів, бісексуалів і трансґен­дерів, а також із гомофобією. Залучити управління та відділи освіти до співпраці в цьому напрямі (зокрема, увести ЛҐБТ-проблематику до проґрам зі статевого виховання підлітків та до інших аналоґічних проґрам з метою викорінення упередженого підходу до питань сексуальності, недопу­щення пропагування переваги чи неповноцінності тієї чи іншої сексуальної орієнтації або ґендер­ної ідентичності). Громадська орґанізація «Донбас-СоцПроект» радить ОКР взяти за основу такої проґрами розроблений Спільнотою ЛҐБТ-орґанізацій України «План заходів із протидії в Україні дискримінації на підставі сексуальної орієнтації та ґендерної ідентичності».
8.Провести стратифіковане за містами, віком, освітою та посадою опитування вибірки медичних працівників Донецької області, з метою визначення соціальної дистанції щодо різних, у тому числі уразливих ґруп населення. Результати стануть підґрунтям для розробки довгострокової інформаційно-просвітницької кампанії боротьби з нетерпимістю, покращення якості деонтолоґіч­ної підготовки медичних працівників. Громадська орґанізація «Донбас-СоцПроект» може взяти на себе підготовку запитальника, обробку та презентацію отриманих результатів. Зараз подібний проект ми здійснюємо спільно із Донецькою обласною дирекцією соціальних служб для молоді.

Голова Виконавчої ради
громадської організації «Донбас-СоцПроект» к.х.н. М.Г. Касянчук

Примітки:
1. Рекомендації до переліку заходів із покращення доступу гомосексуалів, бісексуалів і трансґендерів до медико-соціальних послуг, забезпечення їхніх громадянських прав і свобод // Семінар-нарада з питань вирішення проблем стигматизації та дискримінації ЧСЧ і ЖСЖ у сфері надання гро­мадянам медико-соціальних послуг (м. Київ, 08.07.2008).
2. План заходів із протидії в Україні дискримінації на підставі сексуальної орієнтації та ґендерної ідентичності (ухвалено 21.09.2008) // Спільнота ЛҐБТ-орґанізацій України. — К., 2008.
3. Національний звіт із виконання рішень Декларації про відданість справі боротьби з ВІЛ/СНІДом. Україна / Л.В. Бочкова, О.М. Муравський, В. Салданна та ін. — К., 2008. — 144 с.
4. Про Програму профілактики ВІЛ-інфекції/СНІДу на 2001-2003 роки // Постанова КМУ № 790 від 11.07.2001.
5. Про схвалення Загальнодержавної цільової програми забезпечення профілактики ВІЛ-інфекції, лікування, до­гляду та підтримки ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД на 2009-2013 роки // Розпорядження КМУ № 728-р від 21.05.2008; Про прийняття за основу проекту Закону України про затвердження Загальнодержавної програми забезпечення профілактики ВІЛ-інфекції, лікування, догляду та підтримки ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД на 2009-2013 роки // Постанова ВРУ № 607-17 вiд 30.09.2008.
6. Закон України про міліцію. № 2484-12 від 19.06.1992.
7. Закон України про інформацію. № 2657-12 від 02.10.1992. Статті 10, 21 і 32.
8. Касянчук М.Г. Довідка щодо вивчення стану соціальної ВІЛ-сервісної роботи, спрямованої на чоловіків, що мають секс із чоловіками, в Донець­кій області // Обласна координаційна Рада з питань запобігання поширенню ВІЛ-інфекції/СНІДу, 27.08.2008. http://donbas-socproject.blogspot.com/2008/09/blog-post.html
9. за результатами нашого прес-релізу від 03.10.2008 (http://pr-dsp.blogspot.com/2008/10/03-2008.html) з'явилося понад 30 публікацій (http://donbas-socproject.blogspot.com/2008/10/blog-post_07.html).
10. Коник А. Под Донецком обнаружен рай для гомофобов // Комсомольская правда в Украине. Донецкий вып. — 08.10.2008. http://dn.kp.ua/daily/061008/57536/print/

Затверджено на засіданні Виконавчої ради Донецької обласної громадської орґанізації «Донбас-СоцПроект», протокол №009 від 21.10.2008

Читать далее

Отзыв на книгу «Медицинские потребности и проблемы мужчин, имеющих сексуальные отношения с мужчинами»

Касянчук М.Г., 2007
Отзыв на книгу Саранков Ю. «Медицинские потребности и проблемы мужчин, имеющих сексуальные отношения с мужчинами»

Книга, подготовленная старшим программным советником Международной благотворительной организации «Международный благотворительный фонд “СПИД Фонд Восток-Запад”» (AFEW) и одной из ключевых фигур украинского ЛГБТ-движения Юрием Анатольевичем Саранковым, содержит обзор западных медицинских публикаций по МСМ-проблематике.

