Підсумки

Рік 2015 для українських ЛГБТ... суб’єктивно для мене — рік зміни поколінь активістів. Хтось колись вдало сформулював «динозаври» — про нас, з перших. Нас ще пам’ятають, але вже як історичний факт: були, мовляв, такі. Це враження закріпилось після книги про історію ЛГБТ-руху. Цей рух для суспільства став чимсь звичним, Прайд ще його дратує, але це вже не апокаліпсис. Запам’ятався рік ще від’їздом Тараса... Мені здається, перебудова життя в країні захопила всіх. Вже нема стрункої системи «священство-дворянство-разночинство», коли найбільш впливові лідери радились у ПРГ... Рух зажив своїм життям і це добре: молодым везде у нас дорога, старикам везде у нас почёт. Fiat lux, et lux facta est