Laulupeo rongkäik Tallinnas

Vaatamata sellele, et kolm aastat olen Eestis elanud, ma ei ole näinud nii palju erinevaid eesti rahvariideid — ainult muuseumides. Laupäeval ma otsustasin laulupeo rongkäiku vaadata, mis marsib mööda Tallinna tänavaid otse Lauluväljakule. Ma oletasin, et on palju pealtnägijaid, sest kell 12.30, pool tundi varem, tulin Narva maanteele, Metodisti Kiriku ette. Kõnniteele, maantee äärde, panid inimesed juba taburette ja vaipu — kas tõesti, mõtlesin, üritus on nii pikk? Jah, koorid läksid 5 tundi! Paistis, et rongkäigul ei olevatki lõppu! Lauljad kõndisid, me hõikasime «Elagu perekoor!», nad vastasid «Elagu pealtvaatajad!», «Elagu mudilaskoor!» — «Hurraaa!», «Elagu poisid!» — «Tulge peole!»…




Minu taga seisis kolm noort naist, kes mälusid nätsu ja vahetasid repliike: «через час к парикмахеру», «тут постоим», «тю, смотри, дурацкая шляпа», «понадевали, и что?», «фу какое платье», «а перчатки — в жару — дебилы» (noppisin nende emotsioonidest kõige viisakamad). Kui nad lõpuks juuksurisse läksid, mulle tundus, et on kergem hingata. Samal ajal vaadates pealt seda tohutut kostüümide vaheldusrikkust mõtlesin, et kõik pidulikud rahvariided (mitte ainult eestlastel, ma ei taha neid solvata — ukrainlastel ka) on tihti liiga värvilised, ebafunktsionaalsed meie praeguses linnatähenduses, need võivad loomulikult meile paista veidratena või isegi naljakatena, sest kõik need mustrid ja värvid tekkisid muul ajal ja teistes olukordades. Kuid ometi keegi võtab rahvariiete elemente ning omades head maitset konstrueerib oma stiili, siis tulemused saavad olema suurepärased: niimoodi — veidi arhailiselt, vaid ka väga auväärselt olid rongkäiguks riietunud Eesti president Kersti Kaljulaid ja koorijuht Hirvo Surva.

Viis tundi päikese all ning järgmisel hommikul vaatas mulle peeglist vastu minu päevitanud nägu.
Читать далее

Retoorilised küsimused

Peaaegu poolteist aastat loen ma FB-s Eesti Keele Instituudi lehekülge. Loomulikult (nagu mulle tundus), seal kirjutatakse erinevatest põnevatest eesti keelega seonduvatest uudistest, mõnikord antakse ürituste eelteateid. Kuidas saabki see olla teistmoodi? Aga teistmoodi, nagu tuleb välja, kahjuks, saab.

Alustasin sarnase Ukraina Keele Instituudi lehekülje lugemist ja mis seal on? — «õnnitleme meie kolleegi tema dissertatsiooni kaitmise puhul…», «täna on meie kolleegi sünnipäev, palju õnne…» jne. Terve UKI lehekülg näeb välja nagu soovisaade. Millega tegeleb UKI — see on vist saladus?! Milleks ta on üldse olemas? Kas selleks, et vene-ukraina sõnaraamatuid koostada?
Читать далее

Село ім. Потебні

Вже давно у Фейсбуці читаю сторінку EKI (Eesti keele instituut, Інститут естонської мови). Природньо, там пишуть про всякі цікавинки мови, інколи дають анонси подій — власне, а як по іншому? А по іншому, виявляється, теж можна.

От став читати таку ж сторінку такого ж Інституту української мови НАНУ: «вітаємо нашу колегу із захистом дисертації...», «нашій колезі виповнилось 51 рік, вітаємо...» Так і хочеться додати «передаю привіт всім, хто мене впізнав, а особливо коханій Одарці Степанівні з хати навпроти». Бляха! Село ім. Потебні!

PS: Те саме стосується розділів «Uudised / Новини» сайтів цих двох установ http://portaal.eki.ee/avalehe-teadete-arhiiv.html і http://www1.nas.gov.ua/institutes/ium/Chronicle/Pages/default.aspx
Читать далее

Вода і пухирці

«Piliśmy z jednej szklanki wodę, co była w ręku moim cala...» Бутылка газировки при открывании сказала «шпрр», я полюбовался на быстрые, прихотливые, неудержимо бегущие на волю пузырьки и вспомнил 82 год.

