Історія в двох ґрафіках

Коли я тільки починав займатись питаннями ЛҐБТ в Естонії, то мені здавалось, що нічого нема — ну які-такі ЛҐБТ-дослідження в країні, яка вся промістилась би в один Донецьк (або в два Маріуполі)?! Але ж ні, сюжетів тут вже на 200 сторінок дисертації набирається. Сюжетів не завжди компліментарних для естонців. Нижче, з допомогою двох ґрафіків я покажу, як заганяння третини населення в ґетто відбивається в темі, яка геть ніяк не пов’язана з національними комплексами, себто на ЛҐБТ-проблематиці.

Що відомо? Всі опитування Естонського центру прав людини і Фонду «Ліберальний громадянин» показують, що естонські естонці або естономовні (це не одне і те саме, але здебільшого відмінностей мало) значно ліберальніше сприймають будь-яку ЛҐБТ-проблематику (в тому числі одностатеві шлюби, виховання дітей одностатевими парами тощо), ніж естонські руські/українці/білоруси (або російськомовні). Щоби переконатись, можете глянути інтерактивні ґрафіки тут (https://humanrights.ee/teemad/vordne-kohtlemine/eesti-elanike-hoiakud-lgbt-teemadel/).

В чому проблема? Загадошна руська душа? Вроджена слов’янська гомофобія? — Аж ніяк! Погляньмо на перший ґрафік, на якому представлено три опитування Всесвітнього дослідження цінностей (естонська частина).

Чи є різниця за мовою? — Безумовно є. Чи завжди вона була? — Ні, точки 1995 року співпадають, тобто тоді і естонські естонці, і естонські русь однаково погано ставились до гомосексуальності в суспільстві. А далі естонські естонці еволюціонували в бік більшої толерантності, а естонські руські, принаймні аж до 2019 р. не мінялись, зберігаючи установки пізнього совку.

То може це якесь одне таке дослідження? Ну помилились 1995 року, з ким не буває. — На щастя, ні, є цілком собі незалежне підтвердження. І воно на другому ґрафіку.

2000 року фінська дослідниця Elina Haavio-Mannila в рамках вивчення сексуальності населення Естонії зібрала репрезентативні дані (N = 1031) про ставлення людей до державних реґуляцій у сфері інтимного, зокрема гомосексуальності. Твердження, ступінь згоди з яким зображено на ґрафіку, звучало як «Гомосексуальна поведінка у стосунках між дорослими є приватною справою, до якої влада чи законодавство не повинні втручатись» (шкала від 1 — повністю згоден до 5 — повністю не згоден). І нас тут цікавить, як до цього твердження поставились естоно- та російськомовні. Однаково!

З результатів Центру прав людини ми бачимо, що 2012 року вже різниця була. Більш того, за даними Всесвітнього дослідження цінностей (вище) ця різниця була вже 2008 року. Отже, між 2000-м і 2008-м щось сталось.

Слід нагадати, що саме 2000 р. президентом російської федерації стає володимир путін і хоч радикально-консервативний ухил російської офіційної ідеолоґії починається 2004 р. [20], власне різка державна антигомосексуальна риторика набуває форми закону з 2013 р. та транслюється через державні і недержавні ЗМІ російської федерації, стаючи в такий спосіб частиною інформаційного простору тих країн, де знання російської мови є поширеним. В Естонії продукцію російські ЗМІ споживають здебільшого люди, чия рідна мова не є естонською, а недовіра до Естонії як держави, поширена з історичних причин серед російськомовної громади країни, призводить до фактичного домінування російських ЗМІ і трансльованих ними установок у інформаційному просторі російськомовних мешканців Естонії.

Таким чином, потрібно було приблизно 5 років (2004-2008) промивання мізків, щоби естонські руські почали відрізнятись від естонських естонців конкретно в ставленні до гомосексуальности. Почасти вина тут лежить і на естонцях — саме вони системною політикою відторгнення і майже всеохопної дискримінації зробили в країні руське як інформаційне, так і політичне ґетто. І, до речі, продовжують робити. З тою тільки різницею, що до 300 тис. російськомовних додались ще 40 тис. біженців з України...

І останнє питання: чи це навічно? — На щастя, ні. Я обіцяв два ґрафіки, але бачу, що потрібен третій — опитування на замовлення Фонду «Ліберальний громадянин» (https://salk.ee). Дані стосуються періоду з кінця 2020 р. по серпень 2023 р. (дані не є публічно доступними, але Фонд «Ліберальний громадянин» дозволив авторові використовувати бази проведених опитувань у пов’язаній з ЛҐБТ частині (комунікація з очільником Фонду Tarmo Jüristo).<\p>

Як видно, позиції двох громад останнім часом почали зближатись — естонські руські наганяють естонських естонців. Є, звісно, інші опитування, які це зближення також фіксують. І це дає надію

Джерела даних і література

Haavio-Mannila, Elina (University of Helsinki): Estonian Sex Survey 2000 [dataset]. Version 1.0 (2003-10-10). Finnish Social Science Data Archive [distributor]. http://urn.fi/urn:nbn:fi:fsd:T-FSD1244

WWS: https://www.worldvaluessurvey.org/WVSOnline.jsp

Auers, D. (2015). Comparative Politics and Government of the Baltic States : Estonia, Latvia and Lithuania in the 21st Century. Palgrave Macmillan.

