Вже зараз не пам’ятаю, в якому з радянських підручників для музикантів (всі стоять на полиці в Маріуполі) я читав, що фолія — то пісня про нещасне кохання, таке нещасне, що слід і виконувати відповідно, з чувством шо всьо пропало…
А тепер от читаю інше: «Изначально фолия была карнавальным танцем […]. Его исполнители — мужчины, наряженные женщинами, — вели себя столь дико и шумно, что казались лишенными рассудка». А де ж нещасне кохання? Де романтика і ґотика? Де дівчина-суїцидниця? Суцільна ґендерна інсталяція, перфоманс і містерія!
Підписатися на:
Дописати коментарі (Atom)
Немає коментарів:
Дописати коментар