На фоне визита в Донецк министра ЖКХ и «антифашистской» демонстрации от Партии Регионов наша пресс-конференция, посвящённая дню противодействия гомофобии, имела оглушительный успех — явился аж 1 (один) журналист.
Если честно, то мы страшно волновались по поводу самой пресс-конференции, до последнего не знали, будет ли у нас охрана, я писал речь, логист организовывал мероприятие... В преддверии Второго украинского гей-прайда и связанной с этим нервозности, мы полагали, что тема вызовет интерес, причём нездоровый у отдельных особо с головой недружных товарищей. А тут такой эффект!
Думаю, что это показательно. В хорошем смысле слова — ЛГБТ проблематика стала обыденной (не до конца, но к тому идёт) и темы, которые и должны в норме вызывать интерес, его вызывают.
Показательно также и то, в каком ключе шла дискуссия, которая всё-таки, пусть в камерном варианте, но состоялась. Вопросы касались не заезженных тем «грешно/праведно», «какие вам ещё права» etc., а моментов стратегических — сотрудничество между организациями, перспективы политизации ЛГБТ-сообщества, наличие дружественных депутатов для продвижения законодательных инициатив, работа с местной властью, приоритетов движения (т. е. что важнее, права человека или качество жизни). Впервые, пожалуй, участие в мероприятии такого плана показалось мне чем-то нетривиальным, за что спасибо участницам и участнику.
P. S. на всякий случай добавляю: заголовок — это ирония.
Читать далее
Показ дописів із міткою partners. Показати всі дописи
Показ дописів із міткою partners. Показати всі дописи
17 трав. 2013 р.
Оглушительный успех
Мітки:
Донецкая обл.,
ЛГБТ,
партнёры,
пресса,
Donetsk region,
media,
partners,
RU
30 квіт. 2013 р.
У Києві відбудеться гей-прайд—2013
25 травня (субота) в рамках «КиївПрайду2013» відбудеться публічна правозахисна акція — Марш рівності — з вимогами забезпечити рівні права та можливості для громадян України, які належать до ЛГБТ-спільноти (лесбійок, геїв, бісексуалів та трансґендерів).
На відміну від багатьох європейських гей-парадів — публічних заходів у розважально-карнавальному стилі, запланований Марш рівності є, перш за все, правозахисним заходом із вимогою забезпечити права на самовираження та мирні збори для всіх членів суспільства.
«КиївПрайд2013» відбудеться у форматі міжнародного форуму-фестивалю у другій половині травня та, крім Маршу рівності, включатиме низку інформаційно-просвітницьких і культурних заходів.
«Відповідно до української Конституції та європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, уряд України зобов’язаний захищати основні права та свободи всіх українських громадян, — заявляють організатори „КиївПрайду2013“. — На жаль, уряд досі не довів, що він готовий захищати права ЛГБТ. Мета нашого Маршу полягає у висвітленні цієї проблеми та заклику до змін у політиці».
Міжнародний форум-фестиваль «КиївПрайд2013» готується та відбуватиметься за широкої підтримки громадськості, правозахисної спільноти, а також низки дипломатичних представництв, серед яких посольства Великої Британії, Нідерландів, Норвегії, США, Швеції.
Підтримку заходу надають провідні міжнародні правозахисні організації, серед яких: Amnesty International (заява організації доступна за посиланням http://amnesty.org.ua/KyivPride2013), Freedom House. Моніторинг можливих порушень прав людини під час проведення заходу здійснюватиметься організацією Human Rights Watch.
«Український уряд задекларував прагнення більшої інтеграції з Європейським Союзом та завершення процесу візової лібералізації. Щоби добитися цього, необхідно забезпечити відповідність українських правозахисних стандартів певним критеріям, зокрема в частині захисту меншин — у тому числі ЛГБТ — від дискримінації», — зазначили в оргкомітеті Прайду.
За останні два роки до Верховної Ради України було внесено чотири законопроекти, якими пропонувалося чи пропонується обмежити для громадян, що належать до ЛГБТ-спільноти, основоположні права на самовираження та свободу мирних зборів. Такі законодавчі ініціативи вкрай негативно впливають на процес лібералізації візового режиму для українців з боку ЄС.
«Організовуючи Прайд, ми хочемо сказати, що ми існуємо, і ми вимагаємо таких же прав, як і інші члени суспільства. Ми всі люди, і всі маємо рівні права».
Партнером «КиївПрайду2013» виступає Мюнхен — місто-побратим української столиці та столиця німецької Баварії, де публічні акції ЛГБТ-спільноти давно стали доброю культурною традицією.
Для отримання додаткової інформації, будь-ласка, звертайтеся до оргкомітету за електронною адресою info@kyivpride.org або телефоном +380 (97)973-53-81 з 10:00 до 19:00.
Читать далее
На відміну від багатьох європейських гей-парадів — публічних заходів у розважально-карнавальному стилі, запланований Марш рівності є, перш за все, правозахисним заходом із вимогою забезпечити права на самовираження та мирні збори для всіх членів суспільства.
«КиївПрайд2013» відбудеться у форматі міжнародного форуму-фестивалю у другій половині травня та, крім Маршу рівності, включатиме низку інформаційно-просвітницьких і культурних заходів.
«Відповідно до української Конституції та європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, уряд України зобов’язаний захищати основні права та свободи всіх українських громадян, — заявляють організатори „КиївПрайду2013“. — На жаль, уряд досі не довів, що він готовий захищати права ЛГБТ. Мета нашого Маршу полягає у висвітленні цієї проблеми та заклику до змін у політиці».
Міжнародний форум-фестиваль «КиївПрайд2013» готується та відбуватиметься за широкої підтримки громадськості, правозахисної спільноти, а також низки дипломатичних представництв, серед яких посольства Великої Британії, Нідерландів, Норвегії, США, Швеції.
Підтримку заходу надають провідні міжнародні правозахисні організації, серед яких: Amnesty International (заява організації доступна за посиланням http://amnesty.org.ua/KyivPride2013), Freedom House. Моніторинг можливих порушень прав людини під час проведення заходу здійснюватиметься організацією Human Rights Watch.
«Український уряд задекларував прагнення більшої інтеграції з Європейським Союзом та завершення процесу візової лібералізації. Щоби добитися цього, необхідно забезпечити відповідність українських правозахисних стандартів певним критеріям, зокрема в частині захисту меншин — у тому числі ЛГБТ — від дискримінації», — зазначили в оргкомітеті Прайду.
За останні два роки до Верховної Ради України було внесено чотири законопроекти, якими пропонувалося чи пропонується обмежити для громадян, що належать до ЛГБТ-спільноти, основоположні права на самовираження та свободу мирних зборів. Такі законодавчі ініціативи вкрай негативно впливають на процес лібералізації візового режиму для українців з боку ЄС.
«Організовуючи Прайд, ми хочемо сказати, що ми існуємо, і ми вимагаємо таких же прав, як і інші члени суспільства. Ми всі люди, і всі маємо рівні права».
Партнером «КиївПрайду2013» виступає Мюнхен — місто-побратим української столиці та столиця німецької Баварії, де публічні акції ЛГБТ-спільноти давно стали доброю культурною традицією.
Для отримання додаткової інформації, будь-ласка, звертайтеся до оргкомітету за електронною адресою info@kyivpride.org або телефоном +380 (97)
Читать далее
21 квіт. 2013 р.
Пресса о 2-м Форуме разнообразия и связанных событиях
Медиа-отклик на наш пресс-релиз (http://pclub.dn.ua/article/2013/article-2815/) был, безусловно, более слабым, чем перед выборами. Но кое-что интересное мы о себе узнали.
1) Новости Донбасса проинформировали (http://novosti.dn.ua/details/201155/) о том, что Комитет избирателей Донбасса возбудился на Особых избирателей (http://komitet.net.ua/article/print/102165/). Мандат не поделили! Кстати, к статье (http://novosti.dn.ua/details/201029/) идёт типично неадекватная иллюстрация: речь об угрозах насилия, а на картинке — какие-то два мужика в койке. Что должно сложиться в голове у читателя? (при условии наличия не только верёвочки между ух) Что два мужика в койке — это насилие, битьё окон и поджог. Романтика, блин!
2) Они же первыми известили о благополучном завершении Форума (http://novosti.dn.ua/details/201198/).
3) Остров пикантно изменил заголовок (http://www.ostro.org/donetsk/society/news/418356/) — оказывается, геи и лесбиянки суть бывшие заключённые.
4) Сайт г. Мариуполя (http://www.0629.com.ua/news/306247) почти без изменений перепечатал пресс-релиз, но автоматический перевод с украинского выдал себя в заглавии.
5) Сайт г. Донецка (http://062.ua/news/v-donecke/19925-organizatory-mariupol-skogo-foruma-marginalov-opasayutsya-za-svoyu-bezopasnost) изволил нам сообщить, что мы не только бывшие заключённые, но ещё и маргиналы.
6) Фоторепортаж с Форума http://news.gidmariupol.com/view/news/id/5928
7) Через день после Форума мы подготовили результирующий пресс-релиз и разослали по СМИ. Результаты не заставили себя ждать http://telegraf.dn.ua/news/molodchiki-ne-dali-pogovorit-o-politike-predstavitelyam-lgbt-v-mariupole/, http://novosti.dn.ua/details/201318/
8) Киевские партнёры подготовили свой собственный репортаж о Форуме http://specialvoters.media-m.org.ua/page/565
9) Ровно через неделю после описанных событий проснулись мариупольские СМИ — звонили мне, Жадану, читали наши материалы. Всё это дало текстуально отличающуюся от пресс-релизов публикацию http://www.0629.com.ua/news/310320
Читать далее
1) Новости Донбасса проинформировали (http://novosti.dn.ua/details/201155/) о том, что Комитет избирателей Донбасса возбудился на Особых избирателей (http://komitet.net.ua/article/print/102165/). Мандат не поделили! Кстати, к статье (http://novosti.dn.ua/details/201029/) идёт типично неадекватная иллюстрация: речь об угрозах насилия, а на картинке — какие-то два мужика в койке. Что должно сложиться в голове у читателя? (при условии наличия не только верёвочки между ух) Что два мужика в койке — это насилие, битьё окон и поджог. Романтика, блин!
2) Они же первыми известили о благополучном завершении Форума (http://novosti.dn.ua/details/201198/).
3) Остров пикантно изменил заголовок (http://www.ostro.org/donetsk/society/news/418356/) — оказывается, геи и лесбиянки суть бывшие заключённые.
4) Сайт г. Мариуполя (http://www.0629.com.ua/news/306247) почти без изменений перепечатал пресс-релиз, но автоматический перевод с украинского выдал себя в заглавии.
5) Сайт г. Донецка (http://062.ua/news/v-donecke/19925-organizatory-mariupol-skogo-foruma-marginalov-opasayutsya-za-svoyu-bezopasnost) изволил нам сообщить, что мы не только бывшие заключённые, но ещё и маргиналы.
6) Фоторепортаж с Форума http://news.gidmariupol.com/view/news/id/5928
7) Через день после Форума мы подготовили результирующий пресс-релиз и разослали по СМИ. Результаты не заставили себя ждать http://telegraf.dn.ua/news/molodchiki-ne-dali-pogovorit-o-politike-predstavitelyam-lgbt-v-mariupole/, http://novosti.dn.ua/details/201318/
8) Киевские партнёры подготовили свой собственный репортаж о Форуме http://specialvoters.media-m.org.ua/page/565
9) Ровно через неделю после описанных событий проснулись мариупольские СМИ — звонили мне, Жадану, читали наши материалы. Всё это дало текстуально отличающуюся от пресс-релизов публикацию http://www.0629.com.ua/news/310320
Читать далее
Мітки:
гомофобия,
Донбасс-СоцПроект,
Донецкая обл.,
МИЦ Медиа-М,
партнёры,
пресса,
Donbas-SocProject,
homophobia,
LGBT,
media,
partners,
RU
Основные результаты Мониторинга СМИ Украины за 2012 г. (речь на 2-м Форуме разнообразия)
Сегодня здесь собрались разные люди. Это женщины и мужчины, ВИЧ-отрицательные и ВИЧ-положительные, люди с крепким здоровьем и нуждающиеся в лечении, журналисты и их читатели, гомо- и гетеросексуалы... перечислять отличия можно долго. Суть в том, что человек, не зная лично какую-то группу, начинает фантазировать. В далёком прошлом думали, что за морем живут песьеголовые или одноногие. Когда я был маленький, меня пугали «цыганами, которые воруют детей». Но как только наш человек знакомится с другим, отличным от него, и вместо своих фантазий видит другого-но-обычного... тут начинается толерантность. Не всегда и не сразу, но достаточно часто для того, чтобы это видела статистика. Цель нашей встречи — увидеть друг в друге людей.
Есть и другая, связанная с первой. Что делает журналист? — рассказывает о том, что произошло где-то, где нас нет. Этот рассказ может быть долгим, обстоятельным, или совсем кратким, поверхностным. Но он всегда будет нам давать возможность прожить то, что находится далеко, увидеть тех, кого мы обычно не видим. Таким образом, журналистика, если она профессиональна, если она не пропаганда ненависти, также растит в людях человеков.
Простите, я, возможно, скатываюсь в лекционный тон. Я пытаюсь связать вместе наши цели и то внимание, которое три крупнейшие украинские ЛГБТ-организации, уделили в 2012 г. средствам массовой информации. Мы посмотрели, как украинские СМИ отражали ЛГБТ-проблематику, видели ли они людей или фантазировали о заморских песьеголовцах?
И вот каковы результаты.
За год в интернет-пространстве Украины появилось свыше 5000 публикаций, затрагивающих тему ЛГБТ. Из них 1900, т. е. приблизительно треть — экслюзивные, прочие же относятся к перепечаткам этих. В среднем, ежемесячно появлялось около 400 материалов в связи с ЛГБТ. Такой уровень интереса свидетельствует о значимости темы в медийном пространстве.
Каков же этот интерес? 80% публикаций либо нейтральны в оценках ЛГБТ-проблематики (т. е. это просто новости — там-то случилось то-то), либо содержат сбалансированный набор оценок (т. е. авторы текстов дают слово и сторонникам либерализации, и деятелям консервативного толка). Лишь 20% публикаций этого огромного массива содержат либо откровенный негатив, либо исключительный позитив в отношении ЛГБТ. 80 и 20 — чувствуете соотношение? Оно свидетельствует о том, что интернет-стихия далека как от гомофобного заказа, так и от гей-лоббирования. ЛГБТ подаются как обычные люди. Иными словами, СМИ сильно продвинулись в сторону нормализации гомосексуальности как явления.
Число публикаций по месяцам закономерно отражает события, затрагивающие ЛГБТ-сообщество. Так, в мае прошлого года и в октябре материалов с упоминанием ЛГБТ появилось почти в шесть раз больше, чем в среднем по другим месяцам. А как мы помним, в мае был первый гей-прайд, закончившийся избиениями, а в октябре чечетовка наплясала пресловутый закон по запрету «пропаганды гомосексуализма»...
Я вам описал лишь несколько самых главных выводов этого беспрецедентного по масштабам исследования. Полностью отчёт сейчас печатается и будет представлен 26 апреля в Киеве.
Читать далее
Есть и другая, связанная с первой. Что делает журналист? — рассказывает о том, что произошло где-то, где нас нет. Этот рассказ может быть долгим, обстоятельным, или совсем кратким, поверхностным. Но он всегда будет нам давать возможность прожить то, что находится далеко, увидеть тех, кого мы обычно не видим. Таким образом, журналистика, если она профессиональна, если она не пропаганда ненависти, также растит в людях человеков.
Простите, я, возможно, скатываюсь в лекционный тон. Я пытаюсь связать вместе наши цели и то внимание, которое три крупнейшие украинские ЛГБТ-организации, уделили в 2012 г. средствам массовой информации. Мы посмотрели, как украинские СМИ отражали ЛГБТ-проблематику, видели ли они людей или фантазировали о заморских песьеголовцах?
И вот каковы результаты.
За год в интернет-пространстве Украины появилось свыше 5000 публикаций, затрагивающих тему ЛГБТ. Из них 1900, т. е. приблизительно треть — экслюзивные, прочие же относятся к перепечаткам этих. В среднем, ежемесячно появлялось около 400 материалов в связи с ЛГБТ. Такой уровень интереса свидетельствует о значимости темы в медийном пространстве.
