Сьогодні весь громадський транспорт у Таллінні їздить з двома прапорцями, двома триколорами — естонським і литовським. Мабуть, для місцевих у тому нічого дивного, адже чому б не привітати доброго сусіда, точніше, сусідку з днем народження? Але для мене спогади про прапорці на трамваях є щемливими, адже коли в 14-му я бачив жовто-блакитні клаптики на маріупольських трамваях, я ледь не вмивався сльозами, це означало, що тут — свої. Я досі не можу уявити там ніяких інших: ні турецьких, ні білоруських, ні молдовських, угорських чи польських. Проводжаючи поглядом два прапорці на тутешніх машинах, я подумав, що тільки незґвалтована країна може собі дозволити розкіш так дружити із сусідкою, від якої не бачила собі зла століттями.
Читать далее
Introducing the {messy} package
1 день тому