Гомеричне

Скільки разів я був у Маріупольському краєзнавчому музеї? Навіть не порахую, бо маленьким кожного разу просив папу туди відвести, потім усіх немаріупольськіх бойфрендів туди тягав, студентів з університету, та й сам побути наодинці зі скелетиками та горщиками приходив.

В Одеському археологічному був, на жаль, тільки раз, але то такий яскравий спогад, коли каміння заговорило... В Єревані та Тбілісі — вже двічі, сьогодні навіть не пішов далі першого поверху — там, де первісний лад і античність. На жаль, частіше не вдається, просто через ґеоґрафічну віддаленість. У Тарту теж був двічі, але то таке: музей гарний, великий, новий, однак вся історія там починається з XIII століття, а з часів раніших якійсь один нещасний скелетик і уламок дерева — скучно!

Боюсь їхати в Атени, бо якщо тут накриває видіннями біля кожного ножичка чи мисочки тих часів, коли «у зваді лихій розійшлись ворогами син Атреїв, володар мужів, і Ахілл богосвітлий», то там просто помішаються смисли.
Читать далее

О маленьком мальчике

«Маленький мальчик купил пулемёт — больше в деревне никто не живёт»… Фолькльор, знакомый с детства. Садюшки у нас популярны настолько, что кажутся универсальными, по крайней мере для пост-советского пространства.

Ан нет! Как оказалось, в Армении о них не слышали. Равно как и о любимых поколениями детей историях про Красную руку и Гроб на колёсиках. Сказать, что я был удивлён — ничего не сказать! Но быстрый опрос в ФБ показал, что такие стишки, жемчужины мудрости народной, всё-таки были и в менее русскоязычных республиках бывшего СССР.

Литва: Был известен! — W języku rosyjskim czy innym? — Najwięcej po rosyjsku, ale były 2–3 i po litewsku

Эстония: Tänavale veeres pall, // lapsed kõik on trammi all. // paistab soolikas ja keel, // mõni jalgki liigub veel.

Грузия: И да, и нет… дело в том, что в советские времена русский никогда не был в Грузии официальным языком, в отличие от многих других республик. Это был второй язык в школе, изучали и его знали не все дети поголовно. Не все знали настолько хорошо, чтоб баловатсься и развлекаться частушками. Был определённый круг русскоязычных детей в Тбилиси, в основном, которые да — увлекались частушками, ну и вообще знали лучше русский язык, литературу, культуру, чем те, кто жил в регионах, или были из «простых» семей (как тогда делили, к сожалению). Я помню частушки-страшилки. Но частью нашего советского детства это точно не было…
Читать далее

Ajalooring

Vanasti, nagu eelistavad armeenia ajalookirjutajad rõhutada, see rahvas elas ja domineeris Kaukaasiast kuni Vahemereni, territooriumidel, mis praegu kuuluvad mitte ainult Armeeniale, vaid ka Iraanile, Türgile ja Süüriale. Ajapikku armeenlased kaotasid poliitilise võimu, aga inimesed, loomulikult, elasid seal edasi. Kui algas sõda, nad põgenesid, ehitasid oma majad teistele maadele… Kõik nii nagu alati.

Jerevani kohvikutes ettekandjate hulgas on palju mehi ja naisi, kes vabalt valdavad armeenia ja inglise keelt, aga üldse ei räägi vene keelt — veel kaks aastat tagasi see oli uskumatu, kuid nüüd siia maapakku tulid Armeenia pagulased Aleppost.