Первокласнику летом вырезали аппендицит, я проснулся в большой, жаркой больничной палате и захотел водички. Пить было нельзя. Можно было, выпадая из забытья, чувствовать, как мама смачивает губы водой из маленькой резиновой пробочки от литровой бутылки из-под капельницы. На следующий день пить уже было можно. Стояла летняя жара, в неподвижном расплавленном воздухе только иногда пролетала жирная муха. На больничной тумбочке была та самая бутылка от капельницы, в которую наливали принесённую из дому газировку, и закрывали той самой резиновой пробкой. Я взбалтывал бутылку, вода закипала, пробка делала «шпрр» и очередная бесконечная минута наполнялась смыслом «...Dłoń moja twoją dłoń spotkała, aby się na krawędzi szkła spotkać z moimi, które chłodem przejęła przezroczystość szkła»
Читать далее

Діялоґ з росіянином

Несподівано отримав я персональне запрошення на концерт піаніста із СПб в Тлл. Відповів, що мовляв дякую, але на росіян не ходжу. Далі наша розмова відбувалась українською, за що йому окрема подяка. Звичайно, йому було неприємно, бо це 1) колективна відповідальність, хоч людина сама і не винна, і навіть на твоєму боці, 2) «ви змішуєте культуру і політику».

Звичайно, змішую. А також державу і людей. І буду змішувати. Бо не існує культури поза політикою. Навіть «Мистецтво фуґи» попри свою абстрактність втілює ідеали Німеччини того часу. Мені шкода, але мусимо кожного разу мати на увазі, що ми несемо на собі тавро дій наших співвітчизників, навіть якщо ми самі були проти (притомним американцям соромно за Трампа, мені останній час буває соромно за Україну etc.). На це випадок є слово «трудно», російською «ничего не поделаешь»
Читать далее

Hiiumaal, два епізоди

На доріжку. Ви підходите до церкви і здалека бачите, як хтось там на хвилинку сів перепочити. Потім ви бачите імена на камені — це солдати з острова, які загинули у II Світовій війні. І тут до вас доходить — він там на хвилинку сів перепочити перед шляхом у вічність…



Крестный холм. В этом месте, недалеко от трассы, в 6 км от Кярдла, что на острове Хийумаа, всегда тихо, никого нет. На небольшом холмике и на лесной тропинке рядом стоят, лежат, висят тысячи крестов, больших и малых, сделанных из самых что ни на есть подручных материалов — камешки, палки, травинки, хвоя, бутылки и изолента… иногда это более основательные конструкции, но чаще просто два связанных прутика. На некоторых имена и даты. Кажется, что это тихое лестное кладбище. Но тут нет ни одной могилы. Это — Ристимяги, Крестный холм. Говорят, первые кресты тут поставили в XVIII веке шведы, которых Екатерина ІІ депортировала в Южную Украину — они молились, чтобы когда-то вернуться. Потом кресты стали тут делать влюблённые как залог счастливого брака. Так и повелось




Читать далее

І про високе

Переслухав був купу інтерпретацій Прелюдії си-бемоль мінор з WTK-1, і ось що кидається у вуха: майже всі піаністи грають її як музику інтимної скорботи, Реґер в орґанній транскрипції тримається подібного ж настрою, клавесиністи, як би то сказати, більш об’єктивні, один із клавікордистів мене дуже здивував енерѓійністю. Ну і на додаток три ансамблі — два серйозних і один для контрасту.

Ріхтер, ф-но: https://youtu.be/CL00B8TQMBQ
Ґільберт, клавесин: https://youtu.be/U2lbdLZQOX4
Вінтерс, клавікорд: https://youtu.be/XQDGtuu5ve4
Флейтовий оркестр: https://youtu.be/0XuKjiRPuc0
Віольний консорт: https://youtu.be/WmMqXWhaea8
Ансамбль мідних: https://youtu.be/rA340otr2Gw
Читать далее

23 червня 2019 року

Сто років тому, 23 червня 1919 року естоньке військо розгромно наваляло тодішній росії під проводом тодішнього ВВХ.



Саме тому в цей день, День Перемоги, на всіх будинках в Естонії майорять синьо-чорно-білі прапори. А перший парад з цієї нагоди, до речі, відбувся у Пскові, який зараз чомусь ще належить росії і який нормальні люди називають Pihkva
Читать далее

Майдан у Тбілісі

Ну і моя черга написати свою експертну думку про Грузію, яка — ясен пень — всім цікава. Отже, напруга в грузинському суспільстві протягом останніх принаймні двох років зростала.

