Графолог-душевед

Забавные порой встречаются на пути люди. Пришёл к нотариусу, а он возьми и начни рассказывать о своём хобби: собирает подписи и пытается вывести из них прогнозы успешности человека.

Подход почти эмпирический. Т. е. реально — в любимой красной кожаной папке листы: слева подписи, справа характеристики (возраст, богат/не очень, директор/шопопало и т. п.); и бриллианты коллекции — подписи Таруты, Ахметова, Бойко, Порошенко...

То, что я для себя перевёл как его базовую гипотезу, выглядит примерно так: подпись влияет на «дух успешности» (например, если закорючки в направлении слева направо вьются вверх, то человек идёт к успеху), причём именно в таком причинно-следственном модусе (дядька несколько раз упомянул о необходимости менять подпись на «более успешную», сказал, что он сам за жизнь поменял трижды свой автограф...).

Я, конечно, старательно прикусывал язык, чтобы не ввязаться в методологический спор, из меня выходили только одобрительно-отзеркаливающие реплики: «по-видимому, для Вас это важно», «Вы проделали большую работу» etc. Если ввязываться спор, то у этого «исследования» есть, помимо содержательного метафизического компонента, одно очень слабое место: отсутствие группы сравнения — сильно бедные, неуспешные к частному нотариусу не ходят и подписей не оставляют, соответственно сравнивать плетение письмён не с кем.

Теперь вот думаю: надо бы купить какую-то приличную книгу по графологии и презентовать владетелю вензельного собрания :)
Читать далее

Физики и лирики

Войну 1939–1945 назвали «войной физиков» не только потому, что физики помогли с атомной бомбой, но и потому, что после нее коренным образом поменялось высшее образование, в котором физика стала самой востребованной и лучше оплачиваемой частью (Nature, Vol. 523, P. 523–525). Я далек от того, чтобы ставить в один ряд вторую мировую бойню и локальный конфликт Украины и России, однако не могу не задать по аналогии вопрос: будет ли наша война интерпретирована как война лириков, точнее историков, социологов или, например, журналистов?
Читать далее

Депрессия и война

Молодые геи и бисексуалы временно-оккупированной территории (Донецк) демонстрируют бОльший уровень депрессии по сравнению с теми, кто живёт на подконтрольной Украине территории. Это показывают предварительные результаты опроса, проводимого Межрегиональным центром ЛГБТ-исследований «Донбас-СоцПроект», охватившего 720 респондентов — псевдослучайная выборка (RDS) гомо- и бисексуальных мужчин в возрасте от 16 до 28 лет, проживающих в Донецке, Мариуполе, Львове, Чернигове и Кривом Роге.
Читать далее

Бесплатное — не ценится

В справедливости этой банальности мы убедились вчера. В начале апреля (за полтора месяца!) захожу в местное музылище, храм так сказать искусств, и говорю: так и так, устраиваем концерт клавесинной музыки, давайте ещё для ваших студентов и студенток проведём (бесплатно! — в отличие от концерта) мастер-класс, пощупаете вживую клавесин, пообщаетесь с исполнителем мирового уровня...

Типа согласились, созванивались регулярно, всё шло к счастливому финалу. Вчера, 10 утра, исполнители и клавесин (240 кг) приехали, оделись, уже садимся в фиат, звонок: «Здрасьте, это Л. А. (преподаватель ф-но в училище, ответственная за контакты с нами, — М. К.), Вы знаете, мы извиняемся, но мы не сможем, мы так устали после поездки в Харьков (на прошлой неделе, — М. К.), студенты так стесняются, да и вахтёрша не пустит в субботу...» Гнилые, в общем, отмазки.

Мы перекрестились — училище с возу, фиату легше. Стесняйтесь дальше. А исполнители мирового уровня сели, порепетировали на вечер и блестяще (зал без единого свободного места стоя аплодировал) провели концерт.