Minu tööreis sai läbi ja mul oli aega, et muuseumides käia ning ma otsustasin Armeenia genotsiidi muuseumi külastada. Muidugi, need muljed ei olnud mõnusad ega põnevad — see oli hirmus kuritegu, kui 75% armeenia rahvast oli halastamatult tapetud XX. sajandi alguses. Kõik need pildid ja dokumendid panid nutma: «nad surid sada surma», kirjutas hiljem üks nende sündmuste tunnistaja. Euroopa, täpselt nagu tänagi, avaldas sügavat kaastunnet, kuid tavalised inimesed püüdsid midagi heaks teha, et seda õudust leevendada. Selle muuseumi ühes saalis nägin ma ootamatult eesti nime — õde Hedvig Anna Büll Haapsalust oli misjonär, kes päästis tol ajal tuhandeid armeenia orbe ja Armeenia riik ning rahvas peab tema tegu meeles.

Emme Büll, nagu teda kutsuti, tegi head — ja see on väga huvitav — ka Aleppos. Niisiis, tundub, et ajalooring sulgub siin: Süürias XX. sajandi alguses sõjategevus ja genotsiid tekitasid modernse Armeenia riigi, kus nüüd Armeenias leidsid varjupaiga pagulased Süüriast, aga euroopa, eriti eesti, elanikud nii vanastigi ja ka praegu aitavad neid, kes selle sõja eest põgenevad.
Читать далее

Минутка самолюбования

Полезно, однако, работать со списком своих публикаций (есть такой бюрократический документ в системе высшего образования и академической науки). Смотришь, а там вся такая умница и красавица: куча недавних книг, статей и выступлений на конференциях (в том числе peer reviewed) — можно, конечно, и больше, но и так немало.

Кроме того, индикаторы, за которые ты ответственен на работе в регионе, тоже выросли. На фоне этого ещё и язык новый с нуля до вполне себе приличного уровня доведён (государственные сертификаты прилагаются)... Золотце! А со стороны кажется, будто спит целыми днями, ест шоколад и кофе стаканами в себя вливает
Читать далее

Вірменія

Сьогодні я побував у Музеї Геноциду, який в Єревані. Звичайно, враження не можна називати ні приємними, ні милими. Бо коли жахливими способами вбивають 75% народу — вижив лише один з чотирьох! — то навіть на підході вже бракує повітря: «вони вмирали всіма земними смертями», напише пізніше свідок, фотокореспондент.

Природньо, що майже кожному і кожній з вірмен є що розповісти про це з власної сімейної історії: «мій двоюрідний дід, — ділиться моя ровесниця в кав’ярні, — був з іншими чоловіками вивезений в пустелю і розстріляний, опритомнівши, він виліз з-під тіл та чудом повернувся до людей. Двійко дітей врятувались у сусідів-турків. Коли він за кілька років все ж відшукав їх, вони вже не говорили вірменською, він мусив перейти на турецьку, щоби сказати ’я ваш батько’, вони злякались і побігли додому... На щастя, йому дітей віддали».

Європа в той час, як власне і зараз, була глибоко стурбована. Сталін і Гітлер потім візьмуть на озброєння ці способи прийти з клятої минувщини в світле майбутнє. Але люди не стояли осторонь: в одному із залів я неочікувано побачив естонське ім’я — Гедвіга Бюль, яку називали «Матінка Бюль» була місіонеркою та врятувала тисячі вірменських дітей. І Вірменія досі пам’ятає цю скромну жінку з невеликого містечка Гапсалу
Читать далее

Спостереження з Keelekohvik’у або кому насправді потрібна естонська

Спочатку для людей з-поза Естонії контекст. В країні приблизно 30% російськомовних. Звичайно, в школі вони так-сяк, але естонську вчили, проте не користуються нею настільки, що суспільство поділене на дві взаємно незмішувані частини, причому поки ти в одній (байдуже естоно- чи росмовній), здається, ніби іншої не існує — настільки всі процеси йдуть паралельно. Проблеми виникають тільки тоді, коли комусь з одної половини щось захотілось на другій — ну, наприклад, пройти у владу (без естонської неможливо) або як у росмовний магазин приходить мовна інспекція і штрафує.

