Показ дописів із міткою миграция. Показати всі дописи
Показ дописів із міткою миграция. Показати всі дописи

23 серп. 2022 р.

Mu Hirvepargi kõne

Lugupeetud sõbrad!

Tulin siia Ukrainas ja Mariupolist, seal olin 53 päeva pommide all. Pärast filtratsiooni laagrit elasin veel üks nädal Donetskis, vene okkupeeritud ukraina linnas.

Kas teate, mis oli minu jaoks kõige raskem seal? - See, et kunagi õitsev ukraina linn, kus olid ukrainakeelsed koolid ja kus õppisin ja õpetasin mina ülikoolis keemiat ukraina keeles, selles linnas ei jäänudki ühtegi ukraina sõna tänavatel ja inimesed seal olid täielikult venestunud.

Muidugi me, ukrainlased, siiralt täname Eestit Ukraina toetuse ja ukraina kodanike varjupaiga eest. Aga tulin ma siia mitte ainult seda ära ütlema, vaid ka oma muret jagama.

Lapsed-põgenikud. Küsimus on selles, kuidas neid mitte venestada.

Tallinn lõi nende jaoks kooli, Vabaduse kooli, kui täpne olla. Kuid mul on kahju: juhtkond on venelaste hulgast, nn Ukrainast pärit õpetajad ei oska eesti ega enamuses ukraina keelt. Millest siis see vabadus on? - Tallinnas ilmuski veel üks vene kool, Eestist ja Ukrainast Vabaduse kool. Ja see ongi teie turvalisuse küsimus


Читать далее

11 бер. 2020 р.

Юган з Мальцвета

Від моєї квартири до центра Таллінна 15-20 хвилин пішки, хвилин 10 до Ласнамяе, де цілодобовий супермаркет. А от майже вчора, 1861 року, це був забутий богом кут, і не село, і не місто. Саме тут, в сотні метрів від моєї квартири, в корчмі Торупіллі торгував тим, що бог пошле, Юган Лейнберґ. Був він, зараз би ми сказали, ФОПом, дрібним підприємцем, чия освіта навіть не дотягувала до ПТУ, і чия кар’єра до дня Д і часу Ч пройшла від мельника і перекупщика крадених кони до власника будинку і такого-сякого бізнесу.

Що ж сталось? — Він захворів. У той час якась дурна для нас простуда, яку лікуй-не лікуй, а тиждень на лікарняному, могла бути фатальною. Власне, Юганові майже пощастило — йому лише відібрало ноги. Лежачи і марячи, побачив він видіння (психіатрії тоді теж не було) та дав обітницю кинути бізнес і проповідувати слово боже. Одужав. Продав свої доми і справу. Ходив і говорив. Довкола нього збирались люди, слухали про землю обітовану і страшний суд. Змолоду, коли він працював на хуторі Мальцвет, його стали звати Юганом з Мальцвета. Ну а як став проповідувати, то назвався Пророком Мальцветом. Так і ввійшов в історію Естонії та України.

Селяне, повіривши Пророкові, збирались на Ласнамяе, бунтували, чекали на Білий корабель, який буцімто мусить доправити їх у рай на землі — в Крим. Поліції таке звісно не подобалось і вона отий несанкціонований мітинґ розігнала. Не дочекавшись Білого корабля, вони пішли.

А тепер уявіть собі відстань від Таллінна до Севастополя — без літаків, автобусів та поїздів. Ноги, коні, підводи…

Шлях був тяжкий, але земля обітована була ще гіршою — безводною, спекотною, спустошеною Кримською війною. Естонці в Криму вижили, деякі он і зараз з окупаційною владою гарненько домовляються. А пророк Юган з Мальцвета втратив віру і згодом повернувся. Помер в Пайде, там і похований. Могила зберіглась. Sic transit gloria mundi



Читать далее

25 січ. 2020 р.

