Вторгнення гомосексуальності

Марія Маєрчик, кандидат історичних наук, науковий співробітник Інституту народознавства НАН України, спів-засновниця ГО «Центр культурно-атропологічних студій»

Секс всюди, тільки не в сексуальності.
Жан Бодріяр «Спокуса».

Мішель Фуко, видатний французький філософ і вчений, 1976 року опублікував перший том свого майбутнього тритомника «Історія сексуальности», книги, що перевернула весь світ уявлень про природу сексуальности... Власне, Мішель Фуко знеприроднив, денатуралізував сексуальність, ствердив думку, що сексуальність ми мали не завжди, що вона з’явилася не так давно і була винаходом вікторіянської медицини, психології та психіятрії XIX століття. Іншими словами, наприкінці XIX століття те, що було раніше практикою, актом, сексом, а нерідко і гріхом, а контроль над чим здійснювала церква, поступово трансформувалося в ідентичність, вид, біологічну сексуальність, яка стала частиною тіла, психіки, залоз і гормонів. Церква говорила про гріховність певних (більшости) сексуальних практик і про спокуту гріха [1]; медицина ж робила сексуальність вродженою характеристикою тіла і самости, а незрідка — тілесною патологією і психічною перверсією.

Оцей есенціялістичний винахід медицини, що бачив сексуальність культурно індиферентною, об’єктивною та незмінною біологічною характеристикою, зревізували Фуко та деякі його попередники, вказавши на історичність сексуальности, на її культурну обумовленість і релятивність.

У багатьох пізніших роботах інших соціяльних конструктивістів розгорнуто широку і детальну панораму того, як у другій половині XIX і в першій треті XX століття клінічний дискурс формував, конструював, ліпив перші і найзначущіші сексуальні «види», забезпечивши появу спочатку слова і феномену гомосексуальність (виникнення слова Фуко датує 1870 роком), а пізніше гетеросексуальність.

Дуалізація безмежної палітри сексуальностей, спрощення їх до біному гомо-/гетеро- стало важливим механізмом «натуралізації» гетеросексуальности. Задля більшої дистанційованости, вивищености й оприроднення гетеросексуальности лікарі і психологи ретельно і невтомно виписували, вирізбляли, огранювали відмінну девіянтність гомосексуала, оснащували його специфічними фізичними і психічними якостями, «внутрішньою андрогінією» і «гермафродитизмом душі».

В Україні наприкінці XIX століття і в перші десятиліття XX століття, коли тут теж сформувався науковий інтерес до людської сексуальности, чимало етнографів львівської школи (Зенон Кузеля [2], Володимир Гнатюк, Федір Вовк та інші), лікарів-харків’ян (З. Гуревич, Ф. Ґроссер, А. Ворожбит), ентузіястів і просто талановитих аматорів заповзялися вивчати статеве життя тогочасних українців у місті й у селі, на фабриках і заводах, серед студентів і партійного активу. Записи опитувань, інтерв’ю, анкетування відомостей про «статеве життя», а також матеріяли широкозакроєних просвітницьких кампаній у царині «полових справ» складають нині неоціненну (і поки що неоцінену) базу для соціокультурного дослідження тогочасних процесів у сфері сім’ї та інтимности [3]. Ці матеріяли дають нам образки того, як поступово сексуальність концептуалізується, зодягаючись в шати медико-патологізуючого вокабуляру. Ось невеличка ілюстрація цього процесу.

Наприкінці XIX століття священик Марко Грушевський здійснив серію польових досліджень серед селян на полудневій Київщині, занотувавши, поміж інших пасторальних замальовок, також їхні міркування про дитяче «секеляння». Дослідник у виносці мимохідь завважує, що не тільки діти, але також «секеляються великі, дівки з дівками або чоловіки з чоловіками» (ще не з’ясовано, чому слово «секеляння», що походить від діялектної назви клітора «секель», в записах о. Грушевського стосується не тільки дівчат, але й хлопчиків і чоловіків). Загалом, записи свідчать, що селяни сприймали таку дитячу поведінку як природну, в значенні «до-культурну», може дещо «соромну»: «Оця Марійка та наша Хівринька, то соромно було й навернуться у повітку... Позаголюються обидві та повзають одне на одному. Стидив, стидив було, то вони де инче збіжаться собі»; «Ще й гаразд і їсти не тямлять, а вже сучі діти й шморгаються одне з одним. Лізе одне на одне, як поросята ті одне на одне». В інших висловлюваннях традицію зіставлено з таким атрибутом дитячої культури, як «іграшки» чи «пустощі»: «То пусте! Он уже більшенькі, то вже трохи і розбирає тай то буває злізуть ся собі. Пастушки вже, тай то який з їх спрос: играшка тай годі! Звісно діти!»; «Та хай і пустують! А вже ж хиба инакше не можна!»; «Та воно усі діти отакі бувають, що пустують собі», — так розмірковували собі селяни в вечірніх бесідах з місцевим священиком. Зенон Кузеля, який готував до друку та коментував ці записи Марка Грушевського, тут-таки згадує персонально спостережений випадок дитячого автоеротизму: «Я сам бачив в Бережанах на пасовиську, як забавлялися 6–12 літні пастухи цілком не стидаючись: свою роботу називали вони „робити пиво“» [4]. На одностатевість і колективність цих практик респонденти зважали якнайменше.

Вже в наступному абзаці, перейшовши від етнографічних записів до стилістики наукового аналізу, Зенон Кузеля змінює тон і лексику на офіційно медичну. Автоеротизм вчений називає «неприродним» і «хворобою» і пише про непомірну його поширеність: «Неприродне [курсив тут і далі в цитатах мій. — М. М.] заспокоювання полових потреб знане тепер передовсім у цілій Европі, а крім того досить часто у деяких позаевропейських народів». Далі автор робить спробу відтінити мастурбацію (хоч і колективну) від парного «секеляння», означивши останнє вищою мірою патологічности, не просто «хворобою», а «збоченням», яке «вже треба причислити до психопатичних появ».

Відтоді сплило чимало води. Деякі ріки навіть потекли навспак. За наступне без малого століття і гетеро-, і гомосексуальність зазнали видимих, значних і значимих змін. Ці зміни множинні, назвемо такі глобальні явища як відхід від подвійного стандарту статевої моралі при оцінці сексуальности чоловіків і жінок, визнання права жінок на власну сексуальність, а чоловіків на власну чуттєвість, ратифікація однакової важливости як репродуктивного (для народження дітей), так і рекреативного (для насолоди) сексуального здоров’я, зростання толерантности до нетрадиційних форм статевого акту, леґалізація одностатевих союзів у деяких країнах світу тощо [5].

Соціяльний ефект цих змін часто називають сексуальною революцією. В Україні сексуальна революція розпочалася наприкінці 80-х — на початку 90-х років минулого століття і триває далі. Її позитивні та неґативні ефекти і лики, впливаючи як на велику політику, так і на долі та родини «малих людей», уже дістають оцінку в працях науковців, філософів, журналістів [6]. Нинішня збірка квір-поезії та прози, сприяючи дискурсивній леґітимізації і романтичній текстуалізації одностатевої любові, також є важливим складником цих революційних змін.

Гомосексуальність у пострадянському просторі (як в Україні, так і в решті країн) у перебігу інституалізації перебуває на перетині цілого оберемку різнопорядкових дискурсів. Те, що на Заході тривало впродовж тридцяти-сорока років, у пострадянских країнах, з огляду на специфіку соціополітичних процесів, відбувається чи не вдвічі швидше, породжуючи нові локальні соціокультурні явища і тренди. Приміром, коли на Заході в 70-ті роки постав організованих рух за права ґеїв, він вилонився із субкультурних осередків численних та популярних у великих містах лесбіґей-барів і клубів. Цей зв’язок правозахисного руху із клубною культурою добре видно на прикладі «стоунвольського опору». 1969 року відвідувачі ґей-клубу «Stonewall Inn» у Нью-Йорку кілька днів чинили спротив поліції, що намагалася влаштувати черговий рейд у клубі. Ця подія в нью-йоркському ґей-клубі стала точкою відліку сучасного світового руху за права ґеїв [7]. У відкритих протистояннях за здобуття таких самих прав, що їх мають гетеросексуальні люди, і постала сучасна ґей- та лесбі-ідентичність західного штибу. В Україні ж і після скасування 1991 року кримінального переслідування за гомосексуальність ґей-клубів звісно не було, а лесбіґей-споживаня ще тривалий час існувало в зародковому стані: кілька часописів (не завжди періодичних, як-от «Один з нас», або й узагалі зниклих після перших номерів, як-от «Батерфляй» чи «Лабрис»), оголошення про знайомства в газетах (як, приміром, у тернопільській газеті «Пан+Пані»), кілька не завжди економічно успішних дискотек у найбільших містах, і тільки-но оголошені ґей- або ґей-фендлі клуби, на кшталт «Бродячої собаки» та «Матроської тиши»... Економічна скрута 90-х тільки ускладнювала і сповільнювала розвиток цього сеґменту ринку [8]. Водночас виникали перші ґейські правозахисні організації, які інколи маскувались під офіційно схвалювану антиСНІДівську політику («Ганімед»), а інколи прямо декларували мету діяльності захист прав і боротьбу з дискримінацією («ЛІҐА», «Наш Світ»). Отже, і клубна культура, і правозахисні рухи поставали і формувалися (і розвиваються далі) в Україні хронологічно майже водночас, паралельно, а тому для загалу ґеї, а надто лесбійки в нашій країні «появилися» зненацька, масово і майже з нізвідки. Оця раптовість «появи» (а насправді — прояви), можливо, і пояснює нинішній масовий невідрефлексований страх перед фантомом «пропаганди гомосексуальности». Насправді за пропаганду часто видається оформлення (хоч і ще дуже вузької) зони видимості, долання шор, леґітимацію теми для публічних обговорень, комерціалізацію гей-культури тощо.

Поява цих нових форм активности, через які ґеї та їхні соціяльні вимоги вперше ставали видимими, підірвала популярність і пишноту значно менш помітного, прихованого та марґінального ще радянських часів соціокультуного феномену — «плешок». Плешка є місцем, «де чоловіки, не витрачаючи сил і часу на ритуали залицяння, будучи вільними від матримоніяльних обов’язків і відчування стигми, можуть зреалізовувати свої гомоеротичні потяги» [9]. Нещодавно вивершені дослідження плешок презентують нам виразну картину субкультурних ґендерних ідентичностей, антуражу, стилістики, правил і ритуальности простору глухих паркових закутків, закинутих літніх театрів, лазень і туалетів, де збиралися гомосексуальні чоловіки [10]. Фемінізовані через лексику та манірну поведінку персонажі плешок, які могли говорити про себе в жіночому роді, мати жіночі імена (Квазимода, Прапорщиця, Психіятричка, Сюзанна, Жу-Жу), звертатися один до одного «сестро», «дівки», «бабусі» (старші чоловіки) є доведеною до сарказму грою з ґендером, жива ілюстрація панівного медичного та квазинаукового розуміння гомосесксуальности як ґендерної інверсії. Ось як описує Юрко Зікратий найекспресивніший типаж відвідувачів плешки, так званих «хабалок»:

Це специфічна манера розмови, що передбачає звертання до співбесідників у жіночому роді («дев-А-чки», «сёстры», «п-А-други», «проститутки»), чорний гумор, дотепи, сарказм... Хабал структурується через метафору (об’єкт кпинів описано через порівнювання з чимось ґротесковим і прикрим), а виконується як сценічна вистава, що передбачає маньєризм, зміну голосу, завчену фразеологію знаних травесті-артистів (передусім Вєрки Сердючки), висловлювання про себе в жіночому роді і, дуже часто, елементи суржику... Категорія «хабалки» обов’язково вміщує манеру поводження, асоційовану радше з жінками, ніж із чоловіками. Але, на відміну від британського swish (nelly) — підкреслено жіночої поведінки, у випадку хабальства ми маємо поведінку, означувану радше як «бабська», тобто набагато розв’язнішу й навіть аґресивну... [11]

В гомосексуальному середовищі нині намітилося певне протистояння стосовно переходу у видимий, публічний простір, що мало би статися завдяки «камінаутам» [12], відмові від «життя в комірці», леґалізації одностатевих партнерств, — себто невилучним складникам гомосекуального стилю життя на Заході. Ті мешканці «плешок», котрі дорослішали ще за Радянського Союзу, і молодші, хто успадкували цей конструкт гомосексуальності, часто не згідні з сучасними пропоновани­ми ідеями відкритости. Вони вбачають найвищий сенс у закритому, потаємному існуванні, не розуміють потреби лібералізації і надають перевагу тим моделям надприхованої взаємодії та низької лексики, що їх успадкували за обставин криміналізованої гомосексуальности.