До сих пор многогранная тема МСМ в рамках отечественной медицинской науки затрагивалась в публикациях лишь эпизодически, да и то преимущественно в контексте ВИЧ и БППП. Из переводных работ можно, пожалуй, назвать только одну книгу (Дэйвис, Нил «Розовая психотерапия», изд-во «Питер»), которая затрагивает более общую область взаимоотношений врача и пациента-гомосексуала.

Следует отдельно отметить, что автор впервые знакомит отечественного читателя-медика с феноменами, которые лишь недавно стали распространяться в жизни МСМ крупных городов Украины, а именно — c клубными наркотиками, попперсами и другими психоактивными веществами, со специфическими групповыми явлениями, присущими западному гей-сообществу («вечеринки по кругу», «охотники за вирусом» etc.), с расстройствами питания как следствием слепого подражания образам массовой культуры и пр. Именно поэтому рассматриваемая публикация не просто очень актуальна, но в значительной степени опережает время, трактуя о реалиях, которых пока у нас нет, но которые могут быть в ближайшем будущем. В этом качестве книга будет востребована как в секторе негосударственных
объединений граждан, так и среди практикующих врачей.

Вместе с тем хотелось бы, чтобы к следующему изданию (мы уверены, оно будет) автор и редакционный коллектив «СПИД Фонда Восток-Запад» исправили ряд шероховатостей издания нынешнего, которые хоть и не являются принципиальными, но всё же затрудняют восприятие этой замечательной работы.

Книга нуждается в тщательной корректорской вычитке, которая поможет избавиться как от явных промахов (напр., на С.7 «Ralf Jьrgens») и опечаток, так и от неудачных формулировок (напр., на С.91 «У пациентов часто возникают сомнения по поводу адекватности диалога с врачом, исходя из вопросов, которые он задавал на первом приёме. Принимая во внимание, врачу следует обращать
внимание...»), а также неуклюжего новояза, характерного для подстрочных переводов.

Нам кажется необходимым пристальное внимание уделить единообразию оформления библиографических описаний использованных источников, в частности привести их в соответствие с нормами отечественных научных публикаций. Кроме этого, включение ссылки на источник в текст кажется более приемлемым в виде подстраничных сносок.

Очень важно, чтобы автор тщательнее поработал над уменьшением фрагментарности изложения — обзор литературы, хоть и изначально гетерогенный в виду необходимости рассмотреть большое количество разнообразной информации, должен, тем не менее, чтобы не превращаться в библиографический указатель, быть подчинён (как на уровне всего текста, так и в отдельных его частях) единой
концепции и авторскому видению излагаемых вопросов.

Каждый раздел и подраздел должен заканчиваться, по нашему мнению, краткими выводами и логически связно объединяться со следующим разделом.

Важным вопросом, который недостаточно освещён в книге и который не теряет своей актуальности, является момент интерпретации удачных наработок западных учёных и общественных деятелей. В частности, при всём нашем восхищении блестящими результатами программы «Лидер общественного мнения» (С.56–59), очень сложно представить её реализацию в наших декорациях — при
неорганизованности или даже иногда отсутствии сообществ МСМ, отсутствии их группового самосознания, комьюнити-центров и подобных атрибутов западной гей-культуры. Безусловно, мы не требуем от автора готовых рецептов «как изменить мир к лучшему» — это дело времени и наработки опыта на местах — но следует, по крайней мере, указать на такую проблему и критично поразмышлять над путями её преодоления.

Вместе с тем, даже в нынешнем виде появление книги Юрия Саранкова представляется значительным шагом в деле улучшения качества медицинских и социальных услуг для МСМ как в Украине, так и на постсоветском пространстве.

Мы благодарим автора и «СПИД Фонд Восток-Запад» за предпринятые усилия и желаем им дальнейших творческих успехов.

Читать далее

Довідка щодо вивчення стану соціальної ВІЛ-сервісної роботи, спрямованої на чоловіків, що мають секс із чоловіками, в Донецькій області

26.08.2008 р. Обласна координаційна Рада з питань запобігання поширенню ВІЛ-інфекції/СНІДу. Розглянуто на МРГ 25.07.2008 р.

За ініціативою Донецької обласної громадської організації «Донбас-СоцПроект» міжсекторальна робоча група Обласної координаційної Ради з питань запобігання поширенню ВІЛ-інфекції/ СНІДу (ОКР) 26 червня 2008 року розглянула питання щодо стану соціальної ВІЛ-сервісної роботи, спрямованої на чоловіків, що мають секс із чоловіками, (ЧСЧ) в Донецькій області. Цю довідку підготовано Головою Виконавчої ради «Донбас-СоцПроекту» на пропозицію міжсекторальної робочої ґрупи ОКР.

