Естонська C1 або дайте мені таблеток от жадності... і побольше!

Ще минулого року я шкодував, що мій час перебування тут, в Естонії, закінчується. За три роки героїчними зусиллями (і не менш героїчними видатками) здобуто поза мовним середовищем B2. Ще б рік такими темпами, думав, і був би C1! І ось — на, жери. По-1, оголошується надзвичайний стан і кордони закриваються. По-2, закінчується мій контракт і я офіційно стаю безробітним, але стаж і попередня зарплата були такі, що дозволяють претендувати на незлу підтримку Каси з безробіття. Власне, її отримую і відразу прошу направити мене на курси естонської, бо все одно нема чим зайнятись на карантині. Каса дає мені ці курси, але оскільки карантин, то єдино можливий варіант із доступних у них — індивідуальне навчання по скайпу. Власне, все як було до цього моменту, тільки вчителька інша.

Паралельно, щоби було зрозуміло, в мене вже йже (точніше, закінчується) з кінця минулого року маленький ненапряжний веб-курс Тартуського ун-ту (теж С1). На свою голову я взяв там ще фінську для початківців (ну дуже елементарний рівень). Тобто, з квітня і до кінця минулого тижня в мене було паралельно три курси — два естонських і одна фінська. І тут, тадам, приходить повідомлення від Фонду інтеґрації про те, що вони очухались від першого карантинного переляку і дають мені ще один безплатний курс С1 — бо минулого року я мав бесіду з їхньою консультанткою і тепер вони знайшли ресурси. Хіба ж я дурний відмовлятись від халяви? Звісно, давайте! Таким чином, день у день — закінчилась фінська, її місце заступила ще одна естонська. Сдуреть!

Слід зауважити, що із цих трьох тільки один — від Каси з безробіття — по справжньому інтенсивний і важкий: індивідуальні заняття і море завдань. Решта два цікаві, але радше як фон і ще одна можливість заповнити час мовою та практикою. Та й результати вже сам бачу: те, що було ще півроку тому тяжким, стає дедалі більш зрозумілим.