Pelz, M. (2014). Europeanization, Party Systems, and LGBT Rights: The Cases of Estonia, Latvia, Montenegro, and Serbia. Department of Political Science University of Toronto.

Читать далее

ЛҐБТ і окупація

Це сьогодні було чергове моє інтерв’ю. Всіх цікавить, як воно було.

Та ніяк. По-1, коли нема зв’язку, а вийти за паркан не можеш, бо за кілька десятків метрів йде бій, то якось не про те думається. Точніше, взагалі не думається. По-2, на тлі загальної небезпеки люди намагаються взагалі не виділятись нічим — ані одягом, ані надто щасливим лицем, не кажучи вже про те, щоби сперечатись про права із не дуже тверезими носіями автоматів. І якраз єдиний випадок, який стався — коли рашапатруль причепився до чоловіка з сірьожкою у вухах.

А от значно серйозніших проблем, на які втім звертають меншу увагу, є дві:

— ЛҐБТ-рух як мережа суб’єктів громадянського суспільства в Україні by default проевропейський, тобто ворог проффесорові і його покровителям з ФСБ;

— коли твій коханий починає писати про те, що «в Буче всё срежиссировано и вообще ничего не было», а «в Мариуполе стреляли только по военным объектам с нацистами», то чомусь зриває дах.

Читать далее

Как я адаптировался в Эстонии

Опубліковано на сайті естонської орґанізації LGBT-ühing в контексті всесвітнього дня чоловіків (https://www.lgbt.ee/post/maksim-kasianczuk-kak-ja-adaptirovalsja-v-estonii).

Кто я? Максим Касянчук, PhD, родился и жил до 2016 года в Украине. В 2014-м Россия развязала войну, поэтому я эвакуировался из оккупированного Донецка в родной Мариуполь, нашёл новую работу, продолжал помогать нашей армии.

Меня обвиняют в русофобии и я не отрицаю этого. На моих глазах гибли друзья, исчезло ЛГБТ-движение в Донецкой области, которое насчитывало 7 только ЛГБТ-организаций (и ещё несколько ВИЧ-сервисных), одну из которых я возглавлял. Я стал свидетелем бегства почти половины ЛГБТ из оккупированных россиянами территорий — и это не преувеличение. На моих глазах либеральный до войны полуторамиллионный украинский Донецк превратился в место, где в т. н. «уголовный кодекс» т. н. «Донецкой народной республики» введено было наказание за «мужеложство», в место, где люди боятся выходить после 9 вечера, боятся попасть «на подвал» просто так, стать развлечением для палачей из России.

Работая в Мариуполе в университете, я продолжал свои исследования. В один из моментов Евразийская коалиция по мужскому здоровью (ЕКОМ) — тогда ещё маленькая организация — предложила мне участвовать в создании большого регионального проекта для МСМ и транс-людей, где одним из трёх главных компонентов будет работа с исследованиями, со стратегической информацией в отношении МСМ и ВИЧ. Проект мы вместе написали и выиграли. И вот я тут, в Таллинне.

На улице 2016 год, я в чужой стране. Я не понимаю, что написано на ценниках в магазинах, я боюсь заходить в трамвай — потому что не знаю, как открыть дверь, я не знаю, как купить бананы в Призме — надо ли их взвешивать в зале или нести на кассу... В общем, тысяча мелких и смешных вопросов, которые иностранцу кажутся неразрешимыми. В тотальном шоке прошло несколько месяцев. Я страшно ждал, когда же мне наконец выдадут вид на жительство, поскольку вместе с ним идёт направление на языковые курсы.

В марте 2017 начались занятия, со мной заговорили вывески и ценники, счастью не было предела. Экзамены А2, В1 и недавно В2 — и я продолжаю заниматься. Предупреждая следующий вопрос — учу не для гражданства, меня вполне устраивает украинское. Учу из искреннего интереса и благодарности к народу, который поддерживает Украину.

А как же ЛГБТ-жизнь здесь? Первое, что приносишь с собой — свой профиль на сайтах знакомств, которыми пользовался дома. Однако там, естественно, публика русскоязычная. Потом видишь, что эстоноязычная публика тусуется на других сайтах и в мобильных приложениях, ну и, разумеется, в барах. Так вот, в глаза бросаются, так сказать, разные паттерны поведения русско- и эстоноязычных ГБ-мужчин. Первые, как и в Украине, долго ходят вокруг да около, переписка тянется неделями. Вторые более конкретны и сфокусированы на цели, вполне способны обойтись без душевных излияний.

Деятельность эстонских ЛГБТ-организаций в сфере здоровья заметна слабо — человеку со стороны, по крайней мере. Знаете, вплоть до 2019 года я искренне был уверен, что их просто нет. И действительно, — в обсуждении национальной стратегии здравоохранения они не участвуют, Tervise Arengu Instituut, например, обращался в ЕКОМ.

