Пророк Скоропадський

Моє персональне відкриття — місцеві політеміґранти з Росії… Я, звичайно, знав теоретично, зі спогадів Скоропадського, але щоби аж настільки реально…

Отже, за Скоропадським: «Перша стадія — після приїзду до Києва — мовчить, п’є і їсть. Друга — хвалить Україну, її благозвучну мову, клімат, красу столиці. В третю стадію входить тижнів через два — виявляється, що візники дуже погані, бруківка нікудишня. І нарешті, такий тип заявляє: ’Ваша Україна нісенітниця… та й українців ніяких немає, це все вигадка німців‘».

Т. з. «філософ і соціальний психолог» Максим Єфімов, будучи біженцем, написав про Естонію вже стільки, що навіть тяжко прочитати всю ту філософську благодать. Ну наприклад: «Мои предложения: — Органы власти формируются по принципу 50 на 50, 50% эстонцев, 50% русских. — Столицей Эстонии становится Нарва. — В школах преподаётся русский язык в том же объёме, что и эстонский. — Выбор языка обучения за родителями (как написано в Конституции). — В Эстонии вводятся ещё 2 официальных языка: русский и английский. — Серые паспорта отменяются. Всем, кто прожил тут 5 лет даётся гражданство Эстонии, ибо жизнь в Эстонии — год за три».

І це тільки одна маленька цитата, а там такого добра, де всі дурні, одна я стою в білому… А судячи з матеріалів про інших таких еміґрантів, це не виняток — хоч, мабуть, найбільш ґрафоманський.

PS: живучи тут з 2012-го, естонську воно так і не вивчило — і чому я не здивований?