Дві спеціальності

Цікаво читати умови прийому до Тартуського університету — одного з ґіґантів і авторитетів нашого реґіону. Звичайно, найбільш популярні спеціальності пов’язані з IT — там кандидатів більше ніж бюджетних місць в рази (ремарка для немісцевих: навчання безоплатне, якщо мова навчання естонська, і вам навіть стипендія буде).

Але зосередимось на двох спеціальностях, які не мають очевидного практичного сенсу і навряд чи забезпечать випускникам гарні зарплати. Це класична філолоґія (латинська і ґрецька мови) та фіно-уґорська філолоґія (естонська, фінська, уґорська мови + малі мови народів Уралу). Точні дані, як співвідносяться кількості вступників і кількість місць, у мене, на жаль, нема, але за повідомленнями преси на останню кілька років поспіль шалений недобір.

Так от, про умови вступу.

На класичну філолоґію абітурієнт мусить надати сертифікат про знання естонської (це 25% можливого вступного рейтинґу) та пройти усний і письмовий іспити, де перевіряється загальна ерудиція в рамках шкільної проґрами та вміння лоґічно думати і зв’язно писати-говорити (тематика пов’язана з історією та мітолоґією) — це все дає решту 75%. У принципі ніби нічого супер-складного, але це з висоти моїх 44-х років та постійного читання античних авторів. Як воно для дитини відразу після школи, навіть не ризикую міркувати.

На фіно-уґорську філолоґію, яка вивчає живі мови держав, які вже далеко пішли в свому соціальному та економічному розвитку, є лиш одна умова — державний сертифікат про знання естонської хоч на якомусь рівні, навіть А2. Тобто, фактично це — дякуємо що вибрали нас, ви зараховані.

Чому такий різкий контраст між двома малопрактичними спеціальностями, сказати тяжко. Може авторитет золотої латини та вічне сяйво платонізму ще здаються привабливими навіть практичним естонцям?