Читать далее

Вузовский цирк

Визит министра образования был назначен на 11:30. По крайней мере за полчаса до этого: 1) открыты обычно закрытые двери, 2) постелена красная дорожка, 3) лежал каравай, 4) стояли ВСЕ наличные в тот момент студенты (на фото поместилась только их малая часть) и преподаватели со счастливыми лицами, 5) все проректоры стояли возле дороги с цветами и не менее счастливыми лицами. Как только появился Квит (одетый намного менее формально, чем все встречающие), народ построился, каравай перекочевал со стола к девочкам в руки, а я спросил, не пора ли падать на колени? — ибо византийщина какая-то.

Зайдя на кафедру (промежуток между торжественной встречей и собственно общением Квита со студентами и сотрудниками в Актовом зале), я обмолвился, что приготовил министру вопрос. Радио сработало моментально — перед дверьми Актового ко мне подошло высокое начальство и ЛИЧНО попросило вопросов не задавать, ибо 1) «ректор будет волноваться», 2) «всё равно этот чиновник (т. е. Квит) ничего не решает». — Пи-пи-пи, извините мой французский, если ничего не решает, то чего ж вы тут так ковром стелетесь?!?

Вопрос я Квиту задал через ФБ и сообщил высокому начальству, что я контракт продлевать тут не буду — живите счастливо в мире с чиновниками, которые что-то, наверное, решают.




Читать далее

О сбыче мечт

Оказывается, я давно не мечтал. В детстве и юности я мог целые часы визуализировать то или сё — это могли быть предметы, которых тогда у меня не было, ситуации, которые тогда ещё не случились, слова, которые тогда ещё не прозвучали...

У меня была специальная палочка (примерно как два карандаша в длину), которая всегда должна была быть под рукой, — она, перекатываясь в пальцах, помогала увидеть грядущее. Всё, что тогда я представлял, ныне реализовалось --- ну кроме, пожалуй, готического особняка на небольшом пустынном скалистом острове.

Может, проблема именно в этом — не знаю, куда и к чему всей душой стремиться? На каждый день я пишу списки дел, но это не то — мелко и буднично. Поискать снова волшебную палочку будущего?
Читать далее

Прогулка по Лодзи

Cмешанные чувства. С одной стороны, это достаточно небогатый миллионник, дома небольшой этажности, много граффити, полуразрушенных зданий и очень много — почти в каждом квартале — объявлений «сдам помещение». С другой стороны, поскольку расцвет города пришёлся на начало 20 в., даже не слишком отремонтированные строения в стиле модерн радуют глаз. К тому же, никто не торопится.

Тип мужчин — голубоглазые, русоволосые и среднерослые. Люди одеты без претензий — как наши, мариупольские. Архитектура чем то напомнила мне чудом оставшиеся кое-где уголки старого Мариуполя. Вкупе с тем, что язык, к моему удивлению, совершенно не напрягал меня — я понимал, меня понимали, выученные в студенчестве польские слова сами складывались во фразы — мне здесь очень комфортно. Это не провинциальное высокомерие Львова, и не многочеловечие Киева, и не вальяжная неспешность Николаева. Это, пожалуй, обаяние Винницы, Чернигова или прежнего Севастополя.

Музей города не был вместилищем привычных по нашему краеведению трипольских скелетов, черепков и скифских баб. Он — о людях, которыми Лодзь гордится, деятелях искусства совсем недавнего времени, ста лет ещё не прошло. Смотреть на рояль, награды, письма и фотографии Артура Рубинштейна было мило, но не трогало особо душу. Но в комнате рядом меня ждал Тувим. Опять случилось маленькое чудо — стены ожили, заговорили запомненными когда-то стихами, будто и не было тех 18 лет, когда случайно оставшаяся у одногрупника книга этого грустного гения преодолела лень студента-очкарика последнего курса универитета:

Nieciekaw jestem świata,
Ogromnych, pięknych miast:
Nie więcej one powiedzą,
Jak ten przydrożny chwast.

Nieciekaw jestem ludzi,
Co nauk zgłębili sto:
Wystarczy mi pierwszy lepszy,
Wystarczy mi byle kto.

I ksiąg nie jestem ciekaw
— Możecie ze mnie drwić -
Wiem ja bez ksiąg niemało
I wiem, co znaczy żyć.