Масивний сучасний зсув від стилістики «плешкового» алкоголізму і хабалу в бік ґлянсової тренованої маскулінности і метросексуальности ілюструє як ідеологічні зміни в ґей-просторі пострадянських країн (встановлення релевантної ідентичности є політичною метою руху ґеїв, оскільки сприяє ефективному входженню гомосексуалів у соціум), так і зміну способів споживання, комерціалізацію гей-культури, появу її сеґменту в глобальному культурному супермаркеті, аж до радикальної заангажованости гомосексуальних образів ґлем-капіталізмом [13].

Якщо чоловіча гомосексуальна культура має «плешкову» передісторію, то гомосексуальність жіноча жодної історії в Україні не має. Антигомосексуальна кримінальна стаття на жінок не поширювалася, однак жіночі гомосексуальні стосунки залишалася невидимими в радянський час, схованими у звичному для жінок приватному домашньому просторі, — там, де жінки зустрічалися, а іноді складалися бувало і парадоксальним чином не усвідомлювані самими учасницями (sic!) гомосексуальні сім’ї.

Джон Д’Еміліо зазначив зв’язок розвитку клубної ґей-культури з розвитком капіталізму [14]. Економічна незалежність була легше досяжною для чоловіків, вона є важливою передумовою вивільнення особи з-під контролю батьківської сім’ї й уможливлює плюралізацію життєвих стилів. Соціяльно немобільні й економічно стримувані жінки тривалий час не влаштовували видимих гомосексуальних спільнот чи клубних «тусівок». Тільки віднедавна окремі клуби великих міст, як-от «Помада» в Києві, оголошують певний день тижня жіночим, надаючи майданчики для дозвілля гомосексуальним дівчатам і жінкам; лиш в останні кілька років почали організовуватися й інші комерційні відпочинкові заходи, капусники, тематичні вистави, костюмовані мандрівки на катерах, розвивається культура клубного «драк-кінґу» тощо.

Сучасний лесбійський рух за соціяльні права і свободи деякий час розвивався в фарватері ґей-організацій, де жіночі питання артикулювалися тією мірою, якою вони збігалися з задачами ґей-руху. Автономний лесбійський рух почав інституалізуватися допіру на початку 2000-х років. Сьогодні з двадцяти офіційно зареєстрованих ЛҐБТ-організацій ув Україні кілька є жіночими, що поділяють феміністичні ідеї («Жіноча Мережа», «Інсайт», «Сфера»), ще кілька неформальних ідеологічно індиферентних об’єднань мають спортивне спрямування («NRG»).

Упродовж цього часу в Україні викшталтувалася і лесбійська субкультура. Панівним і модним стилем у ній є молодіжний стиль дайк — із короткими стрижками, хлопчакуватими поставами, ретельно зістриженими нігтями, пірсинґом, у джинсах і сорочках чи майках. Чітким зголошенням про гомосексуальність може бути прикраса, малюнок або тату у вигляді лабрису, каблучка на великому пальці чи мізинці, елемент одягу в кольорах веселки. Стиль дайк можна також розглядати як антитезу домінантній у пострадянському просторі гіперфемінній ґламурній і об’єктивізова­ній жіночності (поява якої є відповіддю шлюбного ринку на формування нового класу багатих чоловіків «нових українців»). Дайки категорично відмовляються від одягу з «рюшами», стразами, підборами тощо, протиставляючи свою «справжність» «удаваній», «імітаторній», «містифікованій» фемінності ґламурних дівчаток, яких стереотипно вважають недалекими: «Клава [15] — повна дура в рюшечках, стразах і бантиках, обов’язково з довгим волоссям і нігтями (нафарбованими), використовує декоративну косметику і читає журанали, типу „Космополітен“, „Наталі“» (із форуму сайту www.feminist.org.ua).

Частина жіночої «тусовки» бунтує також і проти стереотипізації гомосексуальности, представляючи своїми стилями весь можливий спектр ґендерних жіночих презентацій — від скрайньої фемінности (такий стиль має назви «фем» або «клава» та часто-густо стає об’єктом кпинів), через побутові неокреслені чи типово молодіжні стилі до жіночої маскулінности («бучі», яких феміністично налаштовані лесбійки можуть осуджувати за потурання маскулінності).

Одним із парадоксальних явищ сучасної інституалізації лесбіґей-культури є вельми есенціялізована інтерпретація гомосексуальности майже всіма, зокрема й ідеологічно вишколеними представницями і представниками руху за права лесбійок та ґеїв. Гомосексуальність у цих випадках, прагнучи визнання своєї леґітимности, оперує тим самим вокабуляром «природности», апелює до тих самих медичних доказів «вроджености», якими її позбавляли прав на існування наприкінці XIX — на початку XX століття.

Майже повсякчасні зміни в лексиці гомосексуальности відбивають динамічність процесів усередині ЛҐБТ-спільноти. Наприклад, уже кілька років існує тенденція на вилучення з обігу в українській мові терміну «гомосексуалізм» як медичного і девіянтивного. Пропонують замінити його на м’якший і прийнятніший гомосексуальність. На Заході воліють зовсім уникати слова homosexuality, бо гомосексуальна ідентичність є, певною мірою, наслідком гомофобного поневолення. Послаблення гомофобії у західних суспільствах потроху позбавляє цю іншувальну риторику актуальности.

Самоназви ґей і лесбійка виникли й утвердилися в контексті ґей-лібераціоніст­ського руху. Проте реалії України, хоча тут запроваджені й розвиваються західні конструкти гомосексуальности, надають цим ідентичностям місцевих особливостей, а назвам — локальних конотацій. Гомосексуальні чоловіки легко перейняли західну самоназву, поняття «ґей» майже цілком витіснило давніше «гомосексуаліст». Однак дослідники завважують, що самоназва ґей у вітчизняних обставинах утратила свій соціополітичний зміст і не свідчить уже про активну громадянську позицію її носіїв [16].

Все навпаки в жіночій гомосексуальній культурі. Тут поняття «лесбійка» менш популярне можливо тому, що це слово було адаптовано в українській мові значно раніше, ніж «ґей», у всякому разі вже в перші роки ХХ століття Зенон Кузеля пояснює одностатеві жіночі стосунки як «лесбійську любов» [17].

За останнє століття внутрішньомовні негативні конотати слова приросли намертво, чого не було з новим для української словом ґей, негативні смисли якого автоматично відщепилися при переході слова з англійської в українську мову (хоч ґеям англомовних країн доводилося проходити «чистилище» ідеологічної нормалізації цієї самоназви). Навіть клінічне слово «гомосексуалістка» легко поступилося не менш нищівному «лесбіянка». Можливо тому процес прийняття і перекшталтування конотатів цієї самоназви тривкий і проблематичний. Сьогодні прийняття назви лесбійка вимагає більшого виклику і хоробрости. А тому лише певний прошарок найзаповзятіших і найсміливіших використовують його як самоназву, яка позначає переважно більш чи менш соціяльно активних дівчат та жінок, які власними досвідами прагнуть формувати нормалізований і позитивний імідж як згаданій ідентичності, так і слову, що її означує.

Ще не до кінця усталився процес оформлення самоназв, коли на кін в Україні виходять постмодерні нон-ідентичности квір, що теж є феноменом західним. Квір, як і слово ґей, переходить в українську мову, очистившись від маргіналізуючих конотатів, і усталюється в українській мові, наперший погляд, як синонім гомосексуальности. Але це не зовсім так.

Поява нового терміну «квір» і його адептів зчинило занепокоєння і хвилі гострих суперечок у віртуальному ЛҐБТ-просторі України. ЛҐБТ-спільнота відмовилася приймати квірів, для яких навіть букви в загалновизнаній абревіатурі у нас не зарезервовано. Ще нечисленні адепти квір-ідентичності або асоціюються ґеям і лесбійками з фріками (епатажними персонажами, відомими нам пережвано з картинок західних карнавальних гей-парадів), або запідозрюються в пустопорожності (мовляв, це тільки мода на нове словечко і не більше) чи аполітичності (мовляв, квіри прикривають яскравою назвою свою політичну незрілість, бо політично викшталтувані ідентичності мають назви ґей та лесбі) і, за іронією долі, осуджуюються за надмірну «американізованість» (мовляв, нащо нам чуже «квір», якщо є свої знайомі слова) і за «недочасність появи» (мовляв, у нас ще не здобуто первинних прав, і нехай пост-ідентичності заждуть своєї черги). Вердиктом тривалих дебатів навколо теми квіру стало однозначне: «ЛҐБТ окремо, квір окремо» (з закритої розсилки ЛГБТ-ком’юніті).

Слово квір, втім, не має ані чітких дефініцій, ані навіть розмитих, бо в сам концепт закладена іманентна несхильність до дифінійованісти. Квір-теорія — академічна дисципліна, що сформувалася на Заході з прикінця 90-их переважно на основі праць таких авторів як Мішель Фуко, Джудіт Батлер, Ів Косовскі Седжвік, Девід Гелперін і Джудіт Галберстам — також демонструє несхильність до чітких рамок та визначеностей. Квір-теоретики (і люди) роблять наголос не стільки на практиках подібності (як формування сексуальностей за статтю сексуального партнера), скільки розбіжності (специфіка досвідів, практик, схильностей). А відтак ставиться під сумнів продуктивність ефемерної категорії «ідентичність», вслід за цим реконфігуровуються і базовані на ній солідарності, адже розбіжності всередині кожної спільноти можуть бути значимішими, ніж подібності. Квіри пропонують нові пластичніші та значно менш чітко визначені моделі для ототожнень негетеронормативности [18], визнають ідею пластичної сексуальности в її гіддеанському смислі [19] і проблематизують очевидність концепту гомосексуальности [20].

Тим часом на заході зміни зачепили і класичну, добре нам знану абревіятуру ЛҐБТ. Інколи до цього дружного квартету таки додається К, інколи К у квадраті, що означує queer, а також questionable, тобто нез’ясовані, що беруть під сумнів самі себе. Може додаватися також літера І, що означає інтерсексуалів, — людей, котрі відчувають себе відразу в двох ґендерах, або А — асексуали, які не почувають сексуального нурту і протистоять спробам бачити в цьому медичну проблему.

У межах освітньої та превентивної кампанії щодо ВІЛ/СНІДу в Україні було адаптовано й інші нові назви — абревіятури ЧСЧ та ЖСЖ позначають «чоловіків, які мають секс із чоловіками» та «жінок, які мають секс із жінками». В цьому випадку завдання полягає в тому, щоби виокремити віртуальну, умовну групу за формальною ознакою статевого партнера, безвідносно до ідентифікації її учасників. Хоча, у ґрунті речі, стать сексуального партнера має істотно менше значення, аніж сексуальна практика. У соціології сексуальности вже давно йдеться про те, що саме сексуальні практики, а не стать партнера, мали би правити за набагато надійнішу підставу для класифікацій та аналітичних вправ [21].

Дослідження ЧСЧ і ЖСЖ проілюстрували, що межі спільноти людей, які практикують сексуальні стосунки з особами тієї самої статі, не збігаються з межами спільноти тих, хто ідентифікує себе як ґей і лесбійка. Скажімо, в Україні 10% чоловіків, які мають секс із чоловіками, на час опитування були одружені, а 32% опитаних не вважали себе ґеями [22]. Своєю чергою, межі ідентичностей ґеїв та лесбійок, не цілком збігаються з межами лесбіґей-субкультури. Поза межами субкультур та ідентичностей існує сила-силенна «звичайних людей», сімейних чи самотніх, але однаково невидимих для суспільства та науковців.

