Про мови в Донецькій області

В Донецькому універі був факультет романо-ґерманців (анґл., нім., фр., ісп.), був просто філолоґічний (рос. та укр.). Звісно, всім їм ще викладалась латина і давньоґрецька (мій вчитель проф. М. Г. Сенів, нині покійний). На просто філолоґічному ще були старослов’янська, опціонально польська і болгарська. Усьо!

Ще була еліта — Горлівський інститут іноземних мов. Викладання там було фантастичним, але перелік той самий, що й у ДонНУ, + іврит.

В Маріуполі було те саме плюс новоґрецька (але не та, якою говорили по селах довкола). Теж усьо.

Не дивно, що після такого здається, що нічого іншого взагалі на мапі нема. З фіноугорських — в Києві катедра фінської, в Ужгороді угорської, у Львові нині ще естонська, але не на філфаці. Ще десь викладають кримську (яка споріднена з отою другою новоґрецькою, яка по селах довкола Маріуполя). Литовська, латиська — щось не чув. Про якусь екзотику типу баскської годі казати.

Отака фігня, малята

Читать далее

Наскільки складно вступити до вузу?

Якось не спалось уночі. Тому, згадуючи свою епопею вступу до університету, я порівнянював умови прийому в Естонії та Польщі.

Естонія — завантажити один-два PDF (як правило, мотиваційний лист та у випадку магістратури чи докторантури ще план майбутньої наукової праці) через єдину систему для всіх вузів, потім з’явитись на співбесіді (можна скайпом).

Польща (Ґданськ) — протягом 7 днів принести ніжками у папочці із зав’язками не менше десятка власноруч підписаних документів, в тому числі завірених у нотаріуса, з кольоровими фотками. Бракує характеристик від сусідів і довідки з компетентних орґанів… Ага, ще перед тим перечитати всі постанови Сенату і листи Ректора.

Якось після того вимоги українського ВАКу чи як воно там зараз називається про картки на цупкому папері, у такій точно папочці із зав’язками і текстом дисертації на дискеті 3.5 дюйма вже не здаються такими архаїчними
Читать далее

Jälle mul on häbi

Ukraina teadlaste kogukonnas käivad keerulised protsessid — ühed suudavad teadust teha puhtaks ilma valeta, vabana imitatsioonist ja plagiaadist, kohandades seda Euroopale, teised aga võitlevad, et status quo't säästa, sest teaduslikke kraade ja ametiposte müüakse ning ostetakse ja lollus, maskeeritud terminoloogiaga, õitsebki. Loomulikult, ma jälgin seda, sest mul on kurb nentida, et minu doktorikraad, mis on tehtud oma peaga ja ajudega, muutub mitte millekski pseudoteadlaste hulga tõttu. Kahjuks, selle probleemi mõõtmed on nii suured, et puudutavad mind isegi siin, teises riigis.

Lugesin ma läbi artikli [*], milles räägitakse ühest (neid on palju) kultuuroloogilisest dissertatsioonist, kaitstud Kiievis. Kus ukraina kultuuroloogia on ja kus ma, keemikuna või isegi statistina, olen? — oleme teineteisest väga kaugel ning see järjekordne skandaal oleks jäänud märkamatuks minu poolt, kui ma poleks näinud selle dissertatsiooni retsensentide hulgas väga tuttava nime. See naine töötab Mariupoli ülikoolis teadussekretärina ning aitas mul dotsendiks dokumente vormistada. Tema dissetatisooniretsensioon oli positiivne, nii et ta ei lugenud seda skandaalset teksti läbi või aitas kaasa pseudoteaduse arengule — niikuinii, mõlemad variandid tähendavad, et ta tegi oma tööd halvasti.

Jälle keegi teeb midagi halba, aga häbi on minul!

* https://dt.ua/SCIENCE/akademichna-mantiya-gologo-korolya-abo-pro-fabriki-disertaciynogo-slovobluddya-330583_.html
Читать далее

Гуманітаристика на хімфаці (1993–1998)

За асоціяцією з російським істориком, який своїй студентці голову відрізав, згадалось, що концентрація неадекватів, які читали гуманітарні дисципліни на хімфаці, була якоюсь більшою від норми.