1. Аналіз ситуації в Україні щодо реалізації доступу ЧСЧ до ВІЛ-профілактичних і соціальних проґрам

Починаючи з 1991 року всі ініціативи, спрямовані на соціальну, зокрема ВІЛ-сервісну, роботу із ґрупою ЧСЧ, виконувались в Україні винятково силами недержавних громадських орґанізацій, здебільшого в рамках ґрантових проґрам міжнародних донорських аґенцій. Українсь- кий політикум і уряд, а також орґани місцевого самоврядування не тільки не визнавали існування проблем даної соціальної ґрупи [1, 2], але навіть перешкоджали діяльності як відповідних місцевих, так і загальноукраїнських ЧСЧ-орієнтованих громадських орґанізацій [3, 4].

Профілактика серед уразливих ґруп визначена як один з ключових компонентів урядової «Стратеґічної концепції протидії ВІЛ/СНІДу на 2004-2011 рр.» та чинної «Національної проґрами зі СНІДу на 2004-2008 рр.» Стандарти мінімального пакету соціальних послуг для уразливих ґруп відображено в ряді законодавчих актів [5]. Ці документи відбивають ключові міжнародні принципи профілактики ВІЛ, такі як рівний доступ, захист прав людини, всебічний характер (не тільки надання медичних послуг), проведення роботи серед осіб одного кола та аутрич-роботи серед уразливих ґруп, інтерактивні, спрямовані на розвиток потенціалу підходи до просвіти, пропаґанди здорового способу життя та самопідтримку. Втім, в «Законі України про СНІД» згадується тільки підтримка профілактичних заходів серед СІН. «Національна проґрама зі СНІДу» включає заходи для «забезпечення доступу представників уразливих ґруп до цільових заходів проґрам з профілактики ВІЛ/СНІД/ІПСШ», але конкретно не визначає, на які ґрупи мають бути спрямовані ці проґрами, чи хто відповідає за ці заходи, яким чином послуги з профілактики будуть продовжуватися чи реґулюватися. Ці обмеження та невизначеність підкреслюють, що країні бракує всебічної національної політики з профілактики ВІЛ, яка б конкретно визначала напрямки профілактики ВІЛ та спрямованої на зміну поведінки діяльності як серед усіх ґруп, так і тих ґруп, яким найбільше загрожує ВІЛ-інфекція.

Тільки 2007 року під тиском Коаліції ВІЛ-сервісних орґанізацій, а також зважаючи на вимогу Ґлобального фонду з боротьби зі СНІДом, туберкульозом і малярією, КМУ у «Загальнодержавній цільовій проґрамі забезпечення профілактики ВІЛ-інфекції, лікування, догляду та підтримки ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД на 2009-2013 роки» [6] зобов'язався був охопити ВІЛ-профілактичною роботою не менш ніж 60% оціночної кількості представників уразливих ґруп, серед яких у явному вигляді названо і ЧСЧ.

Згідно зі звітом «Комплексна зовнішня оцінка національних заходів з протидії СНІДу в Україні», підготованому незалежною ґрупою зовнішніх експертів у першому півріччі 2008 року на замовлення МОЗ та Національної ради України з питань протидії туберкульозу та ВІЛ/СНІДу [7], ЧСЧ є ґрупою, яка все сильніше страждає від ВІЛ. Напр., 2007 року було офіційно зареєстровано 48 нових випадків ВІЛ серед ЧСЧ, що складає понад третину від 158 випадків, зареєстрованих у цій ґрупі з 1987 року [8]. Існує думка, що реєструється значно менше випадків інфікування ЧСЧ, чим є насправді, тому що багато випадків залишаються недіаґностованими, чи реєструються за іншими катеґоріями контакту з вірусом.

Два послідовних опитування українських ЧСЧ [9, 10], виконані на замовлення МБФ «Міжнародний Альянс з ВІЛ/СНІДу в Україні» в рамках проґрами дозорного епіднагляду другого покоління, продемонстрували загрозливу тенденцію до збільшення з часом поширеності ВІЛ у цій соціальній ґрупі. Так, в опитуванні 886 ЧСЧ у 2005 році частка ВІЛ+ склала 3%; за результатами опитування 1764 ЧСЧ у 2007 р. серед тих, хто робив тест на ВІЛ, було 6% ВІЛ+, однак 22% тих, хто робив тест, відмовились повідомити інтервьюерові свій статус. З огляду на психолоґічні особливості розкриття ВІЛ-статусу, цілком правдоподібним виглядає припущення, що частка ВІЛ+ серед респондентів коливається від 6 до 22%.

Поширеність ВІЛ (за даними дозорного епіднагляду 2007 року) серед ЧСЧ в чотирьох містах України була вищою, ніж вважалося раніше, і коливалася від 4,4% в Києві до 23,2% в Одесі.

