![](https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEi0PXeukK4dlUQ_L0OiWhP2dSAPD0M7DjLLLuEi9BZSvI0CoCD7-9FNfOmq6-62XhwIDUzhOuKOWVBjNqjwsAWjaMBKJ2YTM7Ik28w9qkHtzkKgn7ei6iYRmpMhfXUk7aWAkSWq1q2dluJM/s320/U00028366.jpg)
Такою є і «Срібно-біле» Леннарта Мері — майже невідома поза балто-фінським світом (крім естонського ориґіналу є переклад фінською та італійською), та й в Естонії її востаннє видано, якщо не помиляюсь, 2008-го року. Кожна думка, часто афористично сформульована, подається як інтелектуальна пригода — дещо подібне можна почути на TEDx або у гарних наукових відеоблоґах. Відмінність тільки в тому, що в тебе не вливають все відразу, а ти сам береш бокал, сідаєш біля каміну і читаєш рівно стільки, скільки можеш тут і зараз — до легкої, грайливої ейфорії від спалахів ідей та інтелекту
Немає коментарів:
Дописати коментар