Что дальше? Я буду рад, если ЛГБТ-сообщество Эстонии будет и дальше развиваться, будет наращивать экспертный потенциал, выстроит конструктивные отношения с большим обществом и даже с консервативными партиями (к примеру, в Isamaa у вас есть союзники, поддерживающие закон о партнёрстве). Ну а мой контракт здесь заканчивается и, пожалуй, я вернусь к ЛГБТ-исследованиям в Украине, сохранив однако тёплые воспоминания и привычку начинать день с эстонских новостей.
Читать далее

Eesti LGBT-konverents

Eesti LGBT-konverents «Hinge hinnaga haridus: LGBT+ õpilaste heaolu» toimus Tallinnas 7. Novembril 2019. Konverentsist osalesid haridusvaldkonna töötajad, eksperdid ja koolinoored. Üritust korraldasid Eesti LGBT-ühing ja Eurasian Coalition on Male Health (ECOM).

Konverentsi eesmärk oli ühiselt arutada selliseid teemasid nagu psühholoogiline ja füüsiline vägivald, LGBT noorte tervis ja õigused, negatiivne suhtumine LGBT-inimestesse ja nende muredusse ning koolitööjate toetuse puudus LGBT-õpilaste suhtes.

Konverentsi avades, ma eriti ütlesin: «Minu rahvusvaheline organisatsioon, ECOM, keskendab peatähelepanu strateegilisele informatsiuoonile. Mis see on? Selline informatsioon aitab otsuseid teha. Vaatamata sellele, et Eesti vabariik on Euroopa liidu osa, ütleksin parim osa, siin on väga vähe andmeid LGBT-inimeste kohta. Uskumatu! Nii et me olime tõesti õnnelikud, kui saime teada, et LGBT-ühing tegi oma uuringu. Mina teadlasena ootan suure huviga selle uuringu tulemusi ja ma kaldun arvama, et selliseid uuringuid on üha enam ja enam».



Konverentsi raames oma isiklikust kogemusest rääkis Dzmitry Karol, Noore kogemusnõustajate koordinaator Valgevenes. Tema presentatsiooni nimi oli «Noorte seksuaalharidus nõukogudejärgses keskkonnas».



Jüri Jorskij, ECOMi õigusküsimuste koordinaator, presenteeris viimaste andmete LGBT+ õiguste kohta Balti riikides.



Kristi Rüütel Tervise Arengu Instituudist esitles kõne «HIV ja suguhaigused MSM ja noorte seas Eestis».



Külastajad samuti osalesid aruteludest vägivalla, LGBT+ noorte tervise ja õiguste kohta.

Читать далее

Coming out day

«Про що не можна говорити, про те слід мовчати» — відомий афоризм Людвіґа Вітґенштайна, інженера, філософа, вчителя, гомосексуала, солдата і бранця. Як це стосується coming out day?

На мій погляд, напряму: поки не було слова «гомосексуал», а «gay» було невинною веселістю, не було потреби в камінауті та в пов’язаному з ним клопоті кожний раз пояснювати що з тобою не так. Ні в античності, ні в середньовіччі, ні в новому часі аж до XX століття не було такого поняття, люди спокійно собі грішили та каялись, Диявол спокушав, а Провидіння потурало.

І от прийшла наука, розклала всіх по поличках: Л сюди, Г туди, жінки окремо, чоловіки окремо, дітям морозиво. Поличок на всіх не вистачало, бо завжди знайдеться щось ориґінальне. Літер ставало дедалі більше, ЛГБТІКБКАП+++… Більше знань, більше смутку — бо поки ото вибереш, куди себе вписати і як то пояснити, а диви вже і нове щось додалось: вовки, ведмеди, беґґери… До речі, лось в естонській põder (пидeр) — може кому придасться, роги огого та й загалом весела тваринка.



Так про шо ото я? Ага, Вітґенштайн — мудра була людина, бо про що не можна говорити, про те слід мовчати. З днем камінауту!
Читать далее

Factors Influencing Social Distance of Health, Social and Police Workers to LGBT People in Central and Eastern Europe and Central Asia

BACKGROUND: Studies in Central and Eastern Europe and Central Asia region have demonstrated that negative attitudes toward homosexuality pose serious barriers in obtaining social services. Eurasian Coalition on Male Health (ECOM) conducted a regional survey on attitudes of gate keepers from police, healthcare and social care towards LGBT aimed at measuring social distance and prevalence of prejudice towards LGBT people as barriers to these services.

MЕTHODS: A cross sectional survey was conducted in Armenia, Belarus, Georgia, Kyrgyzstan, and Macedonia (2017) in local languages. 712 respondents from healthcare, social care and police were recruited through snowball sampling. Social distance to LGBT was measured by Bogardus’ scale and respondents’ estimation of their social status. Data was analysed with bivariate, cluster, and regression analysis.

RESULTS: 57% respondents were women, median age 38, 77% religious, median work duration 11 years; 45% of medical and 41% of social workers had clients from LGBT. Social and medical workers are less distanced to LGBT than police. 59% social workers, 23% medical workers and 5% police workers accept same-sex marriage. 43% social workers, 10% medical workers and none of police workers accept children adoption by same-sex couples. Several factors influence respondents’ level of social distance and readiness to accept equality: higher age is associated with higher social distance; being medical or social workers is strongly associated with bigger social distance; the more respondents interact with LGBT, the less distance they have and the greater their readiness is to accept equality; belonging to Islam is associated with higher prevalence of prejudice towards LGBT.