Ці дані дозволяють припускати, що передача ВІЛ статевим шляхом серед ЧСЧ може мати значні обсяги, але є досі прихованою в Україні. Національні оцінки у зв’язку з ВІЛ у 2007 році виявили близько 41 000 випадків ВІЛ серед ЧСЧ, що є 10,3% всіх дорослих, які живуть з ВІЛ [7]. Отже, оцінки указують, що значна частина ЧСЧ, які живуть з ВІЛ, досі є недіаґностованою та незареєстрованою.

Нехтування цією ґрупою на державному і місцевому рівнях (уряд надає лише обмежену фінансову підтримку та здійснює профілактичні заходи тільки серед СІН та ув’язнених; проґрами профілактики для інших уразливих ґруп одержують підтримку винятково коштом зовнішніх донорів та виконуються неурядовими орґанізаціями, отже ці проґрами не є сталими з огляду на поточні методи фінансування) має наслідком виразний брак успіхів у роботі з ЧСЧ.

Так, загальна накопичувальна кількість ЧСЧ, які будь-коли отримували профілактичні послуги, на початок 2008 становила лише 10 000 чоловіків (доробок ґранту Першого раунду Ґлобального фонду), в той час як за низькими оцінками в Україні налічується до 177 000 ЧСЧ [11]. Охоплення, таким чином, є меншим від 6% консервативного рівня чисельності ґрупи. Такі низькі показники не можуть спричинити будь-якого впливу на епідемію в цій ґрупі, отже спроби розширити профілактичні послуги для ЧСЧ в Україні досі були провальними.

Навіть реалізовувані ЧСЧ-орієнтовані ініціативи неадекватні поступові епідемії, оскільки всі вони

· працюють не систематично, а час від часу (особливості ґрантового фінансування);

· є ґеоґрафічно незбалансованими — переважно Київ і 8 обласних центрів, про ЧСЧ менших міст і, особливо, сел навіть не йдеться;

· не надають послуг, які виходять за рамки конкретно пов'язаних з ВІЛ (клієнти, маючи різноманітні соціально обумовлені проблеми психолоґічного, юридичного, професійного плану тощо, не зустрічають розуміння цього, натомість стикаються із вузько-орієнтованими пропозиціями з розповсюдження презервативів і заяложеними гаслами безпечного сексу);

· не беруть до уваги структурних, вікових і ґендерних особливостей різних підґруп ЧСЧ, але орієнтуються на уявний збірний образ (наявні послуги в першу чергу спрямовані на ЧСЧ, які ідентифікують себе яко «ґеї», і здійснюється дуже мало заходів для ЧСЧ, які не вважають себе такими, але час від часу можуть вступати у високоризикові статеві стосунки).

В роботах останніх років західні дослідники, співставляючи новітню тенденцію до зростання кількості ВІЛ-інфікованих серед західноевропейських ґей-спільнот із двадцятип'ятирічним досвідом боротьби з епідемією, доходять парадоксального висновку [12], що вирішальною запорукою успіхів будь-якої ВІЛ-профілактичної діяльності є не залучення чужих даній ґрупі фахівців, а безпосередня участь представників самої уразливої ґрупи на всіх етапах здійснення відповідної соціальної роботи. В руслі цих рекомендацій донорські аґенції, які фінансово та технічно допомагають урядам нових незалежних держав, планують широко запровадити до усіх ВІЛ-профілактичних проґрам мобілізаційний компонент (тб. якнайширше залучення цільових ґруп до громадської активності та до прийняття рішень).

Всі виконані в Україні дослідження ЧСЧ як у контексті епідемії ВІЛ [13], так і в рамках правозахисного дискурсу [2, 4] продемонстрували велику незадоволену потребу представників цієї соціальної ґрупи у спеціалізованих послугах як громадських, так і державних структур, а також потребу в громадських ініціативах на подолання соціальної ізольованості та стиґми.

З огляду на це дуже амбітні плани з мобілізації ЧСЧ та, відповідно, з підвищення ефективності профілактичних втручань реалізуватимуться тільки за умови зміщення акцентів із вузько-медичних аспектів на розвиток комплексної соціальної роботи, спрямованої на відчутне зменшення гостроти широкого кола проблем різних підґруп ЧСЧ.

Якщо не відбудеться значних змін, спрямованих на підвищення якості та швидкості здійснення профілактичних проґрами для уразливих ґруп (зокрема для ЧСЧ), то Україна навряд чи зможе забезпечити універсальний доступ цих ґруп до послуг із профілактики, а також надання бодай мінімального пакету таких послуг.

2. Досвід Донецької області

Громадянська активність Донецької області як одного з найурбанізованіших реґіонів України була і є відбитком усіх особливостей — позитивних і неґативних — суспільного життя пострадянської доби.

