Дует № 6 з кантати BWV 140 зазвичай інтерпретують як діалог Душі (сопрано) та Христа (бас).
Але зверніть увагу на текст: «мій друг він мій — о так, я твій — ніщо не розіб'є нашого кохання — я хочу насолоджуватись небесними розами з тобою — у нас буде повнота радости». Для бесіди Душі та Христа це звучить у надто штучний спосіб. Простіше відкинути цю неприродність і сприймати текст власне як інтимний шепіт закоханих. І ще одна деталь: партію сопрано виконує хлопчик (це традиційно для лютеранської церковної музики того часу), баса — звичайно — зрілий чоловік: «мій друг він мій — о так, я твій — ніщо не розіб'є нашого кохання»
Немає коментарів:
Дописати коментар