Діялоґ з росіянином

Несподівано отримав я персональне запрошення на концерт піаніста із СПб в Тлл. Відповів, що мовляв дякую, але на росіян не ходжу. Далі наша розмова відбувалась українською, за що йому окрема подяка. Звичайно, йому було неприємно, бо це 1) колективна відповідальність, хоч людина сама і не винна, і навіть на твоєму боці, 2) «ви змішуєте культуру і політику».

Звичайно, змішую. А також державу і людей. І буду змішувати. Бо не існує культури поза політикою. Навіть «Мистецтво фуґи» попри свою абстрактність втілює ідеали Німеччини того часу. Мені шкода, але мусимо кожного разу мати на увазі, що ми несемо на собі тавро дій наших співвітчизників, навіть якщо ми самі були проти (притомним американцям соромно за Трампа, мені останній час буває соромно за Україну etc.). На це випадок є слово «трудно», російською «ничего не поделаешь»