На початку 1990-х одразу по скасуванні в Україні карного переслідування мужолозтва на хвилі громадського ентузіазму в Україні з'явилися були перші ініціативні ЛҐБ-ґрупи. Примітно, що всі вони створювалися по провінційних містах: Канів, Миколаїв, Луганськ, Маріуполь, Донецьк, Чернівці тощо. За дуже нечисленними винятками вони не ставили собі за мету здобуття громадських прав, але, будучи наступницями радянських «ґруп друзів», прагнули вирішення життєвих проблем своїх членів, головною з яких є пошук «собі подібних», тобто зменшення соціальної ізоляції. Власне найчастішим центром їхньої кристалізації були аматорські «служби знайомств». 1998 року тодішні успіхи українського «ґей-руху» були узагальнені в огляді [14]. Від того періода залишилося кілька цікавих нарисів [15, 16].

В 1994 році в Маріуполі почало діяльність «Представительство редакции газеты '1/10' в Украине» — неофіційна напівкомерційна ґрупа Володимира Сомова. Вона проіснувала аж до 2000 року, але так і не оформилася в зареєстровану орґанізацію — комерційну чи громадську. За той час силами Сомова кустарним способом (клей, ножиці, ксерокс) було випущено і розіслано три номери т.з. «Рекламно-информационного каталога», зроблено спробу участі в мережевому проекті «Славянской службы знакомств 'Славик'», підтримувалось доволі інтенсивне листування з ЛҐБ-людьми як Донецької, так і ін. областей України. Значно менше відомо про два неофіційних «бі-клуби» в Маріуполі: «Apogee-Апогей» на чолі із Віктором Шекулою та «InterFriendsClub». Ці ґрупи завзято уникали будь-якого розголосу, але діяли з 1996 р., влаштовуючи приватні вечірки для вузького кола своїх членів. Така діяльність лишилася на сьогодні в минулому. Разом з тим, в Маріуполі та інших містах області, за винятком її центра (Донецька аґломерація), через брак будь-яких спрямованих на ЧСЧ ініціатив у редукованому вигляді зберігаються залишки старої соціальної орґанізації гомо- та бісексуальних людей — вже згадувані «ґрупи друзів», що їх описав був 1997 року голандський антрополоґ Роберт Ооствоґельс [17].

Із одної такої ґрупи утворилося вельми ориґінальне об'єднання «Апостольска місія 'Восходящее солнце'» [18] (під Волновахою), яке було водночас реліґійним і сільським. Його лідери були чи не першими в області, хто не просто не приховував своїх відмінностей від решти населення, але відстоював своє право бути собою саме на селі, а не за умов міської анонімності. Зараз цю діяльність також припинено, а Льоня і Слава переселилися до Маріуполя, де більше можливостей заробляти на життя.

З 1999 по сьогодні в Донецьку є представник «Реґіонального інформаційно-правозахисного центра для ґеїв і лесбійок 'Наш світ'», а з 2004-го — також представник Всеукраїнської громадської орґанізації «Ґей-Форум України».

З 1999 року ініціативу ЧСЧ-орієнтованої діяльності в Донецьку перебрали на себе неспеціалізовані НУО, сформовані довкола медичних структур: «Українська асоціація планування сім'ї» (голова Донецького відділення — д.м.н., проф. Т.В. Проценко) і Макіївський міський БФ «Здоров'я нації» (голова Правління — начальник Макіївського міського управління охорони здоров'я О.Г. Теряєва). Остання, зробивши ставку не на СНІД, а на формування ЧСЧ-спільноти силами самих ЧСЧ, змогла стати на теренах області новатором і досягла певних успіхів.

Так, у 2004 році спільно з київським БФ «Фонд профілактики хімічних залежностей і СНІДу» за підтримки Проґрами Міністерства Великобританії з міжнародного розвитку «Здоров'я нації» виконало дослідницький проект [19, 20]. У звіт, однак, увійшли не всі результати — тільки стисло викладена якісна частина. Дальшу наукову розробку здобутки проекту дістали в статті [21]. Головним її досягненням є окреслення системи маскулінних ідентичностей пострадянських ЧСЧ: «плешка» (місце постійних сексуальних і соціальних контактів певної частини ЧСЧ) є одною зі значних реперних точок, відносно якої формується соціальна реальність ЧСЧ; із розпадом СРСР і внесенням у суспільну думку образів західних соціосексуальних ідентичностей система старих плешечно-центрованих ідентичностей — позитивні («плешечники»), неґативні («пристойні люди») і гомосексуально-неідентифіковані ЧСЧ («натурали») — зазнала значних змін і нині функціонує як мозаїчний конґломерат; за ознакою безпосередньої участі у знайомствах через плешку носії плешечно-центрованих ідентичностей можуть бути об'єднані в дві ґрупи: «плешечники» і «натурали» належать світові плешки, тоді як «пристойні люди» дистанціюються від нього; основні соціодемоґрафічні властивості ґрупи завсідників сучасної плешки не змінилися з радянських часів.

