Спочатку дирівці казали нам «Не волнуйтесь, вы в тылу» — такий собі тил, прямо скажемо, все літає над головою, поруч горить і бахкає. Але потім дійшли до нас чутки, що десь в якомусь міфічному АТБ можна навіть щось купити...
Отже, АТБ на Східному. Поруч т. з. «Приймальня Пушиліна» і магазин. Там-таки можна отримати тарілку безкоштовної каші від «асвабадітєлєй». Всюди, звісно, черги. На кашу вже о 6 ранку 79-й (починається в 9), в магазин 34-й (але цей номер додається до вчорашнього і позавчорашнього списку, отже в реальності ти зайдеш в магазин через 4 дні та щовечора о 16-30 мусиш прийти на перекличку, щоби підтвердити свій номер). І є ще третя черга в той-таки магазин — з чорного входу, черга жива, тб. можеш постояти 4-5 годин і сьогодні ж купити все те саме, що і в черзі за 4 дні... Де тут смисл, не питайте. І ще окрема черга (на фото) до віконця, де була надія впіймати хоч слабенький вай-фай. Власне, звідти я написав перший лист, що «я живий, але це не точно». Того вайфаю радше не було, але люди стояли годинами, щоби хоч якось датись про себе чути.
От такий той тил і дирівське щастя на «звільненій від нацистів землі». А, забув — ще був запис на «волонтерів в Стройотряд», дуже такий гарний розподіл праці: ми вас вбиваємо, а ви як комсомольці самі собі вікна полагодите. Все при деле. Отак постоїш в чергах на перепустку, на ексгумацію, на тушонку і на кашку, бач і день плідно минув. Щастя єсть, воно не може нє єсть
Немає коментарів:
Дописати коментар