Folkspraak

Оглядаючи внутрішнім оком історію штучних мов, зауважив дивну закономірність: латишам з литовцями (балтийська ґрупа) не спадає на думку вигадувати щось середньо-балтийське для полегшення спілкування між собою, німцям, анґлійцям, голландцям, шведам, норвежцям і датчанам (ґерманська ґрупа) теж якось добре без інтерґерманіка, те саме стосується фінів, естонців, угорців, ханти та інших з уральської родини, а також тюрків з родини алтайської. І тількі прасті госпаді романські народи та слов’яни ніяк не заспокояться — бо ж бачиш без латини-матінки та Перуна-батеньки нема щастя в лічной жизні!

P. S.: в коментарях до цього допису у ФБ мене поправили — проект міжґерманської мови, Folkspraak, все ж був, але це, здається, не сильно міняє картину. На відміну від міжслов’янських проектів, що почались із XVII ст., та міжроманських, яких навигадувано з поч. XX cт. чимало, крім Фолькспраку, який з’явився був тільки в 90-х роках XX cт., до того ж так і залишився незавершеним, бо не зібрав значної кількості ентузіастів, є тільки ще два маловідомих проекти. А це, в свою чергу, означає, що суспільний запит на щось міжґерманське радше відсутній.