Таке було і в Україні перед Майданом. До того ж з часів Революції Троянд минуло більше 10 років, а як ми знаємо знову ж таки на прикладі України — від Майдану до Майдану якраз десятиліття і минає. Отже, події в Тбілісі здаються цілком закономірними. Хотілось би тільки вірити, що оті звіри з півночі не скористаються з нагоди собі взяти щось
Читать далее

Pikett vene terrorismi toestamise vastu

«Maailmas puudub õiglus, kuid õiglust pole taevaski…» Laupäeval, kell 12 tulin ma Toomkirikusse orelipooltunnile ning nägin reklaami, et kell 6 õhtul siin mängib Konstantin Volostnov Moskvast. Kahjuks või õnneks, aga ma mäletan hästi kõike — ta esines mitu korda kontserditega okupeeritud Donetskis. Otsekohe, kirikus istudes leidsin ma internetist tema reklaamid meie linna filharmoonias, kus ta kiidab terroriste ja okupante. Ma ronisin ka Mirotvoretsiesse (see on Ukraina kaitseteenistuse veebileht ja avatud andmebaas, kus on jäädvustatud kõik andmed nendest, kes ebaseaduslikult külastasid Krimmi või Donbassi, kes aitasid vene vägesid ning need vene sõdurid, kes osalesid okupatsioonis) ja Volostnov on loomulikult seal. Ahaa, mõtlen, on vaja midagi teha! Ruttu tulin kontorisse, joonistasin oma plakati, saatsin PPA-sse avaliku koosoleku korraldamise teate (see pole vajalik, rohkem selleks et oleksin rahulik) ja kell pool kuus seisin kiriku ukse ees.

Suurem osa kontserdi külastajaid on vene turistid ja muidugi minu plakat ei meeldinud nendele. Keegi lihtsalt vaatas maha, keegi hüüdis, et kunst pole süüdi, keegi tegi nalja ning ei uskunud, et nende maksud lähevad sõjapidamisele… Ainult üks paar Moskvast otsustas, et nad ei suuda nüüd teades kõike seda selle organisti kontserdile minna. Inglisekeelsed turistid olid huvitavamad — nad vestlesid meelsasti ja esitasid küsimusi, avaldasid kaastunnet ning ei läinud kontserdile. Kahjuks, oli ka inimesi Saksamaalt, kes kordasid vene propaganda teese, et Venemaa võib kaitsta oma huve Krimmis ja Donbassis. Oli ka eestlasi: üks naine, kes avaldas kaastunnet, ütles ka, et «muusika pole poliitika», kolm kohalikku vene masuurikat püüdis meid ähvardada, kuid õnneks üks vanem eestlane suunas neid üle Narva silla…
Читать далее

Пікет перед концертом Волостнова

Передісторія: сьогодні о 12 я прийшов на півгодини органної музики в Тоомкірік у Таллінні і побачив афішу, що в шостій вечора буде виступати Костянтин Волостнов, органіст з Москви. Я чітко пам’ятав, що цей хрін їздить в окупований Донецьк, є на афішах. Поліз в Миротворець — власне він там. Ага, думаю, тре щось робити. Швиденько намалював плакат, подав заявку в поліцію (це не обов’язково, але для власного спокою) і в 17:30 вже стояв перед дверима церкви.



Основна частина публіки — туристи з Росії. Дехто просто опускав очі, дехто кричав, що то мистецтво не винне, дехто сміявся і не йняв віри в те, що їхні податки йдуть на війну. Була тільки одна пара з Москви, яка сказала, що не підуть слухати, бо солідарні з Україною.

Цікаві також були англомовні туристи — вони і охоче питали про деталі, і співчували, і не йшли на концерт, хоч деякі німці повторювали тези роспропаганди, що мовляв росія має право захищати щось там у Криму і в Донецьку.

А ще були естонці: одна жіночка, загалом співчуваючи, все ж пішла на концерт, бо «це не політика»; були три росмовні бугая, які щось там від нас з Олексієм хотіли, і був один старший естонець, який став на наш бік і послав тих трьох за нарвський міст...
Читать далее

Baltic Pride in Vilnius

БалтікПрайд у Вільнюсі зібрав цього року шалену кількість учасниць і учасників. За оцінками організаторів, вчора у спільному марші країн Балтії за рівність прав ЛГБТ взяли участь близько 10 тисяч осіб, що на 2 тисячі перевищило кількість учасників маршу, який минулого року відбувся у столиці Латвії Ризі.



Перший Baltic Pride, який відбувся там само десять років тому, налічував лише близько 600 учасників. На відміну від перших маршів, тепер місцева влада та поліція намагаються не завадити проведенню заходів Балтійського Прайду, а сприяти їм. Лише п’яток дурних тіток волали — російською! — «Покайтесь! Наступают последние дни!» Решта нормальних людей грішили з радістю. До зустрічі наступного року в Таллінні!

Читать далее

Panel on LGBT migration in Baltic Pride

The problems of LGBT migrants and refugees were discussed during a panel in Baltic Pride (Vilnius, Lithuania).