Каков же этот интерес? 80% публикаций либо нейтральны в оценках ЛГБТ-проблематики (т. е. это просто новости — там-то случилось то-то), либо содержат сбалансированный набор оценок (т. е. авторы текстов дают слово и сторонникам либерализации, и деятелям консервативного толка). Лишь 20% публикаций этого огромного массива содержат либо откровенный негатив, либо исключительный позитив в отношении ЛГБТ. 80 и 20 — чувствуете соотношение? Оно свидетельствует о том, что интернет-стихия далека как от гомофобного заказа, так и от гей-лоббирования. ЛГБТ подаются как обычные люди. Иными словами, СМИ сильно продвинулись в сторону нормализации гомосексуальности как явления.
Число публикаций по месяцам закономерно отражает события, затрагивающие ЛГБТ-сообщество. Так, в мае прошлого года и в октябре материалов с упоминанием ЛГБТ появилось почти в шесть раз больше, чем в среднем по другим месяцам. А как мы помним, в мае был первый гей-прайд, закончившийся избиениями, а в октябре чечетовка наплясала пресловутый закон по запрету «пропаганды гомосексуализма»...
Я вам описал лишь несколько самых главных выводов этого беспрецедентного по масштабам исследования. Полностью отчёт сейчас печатается и будет представлен 26 апреля в Киеве.
Читать далее
Мітки:
ЛГБТ,
МИЦ Медиа-М,
партнёры,
пресса,
социологический анализ,
LGBT,
media,
partners,
RU,
sociological analysis
20 квіт. 2013 р.
2-й Форум розмаїття відбувся! Назло всем!
Мы живы, спасибо милиции. Хотя в какой-то момент было страшно: перед зданием стояли бритоголовые молодчики, цепляли девочек вопросами «это вы на выставку пидарасов?», заходили к нам, у Жадана едва мобилку не отобрали в углу... сегодня в милицию, несмотря на наряд на улице, мы звонили несколько раз на 102. Потом милиция таки разогнала недовольных и дальше было спокойно. Плохо то, что те, кто к нам собирался из участников, побоялись прийти. Да и Исток (МСМ-сервис Мариуполя) сказал, что они «не хотят пиариться» — как деньги получать от Альянса, так первые, как защищать своё право быть, так «не наш приоритет»...
Я убедился в том, что решение провести это мероприятие в Мариуполе было правильным, ибо город вроде спокойный и толерантный, а вот же ж... столько сразу вскрылось интересного. И горсовет оскандалился, звонили одной нашей гостье со словами «почему вы с нами не согласовали?», и в городской библиотеке, оказывается, отчёты Альянса кажутся чуть-ли не порнографией («плохие книги, не возьмём»), и картины — совершенно невинные пейзажи города художницы Тани — в голове озабоченных идиотов превратились в пропаганду, и журналисты местных газет зассали прийти, и обсуждение того, как живётся уязвимым группам, депутату Ломакиной кажется «опасной политикой»...
Читать далее
Я убедился в том, что решение провести это мероприятие в Мариуполе было правильным, ибо город вроде спокойный и толерантный, а вот же ж... столько сразу вскрылось интересного. И горсовет оскандалился, звонили одной нашей гостье со словами «почему вы с нами не согласовали?», и в городской библиотеке, оказывается, отчёты Альянса кажутся чуть-ли не порнографией («плохие книги, не возьмём»), и картины — совершенно невинные пейзажи города художницы Тани — в голове озабоченных идиотов превратились в пропаганду, и журналисты местных газет зассали прийти, и обсуждение того, как живётся уязвимым группам, депутату Ломакиной кажется «опасной политикой»...
Читать далее
16 квіт. 2013 р.
20 квітня — 2-й Форум розмаїття у Маріуполі
20 квітня у Маріуполі відбудеться другий Форум розмаїття, що збере представників уразливих через маргіналізацію соціальних груп (ЛГБТ, ВІЛ+, пацієнти замісної терапії, колишні в’язні тощо), громадських активістів та журналістів.
Основним питанням, яке планується обговорити, є таке: які зміни відбулися з часу проведення1-го Форуму, що проходив у Донецьку напередодні виборів? Чи змінилося ставлення політиків та публічних діячів до невидимих через маргіналізованість груп?
У рамках заходу будуть презентовані головні результати річного моніторингу всіх публікацій інтернет-ЗМІ України з ЛГБТ-проблематики, присутні обговорять ставлення політиків та публічних діячів до уразливих соціальних груп на прикладі ситуації в провінційному місті Донецької області.
У програмі заходу також — екскурсія Маріуполем, під час якої місцеві учасники покажуть рідне місто гостям форуму, візит до громадської організації, що працює з маргіналізованими групами, неформальне спілкування за кавою, а також виставка робіт молодої маріупольської фотохудожниці.
Офіційне відкриття відбудеться об 11:00 20 квітня 2013 року у міській бібліотеці імені Короленка (пр. Леніна,93-б).
Нагадаємо, що перший Форум розмаїття проходив у Донецьку 12 жовтня 2012 року. На ньому обговорювали проблеми людей з відмінною від більшості сексуальною орієнтацією, їхні очікування від суспільства та політиків (захід відбувався напередодні парламентських виборів).
«Особливі виборці» — представники національних, релігійних та сексуальних меншин, люди з інвалідністю, сироти провели перше коло Форумів розмаїття напередодні парламентських виборів у вересні-жовтні 2012 року. У березні-квітні проходить друге коло форумів, на якому обговорюють зміни у суспільстві, ставлення влади та політиків до оприлюднених проблем, а також можливості спільних дій заради реалізації своїх інтересів та зміни. Так, зокрема, вже відбулися форуми релігійних меншин у Білогірську (Крим) та форум у ромському поселенні Концово (Закарпаття), на черзі форуми соціальних сиріт у Бердичеві, форум людей з інвалідністю у Черкасах та молодіжний форум розмаїття у Луганську. Заходи на місцевому рівні організовують та проводять 6 громадських організацій, які представляють інтереси відповідних меншин або вразливих груп. На всеукраїнському рівні кампанію «Особливі виборці» здійснює Молодіжний інноваційний центр «Медіа-М» за фінансової підтримки Європейського Союзу.
Контакти організаторів:
Донецьк (ЛГБТ-центр "Донбас-СоцПроект«): Максим КАСЯНЧУК — 099 346 00 34, kasianczuk@rambler.ru
Київ («Особливі виборці», МІЦ «Медіа-М»): Станіслав ШУМЛЯНСЬКИЙ — 097 7267099, specialvoters@media-m.org.ua
Читать далее
Основним питанням, яке планується обговорити, є таке: які зміни відбулися з часу проведення
У рамках заходу будуть презентовані головні результати річного моніторингу всіх публікацій інтернет-ЗМІ України з ЛГБТ-проблематики, присутні обговорять ставлення політиків та публічних діячів до уразливих соціальних груп на прикладі ситуації в провінційному місті Донецької області.
У програмі заходу також — екскурсія Маріуполем, під час якої місцеві учасники покажуть рідне місто гостям форуму, візит до громадської організації, що працює з маргіналізованими групами, неформальне спілкування за кавою, а також виставка робіт молодої маріупольської фотохудожниці.
Офіційне відкриття відбудеться об 11:00 20 квітня 2013 року у міській бібліотеці імені Короленка (пр. Леніна,
Нагадаємо, що перший Форум розмаїття проходив у Донецьку 12 жовтня 2012 року. На ньому обговорювали проблеми людей з відмінною від більшості сексуальною орієнтацією, їхні очікування від суспільства та політиків (захід відбувався напередодні парламентських виборів).
«Особливі виборці» — представники національних, релігійних та сексуальних меншин, люди з інвалідністю, сироти провели перше коло Форумів розмаїття напередодні парламентських виборів у вересні-жовтні 2012 року. У березні-квітні проходить друге коло форумів, на якому обговорюють зміни у суспільстві, ставлення влади та політиків до оприлюднених проблем, а також можливості спільних дій заради реалізації своїх інтересів та зміни. Так, зокрема, вже відбулися форуми релігійних меншин у Білогірську (Крим) та форум у ромському поселенні Концово (Закарпаття), на черзі форуми соціальних сиріт у Бердичеві, форум людей з інвалідністю у Черкасах та молодіжний форум розмаїття у Луганську. Заходи на місцевому рівні організовують та проводять 6 громадських організацій, які представляють інтереси відповідних меншин або вразливих груп. На всеукраїнському рівні кампанію «Особливі виборці» здійснює Молодіжний інноваційний центр «Медіа-М» за фінансової підтримки Європейського Союзу.
Контакти організаторів:
Донецьк (ЛГБТ-центр "Донбас-СоцПроект«): Максим КАСЯНЧУК — 099 346 00 34, kasianczuk@rambler.ru
Київ («Особливі виборці», МІЦ «Медіа-М»): Станіслав ШУМЛЯНСЬКИЙ — 097 7267099, specialvoters@media-m.org.ua
Читать далее
8 лип. 2012 р.
Однополые браки как стратегическая цель
Сотрудник Сети ЛЖВ Дмитрий ШЕРЕМБЕЙ: «я за однополые браки, проституцию и наркоманию».
В более развёрнутом виде его мысль формулируется так: до окончания грантов Глобального фонда остаётся чуть меньше двух лет, следовательно все усилия должны максимально прилагаться к тому, что способно потянуть за собой огромные системные изменения. Представим себе, что завтра примут закон о признании равноценными одно- и разнополых браков — одно это изменит всё законодательное поле (по цепочке).
Следовательно, если ЛГБТ-сообщество хочет хоть чего-то добиться, то оно должно сконцентрировать свои усилия на это одной точке, а не распылять их — нужно ведь немногое: один юрист, чтобы написать проект такого закона, и один-два лоббиста, чтобы его пропихнуть. Всё остальное суть имитация бурной деятельности.
Читать далее
30 трав. 2012 р.
Ток-шоу
Сегодня мы с Александром ЖАДАНОМ участвовали в записи ток-шоу на местном телевидении. Тема: дискриминация. Были представители слабовидящих, инвалидов производства, ЛЖВ, глава Общественного совета при облгосадминистрации и два неидентифицированных «правозащитника».
Понятно, что разговор, один раз коснувшись ЛГБТ, больше с этой темы не съезжал. И держава у нас христианская, и провоцируем мы видите-ли ненависть к себе, и есть более важные проблемы, и вообще сидите тихо дома и не высовывайтесь, и будьте готовы к тому, что пострадаете, ... — всё это прозвучало.
К чести ЛЖВ, они были на нашей стороне, ибо, как сказали: «сначала бьют вас, потом возьмутся за нас».
Увы, но наши местные правозащитники, мало того, что декларируют приверженность к идеям клерикального государства, так ещё и авторитетно заявляют, что «дискриминация и нетерпимость никак не связаны»... Мрак, в общем!
Смотреть программу можно будет на 27 канале, 15 июня, 18:00, Донецк http://www.k61.donetsk.ua/ (повтор 16 июня 2012, 8 утра).
Читать далее
Понятно, что разговор, один раз коснувшись ЛГБТ, больше с этой темы не съезжал. И держава у нас христианская, и провоцируем мы видите-ли ненависть к себе, и есть более важные проблемы, и вообще сидите тихо дома и не высовывайтесь, и будьте готовы к тому, что пострадаете, ... — всё это прозвучало.
К чести ЛЖВ, они были на нашей стороне, ибо, как сказали: «сначала бьют вас, потом возьмутся за нас».
Увы, но наши местные правозащитники, мало того, что декларируют приверженность к идеям клерикального государства, так ещё и авторитетно заявляют, что «дискриминация и нетерпимость никак не связаны»... Мрак, в общем!
Смотреть программу можно будет на 27 канале, 15 июня, 18:00, Донецк http://www.k61.donetsk.ua/ (повтор 16 июня 2012, 8 утра).
Читать далее
Мітки:
гомофобия,
Донецкая обл.,
ЛГБТ,
партнёры,
Donetsk region,
homophobia,
LGBT,
partners,
RU
15 трав. 2012 р.
«Европа живёт плохо. Мы, украинцы, должны помочь ей вылезти из буквы Ж!»
Именно это сказал один из выступающих на митинге ВО «Свобода», аргументируя своё неприятие гей-парадов и «гомофашизма».
Вообще, я получил громадное удовольствие от этого мероприятия. Это было чрезвычайно весело. Просто перл на перле пёрли из медовых уст новоявленных демосфенов и цицеронов! Чего стоит только эсхатологическое заявление «Сатана поделит Украину на области»! Или бабки с плакатиками «Мама и папа — хорошо. Папа и папа — плохо», которые убегали от меня и прятались за широкие пуза попиков (я всего лишь хотел с ними сфотографироваться)! Или эпилептичный местный вождик самой «Свободы»!
Всё начиналось спокойно: солнце, жара, милиция.
Далее подтянулись попики и старушки.
Пока я давал интервью телевидению, благообразный, неистощённый постом и молитвой батюшка с ёжиком указал трудящимся, куда идти (от памятника Шевченко к облгосадминистрации), и стройные колонны советских рабочих и служащих двинулись к светлому будущему — к молебну.
Пока они шли, ведомые духом святым, мимо плакатов, воспевающих героическое советско-атеистическое прошлое, я посчитал, сколько ж противников «европедерастии» явилось — это было просто, ибо было их мало — до 50 человек, собственно, на фотографиях это видно. У меня сложилось ощущение, что милиции и журналистов было больше... да и качественный состав митингующих был однообразен: бабушки в платочках, бравые вояки с большими пузами («бутерброд не лезет в рот — мысли все: а как народ?») и знаменосцы от «Свободы».
Знамёна, кстати, постоянно летали — был сильный ветер — а знаменосцы за ними бегали в ближайший скверик. Собирался дождь. Три перезрелые девицы сказали, что это сам Князь мира сопротивляется им... Много чести, — подумал я. — Лютеру, помнится, тоже пришлось чернильницей в Рогатого метнуть...
Деталь: некий баптистский товарищ в рубахе с длинными рукавами (это в жару-то!) и с характерным лицом всё при фотографировании его норовил обнять одного из наших активистов... Потом сказал, что все мы (ЛГБТ, в смысле) являемся авторами некоей, скачанной им из интернета, декларации, в которой мы обещаем изнасиловать всех их детей. На мой вопрос, есть ли там моя подпись, ответить было нечего и товарищ слился с группой сторонниц.
Ну и наконец рекомендую посмотреть отзывы, появившиеся сразу после акции — не перевелись ещё здравомыслящие люди :)
http://novosti.dn.ua/details/179549/
http://frankensstein.livejournal.com/295942.html
http://www.komitet.net.ua/article/85841/
Читать далее
Вообще, я получил громадное удовольствие от этого мероприятия. Это было чрезвычайно весело. Просто перл на перле пёрли из медовых уст новоявленных демосфенов и цицеронов! Чего стоит только эсхатологическое заявление «Сатана поделит Украину на области»! Или бабки с плакатиками «Мама и папа — хорошо. Папа и папа — плохо», которые убегали от меня и прятались за широкие пуза попиков (я всего лишь хотел с ними сфотографироваться)! Или эпилептичный местный вождик самой «Свободы»!
Всё начиналось спокойно: солнце, жара, милиция.
Далее подтянулись попики и старушки.
Пока я давал интервью телевидению, благообразный, неистощённый постом и молитвой батюшка с ёжиком указал трудящимся, куда идти (от памятника Шевченко к облгосадминистрации), и стройные колонны советских рабочих и служащих двинулись к светлому будущему — к молебну.
Пока они шли, ведомые духом святым, мимо плакатов, воспевающих героическое советско-атеистическое прошлое, я посчитал, сколько ж противников «европедерастии» явилось — это было просто, ибо было их мало — до 50 человек, собственно, на фотографиях это видно. У меня сложилось ощущение, что милиции и журналистов было больше... да и качественный состав митингующих был однообразен: бабушки в платочках, бравые вояки с большими пузами («бутерброд не лезет в рот — мысли все: а как народ?») и знаменосцы от «Свободы».
Знамёна, кстати, постоянно летали — был сильный ветер — а знаменосцы за ними бегали в ближайший скверик. Собирался дождь. Три перезрелые девицы сказали, что это сам Князь мира сопротивляется им... Много чести, — подумал я. — Лютеру, помнится, тоже пришлось чернильницей в Рогатого метнуть...
Деталь: некий баптистский товарищ в рубахе с длинными рукавами (это в жару-то!) и с характерным лицом всё при фотографировании его норовил обнять одного из наших активистов... Потом сказал, что все мы (ЛГБТ, в смысле) являемся авторами некоей, скачанной им из интернета, декларации, в которой мы обещаем изнасиловать всех их детей. На мой вопрос, есть ли там моя подпись, ответить было нечего и товарищ слился с группой сторонниц.
