Про філії

Колись на світанку европейських націй у маленькій Естонії виник рух естонофілів — люди, що отримали гарну німецьку освіту, раптом відкрили, що є такий народ (який тоді був переважно сільською біднотою) і має цікаву мову. Мабуть, і мене можна назвати естонофілом. А ще — навіть не доберу слова до своєї закоханості в давній Рим і Грецію, хоч жити тоді і там я б, певно, не дуже хотів би.

І от тільки я сьогодні подумав, що довкола мене є кілька дуже цікавих персон, які я міг би назвати українофілами: два французи, японець, американець латвійського походження, естонці та естонки... І це таке незвичайне почуття, коли твоя мова, яку дома ще буває називають телячою, спосіб життя, який тобі ж самому здається далеким від досконалості, погода, від якої хочеться інколи сховатись, комусь можуть здаватись такими, що заслуговують на похвали. Одним словом, слава Україні! Зі святом!