Педаґоґіка — білий маг, філософія — весь час п’яненьке, лоґіка та законодавство — два молодих мача в соку, які чіплялись до дівчат, історія України, він же колишній історик КПРС — обіцяв на іспит в м’яких капцях прийти, щоби не чули, як воно ззаду підкрадається, реліґіознавство, він же КГБшний викладач наукового атеїзму без руки — плювався, психолоґія — потасканий мачо, схиблений на езотериці, українське культурознавство — впала в обійми та ліжко свого ж студента… І от як після цього бути людиною високої культури і побуту?
Читать далее

Дві спеціальності

Цікаво читати умови прийому до Тартуського університету — одного з ґіґантів і авторитетів нашого реґіону. Звичайно, найбільш популярні спеціальності пов’язані з IT — там кандидатів більше ніж бюджетних місць в рази (ремарка для немісцевих: навчання безоплатне, якщо мова навчання естонська, і вам навіть стипендія буде).

Але зосередимось на двох спеціальностях, які не мають очевидного практичного сенсу і навряд чи забезпечать випускникам гарні зарплати. Це класична філолоґія (латинська і ґрецька мови) та фіно-уґорська філолоґія (естонська, фінська, уґорська мови + малі мови народів Уралу). Точні дані, як співвідносяться кількості вступників і кількість місць, у мене, на жаль, нема, але за повідомленнями преси на останню кілька років поспіль шалений недобір.

Так от, про умови вступу.

На класичну філолоґію абітурієнт мусить надати сертифікат про знання естонської (це 25% можливого вступного рейтинґу) та пройти усний і письмовий іспити, де перевіряється загальна ерудиція в рамках шкільної проґрами та вміння лоґічно думати і зв’язно писати-говорити (тематика пов’язана з історією та мітолоґією) — це все дає решту 75%. У принципі ніби нічого супер-складного, але це з висоти моїх 44-х років та постійного читання античних авторів. Як воно для дитини відразу після школи, навіть не ризикую міркувати.

На фіно-уґорську філолоґію, яка вивчає живі мови держав, які вже далеко пішли в свому соціальному та економічному розвитку, є лиш одна умова — державний сертифікат про знання естонської хоч на якомусь рівні, навіть А2. Тобто, фактично це — дякуємо що вибрали нас, ви зараховані.

Чому такий різкий контраст між двома малопрактичними спеціальностями, сказати тяжко. Може авторитет золотої латини та вічне сяйво платонізму ще здаються привабливими навіть практичним естонцям?
Читать далее

Дипломи

Питає аспірант аспірантку: Христю, от що ми робитимемо після аспірантури? — Викладатимемо, Петрику. — А що викладатимемо? — Тю! Порожні фляшки зі столу!

Женя, який вже не живе, якось казав, що вища освіта та аспірантура (тим більше ступінь) дають можливість годину з розумним обличчям патякати на будь-яку тему без підготовки.

І справді. Вже за останній місяць четвертий диплом читаю — замість їхніх наукових керівників. І всюди є що сказати
Читать далее

Тесты — наше всё

Приходят на экзамен двое студентов-иностранцев и говорят, что они учатся (т. е. числятся), потому что не могут учиться (т. е. читать, запоминать и излагать)... Я — ни в какую: «или запоминаем или отчисляемся».

Один раскалывается, через день выучивает и более чем связно всё рассказывает. Второй ещё несколько дней упорствует: «я плохо знаю язык, не могу пообещать, что выучу». — «ОК, а я не могу пообещать, что поставлю»... Приходит, рассказывает. Я: «вот видите, у Вас всё получилось» — «Так я ж до трёх ночи сидел». Иными словами дело в лени, замаскированной под как бы незнание языка.

Приходит ещё одна, местная. С наскоку (т. е. увидела конспект за полчаса до встречи) сдать не получается. Начинает горько рыдать: «мне далеко ехать, дети маленькие, я не могу это выучить...» — «Ну что ж, тогда отчисляйтесь». Через неделю всё выучивает. Опять была лень и манипуляции.

Мне кажется, нужно отходить от модели личных экзаменов. Безличное тестирование на компе — или сдал, или не сдал. По крайней мере, это немного улучшит качество образования
Читать далее

Я сделал, что мог

Мама говорила, что мне всегда везло на учителей — в детском саду, в школе, в университете, на первой, второй и третьей работе... Везде это были доброжелательные, интеллигентные, тактичные и очень профессиональные женщины и мужчины. Лица их легко вызываются из памяти, хоть имена многих стёрлись (такова уж особенность моей головы). Может поэтому мне так хотелось преподавать.

В 2009-м, зимой, это началось. Перед первой лекцией, вечером, я так волновался, что позвонил Жене Лещинскому, тогда уже много лет читавшему в МЭГИ, и он немного меня успокоил. Пошли студентки и студенты, умные и не очень, старательные и с ленцой...

Я был бы не я, если б кроме сугубо гуманитарной цели сразу на горизонте замаячила цель меркантильная — не в смысле денежном, а в виде ещё одной медальки на шею — получить к степени ещё и учёное звание.