CONCLUSIONS: LGBT program implementation Armenia, Belarus, Georgia, Kyrgyzstan and Macedonia faces high opposition from local social services. Importance of human rights as an integral part of effective health services may be underestimated.

Moskotina R. et al. Study on the Attitudes of Staff of Key Social Services of Five Countries of Central and Eastern Europe and Central Asia towards LGBT People, Conducted within the Framework of ECOM's Regional Program "Right to Health" / R. Moskotina, N. Dmitruk, O. Trofimenko, Y. Privalov, M. Kasianczuk / The Eurasian Coalition on Male Health. — Tallinn, 2017. — 94 p.
Читать далее

12NC2019

Reedel möödus Kaheteistkümnes Ukraina LGBT rahvusvaheline konverents. Alatest teisest olen ma selle konverentsi organiseerimiskomitees aktiivne liige ja osaleja. Nende 12 konverentsi jooksul oli nii häid kui ka halbu aastaid, aga viimased kaks konverentsi möödusid üpris hästi ja edukalt nagu lepase reega. Muidugi, lihtsad osalejad ei näinud seda tööpõldu, mida tehniline ja organisatsiooniline komitee ära tegi. Külalised ei märgitanud, kui midagi läks veidi viltu — see ongi professionaalsus.



(Fotod tegi Tatjana Bundzillo)

Ühel päeval tuli minu juurde üks meie kokkutulekute vana osaleja ning küsis: «Mis kolm asja sa võtaks endale konverentsilt kaasa?» Ma mõtlesin ning ainult teel koju, Tallinnasse, suutsin formuleerida:

1) LGBT-liikumine mitte ainult on olemas, vaid ka püsivalt uueneb — nüüd tegutsevad mitte ainult mehed ja nende HIV-projektid, vaid ka palju naisi ning transsoolised inimesed; me kuulame ja arutame nende ettekandeid, mis veel kolm aastat tagasi tundusid meile väga eksootilised olevat — LGBT-sõjamehed, LGBT-romad; terve liikumine ei ole enam konfliktne, see tähendab, et me jõudsime konsensuseni pühiküsimuste lahendamise osas.

2) Meie konverents de facto tunnistati võtmeüritusena mitte ainult Ukraina LGBT-liikumises, vaid ka kogu post-nõukogude alal — osalejad Armeeniast, Gruusiast, Eestist, Kazahstanist, Kõrgõzstanist, Lätist, Leedust, Valgevenest, Venemaalt esitasid oma saavutustest ülevaateid, kuulasid meie ettekandeid, isegi oma kõned (osalejad Lätist ja Moskvast) pidid ukraina keeles, arutelude töökeeleks oli ukraina keel, kuid külalistele võimaldati kolmkeelne tõlge.

3) Lõpuks isiklikust — üks ettekanne, homoseksuaalsest subkultuurist Harkivis, meenutas mulle mu esimesi sotsioloogilisi töid.
Читать далее

12НЦ2019

Отже, минула Дванадцята (!) конференція ЛҐБТ-руху в Україні. За винятком першої я був неперевно частиною Орґанізаційного її комітету та безпосереднім учасником. Були роки гарні, були такі, коли можна було б краще, але останні дві конференції зовні йшли легко, як гарячий ніж у масло. Звичайно, учасниці та учасники не бачать ту працю, яка за кадром виконується Техкомітетом і Орґкомітетом, не відчувають, коли щось збивається — це і є професіоналізм.

В один з днів до мене підійшов один з найдавніших учасників наших збіговиськ і запитав (він, здається, всіх про це питав): «Які три речі ти для себе виніс з цієї конференції?» Я був задумався і тільки дорогою додому, в Таллінн, собі їх сформулював:

1) рух не просто живий, але оновлюється — на арені не тільки нові чоловіки, але багато жінок і транс-людей; з’являються теми, які донедавна здавались би дуже екзотичними для нас — політики, військові, роми; рух не є конфліктним, себто досяг консенсусу з базових питань, в тому числі зовнішніх, таких як мова, державність тощо

2) конференцію de facto визнано як ключову подію не тільки українського ЛҐБТ-руху, а всього пост-радянського простору — учасники і учасниці з країн нашого реґіону (цього року: Білорусь, Вірменія, Естонія, Киргизстан, Латвія, Литва, Росія; минулого року ще Грузія, Північна Македонія, Казахстан) презентують свої досягнення, слухають про наші, навіть частину своїх промов роблять українською (окрема подяка учасникам з Латвії та Росії) та й дискусія йде ніяким нє общєпанятним — домінує українська, хоч для гостей забезпечено паралельний тримовний переклад

3) ну і персональне — доповідь про плішки Харкова нагадала мені мою наукову молодість у соціолоґії
Читать далее

Linnud tulevad tagasi

2013. aastal Kiievis ei toimunud esimest Ukrainas LGBT-pride'it. Tol suvel Kiievisse tuli nii palju organiseeritud ja relvastatud huligaane, et isegi pealinna tavalised elanikud ehmusid. Üks nende huligaanide rühm ründas kolme inimest — mind, Sviatoslavi ja Tarassi — kohe pärast pressikonverentsi pride'idest, peksti meid veriseks ning murti Tarassil lõualuu, terve see vägivald oli telekaamerate ees. Kogu aeg, kahe aasta jooksul, Tarass Kiievi elanikuna sai ähvardusi, teda jälitati töölt koduni… Muidugi, hirmunud ja kartus oma elu pärast, palus Tarass asüüli USA valitsuselt.