Про роботу в Естонії для українців

1) Естонія — правова держава, це означає, що нема сенсу наймати посередників: всі питання можна і треба НАПРЯМУ ставити поліції (говорять естонською, англійською та російською) та роботодавцю. При найменшій підозрі на посередництво — тікайте геть

2) Основні умови реєстрації праці тут: https://www2.politsei.ee/ru/teenused/eestis_tootamine/luhiajalise-tootamise-registreerimine/ Якщо тут чогось нема, то цього і не вимагатимуть

3) Клопотання про дозвіл на працю йде від роботодавця, який має бути зареєстрований в Естонії та не мати боргів по податках і зарплаті. Кожного роботодавця слід перевіряти тут: https://ariregister.rik.ee/index?lang=eng (пошук може бути за назвою підприємства чи за його номером). Базова інформація доступна безкоштовно, інформація поглиблена (в тому числі всі фінансові звіти підприємства) доступна за 1, 2 чи 3 евро (сплатити можна карткою)

4) Основні ресурси для пошуку праці: https://www.cv.ee/po-russki/ і https://www.cvkeskus.ee/

5) У Фейсбуці можна питати поради напр. в групі «Українці в Естонії»

6) В Таллінні є дві українські громади: Конгрес українців Естонії (вул. Laboratooriumi 22) (за цією ж адресою є і греко-католицька громада) і Асоціація українських організацій в Естонії (вул. Nafta 6). В обидвох працюють і з трудовими мігрантами. Докладніше про українців Естонії тут: https://estonia.mfa.gov.ua/ua/ukraine-ee/ukrainians-in-ee

7) Подивіться ще недавній репортаж на місцевому телебаченні: https://rus.delfi.ee/daily/estonia/video-peredacha-delfi-skolko-zarabatyvayut-i-gde-rabotayut-v-estonii-ne-vse-priezzhie-ukraincy-trudyatsya-na-strojke

Читать далее

6 січ. 2020 р.

Українці в Естонії — нові жителі

Українців у Естонії стає дедалі більше. Причому це не відтворення старої, ще радянської діяспори (вона майже повністю зросійщена і навіть не дуже пам’ятає свої коріння), це — власне нові, прибулі буквально протягом останніх п’яти років, люди (так, за даними естонського реґістру народонаселення, зараз в країні живе понад 10 тис. громадян України, що на 6.4% більше, ніж минулого року: https://www.err.ee/1021965/eestis-elavate-ukraina-kodanike-arv-kerkis-ule-10-000-piiri). В Естонії з цього приводу йдуть дискусії — чи це загроза чи благо. І от журналіст російськомовної естонської телекомпанії ETV+ Олександр ХОБОТОВ, який має родичів в Україні, зняв чотирьохсерійний документальний фільм.

1 серія, Київ: https://etvpluss.err.ee/1008348/ukraincy-v-jestonii-novye-zhiteli

2 серія, Львів: https://etvpluss.err.ee/1011012/ukraincy-v-jestonii-novye-zhiteli

3 серія, Дніпро: https://etvpluss.err.ee/1013570/ukraincy-v-jestonii-novye-zhiteli

4 серія, Харків: https://etvpluss.err.ee/1016038/ukraincy-v-jestonii-novye-zhiteli

Основна ідея всього фільму — показати дуже різних людей, дати їм слово. Частина з них мешкає в Україні, частина переїхала в Естонію, а хтось вже повернувся після Естонії додому. З тих, що в Естонії, деякі інтеґрувались, деякі навіть не приховують того, що естонська їм не потрібна. Ті, які живуть в Україні, разом з кадрами звичайного життя показують естонцям, а точніше місцевим росіянам Україну як є — з войною, поганою еколоґією, старою інфраструктурою, але разом з тим таку, де люди живуть і навіть не думають кудись їхати.

Хоч фільм, на мій смак, міг би бути менш калейдоскопічним, більш цілісним, але навіть у такому вигляді він є цінним джерелом знань естоноземельців про цю екзотичну, різнобарвну, дивну країну, яка в десятки разів більша за Естонію і яка колись, якщо пощастить, буде щасливішою.

