Interslavic

Вчора натрапив на передачу Радіо «Свобода» (https://www.rferl.org/a/interslavic-language-medzuslovjansky/30172653.html) про штучну мову «Interslavic», подивився з цікавістю, знайшов у ФБ спільноту цієї мови, долучився, і ось що маю сказати. Скільки ж всякого в голові завалялось! Бо проектів штучних мов для полегшення міжнародного спілкування навіть я, людина яка просто інколи читає книжки, можу сходу назвати зо два десятки, а насправді їх понад сотня.

Деякі з них популярніші — есперанто, деякі ввійшли просто в мову як імена загальні — волапюк. Деякі гріють серце як рідні — латиносинефлекціоне (нею років зо двадцять автор, італійській математик Пеано, видавав навіть математичний журнал), більшість однак існують тільки історичним фактом у підручниках: це прекрасне майбутнє, яке могло би бути, якби не лишилось у минулому. Проекти міжслов’янскої теж були і навіть старіші за всі інші (XVII століття).

Звичайно, мені як носієві кількох слов’янських мов — східних, західних і південних — розуміння написаного тексту майже будь-якою з них не справляє жодних труднощів, тим більше якщо це отакий інтерславік, який є грубо кажучи середнім аритметичним. Однак тут постає засадниче питання: розуміння не є проблемою, проблемою є активне володіння, що тягне за собою такі ж зусилля, як і вивчення живої — іншими словами, якщо є розуміння мов живих її освіченими носіями, то нашо ще якийсь посередник у вигляді мови штучної?

Але людина — то тварина така, що знайде сенс навіть там, де його нема за означенням. Тому «хай живе і квітне міжслов’янська!», тим більше, що створюють її не «старші брати» земля їм скловатою