***
Я тільки-но розпочинала свою статтю, коли навколо цієї, ще не виданої, збірки художніх текстів вибухнув перший скандал. Нібито офіційна влада анонімною директивою заборонила презентувати збірку на книжковому ярмарку. Втім організатори ярмарку вмить і публічно заперечили існування такої заборони, заявили свою відкритість для диспуту, чим позначили нову позитивну тенденцію: дискурсивну несумісність інтеліґентности та гомофобности.

Примітки


Цей текст, вміщнений як частина антології «120 сторінок Содому» (Київ: Часопис «Критика», 2009. — XIII+121+XXX с.), публікується тут із люб’язного дозволу його авторки Марії Маєрчик та відповідального редактора видавництва «Критика» Андрія Мокроусова.


1. Концептуалізування гріха сексуальности в Україні можна простежити на матеріялі захопливої колеції «гріхів розмаїтих» і епітимій, розглянутих у праці Миколи Сулими «Гріхи розмаитії: єпитимійні справи XVII–XVIII ст.» (Київ: Фенікс, 2005). Хронологічно і територіяльно ширше цю тему подано у монографії Єви Левін «Sex and Society in the World of the Orthodox Slavs, 900—1700» (Ithaca; L.: Cornell University Press, 1989). Російський переклад частини цього тому вміщено у збірнику «„А се грехи злые, смертные...“: Любовь, эротика и сексуальная этика в доиндустриальной России (Х — первая половина XIX в.)» (Москва: Ладомир, 1999, С. 335–468; також див. на сайті: www.krotov.info/libr_min/01_a/seg/rehi.htm).
2. Саме Зенон Кузеля вперше починає користатися словом сексуальність і вносить його тодішню видозміну «сексуалізм» в реєстр свого словника запозичених слів зі значенням: «Полове життя; сексуальний, половий» (Др Зенон Кузеля. Словник чужих слів. Київ-Ляйпціґ: Українська Накладня, Коломия: Галицька НАкладня, Winnipeg Man: Ukrainian Publishing. — [≈1918], С. 272. Вчений адаптовує і ряд інших слів модерної сексуальності: аборт, гедонізм, еротизм, ерекція, онанізм, полюція, флірт, помада (котра ще фігурує з дефініцією «масть на волосся»), котрих не було в лексиконі традиційної української культури.
3. Частково (наскільки ці процеси збігалися в Україні й Росії) ранньорадянська політика сексуальности вивчається в монографії: Frances Le Bernstein. The Dictatorship of Sex: Lifestyle Advice for the Soviet Masses. Northern Illinois University Press, 2006. Щодо гомосексуальности того ж періоду див. також: Д. Хили. Гомосексуальное влечение в революционной Росии. Регулирование сексуально-гендерного диссидентства, пер. з англ., Москва: Ладомир, 2008.
4. Мр. Г[рушевський]. «Дитина у звичаях і віруваннях українського народу. Матеріяли з полудневої Київщини. Обробив З. Кузеля», Матеріяли до українсько-руської етнольогії, Т. VIII, 1906, С. 67–69.
5. Глибший аналіз цих сучасних процесів див.: Анурин В. Сексуальная революция на марше (предисловие переводчика) // Гидденс Э. Трансформация интимности. Сексуальность, любовь и эротизм в современных обществах. — Москва: Питер, 2004. — С. 7–28.
6.Сексуальна лібералізація інколи викликає острах і моральні паніки в нашому суспільстві, адже реформуються найконсервативніші соціяльні інститути — сім’я та сексуальність. За іронією долі, тоді, як ці інститути деформалізуються і в них зростає вага і важливість емоційного контакту, інтимности й чуттєвости, побутове мислення тлумачить цю зміну протилежно — як занепад і девальвацію моралі, деґрадацію і знедуховлення. Сучасна українська академічна наука не надто цікавиться цією мікросферою людських взаємин, а тому академічний і освітній дискурси не забезпечують ані ширших методологічно закроєних візій, ані глибшого делікатного соціокультурного аналізу трансформацій у царині інтимности й сексуальности. Внаслідок цього сучасні соціяльні явища оцінюються за замшілими медичними тиглями більш ніж сторічної давности, які вже в момент створення були ідеологічно упереджені і вузькі, або, що неприпустиміше, оцінюються за чиїмись приватними нормами і мірками, що призводить до хибних й упереджених оцінок, покручів, стереотипізації, а відтак напружень і протистоянь, як-от нинішній конфлікт між Національною експертною комісією з питань захисту суспільної моралі та суспільством, мораль якого комісія щосили прагне захистити.
7. 28 червня 2009 року з нагоди 40-ої річниці стоунвольського спротиву президент США Барак Обама виголосив урочисту промову в Білому домі. Відзначення події на такому високому рівні говорить про політичну вагу не тільки її самої, але і всього правозахисного руху американських геїв та лесбійок, права яких президент обіцяв захистити відповідними законодавчими актами.
8. Детальніший опис тогочасної ситуації див.: Голубая книга. Положение геев и лесбиянок в Украине, Киев: Нора-Принт, 2000, С. 105–107.
9. М. Касянчук, Є. Лещинський. «Аналіз соціальних ідентичностей чоловіків, що мають секс з чоловіками, в українському суспільстві (на прикладі Донецької області)», Український Соціум, 2008, № 3 (26), С. 17–29. — http://donbas-socproject.blogspot.com/2009/01/blog-post_23.html
10. М. Касянчук, Є. Лещинський. «Аналіз соціальних ідентичностей...»; М. Касянчук, Є. Лещинський. «Графіті як елемент субкульутури великого міста», Особистість і мегаполіс: антропологічний аспект. Збірник матеріалів регіональної науково-практичної конференції, Донецьк: ДІСО, 2008, С. 131–137 — www.kasianczuk.hotmail.ru/varia/graffiti.htm
11. Цит. за: Касянчук, Лещинський. «Аналіз соціальних ідентичностей...».
12. Камінаут (від англ. coming out) — сленґовий вислів, що виник у контексті західного ґей-руху й означає вихід у публічний простір, оприлюднення (перед родиною, друзями та ін.) своєї сексуальної орієнтації. Вважається, що зі зростанням кількости камінаутів має зменшуватися гомосексуальна стигма в суспільстві.
13. Теоретизування навколо ультрасучасного феномену глем-капіталізму див.: Д. Иванов «Глэм-капитализм» (Спб., 2008). З інтерв’ю з автором: «Гіпертрофована яскравість і прямолінійні асоціації з розкошем і богемним життям, сексом і екзотикою привертає увагу, і тому в економіці, залежної від уваги, саме активно культивований гламур створює нових чемпіонів ринкової гонки — виробників і споживачів усього „страшно красивого“». Окремі тренди гей-гламуру представлено в сучасній стрічці Андрія Кончаловського «Глянець» (2007).
14. J. D’Emilio. «Capitalism and Gay Identity», Culture, Society and Sexuality, ed. Richard Parker & Peter Aggleton, Routledge, 1998, P. 250–258.
15. Цим словом називають гетеросексуальну, але також і гомосексуальну ґламурну жінку.
16. Див. також: Касянчук, Лещинський, «Аналіз соціальних ідентичностей...».
17. Мр. Г[рушевський]. «Дитина у звичаях і віруваннях українського народу. Матеріяли з полудневої Київщини. Обробив З. Кузеля», Матеріяли до українсько-руської етнольогії, T. VIII, 1906, C. 68.
18. Запропонований квір-теорією концепт «негетеронормативности» дозволяє уникнути дихотомії гомо-/гетеро-, оскільки орієнтується не стільки на формальну ознаку статі сексуального партнера, скільки на ідеологеми, базові принципи організації сексуальності конкретної людини і побудови взаємин у парі. Ці ідеологеми складаються з множинного непростого плетива гендеру, статі, віку, секуальних практик, репродуктивної політики, соціальної активності, фінансового положення тощо. З цього огляду гетеронормативною може бути і гомо- і гетеросексуальна пара, водночас релевантним є і зворотнє твердження: різні пари можуть зберігати негетеронормативність.
19. Відомий британський соціолог Ентоні Гідденс вводить термін «пластичної сексуальності» аби означити сексуальність як змінну, незастиглу характристику особи. Див.: Гидденс Э. Трансформация интимности. Сексуальность, любовь и эротизм в современных обществах. — Москва: Питер, 2004.
20. Аннамарі Джаґоз у книжці «Вступ у квір-теорію» (Annamarie Jagose. Queer Theory: An Introduction. New York University Press, 1997; російський переклад вийшов у московському видавництві «Канон» 2008 року) ставить під сумнів гомосексуальність як уніфіковану, стабільну і зв’язну категорію.
21. Див., наприклад, Halberstam, Judith. Female Masculinity. — Duke University Press,1998.
22. Л. Амджалін, К. Кащенкова, Т. Коноплицька, О. Лисенко та ін. Моніторинг поведінки чоловіків, які мають секс з чоловіками, як компонент епіднагляду другого покоління: Аналітичний звіт. Київ: МБФ «Міжнародний альянс з ВІЛ/СНІД в Україні», 2005, C. 10–11. — http://www.aidsalliance.org.ua/ru/library/our/monitoring_reports/pdf/msm.pdf

Читать далее

Дослідження методом номінації ґрупи чоловіків, що практикують секс із чоловіками, в Донецькій області

Максим Касянчук, Євген Лещинський, Святослав Шеремет-Шереметьєв, 2008

Українські дослідження ґрупи чоловіків, що практикують секс із чоловіками (ЧСЧ), ще донедавна були представлені лише епізодичними роботами здебільшого в контексті епідемії ВІЛ-інфекції [1]. Досі актуальним є збір первинної інформації, тоді як на Заході масив даних про ЧСЧ напрацьовується вже протягом кількох десятиріч за результатами реґулярних загальнонаціональних опитувань. Труднощі досягнення представників цієї закритої та дифузної ґрупи ускладнюють вивчення її властивостей на адекватно сформованих вибіркових сукупностях. Зазначимо принагідно, що умовно виокремлювана ґрупа ЧСЧ є на пострадянському просторі більш дифузною, ніж в европейських суспільствах, через те, що в нас нема ані усталених ідентичностей, подібних анґлійській «gayness», ані тим паче традицій об’єднання в громади на основі ідентичностей [2, 3].

Одним зі способів дослідження такої закритої ґрупи, як ЧСЧ, є аналіз оголошень про знайомства у матримоніально-еротичній пресі та Інтернеті.

Дослідження оголошень про шлюб і знайомства стали предметом кількох студій у галузі прикладної лінґвістики [4–7]. Цікавий аналіз друкованих оголошень від російських ЧСЧ (в рамках концепції інтерналізованої гомофобії як суспільного явища) наведено у Михайла Бейлькіна [8], проте не вказано джерел використаного ним масиву (185 оголошень). В анґломовній літературі друковані та електронні оголошення дали цінний матеріал про вплив масової культури на соціальну ідентичність людей [9–13]. Разом із тим, у жодній зі згаданих робіт нема вказівок на те, що автори намагались якимось чином урахувати дублювання повторюваних текстів того-таки подавача оголошення.
Метою нашої роботи було отримати перевірювані емпіричні дані на вибірці ЧСЧ у конкретному реґіоні України через застосування нового для вітчизняних досліджень методу номінації.

1. Методична частина

Метод номінації — це укладання списків приналежних до цільової ґрупи осіб за умови виключення дублювання. До його переваг, крім зазначених у роботі [14], належить те, що всі дані беруться з відкритих джерел і, отже, не порушують нічиєї приватності.

Для нашого дослідження ми використали:

А) Оголошення про знайомства, опубліковані в «ґейовській» та матримоніально-еротичній пресі України. Оголошення цього масиву ґрупувалися за відомостями про зворотній зв’язок із їхніми авторами. Друковані оголошення є цензурованим способом установлення соціальних контактів. Автор оголошення має зважати на наявні de facto правила пристойності. Ми зафіксували всі оголошення від ЧСЧ Донецької області (523 особи, 2507 оголошень), які з’явилися протягом 12 років існування в Україні «ґейовської» преси (нами переглянуто всі загальноукраїнські видання) та доступних нам матримоніально-еротичних друкованих видань (найповніше представлено в масиві 2003–2005 роки, решта — лише окремими числами).

