16 февр. 2018 г.

З днем народження, Лієтуво!

Сьогодні весь громадський транспорт у Таллінні їздить з двома прапорцями, двома триколорами — естонським і литовським. Мабуть, для місцевих у тому нічого дивного, адже чому б не привітати доброго сусіда, точніше, сусідку з днем народження? Але для мене спогади про прапорці на трамваях є щемливими, адже коли в 14-му я бачив жовто-блакитні клаптики на маріупольських трамваях, я ледь не вмивався сльозами, це означало, що тут — свої. Я досі не можу уявити там ніяких інших: ні турецьких, ні білоруських, ні молдовських, угорських чи польських. Проводжаючи поглядом два прапорці на тутешніх машинах, я подумав, що тільки незґвалтована країна може собі дозволити розкіш так дружити із сусідкою, від якої не бачила собі зла століттями.
Читать далее

13 февр. 2018 г.

Іронічна етноґрафія

Ото читав, що пишуть про фіно-угорські мови в українському сеґменті… Якщо відкинути всяку муть, то резюме з прочитаного: були собі такі чудь, меря та інші, і були руси. Там, де перших не чіпали, утворились і живуть собі щасливо естонці. Де другі нікого не чіпали, утворились українці і далі їдять сало з часником. А от там, куди прийшли були руси і похрестили нещасну чудь у зрадоперемозі, утворились руські, забули своє коріння і тепер чіпляються як зомбі то до фінів, то до естонців, то в Київ хочуть. Звідусюди дістають по зубах, але ніяк в домовинах не заспокояться. Все б нічого, але нині в Таллінн естонці необачно зазивають українців… нє к добру… бентега вона така — непозбувна
Читать далее

1 февр. 2018 г.

Riigi keel або чому не державною?

Четверта ранку. Сну вже нема. Знічев’я спробував поставити себе на місце іноземця, що з нуля вивчає українську, та глянув на наші (створені і видані в Україні) підручники на отой А2, який я подолав був у естонській.

Слухайте, це ж жах! Про інтерактив я взагалі мовчу — без викладача якомусь, умовно, португальцю годі розібратись. Але навіть те, що встиг побачити… Або просто списки слів напам’ять, або списки слів з дуже мудрими поясненнями українською же. Як ото написав один пан з Ірландії: «Українська мова дуже схожа на ірландську, особливо після кількох пляшок горілки. Найбільше мені сподобалося слово ‚Будьмо!‘».

Якщо шукати англійською мовою, то ситуація дещо краща: по-1, відразу випадають іноземні (напр. канадійські) підручники, по-2, знайшов сайти, де можна не тільки систематично займатись лексикою і граматикою (пояснення написано в зрозумілий для неукраїнця спосіб), але й послухати це.

Про іспити: так, зрада і тут, адже тільки восени 2017 року уряд почав думати (але ще не зробив) про стандартизований іспит з української як іноземної…

Читать далее

28 янв. 2018 г.

МиМ

Споры, которые развернулись в Украине о Булгакове как инструменте российской агрессии, вызвали у меня вопрос, а действительно ли Булгаков так велик, как я привык думать? Велик не в контексте русской литературы, которая изначально вторична, а в контексте литературы мировой. Начал с первого вопроса: знают ли на Западе «Мастера и Маргариту»? Есть ли переводы? — Есть, знают, хотя и не слишком много, всё же это сатира локально-советского масштаба, не сравнить с тем же Лемом. Соответственно переводы преимущественно есть на языки стран бывшего соцлагеря. Но вот с первопубликациями нашлась забавная деталь: одни утверждают, что в нецензурированном виде роман впервые вышел в Киеве, вторые — во Франции. А первый перевод с русского был сделан на… бьют литавры… эстонский (1968!). То-то я смотрю: тут, в Таллинне, офис Мэрилин Кэрро, местной ведьмы, процветает
Читать далее

26 янв. 2018 г.

Элементы культуры

«Потерял я Эвридику…», — ввернул я в заурядную пикировку с коллегами. В ответ на меня посмотрело само непонимание: «Эвридику? Кто это?».

Для меня герои античных мифов были в детстве и, пожалуй, остались сейчас такими же родными как Баба Яга: я сочувствовал Прометею, злился на Зевса, волновался за Геракла, впадал в отчаяние с Орфеем… Папа покупал диафильмы, пересказывал Аполлодора, читал мне на ночь книжку Куна… Конечно, сейчас я могу легко вызвать из памяти Гомера или Гесиода, но ассоциации с сюжетами золотого детства человечества заложены были тогда.

Книг дома всегда было много. Я очень удивлялся, когда в гостях у одноклассников не видел на полках ничего подобного. Удивляюсь и сейчас, когда на меня смотрит само непонимание.

Вино располагает к добродушию, поэтому трагедию Орфея, потерявшего, обретшего и вновь — теперь навечно — потерявшего Эвридику, я рассказал сам. Наверное, я был похож в этот момент на папу. Revertuntur omnia in circula sua

Читать далее

25 янв. 2018 г.

Коломийки

Шкільна освіта в місті за радянською традицією рисувала Україну як нудне село, де нічого нема крім тяжкої долі поневоленого люду. Суцільну трагічність підручника з літератури трохи оживляв Котляревській та Нечуй-Левицький. Але дітям того вочевидь бракувало і вони переспівували навіть Шевченка: «якби ви знали, паничі, що люди роблять уночі…». Про низькі жанри можна було дізнатись хіба що в усній формі, або дуже того хотіти і шукати: шкільна освіта табуює сексуальність, попри те, що вона напряму зв’язана зі сміхом і грою

Котилася торба з горба,
А в тій торбі раки,
Та я тебе, моя мила,
Пригорну до сраки

Не орано, не сіяно,
Не буде родити.
Не дай хлопцям принадоньки —
Не будуть ходити

Читать далее

19 янв. 2018 г.

Гнев, богиня, воспой…

Лечу, значит, эстонским самолётом, надписи вокруг на эстонском, пилот тоже как полагается. Раздают кофе. Я без задней мысли: palun kohvi koorega, стюардесса растянуто вопросительно: koorega? — jah! Глаза у девушки всё расширяются и… ничего не происходит. Снова: koorega? — Я начинаю краснеть: мало ли, может я совсем одичал за отпуск и что-то не то или не так говорю. Меняю слово: jah, kohvi piimaga. — Sorry, sir, I don’t understand, can you repeat in English? (как потом оказалось, это была не эстонка, а итальянка)… Сижу, обтекаю, оскорблённый в лучших намерениях.

Гневаюсь, взываю к языковой инспекции:

Деве свободы не дам я; она обветшает в неволе,
Чествуя Зевсова сына, далеко разящего Феба

В сей момент, совершенно случайно, самолёт попадает в турбулентность и всех трясёт непадецки

Многие души могучие славных героев низринул,
В мрачный Аид и самих распростер их в корысть плотоядным…
…свершалась Зевесова воля


Максимушка, родной, успокойся — уговариваю себя — самолёт не виноват, до языковой инспекции ещё долететь надо…

Читать далее