Заслуга Відьмака українською в тому, що він показує розумним і критичним читачам рівень їхньої мови — от читає колеґа, ніби все добре, цікаво і відірватись тяжко, але періодично трапляються слова і вирази, по які треба лізти в словник, причому це не терміни, а звичайна (для мене!), уживана, повсякденна лексика. Те саме і зі мною при читанні естонських книжок: сюжет захоплює, але певні деталі («він тяжко вздохнув чи охнув?») потребують словника.
А оскільки мої теперішні навички чесно підтверджено державним іспитом і красивим, диґітально підписаним сертифікатом, то можна за аналоґією твердити, що наша звичайна молодь у російськомовному реґіоні України знає українську після школи також на B2 — і це, насправді, дуже непогано.
З іншого боку, це привід мені погордитись — за три роки наполегливої праці я досягнув того рівня, який люди досягають за 10 років школи!
1 коментар:
На жаль, з "Відьмаком" не все так райдужно...
Див. мій допис "Еволюція перекладу Легези".
Дописати коментар