В 2014-м, когда стало понятно, что скорого освобождения Донецка ждать не стоит, я разослал резюме в два мариупольских вуза. Через три дня мне позвонила декан из МГУ и мы, к моему удивлению, быстро решили вопрос с новой работой. Условий у меня было два: закончить дело со званием и иметь как можно меньшую нагрузку, чтобы было время на свои занятия.

Я думаю, мне в очередной раз повезло: коллектив молодой, начальство доброжелательное и конструктивное, а студенты — по сравнению с Макеевкой — чего-то хотящие и с интересом в глазах. Это вкупе с совсем новыми дисциплинами мотивировало.

Однако всё проходит. Медалька получена, учащиеся уже не вызывают трепета, а о зарплате вообще смешно говорить, особенно если есть с чем сравнивать. Дорогу молодым
Читать далее

Люди в форме

Захожу в университет, поднимаюсь к себе. На лестнице меня перестревает мужчина в форме Прикордонної служби и бронежилете, басит: «Максим Григорьевич, на минутку, пройдёмте...» Я ему: «Вы кто такой?». Бас чудесным образом исчезает: «Я ваш студент, психолог, у меня задолженность, я не смогу больше к вам прийти, давайте договоримся...» — Злой, я. Никакого почтения к форме. Не договорились. На кафедре вкусившие испуга сотрудницы сказали: «Надо ж, к Вам на экзамен в брониках ходят»
Читать далее

Галлюцинации

От что за манера университетского начальства (всякие там учебные части и прочие ректораты) доводить до сведения сотрудников, что участие последних в каком-то мероприятии (например, митинг — как в 2015, собрание коллектива или конференция с неизвестным названием и непонятной повесткой дня — как сейчас) обязательно?!? При этом всё перечисленное ставится на свободное от пар время и не оплачивается. Дополнительная деталь — такой себе совково-коллективистский шантаж: не пойдёшь — всей кафедре попадёт. Стоит только начать возмущаться с привлечение высоких кабинетов, как волшебным образом оказывается: участие добровольное, упаси боже, никто никого не принуждает, мы лишь думали, что вам это интересно, вы нас не так поняли... Ага, галлюцинации были, галоперидол в студию!
Читать далее

Картошка и трусы

Студент на пересдаче с хвостовкой и жалобными глазами: «Ну можно я сдам?» — «Можно» — «А что мне сделать?» — «Выучить» — «А как-то по другому?» — «Нет, взяток не беру» — «А если я что-то для кафедры сделаю?» — «Нет, учите и будет вам счастье» — «Ну, пожалуйста, я всё сделаю для кафедры» [глаза честные-честные] — «Мил человек, вот приходите вы в магазин с желанием купить картошки, а вам в ответ: „Картошки нет, купите у нас трусы, они красивые и цена та же, зачем вам эта картошка, войдите в наше положение, у нас одни трусы, зато красивые, вам подойдут“. Вы, конечно, трусы купить можете, но жарить вы их не будете, останетесь голодным, без денег, зато в трусах. Как вам такая ситуация?»
Читать далее

Высокие отношения

Третий раз в жизни наблюдаю со стороны сюжет: молодой доцент / ст. преп. / аспирант (нужное подчеркнуть) влюбляется в студентку, чуйства там, высокие отношения, пишет ей диплом, дело стремительно несётся к алтарю, пара решает перед свадьбой всё-таки получить этот самый диплом, текст написан, доклад выучен, проходит защита (конечно же, блестяще)... и разошлись как в море корабли. Бывает. Во всех трёх случаях девушка после окончания вуза отнюдь не блистает в науке и карьере
Читать далее

l’esprit d’escalier

‪Закончился курс по охране труда для филологов-эллинистов. К сожалению, только теперь пришла в голову идея, как можно было сделать его менее формальным: пусть бы писали эссе об охране труда по Ἔργα καὶ Ἡμέραι или по Ἰλιάς — с цитатами. Это было бы забавно:

«Предельно-допустимый уровень освещения в ткацком процессе Пенелопы», «Санитарно-гигиеническая классификация посевной зубов дракона в античной Колхиде», «Порядок расследования несчастных случаев в примитивном хозяйстве Циклопа», «Компенсации вредных условий труда служанок Ахилла» или даже «Гесиод как прообраз Українського науково-дослідного і навчального центра проблем стандартизації, сертифікації та якості»
Читать далее

Алфавит

Отвечает дитё формулу на семинаре: K = ω1/ω2... Набычился, покраснел, помолчал и: «Ну, это, ка равняется ... жопа-один на жопа-два»
Читать далее

Вузовский цирк

Визит министра образования был назначен на 11:30. По крайней мере за полчаса до этого: 1) открыты обычно закрытые двери, 2) постелена красная дорожка, 3) лежал каравай, 4) стояли ВСЕ наличные в тот момент студенты (на фото поместилась только их малая часть) и преподаватели со счастливыми лицами, 5) все проректоры стояли возле дороги с цветами и не менее счастливыми лицами. Как только появился Квит (одетый намного менее формально, чем все встречающие), народ построился, каравай перекочевал со стола к девочкам в руки, а я спросил, не пора ли падать на колени? — ибо византийщина какая-то.