Закономірним розвитком цього став проект «Мережа Ресурсних центрів для чоловіків», що охопив два обласних центри — Донецьк і Луганськ. Основною його ідеєю було створення комфортного місця спілкування для різних катеґорій ЧСЧ без обов'язкового їх втягнення у ВІЛ- профілактичну діяльність (яка, однак, мала здійснюватися у фоновому режимі) — тобто створення чогось на кшталт «комьюніті-центра» [22, 23]. Залучення цільової ґрупи мало відбуватися головно шляхом аутрич-роботи. Разом з тим така інновативність не була позбавлена суттєвих недоліків:

· орґанізація-виконавиця не створила систему супервізії співробітників проекту на уникнення ефекту згоряння;

· орґанізація-виконавиця не розробила чітку систему вимог до якості праці аутричей, яким не було заборонено мати сексуальні контакти з клієнтами, вживання з ними алкоголю;

· до адміністрування проектом були залучені люди, чия неприхована відраза до клієнтів та аутрич-працівників вельми заважала ефективній праці;

· по закінченні фінансування місце, куди приходили клієнти, перестало існувати.

Ці проблеми мали закономірним наслідком зміни кадрового складу проекту, внаслідок чого сформувалися дві ініціативні ЛҐБ-ґрупи, які згодом перетворилися на дві громадські орґанізації: «Донбас-СоцПроект» (реєстрація 2007 року) і «Рівнодення» (реєстрація 2008 року), діяльність яких не є конкурентною з огляду на відмінності цільових ґруп і використовуваних методів. Унікальним надбанням громадської орґанізації «Донбас-СоцПроект» є не тільки широкі зв'язки із позадонецькими ґрупами та окремими активістами, але головним чином творча співпраця кваліфікованих наукових працівників.

Макіївський міський БФ «Здоров'я нації» є наочним прикладом того, що чужі даній соціальній ґрупі об'єднання громадян, беручись за ЧСЧ-орієнтовану діяльність, можуть, звичайно, послужити каталізатором створення нових ЧСЧ-орієнтованих ініціативних ґруп і орґанізацій, але саме по собі виконання ЧСЧ-орієнтованих проектів силами неспеціалізованих НУО не є стабільним і ефективним, оскільки нема мотивації іншої, ніж суто фінансової.

Крім згаданих недержавних і неприбуткових орґанізацій в Донецьку з 2000 року періодично робилися спроби бізнесового створення мінімальної інфраструктури дозвілля і відпочинку для ЛҐБ (дискотеки «Ґалактика», «Русский клуб», «ККК 'Донецк'» та ін.). Останніми роками активність такого плану зосереджується довкола Андрія Лівашова, який дуже прихильно ставиться до спільних заходів і не відмовляється від дієвої допомоги при впровадженні відповідних проектів.

Разом з тим, не можна не відзначити, що державний сектор — навіть СНІД-сервісна його частина — не надто переймався необхідністю взаємодії з представниками ЧСЧ. Перегляд всіх доступних через веб-сайт облдержадміністрації протоколів ОКР підтвердив це: в жодному з них ЧСЧ не згадуються, хоч — як показано вище — в Донецьку безперервно провадиться силами НУО така робота.

Однак є і приклади позитивних контактів. Так, 2000 року Донецький міський центр соціальних служб для молоді на пропозицію представника Центра «Наш світ» у Донецькій області запровадив до проґрами підготовки волонтерів міського телефону довіри для молоді питання гомосексуальних стосунків, у визначені часи на тому-такі телефоні працював волонтер для людей гомо- та бісексуальної орієнтації [24]. Більш близькими в часі (2007 рік) прикладами є домовленість «Донбас-СоцПроекту» із Дерматовенеролоґічною службою Управління охорони здоров'я Донецкої облдержадміністрації в особі Головного дерматовенеролоґа Управління к.м.н. І.В. Куценка про взаємну підтримку зусиль, а також із Маріупольським міським центром СНІДу в особі Головного лікаря П.М. Довгалевського.

Підбиваючи підсумки цього розділу, можна сказати, що в області існує цінний досвід, певні традиції і потенціал громадської ЧСЧ-орієнтованої діяльності; нині будь-яка ЧСЧ-орієнтована діяльність в області реалізується тільки в Донецьку, не зачіпаючи мешканців інших міст; проблемою є також нестабільність роботи із даною соціальною ґрупою, зумовлена як спорадичним фінансуванням, так і браком мотивації неспеціалізованих НУО.