Б) Оголошення про знайомства, розміщені на дошках інтернет-оголошень (BBS), масив яких також розбивався за вказаними даними про зворотній зв’язок. Цензура BBS є мінімальною (модераторами відхиляються лише тексти зі згадкою осіб, молодших від 16-ти). Ротація оголошень залежить тільки від активності користувачів; від них також залежить, який спосіб зв’язку із собою вказати. Маркером приналежності оголошень одному авторові слугував номер мобільного телефону, номер ICQ чи адреса електронної пошти. Безумовно, одна людина може мати кілька різних номерів і адрес, але це завжди якась скінченна кількість, що легко об’єднується в одному «кейсі» (сукупність оголошень одного автора) при наявності масиву даних за більш-менш тривалий період (у нашому дослідженні він склав один рік), поєднаного з активним використанням цих оголошень за їх призначенням — для встановлення нових соціальних контактів. Навіть та невелика частина оголошень, що не містить згаданих маркерів, може бути при уважному підході так само розбита за окремими авторами. Ми зафіксували були всі оголошення ЧСЧ з Донецької області (520 осіб, 1923 оголошення), які з’явилися на BBS провідних сайтів знайомств.

Оголошення про знайомства пишуться зазвичай за певною більш-менш усталеною інформаційною схемою, отже їх можна вважати за вільний опитувальник. Типовими даними, що їх вказують ЧСЧ, є такі: ім’я чи псевдонім, вік та антропометрика, ґеографічне місце знайомства, роль у сексі, мета оголошення, спосіб зворотного зв’язку, інколи сімейний стан і соціосексуальна ідентичність.

У кожному «кейсі» ми виділяли такі параметри:

1. Вік автора на момент написання оголошення («... років» або «вік не вказано»).
2. Місце очікуваного знайомства («місто ... Донецької області» або «Донецька область взагалі»; окремо ми маркували осіб, які зазначили, що вони — «приїжджі»).
3. Наявність у автора місця для зустрічей («нема даних», «є», «нема»).
4. Заявлена автором готовність брати участь у комерційних сексуальних стосунках («ні», «так»; у варіанті «так» ми не виділяли окремо «продавців» і «покупців» сексуальних послуг).
5. Маркери маскулінної ідентичності («нема даних»; «неманерный», «парень», «мужчина», «мальчик», «молодой человек», «неманерный парень», «неманерный мужчина» — мовою ориґіналу).
6. Маркери соціосексуальної ідентичності («нема даних», «ґей», «бі», «натурал»; зауважмо, що інші варіанти практично не зустрічаються: пр., тих, хто назвав себе «трансом», було лише двоє).
7. Сексуально-рольові характеристики («нема даних», «актив», «пасив», «універсал», «уні-актив», «уні-пасив»).
8. Сімейний стан («нема даних», «неодружений», «одружений»).
9. Мета оголошення:
9-а) перша спроба сексуальних стосунків із чоловіком («нема даних», «хочу спробувати»);
9-б) тривалість стосунків («секс на один раз», «тривалі взаємини», «нема даних чи інше»).
10. Джерело оголошення (назва та рік видання, кількість оголошень від цього автора в цьому джерелі за певний рік).

Отримані дані було зіставлено з даними попередніх досліджень цієї ґрупи [8, 15–17]. Зібрані масиви оброблено за допомогою статистичного пакету R [18]. Статистичні гіпотези перевірено за критерієм χ2 Пірсона, а в разі необхідності додатково використано коефіцієнт спорідненості Пірсона С.

2. Результати та їх обговорення

Попри вже дванадцятирічне існування в Україні спеціалізованих видань як для ЧСЧ, так і матримоніально-еротичної преси (табл. 1), загальна кількість ЧСЧ Донецької області, які виявили намір познайомитись саме в такий спосіб, є малою — 523 особи. Найбільшої популярності цей спосіб знайомств досягнув у період від кінця 1990-х до початку 2000-х, коли Інтернет іще був малодоступним, а звична для багатьох ЧСЧ спільнота «плешки» (рос. плешка) поволі руйнувалася після скасування карного переслідування мужолозтва, яке сталося в Україні 1992 року, та в ході стрімкої модернізації соціуму.

Таблиця 1. Кількість ЧСЧ Донецької області (N), які дали оголошення про знайомство в «ґейовській» та матримоніально-еротичній
пресі України з 1996 до 2008 р.

Назва й тип видання	Числа	N*
"Один з нас", журнал	1—50 (1996—2007)	92
"Gay.UA", ґазета	1—42 (2003—2008)	87
"Kyiv Gay Telegraph", інформаційний бюлетень	1—6 (1999—2000)	4
"Simona", ґазета	26 / 1999; 8–24 / 2000; всі за 2001—2004; 5 / 2005; 15–24 / 2006; 1–10, 23 / 2007; 0, 12 / 2008	289
"Интересная газета«: вып. «В» и "B+"	79—113, 123 / 2000—2003	15
"Ищу тебя", ґазета	13—18 / 2003	23
"Салон Дона и Баса", ґазета	873—1414 / 2003—2008	87
"Алло", ґазета	296—320 / 2003	48
"Публика«, ґазета	6—30 / 2008	9
* сума за стовпчиком більша від усієї кількості авторів, бо одна людина могла давати оголошення в різних виданнях

Еротична ґазета «Simona», не орієнтована окремо на ЧСЧ, дає значно більшу кількість ЧСЧ, адже за її допомоги воліють шукати партнера-чоловіка одружені ЧСЧ, а також гетеросексуальні пари, де чоловік прагне урізноманітнити сексуальний досвід за згодою своєї партнерки.

Близьку кількість ЧСЧ дає моніторинґ BBS-оголошень (табл. 2).

Таблиця 2. Кількість ЧСЧ Донецької області (N), які дали оголошення про знайомство на BBS

Джерело в Інтернеті	Період моніторинґу	N**
Сайт «Гей знакомства Date.BlueSystem.Ru» — http://date.bluesystem.ru розділ "Знакомства, Донецк«	22.11.2006 — 16.02.2008	334
Сайт «Гей Портал Украины • gayUA.com • Сайт о гей-жизни в Украине»: розділ «Объявления на gayUA.com» — http://board.gayua.com: підрозділи «Знакомства, все города», «Секс, все города»*, «$$$ — за деньги»*, «Общение»*, "Разное«*	06.10.2006 — 16.02.2008	209
Сайт «WWW.GAY.RU: Российский национальный сервер геев, лесбиянок, бисексуалов и транссексуалов»: розділ «BBS.GAY.RU: Доски объявлений» — http://bbs.gay.ru: підрозділи «Объявления — Донецк», "Объявления — Мариуполь«	20.06.2006 — 16.02.2008	25
Сайт «WWW.GAYA.RU: Российский информационно-развлекательный сайт геев, лесбиянок и бисексуалов. Знакомства, гей-рассказы и многое другое»: розділ «BBS.GAYA.RU: Региональные гей-доски объявлений, форумы» — http://bbs.gaya.ru: підрозділи «Объявления — Донецк», "Объявления — Мариуполь«	05.07.2006 — 16.02.2008	3
* оголошення фіксувалося, якщо тільки Донецька область чи населений пункт з області явно згадувався; ** сума за стовпчиком більша від усієї кількості авторів, бо людина моглаидавати оголошення на різних сайтах

Періодичність розміщення оголошень. Значна частина авторів не обмежилась одним оголошенням, а розміщувала їх з більшою чи меншою періодичністю (понад третина авторів подавала оголошення від двох до дев’яти разів, див. табл. 3), тому інформація, зібрана в кожному «кейсі», дає хоч і схематичний, але досить точний портрет людини (так, в одному певному тексті вік може бути не вказаний, але інші оголошення того ж автора звичайно міститимуть вказівку на вік; те ж саме стосується місцепроживання автора або, приміром, сімейного стану).

Таблиця 3. Розподіл ЧСЧ за кількістю поданих оголошень

Кількість оголошень	Преса*, N = 523	BBS**, N = 520
	%
1	50	58
2—4	30	27
5—9	10	8
10 і більше	10	5
* максимум — 153 оголошення від одного автора; ** максимум за вказаний період — 64 оголошення від одного автора

Розподіл авторів за віком і місцепроживанням наведено в табл. 4 та 5.

Таблиця 4. Розподіл авторів оголошень за віковими ґрупами

Вікова ґрупа, років	Преса, N = 523	BBS, N = 520	Мешканців міст відповідного віку в Донецькій обл., N = 3 954 000 [19]
	%
До 19	8	8	18
20—29	41	37	17
30—39	21	14	16
40 і старші	10	4	49
Вік не вказано	20	38	—

Таблиця 5. Розподіл авторів оголошень за місцем очікуваного знайомства

Населений пункт	Преса, N = 495	BBS, N = 339	Населення [19], N = 3 828 000
	%
Донецька аґломерація* (ДА)	56	58	44
Горлівська аґломерація (ГА)	16	10	17
Маріуполь (М)	10	18	13
Приторецька аґломерація (ПА)	14	11	13
Торезька аґломерація	1	1	7
Малі населені пункти**	4	3	6
* склад аґломерацій за http://ru.wikipedia.org/wiki/Городские_агломерации_Украины; ** Волноваха, Димитров, Новоазовськ, Курахове, Белицьке та ін.

Статистична обробка отриманих результатів дає підстави стверджувати, що розподіли оголошень у пресі та на BBS не мають значущих розбіжностей із показниками розподілу населення за відповідними населеними пунктами (χ2 = 6,8 для преси та 11,8 для BBS при df = 8 (p ≤ 0,05)). Отже, структури розподілів авторів оголошень за населеними пунктами репрезентують відповідний розподіл населення.

Цей факт не є тривіальним: відомо, що при достатньо розвинутій гомосексуальній субкультурі ЧСЧ міґрують із сел до міст, із малих міст — до великих, при цьому в меґаполісах формуються «ґейовські громади» [20–22]. Наші дані не демонструють таких тенденцій у межах Донецької області. На нашу думку, таких тенденцій може не бути і в інших реґіонах України, але це потребує здійснення інших аналоґічних досліджень.

Із табл. 4 видно, що отримані вибірки не є репрезентативними (тобто не відповідають ґенеральній сукупності чоловічого населення) за віком, що неодноразово відзначалося в раніших дослідженнях ЧСЧ. При цьому наші дані добре відтворюють в межах похибки дані раніших досліджень цієї соціальної ґрупи на території колишнього СРСР (табл. 6). Найбільшу ґрупу тих ЧСЧ, яким потрібні нові знайомства, складають люди від 20 до 30 років, що співпадає із максимумом «соціальної доступності» ЧСЧ (людина активно шукає контактів — як через оголошення, так і відвідуючи традиційні місця зустрічей; бере участь у діяльності спеціалізованих об’єднань громадян тощо).

Таблиця 6. Розподіли ЧСЧ за віком у раніших дослідженнях на території України та Росії

Вікова ґрупа, років	Моніторинґові дослідження ЧСЧ
	[8], N = 149	[15], N = 400	[16], N = 886	17], N = 1 764
	%
До 19	9	5	14	12
20—29	30	47	50	53
30—39	18	26	25	26
40 і старші	42	23	11	9

Зменшення серед старших від 30 років частки «соціально доступних» ЧСЧ, помітне в усіх переглянутих працях, може бути пояснене стабілізацією з віком життєвого укладу чоловіків.

Дані про сімейний стан ЧСЧ з двох досліджуваних масивів наведено і зіставлено з ранішими даними в табл. 7. Частка одружених (від третини до чверті авторів оголошень) є дещо більшою, ніж в інших роботах, однак ці відмінності не є статистично значущими (χ2 = 0,1 при df = 1 (p ≤ 0,05)).