Ну и наконец рекомендую посмотреть отзывы, появившиеся сразу после акции — не перевелись ещё здравомыслящие люди :)
http://novosti.dn.ua/details/179549/
http://frankensstein.livejournal.com/295942.html
http://www.komitet.net.ua/article/85841/
Читать далее
10 груд. 2011 р.
Размышления о стратегии ЛГБТ-движения
Весной этого года Центр «Наш мир» заказал очередное исследование общественного мнения в отношении гомосексуалов компании ТНС-Украина. Оно было проведено на репрезентативной общенациональной выборке. Результаты представлены в Отчёте (Шаг вперёд, два назад: Положение ЛГБТ в Украине в 2010–2011 гг. / А. А. Зинченков, М. Г. Касянчук, А. В. Кравчук, А. Ю. Маймулахин, А. И. Остапенко, С. П. Шеремет (Совет ЛГБТ-организаций Украины, Центр «Наш мир», ЛГБТ-центр «Донбас-СоцПроект»). — К.: Центр «Наш мир», 2011. — 156 c., см. тж. http://donbas-socproject.blogspot.com/2011/05/blog-post_18.html)
Поскольку вопросы этого исследования были те же, что и в аналогичных работах 2005 и 2007 гг., появилась возможность увидеть, что же именно произошло во взгляде широкого общества на нас за 10 лет.
Возьмём для наглядности лишь один вопрос, построим график и попробуем найти непротиворечивое объяснение увиденному.
Итак, людям задали вопрос «По Вашему мнению, жители Украины, которые имеют гомосексуальную ориентацию, должны иметь такие же права, что и другие граждане нашей страны?», на который можно было выбрать три варианта ответа — да, нет и затрудняюсь ответить.
Примечательно, что с течением времени доля затруднившихся становилась всё меньше и меньше. Самым же, пожалуй, ярким явлением стали «ножницы», когда между 2002 и 2007 гг. резко изменилось соотношение сторонников и противников равноправия. Что же случилось в то пятилетие?
Во-1, изменилась динамика развития ЛГБТ-движения. Из представленного графика видно, что до 2006 г. новые ЛГБТ-организации появлялись нечасто, а в некоторые года они не появлялись вообще. Всё, что было, сосредотачивалось в Киеве. А вот с 2006 г. начался стремительный рост числа субъектов ЛГБТ-движения, они стали появляться и получали официальную государственную регистрацию по всей территории Украины.
Естественно, рост числа организаций связан с увеличением веса ЛГБТ-движения, его сплочённости и профессионализацией. А это, в свою очередь не могло не сказаться на заметности ЛГБТ-проблематики — она увеличилась, возрос удельный вес публикаций об ЛГБТ в СМИ.
Таким образом, обычный человек, обычный гражданин Украины всё чаще вынужден был как-то формулировать свою позицию. Как мы видели на графике, доля «сомневающихся» действительно всё время падает.
Но почему же так резко изменилось соотношение сторонников и противников гражданского равноправия? Ведь мы привыкли думать, что просвещение, свет знаний изгоняет демонов зла, уменьшает страхи? Ведь мы привыкли слышать, что даже отрицательная реклама — всё равно реклама?
На мой взгляд, эти ножницы столь же закономерно связаны с увеличением видимости, как и уменьшение числа сомневающихся — всё это две стороны одной медали.
Что я имею в виду? Формирование отношения к чему-либо проходит несколько стадий:
– встреча с новым: непонимание и удивление — люди услышали, что где-то есть какие-то там геи и лесбиянки
– первая оценка опасности — люди оглянулись и не увидели никаких злобных монстров рядом, они вообще не увидели ЛГБТ рядом, только в телевизоре или где-то там за рубежом...
Это первое, абстрактное знакомство с проблемой. Именно тут находилось наше общество в 2002 году. Права геев и лесбиянок были совершенно абстрактны и совершенно оторваны от жизни. А раз так, то почему бы не позволить каким-то далёким Элтону Джону, Моисееву и Пенкину «быть равноправными»?
Информационная деятельность ЛГБТ-движения набирала обороты, всё чётче виделись разные грани равноправия, оно обретало плоть и кровь. Оказалось, что равные права — это не только право делать в своей постели за закрытыми дверьми что-то непривычное, но и право на однополый брак, право на воспитание детей, право работать, к примеру, в школе, право ходить, держась за руку любимого, по улице, право говорить о своих правах... Наступила третья стадия:
– конкретизация, на которой часть прежних сторонников гражданского равноправия испугалась приближения к себе чего-то чуждого и, убоявшись потери былых эфемерных привилегий, решила, что равноправие для всех без исключения — это, пожалуй, непозволительная роскошь...
К сожалению, в этом состоянии мы продолжаем пребывать — как видим, результаты 2011 г. практически полностью повторяют то, что было и в2007-м. Увы, но рост украинского ЛГБТ-движения, усиление его организационного потенциала и видимости, не изменили общественного мнения.
Наоборот, на жаренную тему клюнули политики самого разного пошиба: от мелких городских чинуш до маразматичных народных депутаток. Заметность ЛГБТ-проблематики при отсутствии общественной поддержки идеи полного равноправия для всех людей без исключения приводит к тому, что ЛГБТ становятся удобным «козлом отпущения» — на них можно спихнуть все грехи нынешней власти, канализировать общественное недовольство.
Именно поэтому в последние два-три года пошло такое массированное и, уверен, дирижируемое одним центром, наступление на гражданское равноправие. К счастью, не все наши оппоненты достаточно умны, некоторые из них в порывах страсти проговариваются и тогда на публику звучит истинный мотив — нужно отвлечь внимание от преступлений и просчётов властей предержащих.
Из интервью сайту Главком народного депутата Екатерины Лукьяновой, http://glavcom.ua/articles/3729.html,
16.05.2011 г.: «[...] Пока мы спорим о том, правильные или неправильные люди находятся у власти, в какую сторону должна интегрироваться Украина, у нас под носом посредством этого наступления гей-культуры происходят вещи, несущие в себе колоссальную угрозу для нашей государственности [...]»
Что же могут сделать ЛГБТ-организации и группы в Украине?
Можно, конечно, работать с марионетками, такими как Лукьянова, но эффективно ли это? Как видим, корень проблемы лежит в общественном мнении — до тех пор, пока будут преобладать фобии, до тех пор, пока людей будут делить на полноправных и тех, кого лишь терпят, ЛГБТ будут слишком удобным способом перевести общественное недовольство в безопасное для власти русло.
Итак, работать нужно с общественным мнением. Но как? — то, что делалось ЛГБТ-движением до сих пор, т. е. просвещение, актуализация ЛГБТ-проблематики, оказалось не способным сделать людей более толерантными, увеличить число сторонников равноправия и уменьшить долю его противников.
Ответ на этот стратегический вопрос дают нам данные нашего исследования.
Оказывается, лишь 6% опрошенной — репрезентативной, подчёркиваю — выборки знакомы лично с каким-нибудь геем или лесбиянкой (это, очевидно, ближайшее социальное окружение — родители, друзья и иногда коллеги гомосексуалов). При этом очень красноречиво соотношение сторонников и противников равноправия в группах знающих и не знающих нас лично: те, которые говорили, что знакомы с геем или лесбиянкой, в большей части поддерживали идею равноправия ЛГБТ.
Таблица. Распределение мнений жителей Украины (2011 г.) в отношении признания членов ЛГБТ-сообщества как равноправных сограждан в зависимости от наличия знакомства с представителями ЛГБТ-сообщества, %
Таким образом, изменить нынешнее положение вещей под силу только обычным людям.
Задача ЛГБТ-лидеров и ЛГБТ-организаций состоит только в том, чтобы помочь каждому и каждой сделать нелёгкий выбор в пользу личной открытости.
Читать далее
Поскольку вопросы этого исследования были те же, что и в аналогичных работах 2005 и 2007 гг., появилась возможность увидеть, что же именно произошло во взгляде широкого общества на нас за 10 лет.
Возьмём для наглядности лишь один вопрос, построим график и попробуем найти непротиворечивое объяснение увиденному.
Итак, людям задали вопрос «По Вашему мнению, жители Украины, которые имеют гомосексуальную ориентацию, должны иметь такие же права, что и другие граждане нашей страны?», на который можно было выбрать три варианта ответа — да, нет и затрудняюсь ответить.
Примечательно, что с течением времени доля затруднившихся становилась всё меньше и меньше. Самым же, пожалуй, ярким явлением стали «ножницы», когда между 2002 и 2007 гг. резко изменилось соотношение сторонников и противников равноправия. Что же случилось в то пятилетие?
Во-1, изменилась динамика развития ЛГБТ-движения. Из представленного графика видно, что до 2006 г. новые ЛГБТ-организации появлялись нечасто, а в некоторые года они не появлялись вообще. Всё, что было, сосредотачивалось в Киеве. А вот с 2006 г. начался стремительный рост числа субъектов ЛГБТ-движения, они стали появляться и получали официальную государственную регистрацию по всей территории Украины.
Естественно, рост числа организаций связан с увеличением веса ЛГБТ-движения, его сплочённости и профессионализацией. А это, в свою очередь не могло не сказаться на заметности ЛГБТ-проблематики — она увеличилась, возрос удельный вес публикаций об ЛГБТ в СМИ.
Таким образом, обычный человек, обычный гражданин Украины всё чаще вынужден был как-то формулировать свою позицию. Как мы видели на графике, доля «сомневающихся» действительно всё время падает.
Но почему же так резко изменилось соотношение сторонников и противников гражданского равноправия? Ведь мы привыкли думать, что просвещение, свет знаний изгоняет демонов зла, уменьшает страхи? Ведь мы привыкли слышать, что даже отрицательная реклама — всё равно реклама?
На мой взгляд, эти ножницы столь же закономерно связаны с увеличением видимости, как и уменьшение числа сомневающихся — всё это две стороны одной медали.
Что я имею в виду? Формирование отношения к чему-либо проходит несколько стадий:
– встреча с новым: непонимание и удивление — люди услышали, что где-то есть какие-то там геи и лесбиянки
– первая оценка опасности — люди оглянулись и не увидели никаких злобных монстров рядом, они вообще не увидели ЛГБТ рядом, только в телевизоре или где-то там за рубежом...
Это первое, абстрактное знакомство с проблемой. Именно тут находилось наше общество в 2002 году. Права геев и лесбиянок были совершенно абстрактны и совершенно оторваны от жизни. А раз так, то почему бы не позволить каким-то далёким Элтону Джону, Моисееву и Пенкину «быть равноправными»?
Информационная деятельность ЛГБТ-движения набирала обороты, всё чётче виделись разные грани равноправия, оно обретало плоть и кровь. Оказалось, что равные права — это не только право делать в своей постели за закрытыми дверьми что-то непривычное, но и право на однополый брак, право на воспитание детей, право работать, к примеру, в школе, право ходить, держась за руку любимого, по улице, право говорить о своих правах... Наступила третья стадия:
– конкретизация, на которой часть прежних сторонников гражданского равноправия испугалась приближения к себе чего-то чуждого и, убоявшись потери былых эфемерных привилегий, решила, что равноправие для всех без исключения — это, пожалуй, непозволительная роскошь...
К сожалению, в этом состоянии мы продолжаем пребывать — как видим, результаты 2011 г. практически полностью повторяют то, что было и в
Наоборот, на жаренную тему клюнули политики самого разного пошиба: от мелких городских чинуш до маразматичных народных депутаток. Заметность ЛГБТ-проблематики при отсутствии общественной поддержки идеи полного равноправия для всех людей без исключения приводит к тому, что ЛГБТ становятся удобным «козлом отпущения» — на них можно спихнуть все грехи нынешней власти, канализировать общественное недовольство.
Именно поэтому в последние два-три года пошло такое массированное и, уверен, дирижируемое одним центром, наступление на гражданское равноправие. К счастью, не все наши оппоненты достаточно умны, некоторые из них в порывах страсти проговариваются и тогда на публику звучит истинный мотив — нужно отвлечь внимание от преступлений и просчётов властей предержащих.
Из интервью сайту Главком народного депутата Екатерины Лукьяновой, http://glavcom.ua/articles/3729.html,
16.05.2011 г.: «[...] Пока мы спорим о том, правильные или неправильные люди находятся у власти, в какую сторону должна интегрироваться Украина, у нас под носом посредством этого наступления гей-культуры происходят вещи, несущие в себе колоссальную угрозу для нашей государственности [...]»
Что же могут сделать ЛГБТ-организации и группы в Украине?
Можно, конечно, работать с марионетками, такими как Лукьянова, но эффективно ли это? Как видим, корень проблемы лежит в общественном мнении — до тех пор, пока будут преобладать фобии, до тех пор, пока людей будут делить на полноправных и тех, кого лишь терпят, ЛГБТ будут слишком удобным способом перевести общественное недовольство в безопасное для власти русло.
Итак, работать нужно с общественным мнением. Но как? — то, что делалось ЛГБТ-движением до сих пор, т. е. просвещение, актуализация ЛГБТ-проблематики, оказалось не способным сделать людей более толерантными, увеличить число сторонников равноправия и уменьшить долю его противников.
Ответ на этот стратегический вопрос дают нам данные нашего исследования.
Оказывается, лишь 6% опрошенной — репрезентативной, подчёркиваю — выборки знакомы лично с каким-нибудь геем или лесбиянкой (это, очевидно, ближайшее социальное окружение — родители, друзья и иногда коллеги гомосексуалов). При этом очень красноречиво соотношение сторонников и противников равноправия в группах знающих и не знающих нас лично: те, которые говорили, что знакомы с геем или лесбиянкой, в большей части поддерживали идею равноправия ЛГБТ.
Таблица. Распределение мнений жителей Украины (2011 г.) в отношении признания членов ЛГБТ-сообщества как равноправных сограждан в зависимости от наличия знакомства с представителями ЛГБТ-сообщества, %
| «По Вашему мнению, жители Украины, которые имеют гомосексуальную ориентацию, должны иметь такие же права, что и другие граждане нашей страны?» | «Знакомы ли Вы лично с каким-нибудь гомосексуалом (геем, лесбиянкой)?» | |
| Да, N = 76 | Нет, N = 1065 | |
| Да, все должны иметь одинаковые права | 57 | 34 |
| Нет, должны быть некоторые ограничения | 39 | 51 |
| Затрудняюсь ответить | 4 | 15 |
Задача ЛГБТ-лидеров и ЛГБТ-организаций состоит только в том, чтобы помочь каждому и каждой сделать нелёгкий выбор в пользу личной открытости.
Читать далее
Мітки:
гомофобия,
конференции,
партнёры,
социологический анализ,
Украина,
conferences,
homophobia,
partners,
RU,
Ukraine
8 черв. 2011 р.
ІV Национальная конференция ЛГБТ-движения и МСМ-сервиса Украины
Три дня подряд (с 27 по 29 мая 2011 г.) 99 делегатов совещались в коттеджном поселке на Киевском море. Украинские геи, лесбиянки, бисексуалы и трансгендеры избирали лидеров, принимали резолюции, участвовали в ролевых играх и представляли результаты своего творчества.
Как подсчитали на конференции, в Украине сейчас есть 34 ЛГБТ-организаций, 20 неправительственных структур и 25 неформальных религиозных, спортивных и творческих объединений. «Наше движение крепнет и силится, укореняясь в общественной жизни», — отметил Святослав ШЕРЕМЕТ, лидер всеукраинского ЛГБТ-объединения «Гей-Форум Украины».
Событие включало не только пленарные заседания, но и практические занятия по самообороне. Они были особенно популярны среди девочек, не смотря на то, что проводились утром, отметил Антон ПОЗДНЯКОВ, руководитель технического комитета конференции. Параллельно с конференцией проходил творческий фестиваль «Радужная тема для тебя», который представлял собой выставку картин (в основном абстракций), радужных браслетов и фенечек.
Было на мероприятии и официальное собрание Совета ЛГБТ-организаций Украины, который Шеремет назвал «мощным кулаком, призванным комплексно, настойчиво и последовательно отстаивать интересы ЛГБТ-сообщества в этой стране». В совете нет президента, он скорее организован по подобию парламента, где украинские геи и лесбиянки могут принимать решения коллегиально.
«Наши оппоненты ждут не дождутся, когда же мы выведем людей на гей-парады. Моё мнение такое: сначала — явные достижения в правозащитной и законодательной сферах, к которым мы идём уверенным шагом, а уже потом — парады», — отметил ШЕРЕМЕТ.