3. Пропоновані шляхи зміни наявного стану речей

З усього вищевикладеного випливає, що на разі двома головними проблемами, які потребують активної участі як державних орґанів, так і громадського сектора (зокрема ЧСЧ-орієнтованих НУО) задля підвищення ефективності ВІЛ-сервісної роботи, є налагодження постійного контакту між собою (адвокаційний аспект), створення постійно діючого і незалежного від стороннього фінансування осередку для безпечного і комфортного спілкування різних підґруп ЧСЧ (територіальний аспект), розширення ВІЛ-сервісної ЧСЧ-орієнтованої діяльності за межі Донецька і Макіївки (мобілізаційний аспект). Громадська орґанізація «Донбас-СоцПроект», будучи першим офіційно зареєстрованим в області ЧСЧ-орієнтованим об'єднанням громадян, акумулюючи в собі потенціал висококваліфікованих наукових кадрів, десятирічний досвід такої діяльності та маючи авторитет серед представників даної соціальної ґрупи, пропонує:

а) ввести представника ЧСЧ-орґанізацій у склад ОКР, оскільки будь-які інші (не ЧСЧ-орієнтовані) НУО не є достатньо обізнаними зі специфікою даної цільової ґрупи. Це також буде корисним і з огляду на налагодження робочих контактів із фахівцями, які займаються проблемами інших уразливих щодо ВІЛ ґруп;

б) створити стабільне, незалежне від стороннього фінансування місце для безпечного і комфортного спілкування ЧСЧ. «Донбас-СоцПроект» просить ОКР підтримати його клопотання перед Донецьким головою про надання нам з комунальної власності приміщення в оренду на пільгових умовах (1 грн на рік) — згідно зі статтею 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та статтями 19 і 21 Закону України «Про оренду державного і комунального майна», з метою сприяння діяльності громадських і благодійних організацій. Зі свого боку ми дамо деякі ресурси (кваліфіковані волонтери, сканер і компьютер із леґальним проґрамним забезпеченням) для функціювання цього осередку;

в) залучити до обговорення як загальних, так і поточних проблем ВІЛ-сервісної діяльності інші ЧСЧ-орієнтовані НУО, ініціативні ґрупи, а також індивідуальних активістів, шляхом проведення спеціального засідання МРГ. «Донбас-СоцПроект» може взяти на себе підготовку списку запрошуваних ЧСЧ-орієнтованих орґанізацій, ґруп і активістів.

Голова Виконавчої ради громадської організації «Донбас-СоцПроект» к.х.н. М.Г. Касянчук

Література:

1 Маймулахин А. Результаты опроса кандидатов в народные депутаты Верховной Рады Украины и его анализ // Наш мир. — 1998. — №4. — С.2-3; «Уважаемая редакция журнала 'Наш мир'» (письмо в редакцию от руководителя Секретариата ЛДПУ Бута Ю.А.) // Наш мир. — 1998. — №5. — С.4-6; Точка зрения экс-президента Украины на гомосексуальность // Наш мир. — 1999. — №9. — С.15.

2 Дискримінація за ознакою кохання: Звіт. — Київ: Нора-Друк, 2005. — 224 с.

3 Притеснение «Симоны» // Наш мир. — 1998. — №6. — С.30; Кравчук А., Маймулахин А. «Наш мир» не легализован // Наш мир. — 1999. — №8. — С.2-4.

4 Блакитна книга. Стан геїв та лесбійок у сучасній Україні (Звіт) / Центр «Наш Світ». — К.: Нора-принт, 2000. — 116 с.

5 Закон України «Про соціальні послуги» №966-IV від 19.06.2003; Закон України «Про захист прав споживачів» №3161-IV від 01.12.2005; Закон України «Про соціальну роботу з дітьми та молоддю» №2353-IV від 18.01.2005; Закон України «Про державні соціальні стандарти і державні соціальні гарантії» №2017 від 05.10.2000; Закон України «Про запобігання захворюванню на синдром набутого імунодефіциту (СНІД) та соціальний захист населення» №1972-XII від 12.12.1991; Закон України «Про захист населення від інфекційних хвороб»; Постанова КМУ «Про затвердження Концепції стратегії дій Уряду, спрямованих на запобігання поширенню ВІЛ-інфекції/СНІДу, на період до 2011 року та Національної програми забезпечення профілактики ВІЛ-інфекції, допомоги та лікування ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД на 2004-2008 роки» №264 від 04.03.2004; Постанова КМУ «Про затвердження Положення про волонтерську діяльність у сфері надання соціальних послуг» №1895 від 10.12.2003; Розпорядження КМУ «Про схвалення Концепції реформування соціальних послуг» №178-р від 13.05.2007 р. Державний класифікатор соціальних стандартів і нормативів, затверджений наказом Міністерства праці та соціальної політики України №293 від 17.06.2002; Наказ МОЗ «Про удосконалення добровільного консультування і тестування» від 19.08.2005 №415. Зареєстровано в Мінюсті України за №1404/11684 22.11.2005; Етичний кодекс спеціалістів із соціальної роботи України, затверджений наказом Міністерства України у справах сім'ї, молоді та спорту №1965 від 09.09.2005.