Eile, nelja aasta möödudes Tarass tuli Kiievisse tagasi. Ta ütles, et ta on väga tänulik Ameerikale varjupaiga eest, tema hirm lahtus ning Ukraina on praegu palju muutunud, siin saab nüüd turvaliselt elada, siis ta otsustas tagasi tulla — külas on hea, kodus veelgi parem. Tere tulemast isamaale!
Читать далее

По страницам тематической печати

Публикую текст, который впервые появился в журнале «Наш мир» (зима 1999). Это — блестящая пародия на содержание первой ЛГБТ-прессы России и Украины. Автор, Дмитрий Глюк, в то время жил в Макеевке. Жив ли сейчас, не знаю.

ПИСЬМО ИЗ АРХИВА

Дорогая редакция журнала «Здоровье»! Я долго не решался вам написать, но потом все-таки решился. Мне очень стыдно об этом сказать, но дело в том, что я не такой, как все. Мне нравятся мальчики и мужчины, а девочки и женщины совсем не нравятся. Я еще никому не открылся и не знаю, что мне теперь делать. Мне очень нравится мой сосед по парте, хоть он и прыщавый, но я стесняюсь ему в этом признаться, а только все время смотрю на него и думаю, а из-за этого не слышу, о чем говорится на уроке. И поэтому я очень страдаю. Дорогая редакция! Можно ли мне как-то помочь и всем таким как я? Потому что я вчера прочитал в одной газете, что это нормально, но у нас в классе все думают, что это неправильно и называют всякими грубыми словами. Не знаю, как мне быть и с ним, и вообще. Помогите, очень вас прошу.

ВКЛАД ГЕЕВ В РУССКУЮ ИСТОРИЮ

Советская власть долго скрывала от нас, что все великие люди мира были геями. Именно геи придумали письменность, часы, телеграф и мороженое «крем-брюле». А уж на Руси геи и вообще никогда не переводились. Их так и называли: гей-славяне. Но только теперь об этом можно сказать прямо.

Все имена, которые на слуху у историка, изучающего историю России, так или иначе оказываются связаны с гомосексуализмом. Не будем брать историю очень древнюю, хотя русичи уже тогда знали радости однополой любви, достаточно посмотреть на форму церковных куполов. Возьмем тех, кто к нам поближе во времени.

Иван Грозный, как известно был скрытый гомосексуалист и от этого очень страдал. Он окружал себя симпатичными стражниками и тайно грешил с ними, а жен себе брал только для того, чтобы сечь плеткой и ссылать в монастырь, потому что он был еще и садист. Он любил Малюту Скуратова и разрешал ему делать что он хотел. А Малюта Скуратов был, как пишет летописец, «хоть и зело лют, а ликом аки ангел небесный». Еще царь очень любил своего сына, но это ему запрещала церковь и в результате он в неконтролируемой вспышке либидо убил своего сына фаллическим предметом — посохом.

Иван Сусанин тоже поляков в лес не просто так повел. Он вообще-то присмотрел себе одного молодого поляка и повел его в лес. А остальные просто так за ними увязались. И он от злости, что помешали, завел их в лес и там бросил и сам застрелился. Очень был неуравновешенный.

Петр Первый тоже был не чужд этому делу. Он еще с детства завел себе пассивного партнера в виде Меньшикова, его этому научили в немецкой слободе. Он все время ездил в Голландию, уже тогда славившуюся свободными нравами, и Меньшикова брал с собой — учиться. И других дворян посылал, чтобы тоже учились. А бороды стриг, потому что ему мужчины с бородами не нравились. И одежды старые ему тоже не нравились, он их заменил на французские — в обтяжку.

Царица Екатерина, правда, геем не была, но мужчин тоже очень любила. А вообще это были мрачные времена.

Зато уже в девятнадцатом веке начался полный расцвет. Один Чайковский чего стоит. А таких, кроме него была еще целая могучая кучка. И каждый — гений. Балакирев, Бородин, Римский, Корсаков, Менделеев, Гоголь, Толстой — и все они были геи, творческие личности, музыку писали, оперы там разные, романы и повести, один даже водку придумал.

А Ленин тоже был гей. На Крупской он женился для отвода глаз, а вообще у него был постоянный партнер Троцкий. Правда, Троцкого все время на сторону тянуло к кому попало, он это называл сперманентной революцией. Ленину такое поведение совсем не нравилось и он при каждом удобном случае ругал Троцкого проституткой. Политическая — это уже потом придумали. Ругал, а все равно вместе с ним спал под одним пальтом.

А Сталин был грузин. А грузины — они все такие. Только очень он уж злой был. Его не любил никто, потому что Сталин был весь в оспе и некрасивый. Да еще усы эти. И табаком от него воняло. Ему очень нравился французский гей Андре Жид. Он долго его в СССР заманивал. А Жид, хотя в страну и приехал, но наотрез отказал. Тогда Сталин запретил в Советском Союзе вообще гомосексуализм и Андре Жид несолоно хлебавши уехал. А Горький тогда сказал: «Если друг не дается, то его выпровожают. И вообще это враг какой-то, а не друг».