Usiadłem sobie pod drzewem,
Spokojny jestem i sam -
O, Boże! O, szczęście moje!
Jakże dziękować Ci mam?
Читать далее

Бесы-москали

Был сегодня с высочайшим визитом в «Тюрьме на Лонцкого». Экскурсовод попалась такая духовная, что не смог не спросить её в конце, не страшно ли ей тут работать? — «Я в перший день навіть не змогла „Отче наш“ прочитати, біси не давали. Але потім кожний день читала вголос „Богородице, діво“ і пітьма відступила». — я вот не поверил, промолчал, но про себя спокойно вычитал "Pater noster’, никаких препятствий не испытал: то ли бесы латыни не знают, то ли тётка уже всех разогнала...
Читать далее

У Швейцарії католицький священик благословив лесбійську пару

У жовтні 2014 р. католицький священик Венделін Бюхелі, парох у Бюргельн, благословив лесбійську пару. На початку листопада інформацію про це надрукувала місцева газета. Дещо раніше оголошення про вінчання двох жінок було надруковано в парафіяльній газеті. Однак розголосу цей випадок набрав щойно наприкінці зими, коли Вітус Гуондер, правлячий єпископ єпархії Хур, закликав клірика добровільно подати у відставку.

Відразу після того, як про цей випадок довідалася широка громадськість, католицький ієрарх намагався зустрітися зі священиком, однак той постійно переносив дату зустрічі, посилаючись на хворобу. Під час зустрічі віч-на-віч, яка відбулася щойно 2 лютого, єпископ повідомив пароха, що через такий важкий проступок той не може більше служити в Бюргельні. Як повідомляє прес-служба єпархії, о. Бухелі погодився, що своїм вчинком поставив єпископа у важке становище. Ситуація ускладнюється тим, що о. Бухелі належить до іншої єпархії, єпископ якої розглядає можливість відкликання священика до рідної єпархії, тож єпископу Гуондеру не доведеться вживати адміністративних заходів для зміщення священика — той просто буде змушений повернутися до єпархії, до якої він приписаний.

Разом з тим, ця справа набула значного розголосу не лише в єпархії Хур, але й у цілій Швейцарії. Найбільш впливова газета країни «Нойє Цюріхер Цайтунг» присвятила цій темі статті в кількох своїх лютневих випусках (11, 14, 16, 20 і 21 лютого). Парафіяльна рада парафії Бюргельн висловила свою підтримку священикові й оголосила, що бажає, щоб він і надалі залишився їхнім парохом. Ця новина лишається актуальною ще й тому, що католицькі активісти Швейцарії оголосили про збір підписів під протестом проти покарання о. Бухелі чи його відсторонення з посту пароха. На даний момент зібрано вже понад 20 000 підписів.

(автор — Ігор Ко)
Читать далее

Vincemus ergo

Оглядываясь назад, я подумал: ведь сколько ресурсов было вложено в нас, тогда, в конце 1990-х — начале 2000-х, ещё совсем молодых людей Западом! Это и Британский Совет в Донецке, и Товариство Лева, и DFID, и УАПС, и Counterpart International, и пресловутое «щире серце Американського народу», да и многое другое...

Нас учили, казалось-бы, мелочам: ясно поставить цель, объяснить её другому, увидеть пути, посчитать ресурсы... Нам давали совсем немного денег, но много советов для воплощения идей. Снисходительно — как с детьми — относились к иногда нерациональным тратам и дурацким поступкам. Собирали нас вместе по любому поводу и говорили-говорили-говорили... Зато теперь все эти люди сыграли ключевую роль в Революции достоинства. Мы состоялись. У нас есть интересное дело, какое-нибудь милое хобби, друзья и соратники. Для нас не составляет проблемы попросить помощи или предложить свою. Стратегическая ошибка Московии в том, что она не делала всего этого и теперь на её стороне те, кто не состоялся. Мы победим!
Читать далее

Утро воскресенья

Так не хочется вылазить из постели! Воображение после вчерашнего известия о том, что в Мариуполе собираются бабки протестовать против присутствия украинских войск, рисует всякие ужасы. В автобусе думаешь: вот-же ж, блин, всё опять — Донецк-2014 зима, Мариуполь-2015 зима!

