Світло естонського барокко

Eesti keele maja надихнула мене на те, щоби прочитати Rehepapp Андруса Ківірягка (того самого, чия дитяча книжка «Весна і какашка» дуже відома з очевидних причин).

Читав і думав, що ота вся чортівня чи то пак мітолоґічна атмосфера затюканого селянина у бідному селі дуже мені нагадує Вечори на хуторі близ Диканьки, а разом з тим і українська, і естонська книги суть дуже барокові, коли аристотелева лоґіка Ренесансу і Просвітництва не діє, натомість сукупність різних лоґік звивається у чарівний світ, де жах є смішним, а сміх жахливим. Виявилось, однак, що не мені першому ця спорідненість двох авторів спала на очі — бароковий романтизм, що панував в Україні ще на початку XIX ст., за двісті років — на початку століття XX-го з’явився біля Балтики