The panelists — Antons Mozalevskis (WHO), Latšin Aliev (EHPV), Igor Gordon (EHRA), Valeriy Sozaev (Russian LGBT-network) — stated, that there are lack of information on the issue, lack of services (including access to health one), lack of political will among decision makers, but huge risks of discrimination, exclusion and isolation of LGBT migrants, based on both SOGI and migration stigma. There is a big field to possible cooperation between various NGOs and governmental institutions




Читать далее

Утро, проведене за міграційною статистикою в країни Балтії

Інфомації, звісно, мало та шукати її треба по різних джерелах, які подають її по-різному. Наприклад, Естонія рахує окремо іммігрантів всіх та недавніх, туристів одно- та кількаденних, аплікантів на притулок тощо (можна ще знайти розподіли за країною-джерелом, мовою, статтю), тоді як в Литві вибір даних є менш багатим. І також важливо, що не всі дані доступні англійською — треба інколи звертатись до пошуку відповідними мовами.

Отже, що побачилось цікавого (поки без аналізу, просто перелік фактів):

— щорічно кількість туристів в країни Балтії є зіставною з кількістю населення (причому, Естонію туристів відвідують кожного року учетверо більше, ніж там живе людей);

— у 2018 р. в Литву в’їхало 105 тис. (з них іммігрантів ~29 тис.) (osp.stat.gov.lt), тоді як в Естонію ~18 тис. (здається, це все іммігранти, бо туристи та працівники рахуються окремо, stat.ee);

— за показником «International migrant stock», себто частки населення, яка народилась в іншій країні, на першому місці Естонія (~15%), далі Латвія (~13%) і значно далі стоїть Литва (~5%) (indexmundi.com);

— за загальною кількістю біженців країни розташовуються так: Литва (~1100, 0.04%), Латвія (~325, 0.02%), Естонія (~287, 0.02%);

— 2017 року на притулок подались у Литві 589, у Латвії 331 та в Естонії 101 особа;

— дуже велика частина людей, які просять про міжнародний захист, походять в країнах Балтії з країн колишнього СРСР: Естонія (48% аплікантів з цих країн), Литва (44%), Латвія (29%), причому серед країн-джерел лідерські позиції посідає Росія, Таджикістан, Україна та Білорусь (worlddata.info).
Читать далее

Olemine määrab teadvuse

Minu vanaema elas väga kasinat elu — kodus oli ainult diivan, kõik, mitte rohkem. Oli nõukogude aeg, igas koolis, PTU-s, tehnikumis ja instituudis õpitati marksismi-leninismi.

Niisiis kujutage stseeni ette: kodus on ainult diivan, diivani peal lebab naine, ta vaatab tühjale seinale vastu ja sügavmõtteliselt lausub: «olemine määrab teadvuse… noh, kui pole mitte midagi, siis polegi vaja midagi teha»
Читать далее

Про застреленого хлопчика

Точніше про реформу, в лапках, звісно. В 16-му році я став викладачем для патрульних у Маріуполі. Вони були фантастичні. Власне, чому були? — є! Я справді вважаю, що ці дівчата і хлопці, яким я мав честь викладати, є справжньою елітою України. Потім мене занесло в Київ і якось мене попросили замінити штатних викладачів у київській Поліцейській академії. Сповнений щастя я прийшов, але переді мною сиділи не патрульні, а слідчі, які пройшли т. з. атестацію.

І це був жах, адже з класу на мене дивилися не цікавські очі нового, а втомлене, аґресивно-бидляче старе, якому ота нещасна «Толерантність і недискримінація» була тільки для галочки. Перед парою керівниця отої академії слухачам при мені і представниках власне донорів — ОБСЄ — сказала: «тихенько посидьте, ми вам все одно все поставимо». В той день я втратив віру в реформу. Потім було зґвалтування знайомої — київська поліція не реаґувала, стрілянина і загибель невинуватого пасажира авто, погром ромського табору, були інші епізоди, були оті підлітки у Рівному, і ось це.

А маріупольські копи досі в серці, я кожен день слідкую за їхньою долею і їхнім життям у ФБ і досі горжуся, що був з ними і для них. На жаль, цей виняток не змінює правила

Читать далее

Гомеричне

Скільки разів я був у Маріупольському краєзнавчому музеї? Навіть не порахую, бо маленьким кожного разу просив папу туди відвести, потім усіх немаріупольськіх бойфрендів туди тягав, студентів з університету, та й сам побути наодинці зі скелетиками та горщиками приходив.

В Одеському археологічному був, на жаль, тільки раз, але то такий яскравий спогад, коли каміння заговорило... В Єревані та Тбілісі — вже двічі, сьогодні навіть не пішов далі першого поверху — там, де первісний лад і античність. На жаль, частіше не вдається, просто через ґеоґрафічну віддаленість. У Тарту теж був двічі, але то таке: музей гарний, великий, новий, однак вся історія там починається з XIII століття, а з часів раніших якійсь один нещасний скелетик і уламок дерева — скучно!

