ЛҐБТ і майновий клас

ЛҐБТ-активісти Естонії попросили глянути, як відрізняються доходи ЛҐБ від гетеросексуальної частини населення. Ну і я зовсім випадково натрапив на базу даних величезного міжнародного опитування 2021 р. про кохання (http://dx.doi.org/10.1038/s41597-025-05365-2) і злегка погрався з нею. На жаль, від Естонії там було лише трохи більше 500 осіб (відповідно 51 ЛҐБ), тому я взяв разом Естонію, Латвію, Литву, Білорусь, Україну та Молдову (т. з. Intermarinum або країни Міжморʼя), щоб було достатньо людей для статистики.

Ось що вийшло:

•⁠ ⁠жінки в порівнянні з чоловіками значно рідше відносять себе до нижчих соціальних класів

•⁠ ⁠ЛҐБ та інші (пансексуали, асексуали тощо) порівняно з гетеро значно частіше вважають себе нижчим соціальним класом

•⁠ ⁠зі збільшенням віку ідентифікація себе з нижчими класами зменшується

але найкумедніше (хоч більше плакати хочеться) — наявність вищої освіти позитивно пов'язана із приналежністю до нижчого класу.

Соціальний клас, звичайно, поняття суб'єктивне і не надто прямо пов'язане з доходами, але вже як є.

Читать далее

Зашморг минулого

Мабуть чули про Інтермаріум, проект політичного союзу від Балтики до Чорноморья (Польща, Литва, Україна). Сьогодні один з естонських френдів запостив про це мапу «Союзу проти РФ», де крім згаданих трьох країн була ще Білорусь.



Ну ОК, чому б не помріяти. Я наївно питаю в коментарях, а де ж в Інтермаріумі Естонія і Латвія, бо ж балтійські країни і теж мають претензії до РФ, в тому числі територіальні? Естонці не на жарт збудились і почали писати, що мовляв то неможливо, бо Інтермаріум — то Велике Князівство Литовське, а Естонія і Латвія — то землі Ливонського ордену і знову оці польсько-литовські імперські амбіції…

Я читав і не йняв очам віри: Ливонський орден, XIII–XVI ст., ВКЛ, XIII—XVIІІ ст.… Нині MMI на дворі!

Але потім я заспокоївся: якщо люди відчувають у пам’яті єдність із аж так далекими державними утвореннями, то неважко уявити, як болить совєтським те, що совку, принаймні de jure, нема!
Читать далее

Індекси

Якщо подивитись на деякі індекси, пов’язані з якістю життя, (а в них я брав ті країни, де я частіше буваю чи які поруч), то помітні цікаві речі.

Індекс людського розвитку (2018). На першому місці (в комплексі за очікуваною тривалістю життя, освітою та доходом на душу) Норвеґія, на 30-му Естонія, на 88-му Україна. Фінляндія — 12-те, Польща — 32-ге. Литва — 34-те, Латвія — 39-те. Від України навіть бідна Ґрузія вище — на 70-му, а прасті-господі РФ з Білоруссю ще вище — на 49-му і 50-му відповідно. На останніх місцях (188-ме і 189-те) — Центрально-Африканська республіка та Ніґер.
https://en.wikipedia.org/wiki/List_of_countries_by_Human_Development_Index

Індекс ґендерної рівности (2020). На першому місці (себто жінки та чоловіки не мають великих відмінностей у можливостях і якости життя) — Ісландія, друге та третє — наші сусідки, Норвеґія та Фінляндія відповідно. Естонія — на 26-му місці, Україна — на 59-му. Де інші країни нашого реґіону? Латвія — 11-те, Литва — 33-тє, Білорусь 29-те, Польща — 40-ве, РФ — 81-ше. Найгірша ситуація (останні місця, 152-ге і 153-тє) — в Іраку та Йемені.
http://www3.weforum.org/docs/WEF_GGGR_2020.pdf

Частота самогубств (2016). На першому місці — Росія (48.3 на 100 тис. населення), далі йде, як не дивно, Литва (47.5), потім Білорусь (39.3), Україна — на четвертому місці (34.5), потім Латвія (31.0) і Естонія (25.6). Фінляндія в цьому спискові — найблагополучніша (20.8).
http://gamapserver.who.int/gho/interactive_charts/mental_health/suicide_rates/atlas.html

Отже, загальна тенденція виглядає так, що з півночі на південь та із заходу на схід життя погіршується.

Ще один індекс — загальної реліґійности населення (2017). На першому місці — Румунія (55% «високореліґійних» дорослих), на останньому, 34-му, — Естонія (7%). Польща — восьме місце, Україна — 11-те, Білорусь — 13-те, Литва — 16-те, РФ — 20-те, Латвія — 23-те, Фінляндія — 25-те. https://www.pewresearch.org/fact-tank/2018/12/05/how-do-european-countries-differ-in-religious-commitment
Читать далее

Імміґрація в Балтійському реґіоні з Білорусі, Росії, України

Департаменти статистики — цікаве джерело даних. Отже, діаґрами країн-сусідок: Естонія, Латвія, Литва і Фінляндія, імміґрація за роками з трьох країн: Білорусі, Росії та України.



По-перше, бачимо якійсь естонський феномен: з 2012 по 2017 імміґрація з РФ спадала, але в 2018 раптом стрибнула вгору. Можна було б списати на «дєнег нєт, но ви дєржитєсь» — перемогу холодильника над телевізором, однак у сусідніх країнах (навіть у такій русифікованій як Латвія) зменшення кількості прибульців зі сходу триває, тоді як Україна та Білорусь дедалі роблять більший внесок в імміґрацію.