Таблиця 7. Сімейний стан ЧСЧ за даними різних досліджень

Сімейний стан	Нинішні дані		Раніші дослідження
	Преса, N = 140	BBS, N = 83	[15], N = 400	[16], N = 881	[17], N = 1 764
	%
Неодружений*	81	74	87	89	88
Одружений	19	26	13	11	12
* тб. на момент написання оголошення чоловік є самотнім, розлученим чи вдовим; оголошення, в якому вказано «пара парней», «гей-пара» і т. п., також унесено в цю ґрупу, оскільки йдеться тільки про гетеросексуальний шлюб

Близько двох третин авторів оголошень не вказали, чи є в них місце для зустрічі. Але серед тих, хто цей аспект відзначив, чоловіків, які можуть запросити партнера до себе, вдвічі більше серед авторів друкованих оголошень, аніж серед авторів оголошень на BBS. Ця різниця між масивами є статистично значущою (χ2 = 5,7 при df = 1 (p ≤ 0,05)). Наявність місця для зустрічі реґулярно пов’язана з віком: чим старіша вікова ґрупа, тим більше в ній чоловіків, що мають, куди запросити партнера, причому серед чоловіків у віці до 25 років тих, хто має місце для зустрічі, вдвічі менше від тих, хто його не має (χ2 = 11,6 для преси та 10,8 для BBS при df = 3 (p ≤ 0,05)). Розподіл ознаки «наявність місця» за населеним пунктом дає тенденцію: чим віддаленіший від центра області населений пункт, тим більша частка ЧСЧ «з місцем» (віддаленість оцінюється як тривалість переїзду міжміським автобусом між Донецьком і центральним містом відповідної аґломерації).

Наявність місця не пов’язана із сімейним станом авторів друкованих оголошень (83 % як одружених, так і неодружених ЧСЧ місце для зустрічей мають), але для масиву електронних оголошень частка ЧСЧ з місцем вдвічі більша серед неодружених (73 %), ніж така ж частка серед одружених (31 %).

Приблизно десята частина кожного масиву авторів оголошень заявила була про готовність брати участь в обміні сексу на матеріальні блага. Для масиву друкованих оголошень така готовність виразно залежить од віку: максимум припадає на ґрупу від 20 до 29 років, далі — зі збільшенням віку — частка потенційних учасників комерційних сексуальних стосунків поступово зменшується (χ2 = 7,8 при df = 3 (p ≤ 0,05); С = 0,14). Зрозуміло, що тут ідеться переважно про осіб, готових надавати сексуальні послуги за плату, а не споживати їх. Готовність брати участь в обміні сексу на матеріальні блага не залежить од місцепроживання (χ2 = 1,4 для преси та 3,5 для BBS при df = 4) та сімейного стану авторів (χ2 = 0,04 для преси та 0,1 для BBS при df = 1).

Дуже помітною є різниця між оголошеннями в пресі та електронними оголошеннями у розрізі ЧСЧ, які висловили прагнення «вперше спробувати з чоловіком». Якщо серед авторів друкованих оголошень таких усього 2 %, то серед авторів BBS-оголошень цей показник уп’ятеро більший (BBS-оголошення є більш анонімним і швидким способом знайомства, тому він є привабливішим для тих, хто хоче зменшити для себе можливий ризик суспільної стиґми при спробі виконати соціально несхвалювальні дії). Слід принагідно зазначити, що сімейний стан авторів друкованих оголошень не впливає на частку тих, хто хотів би вперше спробувати секс із чоловіком (χ2 = 0,1 для преси та 0,6 для BBS при df = 1). Але серед одружених авторів BBS-оголошень достовірно більше, ніж серед неодружених, тих, хто хотів би вперше спробувати одностатевий секс. Статистичного зв’язку з віком і місцепроживанням не виявлено (χ2 = 1,9 для преси та 4,8 для BBS при df = 4).

Ще виразніше відмінність між двома масивами проявляється в аспекті тривалості шуканих стосунків (χ2 = 60,7 при df = 1 (p ≤ 0,01)). Серед авторів BBS-оголошень порівняно з масивом авторів друкованих оголошень вшестеро більше тих, хто за мету оголошення має «секс на один раз» або «секс без обов’язків». У всіх вікових ґрупах це співвідношення зберігається, а самі значення — 10 і 60 % відповідно для друкованих і BBS-оголошень — не залежать для масиву друкованих оголошень від місцепроживання (табл. 8), однак у масиві електронних оголошень зв’язок з місцепроживанням є статистично значущим (χ2 = 20,5 при df = 8 (p ≤ 0,01); С = 0,33).

Таблиця 8. Залежність очікуваної тривалості стосунків від місцепроживання автора друкованого оголошення

Мета оголошення	ДА, N = 90	ГА, N = 32	ПА, N = 24	М, N = 28
	%
"Секс на один раз"	10	6	4	4
"Тривалі стосунки«	90	94	96	96

Сімейний стан авторів друкованих і електронних оголошень по-різному впливає на те, хоче людина тривалих стосунків чи сексу на один раз. Серед перших неодружені частіше прагнуть стабільних взаємин із партнером-чоловіком, ніж одружені, тоді як серед других маємо зворотну тенденцію.

Статистичний аналіз розподілів за ознакою артикульованості в масиві тої чи іншої ідентичності (табл. 9) продемонстрував наявність достовірного зв’язку між вибором способу розміщення оголошення (електронне чи друковане) та вказуваною ідентичністю (χ2 = 204,4 при df = 3 (p ≤ 0,01)). Проте, щó саме є залежною, а щó — незалежною змінною, в цьому випадку не можна на разі визначити, тому це буде одним із завдань майбутніх досліджень.

Таблиця 9. Частки різних характеристик самоідентифікації ЧСЧ (сума по стовпчиках більша за 100 %, бо звичайно автори оголошень указують кілька характеристик)

Характеристика	Преса, N = 523	BBS, N = 520
	%
Загальночоловіча («мальчик», «парень», «мужчина» і т. п.)	76	30
Шлюбна («одружений», «неодружений»)	32	16
Сексуально-рольова («актив», «пасив», «універсал» тощо)	28	65
Соціосексуальна («ґей», «бі», «натурал» тощо)	24	11

Основною рисою ґендерної ідентичності масиву друкованих оголошень є домінування загальних ярликів «парень» і «мужчина», причому навіть там, де контекст однозначно характеризує стать автора (напр., оголошення в рубриці «Він + він»). Зауважмо, що в оголошеннях для гетеросексуального шлюбу, якщо контекст так само є однозначним (напр., рубрика «Шлюбні оголошення. Для жінок»), автори характеризують себе якимись конкретнішими ознаками («удівець», «автолюбитель» тощо).

В електронних оголошеннях найчастішою характеристикою є сексуально-рольова (принагідно нагадаємо, що саме серед авторів BBS-оголошень велику кількість складають ті, хто шукає сексу на один раз чи хоче вперше спробувати з чоловіком).

Найменш частотним є маркування себе за приналежністю до соціосексуальної ґрупи, навіть там, де соціосексуальний контекст не заданий в назві рубрики: напр., у неспеціалізованих ґазетах на кшталт місцевих «Салон Дона и Баса», «Алло», «Публика» ЧСЧ здебільшого не характеризують себе яко «ґея» чи «бі». Це може бути пов’язане з різними факторами.

Так, у віковій ґрупі до 30 років було 23 % (для преси) і 13 % (для BBS) тих авторів, які віднесли себе до одної з соціосексуальних ґруп, тоді як серед старших від 30 років ці цифри становлять відповідно 29 і 16 % (співвідношення зберігаються і при зсуві вікової границі з 30 на 40 років). Це свідчить про наявні процеси розвитку з віком соціосексуальних ідентичностей — якщо для молодого чоловіка актуальним завданням є засвоєння нормативного чоловічого образу, то чоловіки старших вікових ґруп можуть собі дозволити індивідуалізацію і диверсифікацію маскулінності.

Існує також достовірний статистичний зв’язок між наявністю маркера соціосексуальної ідентичності та величиною населеного пункту: чим більшим є місто, тим меншою є частина авторів оголошень, які відносять себе до однієї із соціосексуальних ґруп (χ2 = 39,1 при df = 3 (р ≤ 0,05)).

Наявність маркера соціосексуальної ідентичності залежить від сімейного стану: одружені ЧСЧ частіше вказують його, ніж неодружені (для друкованих оголошень — 36 і 61 %, для електронних — 21 і 48 % відповідно).

Зважаючи на ці дані та беручи до уваги, що люди підкреслюють в оголошеннях ті ярлики, завдяки яким вони хочуть підсилити результативність оголошення (адже оголошення — це різновид реклами [5]), можна висунути припущення про існування суспільного вектора до центру із периферії, та від традиційної — суто гетеросексуальної — маскулінності до новішого — метросексуального — її варіанту, який не передбачає акцентуацію секс-орієнтації. Підтвердженням слушності цих роздумів є те, що серед маркерів соціосексуальної ідентичності домінує не «натурал», а власне «ґей» (37 і 19 % для преси та BBS відповідно) і «бі» (58 і 59 % відповідно), а серед маркерів загальночоловічої — «парень».

Між указуваною соціосексуальною ідентичністю та способом розміщення оголошення існує статистично достовірний зв’язок (χ2 = 20,9 при df = 4 (p ≤ 0,01)): так, серед авторів електронних оголошень значно частіше, ніж серед авторів друкованих оголошень, зустрічається характеристика «бі» та відповідно рідше — «ґей».

Серед тих, хто означив свою соціосексуальну ідентичність, дещо змінюються з віком питомі ваги «ґеїв» і «бі». Разом із цим, статистичний аналіз показав, що ці зміни не є значущими для преси (χ2 = 5,1 при df = 9), але вони є значущими для електронних оголошень (χ2 = 37,9 при df = 9 (p ≤ 0,01)): у ґрупі до 30 років сумарна кількість «ґеїв» і «бі» менша, ніж у ґрупі старших від 30 (це співвідношення зберігається і при зсуві вікової границі з 30 до 40 років).

Частка «ґеїв» є більшою для крупних периферійних населених пунктів (Маріуполя, Горлівської та Приторецької аґломерацій), аніж для Донецької аґломерації (46 і 31 % для друкованих оголошень), а частки «бі» та «натуралів» є відповідно меншими, хоча можна було би припускати протилежну тенденцію. Слід іще зауважити, що ідентичність «бі» по всіх містах є модальною.

Сімейний стан значною мірою впливає на розподіл соціосексуальних ідентичностей (χ2 = 42,8 для преси і 9,9 для BBS при df = 2 (p ≤ 0,01)): серед одружених жоден не назвався «ґеєм», але майже всі віддали перевагу маркерові «бі» (для друкованих і електронних оголошень відповідно 96 і 90 % ЧСЧ).

Сексуально-рольові характеристики в наших масивах (особливо серед BBS-оголошень) мають більшу частоту (див. табл. 9), ніж вказівки на соціосексуальну ідентичність. Табл. 10 дає уявлення про питому вагу різних сексуально-рольових маркерів.

Таблиця 10. Розподіл ЧСЧ за варіантами сексуально-рольових характеристик

Сексуально-рольова характеристика	Преса, N = 141	BBS, N = 338
	%
"Актив"	12	23
"Уні-акт"	5	1
"Універсал"	26	22
"Уні-пас"	5	7
"Пасив«	51	47

Очевидно, маємо тричленну систему сексуальних ролей, у якій понад половину становлять «пасиви» (із варіантом «уні-пас»), дещо менше «універсалів» і найменше «активів». Привертає увагу також те, що серед тих, хто зазначив цю характеристику, в масиві авторів BBS-оголошень «активів» удвічі більше, ніж у масиві авторів друкованих оголошень (частки «пасивів» і «універсалів» приблизно співпадають); різниця між двома масивами є статистично значущою (χ2 = 13,3 при df = 4 (p ≤ 0,05)). Припущення про зв’язок цього факту з тим, що BBS-оголошення дають і т. зв. «натурали» та чоловіки, які «хочуть спробувати» (для них характерним є уявлення про те, що чоловік — це той, хто виконує інсертивну, тобто активну, сексуальну роль), суперечить наступним даним.

Серед тих, хто за мету оголошення мав «секс на раз», рівно ж «тривалі стосунки», співвідношення «активів», «універсалів» і «пасивів» не змінюється. Статистично значущі зміни в пропорціях цієї тріади можна побачити тільки серед тих, хто висловив бажання «вперше спробувати з чоловіком», у масиві електронних оголошень (χ2 = 12,5 при df = 5 (p ≤ 0,05)): серед авторів електронних оголошень наполовину меншими є частки «активів» і «універсалів», натомість удвічі більшою — частка «пасивів». Гіпотетично це може бути пояснене тим, що в суспільній свідомості «бути голубим» означає займати рецептивну позицію в сексі, тому прагнення «вперше спробувати з чоловіком» формулюється саме з цих позицій. Серед авторів друкованих оголошень зв’язку між метою оголошення та співвідношенням «активів», «універсалів» і «пасивів» не знайдено.