Боюсь їхати в Атени, бо якщо тут накриває видіннями біля кожного ножичка чи мисочки тих часів, коли «у зваді лихій розійшлись ворогами син Атреїв, володар мужів, і Ахілл богосвітлий», то там просто помішаються смисли.
Читать далее

О маленьком мальчике

«Маленький мальчик купил пулемёт — больше в деревне никто не живёт»… Фолькльор, знакомый с детства. Садюшки у нас популярны настолько, что кажутся универсальными, по крайней мере для пост-советского пространства.

Ан нет! Как оказалось, в Армении о них не слышали. Равно как и о любимых поколениями детей историях про Красную руку и Гроб на колёсиках. Сказать, что я был удивлён — ничего не сказать! Но быстрый опрос в ФБ показал, что такие стишки, жемчужины мудрости народной, всё-таки были и в менее русскоязычных республиках бывшего СССР.

Литва: Был известен! — W języku rosyjskim czy innym? — Najwięcej po rosyjsku, ale były 2–3 i po litewsku

Эстония: Tänavale veeres pall, // lapsed kõik on trammi all. // paistab soolikas ja keel, // mõni jalgki liigub veel.

Грузия: И да, и нет… дело в том, что в советские времена русский никогда не был в Грузии официальным языком, в отличие от многих других республик. Это был второй язык в школе, изучали и его знали не все дети поголовно. Не все знали настолько хорошо, чтоб баловатсься и развлекаться частушками. Был определённый круг русскоязычных детей в Тбилиси, в основном, которые да — увлекались частушками, ну и вообще знали лучше русский язык, литературу, культуру, чем те, кто жил в регионах, или были из «простых» семей (как тогда делили, к сожалению). Я помню частушки-страшилки. Но частью нашего советского детства это точно не было…
Читать далее

Ajalooring

Vanasti, nagu eelistavad armeenia ajalookirjutajad rõhutada, see rahvas elas ja domineeris Kaukaasiast kuni Vahemereni, territooriumidel, mis praegu kuuluvad mitte ainult Armeeniale, vaid ka Iraanile, Türgile ja Süüriale. Ajapikku armeenlased kaotasid poliitilise võimu, aga inimesed, loomulikult, elasid seal edasi. Kui algas sõda, nad põgenesid, ehitasid oma majad teistele maadele… Kõik nii nagu alati.

Jerevani kohvikutes ettekandjate hulgas on palju mehi ja naisi, kes vabalt valdavad armeenia ja inglise keelt, aga üldse ei räägi vene keelt — veel kaks aastat tagasi see oli uskumatu, kuid nüüd siia maapakku tulid Armeenia pagulased Aleppost.

Minu tööreis sai läbi ja mul oli aega, et muuseumides käia ning ma otsustasin Armeenia genotsiidi muuseumi külastada. Muidugi, need muljed ei olnud mõnusad ega põnevad — see oli hirmus kuritegu, kui 75% armeenia rahvast oli halastamatult tapetud XX. sajandi alguses. Kõik need pildid ja dokumendid panid nutma: «nad surid sada surma», kirjutas hiljem üks nende sündmuste tunnistaja. Euroopa, täpselt nagu tänagi, avaldas sügavat kaastunnet, kuid tavalised inimesed püüdsid midagi heaks teha, et seda õudust leevendada. Selle muuseumi ühes saalis nägin ma ootamatult eesti nime — õde Hedvig Anna Büll Haapsalust oli misjonär, kes päästis tol ajal tuhandeid armeenia orbe ja Armeenia riik ning rahvas peab tema tegu meeles.

Emme Büll, nagu teda kutsuti, tegi head — ja see on väga huvitav — ka Aleppos. Niisiis, tundub, et ajalooring sulgub siin: Süürias XX. sajandi alguses sõjategevus ja genotsiid tekitasid modernse Armeenia riigi, kus nüüd Armeenias leidsid varjupaiga pagulased Süüriast, aga euroopa, eriti eesti, elanikud nii vanastigi ja ka praegu aitavad neid, kes selle sõja eest põgenevad.
Читать далее

Минутка самолюбования

Полезно, однако, работать со списком своих публикаций (есть такой бюрократический документ в системе высшего образования и академической науки). Смотришь, а там вся такая умница и красавица: куча недавних книг, статей и выступлений на конференциях (в том числе peer reviewed) — можно, конечно, и больше, но и так немало.

