На початку липня 2014, саме в ці числа, були ми з Святослав Шеремет, Taras Karasiichuk, Lenny Emson на Всесвітньому прайді в Торонто на запрошення Katherine Koszarny Vellinga та її чоловіка Джона. Крим вже був тоді окупований, в Донецьку вже стояли колорадські блок-пости, але ще якась примарна надія мерехтіла.
Саме Катерині спала на думку ідея активізувати українську тематику на Прайді, залучити канадійських українців, адже чим більше рашки, тим більше гомофобії. Власне тому одним з хітів прайду став безсмертний трек харківської футбольної молоді. В останній день перед відльотом ми сиділи в маленькій квартирці Michelle Emson, копирсались в інтернеті і промайнула новина про якесь там офіційне оголошення східним сусідом війни...
По прильоті, коли я їхав з Маріуполя автобусом у Донецьк, колорадський блокпост з’явився у передмісті, де раніше ще стояли українські військові. Власне в цей момент стало ясно: всьо, української влади тут вже нема, час збирати манаткі, всєм спасібо. За каким-то хреном я пёр домой вместе с одеялами, книгами и бойлерами банку с антроном — бо ж тільки дві дисертації є, а на чому ж прийдешнім поколінням аспірантів вправлятись? А з банкою ще автореферат захопив — на блокпостах абізянам показувати, що це не наркота жовтенька в баночці. Помогло.
Почалось чекання звільнення. 17 липня абізяни збивають MH17, тоді здавалось ну якщо Україна сама не може подолати, то тепер-то точно міжнародна спільнота від глибокої занепокоєности перейде до чогось конкретнішого. Зуськи. Глибоке занепокоєння поглибшало. Того літа Маріуполь був сповнений людьми, їх було так багато, як не бувало в кращі часи. Всі відпочивали і сподівались. Чекали. У вересні-жовтні заначки кінчились, похолоднішало, надія померла.
Власне, чого пишу. Прочитав історії білорусів, які поїхали хто в Литву, хто в Київ пересидіти 2-3 місяці до остаточної перемоги революції. А потім і ця надія померла.
Вже сім років як. Ненависть, яка була спочатку палала, нині просто тихо жде — за нагоди вдавити, хай навіть воно і не второпає за що. За все. Просто так. Щоб було. А отам ще огірочки посаджу
Немає коментарів:
Дописати коментар