Місцепроживання авторів ніяк не впливає на розподіл сексуальних ролей ЧСЧ (χ2 = 28,7 для преси та 22,7 для BBS при df = 20). Одружені достовірно частіше ідентифікують себе як «пасиви», ніж неодружені (χ2 = 42,8 для преси та 9,9 для BBS при df = 2 (p ≤ 0,01)).

Оскільки «активів» менше, ніж «пасивів», то можна було б думати, що перших буде більше серед ЧСЧ, готових брати участь у комерційному сексі. Однак наші дані свідчать про те, що на співвідношення різних сексуальних ролей ніяк не впливає суб’єктивна готовність до обміну сексу на матеріальні блага (χ2 = 7,5 для преси та 6,0 для BBS при df = 5).

Таким чином, тричленна система сексуальних ролей (актив — універсал — пасив) виявляється стабільною, незалежною від населеного пункту, соціосексуальної ідентичності, бажаної тривалості стосунків і готовності продавати чи покупати секс. Деякі відмінності у співвідношенні членів тріади спостерігається тільки між одруженими і неодруженими ЧСЧ, а також серед тих, хто хотів би «спробувати».

Висновки

Пропонована стаття описує результати першого в Україні дослідження методом номінації ґрупи чоловіків, що мають сексуальні стосунки з чоловіками.
1. Шляхом порівняння з результатами попередніх досліджень цієї соціальної ґрупи на пострадянському просторі показано, що застосований метод збору первинної соціолоґічної інформації відтворює основні соціодемоґрафічні характеристики досліджуваної ґрупи, але його додатковими перевагами є репрезентативність за місцепроживанням, можливість вивчати сукупності ЧСЧ з невеликих населених пунктів, а також менша собівартість дослідження, що дозволяє рекомендувати цей метод для ширшого застосування.
2. Репрезентативність отриманих вибірок за населеними пунктами може свідчити про відсутність тенденцій до формування ґеографічно-чітких спільнот за ознакою сексуальної орієнтації.
3. Інформація про знайомства через оголошення в пресі та на BBS дає вихід на невелику частку ЧСЧ.
4. Серед тих ЧСЧ, хто дав оголошення, існує виразна тенденція до уникання соціосексуальної самоідентифікації, натомість підкреслюються маркери загальночоловічої ідентичності.
5. Доведено статистичний зв’язок: (а) віку авторів оголошень із наявністю місця для зустрічей, соціосексуальною ідентичністю та — для друкованих оголошень — готовністю брати участь у комерційних сексуальних стосунках; (б) місцепроживання авторів оголошень із наявністю місця для зустрічей, соціосексуальною ідентичністю, готовністю брати участь у комерційних сексуальних стосунках і — для електронних оголошень — з очікуваною тривалістю взаємин; (в) сімейного стану авторів оголошень із очікуваною тривалістю взаємин, соціосексуальною ідентичністю, розподілом сексуальних ролей, а також — у масиві електронних оголошень — із наявністю місця для зустрічі й висловленим прагненням «уперше спробувати з чоловіком».
6. Такі характеристики авторів оголошень, як наявність місця для зустрічі, наявність маркера соціосексуальної ідентичності, мають статистично значущі відмінності в системі «центр області (меґаполіс) — периферія».
7. Масиви друкованих і електронних оголошень демонструють відчутну різницю між сукупностями авторів, які є переважно різними, принаймні в часі, вибірками ЧСЧ.

Автори щиро дякують О. Марченку, Г. Журбію, к. філос. н. П. Давидову, Ю. Александрову, О. Остапенку, Реґіональному інформаційному і правозахисному Центрові для ґеїв і лесбійок «Наш світ» та редакції ґазети «Simona» за надані для цієї роботи матеріали.

Література

1. Касянчук М. Г., Шеремет С. П., Лещинський Є. Б. Чоловіки, що мають секс із чоловіками, у дзеркалі соціолоґічних досліджень проблеми поширення ВІЛ/СНІДу (огляд досліджень, проведених в Україні в 1997—2006 рр.) // Укр. соціум. — 2007. — № 3 (20). — C. 32–43.
2. Malanchuk O. Social Identification versus Regionalism in Contemporary Ukraine // Nationalities Papers. — 2005. — Vol. 33, № 3. — P. 345–368.
3. Beichelt T. Autocracy and Democracy in Belarus, Russia and Ukraine // Democratization. — 2004. — Vol. 11, № 5. — P. 113–132.
4. Гусар М. В. Лінгвокогнітивний і комунікативно-прагматичний аспекти приватних газетних оголошень (на матеріалі сучасної британської періодики). — Автореф. дис. ... канд. філол. наук: 10.02.04; Київ. нац. лінгв. ун-т. — К., 2004. — 20 с.
5. Иванова Н. К., Моисеева О. И. Мужские брачные объявления: особенности оформления и вербализации // Актуальные проблемы лингвистики и межкультурной коммуникации. — Иваново, 2004. — C. 74–81.
6. Садыкова Н. А. Тексты саморекламы: типология и языковые особенности // Коммуникация в современном мире: Матер. Всеросс. научно-практ. конф. «Журналистика, реклама и связи с общественностью: новые подходы». — Воронеж, 2005. — C. 116–118.
7. Рогалева О. С. Брачное объявление как гендерно маркированный тип текста: к методологии описания // Образ человека и человеческий фактор в языке: словарь, грамматика, текст. Матер. XIV Кузнецовских чтений, посвящ. 30-летию кафедры современного русского языка УрГУ. — Екатеринбург, 2004.
8. Бейлькин М. Гордиев узел сексологии: Полемические заметки об однополом влечении. — М., 2007. — 694 с.
9. Davidson A. G. Looking for Love in the Age of AIDS: the Language of Gay Personals, 1978–1988 // J. Sex Research. — 1991. — Vol. 28, № 1. — P. 125–137.
10. Thorne A., Coupland J. Articulations of same-sex desire: Lesbian and gay male dating advertisements // J. Sociolinguistics. — 1998. — Vol. 2, № 2. — P. 233–257.
11. Hayes A. F. Age Preferences for Same- and Opposite-Sex Partners // J. Soc. Psychol. — 1995. — Vol. 135, № 2. — P. 125–133.
12. Baker P. No effeminates please: a corpus-based analysis of masculinity via personal adverts in Gay News/Times 1973–2000 // Sociol. Rev. — 2003. — Vol. 51. — P. 243–260.
13. Groom C. J., Pennebaker J. W. The Language of Love: Sex, Sexual Orientation, and Language Use in Online Personal Advertisements // Sex Roles. — 2005. — Vol. 52, № 7—8. — P. 447–461.
14. Оцінка чисельності груп підвищеного ризику інфікування ВІЛ в Україні / О. М. Балакірєва (гол. ред.), Л. М. Гусак, Г. В. Довбах та ін. — К., 2006. — 28 с. — http://www.aidsalliance.org.ua/ru/library/our/monitoring_reports/pdf/size_ua.pdf
15. Блакитна книга. Стан геїв та лесбійок у сучасній Україні (Звіт) / Центр «Наш Світ». — К., 2000. — 116 с.
16. Моніторинг поведінки чоловіків, які мають секс з чоловіками, як компонент епіднагляду другого покоління. Аналітичний звіт / Л. Амджадін, К. Кащенкова, Т. Коноплицька та ін. — К., 2005. — 60 с. — http://www.aidsalliance.org.ua/ru/library/our/monitoring_reports/pdf/msm.pdf

17. Моніторинг поведінки чоловіків, які мають секс з чоловіками. Аналітичний звіт за результатами опитування 2007 року / О. М. Балакірєва, Т. В. Бондар, М. Г. Касянчук, З. Р. Кісь, Є. Б. Лещинський, С. П. Шеремет-Шереметьєв (Український Інститут соціальних досліджень ім. О. Яременка). — К.: МБФ «Міжнародний Альянс з ВІЛ/СНІД в Україні», 2008. — 64 с. — http://www.aidsalliance.org.ua/ru/library/our/monitoring_reports/pdf/report_MSM_rus.pdf
18. R: A Language and Environment for Statistical Computing (Manual) / R Development Core Team. — Vienna: R Foundation for Statistical Computing, 2008; Hornik K. The R FAQ. — 2008. — http://www.R-project.org
19. Головне управління статистики Донецької області. Основні підсумки Всеукраїнського перепису України 2001 року. — http://donetskstat.gov.ua/census/index.php
20. Кон И. С. Лунный свет на заре. Лики и маски однополой любви. — М., 1998. — 496 с.
21. Клейн Л. С. Другая любовь: природа человека и гомосексуальность / Изд. испр. — СПб., 2000. — 864 с.
22. Bagley Ch., Tremblay P. On the prevalence of homosexuality and bisexuality in a random community survey of 750 men aged 18 to 27 // J. Homosexuality. — 1998. — Vol. 36, № 2. — P. 1–18. (Електронна версія цього матеріалу має іншу назву: Bagley Ch., Tremblay P. Homosexual orientation demographic study the young adult Calgary male. — http://www.youth-suicide.com/gay-bisexual/homodemo.htm)


Читать далее

Левое и правое

«Быть левшой — это быть как-бы членом тайного клуба. У нас есть свои собственные странные ритуалы, такие как научиться писать <неправильно>. Мы платим ежедневные членские взносы, т. е. прилагаем дополнительные усилия, чтобы жить в праворуком мире. Когда мы встречаем другого левшу, мы сразу чувствуем, что у нас с ним есть нечто общее. Существование этого клуба держится в секрете, ибо мы редко упоминаем нашу леворукость в общении с нашими праворукими друзьями».
Lucas Pereira // http://graphics.stanford.edu/~lucasp/lefty.html

Леворукость издавна привлекала внимание людей. Ещё в древних языках двоичное противопоставление «левого» и «правого» трактовалось как противопоставление «хаоса» «упорядоченности», «зла» «добру», «нечестивого» «священному», «нечистого» «чистому» [1]. Эти ассоциации дожили до нынешнего времени.

Медицина, занявшись этим любопытным феноменом, не могла поначалу быть свободной от тысячелетней традиции видеть в «левом» и «правом» отблески адского пламени и райского сияния. Эмпирика, казалось, была в счастливом согласии с преданием: «обследования в тюрьмах и психиатрических больницах в конце XIX в. „подтвердили“, что левши чаще других людей бывают лунатиками, невротиками, имеют преступные наклонности, что среди них больше умственно отсталых, заик, эпилептиков и т. д.» [2]. Позже было установлено, что у левшей и правшей по-разному соотносятся в активности правое и левое полушария мозга и что, строго говоря, это по-разному влияет не только на то, какая рука более активна, но и на другие парные органы — ноги, глаза, уши. Более того, психофизиологические различия между левшами и правшами, не особо заметные на первый взгляд, имеют большое значение в криминалистике [3]. Однако в обыденной жизни люди обращают внимание только на леворукость.

Известная пословица «рыбак рыбака видит издалека» описывает феномен гомосоциальности, т. е. склонности человека общаться преимущественно с себе подобными. В качестве признака, по которым такое подобие организуется, может, вообще говоря, быть что угодно — пол, возраст, общие увлечения, уровень образования, профессия и даже какая-то болезнь. Несомненно, этот признак должен быть социально и субъективно важен. И если важность пола или возраста очевидна, то значение леворукости как фактора установления и поддержания социальных связей в настоящее время может быть невелико.

В самом деле, левши не воспринимаются сейчас как дьяволово отродье. Их не ловят и не сжигают на кострах. У родителей и учителей больше не возникает, как кажется, неодолимой потребности любыми способами переучить ребёнка-левшу. На левшей не показывают пальцем. В средствах массовой информации изредка появляются сообщения о том, что тот или иной производитель стал выпускать в дополнение к основной линейке своих товаров «для правшей» ещё и вариант «для левшей». В 1984 г. был учреждён «День левши» (13 августа). Леворукость выглядит просто как небольшое жизненное неудобство. Иначе говоря, нет вроде бы особых причин для того, чтобы держаться друг за друга. И тем не менее мы предполагаем, что этот признак всё ещё значим. Причём он более важен для самих левшей, чем для тех, кто пишет правой рукой.