Читать далее

10 груд. 2019 р.

Міґраційні настрої українців та Естонія

За результатами чергового великого опитування мешканців 24 міст України (всього 19200 осіб) видно (див. слайди 244 та 246), які настрої панують стосовно планованої міґрації для пошуку праці серед українців.



Отже, в середньому задумувались про міграцію 32%. Звичайно, задумуватись і реально переїхати — різні дії, тому реальних мігрантів буде суттєво менше. Але припустімо, що всі ці люди поїдуть працювати. Що це означає для Естонії?

По-1, Естонія далеко не на першому місці за привабливістю — в лідерах Німеччина (майже половина), Польща (приблизно третина) та Чехія (близько чверті тих, хто задумувався про пошук праці за кордоном).

По-2, оцінимо чисельність: серед 19200 респондентів 32%, або 6144 задумувались, щоби працювати за кордоном. З них в середньому 1.4% обрали би Естонію, що складає 86 осіб! Менше сотні! Але спробуймо глянути трохи ширше: згідно з даними останнього перепису населення (2001 рік) міське населення складало 28 млн, 1.4% від цього складають 392 тисячі — а це вже зіставно з населення Таллінна (435 тис.), що вже становить певну проблему для маленької Естонії.

http://ratinggroup.ua/files/ratinggroup/reg_files/fifth_municipal_survey_september_2019_ua_final_12-5-2019.pdf

Читать далее

6 груд. 2019 р.

Імміґрація в Балтійському реґіоні з Білорусі, Росії, України

Департаменти статистики — цікаве джерело даних. Отже, діаґрами країн-сусідок: Естонія, Латвія, Литва і Фінляндія, імміґрація за роками з трьох країн: Білорусі, Росії та України.



По-перше, бачимо якійсь естонський феномен: з 2012 по 2017 імміґрація з РФ спадала, але в 2018 раптом стрибнула вгору. Можна було б списати на «дєнег нєт, но ви дєржитєсь» — перемогу холодильника над телевізором, однак у сусідніх країнах (навіть у такій русифікованій як Латвія) зменшення кількості прибульців зі сходу триває, тоді як Україна та Білорусь дедалі роблять більший внесок в імміґрацію.

По-друге, феномен білоруський: з цієї країни імміґрація найменша. Білоруси більше їдуть до Литви — якщо в інших країнах Балтії білоруська щорічна імміґрація менше п'ятиста, то в Литві вона вимірюється тисячами.

Читать далее

21 лист. 2019 р.

Как я адаптировался в Эстонии

Опубліковано на сайті естонської орґанізації LGBT-ühing в контексті всесвітнього дня чоловіків (https://www.lgbt.ee/post/maksim-kasianczuk-kak-ja-adaptirovalsja-v-estonii).

Кто я? Максим Касянчук, PhD, родился и жил до 2016 года в Украине. В 2014-м Россия развязала войну, поэтому я эвакуировался из оккупированного Донецка в родной Мариуполь, нашёл новую работу, продолжал помогать нашей армии.

Меня обвиняют в русофобии и я не отрицаю этого. На моих глазах гибли друзья, исчезло ЛГБТ-движение в Донецкой области, которое насчитывало 7 только ЛГБТ-организаций (и ещё несколько ВИЧ-сервисных), одну из которых я возглавлял. Я стал свидетелем бегства почти половины ЛГБТ из оккупированных россиянами территорий — и это не преувеличение. На моих глазах либеральный до войны полуторамиллионный украинский Донецк превратился в место, где в т. н. «уголовный кодекс» т. н. «Донецкой народной республики» введено было наказание за «мужеложство», в место, где люди боятся выходить после 9 вечера, боятся попасть «на подвал» просто так, стать развлечением для палачей из России.