Про Хрущева вообще все ясно. Он указывал везде кукурузу высаживать. И дураку ясно, на что початок кукурузы похож. Кстати, когда он художников в Манеже именовал словом на букву «п», он вообще-то не ругался, он их так нежно называл. А они не поняли почему-то.

Был ли Брежневым «голубым» — истории еще не ясно. Когда он попал в поле зрения биографов, он уже был ни на что не способный и только ордена на себя вешал. Зато при нем жили такие известные геи как Рудольф Нуреев и Валерий Леонтьев. Один из них даже потом за границу уехал. Зато второй и до сих пор поет.

А Горбачев водку запрещал, а геев разрешил. Умный был мужик, понимал, что на пьяную голову получается одна импотенция. И когда его закрыли на даче на острове Фалос, он очень себя там мужественно вел.

А из всего этого вытекает такая мораль: держитесь парни, у нас богатое прошлое, и будущее будет не хуже.

ОБЪЯВЛЕНИЕ

Познакомлюсь с богатым молодым блондином с длинными ногами, внешностью фотомодели и достоинствами немеряной величины, который заедет за мной на белом «Мерседесе» с алыми сиденьями и увезет из этого паршивого города. Алкоголикам, судимым, интеллигентам не беспокоиться. О себе: 22/154/83/10, общительный, без комплексов. Будем радоваться жизни вместе.

Список литературы

1. А. Вышинский. Троцкистко-бухаринское гомосексуальное отродье, выродки Советской Родины и буржуазные пособники. М.—Л.: «Сталинский сокол», 1949.
2. Г. Васильченко. Сексуальные извращения. М.: «Советский извращенец», 1976.
3. И. Кон. Может быть, в этом что-то есть? // Вестник сексопатологии. — 1990. — № 8.
4. П. Д. Фильская. Сексуальные девиации среди неблагополучных подростков с неустоявшейся деликвентной психикой в период перехода к рыночной экономике. Реф. дис. на соиск. зв. докт. секс. наук. Кострома, 1992.
5. Голубой Я. Читайте, завидуйте: я — голубой! // Три целых пять восемнадцатых. — 1993. — № 2.
6. К. Максимчук. Гомосексуальные аллюзии и намеки в творчестве детских писателей начала ХХ века // Рагу-писк. — 1995. — № 4.
7. Джефф Страйкер — герой нашего времени. М.: «Коневодство», 1997.
8. Б. Моисеев. Споемте, друзья. Песенник. М.: «Голубые гитары», 1998.
9. Раскаленные прелести южных ночей. Комиксы. Пер. с англ. 213 с., с илл. Барнаул: «Виагра», 1998.
10. Календарь для женщин на 2000 год. М.: «Лесбиянка», 1999.

Читать далее

І ще трохи про кохану Естонію

Понад два роки тому, як ми приїхали сюди, здавалось, що нічого в сенсі ЛҐБТ тут нема: маленька країна, поруч заможні сусіди (якщо не дивитись на схід), якась типу умовна толерантність (бо ж ЄС), навіть закон про партнерство є — чого ще хотіти? Так, є бари і сауни (тільки в Таллінні), можна навіть викликати додому хлопця за гроші, та й безплатно естонці (на відміну від місцевих москалів — тут їх тіблами називають) не носять корон і без комплексів зустрічаються.

Майже два роки спостереження ніби підтверджували це, та й одна-єдина нещасна ЛҐБТ-організація з геть російськомовної Нарви (це такий собі естонський Донбас: шахти, русішешпрахе, безробіття і навіть референдум був про возз’єднання з вялікай і маґучєй) нам весь час жалілась, мовляв людей нема, ніхто нічого не хоче, вакруг враґі! Коротше, дикі люди. І тут, знаходжу я естономовний сайт секс-знайомств. Матір божа! Вони теж пишуть як ми: annan suhu — дам в рот, täna Tallinnas, kes keppida? — сьогодні в Таллінні, хто трахатись? Проґрес в мові пішов швидше.

Минулого тижня нас запросила на свою зустріч одна естонська ЛҐБТ-організація: вони збирали всіх, щоби написати плани на рік. Ми прийшли, я без перекладача хоч щось можу сказати, до колеги сіла якась дівчина і швиденько йому пояснювала. Очі мої відкрились і досі не закриваються — виявилось, в цій маленькій країні (мільйон з хвостиком) понад 20 живих, сильних і дуже різних ініціатив: тут тобі і фестиваль фільмів, і ЛҐБТ-християне, і спілка студентів університету, і транс-ґрупа, і купа жіночих об’єднань, і лекції для поліції, і хор, і ведмеди, і навіть офіційне ґей-відділення Соціал-демократичної партії… Все, що хочеш. Всі, звичайно, естономовні. Ніхто ні з ким не ділить канонічні території, а навпаки помагають одне одному. Чи є фінансування? — Майже нема. Є велика стаття в естонській Вікі про цей рух, його історію та сучасність в країні. А тепер вгадайте: чи написано в тій статті про наших нарвських нещасних? І чи прийшли вони на цю зустріч, хоч їх запрошували? Русский язык — страшная сила!