Так от, оті дискриміновані росмовні періодично скаржаться, що їм тяжко вивчити гарно, бо мовляв нема з ким розмовляти (світи ж бо паралельні). Естонська частина і кольорово-інтерактивні підручники зробила, і курси безкоштовні розігрує (а платних так ващє — хоч 24/7), і гроші в Европи вициганює на всі ті численні програми інтеграції... Останній крок — повідкривали так звані мовні кав’ярні, де можна безкоштовно попрактикуватись у невимушеній атмосфері за посередництвом учителя. Хіба що тільки в кніксени не присідають.

І хто ж у ті кав’ярні весь час ходить (власноручні спостереження): я, українець; жінка, туркеня; жінка, австралійка; чоловік з Техасу; чоловік, пакістанець; мій бойфренд, українець... з місцевих один раз були чоловік, жінка, ще чоловік, ще жінка. Всьо.

Отже, кому ті келекогвіки потрібні? — Іноземцям!
Читать далее

Eesti keele B2 tasemeksam

Taevane arm! See oli raske! Ma räägin eksamist, mis toimus täna.

Rääkimise osa, mis tundus mulle enne eksamit kõige raskem olevat, oli tegelikult kõige kergem. Vastupidi, lugemine, kuigi raamatud läbi lugesin, oligi raske. Kirjutamise ajal tegin ma suure strateegilise vea: ma kirjutasin mustandi (oiviku sündroom), aga aega, et ümber kirjutada, mulle ei jagunud. Kogemus omamoodi…
Читать далее

Творчество народов мира

На уроке было получено задание нарисовать город, назвать улицы, ну и потом это другим представить. На эстонском, разумеется.

Шкодливая рука Максима изобразила в центре Кирик с Епископской площадью, от церкви на запад пролегал между лесом и морем Путь в преисподню, а на восток — к духовным скрепам — стремилось Нарвское шоссе. Напротив божьего дома находился Ночной клуб, к которому вела Золотая дорога, но от неё налево шла улица Светлого пути, приводя просветлённого путника к Малому кладбищу. Недалеко от Городских ворот стояла Больница, принимавшая сразу с Вокзала на попечение утомлённого долгой поездкой путешественника…

Занимательная, в общем, жизнь в этом городе! Все совпадения с лучшим из миров случайны
Читать далее

Locomotive driver

Orelipooltunnid laupäeviti Toomkirikus on minu jaoks nagu traditsioon ja mitte eriline rõõm: tasutakse vähe, mängitakse hästi, kõrvad ei unusta pilli ning on kasulik kodust kirikusse ja tagasi jalgsi jalutada. Istudki seal, vahel tukudki. Tõtt öelda midagi peale ikka wow, ei suuda. Tihti kõlavad eesti romantilised viisid, aga nad ongi nii vaiksed ja kurvameelsed! Kui barokkrepertuaari mängitakse, siis see on väga traditsiooniline — tead ju, mis on edasi, ning käed-jalad mäletavad juba ammu kõike seda.

Niimoodi oli see sellel laupäeval kuni viimase numbrini, kui organist hakkas ühe soome helilooja teost mängima. Ärkan üles ja ei usu oma kõrvu. Marko Hakanpää omas «Trumpet tune» võttis usaldusväärseid Haendeli akorde ja lõi suurepärase helindi. Otsekohe kirikus ronisin ma internetti, leidsin selle Marko veebilehe… — elu on täis üllatusi — ja lugesin: «My childhood dream was to become a locomotive driver. Since Summer 2017 I am a qualified locomotive driver»
Читать далее

Дипломи

Питає аспірант аспірантку: Христю, от що ми робитимемо після аспірантури? — Викладатимемо, Петрику. — А що викладатимемо? — Тю! Порожні фляшки зі столу!

Женя, який вже не живе, якось казав, що вища освіта та аспірантура (тим більше ступінь) дають можливість годину з розумним обличчям патякати на будь-яку тему без підготовки.