Кроме того, индикаторы, за которые ты ответственен на работе в регионе, тоже выросли. На фоне этого ещё и язык новый с нуля до вполне себе приличного уровня доведён (государственные сертификаты прилагаются)... Золотце! А со стороны кажется, будто спит целыми днями, ест шоколад и кофе стаканами в себя вливает
Читать далее

Вірменія

Сьогодні я побував у Музеї Геноциду, який в Єревані. Звичайно, враження не можна називати ні приємними, ні милими. Бо коли жахливими способами вбивають 75% народу — вижив лише один з чотирьох! — то навіть на підході вже бракує повітря: «вони вмирали всіма земними смертями», напише пізніше свідок, фотокореспондент.

Природньо, що майже кожному і кожній з вірмен є що розповісти про це з власної сімейної історії: «мій двоюрідний дід, — ділиться моя ровесниця в кав’ярні, — був з іншими чоловіками вивезений в пустелю і розстріляний, опритомнівши, він виліз з-під тіл та чудом повернувся до людей. Двійко дітей врятувались у сусідів-турків. Коли він за кілька років все ж відшукав їх, вони вже не говорили вірменською, він мусив перейти на турецьку, щоби сказати ’я ваш батько’, вони злякались і побігли додому... На щастя, йому дітей віддали».

Європа в той час, як власне і зараз, була глибоко стурбована. Сталін і Гітлер потім візьмуть на озброєння ці способи прийти з клятої минувщини в світле майбутнє. Але люди не стояли осторонь: в одному із залів я неочікувано побачив естонське ім’я — Гедвіга Бюль, яку називали «Матінка Бюль» була місіонеркою та врятувала тисячі вірменських дітей. І Вірменія досі пам’ятає цю скромну жінку з невеликого містечка Гапсалу
Читать далее

Спостереження з Keelekohvik’у або кому насправді потрібна естонська

Спочатку для людей з-поза Естонії контекст. В країні приблизно 30% російськомовних. Звичайно, в школі вони так-сяк, але естонську вчили, проте не користуються нею настільки, що суспільство поділене на дві взаємно незмішувані частини, причому поки ти в одній (байдуже естоно- чи росмовній), здається, ніби іншої не існує — настільки всі процеси йдуть паралельно. Проблеми виникають тільки тоді, коли комусь з одної половини щось захотілось на другій — ну, наприклад, пройти у владу (без естонської неможливо) або як у росмовний магазин приходить мовна інспекція і штрафує.

Так от, оті дискриміновані росмовні періодично скаржаться, що їм тяжко вивчити гарно, бо мовляв нема з ким розмовляти (світи ж бо паралельні). Естонська частина і кольорово-інтерактивні підручники зробила, і курси безкоштовні розігрує (а платних так ващє — хоч 24/7), і гроші в Европи вициганює на всі ті численні програми інтеграції... Останній крок — повідкривали так звані мовні кав’ярні, де можна безкоштовно попрактикуватись у невимушеній атмосфері за посередництвом учителя. Хіба що тільки в кніксени не присідають.

І хто ж у ті кав’ярні весь час ходить (власноручні спостереження): я, українець; жінка, туркеня; жінка, австралійка; чоловік з Техасу; чоловік, пакістанець; мій бойфренд, українець... з місцевих один раз були чоловік, жінка, ще чоловік, ще жінка. Всьо.

Отже, кому ті келекогвіки потрібні? — Іноземцям!
Читать далее

Eesti keele B2 tasemeksam

Taevane arm! See oli raske! Ma räägin eksamist, mis toimus täna.

Rääkimise osa, mis tundus mulle enne eksamit kõige raskem olevat, oli tegelikult kõige kergem. Vastupidi, lugemine, kuigi raamatud läbi lugesin, oligi raske. Kirjutamise ajal tegin ma suure strateegilise vea: ma kirjutasin mustandi (oiviku sündroom), aga aega, et ümber kirjutada, mulle ei jagunud. Kogemus omamoodi…
Читать далее

Творчество народов мира

На уроке было получено задание нарисовать город, назвать улицы, ну и потом это другим представить. На эстонском, разумеется.

Шкодливая рука Максима изобразила в центре Кирик с Епископской площадью, от церкви на запад пролегал между лесом и морем Путь в преисподню, а на восток — к духовным скрепам — стремилось Нарвское шоссе. Напротив божьего дома находился Ночной клуб, к которому вела Золотая дорога, но от неё налево шла улица Светлого пути, приводя просветлённого путника к Малому кладбищу. Недалеко от Городских ворот стояла Больница, принимавшая сразу с Вокзала на попечение утомлённого долгой поездкой путешественника…

Занимательная, в общем, жизнь в этом городе! Все совпадения с лучшим из миров случайны
Читать далее

Locomotive driver

Orelipooltunnid laupäeviti Toomkirikus on minu jaoks nagu traditsioon ja mitte eriline rõõm: tasutakse vähe, mängitakse hästi, kõrvad ei unusta pilli ning on kasulik kodust kirikusse ja tagasi jalgsi jalutada. Istudki seal, vahel tukudki. Tõtt öelda midagi peale ikka wow, ei suuda. Tihti kõlavad eesti romantilised viisid, aga nad ongi nii vaiksed ja kurvameelsed! Kui barokkrepertuaari mängitakse, siis see on väga traditsiooniline — tead ju, mis on edasi, ning käed-jalad mäletavad juba ammu kõike seda.