Зайдя на кафедру (промежуток между торжественной встречей и собственно общением Квита со студентами и сотрудниками в Актовом зале), я обмолвился, что приготовил министру вопрос. Радио сработало моментально — перед дверьми Актового ко мне подошло высокое начальство и ЛИЧНО попросило вопросов не задавать, ибо 1) «ректор будет волноваться», 2) «всё равно этот чиновник (т. е. Квит) ничего не решает». — Пи-пи-пи, извините мой французский, если ничего не решает, то чего ж вы тут так ковром стелетесь?!?

Вопрос я Квиту задал через ФБ и сообщил высокому начальству, что я контракт продлевать тут не буду — живите счастливо в мире с чиновниками, которые что-то, наверное, решают.




Читать далее

Сучасна наукова періодика як засіб формування творчого компоненту навчання у вищій школі

УДК 378.147

Касянчук Максим Григорович, к. х. н., доцент кафедри раціонального природокористування та охорони навколишнього середовища

Розвиток інформаційних технолоґій, зокрема доступна за малу ціну чи взагалі безкоштовно мережа Інтернет, ставить перед системою освіти та її учасниками низку пов’язаних викликів: а) плаґіат, себто неавторизоване запозичення чужого інтелектуального чи художнього доробку [1]; б) легковірність, себто драматичне зменшення порогу критичного сприйняття, коли знайдена інформація не оцінюється на відповідність лоґіці, здоровому глуздові та отриманим знанням з фундаментальних дисциплін; в) розсіяна увага, коли пошук інформації та її презентація відбувається не за змістовними зв’язками з опрацьовуваною темою, а за позірною подібністю ключових елементів; г) заміна ґносеолоґічної мотивації, коли запам’ятовування фактів заступається запам’ятовуванням шляху їхнього пошуку [2].

Безумовно, викладене не означає шкідливості доступу до інформації per se, натомість ставить перед освітянами проблему так змінити вкорінений роками modus discendi, щоби взаємодія зі студентами не перетворювалась на безсенсовний кругообіг анонімних рефератів та імітацію навчання.
Запроваджувані в світі процедури перевірки наукової та художньої творчості на наявність плаґіату та дедалі суворіші санкції [3, 4] є необхідним, але не достатнім кроком до вирішення описаної проблеми.
Виходом може стати створення такої навчальної ситуації, коли поставлене викладачем завдання є а) унікальним, себто не існує його готового розв’язку; б) авторитетним, себто вивіреним стосовно вихідних даних і висновків; в) простим для розуміння, таким, що потребує тільки для рішення тільки базових природничих знань і вміння будувати лоґічні ланцюжки; г) лаконічним і цікавим. Наведені вимоги можуть означати суттєве збільшення навантаження на викладача і, отже, здаватися нереалістичними.
Разом з тим, як в анґломовному, так і традиційно-російськомовному пострадянському інтелектуальному просторові існує практично невичерпне джерело таких завдань, яке може стати в нагоді зусиллям з творчого розвитку студентів будь-якої спеціальності та курсу — авторитетні наукові та науково-популярні журнали, частина змісту яких суть короткі новини з переднього краю досліджень: Nature, Scientific American (анґл.), Science et Vie (фр.), Наука и жизнь, Химия и жизнь XXI век (рос.) та ін. (принагідно слід зазначити, що зміст російської науково-популярної преси в значній мірі повторює новини анґломовних джерел, отже має вторинний характер).
Залежно від задач, які стоять перед викладачем, ці новини можуть виконувати різну навчальну роль — від суто утилітарної (напр., давати студентові перспективу сучасних тенденцій у природничих науках, ілюструвати лекційний матеріал з певної дисципліни, полегшувати входження в реґулярне читання наукової літератури за фахом тощо) до творчої (напр., ставати темами доповідей на семінарських заняттях чи самостійних академічних розробок, себто курсових і дипломних робіт). Наш досвід свідчить про те, що використання такого підходу значно пожвавлює авдиторні заняття, не вимагає надмірних зусиль і дозволяє використати можливості, які дає людині доступ до мережі Інтернет, уникнувши зазначених на початку проблем.
Звичайно, описане використання наукових новин має певні обмеження, найголовніші з яких суть такі: а) мозаїчність vs фундаментальність, тб. читання коротких відомостей з вістря науки не може і не повинно підміняти системного викладу фактів і концепцій у рамках лекційного курсу з відповідної дисципліни; б) підвищені вимоги до ерудиції, тб. викладач мусить у разі потреби окреслити ширший контекст і значення тої чи іншої новини, пояснити її важливість, те, чому саме вона стала предметом публікації в поважному науковому журналі.

