Про маски і чебурашки

Тролейбус, Маріуполь, середина дня, народу мало, кондукторка в правильно одягнутій масці, біля мене на вільне місце...

Акт 1. ... сідає баришня вся із сєбя. Кондукторка: «Дєвушка! Адєньте маску!». Дєвушка, закатив очі, повільно дістає звідкись пожмакану маску і взягає на шию. Я: «Дівчинко, вдягіть маску, ви біля мене!». Дєвушка возмущонно: «Я здорова!» [про здорова є гарний анекдот] — «Не бачив ваших аналізів». Дєвушка мстітєльно: «Я отсяду от вас!» — «Боже, щастя то яке!» [хреститься]

Акт 2. На те саме місце сідає тіло без ознак ВНД. Кондукторка: «Мужчіна! Адєньтє маску!». Мужчіна: «Зомбірованиє!». Вдягає маску на шию. Я: «Чоловіче, вдягніть маску!». Мужчіна: «За...лі!» — «Ще не починав» — «Маскі подавляют волю! Ви всє зомбірованиє! Вам мозгі помєнять надо! Скоро чіпи будуть вживать» — «Господи, та скоріш вже, бо без чіпов не розуміють» — «Она нє от чіво нє защіщяєт, єйо каждиє два часа мінять» — «Так міняйте, в чому проблема?»