По-друге, феномен білоруський: з цієї країни імміґрація найменша. Білоруси більше їдуть до Литви — якщо в інших країнах Балтії білоруська щорічна імміґрація менше п'ятиста, то в Литві вона вимірюється тисячами.
Читать далее

Moskvas meeleavaldustest

Tundub, et varsti on palju vene pagulasi Eestis, Lätis ja Leedus. Kas see on hea või halb?

Ühest küljest, mida enam on ühiskonna konflikte Venemaal, seda kiiremini algab Ukraina rekonkista Krimmis, Donetskis ja Luhanskis.

Teisest küljest, kolmes Balti riigis ühiskonnaelu muutub vähem stabiilseks, sest vene keelt emakeelena kõnelejate osa ilmselgelt suureneb. Muidugi, nad hakkavad keelt õppima ning tulihingeliselt venevastaseid meeleolusid toetama (see on väga venepärane — vihata, mida varem armastati), aga ausalt öeldes pole võimalik keelt hästi õppida, kui on lähedal suur venekeelne keskkond.

Peale keele need pagulased puutuvad kokku uue elustiiliga — see on väga loomulik. Adaptatsiooni ajal (aasta-kaks-kolm) põgenikud tunnevad sügavat pahameelt ja nad kindlasti hakkavad väljendama oma soovi muuta ühiskonnaelu siinsetes oludes neile mugavamaks. Niisiis, on olemas võimalus, et see pahameel ühendab neid kohalike hallpassikate rahulolematusega Eesti riigi suhtes. Kahjuks, ei tohi ka Venemaa meedia ja FSB agentide propagandistlikku mõju arvestamata jätta.

Kolmas oht on epideemiline: Venemaal vohab HIV-i, hepatiitide ja tuberkuloosi epideemia. Kas saab Balti riikide tervisesüsteem sellise koormusega hakkama? Kas saab väikese Eesti terve ühiskond nende väljakutsetega hakkama?
Читать далее

На события в Москве

Кажется, скоро в Эстонии, Латвии и Литве будет много просителей убежища из России. Хорошо это или плохо?

С одной стороны, чем скорее рванёт за поребриком, чем больше будет там крови и выбитых зубов, тем скорее мы сможем начать развешивать по фонарным столбам тампоны в Крыму, Луганске и Донецке.

С другой стороны, три страны Балтии войдут в зону нестабильности, ибо доля русскоязычных очевидно вырастет. Конечно, они будут учить язык и даже яро поддерживать антироссийские настроения (вот чего не отнять у росиян, так это способности переобуваться), но будем честны — выучить язык хорошо не получится, не потому, что не хотят, а потому, что это почти невозможно, когда рядом большое русскоязычное сообщество.

Кроме языка прибывшие столкнутся с иным образом жизни — это тоже естественно. Во время адаптации (год-два-три) у прибывших будет много злости и недовольства, желания поменять систему на новом месте. И тут есть вероятность, что это недовольство сольётся с недовольством местных серопаспортников... Ну а влияния росСМИ и просочившихся агентов ФСБ никто не отменял.

Третья опасность — сугубо эпидемическая: в РФ бушует скрытая эпидемия ВИЧ, гепатитов и туберкулёза. Готово ли здравоохранение стран Балтии к такой нагрузке? И в целом, готовы ли страны Балтии ко всему этому?
Читать далее

Panel on LGBT migration in Baltic Pride

The problems of LGBT migrants and refugees were discussed during a panel in Baltic Pride (Vilnius, Lithuania).

The panelists — Antons Mozalevskis (WHO), Latšin Aliev (EHPV), Igor Gordon (EHRA), Valeriy Sozaev (Russian LGBT-network) — stated, that there are lack of information on the issue, lack of services (including access to health one), lack of political will among decision makers, but huge risks of discrimination, exclusion and isolation of LGBT migrants, based on both SOGI and migration stigma. There is a big field to possible cooperation between various NGOs and governmental institutions




Читать далее

Утро, проведене за міграційною статистикою в країни Балтії

Інфомації, звісно, мало та шукати її треба по різних джерелах, які подають її по-різному. Наприклад, Естонія рахує окремо іммігрантів всіх та недавніх, туристів одно- та кількаденних, аплікантів на притулок тощо (можна ще знайти розподіли за країною-джерелом, мовою, статтю), тоді як в Литві вибір даних є менш багатим. І також важливо, що не всі дані доступні англійською — треба інколи звертатись до пошуку відповідними мовами.

Отже, що побачилось цікавого (поки без аналізу, просто перелік фактів):

— щорічно кількість туристів в країни Балтії є зіставною з кількістю населення (причому, Естонію туристів відвідують кожного року учетверо більше, ніж там живе людей);

— у 2018 р. в Литву в’їхало 105 тис. (з них іммігрантів ~29 тис.) (osp.stat.gov.lt), тоді як в Естонію ~18 тис. (здається, це все іммігранти, бо туристи та працівники рахуються окремо, stat.ee);

— за показником «International migrant stock», себто частки населення, яка народилась в іншій країні, на першому місці Естонія (~15%), далі Латвія (~13%) і значно далі стоїть Литва (~5%) (indexmundi.com);

— за загальною кількістю біженців країни розташовуються так: Литва (~1100, 0.04%), Латвія (~325, 0.02%), Естонія (~287, 0.02%);

— 2017 року на притулок подались у Литві 589, у Латвії 331 та в Естонії 101 особа;

— дуже велика частина людей, які просять про міжнародний захист, походять в країнах Балтії з країн колишнього СРСР: Естонія (48% аплікантів з цих країн), Литва (44%), Латвія (29%), причому серед країн-джерел лідерські позиції посідає Росія, Таджикістан, Україна та Білорусь (worlddata.info).
Читать далее