«Коли в серпні 1941-го йшли бої за Таллінн, батьки були в бомбосховищі. Папа казав, що як настала тиша, то видрався він нагору та визирнув назовні крізь віконце на даху — серце стукало, чия влада тепер? І перше, що побачив, — естонський прапор, який майорів був на Довгому Германі. Це було так несподівано, на душі стало так радісно і легко, що я досі живу з цими папиними спогадами»
Читаючи цей абзац у книзі Mari-Ann Kelam*, я не міг втриматись від сліз, бо навіть зараз — п’ять років по визволенню Маріуполя — проїзжаючи повз Гіпромез я поглядом вишукую прапор на його даху.
* Kelam M.-A. Kogu südamest. — Tallinn : Kirjastus SE&JS, 2002. — 360 p.
Немає коментарів:
Дописати коментар