Организаторами этой национальной конференции выступили пять общественных организаций, в том числе благотворительная — «Точка опоры» (при финансовой поддержке Ассоциации «Сидаксьон», Франция) и ЛГБТ-центр «Донбас-СоцПроект».
Читать далее
Мітки:
Донбасс-СоцПроект,
ЛГБТ,
МСМ,
партнёры,
Украина,
conferences,
Donbas-SocProject,
LGBT,
MSM,
partners,
RU,
Ukraine
18 трав. 2011 р.
Уровень гомофобии в Украине: результаты очередного мониторинга общественного мнения
Сравнительные результаты опроса общественного мнения, проведенного в марте 2011 г. компанией «ТНС-Украина» по заказу Информационно-правозащитного Центра для геев и лесбиянок «Наш мир» и обработанные Максимом КАСЯНЧУКОМ
В марте 2011 г. Центр «Наш мир» заказал компании «Тейлор Нельсон Софрез Украина» очередное исследование общественного мнения, предметом которого стало изучение отношения к людям гомо- и бисексуальной ориентации на общенациональной репрезентативной по региону, типу населённого пункта, возрасту (в интервале от 16 до 75 лет) и полу выборке. Опрошено 1200 респондентов в 48 городах и 32 сёлах Украины. Математическая точность выборки составила ± 3%.
Аналогичные опросы были проведены в 2002 и 2007 гг. Таким образом, это дало возможность не только узнать современное положение вещей, но и выявить тенденции.
Первый вопрос касался восприятия прав членов ЛГБТ-сообщества в целом (табл. 1). Следует отметить, что по сравнению с 2007 г. несколько возросла доля как тех, кто поддерживает идею равных прав независимо от сексуальной ориентации, так и тех, кто выступает за наличие дискриминации. Вместе с тем, этот рост (34 и 36%, 47 и 49%) нельзя считать статистически достоверным — в реальности прошедшие пять лет не изменили соотношения между сторонниками и противниками равноправия.
Статистическое различие между долями затруднившихся ответить за пятилетний промежуток невелико (24 и 19%, 19 и 15%), однако за десять лет уменьшение числа затрудняющихся весьма значимо (24 и 15%). Таким образом, всё больше людей из прежней группы сомневающихся пополняет группы согласных и не согласных с тем, что члены ЛГБТ-сообщества являются равноправными гражданами.
Таблица 1. Члены ЛГБТ-сообщества как равноправные сограждане: мониторинг мнений жителей Украины, %, N = 1200
Абстрактное восприятие прав человека, без их детализации, может давать искажённую картину. Именно поэтому два следующих вопроса, касающихся наиболее болезненных и вызывающих острые дискуссии тем — однополые браки и воспитание детей гомосексуалами — были нужны для уточнения границы приемлемости равноправия.
Доля респондентов, признающих право гомосексуальных пар на официальную регистрацию своих отношений, не изменилась за 10 лет (табл. 2) — таких приблизительно пятая часть. Вместе с тем, наблюдается стабильное снижение доли затруднившихся ответить, которые пополняют группу категорических противников такого аспекта гражданского равноправия.
Аналогичные тенденции наблюдаются и в ответах на вопрос о праве ЛГБТ на воспитание детей (табл. 3).
Можно предположить, что обострившаяся в последние годы общественная дискуссия по ЛГБТ-вопросам, в том числе регулярные высказывания консервативных сил на тему однополых партнёрств, приводит к пополнению группы противников официальной регистрации гомосексуальных браков за счёт тех, кто раньше не мог занять чёткую позицию в отношении предложенной проблематики.
Таблица 2. Члены ЛГБТ-сообщества как равноправные сограждане в контексте права на брак и семью: мониторинг мнений жителей Украины, %, N = 1200
Примечание: в 2011 г. варианта ответа «должны быть исключения» в опроснике не было; мы относим этих респондентов 2002 и 2007 гг. к группе, которая «затрудняется ответить».
Таблица 3. Члены ЛГБТ-сообщества как равноправные сограждане в контексте права воспитывать детей: мониторинг мнений жителей Украины, %, N =1200
Примечательно, что доля согласных с тем, что у ЛГБТ-граждан есть право на официальную регистрацию однополых партнёрств (табл. 2) и на воспитание детей в однополых парах (табл. 3), примерно в два раза меньше, чем доля тех респондентов, которые утверждают, что «все должны иметь одинаковые права» (табл. 1). Это подтверждает выдвинутое выше предположение об абстрактности восприятия вопросов равноправия.
Исходя из стабильности доли согласных с тем, что у ЛГБТ-граждан есть право на официальную регистрацию однополых партнёрств и на воспитание детей, можно предположить, что с развитием общественной дискуссии по вопросам однополых браков абстрактное представление украинских граждан о равноправии для ЛГБТ будет конкретизироваться, соответственно доля сторонников полного гражданского равенства граждан с разной сексуальной ориентацией и гендерной идентичностью будет уменьшаться и сравняется, в конце концов, с долей респондентов, признающих за ЛГБТ право на брак и семью.
В отличие от прежних опросов, этот был дополнен вопросом о личном знакомстве с ЛГБТ (табл. 4). Подавляющее большинство ответило на него отрицательно — всего 6% респондентов знают лично какого-нибудь гея или лесбиянку.
Таблица 4. Личное знакомство с представителем ЛГБТ-сообщества (2011 г.), N = 1200
Из сопоставления с другими вопросами следует, что принадлежность к сторонникам или противникам гражданского равноправия независимо от сексуальной ориентации связана с личным знакомством с представителем ЛГБТ-сообщества: среди тех, у кого такие знакомые есть, значимо больше тех, кто поддерживает идею предоставления гомосексуальным жителям Украины, таких же прав, какими обладают и граждане гетеросексуальные (табл. 5), и при этом меньше доля затруднившихся с ответом (личное знакомство с ЛГБТ способствует выработке более чёткой гражданской позиции в отношении ЛГБТ).
Таблица 5. Распределение мнений жителей Украины (2011 г.) в отношении признания членов ЛГБТ-сообщества как равноправных сограждан в зависимости от наличия знакомства с представителями ЛГБТ-сообщества, %
Аналогично распределяются ответы по проблеме официальной регистрации однополых союзов (табл. 6) и воспитания детей (табл. 7).
Таблица 6. Распределение мнений жителей Украины (2011 г.) в отношении признания права членов ЛГБТ-сообщества на брак от наличия знакомства с представителями ЛГБТ-сообщества, %
Таблица 7. Распределение мнений жителей Украины (2011 г.) в отношении признания права членов ЛГБТ-сообщества воспитывать детей от наличия знакомства с представителями ЛГБТ-сообщества, %
Таким образом, приведённые данные свидетельствуют о продолжающихся процессах поляризации общественного мнения в отношении ЛГБТ-проблематики, при этом соотношение сил сторонников и противников гражданского равноправия отношении ЛГБТ складывается в пользу поддержки существующей институциональной дискриминации. На сегодня переломить эту тенденцию может только бОльшая открытость самих рядовых геев и лесбиянок, которая пока находится на низком уровне.
Но даже это слабое различие исчезает при конкретизации — мнения респондентов обоих полов одинаково распределяются между сторонниками и противниками регистрации однополых партнёрств и воспитания детей гомосексуальными гражданами.
Возможно, это объясняется тем, что согласно полученным в этом опросе данным одинаковые доли мужчин и женщин лично знакомы с каким-либо геем или лесбиянкой.
Таблица 8. Распределение мнений жителей Украины разного биологического пола (2011 г.) в отношении признания членов ЛГБТ-сообщества как равноправных сограждан, %
Возраст. Самому молодому респонденту этого опроса исполнилось 16 лет, самому пожилому — 75, средний возраст опрошенной выборки составил 43 года.
С целью выяснить, как связан уровень признания гомосексуалов в качестве равноправных сограждан с возрастом опрошенных, выборка была условно разделена на три подгруппы: молодые люди (до 30 лет), зрелые (от 30 до 50 лет) и пожилые (50 лет и старше).
Таблица 9 свидетельствует, что между группами молодых и зрелых респондентов нет никаких существенных различий, тогда как среди пожилых значительно меньше тех, кто согласен с тем, что «все должны иметь одинаковые права» и, соответственно, больше противников этого мнения. Примечательно, что доля затруднившихся в ответе на этот вопрос практически одинакова во всех группах (различие между группами в 2–3% находится в границах статистической ошибки).
Таблица 9. Распределение мнений жителей Украины разного возраста (2011 г.) в отношении признания членов ЛГБТ-сообщества как равноправных сограждан, %
Отношение к праву на официальную регистрацию однополыми парами своих отношений и на воспитание детей значительно чётче указывает на различия между разными возрастными группами (табл. 10 и 11) — молодёжь является более либеральной, чем зрелые и пожилые респонденты, при этом доля затрудняющихся всё так же остаётся стабильной.
Таблица 10. Члены ЛГБТ-сообщества как равноправные сограждане в контексте права на брак и семью: мнение респондентов разного возраста, %
Таблица 11. Члены ЛГБТ-сообщества как равноправные сограждане в контексте права воспитывать детей: мнение респондентов разного возраста, %
На личное знакомство с геем или лесбиянкой также указывали преимущественно молодые люди (табл. 12), что согласуется с предыдущими данными о большей либеральности представителей поколения «до 30».
Таблица 12. Личное знакомство с представителем ЛГБТ-сообщества респондентов разного возраста, %
Уровень образования. Полученные данные свидетельствуют о прямой связи уровня образования респондента и его восприятия ЛГБТ как равноправных сограждан — чем образованнее человек, тем он более склонен соглашаться с утверждением, что «жители Украины, которые имеют гомосексуальную ориентацию, должны иметь такие же права, что и другие граждане нашей страны» (табл. 13).
Совершенно аналогично распределяются мнения респондентов разного уровня образования в отношении права ЛГБТ официально регистрировать свои отношения (табл. 14) и воспитывать детей (табл. 15).
Таблица 13. Распределение мнений жителей Украины с разным уровнем образования (2011 г.) в отношении признания членов ЛГБТ-сообщества как равноправных сограждан, %
Примечания: * до 9 классов, ** 10–12 классов, *** бакалавр, специалист, магистр, аспирантура, учёная степень.
Таблица 14. Право на брак: распределение мнений жителей Украины с разным уровнем образования в отношении признания членов ЛГБТ-сообщества как равноправных сограждан, %
Примечания: * до 9 классов, ** 10–12 классов, *** бакалавр, специалист, магистр, аспирантура, учёная степень.
Таблица 15. Право на воспитание детей: распределение мнений жителей Украины с разным уровнем образования в отношении признания членов ЛГБТ-сообщества как равноправных сограждан, %
Примечания: * до 9 классов, ** 10–12 классов, *** бакалавр, специалист, магистр, аспирантура, учёная степень.
Выше было показано, что признание ЛГБТ-сограждан в качестве равноправных связано, как правило, с личным знакомством с гомосексуальным человеком. Таблица 16 демонстрирует, что уровень образования респондентов не менее важен, чем наличие знакомых в местных ЛГБТ-сообществах: при одинаковой доле тех, кто указал на опыт общения с каким-нибудь геем или лесбиянкой, респонденты с высшим образованием демонстрируют бОльший уровень поддержки равноправия ЛГБТ, чем респонденты со средним образованием.
Таблица 16. Личное знакомство с представителем ЛГБТ-сообщества респондентов разного уровня образования, %
Примечания: * до 9 классов, ** 10–12 классов, *** бакалавр, специалист, магистр, аспирантура, учёная степень.
Таким образом, приведённые данные указывают на два основных фактора, с которыми связан уровень общественной поддержки идеи полного гражданского равноправия ЛГБТ-граждан — личное знакомство с открытым в отношении своей сексуальной ориентации гомо- или бисексуалом и уровень образования респондентов, при этом биологический пол респондента, вопреки распространённому мнению, на такую поддержку не влияет.
Прочие факторы, такие как семейное положение, вид деятельности, уровень дохода, религиозная самоидентификация и т. п., либо связаны с возрастом и образованием, либо не образуют достаточного для анализа объёма подвыборок (напр., респондентов, отнесших себя к «неверующим», было всего 31 человек).
**********************************************************
Мобильный телефон для первичной правовой консультации: (095) 273-03-09
E-mail: coordinator(AT)gay.org.ua
Почтовый адрес: а/я 173, г. Киев, 02100, Украина
Web: http://gay.org.ua
Контактное лицо: Андрей Маймулахин, координатор Центра «Наш мир»
Читать далее
В марте 2011 г. Центр «Наш мир» заказал компании «Тейлор Нельсон Софрез Украина» очередное исследование общественного мнения, предметом которого стало изучение отношения к людям гомо- и бисексуальной ориентации на общенациональной репрезентативной по региону, типу населённого пункта, возрасту (в интервале от 16 до 75 лет) и полу выборке. Опрошено 1200 респондентов в 48 городах и 32 сёлах Украины. Математическая точность выборки составила ± 3%.
Аналогичные опросы были проведены в 2002 и 2007 гг. Таким образом, это дало возможность не только узнать современное положение вещей, но и выявить тенденции.
Основные результаты в исторической перспективе
В ходе исследований респондентам, кроме вопросов социодемографического блока, были заданы и вопросы, касающиеся восприятия жителями Украины своих гомо- и бисексуальных сограждан.Первый вопрос касался восприятия прав членов ЛГБТ-сообщества в целом (табл. 1). Следует отметить, что по сравнению с 2007 г. несколько возросла доля как тех, кто поддерживает идею равных прав независимо от сексуальной ориентации, так и тех, кто выступает за наличие дискриминации. Вместе с тем, этот рост (34 и 36%, 47 и 49%) нельзя считать статистически достоверным — в реальности прошедшие пять лет не изменили соотношения между сторонниками и противниками равноправия.
Статистическое различие между долями затруднившихся ответить за пятилетний промежуток невелико (24 и 19%, 19 и 15%), однако за десять лет уменьшение числа затрудняющихся весьма значимо (24 и 15%). Таким образом, всё больше людей из прежней группы сомневающихся пополняет группы согласных и не согласных с тем, что члены ЛГБТ-сообщества являются равноправными гражданами.
Таблица 1. Члены ЛГБТ-сообщества как равноправные сограждане: мониторинг мнений жителей Украины, %, N = 1200
| «По Вашему мнению, жители Украины, которые имеют гомосексуальную ориентацию, должны иметь такие же права, что и другие граждане нашей страны?» | 2002 г. | 2007 г. | 2011 г. |
| Да, все должны иметь одинаковые права | 43 | 34 | 36 |
| Нет, должны быть некоторые ограничения | 34 | 47 | 49 |
| Затрудняюсь ответить | 24 | 19 | 15 |
Абстрактное восприятие прав человека, без их детализации, может давать искажённую картину. Именно поэтому два следующих вопроса, касающихся наиболее болезненных и вызывающих острые дискуссии тем — однополые браки и воспитание детей гомосексуалами — были нужны для уточнения границы приемлемости равноправия.
Доля респондентов, признающих право гомосексуальных пар на официальную регистрацию своих отношений, не изменилась за 10 лет (табл. 2) — таких приблизительно пятая часть. Вместе с тем, наблюдается стабильное снижение доли затруднившихся ответить, которые пополняют группу категорических противников такого аспекта гражданского равноправия.
Аналогичные тенденции наблюдаются и в ответах на вопрос о праве ЛГБТ на воспитание детей (табл. 3).
Можно предположить, что обострившаяся в последние годы общественная дискуссия по ЛГБТ-вопросам, в том числе регулярные высказывания консервативных сил на тему однополых партнёрств, приводит к пополнению группы противников официальной регистрации гомосексуальных браков за счёт тех, кто раньше не мог занять чёткую позицию в отношении предложенной проблематики.
Таблица 2. Члены ЛГБТ-сообщества как равноправные сограждане в контексте права на брак и семью: мониторинг мнений жителей Украины, %, N = 1200
| «Считаете ли Вы, что гомосексуальные пары должны иметь право регистрировать свои отношения подобно обычной супружеской паре?» | 2002 г. | 2007 г. | 2011 г. |
| Да, должны иметь такое право | 19 | 16 | 19 |
| Нет, ни в коем случае нельзя предоставлять такого права | 40 | 52 | 64 |
| Должны быть исключения (индивидуальное рассмотрение) | 14 | 11 | – |
| Затрудняюсь ответить | 27 | 21 | 17 |
Таблица 3. Члены ЛГБТ-сообщества как равноправные сограждане в контексте права воспитывать детей: мониторинг мнений жителей Украины, %, N =1200
| «Считаете ли Вы, что гомосексуальные граждане имеют право воспитывать детей?» | 2002 г. | 2007 | 2011 г. |
| Да | 22 | 17 | 17 |
| Нет | 49 | 60 | 69 |
| Затрудняюсь ответить | 29 | 23 | 14 |
Примечательно, что доля согласных с тем, что у ЛГБТ-граждан есть право на официальную регистрацию однополых партнёрств (табл. 2) и на воспитание детей в однополых парах (табл. 3), примерно в два раза меньше, чем доля тех респондентов, которые утверждают, что «все должны иметь одинаковые права» (табл. 1). Это подтверждает выдвинутое выше предположение об абстрактности восприятия вопросов равноправия.