Зараз я повернувся з кінопоказу, яке влаштували для ЛҐБТ соціал-демократи (наближаються вибори). Всі місця в кінотеатрі були зайняті. Перед фільмом дискусія з головою партії Євгеном Осиновським. Фільм 2018 року «Out» — історії камінаутів молодих хлопців, дівчат, цис і транс. Найтяжчих камінаутів — перед батьками. На останніх кадрах ми з сусідом як дві дури ридма ридали. В цих естонців, здається, ще й емоції є...
Читать далее

Tom of Finland

Täna, keskööl, ETV2 näitas Soome filmi ühest pikast keskmise välimusega tagasihoidlikust soome mehest Touko Laaksonen.

Keeleliselt oli see minu jaoks raske, sest ma pidin üheaegselt eesti subtiitreid kiiresti lugema, süžeed ekraanil jälgima, kusjuures soomekeelsed dialoogid viisid mu tähelepanu kõrvale…

Peategelane võitles kogu elu oma traumajärgse stresishäire vastu — ta oli Talvesõja veteran. Oma häiret muutis ta kunstiks. Sõda lõppes kõigi jaoks, aga mitte tema ja tema sõprade jaoks: politsei korraldas haaranguid homoseksuaalsetele meestele, peksis ja arreteeris neid. Touko joonistas, ta pliiatsijoonised olid erootilised, need tundusid hirmus kõlvatutena, aga need muutsid kogu põlvkonna elu (näiteks, tema ajal said populaarseks jõusaalid).

Nüüd Soome riik on väga uhke selle mehe üle, kelle nimi on Tom of Finland, Touko Laaksonen, leitnant
Читать далее

Tallinn Pride

Друзі, Прайд відбувся, відбувся безпечно, 1800 чоловіків і жінок вільно пройшли через Vanalinn. Небо на землю не впало і Ülemiste з берегів не вийшло. Економіка міста отримала додатковий поштовх, адже учасники Прайду платили за готелі, воду, їжу і транспорт, а всі кав’ярні на нашому шляхові були переповнені туристами. Більш того, Таллінн підтвердив свою славу гостинного міста, де раді всім, а це означає, що місто і далі отримуватиме хороші прибутки. Шануймося, бо ми того варті! Celebrate diversity!

Пограємось із цифрами. Певен, естонське PPA, якщо схоче, дасть точнішу оцінку, але як є. Отже, скільки заробив Таллінн сьогодні на Прайді? Всього в марші взяли участь 1800 осіб. Хай іноземців серед них була третина — 600. При в’їзді питають наявність 90 евро на день (це готель, проїзд та їжа) — ціни, звичайно, завищені, та хай хоч яка, але офіційність. Отже, 600*90=54000 евро. Я думаю, що насправді ще більше, бо були не тільки учасники маршу, але й туристи; були місцеві, які в цей день пішли відсвяткувати в кохвіки, і були просто ті, які приїхали не тільки на марш, але зупинилися на кілька днів взяти участь у конференції; були ще витрати організаторів на обладнання концертів і кінопоказів, на охорону тощо. Думаю, що тисяч двісті місто в різній формі отримало. Чи багато це? Середня зарплата по Таллінну складає 1000 евро за місяць. Отже, тільки один ДЕНЬ Прайду є еквівалентом МІСЯЧНОЇ праці від 50 до 200 чоловік, тобто колективу одного заводу
Читать далее

О гендере в материалах ЛГБТ-прессы Украины

Всего проанализировано 3089 публикаций за 21 год её существования, из них 1231 — без указания авторства. Там, где оно есть, авторок 17%.

В 1065 материалов есть персонажи, 21% таких материалов посвящены женщинам.

На иллюстрациях к публикациям женщины появлялись в 17% случаев.

Итак, ЛГБТ-пресса — всё ещё царство мужского: только один специализированный журнал, сделанный женщинами и для женщин, в других изданиях мало авторок, нечасты героини и редки женские лица.
Читать далее

Тендер на контент-аналіз

[Тендер закінчено] Шукаю соціолога, який опрацює базу кількісних даних про публікації української ЛГБТ-преси за 20 років її існування та напише гарну книжку з результатами цього аналізу. Від мене — база даних (csv або ods-файл), гідна оплата, допомога та верстання. Від вас — CV, фінансова пропозиція (кількість повних робочих днів і ціна дня в грн) та чіткий графік робіт. Комплект документів чекаю до 24:00 (Київський час) 15 січня 2017 р. на адресу maxim.kasianczuk@gmail.com (тема листа: «Контент-аналіз ЛГБТ-ЗМІ України»).

Обсяг робіт (для довідки):

а) почистити надану базу закодованих публікацій
б) за записами, що дублюються, обчислити збіжність (наскільки питання однаково розумілося різними кодувальниками — для цього є спеціальний статистичний коефіцієнт)
в) описати інструментарій (веб-форму перевести в текстовий файл) та упорядкувати протокол
г) провести огляд англомовної літератури з теми (зображення ЛГБТ у видання самої ЛГБТ-спільноти)
д) зробити одномірки та коротко описати їх
е) провести багатовимірний аналіз
ж) написати обговорення результатів

Тендер закінчено: висловили цікавість 5 претендентів (-ок), відібрано к. соціол. н. С. К. (м. Київ).

