Юган з Мальцвета

Від моєї квартири до центра Таллінна 15-20 хвилин пішки, хвилин 10 до Ласнамяе, де цілодобовий супермаркет. А от майже вчора, 1861 року, це був забутий богом кут, і не село, і не місто. Саме тут, в сотні метрів від моєї квартири, в корчмі Торупіллі торгував тим, що бог пошле, Юган Лейнберґ. Був він, зараз би ми сказали, ФОПом, дрібним підприємцем, чия освіта навіть не дотягувала до ПТУ, і чия кар’єра до дня Д і часу Ч пройшла від мельника і перекупщика крадених кони до власника будинку і такого-сякого бізнесу.

Що ж сталось? — Він захворів. У той час якась дурна для нас простуда, яку лікуй-не лікуй, а тиждень на лікарняному, могла бути фатальною. Власне, Юганові майже пощастило — йому лише відібрало ноги. Лежачи і марячи, побачив він видіння (психіатрії тоді теж не було) та дав обітницю кинути бізнес і проповідувати слово боже. Одужав. Продав свої доми і справу. Ходив і говорив. Довкола нього збирались люди, слухали про землю обітовану і страшний суд. Змолоду, коли він працював на хуторі Мальцвет, його стали звати Юганом з Мальцвета. Ну а як став проповідувати, то назвався Пророком Мальцветом. Так і ввійшов в історію Естонії та України.

Селяне, повіривши Пророкові, збирались на Ласнамяе, бунтували, чекали на Білий корабель, який буцімто мусить доправити їх у рай на землі — в Крим. Поліції таке звісно не подобалось і вона отий несанкціонований мітинґ розігнала. Не дочекавшись Білого корабля, вони пішли.

А тепер уявіть собі відстань від Таллінна до Севастополя — без літаків, автобусів та поїздів. Ноги, коні, підводи…

Шлях був тяжкий, але земля обітована була ще гіршою — безводною, спекотною, спустошеною Кримською війною. Естонці в Криму вижили, деякі он і зараз з окупаційною владою гарненько домовляються. А пророк Юган з Мальцвета втратив віру і згодом повернувся. Помер в Пайде, там і похований. Могила зберіглась. Sic transit gloria mundi