Черговий концерт

29 листопада, нарешті сніг долетів до Таллінна. Сприймаєш це романтично, сидячі в теплій Ніґулісте. От же ж снодійне місце — кожен раз, як туди на концерт приходжу, бракує ліжка. На 19-й хвилині став куняти, на 23-й нарешті заснув.

Сподіваюсь, хороп і оце прффф-ном-ном-ном не сильно заважало орґаністці, принаймні прокинувся сам, а не від стусанів меломанів. Прокинувся на Вальтері, але то було єдине більш-менш швидке. Далі був «Фатер унзер» Бьома — якби воно по людськи гралось, а то наче не серце б’ється, а ґрунт по кришці... Ну і Чакона Пахельбеля — включити на фінальному да капо гугняві язичкові в педалі, то треба було, щоби всі точно злипнуті вічка відкрили. Довгі аплодисменти, переходящі в овацію