Сьогодні експромтом дав інтерв’ю найбільшій приватній ґазеті Естонії «Постімеес». Російською мовою — бо російська редакція. Текстова розшифровка не дуже точно відбиває сказане усно, напр. критика т. з. Vabaduse kool в Таллінні туди не ввійшла. Але тим не менше даю посилання як на відео, так і на текст.
Сиджу, нікого не чіпаю. Телефон з дировсько-рашкінського номера: Это Касянчук?
Соседка Гриши (мій тато, — МК). Я тут вернулась в квартиру (поруч в тамбурі, — МК), солнце, кто его перезахоранивать будет? — Так, первое, не солнце. Второе, там у вас есть новая власть, вот пусть и озаботится. — Это не власть должна делать, а ты... — Третье, не ты. — Ах, ну простите, ты ж мне как сын... — Милочка, мы не знакомы. — А что я должна копать? — Вопрос не ко мне. — Так вы ж тут были. — Был, теперь нет. — Ну так мы его как бездомного зароем. — Как скажете...
Це, мабуть, таки така тактика окупаційної влади, заманювати людей назад. Та ще й щоби самі записались на ексгумацію, платну звісно.
Тел. т. з. сусідки: +78633184200