Niimoodi oli see sellel laupäeval kuni viimase numbrini, kui organist hakkas ühe soome helilooja teost mängima. Ärkan üles ja ei usu oma kõrvu. Marko Hakanpää omas «Trumpet tune» võttis usaldusväärseid Haendeli akorde ja lõi suurepärase helindi. Otsekohe kirikus ronisin ma internetti, leidsin selle Marko veebilehe… — elu on täis üllatusi — ja lugesin: «My childhood dream was to become a locomotive driver. Since Summer 2017 I am a qualified locomotive driver»
Читать далее

Дипломи

Питає аспірант аспірантку: Христю, от що ми робитимемо після аспірантури? — Викладатимемо, Петрику. — А що викладатимемо? — Тю! Порожні фляшки зі столу!

Женя, який вже не живе, якось казав, що вища освіта та аспірантура (тим більше ступінь) дають можливість годину з розумним обличчям патякати на будь-яку тему без підготовки.

І справді. Вже за останній місяць четвертий диплом читаю — замість їхніх наукових керівників. І всюди є що сказати
Читать далее

Locomotive driver

Концерти по суботах у таллінській Тоомкірік для мене скорше традиція, ніж якась особлива насолода — коштує мало, грають загалом непогано, вухо не забуває інструменту та й прогулятись півгодини пішки не завадить. Сидиш так собі, куняєш.

Бо сказати, щоби щось було аж вау, не можу. Часто грають естонців-романтиків, а воно таке невеселе і тягнеться, наче москаля тупим ножичком чікають. Якщо буває барочний репертуар, то він суто традиційний, коли наперед знаєш, що далі буде, бо руки-ноги давно все пам'ятають… Так було і сьогодні аж до фінального номера, який написав Marko Hakanpää — Trumpet tune. Аж вухам віри не пойняв! Цей хлоп взяв перевірені часом генделівські акорди і вуаля — майте! Поліз в інтернет і на його сайті знайшлось дещо цікаве (в кожній ізбушкі власні ігрушкі): «My childhood dream was to become a locomotive driver. Since Summer 2017 I am a qualified locomotive driver»
Читать далее

Kiired märkmeid Brüsselist

Brüssel on nagu Kiiev: üheksateistkümne sajandi arhitektuur, aga lohakad hooned, õitsevad kastanid, aga palju mustust, prahti isegi hommikuti, aga kuld ja pompoossus. Hinnad samad nagu Tallinnas, näiteks õhtusöök kahele restoranis maksab kolmekümnest kuni viiekümne euroni.

Erinevalt Kiievist siin on tohutult palju immigrante Aafrikast, Aasiast, Balkanimaadest, Ida-Euroopast jne (neid on nii palju, et isegi valimiste plakatitel on araabia nimed). Belgia oli koloniaalne kuningriik ning nüüd nagu Prantsusmaagi maksab oma vanu võlgu tagasi.

Muide, ühel õhtul olles kohalikus ühiskondlikus pagulasabi keskuses vaatasin videofilmi, mis oli loodud pagulaste poolt, et aidata neid integratsiooni küsimustes ning nad laulsid oma laulu, kus olid väga sümptomaatilised sõnad: «I am a new European»…

Sõber ütles, et Brüsselis on nüüd mošeid rohkem, kui kristlikke kirikuid. See ei ole halb ega hea — pagulaste hulgas on palju kõrgharidusega inimesi, kes on töökad ja püüavad integreeruda. Kahjuks, sellel teel nad kohtavad rohkem raskusi võrreldes inimestega, kes ei pidanud sõja eest põgenema. Seoses sellega tahaksin ma kirjeldada ühe tuttava lugu.

M., mees, 35, on sündinud Damaskuses väga heas ja lugupeetud peres, lõpetas Jordani ülikooli biotehnoloogia erialal ning töötas direktorina mõnedes rahvusvahelistes firmades. Kui Süürias algas sõda, M. sattus Rootsi. Esialu töötas ta Stockholmis üliõpilaste tennise instruktorina. Aeg möödus, ta õppis rootsi keele ära lisaks inglise keelele, asutas Rootsis MTÜ, et aidata teisi süüria pagulasi. Praegu M. ja tema organisatsioon said «Global Forum of Refugees and Migrants» liikmeteks ning tegelevad sellega, et kergemini ja kiiremini teostada integratsiooni protsessi pagulaste ja migrantide seas.