І справді. Вже за останній місяць четвертий диплом читаю — замість їхніх наукових керівників. І всюди є що сказати
Читать далее

Locomotive driver

Концерти по суботах у таллінській Тоомкірік для мене скорше традиція, ніж якась особлива насолода — коштує мало, грають загалом непогано, вухо не забуває інструменту та й прогулятись півгодини пішки не завадить. Сидиш так собі, куняєш.

Бо сказати, щоби щось було аж вау, не можу. Часто грають естонців-романтиків, а воно таке невеселе і тягнеться, наче москаля тупим ножичком чікають. Якщо буває барочний репертуар, то він суто традиційний, коли наперед знаєш, що далі буде, бо руки-ноги давно все пам'ятають… Так було і сьогодні аж до фінального номера, який написав Marko Hakanpää — Trumpet tune. Аж вухам віри не пойняв! Цей хлоп взяв перевірені часом генделівські акорди і вуаля — майте! Поліз в інтернет і на його сайті знайшлось дещо цікаве (в кожній ізбушкі власні ігрушкі): «My childhood dream was to become a locomotive driver. Since Summer 2017 I am a qualified locomotive driver»
Читать далее

Kiired märkmeid Brüsselist

Brüssel on nagu Kiiev: üheksateistkümne sajandi arhitektuur, aga lohakad hooned, õitsevad kastanid, aga palju mustust, prahti isegi hommikuti, aga kuld ja pompoossus. Hinnad samad nagu Tallinnas, näiteks õhtusöök kahele restoranis maksab kolmekümnest kuni viiekümne euroni.

Erinevalt Kiievist siin on tohutult palju immigrante Aafrikast, Aasiast, Balkanimaadest, Ida-Euroopast jne (neid on nii palju, et isegi valimiste plakatitel on araabia nimed). Belgia oli koloniaalne kuningriik ning nüüd nagu Prantsusmaagi maksab oma vanu võlgu tagasi.

Muide, ühel õhtul olles kohalikus ühiskondlikus pagulasabi keskuses vaatasin videofilmi, mis oli loodud pagulaste poolt, et aidata neid integratsiooni küsimustes ning nad laulsid oma laulu, kus olid väga sümptomaatilised sõnad: «I am a new European»…

Sõber ütles, et Brüsselis on nüüd mošeid rohkem, kui kristlikke kirikuid. See ei ole halb ega hea — pagulaste hulgas on palju kõrgharidusega inimesi, kes on töökad ja püüavad integreeruda. Kahjuks, sellel teel nad kohtavad rohkem raskusi võrreldes inimestega, kes ei pidanud sõja eest põgenema. Seoses sellega tahaksin ma kirjeldada ühe tuttava lugu.

M., mees, 35, on sündinud Damaskuses väga heas ja lugupeetud peres, lõpetas Jordani ülikooli biotehnoloogia erialal ning töötas direktorina mõnedes rahvusvahelistes firmades. Kui Süürias algas sõda, M. sattus Rootsi. Esialu töötas ta Stockholmis üliõpilaste tennise instruktorina. Aeg möödus, ta õppis rootsi keele ära lisaks inglise keelele, asutas Rootsis MTÜ, et aidata teisi süüria pagulasi. Praegu M. ja tema organisatsioon said «Global Forum of Refugees and Migrants» liikmeteks ning tegelevad sellega, et kergemini ja kiiremini teostada integratsiooni protsessi pagulaste ja migrantide seas.

Tundub, et Eestis on parem integratsiooni süsteem kui muudes Euroopa liidu riikides. Eestis on ka vähem struktuurilisi probleeme pagulaste suhtes (osaliselt see oleneb sellest, et Eestis on immigrante vähem). Näiteks, pagulased võivad hariduse saada nagu teisedki elanikud (Itaalias ja Šveitsis seda ei ole — on suuremad õppemaksud, kuid kellelgi ei ole isegi riigi kodakondsust). Loomulikult pagulastel Eestis on ka palju probleeme — keel, üksindus, töö otsimine jne.