Исходя из стабильности доли согласных с тем, что у ЛГБТ-граждан есть право на официальную регистрацию однополых партнёрств и на воспитание детей, можно предположить, что с развитием общественной дискуссии по вопросам однополых браков абстрактное представление украинских граждан о равноправии для ЛГБТ будет конкретизироваться, соответственно доля сторонников полного гражданского равенства граждан с разной сексуальной ориентацией и гендерной идентичностью будет уменьшаться и сравняется, в конце концов, с долей респондентов, признающих за ЛГБТ право на брак и семью.
В отличие от прежних опросов, этот был дополнен вопросом о личном знакомстве с ЛГБТ (табл. 4). Подавляющее большинство ответило на него отрицательно — всего 6% респондентов знают лично какого-нибудь гея или лесбиянку.
Таблица 4. Личное знакомство с представителем ЛГБТ-сообщества (2011 г.), N = 1200
| «Знакомы ли Вы лично с каким-нибудь гомосексуалом (геем, лесбиянкой)?» | % |
| Да | 6 |
| Нет | 89 |
| Затрудняюсь ответить | 5 |
Из сопоставления с другими вопросами следует, что принадлежность к сторонникам или противникам гражданского равноправия независимо от сексуальной ориентации связана с личным знакомством с представителем ЛГБТ-сообщества: среди тех, у кого такие знакомые есть, значимо больше тех, кто поддерживает идею предоставления гомосексуальным жителям Украины, таких же прав, какими обладают и граждане гетеросексуальные (табл. 5), и при этом меньше доля затруднившихся с ответом (личное знакомство с ЛГБТ способствует выработке более чёткой гражданской позиции в отношении ЛГБТ).
Таблица 5. Распределение мнений жителей Украины (2011 г.) в отношении признания членов ЛГБТ-сообщества как равноправных сограждан в зависимости от наличия знакомства с представителями ЛГБТ-сообщества, %
| «По Вашему мнению, жители Украины, которые имеют гомосексуальную ориентацию, должны иметь такие же права, что и другие граждане нашей страны?» | «Знакомы ли Вы лично с каким-нибудь гомосексуалом (геем, лесбиянкой)?» | |
| Да, N = 76 | Нет, N = 1065 | |
| Да, все должны иметь одинаковые права | 57 | 34 |
| Нет, должны быть некоторые ограничения | 39 | 51 |
| Затрудняюсь ответить | 4 | 15 |
Аналогично распределяются ответы по проблеме официальной регистрации однополых союзов (табл. 6) и воспитания детей (табл. 7).
Таблица 6. Распределение мнений жителей Украины (2011 г.) в отношении признания права членов ЛГБТ-сообщества на брак от наличия знакомства с представителями ЛГБТ-сообщества, %
| «Считаете ли Вы, что гомосексуальные пары должны иметь право регистрировать свои отношения подобно обычной супружеской паре?» | «Знакомы ли Вы лично с каким-нибудь гомосексуалом (геем, лесбиянкой)?» | |
| Да, N = 76 | Нет, N = 1065 | |
| Да, должны иметь такое право | 39 | 17 |
| Нет, ни в коем случае нельзя предоставлять такого права | 47 | 67 |
| Затрудняюсь ответить | 13 | 16 |
Таблица 7. Распределение мнений жителей Украины (2011 г.) в отношении признания права членов ЛГБТ-сообщества воспитывать детей от наличия знакомства с представителями ЛГБТ-сообщества, %
| «Считаете ли Вы, что гомосексуальные граждане имеют право воспитывать детей?» | «Знакомы ли Вы лично с каким-нибудь гомосексуалом (геем, лесбиянкой)?» | |
| Да, N = 76 | Нет, N = 1065 | |
| Да | 38 | 15 |
| Нет | 53 | 72 |
| Затрудняюсь ответить | 9 | 13 |
Таким образом, приведённые данные свидетельствуют о продолжающихся процессах поляризации общественного мнения в отношении ЛГБТ-проблематики, при этом соотношение сил сторонников и противников гражданского равноправия отношении ЛГБТ складывается в пользу поддержки существующей институциональной дискриминации. На сегодня переломить эту тенденцию может только бОльшая открытость самих рядовых геев и лесбиянок, которая пока находится на низком уровне.
Взаимосвязь с социодемографическими характеристиками
Пол. Восприятие прав членов ЛГБТ-сообщества в целом очень слабо связано с биологическим полом респондентов — мужчины несколько менее склонны, в отличие от женщин, соглашаться с утверждением, что «все должны иметь одинаковые права» (табл. 8).Но даже это слабое различие исчезает при конкретизации — мнения респондентов обоих полов одинаково распределяются между сторонниками и противниками регистрации однополых партнёрств и воспитания детей гомосексуальными гражданами.
Возможно, это объясняется тем, что согласно полученным в этом опросе данным одинаковые доли мужчин и женщин лично знакомы с каким-либо геем или лесбиянкой.
Таблица 8. Распределение мнений жителей Украины разного биологического пола (2011 г.) в отношении признания членов ЛГБТ-сообщества как равноправных сограждан, %
| «По Вашему мнению, жители Украины, которые имеют гомосексуальную ориентацию, должны иметь такие же права, что и другие граждане нашей страны?» | Пол респондента | |
| Мужской, N = 560 | Женский, N = 640 | |
| Да, все должны иметь одинаковые права | 32 | 39 |
| Нет, должны быть некоторые ограничения | 54 | 44 |
| Затрудняюсь ответить | 14 | 17 |
Возраст. Самому молодому респонденту этого опроса исполнилось 16 лет, самому пожилому — 75, средний возраст опрошенной выборки составил 43 года.
С целью выяснить, как связан уровень признания гомосексуалов в качестве равноправных сограждан с возрастом опрошенных, выборка была условно разделена на три подгруппы: молодые люди (до 30 лет), зрелые (от 30 до 50 лет) и пожилые (50 лет и старше).
Таблица 9 свидетельствует, что между группами молодых и зрелых респондентов нет никаких существенных различий, тогда как среди пожилых значительно меньше тех, кто согласен с тем, что «все должны иметь одинаковые права» и, соответственно, больше противников этого мнения. Примечательно, что доля затруднившихся в ответе на этот вопрос практически одинакова во всех группах (различие между группами в 2–3% находится в границах статистической ошибки).
Таблица 9. Распределение мнений жителей Украины разного возраста (2011 г.) в отношении признания членов ЛГБТ-сообщества как равноправных сограждан, %
| «По Вашему мнению, жители Украины, которые имеют гомосексуальную ориентацию, должны иметь такие же права, что и другие граждане нашей страны?» | Молодые, N = 321 | Зрелые, N = 447 | Пожилые, N = 432 |
| Да, все должны иметь одинаковые права | 43 | 39 | 27 |
| Нет, должны быть некоторые ограничения | 44 | 46 | 55 |
| Затрудняюсь ответить | 13 | 15 | 18 |
Отношение к праву на официальную регистрацию однополыми парами своих отношений и на воспитание детей значительно чётче указывает на различия между разными возрастными группами (табл. 10 и 11) — молодёжь является более либеральной, чем зрелые и пожилые респонденты, при этом доля затрудняющихся всё так же остаётся стабильной.
Таблица 10. Члены ЛГБТ-сообщества как равноправные сограждане в контексте права на брак и семью: мнение респондентов разного возраста, %
| «Считаете ли Вы, что гомосексуальные пары должны иметь право регистрировать свои отношения подобно обычной супружеской паре?» | Молодые, N = 321 | Зрелые, N = 447 | Пожилые, N = 432 |
| Да, должны иметь такое право | 27 | 17 | 13 |
| Нет, ни в коем случае нельзя предоставлять такого права | 56 | 64 | 70 |
| Затрудняюсь ответить | 17 | 19 | 16 |
Таблица 11. Члены ЛГБТ-сообщества как равноправные сограждане в контексте права воспитывать детей: мнение респондентов разного возраста, %
| «Считаете ли Вы, что гомосексуальные граждане имеют право воспитывать детей?» | Молодые, N = 321 | Зрелые, N = 447 | Пожилые, N = 432 |
| Да | 22 | 16 | 12 |
| Нет | 64 | 67 | 75 |
| Затрудняюсь ответить | 14 | 16 | 13 |
На личное знакомство с геем или лесбиянкой также указывали преимущественно молодые люди (табл. 12), что согласуется с предыдущими данными о большей либеральности представителей поколения «до 30».
Таблица 12. Личное знакомство с представителем ЛГБТ-сообщества респондентов разного возраста, %
| «Знакомы ли Вы лично с каким-нибудь гомосексуалом (геем, лесбиянкой)?» | Молодые, N = 321 | Зрелые, N = 447 | Пожилые, N = 432 |
| Да | 10 | 7 | 3 |
| Нет | 85 | 89 | 92 |
| Затрудняюсь ответить | 5 | 4 | 6 |
Уровень образования. Полученные данные свидетельствуют о прямой связи уровня образования респондента и его восприятия ЛГБТ как равноправных сограждан — чем образованнее человек, тем он более склонен соглашаться с утверждением, что «жители Украины, которые имеют гомосексуальную ориентацию, должны иметь такие же права, что и другие граждане нашей страны» (табл. 13).
Совершенно аналогично распределяются мнения респондентов разного уровня образования в отношении права ЛГБТ официально регистрировать свои отношения (табл. 14) и воспитывать детей (табл. 15).
Таблица 13. Распределение мнений жителей Украины с разным уровнем образования (2011 г.) в отношении признания членов ЛГБТ-сообщества как равноправных сограждан, %
| «По Вашему мнению, жители Украины, которые имеют гомосексуальную ориентацию, должны иметь такие же права, что и другие граждане нашей страны?» | Начальное и неоконченное среднее, N = 118* | Полное среднее, в т. ч. специальное N = 774** | Высшее, в т. ч. неоконченное, N = 308*** |
| Да, все должны иметь одинаковые права | 20 | 34 | 46 |
| Нет, должны быть некоторые ограничения | 58 | 50 | 41 |
| Затрудняюсь ответить | 21 | 16 | 13 |
Таблица 14. Право на брак: распределение мнений жителей Украины с разным уровнем образования в отношении признания членов ЛГБТ-сообщества как равноправных сограждан, %
| «Считаете ли Вы, что гомосексуальные пары должны иметь право регистрировать свои отношения подобно обычной супружеской паре?» | Начальное и неоконченное среднее, N = 118* | Полное среднее, в т. ч. специальное N = 774** | Высшее, в т. ч. неоконченное, N = 308*** |
| Да, должны иметь такое право | 11 | 17 | 23 |
| Нет, ни в коем случае нельзя предоставлять такого права | 69 | 66 | 57 |
| Затрудняюсь ответить | 19 | 16 | 19 |
Таблица 15. Право на воспитание детей: распределение мнений жителей Украины с разным уровнем образования в отношении признания членов ЛГБТ-сообщества как равноправных сограждан, %
| «Считаете ли Вы, что гомосексуальные граждане имеют право воспитывать детей?» | Начальное и неоконченное среднее, N = 118* | Полное среднее, в т. ч. специальное N = 774** | Высшее, в т. ч. неоконченное, N = 308*** |
| Да | 8 | 16 | 21 |
| Нет | 73 | 70 | 64 |
| Затрудняюсь ответить | 19 | 14 | 15 |
Выше было показано, что признание ЛГБТ-сограждан в качестве равноправных связано, как правило, с личным знакомством с гомосексуальным человеком. Таблица 16 демонстрирует, что уровень образования респондентов не менее важен, чем наличие знакомых в местных ЛГБТ-сообществах: при одинаковой доле тех, кто указал на опыт общения с каким-нибудь геем или лесбиянкой, респонденты с высшим образованием демонстрируют бОльший уровень поддержки равноправия ЛГБТ, чем респонденты со средним образованием.
Таблица 16. Личное знакомство с представителем ЛГБТ-сообщества респондентов разного уровня образования, %
| «Знакомы ли Вы лично с каким-нибудь гомосексуалом (геем, лесбиянкой)?» | Начальное и неоконченное среднее, N = 118* | Полное среднее, в т. ч. специальное N = 774** | Высшее, в т. ч. неоконченное, N = 308*** |
| Да | 2 | 7 | 7 |
| Нет | 91 | 89 | 88 |
| Затрудняюсь ответить | 6 | 4 | 5 |
Таким образом, приведённые данные указывают на два основных фактора, с которыми связан уровень общественной поддержки идеи полного гражданского равноправия ЛГБТ-граждан — личное знакомство с открытым в отношении своей сексуальной ориентации гомо- или бисексуалом и уровень образования респондентов, при этом биологический пол респондента, вопреки распространённому мнению, на такую поддержку не влияет.
Прочие факторы, такие как семейное положение, вид деятельности, уровень дохода, религиозная самоидентификация и т. п., либо связаны с возрастом и образованием, либо не образуют достаточного для анализа объёма подвыборок (напр., респондентов, отнесших себя к «неверующим», было всего 31 человек).
**********************************************************
Контактные данные Информационно-правозащитного Центра для геев и лесбиянок «Наш мир»
Телефон офиса в Киеве: (044) 296-34-24Мобильный телефон для первичной правовой консультации: (095) 273-03-09
E-mail: coordinator(AT)gay.org.ua
Почтовый адрес: а/я 173, г. Киев, 02100, Украина
Web: http://gay.org.ua
Контактное лицо: Андрей Маймулахин, координатор Центра «Наш мир»
Читать далее
24 лют. 2011 р.
КОРОТКИЙ ОГЛЯД РЕЗУЛЬТАТІВ біоповедінкового дослідження серед ЧСЧ (Україна, 2009 р.)
Ми підготували огляд головних результатів, який тут пропонується вашій увазі.
Найменування дослідження: «Моніторинг поведінки та поширення ВІЛ-інфекції серед чоловіків, які практикують секс із чоловіками, як компонент епіднагляду за ВІЛ другого покоління»
Рік дослідження: 2009
Місце в системі досліджень: третє щодворічне дослідження в рамках моніторингу поведінки та поширення ВІЛ-інфекції серед ЧСЧ в Україні (попередні — 2005, 2007 рр.)
Замовник дослідження: Міжнародний благодійний фонд «Міжнародний Альянс з ВІЛ/СНІД в Україні» (м. Київ)
Програма, в рамках якої виконано дослідження: «Підтримка профілактики ВІЛ та СНІД, лікування та догляд для найуразливіших верств населення в Україні»
Виконавець дослідження: Дочірнє підприємство Інституту соціології Національної академії наук України «Центр соціальних експертиз»
Джерело коштів, за рахунок яких виконано дослідження: Глобальний фонд для боротьби зі СНІДом, туберкульозом та малярією
Об’єм вибірки: 2300 респондентів
Географія вибірки: 14 міст України: Дніпропетровськ, Донецьк, Івано-Франківськ, Київ, Луганськ, Львів, Миколаїв, Одеса, Полтава, Сімферополь, Ужгород, Харків, Херсон, Черкаси
Методи формування вибірки: RDS, TLS
Характер вибірки: нерепрезентативна
Автори огляду: ШЕРЕМЕТ Святослав Павлович, КАСЯНЧУК Максим Григорович — експерти Постійної референтної групи з питань ЛГБТ-спільноти та ЧСЧ-сервісних проектів в Україні
Дата релізу огляду: 23 лютого 2011 р.
НАЙВАЖЛИВІШІ РЕЗУЛЬТАТИ
Освіта
1. Серед респондентів переважають особи з вищою чи незакінченою вищою освітою [До тих, хто має незакінчену вищу освіту, належать, зокрема, студенти, частка яких у дослідженні склала 17%] (35% і 21% відповідно), і ця частка є вищою, ніж серед населення загалом, у тому числі чоловічого населення. Найбільша частка освічених ЧСЧ — у столиці: 45% серед опитаних у Києві мають вищу освіту.