6 Про схвалення Загальнодержавної цільової програми забезпечення профілактики ВІЛ-інфекції, лікування, до- гляду та підтримки ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД на 2009-2013 роки // Розпорядження КМУ №728-р від 21.05.2008. — Київ, 2008. — 5 с.

7 http://unaids.org.ua/evaluation/users

8 ВІЛ-інфекція в Україні. Інформаційний бюлетень №29 / А.М. Щербінська, Л.В. Бочкова, Т.В. Шкурко та ін. — К.: МОЗ України, 2008. — 45 с.

9 Моніторинг поведінки чоловіків, які мають секс з чоловіками, як компонент епіднагляду другого покоління. Аналітичний звіт / Л. Амджадін, К. Кащенкова, Т. Коноплицька, О. Лисенко та інші. — К.: МБФ «Міжнародний Альянс з ВІЛ/СНІД в Україні», 2005. — 60 с.

10 Моніторинг поведінки чоловіків, які мають секс з чоловіками. Аналітичний звіт за результатами опитування / О.М. Балакірєва, Т.В. Бондар, М.Г. Касянчук, Є.Б. Лещинський. — К.: МБФ «Міжнародний Альянс з ВІЛ/СНІД в Україні», 2008. — друкується.

11 Оцінка чисельності груп підвищеного ризику інфікування ВІЛ в Україні / О.М. Балакірєва (гол.ред.), Л.М. Гусак, Г.В. Довбах та ін. — Київ: МБФ «Міжнародний Альянс з ВІЛ/СНІД в Україні», 2006. — 28 с.

12 Wheeler D.P. HIV and AIDS Today: Where Is Social Work Going? // Health & Social Work. — 2007. — Vol.32, Iss.2. — P.155-157.

13 Касянчук М., Шеремет С., Лещинський Є. Чоловіки, що мають секс із чоловіками, у дзеркалі соціолоґічних досліджень проблеми поширення ВІЛ/СНІДу (огляд досліджень, проведених в Україні в 1997–2006 рр.) // Укр. соціум. — 2007. — №3(20). — C.32-43.

14 Маймулахин А. Гей-движение на Украине (Обзор) // Наш мир. — 1998. — №5. — С.14-19.

15 Ребров И. Донецкие геи // Наш мир. — 1998. — №6. — С.6-7 (перепечатка из газеты «Донбасс-неделя», 06.06.1998).

16 Лещинский Е. Ничего не понимаю или грустные заметки на манжетах // Наш мир. — 1999. — №9. — С.9-10.

17 Assessment of high-risk sexual behavior in Donetsk, Dnepropetrovsk, Lviv and Kherson, Ukraine. First draft report / R. Oostvogels // IPPF, 1999 (не опубліковано, автор дякує співробітникам Британської Ради в Україні за надану можливість познайомитись із цією працею).

18 Апостолькая миссия «Восходящее солнце» // Наш мир. — 1997. — №3. — С.21; Маймулахин А. Друзей изменит мир! // Наш мир. — 1997. — №3. — С.32-37.

19 Мужчины, имеющие секс с мужчинами. Оценка ситуации в Киеве и Донецкой области / БФ «Фонд профилактики химических зависимостей и СПИДа». — К.: ООО «Конус–Ю», 2005. — 136 с.; Зікратий Ю., Микитюк М., Банас О. Чоловіки, які мають секс із чоловіками: цінності та моделі поведінки // Соціальна політика і соціальна робота. — 2005. — №2(30). — C.53-62.

20 Касянчук М., Лещинський Є. Ґрафіті як елемент гомосексуальної субкультури. www.kasianczuk.hotmail.ru/varia/ graffiti.htm

21 Касянчук М.Г., Лещинський Є.Б. Аналіз соціальних ідентичностей чоловіків, які мають секс із чоловіками, в ук- раїнському суспільстві (на прикладі Донецької області) // Укр. соціум. — друкується.

22 Оглянитесь! Мы такие же, как вы! (сборник тематических материалов). — Макеевкка: Благотворительный фонд «Здоровье нации», 2006. — 32 с.

23 Лещинский Е., Тароянц А. Проект «Сеть Ресурсных центров для мужчин в Донецкой и Луганской областях». От- чет о проделанной работе. — Макеевка: Благотворительный фонд «Здоровье нации», 2007. — 52 с.

24 Телефон доверия для геев и лесбиянок в Донецке // Наш мир. — 1999. — №9.

Читать далее