S., naine, 36, lõpetas ühe Süürias ülikooli, valdab araabia ja inglise keelt. Ta põgenes nagu M. Damaskusest. Pärast hirmuäratavat pagulaste laagrit Morias, mis on Kreekas, ta suunati Eestisse. Siin ta ühines ühe MTÜ-ga ja hakkas tööle vabatahtlikuna, et olla koos samade inimestega Aafrikast ja Aasiast. Ta organiseerib üritusi pagulaste jaoks, teeb nendega Süüria toitu, tahab kokku viia araabia ja eesti naisi, et õpetada ja õppida teineteise keelt.

Vaatamata sellele, et kõik need mehed ja naised elavad rasket elu, nad mitte ainult ületavad oma raskusi, vaid ka püüavad teisi aidata.
Читать далее

Two conclusions from new report

What data is available about all types of migration of LGBT people within/from Central and Eastern Europe and Central Asia?

The data is very scarce. Available information is not a group-specific. Migration of LGBT most probably follows the general flows of migrants, which are mostly because of the war or any type of discrimination. It is also quite difficult to find Central and Eastern Europe and Central Asia specific info. More focus is on Europe in general. Very limited info about Eastern Europe and even less about Central Asia.

Migration related statistics is not segregated by groups of people, by the grounds for international protection, therefore, it is very difficult to identify the pattern in relation to LGBT migration. General migration flows can give ideas for assumptions that LGBT are following the same flows.
Читать далее

European Summit for Refugees and Migrants

I am taking part in European Summit for Refugees and Migrants (EUSRM) in Brussels on 4-6 May, 2019. Over 60 refugee and migrant leaders from 28 European countries (including the UK) are participating. Scheduled deliberately prior the European elections, the EUSRM will showcase the benefit of meaningful inclusion of refugees and migrants.

Читать далее

Mobiilirakendused eesti keele õppimiseks

Muinasjuttudes ja ulmekirjanduses on olemas populaarne süžee, kui tegelane joob imerohtu või lülitab oma aju salapärase masina külge, siis ta saab kohe uusi sõnu ja keeleoskuse kätte. Väga populaarsed on ka reklaamiteated, milles antakse lubadusi, et mingi uus imemeetod aitab keelt unes õppida. Reaalsus aga on midagi muud: huvi, motivatsioon, aeg ja igapäevane töö — kõike seda on vaja. Ikkagi, nii öelda, imemeetodid võivad kasulikud olla: need aitavad motivatsiooni tõsta ja igapäevane töö keeleõppes teha mõnusamaks ja lõbusaks mänguks.

Peale traditsiooniliste õpikute eesti keele õppimiseks on moobilirakendused, mis teevad õppimise teed sirgemaks ja kiiremaks.

Umbes aasta tagasi ilmus Speakly (https://www.speakly.me), mille põhimõte on õppida uusi sõnu ainult kontekstis — nagu lause osa. Eesti keele õppimine (ja nüüd mari keele oma ka) Speakly's on tasuta.

Eelmisel nädalal Barry Bryce kirjutas ühes Facebooki rühmas, et ta valmistas ette kõik sõnad õpikutest «Е nagu Eesti» ja «K nagu Kihnu» mobiilirakenduse «Memrise» (https://www.memrise.com/, ka tasuta) jaoks, mis aitab sõnu ja nende tõlkeid meelde jätta, kahjuks ilma kontekstita. Praegu ma aitan Barry'l lisada sellesse programmi vene ja ukraina sõnu, mis vastavad eestikeelsete sõnade tõlkele.

Loomulikult, on olemas ka muid mobiilirakendusi keeleõppeks. Kõige tuntum neist on vist Duolingo (https://www.duolingo.com/). Mul on kahju, et selle eesti keele osa on ikka veel ainult tulevikuplaanis.

Sellest hoolimata, ma loodan, et meid on ees ootamas rohkem häid võimalusi mitte ainult kasulikult aega veeta eesti keelt õppides, vaid teha seda ka hea meelega.
Читать далее