Приезжаю на место, стоит стайка «детей войны» пенсионного возраста, говорят что-то о том, почему, мол, эти с жовто-блакытными пришли... А вокруг уже подтягиваются люди с нашими флагами, их явно больше, они не агрессивны. Стайка «детей войны» тихо испаряется. Фух! Ужасов, кажется, не будет!

Всё было б хорошо, но митинг превратился в молебен УПЦ КП с мироточащими иконами — как-то клерикализация меня стала напрягать.

Немного поодаль выстроились проукраинские плакаты. В целом, главную задачу митинга — мирно выдавить адептов русского мира — мы выполнили. Нас больше!


Читать далее

Образы войны

Война, образы масскульта и стрела времени... они интересно переплелись: киборги и орки, научная фантастика и фэнтези — первая трактует о будущем, вторая свидетельствует о воображаемом прошлом. Киборги бьются на стороне добра и прогресса, когда человек перестал бояться загадок природы, поставил её себе в услужение, орки воплощают хтоническое зло, они плоть от плоти неуправляемой, дикой натуры (они даже не носят особой одежды и вооружены палицами). И в научпопе, и в фэнтезийном жанре можно было найти как позитивные, так и негативные образы воинов (напр., Дарт Вейдер и эльфы), но массовое сознание выбрало именно такую полярность: за добро сражается будущее, за зло — прошлое. Забавно. Сюда, кстати, отлично вписываются и менее значимые персонажи: казачество и реконструкторы — это ведь прошлое, цепляющееся за настоящее, тянущее его назад.
Читать далее

В Мариуполе

Полной мерой ощущается прифронтовость — добирался изо Львова более тридцати часов с пересадками (поезда ведь не ходят), на блок-постах контроль строже, чем раньше (но вместо оборванцев летом теперь это воины в полной современной экипировке), ночью на улицах ни людей, ни транспорта (только такси), часто ездит военная техника и слышен гул отдалённой артиллерии.

Со мной из Днепра ехал турок, не говорящий ни по-русски, ни по-украински. Почему-то изо всех пассажиров он выбрал меня, чтобы спросить говорю ли я по-английски — так-сяк, два-три слова, ответил я, после чего он сел рядом и на всех блок-постах и в туалетах я бы и. о. переводчика-волонтёра.
Читать далее

Наблюдение ушами

Чем выше образование у встреченных львовян (коренных), тем менее заметны специфическое интонирование — растягивание ударного слога и повышение его тона.

То ли продвигали по лесенке тех, кто успешно избавлялся от региональных диалектизмов, то ли более высокая степень полученного образования предполагает бОльший навык общения с людьми из других регионов и, соответственно, бОльшую близость к литературной норме. Вполне может быть и то, что лучшее образование получали дети и внуки тогдашней номенклатуры, а параллельно их преимущественно русскоязычный субстрат влиял на артикуляционные навыки уже ставшего родным украинского.
Читать далее

Милиция не меняется

Львов, вокзал, опять встречают из поезда. На этот раз я упёрся: будем делать по закону, ст. 208 и 223 КПК (личный досмотр, обыск, задержание). Первый прапорщик не нашёлся, что ответить кроме того, что мы-де вас не задерживаем, а приглашаем пройти. — От приглашения отказываюсь. — Не, так нельзя...

