Нитка і голка

Скільки себе пам’ятаю в Україні, стільки шкарпетки і, пардон, труси були проблемою — в тому сенсі, що рано чи пізно вони ставали дирявими, а отже треба було брати голку і нитку — принаймні так робили бабця і мама.



Звичайно, робили це не від гарного життя, бо все в совку було проблемою. І в Естонію я привіз свою голку з нитками — он досі в шафі лежить. Чи користуюсь? Ні, бо легше піти в найближчий H&M, п’ять хвилин — і маєш все, що треба, зручне, потрібного фасону, розміру і кольору.

Щастя є, але попри гарну якість час від часу воно теж рветься і тепер проблема не зашити/купити, а куди діти зношене — бо стара радянька жаба не дозволяє викидати чисте, гарне, зручне, але з дірочкою.
І от якщо в Маріуполі щоби передати речі менш заможним, ти мусиш шукати якусь соціальну установу та ще й умовляти тіточку на вахті це взяти, то в Таллінні з цим теж нема клопоту: склав старі речі в пакет і відніс в спеціальний ящичок в супермаркеті — і совість не дошкуляє, і лахи не захаращують шафи