Совєцький бард

Сперечались з батьком про Висоцького: він каже, що той справив ґрандіозний вплив на всю світову культуру, для мене однак він — так, людина непересічна, але його творчість (як і все в СРСР) дуже містечкова, прив’язана до часів Застою, і отже така, що має значення для його покоління чи, може, ще мого.

Спробував пошукати доказів: анґлійська вікіпедія пише тільки про якійсь фінський та польській колективи, що надихаються творчістю Висоцького; якійсь нетривалий движ був у Франції в 70-ті, але серед російськомовних еміґрантів; решта — територія европейської частини колишнього СРСР. З певною натяжкою можна його, мабуть, уважати за засновника жанру бардовської пісні, в тому числі сучасної АТОшної — але то так само територія колишньої імперії: не Літній бо канон в окопах співати!

PS. В коментарях до посту в ФБ мене поправили: «Основатели стиля, собственно, те кто вывел советскую бардовскую песню из городского романса — Визбор и Окуджава. Кажется, это послевоенный период, примерно 50-е. Высоцкий, Митяев, Никитины — вторая волна, плюс-минус 70-е. А вот уже в 80-е приходят Розенбаум и Круг, которые из бардовской песни выкармливают шансон, облагораживая арестантскую песню и одесский бит. Паралельно с этим выделяется и советский рок-андеграунд, там Дягилева, Летов, Сурганова, Маркина и т. д. А дальше сложно, там куча всего из всего... Политика советов, которые ваяли новую, интернациональную идентичность „человек советский“, породили и бардовскую песню. Кстати, которая не особо-то в советах приветствовалась. Но тут ничего не поделаешь. Выгоняя в таком количестве студенческие массы на соцработы, приходилось мириться и со студенческой песней. Решение о поддержке и развитии туризма выдало индульгенцию туристической песне»