Сімейний та шлюбний стан
2. Переважна більшість опитаних не мешкає зі своїми сексуальними партнерами: так, 40% респондентів проживають разом із батьками чи родичами, 34% — живуть окремо. З партнером-чоловіком проживає кожен п’ятий респондент — 20%; із партнеркою-жінкою спільно живе 6% опитаних ЧСЧ.
3. 79% респондентів ніколи не перебували в гетеросексуальному шлюбі; на час опитування лише 7% ЧСЧ були одруженими.
Сексуальна ідентичність і сексуальна орієнтація
4. Понад дві третини респондентів ідентифікують себе як геї/гомосексуали (70%), трохи менше третини (29%) — як бісексуали. Є міста, в яких частка бісексуалів (за секс-ідентичністю) сягає40–45% (Донецьк, Луганськ, Одеса). 0,1&% респондентів визначили себе як транссексуали.
5. Більшість опитаних (63%) зазначили, що в сексуальному плані їх приваблюють винятково чоловіки. Цей показник, при зіставленні з цифрами щодо сексуальної ідентичності (див. попередній пункт), підтверджує існування розходжень між сексуальною ідентичністю і сексуальною орієнтацією.
6. Десята частина респондентів, що ідентифікують себе як геї/гомосексуали, перебувала на момент опитування в зареєстрованому гетеросексуальному шлюбі.
Сексуальні контакти з жінками
7. Сексуальні контакти з жінками досить поширені серед ЧСЧ. Так, 58% респондентів повідомили, що протягом життя мали сексуальні контакти з жінками, а 33% — що такі контакти мали місце протягом останніх шести місяців. Ця статистика підтверджує епідеміологічну тезу про те, що жінки є групою-містком для виходу ВІЛ-інфекції за межі групи ЧСЧ до загального населення.
8. Значна частка бісексуалів (як за секс-ідентичністю, так і за сексуальною поведінкою) серед ЧСЧ потребує врахування при розробці профілактичних програм (наприклад, необхідно подавати для ЧСЧ інформацію про правила безпечного сексу при гетеросексуальних контактах).
9. Сексуальна ідентичність не завжди корелюється з реальними сексуальними практиками: так, 20% тих, хто визнав себе геєм/гомосексуалом, мав протягом життя секс із жінкою. Серед тих, хто вважає себе бісексуалом, секс із жінкою протягом життя мали тільки 65%.
Вік першого одностатевого контакту
10. Середній вік першого сексуального контакту з чоловіком становив для респондентів у цілому близько 18 років. При цьому кожен другий респондент мав сексуальний контакт з чоловіком до досягнення вісімнадцятиріччя, а 42% — до досягнення «віку згоди» (16‑ти років). При цьому питання про вік першого статевого партнера респондентів залишається відкритим, оскільки ці дані не збиралися в рамках дослідження.
11. Має місце тенденція до зниження віку першого сексуального контакту з чоловіком: якщо в групі респондентів від 25 років середній вік першого одностатевого контакту становить 19 років, то в групі до 25 років — 16 років.
12. Чим нижчим був вік першого одностатевого сексу, тим рідше при цьому контакті використовувався презерватив (напр., лише 29% тих, хто мав перший одностатевий секс у віці до 15 років, використовували при цьому презерватив).
Різновиди сексуальних контактів
13. Значна частина опитаних (39%) протягом останніх шести місяців практикували з чоловіками всі три різновиди сексуальних контактів, які конкретизувалися в дослідженні, — анальні в активній ролі, анальні в пасивній ролі та оральні.
Сексуальні ролі
14. 69% опитаних протягом останніх шести місяців виступали при анальному сексі в активній ролі, 65% — у пасивній. Майже половина (42%) респондентів протягом останніх шести місяців виступали як універсали, тобто виконували як активну, так і пасивну роль в анальних контактах.
Кількість партнерів
15. Тільки третина респондентів (34%) повідомила, що протягом останнього місяця в них був лише один сексуальний партнер. У кожного п’ятого респондента (22%) їх було двоє, у 17% — троє, в 11% — четверо.
16. З числа тих, хто протягом останнього місяця мав анальні сексуальні контакти з випадковими партнерами, тільки у 35% такий випадковий партнер був тільки один. У 28% було два випадкових партнери, у 16% — три, у 21% — більше трьох.
Комерційний секс
17. 7% респондентів повідомили, що протягом останнього місяця мали анальні контакти з комерційними партнерами, які їм платили за секс. При цьому респонденти цієї групи статистично частіше використовували презерватив при останньому анальному контакті з чоловіком.
Знання про ВІЛ
18. Група ЧСЧ характеризується доволі високим рівнем знання про шляхи передання ВІЛ: відповідний національний показник становить 71%. У порівнянні з попереднім дослідженням (2007 р.), в якому цей показник становив 47%, він зріс майже вдвічі.
19. Рівень знань про шляхи передання ВІЛ суттєво не відрізняється в різних вікових групах, а також між одруженими та неодруженими респондентами, але є дещо вищим серед вікової групи ЧСЧ, старших25-ти років.
20. Найбільші відмінності у рівні знань про ВІЛ спостерігаються у мешканців різних міст: так, найнижчий рівень знань продемонстрували мешканці Івано-Франківська (31%), Донецька (49%), Черкас (62%), Дніпропетровська та Харкова (по 68%), а найвищий — респонденти з Миколаєва (89%) і Сімферополя (96%). Вочевидь, робота з інформування ЧСЧ в таких містах, як Івано-Франківськ, Донецьк і Черкаси, потребує активізації та вдосконалення.
21. Клієнти ЧСЧ-сервісних організацій [Клієнти організацій, які працюють із ЧСЧ, визначалися за відповіддю на запитання «Чи є Ви клієнтом організації, яка працює із ЧСЧ? Маєте картку клієнта?»] продемонстрували дещо вищий рівень знань про ВІЛ у порівнянні з респондентами, що не є клієнтами ЧСЧ-сервісних організацій (74% проти відповідно 67%). При цьому є статистично значущий зв’язок між частотою використання презервативів і приналежністю респондента до числа клієнтів ЧСЧ-сервісних організацій: клієнти організацій користуються кондомами статистично частіше.
22. Серед усіх питань, які характеризують рівень обізнаності ЧСЧ з питань ВІЛ-інфекції, найгірше респонденти знають про шляхи передання ВІЛ від матері до дитини, що пояснюється, вочевидь, неактуальністю цього шляху інфікування власне для ЧСЧ.
Використання презервативів та лубриканту
23. За два роки, що минули з часу попереднього дослідження, значно поліпшився національний показник «Відсоток чоловіків, які використовували презерватив під час останнього статевого [анального] акту із партнером-чоловіком»: він становить 64%. Однак не виявлено статистичного зв’язку між залученістю ЧСЧ до профілактичних програм та використанням презерватива під час останнього анального контакту (61% серед ЧСЧ, не охоплених профілактичними програмами, та 67% — серед охоплених). Найвищий рівень цей показник має в Миколаєві (93%), найнижчий — у Луганську та Херсоні (38% та 32% відповідно).
24. При останньому оральному контакті презерватив використовували тільки 11% респондентів, що, вочевидь, є поведінковим наслідком інформації про порівняно менший ризик інфікування внаслідок незахищеного орального сексу, ніж унаслідок незахищеного анального сексу. При цьому статистично значущого зв’язку між використанням презерватива під час останнього орального контакту та ВІЛ-статусом респондента не виявлено.
25. Половина (54%) ЧСЧ, які протягом останніх шести місяців мали одностатевий анальний секс, постійно використовували лубрикант під час анальних контактів.
26. ЧСЧ, які протягом останніх 30 днів мали анальні сексуальні контакти тільки з постійними партнерами, рідше використовують презервативи, ніж ЧСЧ, які мали анальні сексуальні контакти як із постійними, так і з випадковими сексуальними партнерами. У цих групах відрізняється як показник використання презерватива під час останнього анального сексуального контакту (60% проти 82%), так і частота використання презервативів (у першій групі при кожному анальному сексуальному контакті використовують презерватив 45%, у другій — 58%), що є свідченням тенденції до закріплення в середовищі ЧСЧ правильних підходів до профілактики ВІЛ-інфекції.
27. Наявний зв’язок між ВІЛ-статусом респондента та використанням презерватива під час останнього анального контакту: ті, хто знає про свій ВІЛ-позитивний статус, значно частіше використовують презерватив як із постійним, так і з випадковим партнером.
28. Наявний зв’язок між рівнем знань про ВІЛ та частотою використання презервативів. Так, серед ЧСЧ, добре обізнаних про ВІЛ, більше тих, хто протягом останніх 30 днів завжди або майже завжди використовував презерватив під час анального сексу з партнерами-чоловіками, — 56% проти 44% серед гірше обізнаних.
29. Із тих респондентів, які мали сексуальні контакти з жінками, 42% не використовували презерватив під час останнього статевого контакту з жінкою (обмеженням дослідження слід визнати, що при цьому не розрізнялася практика застосування презерватива залежно від різновиду контакту з жінкою — вагінального, орального, анального).
30. Серед ЧСЧ, які протягом останніх шести місяців мали сексуальні контакти з чоловіками, 28% повідомили про те, що були випадки, коли презерватив порвався під час сексуального контакту.
Уживання наркотиків
31. Уживання наркотиків серед ЧСЧ не дуже поширене: 0,6% вживали наркотики ін’єкційним шляхом протягом останнього місяця, ще 0,7% вживали їх раніше. Кожен десятий опитаний упродовж останнього року вживав неін’єкційні наркотики (11%), ще 5% повідомили, що вживали їх раніше, причому вживання неін’єкційних наркотиків більш притаманне віковій групі до 25 років.
Уживання алкоголю
32. Переважна більшість — 85% — опитаних ЧСЧ вживають алкоголь; тільки 15% повідомили, що не вживають. Приблизно кожен другий (48%) уживає алкоголь не рідше одного разу на тиждень.
33. Серед учасників дослідження поширені сексуальні контакти в стані алкогольного сп’яніння: майже дві третини опитаних указали, що протягом останнього місяця вони вступали в сексуальні стосунки у стані алкогольного сп’яніння. При цьому практика сексуальних контактів у стані алкогольного сп’яніння більш поширена у віковій групі старше 25 років.
34. Практика сексуальних контактів у стані алкогольного сп’яніння статистично значущим чином пов’язана з ризикованими формами сексуальної поведінки: пасивними анальними контактами без використання презерватива; сексуальними контактами з жінками без використання презерватива; анальними сексуальними контактами з чоловіками без використання лубриканту.
Програми з профілактики ВІЛ-інфекції
35. Серед опитаних ЧСЧ 63% охоплені програмами з профілактики ВІЛ-інфекції (проти 50% за дослідженням 2007 року). Приблизно однаковою мірою охоплені різні за віком ЧСЧ [Національний показник охоплення профілактичними програмами обчислюється на основі відповідей на два запитання: (1) «Чи отримували Ви впродовж останніх 12 місяців безкоштовно презервативи?» та (2) «Чи знаєте Ви, куди слід звертатися, якщо хочете пройти тест на ВІЛ?»].
36. Серед опитаних ЧСЧ 38% є клієнтами тієї чи іншої неурядової ВІЛ-сервісної організації, а дві третини ЧСЧ отримували послуги від подібних організацій упродовж останніх 12 місяців.
37. Найчастіше ЧСЧ отримували від неурядових ВІЛ-сервісних організацій спеціальні інформаційні матеріали (56%) та допомогу в проходженні тестування на ВІЛ (39%), а також консультації з питань ВІЛ/СНІДу та ІПСШ (36%).
38. Найбільше ЧСЧ відчувають потребу в таких послугах, як тестування на ВІЛ (72% опитаних висловили таку думку), безкоштовне тестування на сифіліс та інші ІПСШ (61%), проведення інформаційних зустрічей місцевої ЛГБТ-спільноти (62%).
Тестування на ВІЛ
39. Серед опитаних ЧСЧ 89% знають, де можна пройти тестування на ВІЛ.
40. Порівняно з результатами попереднього дослідження серед ЧСЧ (2007 рік) значення національного показника з тестування на ВІЛ серед ЧСЧ (пройшли тест протягом останніх 12 місяців та отримали його результат) значно збільшилось: з 28% до 43%. Серед тих, хто проходив тестування на ВІЛ, тільки 25% робили це тільки один раз, три чверті — частіше: вочевидь, для певної частини ЧСЧ проходження тесту на ВІЛ є регулярною практикою.
41. Найчастіше респонденти зверталися для проходження тесту на ВІЛ до неурядових організацій (37%) та кабінетів довіри/кабінетів анонімного обстеження (35%). Під час дотестового та післятестового консультування (яке ЧСЧ проходили не в рамках дослідницького проекту) консультант у 40% випадків не ставив питання про приналежність клієнта до групи ЧСЧ.
Поширеність ВІЛ-інфекції
42. Результати зв’язаного тестування респондентів на ВІЛ засвідчили, що середня поширеність ВІЛ серед ЧСЧ становить 8,6%. Для порівняння: 2007 року цей показник становив 10,5%. Проте слід зазначити, що пряме зіставлення цих показників не є коректним через різну композицію вибірок. Водночас, дані 2009 року слід вважати надійнішими через більше географічне та кількісне охоплення цільової групи.
43. Найнижча поширеність ВІЛ серед ЧСЧ спостерігається у Миколаєві (1,5%), Дніпропетровську (1,6%), Івано-Франківську (3,3%), Луганську (4,8%), найвища — в Донецьку (19,9%) та Одесі (21,7%).
44. Поширеність ВІЛ вища серед тих ЧСЧ, які хворіли принаймні на одне ЗПСШ протягом останнього року, ніж серед тих, хто не хворів на ЗПСШ за цей період (14,6% проти 9,2%).
45. Існують розбіжності між об’єктивним ВІЛ-статусом ЧСЧ і їхнім уявленням про свій ВІЛ-статус: серед ЧСЧ, які повідомили в рамках дослідження, що їхній ВІЛ-статус є негативним, 5 % за результатами тестування швидкими тестами в рамках дослідження виявилися ВІЛ-позитивними.
ВІЛ-статус і використання презервативів; ризики інфікування
46. Серед ЧСЧ, які заявили про те, що протягом останнього півроку завжди використовували презерватив при анальному сексі, вдвічі менше ВІЛ-позитивних за результатами зв’язаного тестування, ніж серед тих, хто повідомив, що ніколи за цей термін не використовував презерватив при анальному сексі (6% проти 12%).
47. Результати логістичного аналізу результатів дослідження показують, що респонденти з вищим рівнем активності у пошуку сексуальних партнерів (такі, що користуються інтернет-профілями на відповідних сайтах, тощо) мають вищий ризик інфікування ВІЛ. У той же час, інтеграція ЧСЧ в систему послуг громадських центрів для ЧСЧ знижує, за результатами логістичного аналізу, ризик інфікування ВІЛ.
Поширеність ЗПСШ
48. 7% опитаних ЧСЧ протягом останніх 12 місяців хворіли принаймні на одне захворювання, що передається статевим шляхом.
49. Результати експрес-тестування респондентів на сифіліс засвідчили низький рівень поширеності цієї інфекції серед ЧСЧ — 2,2%.
Дискримінація та стигматизація
50. Найбільш поширеним чинником дискримінації та стигматизації ЧСЧ є думка, що чоловіки-гомосексуали частіше хворіють на ВІЛ-інфекцію/СНІД: на те, що вони зустрічали людей, які поділяють це переконання, вказали майже половина учасників дослідження — 48%. 38% респондентів відповіли, що вони чули на свою адресу образливі вигуки та прізвиська. Чверть учасників дослідження (25%) зазначили, що їх засуджують родичі, друзі та знайомі за те, що вони практикують гомосексуальні контакти. За багатьма показниками дискримінації та стигматизації «лідирує» Полтава.
Бібліографічне посилання для цитування цього короткого огляду: Шеремет С. П., Касянчук М. Г. Короткий огляд результатів біоповедінкового дослідження серед ЧСЧ (Україна, 2009 р.) [електронний документ] / МБФ «Міжнародний Альянс з ВІЛ/СНІД в Україні», ВГО «Гей-Форум України», ГО ЛГБТ-Центр «Донбас-СоцПроект». — 23 лютого 2011 р. — 7 с. — Режим доступу: http://files.lgbtua.com/publications/Monitoring_MSM-2009_obzor_ukr.doc
Першоджерело: Андрєєва Т. І., Большов Є. C., Касянчук М. Г., Трофименко О. В., Шеремет С. П. Моніторинг поведінки та поширеності ВІЛ-інфекції серед чоловіків, які практикують секс із чоловіками, як компонент епіднагляду за ВІЛ другого покоління: Аналітичний звіт за результатами зв'язаного дослідження 2009 року. — К.: МБФ «Міжнародний Альянс з ВІЛ/СНІД в Україні», 2011. — 88 с. — Режим доступа: http://www.aidsalliance.org.ua/ru/library/our/monitoring_reports/pdf/zvit_msm09.pdf
Читать далее
Найменування дослідження: «Моніторинг поведінки та поширення ВІЛ-інфекції серед чоловіків, які практикують секс із чоловіками, як компонент епіднагляду за ВІЛ другого покоління»
Рік дослідження: 2009
Місце в системі досліджень: третє щодворічне дослідження в рамках моніторингу поведінки та поширення ВІЛ-інфекції серед ЧСЧ в Україні (попередні — 2005, 2007 рр.)
