Перший підручник естонської для українців

Щойно вийшов друком перший україномовний навчальний посібник з естонської мови «Розмовляємо естонською. Мініграматика з тематичним словником». Естонська мова цікавить українців, а у Львівському національному університеті ім. Івана Франка вона викладається з 2008 року, але навчання відбувається англійською. Учбові посібники з естонської існують багатьма мовами, однак досі українці могли вчити естонську тільки на базі іншої мови (як правило, російської або англійської), що становило додатковий бар’єр і зменшувало ефективність.

Замовити книгу на території Естонії можна у Гейніке Гейнсоо, написавши на її електронну адресу heinike.heinsoo@ut.ee

Авторами є лектор естонської мови у Львівському університеті, доцент-емеритус Тартуського університету, PhD Гейніке Гейнсоо та радник зі стратегічної інформації міжнародної неприбуткової організації ЕКОМ, PhD Максим Касянчук.

Навчальний посібник надруковано як довідник формату A5 у м’якій палітурці, який у загальних рисах знайомить читача зі структурою естонської мови, описує її основні граматичні риси та подає мінімальний словниковий запас, потрібний на початкових етапах вивчення мови. Мета підручника — показати, що естонська мова не є надто важкою та заохотити українців до її вивчення. Книгу проілюстровано репродукцією картини відомої естонської художниці Лоли Лійват-Макарової «Кримський пейзаж», створеної 1963 року.

Автори сподіваються, що цей навчальний посібник сприятиме дальшим культурним і економічним контактам між естонцями і українцями, які становлять другу за величиною національну меншину в Естонії.

Читать далее

Пешая прогулка по Мариуполю

Хмурым апрельским утром я шёл по Набережной в Мариуполе к врачу. Хмурым оно было не только потому, что какие-то облака пролетали высоко в небе, но также из-за дыма комбината «Азовсталь», который закрывал солнце. А запах! Мечта диетолога! Вдохнёшь так полной грудью сероводорода и пыли — и множество необходимых микроэлементов сразу пополнят изнурённый организм. Посреди Набережной висит плакат, на месте которого в 80-е красовалась «Экономика должна быть экономной. Л. И. Брежнев». Нынче экономить не принято, поэтому на фоне дыма и призывно мигающих огоньков адских печей рабы божьи молят о благословении пути. Ибо труд освобождает и каждому своё.

К врачу я так и не попал, кстати, но не о том речь. Итак, в центре Мариуполя есть уютный моржик. Справа от него Онкодиспансер, слева — Фонд развития Мариуполя. Чтоб клиентам далеко не ходить.

Так вот, клиника, второй этаж, кабинеты врачей закрываются бронированными дверьми, стульев не особо много, народ толпится под стеночками с ритуально надетыми масками, то есть на шее. По коридору идут парень с девушкой. Мило беседуют, аж в другом конце слышно. Парень басит: «Да я сейчас этим ковидом болею!» — Я в плотном респираторе под той же стеночкой тихо седею, бежать некуда.

Какая-то женщина сама с собой общается: «Ну вот, озадачили, помирать буду. Где тут аптека? Шприц сказали принести и ватку...» — Для эвтаназии?

Другая бежит за старосветской врачихой с гнездом на голове: «Мне никто не сказал...» — «Женщина! Вы к гинекологу шли! Вы что, не знаете, что смотровой набор нужно взять?!? Перчатки, полотенце, зеркала... Чем я вас смотреть должна?!?»

И на финал: из кабинета 12 выходит медсестра, на цыпочках подходит к кабинету 15, молча стоит, потом крестится, потом тихооонечко, одиними ногтиками стучит. Можно?...«. На двери написано: «Заведующая отделением». Вот же ж как дрессировать сотрудников надо! А не эти ваши демократии!

Читать далее