Работая в Мариуполе в университете, я продолжал свои исследования. В один из моментов Евразийская коалиция по мужскому здоровью (ЕКОМ) — тогда ещё маленькая организация — предложила мне участвовать в создании большого регионального проекта для МСМ и транс-людей, где одним из трёх главных компонентов будет работа с исследованиями, со стратегической информацией в отношении МСМ и ВИЧ. Проект мы вместе написали и выиграли. И вот я тут, в Таллинне.

На улице 2016 год, я в чужой стране. Я не понимаю, что написано на ценниках в магазинах, я боюсь заходить в трамвай — потому что не знаю, как открыть дверь, я не знаю, как купить бананы в Призме — надо ли их взвешивать в зале или нести на кассу... В общем, тысяча мелких и смешных вопросов, которые иностранцу кажутся неразрешимыми. В тотальном шоке прошло несколько месяцев. Я страшно ждал, когда же мне наконец выдадут вид на жительство, поскольку вместе с ним идёт направление на языковые курсы.

В марте 2017 начались занятия, со мной заговорили вывески и ценники, счастью не было предела. Экзамены А2, В1 и недавно В2 — и я продолжаю заниматься. Предупреждая следующий вопрос — учу не для гражданства, меня вполне устраивает украинское. Учу из искреннего интереса и благодарности к народу, который поддерживает Украину.

А как же ЛГБТ-жизнь здесь? Первое, что приносишь с собой — свой профиль на сайтах знакомств, которыми пользовался дома. Однако там, естественно, публика русскоязычная. Потом видишь, что эстоноязычная публика тусуется на других сайтах и в мобильных приложениях, ну и, разумеется, в барах. Так вот, в глаза бросаются, так сказать, разные паттерны поведения русско- и эстоноязычных ГБ-мужчин. Первые, как и в Украине, долго ходят вокруг да около, переписка тянется неделями. Вторые более конкретны и сфокусированы на цели, вполне способны обойтись без душевных излияний.

Деятельность эстонских ЛГБТ-организаций в сфере здоровья заметна слабо — человеку со стороны, по крайней мере. Знаете, вплоть до 2019 года я искренне был уверен, что их просто нет. И действительно, — в обсуждении национальной стратегии здравоохранения они не участвуют, Tervise Arengu Instituut, например, обращался в ЕКОМ.

Что дальше? Я буду рад, если ЛГБТ-сообщество Эстонии будет и дальше развиваться, будет наращивать экспертный потенциал, выстроит конструктивные отношения с большим обществом и даже с консервативными партиями (к примеру, в Isamaa у вас есть союзники, поддерживающие закон о партнёрстве). Ну а мой контракт здесь заканчивается и, пожалуй, я вернусь к ЛГБТ-исследованиям в Украине, сохранив однако тёплые воспоминания и привычку начинать день с эстонских новостей.

Читать далее

12 жовт. 2019 р.

Nagu oma kodus

Üldiselt, mulle ei meeldi Mart Helme poliitikuna ega ministrina. Aga pean tunnistama, et tema sõnades on tõe tera sees. Oma intervjuus 8. okt 2019 ütles ta, et Eestis on piisavalt probleeme Ukrainast saabuvate sisserändajatega, sest «ukrainlased integreeruvad pigem venekeelsesse kogukonda ja meie jaoks on see kultuuriline ja demograafiline probleem». Kui ma tegin selle postituse meie FB rühmas «Українці в Естонії», mõnedest kommentaaridest sai hea näide («miks mul on vaja seda keelt? Parem aega raisata inglise keele õppimiseks, see on kasulikum»). Aga kõigest järgemööda…



Eesti statistikaameti andmetel 2016. a algusest kuni 2018. a lõpuni Eestisse kolis üha enam ukrainlasi: 644, 736, 924, kusjuures siseministeriumi andmetel igal aastal 2015-st ukrainlasi on rohkem kui venelasi või teisi rahvusi (need andmed näitavad mitte turiste või hooaja töötajaid, vaid neid, kes said elamisloa kätte).