Читать далее

Підсумки

Рік 2015 для українських ЛГБТ... суб’єктивно для мене — рік зміни поколінь активістів. Хтось колись вдало сформулював «динозаври» — про нас, з перших. Нас ще пам’ятають, але вже як історичний факт: були, мовляв, такі. Це враження закріпилось після книги про історію ЛГБТ-руху. Цей рух для суспільства став чимсь звичним, Прайд ще його дратує, але це вже не апокаліпсис. Запам’ятався рік ще від’їздом Тараса... Мені здається, перебудова життя в країні захопила всіх. Вже нема стрункої системи «священство-дворянство-разночинство», коли найбільш впливові лідери радились у ПРГ... Рух зажив своїм життям і це добре: молодым везде у нас дорога, старикам везде у нас почёт. Fiat lux, et lux facta est
Читать далее

У Швейцарії католицький священик благословив лесбійську пару

У жовтні 2014 р. католицький священик Венделін Бюхелі, парох у Бюргельн, благословив лесбійську пару. На початку листопада інформацію про це надрукувала місцева газета. Дещо раніше оголошення про вінчання двох жінок було надруковано в парафіяльній газеті. Однак розголосу цей випадок набрав щойно наприкінці зими, коли Вітус Гуондер, правлячий єпископ єпархії Хур, закликав клірика добровільно подати у відставку.

Відразу після того, як про цей випадок довідалася широка громадськість, католицький ієрарх намагався зустрітися зі священиком, однак той постійно переносив дату зустрічі, посилаючись на хворобу. Під час зустрічі віч-на-віч, яка відбулася щойно 2 лютого, єпископ повідомив пароха, що через такий важкий проступок той не може більше служити в Бюргельні. Як повідомляє прес-служба єпархії, о. Бухелі погодився, що своїм вчинком поставив єпископа у важке становище. Ситуація ускладнюється тим, що о. Бухелі належить до іншої єпархії, єпископ якої розглядає можливість відкликання священика до рідної єпархії, тож єпископу Гуондеру не доведеться вживати адміністративних заходів для зміщення священика — той просто буде змушений повернутися до єпархії, до якої він приписаний.

Разом з тим, ця справа набула значного розголосу не лише в єпархії Хур, але й у цілій Швейцарії. Найбільш впливова газета країни «Нойє Цюріхер Цайтунг» присвятила цій темі статті в кількох своїх лютневих випусках (11, 14, 16, 20 і 21 лютого). Парафіяльна рада парафії Бюргельн висловила свою підтримку священикові й оголосила, що бажає, щоб він і надалі залишився їхнім парохом. Ця новина лишається актуальною ще й тому, що католицькі активісти Швейцарії оголосили про збір підписів під протестом проти покарання о. Бухелі чи його відсторонення з посту пароха. На даний момент зібрано вже понад 20 000 підписів.

(автор — Ігор Ко)
Читать далее

Краткий отчёт о пребывании на Всемирном Прайде

На это стоит посмотреть! Фотографии в газетах, видео в новостях хоть и дают представление о прайде как о чём-то необычном, но не в состоянии передать атмосферу действа.

Оно само заключается не только в марше (это — кульминация), но и в сопутствующем антураже, появляющимся на улицах за неделю-две: это и радужные шарики, и радужные печеньки в магазинах, и баннеры от государственных и частных компаний (например, Ryderson University написал «Ваша гордость — это и наша гордость»), и специальные марки вина, и распродажи в супермаркетах... Само шествие могло бы шокировать и наверняка шокирует слишком озабоченных своей праведностью (да, там есть и ряженные, и совсем обнажённые, и пьяные, и трезвые, много громкой музыки), но это карнавал по Бахтину — момент, когда привычный порядок вещей инвертируется, чтобы потом укрепиться.

Идя в колонне, испытываешь массу положительных эмоций, главная из которых — единение с народным телом: все приветствуют всех, никто никому не желает зла. А выйдя из колонны, ощущаешь сожаление от того, что в Украине такое вряд ли будет возможно в ближайшем будущем — нет той структуры общества (чёткое деление на визуально ощущаемые общины, что в городах выражается в виде кварталов греческого, китайского, украинского, арабского, геевского и др.), которая к этому ведёт.
Читать далее

Кросс-культурный анализ и ценности Шварца

У Тамары МАРЦЕНЮК с соавторами вышла новая статья: «Крос-культурний аналіз ставлення населення до геїв та лесбійок: Україна, Швеція, Іспанія, Угорщина та Німеччина» (Укр. соціум, 1, 48, 2014. — С. 31–43). Хоть этот материал мог бы засиять новыми красками в многомерном анализе, но даже сейчас он прекрасен. Искренне поздравляю!
Читать далее

«Не пропадёт ваш скорбный труд...»

Национальный институт стратегических исследований (эта контора обеспечивает научное сопровождение творений Президента Украины) подготовила аналитическую записку «Состояние и проблемы ЛГБТ-движения Украины» (http://www.niss.gov.ua/articles/1206/). Документ весьма и весьма гей-френдли.

Это само по себе симптоматично. Но лично мне приятно другое — этот документ опирается на созданные вашим покорным слугой с соаторами книги, такие как оценка численности МСМ, отчёты об исследованиях и другое.

До определённого момента мне казалось, что я работаю в стол, считаю, пишу, делаю выводы... Кому это нужно? Оказалось, нужно! Подошло время и труд не пропал даром.
Читать далее