Дві моделі

І ще про мову, точніше про її державну підтримку в двох країнах. Отже, Естонія та Польща. Хоч вони обидві належать до ЕС, їхні підходи різняться радикально.

В першій, Естонії, екзамени з мови безкоштовні, чотири рази на рік, весь іспит вкладається в один день, сертифікати без терміну придатності та видаються в електронному вигляді (хочеш — друкуй та вішай на стінку, не хочеш — не треба, держава визнає диґітально-підписаний файл), якщо склав іспит успішно, то можеш клопотати про повернення 320 евро із витраченого на навчання, додатково є безкоштовні курси, веб- і мобільні застосунки (теж gratis!) плюс фантастичні підручники, в кінці року в податковій декларації ти вказуєш свої витрати на освіту (і мовну теж!) та отримуєш повернення податків із витраченого на навчання. Ну і як вишенка на торті — мовна інспекція: спочатку попередить, потім направить на курси, потім звільнить та оштрафує підприємство, якщо ти такий дурний, що не зміг. Окрема тема — тюрма, куди потрапляють (сюрприз!) переважно узкоязичні. Так от, там теж є уроки естонської.

Тепер Польща. Кожен іспит коштує приблизно 150 евро, причому окремо треба платити за сертифікат (ніякої диґітальності — тільки папір, що йтиме до тебе теплою ламповою поштою: загубив — твої проблеми), були екзамени двічі, тепер — тричі на рік, сертифікат дійсний тільки три роки, потім треба перескладати, ніякого повернення коштів і податків (дякуй, що живий). Про підручники, тюрму і наявність мовного патруля ніц нє вєм.

Чому така різниця? Якщо абстрагуватись від ефемерних матерій на кшталт любові до батьківщини, ментальності та віри, то причина майже очевидна: кляте імперське минуле. В Естонії приблизно 30% отих, що понаїхали, та їхніх нащадків, вони живуть компактно (цілі російські райони в містах чи повітах, де можна за життя не почути естонського слова) та не дуже прагнуть інтеґруватись (какая разница? Путін, ввєді!). В Польщі без мови можна хіба що недовго бути туристом, а з понаїхавших тільки українці та білоруси. Яка з цих двох картинок ближча до України? І, отже, яка має бути в Україні модель до популяризації мови?