Vaatamata sellele, et Eesti Vabariik tegi kõik, et integratsiooni programmid oleksid kõigile kättesaadavad, keeleõppimine ei ole kiire, inimesi, kes ei valda eesti keelt, saab olema üha enam ja loomulikult nad liituvad venekeelsesse kogukonda, et ei tunneks end võõral maal üksinda. Niimoodi, eesti keele omandamine immigrantide seas aeglustub ja eestlased peavad jälle kohanema sellega, et on vaja vene keeles rääkida.

Saabuvad ukrainlased ootavad, et kõigepealt ukraina kogukond aitab neid (näiteks, töö otsimises siin), mitte endale (näiteks, oma keele säilitamises). Omalt poolt, ukraina kogukond loodab, et saabuvad käituvad hästi (st nad integreeruvad kiiresti) ning kohalikel ei ole häbi saabuvate pärast. Reaalsuses tuleb välja, et saabuvad tunnevad end Eestis nagu kodus — kõik ümbruskonnas räägivad vene ja mõnikord ukraina keeles, seetõttu miks veel integreeruda?

Kui ma sellele mõtlesin, ma kujutan ette, mis oleks, kui see situatsioon üle viia Ukrainasse? Oletame, et inimene Venemaalt tuleb Ukrainasse, ta näeb, et kõik on ümberringi samasugune nagu isamaal, sealhulgas keel: «Siis miks meil on vaja piiri? Me oleme vennad ja mitte ühtegi Ukrainat ei ole!» Loomulikult, kohalikud pole nõus, aga «see on jama ja viga, ei viitsi! Putin on meie president, kes pole nõus, on loll või provokaator!» Kahjuks, see stsenaarium oli juba realiseeritud.

Seetõttu ma nõustun täielikult Mart Helme hinnanguga, aga kahjuks siin pole head lahendust — ei õpita keelt kiiresti, ei ole võimalik vene kogukonda elimineerida ning Eesti Vabariik vajab võõrtööjõudu… Väljapääsmatu olukord!

Читать далее

28 лип. 2019 р.

Moskvas meeleavaldustest

Tundub, et varsti on palju vene pagulasi Eestis, Lätis ja Leedus. Kas see on hea või halb?

Ühest küljest, mida enam on ühiskonna konflikte Venemaal, seda kiiremini algab Ukraina rekonkista Krimmis, Donetskis ja Luhanskis.

Teisest küljest, kolmes Balti riigis ühiskonnaelu muutub vähem stabiilseks, sest vene keelt emakeelena kõnelejate osa ilmselgelt suureneb. Muidugi, nad hakkavad keelt õppima ning tulihingeliselt venevastaseid meeleolusid toetama (see on väga venepärane — vihata, mida varem armastati), aga ausalt öeldes pole võimalik keelt hästi õppida, kui on lähedal suur venekeelne keskkond.

Peale keele need pagulased puutuvad kokku uue elustiiliga — see on väga loomulik. Adaptatsiooni ajal (aasta-kaks-kolm) põgenikud tunnevad sügavat pahameelt ja nad kindlasti hakkavad väljendama oma soovi muuta ühiskonnaelu siinsetes oludes neile mugavamaks. Niisiis, on olemas võimalus, et see pahameel ühendab neid kohalike hallpassikate rahulolematusega Eesti riigi suhtes. Kahjuks, ei tohi ka Venemaa meedia ja FSB agentide propagandistlikku mõju arvestamata jätta.

Kolmas oht on epideemiline: Venemaal vohab HIV-i, hepatiitide ja tuberkuloosi epideemia. Kas saab Balti riikide tervisesüsteem sellise koormusega hakkama? Kas saab väikese Eesti terve ühiskond nende väljakutsetega hakkama?

Читать далее

На события в Москве

Кажется, скоро в Эстонии, Латвии и Литве будет много просителей убежища из России. Хорошо это или плохо?

