Узбецька залізниця, плацкарт

Чекали ми гіршого, по факту в рази краще за вільну Україну з усякими правами людини.

Вагони — чисті, постіль послана ДО нашого заходу у вагон, туалети чисті і більші, чай, як виявилось, безкоштовно, стакани ідеально чисті, провідники охайні, людей небагато, вагон-ресторан є та пристойної якості, третьої полиці нема в принципі.

Звичайно, є деталі: на вході до вокзалу перевіряють і квиток і паспорт (провідник потім теж), вхід через рамку і рентген багажу, ескалаторів нема. Майже вся колія оточена парканом і це охоронювана зона — нема такого, що я гуляю з одного поля на інше через колію, мусиш піти на переїзд.

З дрібного: туалети — обидва в кінці вагону, а не там, де провідник готує чай; в плацкарті є розетки — під столиком біля ліжок; біля нижніх полиць є ящички для всяких дрібних речей; кожне ліжко відділене від проходу поручнями.

Ага, ще й прибули хвилина в хвилину.

Коротше кажучи, УкрЗал треба розігнати нахрін, якщо навіть така доволі бідна країна спромоглась нормально зробити послуги пасажирського перевезення