Прибегает мелкое начальство в чине капитана... Потом начальник участка на вокзале с папкой приказов на фильтрацию и приглашения. Читаем, включительно с кодексом. Естественно, ничего подобного тотальным приглашениям там нет. Звучит в конце его сакраментальное: ах, нет, что ж вы сразу не сказали? ну извините! В общем, досмотр вещей так и не был проведён.
Читать далее

Сучасна наукова періодика як засіб формування творчого компоненту навчання у вищій школі

УДК 378.147

Касянчук Максим Григорович, к. х. н., доцент кафедри раціонального природокористування та охорони навколишнього середовища

Розвиток інформаційних технолоґій, зокрема доступна за малу ціну чи взагалі безкоштовно мережа Інтернет, ставить перед системою освіти та її учасниками низку пов’язаних викликів: а) плаґіат, себто неавторизоване запозичення чужого інтелектуального чи художнього доробку [1]; б) легковірність, себто драматичне зменшення порогу критичного сприйняття, коли знайдена інформація не оцінюється на відповідність лоґіці, здоровому глуздові та отриманим знанням з фундаментальних дисциплін; в) розсіяна увага, коли пошук інформації та її презентація відбувається не за змістовними зв’язками з опрацьовуваною темою, а за позірною подібністю ключових елементів; г) заміна ґносеолоґічної мотивації, коли запам’ятовування фактів заступається запам’ятовуванням шляху їхнього пошуку [2].

Безумовно, викладене не означає шкідливості доступу до інформації per se, натомість ставить перед освітянами проблему так змінити вкорінений роками modus discendi, щоби взаємодія зі студентами не перетворювалась на безсенсовний кругообіг анонімних рефератів та імітацію навчання.
Запроваджувані в світі процедури перевірки наукової та художньої творчості на наявність плаґіату та дедалі суворіші санкції [3, 4] є необхідним, але не достатнім кроком до вирішення описаної проблеми.
Виходом може стати створення такої навчальної ситуації, коли поставлене викладачем завдання є а) унікальним, себто не існує його готового розв’язку; б) авторитетним, себто вивіреним стосовно вихідних даних і висновків; в) простим для розуміння, таким, що потребує тільки для рішення тільки базових природничих знань і вміння будувати лоґічні ланцюжки; г) лаконічним і цікавим. Наведені вимоги можуть означати суттєве збільшення навантаження на викладача і, отже, здаватися нереалістичними.
Разом з тим, як в анґломовному, так і традиційно-російськомовному пострадянському інтелектуальному просторові існує практично невичерпне джерело таких завдань, яке може стати в нагоді зусиллям з творчого розвитку студентів будь-якої спеціальності та курсу — авторитетні наукові та науково-популярні журнали, частина змісту яких суть короткі новини з переднього краю досліджень: Nature, Scientific American (анґл.), Science et Vie (фр.), Наука и жизнь, Химия и жизнь XXI век (рос.) та ін. (принагідно слід зазначити, що зміст російської науково-популярної преси в значній мірі повторює новини анґломовних джерел, отже має вторинний характер).
Залежно від задач, які стоять перед викладачем, ці новини можуть виконувати різну навчальну роль — від суто утилітарної (напр., давати студентові перспективу сучасних тенденцій у природничих науках, ілюструвати лекційний матеріал з певної дисципліни, полегшувати входження в реґулярне читання наукової літератури за фахом тощо) до творчої (напр., ставати темами доповідей на семінарських заняттях чи самостійних академічних розробок, себто курсових і дипломних робіт). Наш досвід свідчить про те, що використання такого підходу значно пожвавлює авдиторні заняття, не вимагає надмірних зусиль і дозволяє використати можливості, які дає людині доступ до мережі Інтернет, уникнувши зазначених на початку проблем.
Звичайно, описане використання наукових новин має певні обмеження, найголовніші з яких суть такі: а) мозаїчність vs фундаментальність, тб. читання коротких відомостей з вістря науки не може і не повинно підміняти системного викладу фактів і концепцій у рамках лекційного курсу з відповідної дисципліни; б) підвищені вимоги до ерудиції, тб. викладач мусить у разі потреби окреслити ширший контекст і значення тої чи іншої новини, пояснити її важливість, те, чому саме вона стала предметом публікації в поважному науковому журналі.