Для проверки этого предположения мы провели небольшое исследование, в котором задавали — устно или письменно — разным людям три вопроса: 1) Вы — пишете левой рукой, правой рукой или же Вы переученный левша?, 2) Обращаете ли Вы внимание, кто какой рукой пишет? («Да, как правило обращаю», «Нет, обычно не обращаю»), 3) Как много людей, пишущих левой рукой, Вы лично знаете из числа тех, с кем Вы регулярно и часто общаетесь (т. е. среди Ваших знакомых и друзей)?

Поставленные вопросы были призваны подтвердить или опровергнуть две гипотезы, возникающие в связи с упоминавшейся склонностью людей объединяться по подобию. Во-первых, человек должен сначала найти своё подобие, а для этого систематически обращать внимание на те особенности окружающих его людей, которые кажутся ему важными. Во-вторых, если социальные связи образуются (напр., если носитель искомого признака кажется более симпатичным по сравнению с окружающими), то в числе знакомых носителя заданного признака окажется несколько бóльшая концентрация аналогичных людей, чем среди знакомых того человека, которому данный признак не свойственен.

Выборку мы формировали методом «снежного кома», т. е. сначала опросили наших знакомых, потом знакомых знакомых и т. д. (анкета также размещена в интернете http://virtualexs.ru/cgi-bin/exsurveys/survey.cgi?ac=1171). Удельный вес как пишущих левой, так и переученных левшей оказался
невысок — 8 и 7%, что в сумме близко к среднестатистическому значению (10 — 13%) [4] (пол опрошенных не влияет на соотношение праворуких и леворуких). Всего опрошено 475 человек от 15 до 66 лет.

Опрошенные пришли из самых разных социальных слоёв (мы старались добиться разнородности выборки) — студенты и преподаватели вузов, работники коммерческого и некоммерческого секторов, врачи, техническая и гуманитарная интеллигенция. Представлялось однако разумным отдельно анализировать студентов (слушатели Макеевского экономико-гуманитарного института, Восточноукраинского института культуры и искусства, Донецкой национальной академии строительства и архитектуры, а также Донецкого национального технического университета), поскольку учащаяся молодёжь чаще видит своих сверстников пишущими и, следовательно, может иметь больше поводов обратить внимание на то, кто какой рукой пользуется.

Как видно из рис. 1, значение, придаваемое леворукости окружающих, отличается в группах правшей, с одной стороны, и левшей, с другой. Различия между мужчинами и женщинами в ответах на этот вопрос оказались несущественными.


Рис.1. % тех, кто обращает внимание на леворукость окружающих

Однако то, какое субъективное значение придаёт каждый из опрошенных право- или леворукости окружающих его людей, может как влиять, так и не влиять на число его знакомых, о которых он знает, что они пишут левой рукой. Данные табл. 1 демонстрируют, что различия в количестве знакомых-левшей между правшами и левшами статистически значимы. Самые заметные отличия наблюдаются между теми, кто не знает никого, и теми, кто смог вспомнить от трёх до пяти левшей в числе своих знакомых и друзей.

Таблица 1. «Как много людей, пишущих левой рукой, Вы лично знаете из числа тех, с кем Вы регулярно и часто общаетесь (т. е. среди Ваших знакомых и друзей)?»

	Левши и переученные левши, N = 70	Правши, N = 388
	%
никого	9	12
одного — двух человек	19	38
от трёх до пяти человек	49	39
6 человек и больше	24	10

Поскольку мужчины и женщины, в среднем, отличаются по ряду как моторных, так и когнитивных функций, то логично предположить наличие связи признака «количество левшей среди знакомых» с полом респондентов. Наши данные свидетельствуют, что среди женщин существенно больше тех, у кого три и больше знакомых-левши (56% против 43% у мужчин). Женщины, вероятно, лучше мужчин помнят особенности, связанные с телом.

Подвыборка студентов (N = 309) по сравнению с респондентами-нестудентами (N = 154) также продемонстрировала в среднем меньшее количество людей, которые не знали никого леворукого, (7 и 24% соответственно) и большее тех, у кого от трёх до пяти знакомых-левшей, (48 и 32% соответственно).

Чтобы пояснить это, вспомним, что студенты (по крайней мере постсоветские) отличаются от нестудентов в нашей выборке, во-первых, возрастом (подавляющее большинство из них родилось в то время, когда из учебных учреждений ушла практика переучивания леворуких, к тому же молодёжь более склонна принимать чужие отличия как данность), а во-вторых, тем, что они гораздо чаще могут наблюдать леворукость товарищей.

Интересно, что полученные результаты — в окружении леворуких чаще чем у праворуких есть другие левши — совпадают с результатами небольшой работы американского статистика Эндрю Гилмена, который попросил каждого студента в своём классе (20 человек) написать список их близких друзей, после чего попросил этих студентов установить -рукость этих друзей. Оказалось, что даже в этой маленькой виборке есть значимая корреляция между право- и леворукостью студентов и долей соответственно правшей и левшей в круге их друзей [5]. Эта работа, к сожалению, осталась без продолжения и развития.

Итак, гипотеза о более сильной фиксации внимания левшей на левшах подтвердилась. Вместе с тем, подтвердилась и гипотеза о том, что у левшей и переученных левшей чаще, чем у правшей, встречаются знакомые-левши. Следовательно, это может служить аргументом в пользу предполагаемого нами наличия слабых социальных связей по признаку леворукости, а проведённая работа cвидетельствует, в целом, о наличии ряда факторов, которые, будучи весьма слабыми, тем не менее структурируют человеческое общество.

Авторы приносят свою искреннюю благодарность людям, которые совершенно бескорысно помогли нам в проведении этого исследования, а именно: главе Украинского ин-та социальных исследований им. А. Яременко, к. социол. н. Балакиревой О. Н., ст. преподавателю кафедры социальных и гуманитарных дисциплин Восточноукраинского института культуры и искусства Коденко Ю. В., системному администратору ООО «Сантехкомплект» Остапенко А. И., членам общественной организации «Донбасс-СоцПроект» Шеремету-Шереметьеву С. П. и Сидорченко Р. В., врачу Донецкого городского кожно-венерологического диспансера Кокиной И. В., а также всем нашим респондентам.

Использованная литература

1. Маковский М. М. Сравнительный словарь мифологической символики в индоевропейских языках: Образ мира и миры образов. — М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 1996. — 416 с.
2. Кон И. С. Лунный свет на заре. Лики и маски однополой любви. — М.: Олимп; ООО «Издательство АСТ», 1998. — 496 с.
3. Ткаченко А. А., Введенский Г. Е., Дворянчиков Н. В. Судебная сексологическая экспертиза. — Т.1. — М.: ГНЦ СиСП им. В. П. Сербского, 1998. — 360 с.
4.Raymond M., Pontier D., Dufour A., Pape M. Frequency-dependent maintenance of left-handedness in humans // Proceedings of the Royal Society of London B. — 1996. — Vol.263. — P.1627-1633; Chiu R. The fighting Hypotesis: Stability of Polymorphism in Human Handedness // Science Creative Quarterly. — 2007-2008. — Iss.3. — http://www.scq.ubc.ca/the-fighting-hypothesis-stability-of-polymorphism-in-human-handedness/
5. Gelman A. Left-handed statistics. — Режим доступа: http://www.stat.columbia.edu/~cook/movabletype/archives/2006/08/left.html

Читать далее

На Майдане прошел парад против геев

19 сентября в Киеве около 400 человек взяли участие в параде против однополой любви. Они прошли от Бессарабки к Майдану с лозунгами: "Гомосексуализм=СПИД", "Геями не рождаются, ими становятся!". По мнению участников, распространение гомосексуализма составляет угрозу национальной безопасности, так как это приводит к эпидемии СПИДа, усуглубляет демографический кризис и разрушает институт семьи. Также киевляне считают, что это все навеяно западом, поскольку у них такие парады запрещены законом.

Источник


Читать далее

Элтон Джон как носитель необразцовых семейных ценностей

Элтон Джон приезжает в Донецк. Местная власть в лице депутата Адамова обеспокоилась количеством местных п----ов :)



Читать далее

R, OpenOffice, языки описания графов и социальные сети

В последнее время у нас накопилось много данных о структуре социальных сетей. Во всех случаях эти массивы достаточно велики и требуют машинной обработки. В этом посте я хочу поделиться сугубо технологическими приёмами работы с массивами сетевых данных.



1. Предварительные сведения
1.1. Для статистического анализа социальных сетей есть много разных программ. Мы пользуемся, в основном, R и — на подготовительном этапе — Open Office’ом. В R эти вычисления реализованы в пакете sna (Social Network Analysis), подробнее о котором можно почитать здесь. После того, как он загружен и установлен, подключение его в командной строке R выполняется рутинной командой

> library('sna')

1.2. Одной из красивостей, из предоставляемых пакетом sna, является возможность нарисовать свою сеть. Предположим, что наши данные содержатся в матрице network (о том, как её создать, см. ниже).

> gplot(network)

Если нужно сохранить эту картинку, то процедура такова

> png('network.png')
> gplot(network)
> dev.off()

Подробнее о команде png() см. во встроенной помощи R

> help('png')

1.3. Ввод готовой матрицы смежности (adjacency matrix) или социоматрицы из табличного редактора (напр. Calc’a или Excel’я) в R не отличается от рутинных процедур

а) сначала нужно выделить и скопировать в буфер саму матрицу;
б) ввести в командной строке R

> network=read.table('clipboard')

(важно, чтобы в заголовках строк и столбцов не было кириллицы).

2. Формирование массива сетевых данных.
2.1. Существует, по крайней мере, два способа описания сетевых данных: матрица смежности и текстовое описание (его разновидностями являются языки gdl и dgl).

Матрица смежности позволяет напрямую вычислить ряд основных параметров социальной сети, но её создание в случае больших сетей очень трудоёмко. Описание сети на формализированном языке программирования, близком к человеческому, существенно легче, но не даёт возможности сразу получать статистики — описание сети нужно как-то перевести в матрицу смежности.

В связи с этим я попросил нашего программиста Сашу Остапенко написать макрос, который бы переводил описание сети с gdl в матрицу смежности.

*************************
REM ***** BASIC *****

Sub Main

Dim i As Integer, j As Integer, k As Integer, l As Integer, n As Integer, m As Integer
Dim nodes(1) As String, edges(1,1) As Integer
Dim r As Integer, t As Integer
Dim Doc As Object, Sheet As Object, Cell As Object
Dim str As String, strn(1) As String

Doc=StarDesktop.CurrentComponent
Sheet=Doc.Sheets(0)
Cell=Sheet.getCellByPosition(0,0)
str=Cell.getString

i=0 : r=0

Do While Left(str,1)<>"}"
If Left(str,5)="node:" Then
r=r+1
End If
i=i+1
Cell=Sheet.getCellByPosition(0,i)
str=Cell.getString
Loop

t=i

ReDim nodes(r-1)
ReDim edges(r-1,r-1)

For i=0 to r-1
For j=0 to r-1
edges(i,j)=0
Next j
Next i

j=0

For i=0 To t
Cell=Sheet.getCellByPosition(0,i)
str=Cell.getString
If Left(str,5)="node:" Then
k=InStr(str,chr(34))
l=InStr(k+1,str,chr(34))
nodes(j)=Mid(str,k+1,l-k-1)
j=j+1
End If
Next i

j=0

For i=0 To t
Cell=Sheet.getCellByPosition(0,i)
str=Cell.getString
If Left(str,5)="edge:" Then
k=InStr(str,"source: ")
l=InStr(str,"target: ")
strn(0)=Mid(str,k+9,InStr(k+9,str,chr(34))-k-9)
strn(1)=Mid(str,l+9,InStr(l+9,str,chr(34))-l-9)
For j=0 to r-1
Select Case nodes(j)
Case strn(0): m=j
Case strn(1): n=j
End Select
Next j

edges(m,n)=1
' edges(n,m)=1
End If

Next i

k=0 : l=0
Sheet = Doc.createInstance("com.sun.star.sheet.Spreadsheet")
Doc.Sheets.insertByName("Матрица смежности", Sheet)
Sheet = Doc.Sheets.getByName("Матрица смежности")

For i=0 to r-1
Cell=Sheet.getCellByPosition(i+1,0)
Cell.String = nodes(i)
Cell=Sheet.getCellByPosition(0,i+1)
Cell.String = nodes(i)
Next i

For i=0 to r-1
For j=0 to r-1
Cell=Sheet.getCellByPosition(i+1,j+1)
Cell.Value=edges(i,j)
Next j
Next i

MsgBox "Готово! Автор макроса Александр Остапенко, 2009"
End Sub
*************************

Примечание: этот макрос даёт на выходе матрицу смежности ориентированного графа. Если же требуется граф неориентированный, то нужно раскомментировать строчку

edges(n,m)=1

2.2. В отличие от коммерческого языка gdl, описание графа на языке dgl (т. е. файл с расширением .dot) можно напрямую экспортировать в R, для чего в составе пакета sna предусмотрена команда read.dot

>network=read.dot('~/network.dot')


Читать далее

Результаты операционного исследования "Экспериментальное изучение эффективности привлечения клиентов в МСМ-проекты через социальные онлайн-сети"

Доклад на рабочей встрече МСМ-проектов, финансируемых МБФ "Международный Альянс по ВИЧ/СПИДу в Украине", 2-4 июля 2009 г.