С одной стороны, чем скорее рванёт за поребриком, чем больше будет там крови и выбитых зубов, тем скорее мы сможем начать развешивать по фонарным столбам тампоны в Крыму, Луганске и Донецке.

С другой стороны, три страны Балтии войдут в зону нестабильности, ибо доля русскоязычных очевидно вырастет. Конечно, они будут учить язык и даже яро поддерживать антироссийские настроения (вот чего не отнять у росиян, так это способности переобуваться), но будем честны — выучить язык хорошо не получится, не потому, что не хотят, а потому, что это почти невозможно, когда рядом большое русскоязычное сообщество.

Кроме языка прибывшие столкнутся с иным образом жизни — это тоже естественно. Во время адаптации (год-два-три) у прибывших будет много злости и недовольства, желания поменять систему на новом месте. И тут есть вероятность, что это недовольство сольётся с недовольством местных серопаспортников... Ну а влияния росСМИ и просочившихся агентов ФСБ никто не отменял.

Третья опасность — сугубо эпидемическая: в РФ бушует скрытая эпидемия ВИЧ, гепатитов и туберкулёза. Готово ли здравоохранение стран Балтии к такой нагрузке? И в целом, готовы ли страны Балтии ко всему этому?

Читать далее

5 черв. 2019 р.

Утро, проведене за міграційною статистикою в країни Балтії

Інфомації, звісно, мало та шукати її треба по різних джерелах, які подають її по-різному. Наприклад, Естонія рахує окремо іммігрантів всіх та недавніх, туристів одно- та кількаденних, аплікантів на притулок тощо (можна ще знайти розподіли за країною-джерелом, мовою, статтю), тоді як в Литві вибір даних є менш багатим. І також важливо, що не всі дані доступні англійською — треба інколи звертатись до пошуку відповідними мовами.

Отже, що побачилось цікавого (поки без аналізу, просто перелік фактів):

— щорічно кількість туристів в країни Балтії є зіставною з кількістю населення (причому, Естонію туристів відвідують кожного року учетверо більше, ніж там живе людей);

— у 2018 р. в Литву в’їхало 105 тис. (з них іммігрантів ~29 тис.) (osp.stat.gov.lt), тоді як в Естонію ~18 тис. (здається, це все іммігранти, бо туристи та працівники рахуються окремо, stat.ee);

— за показником «International migrant stock», себто частки населення, яка народилась в іншій країні, на першому місці Естонія (~15%), далі Латвія (~13%) і значно далі стоїть Литва (~5%) (indexmundi.com);

— за загальною кількістю біженців країни розташовуються так: Литва (~1100, 0.04%), Латвія (~325, 0.02%), Естонія (~287, 0.02%);

— 2017 року на притулок подались у Литві 589, у Латвії 331 та в Естонії 101 особа;

— дуже велика частина людей, які просять про міжнародний захист, походять в країнах Балтії з країн колишнього СРСР: Естонія (48% аплікантів з цих країн), Литва (44%), Латвія (29%), причому серед країн-джерел лідерські позиції посідає Росія, Таджикістан, Україна та Білорусь (worlddata.info).

Читать далее

7 трав. 2019 р.

Kiired märkmeid Brüsselist

Brüssel on nagu Kiiev: üheksateistkümne sajandi arhitektuur, aga lohakad hooned, õitsevad kastanid, aga palju mustust, prahti isegi hommikuti, aga kuld ja pompoossus. Hinnad samad nagu Tallinnas, näiteks õhtusöök kahele restoranis maksab kolmekümnest kuni viiekümne euroni.

Erinevalt Kiievist siin on tohutult palju immigrante Aafrikast, Aasiast, Balkanimaadest, Ida-Euroopast jne (neid on nii palju, et isegi valimiste plakatitel on araabia nimed). Belgia oli koloniaalne kuningriik ning nüüd nagu Prantsusmaagi maksab oma vanu võlgu tagasi.