Література

1. Сурмiн Ю. П. Науковi тексти: специфiка, пiдготовка та презентацiя : навч.-метод. посiб. — К. : НАДУ, 2008. — 184 с.
2. Благутина В. Форматирование мозга // Химия и жизнь XXI век. — 2013. — № 1. — С. 29–33.
3. Ромашенко С. Уличённый в плагиате министр обороны ФРГ объявил об уходе со всех постов (01.03.2011) [Электронный ресурс] / Медиакомпания Deutsche Welle. — Режим доступа: http://www.dw-world.de/dw/article/0,,14880752,00.html
4. Міністерство освіти і науки України веде боротьбу з плагіатом (31.10.2014) [Електронний ресурс] / Міністерство освіти і науки України : Офіційний веб-сайт. — Режим доступу: http://mon.gov.ua/ua/news/39186-ministerstvo-osviti-i-nauki-ukrayini-vede-borotbu-z-plagiatom
Читать далее

Всё непривычно

Впервые НГ встречали без света (авария на линии), при свечке. Соответственно, весь стол ограничился красной икрой и шампанским. Большая часть поздравительных СМС-ок от друзей заканчивались «Слава Украине». Ну и телевизор. Его не было. Была трансляция 5-го канала. Впервые мне не было стыдно: Президент часть речи произнёс по-крымскотатарски, говорил, в целом, мало. Речи солдат. И не было набившего оскомину попсового Голубого Огонька. Салюты у соседей были, но начались не по российскому времени, а после гимна Украины.
Читать далее

Вагон

В соседнем купе едут солдаты в увольнительную. Коньяк, молодые да ушлые проводницы, разговоры заполночь — всё как полагается. Слушали песни под гитару. Новый армейский фольклор уже родился, вот например из прозвучавшего: «... я сегодня в поле чистом застрелил сепаратиста за национальную мечту ...», «... муж воюет на Донбассе с промосковским пидарасом ...» etc. Не знаю, суждена ли победа, но война, судя по содержанию песен, стала народной.
Читать далее

ЗАЯВА РАДИ ЛГБТ – ОРГАНІЗАЦІЙ УКРАЇНИ

Щодо необхідності всебічного та прозорого розслідування підпалу кінотеатру «Жовтень» в м. Києві

м. Київ 07.11.2014 р.

Рада ЛГБТ-організацій України звертається до правоохоронних органів із вимогою провести ретельне та прозоре розслідування факту підпалу столичного кінотеатру «Жовтень», який було вчинено 29 жовтня 2014 року під час проведення в ньому заходів XLIV Міжнародного кінофестивалю «Молодість».

Як відомо, пожежа почалася під час демонстрації одного з фільмів програми «Сонячний зайчик» (Sunny Bunny) – конкурсу фільмів з ЛГБТ-тематики в рамках МКФ «Молодість». Згідно з повідомленнями свідків, під час сеансу до зали зайшли невідомі молоді люди з димовими шашками, підпалили їх та кинули в глядацькі ряди, після чого почалася пожежа. Людей вдалося вчасно евакуювати з усіх кіносеансів, що тривали в кінотеатрі на той час, але самому помешканню внаслідок пожежі було заподіяно значну майнову шкоду.

Згідно з інформацією Міністерства внутрішніх справ України, підозрювані у скоєнні злочину визнали, що вчинили підпал з метою демонстрації свого «зневажливого ставлення» до ЛГБТ-спільноти і для цього навмисно обрали фільм із ЛГБТ-кінопрограми. На нашу думку, в разі, якщо це буде підтверджено слідством, злочин має бути кваліфіковано з урахуванням мотиву упередження як обставини, що обтяжує покарання, а саме, за пунктом 5 статті 67 та частиною 3 статті 161 Кримінального кодексу України. Факт спрямування злочинних дій проти заходу, що пов’язаний з конкретною групою осіб, та визнання самими підозрюваними мотиву упередження стосовно спільноти ЛГБТ характеризують випадок, що стався, як злочин на ґрунті ненависті. Незалежно від того, чи був це єдиний мотив правопорушників, чи вони використовували його для приховування інших мотивів, на думку експертів БДІПЛ ОБСЄ це має бути розглянуто державою саме як злочин на ґрунті ненависті. Якщо ж слідство встановить, що метою підпалу виступало порушення громадського порядку та/або залякування, то вчинений злочин може бути перекваліфіковано за частиною 2 статті 258 КК України.Особлива небезпека такого злочину полягає не тільки в безпосередній матеріальній та моральній шкоді, але й у залякуванні набагато ширшого кола осіб, ніж ті, які перебували на місці скоєння злочину під час його скоєння. ОБСЄ зауважує, що недбале розслідування державою таких злочинів є приводом для подальшого тримання у страху цілої соціальної групи (в цьому випадку, ЛГБТ), а всьому суспільству така бездіяльність дає сигнал, що подібні злочини є прийнятними (докладніше див. http://www.osce.org/ru/odihr/39822).