Tundub, et Eestis on parem integratsiooni süsteem kui muudes Euroopa liidu riikides. Eestis on ka vähem struktuurilisi probleeme pagulaste suhtes (osaliselt see oleneb sellest, et Eestis on immigrante vähem). Näiteks, pagulased võivad hariduse saada nagu teisedki elanikud (Itaalias ja Šveitsis seda ei ole — on suuremad õppemaksud, kuid kellelgi ei ole isegi riigi kodakondsust). Loomulikult pagulastel Eestis on ka palju probleeme — keel, üksindus, töö otsimine jne.

S., naine, 36, lõpetas ühe Süürias ülikooli, valdab araabia ja inglise keelt. Ta põgenes nagu M. Damaskusest. Pärast hirmuäratavat pagulaste laagrit Morias, mis on Kreekas, ta suunati Eestisse. Siin ta ühines ühe MTÜ-ga ja hakkas tööle vabatahtlikuna, et olla koos samade inimestega Aafrikast ja Aasiast. Ta organiseerib üritusi pagulaste jaoks, teeb nendega Süüria toitu, tahab kokku viia araabia ja eesti naisi, et õpetada ja õppida teineteise keelt.

Vaatamata sellele, et kõik need mehed ja naised elavad rasket elu, nad mitte ainult ületavad oma raskusi, vaid ka püüavad teisi aidata.
Читать далее

Two conclusions from new report

What data is available about all types of migration of LGBT people within/from Central and Eastern Europe and Central Asia?

The data is very scarce. Available information is not a group-specific. Migration of LGBT most probably follows the general flows of migrants, which are mostly because of the war or any type of discrimination. It is also quite difficult to find Central and Eastern Europe and Central Asia specific info. More focus is on Europe in general. Very limited info about Eastern Europe and even less about Central Asia.

Migration related statistics is not segregated by groups of people, by the grounds for international protection, therefore, it is very difficult to identify the pattern in relation to LGBT migration. General migration flows can give ideas for assumptions that LGBT are following the same flows.
Читать далее

European Summit for Refugees and Migrants

I am taking part in European Summit for Refugees and Migrants (EUSRM) in Brussels on 4-6 May, 2019. Over 60 refugee and migrant leaders from 28 European countries (including the UK) are participating. Scheduled deliberately prior the European elections, the EUSRM will showcase the benefit of meaningful inclusion of refugees and migrants.

Читать далее

Mobiilirakendused eesti keele õppimiseks

Muinasjuttudes ja ulmekirjanduses on olemas populaarne süžee, kui tegelane joob imerohtu või lülitab oma aju salapärase masina külge, siis ta saab kohe uusi sõnu ja keeleoskuse kätte. Väga populaarsed on ka reklaamiteated, milles antakse lubadusi, et mingi uus imemeetod aitab keelt unes õppida. Reaalsus aga on midagi muud: huvi, motivatsioon, aeg ja igapäevane töö — kõike seda on vaja. Ikkagi, nii öelda, imemeetodid võivad kasulikud olla: need aitavad motivatsiooni tõsta ja igapäevane töö keeleõppes teha mõnusamaks ja lõbusaks mänguks.

Peale traditsiooniliste õpikute eesti keele õppimiseks on moobilirakendused, mis teevad õppimise teed sirgemaks ja kiiremaks.

Umbes aasta tagasi ilmus Speakly (https://www.speakly.me), mille põhimõte on õppida uusi sõnu ainult kontekstis — nagu lause osa. Eesti keele õppimine (ja nüüd mari keele oma ka) Speakly's on tasuta.

Eelmisel nädalal Barry Bryce kirjutas ühes Facebooki rühmas, et ta valmistas ette kõik sõnad õpikutest «Е nagu Eesti» ja «K nagu Kihnu» mobiilirakenduse «Memrise» (https://www.memrise.com/, ka tasuta) jaoks, mis aitab sõnu ja nende tõlkeid meelde jätta, kahjuks ilma kontekstita. Praegu ma aitan Barry'l lisada sellesse programmi vene ja ukraina sõnu, mis vastavad eestikeelsete sõnade tõlkele.

Loomulikult, on olemas ka muid mobiilirakendusi keeleõppeks. Kõige tuntum neist on vist Duolingo (https://www.duolingo.com/). Mul on kahju, et selle eesti keele osa on ikka veel ainult tulevikuplaanis.

Sellest hoolimata, ma loodan, et meid on ees ootamas rohkem häid võimalusi mitte ainult kasulikult aega veeta eesti keelt õppides, vaid teha seda ka hea meelega.
Читать далее