Замовник дослідження: Міжнародний благодійний фонд «Міжнародний Альянс з ВІЛ/СНІД в Україні» (м. Київ)
Програма, в рамках якої виконано дослідження: «Підтримка профілактики ВІЛ та СНІД, лікування та догляд для найуразливіших верств населення в Україні»
Виконавець дослідження: Дочірнє підприємство Інституту соціології Національної академії наук України «Центр соціальних експертиз»
Джерело коштів, за рахунок яких виконано дослідження: Глобальний фонд для боротьби зі СНІДом, туберкульозом та малярією
Об’єм вибірки: 2300 респондентів
Географія вибірки: 14 міст України: Дніпропетровськ, Донецьк, Івано-Франківськ, Київ, Луганськ, Львів, Миколаїв, Одеса, Полтава, Сімферополь, Ужгород, Харків, Херсон, Черкаси
Методи формування вибірки: RDS, TLS
Характер вибірки: нерепрезентативна
Автори огляду: ШЕРЕМЕТ Святослав Павлович, КАСЯНЧУК Максим Григорович — експерти Постійної референтної групи з питань ЛГБТ-спільноти та ЧСЧ-сервісних проектів в Україні
Дата релізу огляду: 23 лютого 2011 р.
НАЙВАЖЛИВІШІ РЕЗУЛЬТАТИ
Освіта
1. Серед респондентів переважають особи з вищою чи незакінченою вищою освітою [До тих, хто має незакінчену вищу освіту, належать, зокрема, студенти, частка яких у дослідженні склала 17%] (35% і 21% відповідно), і ця частка є вищою, ніж серед населення загалом, у тому числі чоловічого населення. Найбільша частка освічених ЧСЧ — у столиці: 45% серед опитаних у Києві мають вищу освіту.
Сімейний та шлюбний стан
2. Переважна більшість опитаних не мешкає зі своїми сексуальними партнерами: так, 40% респондентів проживають разом із батьками чи родичами, 34% — живуть окремо. З партнером-чоловіком проживає кожен п’ятий респондент — 20%; із партнеркою-жінкою спільно живе 6% опитаних ЧСЧ.
3. 79% респондентів ніколи не перебували в гетеросексуальному шлюбі; на час опитування лише 7% ЧСЧ були одруженими.
Сексуальна ідентичність і сексуальна орієнтація
4. Понад дві третини респондентів ідентифікують себе як геї/гомосексуали (70%), трохи менше третини (29%) — як бісексуали. Є міста, в яких частка бісексуалів (за секс-ідентичністю) сягає
5. Більшість опитаних (63%) зазначили, що в сексуальному плані їх приваблюють винятково чоловіки. Цей показник, при зіставленні з цифрами щодо сексуальної ідентичності (див. попередній пункт), підтверджує існування розходжень між сексуальною ідентичністю і сексуальною орієнтацією.
6. Десята частина респондентів, що ідентифікують себе як геї/гомосексуали, перебувала на момент опитування в зареєстрованому гетеросексуальному шлюбі.
Сексуальні контакти з жінками
7. Сексуальні контакти з жінками досить поширені серед ЧСЧ. Так, 58% респондентів повідомили, що протягом життя мали сексуальні контакти з жінками, а 33% — що такі контакти мали місце протягом останніх шести місяців. Ця статистика підтверджує епідеміологічну тезу про те, що жінки є групою-містком для виходу ВІЛ-інфекції за межі групи ЧСЧ до загального населення.
8. Значна частка бісексуалів (як за секс-ідентичністю, так і за сексуальною поведінкою) серед ЧСЧ потребує врахування при розробці профілактичних програм (наприклад, необхідно подавати для ЧСЧ інформацію про правила безпечного сексу при гетеросексуальних контактах).
9. Сексуальна ідентичність не завжди корелюється з реальними сексуальними практиками: так, 20% тих, хто визнав себе геєм/гомосексуалом, мав протягом життя секс із жінкою. Серед тих, хто вважає себе бісексуалом, секс із жінкою протягом життя мали тільки 65%.
Вік першого одностатевого контакту
10. Середній вік першого сексуального контакту з чоловіком становив для респондентів у цілому близько 18 років. При цьому кожен другий респондент мав сексуальний контакт з чоловіком до досягнення вісімнадцятиріччя, а 42% — до досягнення «віку згоди» (16‑ти років). При цьому питання про вік першого статевого партнера респондентів залишається відкритим, оскільки ці дані не збиралися в рамках дослідження.
11. Має місце тенденція до зниження віку першого сексуального контакту з чоловіком: якщо в групі респондентів від 25 років середній вік першого одностатевого контакту становить 19 років, то в групі до 25 років — 16 років.
12. Чим нижчим був вік першого одностатевого сексу, тим рідше при цьому контакті використовувався презерватив (напр., лише 29% тих, хто мав перший одностатевий секс у віці до 15 років, використовували при цьому презерватив).
Різновиди сексуальних контактів
13. Значна частина опитаних (39%) протягом останніх шести місяців практикували з чоловіками всі три різновиди сексуальних контактів, які конкретизувалися в дослідженні, — анальні в активній ролі, анальні в пасивній ролі та оральні.
Сексуальні ролі
14. 69% опитаних протягом останніх шести місяців виступали при анальному сексі в активній ролі, 65% — у пасивній. Майже половина (42%) респондентів протягом останніх шести місяців виступали як універсали, тобто виконували як активну, так і пасивну роль в анальних контактах.
Кількість партнерів
15. Тільки третина респондентів (34%) повідомила, що протягом останнього місяця в них був лише один сексуальний партнер. У кожного п’ятого респондента (22%) їх було двоє, у 17% — троє, в 11% — четверо.
16. З числа тих, хто протягом останнього місяця мав анальні сексуальні контакти з випадковими партнерами, тільки у 35% такий випадковий партнер був тільки один. У 28% було два випадкових партнери, у 16% — три, у 21% — більше трьох.
Комерційний секс
17. 7% респондентів повідомили, що протягом останнього місяця мали анальні контакти з комерційними партнерами, які їм платили за секс. При цьому респонденти цієї групи статистично частіше використовували презерватив при останньому анальному контакті з чоловіком.
Знання про ВІЛ
18. Група ЧСЧ характеризується доволі високим рівнем знання про шляхи передання ВІЛ: відповідний національний показник становить 71%. У порівнянні з попереднім дослідженням (2007 р.), в якому цей показник становив 47%, він зріс майже вдвічі.
19. Рівень знань про шляхи передання ВІЛ суттєво не відрізняється в різних вікових групах, а також між одруженими та неодруженими респондентами, але є дещо вищим серед вікової групи ЧСЧ, старших
20. Найбільші відмінності у рівні знань про ВІЛ спостерігаються у мешканців різних міст: так, найнижчий рівень знань продемонстрували мешканці Івано-Франківська (31%), Донецька (49%), Черкас (62%), Дніпропетровська та Харкова (по 68%), а найвищий — респонденти з Миколаєва (89%) і Сімферополя (96%). Вочевидь, робота з інформування ЧСЧ в таких містах, як Івано-Франківськ, Донецьк і Черкаси, потребує активізації та вдосконалення.
21. Клієнти ЧСЧ-сервісних організацій [Клієнти організацій, які працюють із ЧСЧ, визначалися за відповіддю на запитання «Чи є Ви клієнтом організації, яка працює із ЧСЧ? Маєте картку клієнта?»] продемонстрували дещо вищий рівень знань про ВІЛ у порівнянні з респондентами, що не є клієнтами ЧСЧ-сервісних організацій (74% проти відповідно 67%). При цьому є статистично значущий зв’язок між частотою використання презервативів і приналежністю респондента до числа клієнтів ЧСЧ-сервісних організацій: клієнти організацій користуються кондомами статистично частіше.
22. Серед усіх питань, які характеризують рівень обізнаності ЧСЧ з питань ВІЛ-інфекції, найгірше респонденти знають про шляхи передання ВІЛ від матері до дитини, що пояснюється, вочевидь, неактуальністю цього шляху інфікування власне для ЧСЧ.
Використання презервативів та лубриканту
23. За два роки, що минули з часу попереднього дослідження, значно поліпшився національний показник «Відсоток чоловіків, які використовували презерватив під час останнього статевого [анального] акту із партнером-чоловіком»: він становить 64%. Однак не виявлено статистичного зв’язку між залученістю ЧСЧ до профілактичних програм та використанням презерватива під час останнього анального контакту (61% серед ЧСЧ, не охоплених профілактичними програмами, та 67% — серед охоплених). Найвищий рівень цей показник має в Миколаєві (93%), найнижчий — у Луганську та Херсоні (38% та 32% відповідно).
24. При останньому оральному контакті презерватив використовували тільки 11% респондентів, що, вочевидь, є поведінковим наслідком інформації про порівняно менший ризик інфікування внаслідок незахищеного орального сексу, ніж унаслідок незахищеного анального сексу. При цьому статистично значущого зв’язку між використанням презерватива під час останнього орального контакту та ВІЛ-статусом респондента не виявлено.
25. Половина (54%) ЧСЧ, які протягом останніх шести місяців мали одностатевий анальний секс, постійно використовували лубрикант під час анальних контактів.
26. ЧСЧ, які протягом останніх 30 днів мали анальні сексуальні контакти тільки з постійними партнерами, рідше використовують презервативи, ніж ЧСЧ, які мали анальні сексуальні контакти як із постійними, так і з випадковими сексуальними партнерами. У цих групах відрізняється як показник використання презерватива під час останнього анального сексуального контакту (60% проти 82%), так і частота використання презервативів (у першій групі при кожному анальному сексуальному контакті використовують презерватив 45%, у другій — 58%), що є свідченням тенденції до закріплення в середовищі ЧСЧ правильних підходів до профілактики ВІЛ-інфекції.
27. Наявний зв’язок між ВІЛ-статусом респондента та використанням презерватива під час останнього анального контакту: ті, хто знає про свій ВІЛ-позитивний статус, значно частіше використовують презерватив як із постійним, так і з випадковим партнером.
28. Наявний зв’язок між рівнем знань про ВІЛ та частотою використання презервативів. Так, серед ЧСЧ, добре обізнаних про ВІЛ, більше тих, хто протягом останніх 30 днів завжди або майже завжди використовував презерватив під час анального сексу з партнерами-чоловіками, — 56% проти 44% серед гірше обізнаних.
29. Із тих респондентів, які мали сексуальні контакти з жінками, 42% не використовували презерватив під час останнього статевого контакту з жінкою (обмеженням дослідження слід визнати, що при цьому не розрізнялася практика застосування презерватива залежно від різновиду контакту з жінкою — вагінального, орального, анального).
30. Серед ЧСЧ, які протягом останніх шести місяців мали сексуальні контакти з чоловіками, 28% повідомили про те, що були випадки, коли презерватив порвався під час сексуального контакту.
Уживання наркотиків
31. Уживання наркотиків серед ЧСЧ не дуже поширене: 0,6% вживали наркотики ін’єкційним шляхом протягом останнього місяця, ще 0,7% вживали їх раніше. Кожен десятий опитаний упродовж останнього року вживав неін’єкційні наркотики (11%), ще 5% повідомили, що вживали їх раніше, причому вживання неін’єкційних наркотиків більш притаманне віковій групі до 25 років.
Уживання алкоголю
32. Переважна більшість — 85% — опитаних ЧСЧ вживають алкоголь; тільки 15% повідомили, що не вживають. Приблизно кожен другий (48%) уживає алкоголь не рідше одного разу на тиждень.
33. Серед учасників дослідження поширені сексуальні контакти в стані алкогольного сп’яніння: майже дві третини опитаних указали, що протягом останнього місяця вони вступали в сексуальні стосунки у стані алкогольного сп’яніння. При цьому практика сексуальних контактів у стані алкогольного сп’яніння більш поширена у віковій групі старше 25 років.
34. Практика сексуальних контактів у стані алкогольного сп’яніння статистично значущим чином пов’язана з ризикованими формами сексуальної поведінки: пасивними анальними контактами без використання презерватива; сексуальними контактами з жінками без використання презерватива; анальними сексуальними контактами з чоловіками без використання лубриканту.
Програми з профілактики ВІЛ-інфекції
35. Серед опитаних ЧСЧ 63% охоплені програмами з профілактики ВІЛ-інфекції (проти 50% за дослідженням 2007 року). Приблизно однаковою мірою охоплені різні за віком ЧСЧ [Національний показник охоплення профілактичними програмами обчислюється на основі відповідей на два запитання: (1) «Чи отримували Ви впродовж останніх 12 місяців безкоштовно презервативи?» та (2) «Чи знаєте Ви, куди слід звертатися, якщо хочете пройти тест на ВІЛ?»].
36. Серед опитаних ЧСЧ 38% є клієнтами тієї чи іншої неурядової ВІЛ-сервісної організації, а дві третини ЧСЧ отримували послуги від подібних організацій упродовж останніх 12 місяців.
37. Найчастіше ЧСЧ отримували від неурядових ВІЛ-сервісних організацій спеціальні інформаційні матеріали (56%) та допомогу в проходженні тестування на ВІЛ (39%), а також консультації з питань ВІЛ/СНІДу та ІПСШ (36%).
38. Найбільше ЧСЧ відчувають потребу в таких послугах, як тестування на ВІЛ (72% опитаних висловили таку думку), безкоштовне тестування на сифіліс та інші ІПСШ (61%), проведення інформаційних зустрічей місцевої ЛГБТ-спільноти (62%).
Тестування на ВІЛ
39. Серед опитаних ЧСЧ 89% знають, де можна пройти тестування на ВІЛ.
40. Порівняно з результатами попереднього дослідження серед ЧСЧ (2007 рік) значення національного показника з тестування на ВІЛ серед ЧСЧ (пройшли тест протягом останніх 12 місяців та отримали його результат) значно збільшилось: з 28% до 43%. Серед тих, хто проходив тестування на ВІЛ, тільки 25% робили це тільки один раз, три чверті — частіше: вочевидь, для певної частини ЧСЧ проходження тесту на ВІЛ є регулярною практикою.
41. Найчастіше респонденти зверталися для проходження тесту на ВІЛ до неурядових організацій (37%) та кабінетів довіри/кабінетів анонімного обстеження (35%). Під час дотестового та післятестового консультування (яке ЧСЧ проходили не в рамках дослідницького проекту) консультант у 40% випадків не ставив питання про приналежність клієнта до групи ЧСЧ.
Поширеність ВІЛ-інфекції
42. Результати зв’язаного тестування респондентів на ВІЛ засвідчили, що середня поширеність ВІЛ серед ЧСЧ становить 8,6%. Для порівняння: 2007 року цей показник становив 10,5%. Проте слід зазначити, що пряме зіставлення цих показників не є коректним через різну композицію вибірок. Водночас, дані 2009 року слід вважати надійнішими через більше географічне та кількісне охоплення цільової групи.
43. Найнижча поширеність ВІЛ серед ЧСЧ спостерігається у Миколаєві (1,5%), Дніпропетровську (1,6%), Івано-Франківську (3,3%), Луганську (4,8%), найвища — в Донецьку (19,9%) та Одесі (21,7%).
44. Поширеність ВІЛ вища серед тих ЧСЧ, які хворіли принаймні на одне ЗПСШ протягом останнього року, ніж серед тих, хто не хворів на ЗПСШ за цей період (14,6% проти 9,2%).
45. Існують розбіжності між об’єктивним ВІЛ-статусом ЧСЧ і їхнім уявленням про свій ВІЛ-статус: серед ЧСЧ, які повідомили в рамках дослідження, що їхній ВІЛ-статус є негативним, 5 % за результатами тестування швидкими тестами в рамках дослідження виявилися ВІЛ-позитивними.