Література

1. Сурмiн Ю. П. Науковi тексти: специфiка, пiдготовка та презентацiя : навч.-метод. посiб. — К. : НАДУ, 2008. — 184 с.
2. Благутина В. Форматирование мозга // Химия и жизнь XXI век. — 2013. — № 1. — С. 29–33.
3. Ромашенко С. Уличённый в плагиате министр обороны ФРГ объявил об уходе со всех постов (01.03.2011) [Электронный ресурс] / Медиакомпания Deutsche Welle. — Режим доступа: http://www.dw-world.de/dw/article/0,,14880752,00.html
4. Міністерство освіти і науки України веде боротьбу з плагіатом (31.10.2014) [Електронний ресурс] / Міністерство освіти і науки України : Офіційний веб-сайт. — Режим доступу: http://mon.gov.ua/ua/news/39186-ministerstvo-osviti-i-nauki-ukrayini-vede-borotbu-z-plagiatom
Читать далее

Круговорот конспектов в природе

Наше образование бедно. В моём идеальном мире каждый предмет читает тот, кто этой наукой или видом деятельности занимался. В реальности провинциального университета денег на звёзд по каждой дисциплине нет, поэтому приходится читать студентам то, что сам выучил за неделю до них. Это уж потом, на второй-третий год, когда все лекции написаны и проговорены, можно расслабиться и только полировать материал.

Один мой друг так с детьми латынью занимался: сегодня с моей помощью выучил тему, разобрал примеры, завтра — рассказал студикам.

На меня так же геохимия свалилась: что-то когда-то конечно слышал, но на 180 мин текста этого чего-то явно мало, поэтому берём учебник (хорошо, что он вообще есть), честно передираем в свой конспект и вуаля — 10 страниц на две пары звучания готовы. Потом опять — и так до конца семестра...

Начитка лекций закончилась, можно конспект отложить. Но в голове-то они крутятся! Поэтому в законный выходной конспект, уже на следующий год, переделывается: появляются примеры из журналов, наводится логический порядок в пока ещё чужом материале, расставляются ссылки... И всё это за смешные деньги. Зато студенты хорошие
Читать далее

Кстати, о дне знаний

Приазовский государственный технический университет (ПГТУ, в народе: Помоги, господи, тупому учиться). У меня было подозрение, что по-украински там говорят только на кафедре украиноведения, да и то по большим праздникам — такая себе большая ватная контора с лицензией от Табачника. Но подтвердить это можно только косвенно, по методичкам: http://mo.pstu.edu/index.php?option=com_remository&Itemid=34 И действительно, подавляющее большинство методических материалов (а кое-где вообще все) написаны на русском языке... Таким образом, вуз явным образом нарушает несколько законов, и получить специальное образование на украинском в Мариуполе невозможно.
Читать далее

Выбор вопросов на экзамен

Всего 165 вопросов, разделённых на 18 тем (неравномерно). Требуется случайным образом отобрать из всего этого по 3 вопроса для экзаменационных билетов. Если брать просто из общего списка, то в билетах будут перепредставлены самые объёмные темы. Поэтому просим жертву назвать любую цифру от 1 до 18 (вибираем тему из перетасованной стопочки листиков), потом от 1 до 10 (выбираем из взятого листика) номер вопроса, подкидываем монетку: орёл --- считаем от начала списка вопросов на листике, решка --- с конца. И так три раза. Кажется, эта метода обеспечивает равные шансы каждому вопросу озадачить жертву
Читать далее

Слёзные просьбы

Своё право не брать взятки со студентов, даже если они очень просят, я как-то отстоял. А вот что делать со слёзными просьбами коллег по кафедре «ну пожалуйста, это моя студентка, ну очень нужно, ну Максим Григорьевич...» я не знаю. Если они сами не понимают, что подставляют себя (будущее в руках таких «отличников»), что прутся на чужую территорию...
Читать далее