Hildegardis prophetissa

840 років тому (в Києві княжив якраз Святослав Всеволодович та писалось Слово о полку Ігоревім) померла в Німеччині Гільдеґарда Бінґенська — ім’я мало що нам говорить, але свого часу вона була знаменитістю. Її канонізовано тільки у 2012-му, але всі довгі 833 роки цю жінку неофіційно вважали за святу.

Вона ледве знала латину (ну приблизно як я англійську), вибачалась за це і просила виправляти її помилки. Вона першою створила штучну мову — потім авторами всяких волапюків, есперанто та інтерлінґв були винятково чоловіки. Вона писала пісні, які нам, мабуть, тяжкувато слухати через їхню медитативнісь і зануреність у світ видінь, але цей її спадок зберігся (8 CD!) і стає дедалі популярнішим. Один з цих циклів, Ordo virtutum — Черга цнот, являє собою радикально-феміністичну декларацію її часу: всі 16 цнот — це жінки і тільки диявол — чоловік.

А ще вона дуже страждала на міґрень, ібупрофену тоді не було, як і інших наших ліків. Власне цим пояснюють її видіння. Гільдеґарда прожила довго — понад 80 років, учила, творила, страждала. Свята, чиїм ім’ям названо малу планету