Muide, ühel õhtul olles kohalikus ühiskondlikus pagulasabi keskuses vaatasin videofilmi, mis oli loodud pagulaste poolt, et aidata neid integratsiooni küsimustes ning nad laulsid oma laulu, kus olid väga sümptomaatilised sõnad: «I am a new European»…

Sõber ütles, et Brüsselis on nüüd mošeid rohkem, kui kristlikke kirikuid. See ei ole halb ega hea — pagulaste hulgas on palju kõrgharidusega inimesi, kes on töökad ja püüavad integreeruda. Kahjuks, sellel teel nad kohtavad rohkem raskusi võrreldes inimestega, kes ei pidanud sõja eest põgenema. Seoses sellega tahaksin ma kirjeldada ühe tuttava lugu.

M., mees, 35, on sündinud Damaskuses väga heas ja lugupeetud peres, lõpetas Jordani ülikooli biotehnoloogia erialal ning töötas direktorina mõnedes rahvusvahelistes firmades. Kui Süürias algas sõda, M. sattus Rootsi. Esialu töötas ta Stockholmis üliõpilaste tennise instruktorina. Aeg möödus, ta õppis rootsi keele ära lisaks inglise keelele, asutas Rootsis MTÜ, et aidata teisi süüria pagulasi. Praegu M. ja tema organisatsioon said «Global Forum of Refugees and Migrants» liikmeteks ning tegelevad sellega, et kergemini ja kiiremini teostada integratsiooni protsessi pagulaste ja migrantide seas.

Tundub, et Eestis on parem integratsiooni süsteem kui muudes Euroopa liidu riikides. Eestis on ka vähem struktuurilisi probleeme pagulaste suhtes (osaliselt see oleneb sellest, et Eestis on immigrante vähem). Näiteks, pagulased võivad hariduse saada nagu teisedki elanikud (Itaalias ja Šveitsis seda ei ole — on suuremad õppemaksud, kuid kellelgi ei ole isegi riigi kodakondsust). Loomulikult pagulastel Eestis on ka palju probleeme — keel, üksindus, töö otsimine jne.

S., naine, 36, lõpetas ühe Süürias ülikooli, valdab araabia ja inglise keelt. Ta põgenes nagu M. Damaskusest. Pärast hirmuäratavat pagulaste laagrit Morias, mis on Kreekas, ta suunati Eestisse. Siin ta ühines ühe MTÜ-ga ja hakkas tööle vabatahtlikuna, et olla koos samade inimestega Aafrikast ja Aasiast. Ta organiseerib üritusi pagulaste jaoks, teeb nendega Süüria toitu, tahab kokku viia araabia ja eesti naisi, et õpetada ja õppida teineteise keelt.

Vaatamata sellele, et kõik need mehed ja naised elavad rasket elu, nad mitte ainult ületavad oma raskusi, vaid ka püüavad teisi aidata.

Читать далее

Two conclusions from new report

What data is available about all types of migration of LGBT people within/from Central and Eastern Europe and Central Asia?

The data is very scarce. Available information is not a group-specific. Migration of LGBT most probably follows the general flows of migrants, which are mostly because of the war or any type of discrimination. It is also quite difficult to find Central and Eastern Europe and Central Asia specific info. More focus is on Europe in general. Very limited info about Eastern Europe and even less about Central Asia.

Migration related statistics is not segregated by groups of people, by the grounds for international protection, therefore, it is very difficult to identify the pattern in relation to LGBT migration. General migration flows can give ideas for assumptions that LGBT are following the same flows.
Читать далее

5 трав. 2019 р.

European Summit for Refugees and Migrants

I am taking part in European Summit for Refugees and Migrants (EUSRM) in Brussels on 4-6 May, 2019. Over 60 refugee and migrant leaders from 28 European countries (including the UK) are participating. Scheduled deliberately prior the European elections, the EUSRM will showcase the benefit of meaningful inclusion of refugees and migrants.


Читать далее