Про ставлення до мов

Якось я задумався, наскільки іноземцеві буде легко вивчити українську в Україні. Виявилось — не дуже: підручників небагато, ті, що є, є радше морально застарілими і не призначеними для самостійних занять, про мобільні застосунки годі й казати. Та й взагалі, такої дружньої системи, яку створено в Естонії, ще треба напружитись, щоби десь у світі знайти. Потім я задумався про долю кримсько-татарської мови — там взагалі все неоптимістично. Не дбає Україна про свої народи.

Потім я побував у Національному музеї Естонії на етнографічній експозиції, з якої я виніс враження, що цей маленький, але дружній народ щиро переймається долею інших народів, які говорять уральськими мовами. Інколи навіть здається, що це та сама концепція «руського світу», тільки замість «руський» стоїть «уральський» — наші всі, хто говорить спорідненими мовами.

І ось вчора, читаю в новинах у друзів (Oliver Loode), що на 2019 — цей рік заплановано запуск безкоштовної версії Speakly для марійської мови (досі безкоштовною була версія для мови естонської). Це фантастика. Звісно, досягти висот цей застосунок не поможе, але навички і слова на A2 точно дає (перевірено особисто!).

Мені залишається тільки помріяти, щоби колись Україна знайшла гроші (в масштабах держави чи навіть одного підприємства це не аж такі грандіозні суми) і запустила такий додаток для мов наших людей.