У Гаапсалу є маленький музей історії та побуту естонських шведів. Оселились вони там так давно, що навіть мова розійшлась зі стандартною шведською, адже в тих маленьких селах на маленьких островах говорили так, як колись, тисячу років тому, говорили і за морем. Жили вони там так-сяк, так, як тоді всюди жило незаможне селянство. І жили б далі, якби не дві катастрофи, обидві пов’язані з Російською імперією.
Перша сталась за Катерини, коли шведів з острова Гійумаа виселили в Україну, де вони створили кілька шведських сел, навіть кірку побудували. Перед виселенням шведи ставили на Гійумаа хрести на знак свого сподівання колись повернутись. Ця традиція на Ristimägi, Горі хрестів біля м. Кярдла, досі жива — гості острова залишають там хрестики, сподіваючись прийти ще раз.
Друга катастрофа, що остаточно викорінила їх, вже припадає на минуле століття — після окупації Естонії Радянським союзом острови в Балтиці, де мешкали шведи, стали прикордонними і там вже не можна було жити аж такому ненадійному елементу. Хоч радянська армія потім пішла, але села так і лишились порожніми.
В музеї збираються старі баби, які говорять естонською і трохи тою — з присмаком тисячоліття — шведською, і згадують традиційні ремесла. Разом вони створили килим, предмет їхної гордости, літопис Rannarootsi
Немає коментарів:
Дописати коментар