ВІЛ-статус і використання презервативів; ризики інфікування
46. Серед ЧСЧ, які заявили про те, що протягом останнього півроку завжди використовували презерватив при анальному сексі, вдвічі менше ВІЛ-позитивних за результатами зв’язаного тестування, ніж серед тих, хто повідомив, що ніколи за цей термін не використовував презерватив при анальному сексі (6% проти 12%).
47. Результати логістичного аналізу результатів дослідження показують, що респонденти з вищим рівнем активності у пошуку сексуальних партнерів (такі, що користуються інтернет-профілями на відповідних сайтах, тощо) мають вищий ризик інфікування ВІЛ. У той же час, інтеграція ЧСЧ в систему послуг громадських центрів для ЧСЧ знижує, за результатами логістичного аналізу, ризик інфікування ВІЛ.
Поширеність ЗПСШ
48. 7% опитаних ЧСЧ протягом останніх 12 місяців хворіли принаймні на одне захворювання, що передається статевим шляхом.
49. Результати експрес-тестування респондентів на сифіліс засвідчили низький рівень поширеності цієї інфекції серед ЧСЧ — 2,2%.
Дискримінація та стигматизація
50. Найбільш поширеним чинником дискримінації та стигматизації ЧСЧ є думка, що чоловіки-гомосексуали частіше хворіють на ВІЛ-інфекцію/СНІД: на те, що вони зустрічали людей, які поділяють це переконання, вказали майже половина учасників дослідження — 48%. 38% респондентів відповіли, що вони чули на свою адресу образливі вигуки та прізвиська. Чверть учасників дослідження (25%) зазначили, що їх засуджують родичі, друзі та знайомі за те, що вони практикують гомосексуальні контакти. За багатьма показниками дискримінації та стигматизації «лідирує» Полтава.
Бібліографічне посилання для цитування цього короткого огляду: Шеремет С. П., Касянчук М. Г. Короткий огляд результатів біоповедінкового дослідження серед ЧСЧ (Україна, 2009 р.) [електронний документ] / МБФ «Міжнародний Альянс з ВІЛ/СНІД в Україні», ВГО «Гей-Форум України», ГО ЛГБТ-Центр «Донбас-СоцПроект». — 23 лютого 2011 р. — 7 с. — Режим доступу: http://files.lgbtua.com/publications/Monitoring_MSM-2009_obzor_ukr.doc
Першоджерело: Андрєєва Т. І., Большов Є. C., Касянчук М. Г., Трофименко О. В., Шеремет С. П. Моніторинг поведінки та поширеності ВІЛ-інфекції серед чоловіків, які практикують секс із чоловіками, як компонент епіднагляду за ВІЛ другого покоління: Аналітичний звіт за результатами зв'язаного дослідження 2009 року. — К.: МБФ «Міжнародний Альянс з ВІЛ/СНІД в Україні», 2011. — 88 с. — Режим доступа: http://www.aidsalliance.org.ua/ru/library/our/monitoring_reports/pdf/zvit_msm09.pdf
Читать далее
Мітки:
исследования,
МСМ,
партнёры,
публикации,
Украина,
BSS.2009,
MSM,
partners,
publications,
researches,
UA,
Ukraine
21 лют. 2011 р.
Со слов очевидца
20 февраля в Макеевке состоялось торжественное открытие общественной организации ЛГБТ-христиан «Центр Святого Сотника Корнилия», на котором присутствовало 25 человек, а также лидер ЛГБТ-христиан из Киева бр. Ростислав, отец Иоанн из России, лидеры ЛГБТ-христиан из Кривого Рога, представители общественных организаций «Межрегиональный центр ЛГБТ-исследований Донбасс-СоцПроект» и Донецкого областного благотворительного фонда «Здоровье нации».
Во время мероприятия несколько молодчиков в комуфляже и в масках ворвались в помещение, разбросали петарды, крича: «Молодежь против гомосеков», «Смерть п........м» и т. п. Увидев, что присутствует телевидение и пресса, они быстро исчезли. Есть подозрение, что к хулиганской акции причастен один из присутствовавших там корреспондентов.
Читать далее
Во время мероприятия несколько молодчиков в комуфляже и в масках ворвались в помещение, разбросали петарды, крича: «Молодежь против гомосеков», «Смерть п........м» и т. п. Увидев, что присутствует телевидение и пресса, они быстро исчезли. Есть подозрение, что к хулиганской акции причастен один из присутствовавших там корреспондентов.
Читать далее
Мітки:
гомофобия,
Донецкая обл.,
партнёры,
разное,
Donetsk region,
homophobia,
partners,
RU,
varia
8 лют. 2011 р.
Легалізація Всеукраїнської спілки «Рада ЛГБТ-організацій України»
Всеукраїнську спілку «Рада ЛГБТ-організацій України» легалізовано Міністерством юстиції України 17 січня 2011 року на підставі наказу Мін’юсту No. 144/5.
Основна мета Ради, погоджена Мін’юстом, заявлена таким чином:
«сприяння досягненню в Україні повної громадянської рівності й соціального комфорту для лесбійок, геїв, бісексуалів і трансґендерів, створенню в Україні належних умов для всебічного розвитку і соціального становлення особистості незалежно від сексуальної орієнтації та ґендерної ідентичності, становленню ЛГБТ-спільноти України як політично й соціально активного суб’єкта громадянського суспільства, подоланню епідемії ВІЛ-інфекції/СНІДу в Україні, представництво, реалізація та захист інтересів своїх членів».
Датою заснування Ради є 13 грудня 2008 року, коли відбулася установча конференція Ради за участю представників дев’яти організацій: ГО «Гей-альянс», ГО «Донбас-СоцПроект», Центр «Наш світ», ГО «ІОЦ «Кредо», ГО «Рівнодення», ІОЦ «Жіноча Мережа», ГО «Ґей-альянс Черкаси», «Інсайт», ВГО «Гей-Форум України». Одразу після заснування Ради цю подію було висвітлено в медіа (див., напр., http://www.zavtra.com.ua/news/socium/99970/).
Під програмною Декларацією про заснування Ради ЛГБТ-організацій України зараз стоїть 16 фізичних підписів.
Станом на 8 лютого 2011 року в Україні діють 29 ЛГБТ-організацій, легалізованих відповідно до законодавства.
Рада ЛГБТ-організацій України об’єднала більшість ЛГБТ-організацій України: документально оформлено членство в Раді15-ти ЛГБТ-організацій. За інформацією секретаря Ради, триває процес оформлення членства в Раді ще низки організацій.
Участь у роботі над легалізаційними документами Ради особисто брали Лайма ГЕЙДАР, Святослав ШЕРЕМЕТ, Тарас КАРАСІЙЧУК, Андрій МАЙМУЛАХІН, Максим КАСЯНЧУК, юрист ВГО «ГЕЙ-АЛЬЯНС УКРАЇНА» та юрист ВГО «Гей-Форум України», а також деякі інші особи.
Рада — перша легалізована в Україні СПІЛКА неурядових організацій ЛГБТ-спрямування.
Територія діяльності Ради, погоджена Мін’юстом, — вся Україна.
Читать далее
Основна мета Ради, погоджена Мін’юстом, заявлена таким чином:
«сприяння досягненню в Україні повної громадянської рівності й соціального комфорту для лесбійок, геїв, бісексуалів і трансґендерів, створенню в Україні належних умов для всебічного розвитку і соціального становлення особистості незалежно від сексуальної орієнтації та ґендерної ідентичності, становленню ЛГБТ-спільноти України як політично й соціально активного суб’єкта громадянського суспільства, подоланню епідемії ВІЛ-інфекції/СНІДу в Україні, представництво, реалізація та захист інтересів своїх членів».
Датою заснування Ради є 13 грудня 2008 року, коли відбулася установча конференція Ради за участю представників дев’яти організацій: ГО «Гей-альянс», ГО «Донбас-СоцПроект», Центр «Наш світ», ГО «ІОЦ «Кредо», ГО «Рівнодення», ІОЦ «Жіноча Мережа», ГО «Ґей-альянс Черкаси», «Інсайт», ВГО «Гей-Форум України». Одразу після заснування Ради цю подію було висвітлено в медіа (див., напр., http://www.zavtra.com.ua/news/socium/99970/).
Під програмною Декларацією про заснування Ради ЛГБТ-організацій України зараз стоїть 16 фізичних підписів.
Станом на 8 лютого 2011 року в Україні діють 29 ЛГБТ-організацій, легалізованих відповідно до законодавства.
Рада ЛГБТ-організацій України об’єднала більшість ЛГБТ-організацій України: документально оформлено членство в Раді
Участь у роботі над легалізаційними документами Ради особисто брали Лайма ГЕЙДАР, Святослав ШЕРЕМЕТ, Тарас КАРАСІЙЧУК, Андрій МАЙМУЛАХІН, Максим КАСЯНЧУК, юрист ВГО «ГЕЙ-АЛЬЯНС УКРАЇНА» та юрист ВГО «Гей-Форум України», а також деякі інші особи.
Рада — перша легалізована в Україні СПІЛКА неурядових організацій ЛГБТ-спрямування.
Територія діяльності Ради, погоджена Мін’юстом, — вся Україна.
Читать далее
22 січ. 2011 р.
ВИЧ и МСМ в Донецкой области
Эта заметка не ставит цель поразить читателя чем-то новым. Я лишь хочу немного систематизировать наличную информацию. Она взята из разных источников. Пользуясь случаем, хочу поблагодарить сотрудников Донецкого областного благотворительного фонда «Здоровье нации» Ольгу МАКЕЕВУ и Павла САВВИНА, а также врача-эпидемиолога Мариупольского СПИД-Центра Нину КОНОПЛИЦКУЮ за любезно предоставленные данные.
Практически любой разговор о ВИЧ в СМИ затрагивает вопрос распространённости этой инфекции, т. е. доли людей в определённой группе, которая является носителем ВИЧ. Проще говоря, распространённость — это % инфицированных.

Итак, начнем с большего — с общего населения, обычных мужчин и женщин [1]. Как видно из рис. 1, согласно эпидемиологическим данным по состоянию на конец 2010 г. существуют пропорциональные отношения между распространённостью ВИЧ в Украине, Донецкой области и в г. Мариуполе — они примерно кратны двум (0,2% — 0,5% — 2%).
Что касается МСМ, как уязвимой группы [2] (рис. 2), то есть такая же кратность двум между распространённостью ВИЧ среди МСМ в целом по Украине и в Донецкой области (9% — 19%). МСМ Мариуполя из этого правила пока выпадают, но вполне возможно, что пока у нас нет достаточной информации.

Принимая во внимание существующие как в целом по области, так и на побережье Азовского моря факторы риска — высокий уровень внутриобластной миграции, курортная зона и порт как точки миграции внешней, слабость МСМ и ЛГБТ-инфраструктуры в области, можно думать, что в недалёком будущем при отсутствии усилий со стороны всех заинтересованных сторон распространенность ВИЧ среди МСМ Мариуполя составит 25 до 50%. Хотелось бы верить, что эти прогнозы ошибочны.
Работающие в области МСМ-сервисные организации оказывают своим бенефициарам услугу консультирования и анонимного тестирования на ВИЧ. Вполне естественно возникает вопрос, каковы результаты.
ДОБФ «Здоровье нации» с 2007 года произвёл к настоящему времени в Донецкой области 1381 тест среди МСМ, из которых 81 оказался положительным, что составляет 6%. Троекратное расхождение с данными биоповеденческого исследования МСМ 2009 г. можно гипотетически пояснить двумя способами.
Первый — бенефициары проекта проходят тестирование неоднократно, причём те, кто знает о своём позитивном статусе, вряд ли будут вовлекаться помногу раз, тогда как ВИЧ-негативные люди будут делать тест несколько раз, повторять его время от времени, проверяя, не появился ли у них ВИЧ.
Второй — в работу МСМ-организации вовлекаются только самые открытые члены местного сообщества, те, кто больше заботится о своём здоровье, тогда как биоповеденческое исследование методом RDS даёт информацию о более широком круге людей, в том числе тех, которые не вовлечены в получение специализированных сервисов.
Скорее всего, та и другая причины действуют одновременно и однонаправленно.
Нельзя также исключать возможности ошибки измерений при проведении биоповеденческих исследований, обусловленных искажённым формированием выборочной совокупности. В самом деле, выборка, полученная нами как в 2007, так и в 2009 г., отличалась значительным преобладанием старших респондентов (30 лет и больше), а поскольку распространённость хронических болезней, к которым относится ВИЧ, увеличивается в старших возрастных группах (заражаются люди чаще, чем умирают), то донецкие цифры могут казаться больше, чем в целом по Украине.
1. http://www.aidsalliace.org.ua/ru/library/regional/Donetsk_MA_f.pdf и устная информация Н. Я. Коноплицкой.
2. данные биоповеденческого исследования «Мониторинг МСМ как компонент эпиднадзора второго поколения» (2009 г.) и предварительные данные биоповеденческого исследования МСМ «Социальная сеть МСМ г. Мариуполя» (2010 г.).
Автор: Максим КАСЯНЧУК
Читать далее
Практически любой разговор о ВИЧ в СМИ затрагивает вопрос распространённости этой инфекции, т. е. доли людей в определённой группе, которая является носителем ВИЧ. Проще говоря, распространённость — это % инфицированных.

Итак, начнем с большего — с общего населения, обычных мужчин и женщин [1]. Как видно из рис. 1, согласно эпидемиологическим данным по состоянию на конец 2010 г. существуют пропорциональные отношения между распространённостью ВИЧ в Украине, Донецкой области и в г. Мариуполе — они примерно кратны двум (0,2% — 0,5% — 2%).
Что касается МСМ, как уязвимой группы [2] (рис. 2), то есть такая же кратность двум между распространённостью ВИЧ среди МСМ в целом по Украине и в Донецкой области (9% — 19%). МСМ Мариуполя из этого правила пока выпадают, но вполне возможно, что пока у нас нет достаточной информации.

Принимая во внимание существующие как в целом по области, так и на побережье Азовского моря факторы риска — высокий уровень внутриобластной миграции, курортная зона и порт как точки миграции внешней, слабость МСМ и ЛГБТ-инфраструктуры в области, можно думать, что в недалёком будущем при отсутствии усилий со стороны всех заинтересованных сторон распространенность ВИЧ среди МСМ Мариуполя составит 25 до 50%. Хотелось бы верить, что эти прогнозы ошибочны.
Работающие в области МСМ-сервисные организации оказывают своим бенефициарам услугу консультирования и анонимного тестирования на ВИЧ. Вполне естественно возникает вопрос, каковы результаты.
ДОБФ «Здоровье нации» с 2007 года произвёл к настоящему времени в Донецкой области 1381 тест среди МСМ, из которых 81 оказался положительным, что составляет 6%. Троекратное расхождение с данными биоповеденческого исследования МСМ 2009 г. можно гипотетически пояснить двумя способами.
Первый — бенефициары проекта проходят тестирование неоднократно, причём те, кто знает о своём позитивном статусе, вряд ли будут вовлекаться помногу раз, тогда как ВИЧ-негативные люди будут делать тест несколько раз, повторять его время от времени, проверяя, не появился ли у них ВИЧ.
Второй — в работу МСМ-организации вовлекаются только самые открытые члены местного сообщества, те, кто больше заботится о своём здоровье, тогда как биоповеденческое исследование методом RDS даёт информацию о более широком круге людей, в том числе тех, которые не вовлечены в получение специализированных сервисов.
Скорее всего, та и другая причины действуют одновременно и однонаправленно.
Нельзя также исключать возможности ошибки измерений при проведении биоповеденческих исследований, обусловленных искажённым формированием выборочной совокупности. В самом деле, выборка, полученная нами как в 2007, так и в 2009 г., отличалась значительным преобладанием старших респондентов (30 лет и больше), а поскольку распространённость хронических болезней, к которым относится ВИЧ, увеличивается в старших возрастных группах (заражаются люди чаще, чем умирают), то донецкие цифры могут казаться больше, чем в целом по Украине.
Источники:
1. http://www.aidsalliace.org.ua/ru/library/regional/Donetsk_MA_f.pdf и устная информация Н. Я. Коноплицкой.
2. данные биоповеденческого исследования «Мониторинг МСМ как компонент эпиднадзора второго поколения» (2009 г.) и предварительные данные биоповеденческого исследования МСМ «Социальная сеть МСМ г. Мариуполя» (2010 г.).
Автор: Максим КАСЯНЧУК
Читать далее
Мітки:
ВИЧ/СПИД-сервис,
Донецкая обл.,
МСМ,
партнёры,
BSS-Mariupol.2010,
BSS.2009,
Donetsk region,
HIV/AIDS-service,
MSM,
partners,
RU
Підписатися на:
Дописи (Atom)