Прежде чем я начну рассказывать об основных результатах, я хочу выразить благодарность тем людям, которые активно участвовали в этом исследовании: Марине Варбан, Анне Довбах, Мирославе Дебелюк, Святославу Шеремету, а также членам региональных команд из Киева, Одессы, Донецка и Харькова.

В социологии крайне редко появляются работы собственно экспериментальные, т.е. такие, когда исследователь изменяет один параметр системы, оставляя неизменными прочие, и смотрит, что получается. Эта работа — из этих редкостей, поэтому имеет она не только прикладное значение быть основой принятия управленческого решения, но и ценна в академическом ключе.

Для чего всё это делалось?

Как вы знаете, чтобы победить эпидемию, нужно охватить профилактикой определённую и достаточно большую долю людей — в этом случае инфекция не сможет распространяться. В случае ВИЧ минимальный, по расчётам ВОЗ, охват должен быть не ниже 60% особенно уязвимых популяций. Украине пока далеко до таких объёмов, поэтому остро стоит задача сделать так, чтобы в ВИЧ-профилактические проекты общественных организаций приходило как можно большее число людей. Увы, в нашем случае, группа МСМ есть группа скрытая и наученная годами и даже столетиями гонений не высовываться. Кроме того, что завоевать её доверие непросто, весьма нетривиальной представляется и проблема даже простой передачи информации о том, что там-то и сям-то можно получить специфические услуги.

Мы не будем здесь подробно останавливаться на описании того, как это делалось до сих пор. Важно, что используемые пока способы хоть и работают, но не дают по ряду причин желаемого охвата целевой группы услугами. Поэтому встаёт задача разработать и апробировать иные способы.

Самое первое, что приходит на ум современному человеку — воспользоваться помощью интернета, а точнее сайтов знакомств. Собственно, наше исследование и было посвящено проверке того, насколько эта идея пригодна практически.


Любое исследование должно подтверждать или опровергать какие-то предположения, гипотезы. Без них оно — не более, чем удовлетворение праздного любопытства.

Таких предположений мы сделали три.


Первая гипотеза вытекает из теории «сетевого общества» М. Кастельса, в рамках которой сформулированы законы его существования: а) сетевая структура состоит из узлов (технических, информационных, социальных и т.п.), б) обмен информацией между двумя точками, когда они выступают узлами одной социальной структуры, будет интенсивнее, чем тогда, когда они не принадлежат одной сети.

Забегая вперёд, скажу, что это полностью подтвердилось — если у организации, предоставляющей какие-то услуги для МСМ, есть активные представители в числе пользователей сайта знакомств, то другие пользователи этого сайта будут охотнее обращаться в эту организацию.

Вторая связана с тем, что в крупных городах охват населения интернет-услугами выше, соответственно у МСМ из крупных городов есть больше возможностей пользоваться услугами сайтов знакомств (напр., по результатам недавнего опроса 816 МСМ Киева, Винницы и Черновцов, проведённого организацией «Гей-альянс», в сельских регионах 39% опрошенных не пользуются Интернетом, тогда как в Киеве МСМ, не пользующиеся Интернетом, составили 30%).

Эта гипотеза скорее не подтвердилась, но т.к. общее количество привлечённых во время реализации этого проекта МСМ невелико (об этом — ниже), то мы предпочитаем не быть категоричными в ответе на этот вопрос.

Как же исследование было реализовано?

Вначале координатор исследования со стороны Заказчика (МБФ «Международный Альянс по ВИЧ/СПИДу в Украине») Марина Варбан договорилась с владельцем одного из русскоязычных сайтов знакомств для геев и бисексуалов о том, чтобы разослать пользователям из четырёх избранных областей (Киевской, Харьковской, Одесской и Донецкой) с промежутком в две недели сообщения с информацией о действующих в этих областях МСМ-сервисных проектах.


Первое сообщение было нейтральным:

Мы можем разминуться в толпе прохожих, и не заметить друг друга.
Мы можем жить на одной лестничной площадке и не знать друг друга.
Мы можем работать в одном офисе и ни разу не заговорить друг с другом.
Мир одиночек.
Это скучно…
Это грустно…
Это неправильно!

Мы хотим изменений.
Приходи!

(контактные данные организаций для пользователей из разных областей, естественно, отличались). Оно рассылалось от имени администрации сайта и рядовой пользователь (потенциальный клиент) не мог отреагировать привычным ему образом (т.е. написать что-то в ответ).

Текст второго сообщения содержал перечень услуг, оказываемых МСМ-сервисным проектом:

У нас собираются отличные парни. У нас ты можешь БЕСПЛАТНО пройти обследование на ВИЧ, болезни, передающиеся половым путем, получить консультацию юриста, психолога или врача. Еще мы БЕСПЛАТНО раздаем презервативы и лубриканты.

А деньги ты сможешь потратить на что-то другое.

Второе сообщение рассылалось со специально созданного каждой местной организацией профайла, на котором была указана по крайней мере минимально-необходимая контактная информация. Рядовой пользователь сайта знакомств уже мог писать в ответ: задавать вопросы, выражать эмоции и получать отклик от сотрудников организации.

Чтобы увеличить аудиторию потенциальных клиентов МСМ-проектов, текст второго сообщения был несколько раз размещён на досках объявлений date.bluesystem.ru в соответствующих регионах.

Результаты рассылок фиксировались двумя способами. Для обращений по телефону и через профайл организации каждая организация завела специальный журнал. Визиты потенциального клиента в офис организации фиксировались социальным работником, который проводил опрос пришедшего по анкете, а также знакомил человека с работой своей организации.


Параллельно с полевым этапом (рассылка сообщений и фиксацией откликов на них) проводился этап кабинетного исследования, во время которого была сформирована репрезентативная рандомизированная выборка 760 профайлов пользователей Qguys.ru из четырёх изучаемых регионов.

Оказалось, что лишь треть зарегистрированных пользователей Qguys.ru могли оперативно знакомиться с рассылаемой информацией о действующих МСМ-сервисных проектах.


Из этой трети какая-то часть людей может воспринять сообщение как спам или не захотеть общаться с неизвестной организацией или группой. Таким образом, результативность разосланной информации не может быть слишком высокой из-за действия описанных факторов. В то же время, можно надеяться, что отклики потенциальных клиентов растянутся на продолжительное время — сразу откликнутся или не откликнутся те, кто часто бывает на своём профайле, позже — те, кто бывает редко.

Рассмотрим соотношение числа посланных сообщений и откликов пользователей на них.

Таблица 1.

Регион	Сообщения		Отклики
	посланные (число профайлов)	полученные (число «живых» профайлов)	на первое (по телефону)	на второе (через профайл организации)	личные визиты в организацию
Все регионы	18864	5093	63	219	35
Киев и область	9175	2477	31	112	14
Донецк и область	1494	403	6	39	2
Одесса и область	1729	467	5	33	5
Харьков и область	1468	396	21	35	14

В первой строке приведены суммарные по всем регионам данные. Видно, что разрыв между количеством посланных сообщений и откликов на них огромен. Отчасти это поясняется тем, что реализация исследования пришлась на майские праздники и начало периода летних отпусков, поэтому мы полагаем, что отклики на рассылку будут длиться, по крайней мере, ещё полгода.

Кабинетное исследование дало нам "нулевую точку" — социодемографический и идентичностный портрет пользователя Qguys.ru. Подробно он будет описан в Отчёте, а на слайде представлены самые основные данные.


Возраст пользователей простирается от 18 до 78 лет, средний возраст — 28 лет, модальный — 26 лет. Треть пользователей состояла на момент регистрации профайла в официальном гетеросексуальном браке или пребывала в неофициальном гетеросексуальном сожительстве, у одной десятой есть дети. У 38% есть однополый партнёр. Важно также, что половина тех, у кого есть однополый партнёр, есть ещё и жена или сожительница. Почти две трети пользователей Qguys.ru идентифицировали себя как «геи», остальные — преимущественно как «бисексуалы». В среднем одна десятая пользователей занимается или готова заняться сексом за деньги.

Отклики на рассылку через профайл организации, звонки потенциальных клиентов по телефону и анкетирование пришедших людей в организации дал нам три списка потребностей.


В звонках по телефону доминирует информационный запрос: узнать о деятельности организации захотели 58% позвонивших. На втором месте стоит желание потенциальных клиентов познакомиться и поучаствовать в группах встреч, т.е. тем или иным способом расширить круг общения с себе подобными.

В откликах через профайл организации главное место принадлежит отсутствию интереса к разосланной информации: это и негативное (блокировка профайла организации, требования "больше не спамить" — 11% откликов) и дежурная благодарность за сообщение без дальнейшего развития диалога.



Людей, которые пришли лично, было немного — 35 человек. Поэтому их потребности мы просто проранжировали в порядке убывания частоты упоминания.


Видно, что на первом месте стоят консультации специалистов, второе место занимает "халява" - получить что-то бесплатное, тогда как желание знакомиться (стабильно занимавшее второе место в предыдущих списках потребностей) — почти в самом конце.

Таким образом, основные результаты операционного исследования:

Разработан и апробирован способ привлечения клиентов в МСМ-сервисные проекты с использованием сайтов знакомств. Показано, что использование социальных онлайн-сетей для привлечения клиентов в МСМ-сервисные проекты малоэффективно — рассылка приглашений с информацией об услугах проектов через профайлы сайтов знакомств существенно не увеличивает посещаемость тех организаций, чьи контактные данные указаны в информационных сообщениях.

Качественно выявлен эффект мультипликации информационных потоков: посланные информационные сообщения спровоцировали обращения потенциальных клиентов на личные профайлы сотрудников МСМ-сервисных проектов, размещённые на других сайтах знакомств (в частности, входящих в систему Mamba (love.gay.ru, love.mail.ru, facelink.ru и т. п.). Таким образом, можно утверждать, что проявился эффект социальной сети: люди, не имеющие профайла на одном сайте знакомств, узнают от своих знакомых, которые имеют там профайл, рассылаемую информацию и обращаются к тем, кто причастен к организации-источнику сообщения, с уточняющими вопросами.

Изучены потребности МСМ, откликнувшихся на информационное сообщение. Показано, что наиболее востребованы (в порядке уменьшения приоритета) услуги психолога, консультации специалистов-медиков, бесплатные презервативы и лубриканты, бесплатное тестирование и обследование на сифилис и другие ИППП, бесплатное лечение сифилиса и других ИППП, вечеринки/дискотеки и другие развлекательные мероприятия, возможность знакомиться и проводить время вместе с такими же людьми, бытовые услуги (прачечная, душ, ночлег и др.), бесплатное тестирование на ВИЧ. Опрошенные клиенты не испытывают потребности в консультациях по преодолению наркотической зависимости, бесплатном обследовании на гепатит-Б, телефоне доверия и в услугах спортивных тренажёров.

На материале рандомизированной выборки 760 профайлов пользователей сайта знакомств Qguys.ru изучены характеристики МСМ, являющихся членами этой онлайн-сети.


Читать далее