Цей випадок є не окремим, а черговим насильницьким проявом упереджень проти ЛГБТ. Так, 30 вересня 2009 року невідомі особи вчинили підпал арт-центру «Я Галерея» на Подолі через декілька днів після проведення в ньому дискусії про гомосексуальність. Провокації з використанням димових шашок також відбувалися під час кількох заходів ЛГБТ-тематики протягом останніх років. Цього року невідомі зловмисники вчиняли погроми у столичних гей-клубах «Помада» по вул. Заньковецької та «Ендібар» по вул. Хрещатик, внаслідок чого зазначеним закладам було заподіяно істотну матеріальну шкоду. Наскільки нам відомо, жодний з цих злочинів не було розкрито, не було встановлено особи винних, нікого не притягнуто до відповідальності.

Українські ЛГБТ-організації висловлюють своє глибоке занепокоєння відсутністю належної уваги до розслідування в Україні злочинів на ґрунті ненависті, а надто на ґрунті гомофобії та трансфобії, та вважають неприйнятною ситуацію, коли представники та представниці певної групи знаходяться під загрозою заподіяння фізичної та моральної шкоди і не отримують адекватного захисту від правоохоронних органів.

Попри існування закону «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні», держава не докладає достатньо зусиль для його реалізації та ефективного захисту прав людини у сфері протидії дискримінації, а також протидії насильницьким проявам упереджень щодо представників і представниць різних груп населення. Саме тому кваліфікація даного злочину з урахуванням обтяжуючих обставин та ефективне розслідування є необхідними кроками у виконанні державою своїх зобов’язань щодо забезпечення рівноправності всіх громадян і громадянок.

Проведення розслідування підпалу кінотеатру «Жовтень», встановлення мотивів цього злочину, належний судовий розгляд справи та притягнення винних до відповідальності з належним інформуванням громадськості мають засвідчити дотримання українською владою фундаментальних прав і свобод людини, ефективне застосування антидискримінаційного законодавства та здатність правоохоронних органів протидіяти злочинам на ґрунті ненависті, що викликають обурення не тільки в української, але й у міжнародної громадськості.

Чергові культурні події ЛГБТ-спільноти, які плануються в Україні, не повинні наражатися на ризики підпалів, насильницького зриву, залякування організаторів, учасників та учасниць, а також на інші форми протиправної протидії.
Читать далее

Круговорот конспектов в природе

Наше образование бедно. В моём идеальном мире каждый предмет читает тот, кто этой наукой или видом деятельности занимался. В реальности провинциального университета денег на звёзд по каждой дисциплине нет, поэтому приходится читать студентам то, что сам выучил за неделю до них. Это уж потом, на второй-третий год, когда все лекции написаны и проговорены, можно расслабиться и только полировать материал.

Один мой друг так с детьми латынью занимался: сегодня с моей помощью выучил тему, разобрал примеры, завтра — рассказал студикам.

На меня так же геохимия свалилась: что-то когда-то конечно слышал, но на 180 мин текста этого чего-то явно мало, поэтому берём учебник (хорошо, что он вообще есть), честно передираем в свой конспект и вуаля — 10 страниц на две пары звучания готовы. Потом опять — и так до конца семестра...

Начитка лекций закончилась, можно конспект отложить. Но в голове-то они крутятся! Поэтому в законный выходной конспект, уже на следующий год, переделывается: появляются примеры из журналов, наводится логический порядок в пока ещё чужом материале, расставляются ссылки... И всё это за смешные деньги. Зато студенты хорошие
Читать далее